Вступ

Ефективність функціонування будь-якої організації, здатність ефективно та оптимально досягати необхідного результату значною мірою залежить від розроблення, впровадження та дотримання у повсякденній діяльності певних вихідних положень (принципів). Не є винятком і прокуратура, в організації та діяльності якої дотримання принципів, які розроблені наукою з урахуванням вітчизняного та світового досвіду, апробовані практикою та закріплені на законодавчому рівні, набуває вельми великого значення.

Принципам організації та діяльності прокуратури приділялась значна увага як в періодичній літературі, так і на монографічному рівні.

В Україні здійснюються великомасштабні перетворення, спрямовані на зміцнення демократії й створення правової держави. Однією з головних проблем громадянського розвитку є зміцнення законності та правопорядку. Це висуває на перший план завдання забезпечення законності, захист прав і законних інтересів громадян, верховенство закону. Зростає протидія силам правопорядку.

Однією з найбільших проблем у взаємовідносинах ЗМІ та органів прокуратури є заангажованість інформації, її недоступність для журналістів.

1. Особливості інформаційно-аналітичної діяльності органів прокуратури

Для ефективного виконання співробітниками прокуратури своїх обов’язків встановлено певну систему їх розподілу. Як пра» вило, між співробітниками районної, міської ланки обов’язки розподіляються за галузевим принципом, коли на заступника чи помічника прокурора району покладаються виконання роботи, контроль та аналітична діяльність за одним з напрямів прокурорського нагляду (наприклад, нагляд за дізнанням в органах внутрішніх справ). Виконання службових обов’язків працівниками прокуратур вищого рівня організовано за зонально-предметним принципом, при якому прокурор управління чи відділу контролює діяльність однієї чи кількох підлеглих прокуратур і здійснює нагляд, аналізує роботу з окремого питання (наприклад, законність затримань і арештів) у межах компетенції прокуратури відповідного рівня. При цьому враховуються теоретична підготовка і практичний досвід, індивідуальні нахили та здібності працівників.

Окремим напрямом в організації роботи є забезпечення особистого прийомі громадян усіх рівнів та розгляд заяв і звернень громадян, підтримання ділових зв’язків із засобами масової інформації. Органи прокуратури були й залишаються відкритими для спілкування з населенням, роз’яснюючи громадянам чинне законодавство як індивідуально при відвіданні ними прокуратури, так і через пресу, радіо і телебачення. У разі коли громадянин звертається з приводу порушення прав, починають перевірку, за потреби вживають відповідних заходів щодо їх захисту.

Сьогодні гласність в діяльності прокуратури є універсальним демократичним принципом, проголошеним цілою низкою правових актів, як міжнародного, так і національного характеру.

Серед міжнародних актів можна відзначити Рекомендацію R (2000) 19 «Про роль прокуратури в системі кримінального судочинства» [12], де зазначено, що «прокуратура повинна періодично звітувати перед громадськістю про свою діяльність…» (п. 11 Розділу «Взаємовідносини прокуратури з виконавчою та законодавчою гілками влади»).

Принцип гласності в тому чи іншому вигляді знайшов своє закріплення і в законодавстві про прокуратуру інших країн, зокрема, Росії (п. 2 ст. 4), Білорусії (п. 5 ст. 4), Узбекистану (ч. 4 ст. 5), Казахстану (п. 5 ст. 3), Молдови (ч. 3 п. 1 ст. 3) тощо.

Основи для впровадження принципу гласності у життя суспільства містяться у чинній Конституції України, яка закріпила ідеї політичної й ідеологічної багатоманітності, відповідальності державних органів перед суспільством, свободу думки і слова, право громадян на інформацію тощо.

Ці загальні положення Основного Закону деталізуються у поточному законодавстві України, зокрема, в Законі України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР [13], що цілком стосується і органів прокуратури, де зазначено, що «засоби масової інформації України відповідно до законодавства України мають право висвітлювати всі аспекти діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати засобам масової інформації повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування, забезпечувати журналістам вільний доступ до неї, крім випадків, передбачених Законом України «Про державну таємницю»» (ч. 1 ст. 2 Закону). Проте маємо відзначити, що відповідно до ст. 16 вказаного Закону від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР, «Національна телекомпанія України і Національна радіокомпанія України включають до інформаційних програм у день, коли відбувалася відповідна подія, повідомлення про … прес-конференції, важливі зустрічі з громадянами та виступи Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Верховного Суду України та Голови Конституційного Суду України», а про Генерального прокурора України не згадується, що є нелогічним, оскільки він також є однією з вищих посадових осіб держави, бере участь у реалізації правової політики, має великий обсяг цікавої інформації про стан законності, а отже, його публічні виступи також мають велику суспільну значимість. Вважаємо за необхідне в подальшому внести відповідні зміни до ст. 16 згаданого закону.

Серед спеціальних законодавчих актів слід вказати Закон України «Про прокуратуру», де в ст. 6 вказано, що органи прокуратури України, зокрема і прокуратура району (міста), «діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення» (п. 5 ч. 1), а також цілу низку правових актів, що встановлюють порядок обмеження гласності в діяльності прокуратури.

Вимога щодо гласності в діяльності прокуратури у тому чи іншому вигляді фігурує і в усіх законопроектах про прокуратуру, що активно розробляються в Україні. Проте досить невизначеним є положення щодо вимоги гласності у проекті змін до Закону України «Про прокуратуру» від 26.12.2002 № 2585, оскільки цей принцип не фігурує у ч. 1 ст. 5 Проекту, а у ч. 2 згаданої статті просто зазначено, що «органи прокуратури … діють гласно з врахуванням вимог закону щодо конфіденційної інформації стосовно життя та діяльності фізичних і юридичних осіб, а так само державної та іншої охоронюваної законом таємниці». Така позиція, на наш погляд, є помилковою. Вимога щодо забезпечення гласності в діяльності прокуратури має бути чітко визначена як принцип, як це зроблено в чинному Законі України «Про прокуратуру». В Проекті Закону про прокуратуру від 19.09.2008 року № 2491 ця вимога вже однозначно фігурує як принцип діяльності прокуратури і сформульований як «гласність із дотриманням вимог законодавства щодо доступу до інформації» (п. 5 ч. 2 ст. 5), із чим можна погодитись.

Серед спеціальних відомчих актів, що стосуються реалізації цього принципу в діяльності прокуратури, слід зазначити наказ Генерального прокурора України «Про організацію роботи орга-нів прокуратури з реалізації принципу гласності» від 14 липня 2006 року № 11гн, в якому прокурорів усіх рівнів зобов’язано розглядати гласність як важливий засіб запобігання злочинності, зміцнення законності та формування об’єктивної громадської думки щодо виконання органами прокуратури покладених на них завдань.

Цей принцип в діяльності прокуратури, зокрема і органів її низової ланки, має досить велике значення, що проявляється у впливі на цілий комплекс суспільних відносин.

По-перше, він дозволяє реалізовувати прокуратурі свою право-виховну роль.

По-друге, за допомогою цього принципу здійснюється контроль суспільства за діяльністю прокуратури.

По-третє, принцип гласності в діяльності прокуратури використовується для формування адекватної і зваженої громадської думки про діяльність прокуратури та її органів.

По-четверте, реалізація цього принципу дозволяє прокурорам підвищити ефективність наглядових заходів і застосування інших конституційних повноважень.

По-п’яте, завдяки цьому принципу здійснюється інформування прокурорами органів держаної влади та органів місцевого самоврядування про стан законності і заходи щодо її зміцнення.

По-шосте, за допомогою цього принципу окремі громадяни та їх об’єднання задовольняють свої інформаційні потреби [17, с. 306-316].

Принцип гласності в діяльності прокуратури реалізується також в окремих сферах діяльності органів прокуратури, у тому числі і низової ланки. Зокрема, відповідно до наказу Генерального прокурора України «Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав неповнолітніх» від 15 квітня 2004 року № 6/1гн «з метою впливу на формування громадської думки, поважного ставлення до закону, запобігання негативним явищам у молодіжному середовищі приймати участь у форумах, конференціях, педагогічних нарадах тощо» (абз. 2 пп. 1.2.3.). Таким чином в цьому контексті втілення гласності є не самоціллю, а засобом попередження вчинення правопорушень серед неповнолітніх.

Аналогічні положення також містяться в наказі Генерального прокурора України «Про організацію прокурорського нагляду за додержанням законодавства у сфері боротьби з корупцією» від 7 травня 2004 року № 10гн, де вказано: «Дотримуючись принципу гласності, активно використовувати можливості засобів масової інформації щодо інформування громадськості про заходи, що вживаються органами прокуратури при здійсненні наглядової діяльності у сфері боротьби з корупцією» (п. 19 наказу). Інформування громадськості про стан законності в цій сфері, крім іншого, має забезпечувати і попередження вчинення корупційних правопорушень.

Слід відзначити, що принцип гласності знаходить свій прояв і в інших аспектах діяльності органів прокуратури. Зокрема, наказом Генерального прокурора України «Про організацію роботи і управління в органах прокуратури» від 19 вересня 2005 року № 1 прокурори усіх рівнів зобов’язані «інформувати про діяльність органів прокуратури, безумовно додержуючись вимог законодавства, що регламентує правовий режим інформації з обмеженим доступом, у тому числі даних досудового слідства та наглядових перевірок» (п. 3.3 наказу), тобто реалізація принципу гласності розглядається як один з важливих напрямків організації роботи і управління в органах прокуратури. А відповідно до наказу Генерального прокурора України «Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України» від 20 січня 2006 року № 2 гн гласність також розглядається і як одна із засад здійснення атестування прокурорських кадрів (п. 3 наказу).

Отже, як бачимо, принцип гласності займає вагоме місце в організації та діяльності органів прокуратури та знаходить своє втілення у багатьох напрямках, проте на жаль, як свідчить досвід, закріплення в діючому законодавстві демократичних положень ще не гарантує їхню стовідсоткову практичну реалізацію.

Цілком погоджуючись з викладеним, маємо відзначити, що на сьогодні існує ціла низка проблем, пов’язаних із практичною реалізацією принципу гласності в діяльності органів прокуратури району (міста).

Насамперед, існує проблема ознайомлення пересічних громадян з правовою базою організації та функціонування органів прокуратури. Якщо законодавчі акти ще можна знайти, оскільки вони підлягають обов’язковому оприлюдненню та містяться у вільному доступі в мережі Internet, то акти відомчого характеру віднайти практично неможливо, оскільки ці акти не друкуються у періодичних виданнях. Не допомагає у цьому разі і офіційний інтернет-портал Генеральної прокуратури України. Виходом з такої ситуації вважаємо встановлення обов’язковості оприлюднення хоча б наказів Генерального прокурора України нормативного характеру у виданні «Вісник прокуратури», а також розміщення текстів наказів на сайті Генеральної прокуратури України. Крім того, відзначимо, що окрім звичайних пересічних громадян, ознайомлення з відомчими актами, які регулюють діяльність органів прокуратури, має неабияке значення для студентів юридичних закладів та науковців, що проводять дослідження в цій сфері. Відкриття вказаних відомчих актів для широкого загалу також сприятиме і підвищенню правової освіченості громадян, а отже, і правової культури взагалі.

Наступною проблемою в реалізації принципу гласності в діяльності органів районної (міської) прокуратури є формування об’єктивної громадської думки щодо діяльності органів прокуратури в державі. На превеликий жаль, у суспільстві склалася така ситуація, коли громадянам набагато цікавіше ознайомлюватись з так званими «гарячими» фактами, що стосуються діяльності прокуратури, а не з реальним станом речей. Враховуючи ці обставини, формування об’єктивної громадської думки щодо виконання органами прокуратури покладених на них завдань в зазначеному наказі Генерального прокурора України визнано одним з пріоритетних напрямків реалізації принципу гласності в діяльності органів прокуратури.

Відповідно до вимог цього наказу № 11-гн, прокурори усіх рівнів зобов’язані інформувати органи влади і громадськість з усіх напрямів прокурорської діяльності (п. 2 наказу). Найкраще вимога щодо гласності на сьогодні реалізується в діяльності Генеральної прокуратури України та прокуратури областей, де є спеціальні прес-центри, проте вищезгаданий наказ поширюється і на органи прокуратури низової ланки. Тут також є певні позитивні зрушення. Так, як відзначає В. Занфіров, деякі прокурори направляють інформацію не лише до органів влади, а і до засобів масової інформації з метою оприлюднення їх для широкого загалу, а частина міськрайпрокурорів планує роботу з інформування органів влади [4, с. 95]. Проте, як зазначає вказаний автор, «значна кількість інформації за змістом ще не в повній мірі відповідає вимогам, що висуваються до документів прокурорського реагування. Досить часто автори не враховують того факту, що їх адресати є юридично необізнаними, що листи в деяких випадках необхідно буде зачитувати перед широкою аудиторією громадян. Деякі повідомлення перевантажені цифровими показниками за відсутності необхідних роз’яснень і коментарів…» [4, с. 94]. Заслуговує на увагу і позитивний досвід розміщення результатів діяльності органів прокуратури у періодичному виданні «Вісник прокуратури». Але, як показує практика, цього явно недостатньо, тому роботу в цьому напрямку необхідно суттєво покращити, і не останню роль у цьому має відігравати контроль за цим напрямком діяльності з боку вищестоящих прокуратур. Також вважаємо, що висвітлення результатів діяльності органів прокуратури не повинно обмежуватись друкованими ЗМІ, а необхідно активно поширювати інформацію такого роду і через мережу Internet, перш за все, на сайтах прокуратур областей та Генеральної прокуратури України.

Велике значення мають доповіді районних і міських прокурорів на пленарних засіданнях районних і міських рад з питань забезпечення законності і зміцнення правопорядку, проте інформація про стан законності за певний період, яка містить численні кількісні показники, має викладатися з відповідними коментарями з метою її сприйняття великим колом осіб, що не мають спеціальної юридичної підготовки.

Вказані проблеми реалізації принципу гласності в діяльності органів прокуратури, безперечно ще потребують свого подальшого дослідження та вирішення. Але одне безперечно — реальне забезпечення гласного і відкритого функціонування, хоч і з урахування забезпечення охоронюваної законом таємниці, стане одним з важливих чинників, що сприятиме підвищенню авторитету прокуратури району (міста) та органів прокуратури взагалі.

Для успішного виконання аналітичної роботи необхідно охарактеризувати кількісні показники виявлених порушень, порівняти, за можливості, з даними за аналогічний минулий період, визначити їх динаміку, тенденції, що характеризують їх розвиток, та ін.

В обов’язковому порядку треба визначити причини й умови, що сприяють порушенням закону. Закінчувати аналітичну роботу слід висновками та рекомендаціями з урахуванням одержаних результатів аналізу. Використовуючи дані аналізу, можна підготувати доповідну записку або інформацію органам державної влади та самоврядування, доповідь на оперативну, координаційну або міжвідомчу нараду, подання керівникам підприємств, організацій та установ, а також органам місцевого самоврядування. Дані аналізу доцільно враховувати й при плануванні роботи районної чи міської прокуратури.

2. Особливості взаємодії ЗМІ та органів прокуратури

Ніхто не має права без дозволу прокурора або слідчого розголошувати дані перевірок і попереднього слідства до їх закінчення. Вимоги прокурора, що відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконують невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором терміни, невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Зважаючи на все вищесказане, можна стверджувати, що ЗМІ не мають жодних прав щодо висвітлення тих чи тих подій пов’язаних із прокуратурою. Тобто, за Конституцією, вони можуть лише спостерігати за перебігом слідства, а будь-які припущення і думки опублікувати тільки після закриття справи. Але, як можемо побачити з публікацій у друкованих ЗМІ, останні не дотримуються цих законів, пишучи і припущення і думки, а іноді й незважаючи на презумпцію невинуватості та оголошуючи свої власні вироки! Це є результатом абсолютного розладу у взаєморозумінні органів прокуратури і друкованих ЗМІ. Але може бути і навпаки. Тому головним завданням даного дослідження є знайдення компромісу між першими та другими. А це можливо, тільки якщо відповісти на таке запитання: як зробити так, щоб публікації друкованих ЗМІ не заважали, а допомагали роботі прокуратури? Наприклад, у тих випадках, коли прокуратура помилково намагається прийняти неправомірне рішення, причому цілком свідомо. На думку автора даної статті, в такому випадку слід втрутитися, але, звичайно, дуже м’яко і тактовно. Статті в ЗМІ неодноразово рятували безневинних людей, які потрапили під «корупційні дощі» у прокуратурах різних областей нашої країни. Для налагодження взаємовідносин між прокуратурою та ЗМІ, останні повинні вивчити функції та повноваження перших. Адже ЗМІ, намагаючись вплинути на рішення прокурорських органів, повинні будуть потім захищатися тими статтями в законодавстві, за якими друкувати певну інформацію про дії прокуратури все ж таки можна.

Для того, щоб вміти захиститися подібним чином слід знати усі можливі та неможливі варіанти інтерпретації законодавства. Найголовніший фактор, що може допомогти засобам масової інформації, а саме: друкованим виданням, вплинути на те чи інше рішення прокуратури – це допомога людського загалу, його підтримка. Для того щоб її отримати, слід привести справді непробивні факти.

Ще один аспект, який допоможе налагодженню взаємовигідних відносин між друкованими ЗМІ та прокуратурою, – це вдосконалення роботи Антикорупційного фронту України, як вагомої допомоги друкованим засобам масової інформації у боротьбі із корупцією, – органу, який буде в змозі виправдати ті чи ті статті друкованих ЗМІ, що будуть інтерпретуватися органами прокуратури, як тиск на них та перешкоджання винесенню правомірного рішення.

Висновки

Накопичення в прокуратурі інформації здійснюється в процесі повсякденної діяльності, її обсяг значний, тому важливо вміло використовувати одержану інформацію. З цією метою доцільно всю інформацію, що надходить до прокуратури, аналізувати, щоб одержати основні відомості про стан, тенденції та прогнози стану законності в тій чи іншій галузі, у цілому по району, місту.

Аналітичні дослідження інформаційних матеріалів повинні бути актуальними й мати практичне значення, а тому цю роботу необхідно проводити, додержуючись певних правил. Перш за все необхідно: 1) визначити завдання аналітичного дослідження і коло питань, які підлягають дослідженню; 2) скласти план досліджень; 3) визначити обсяг інформації, що підлягає дослідженню; 4) вибрати метод вивчення інформації — загальний чи вибірковий; 5) визначити коло осіб, які беруть участь в аналітичний роботі, і забезпечити їх необхідним методичним і нормативним матеріалом.

Здійснюючи аналітичну роботу, необхідно враховувати вимоги наказу Генерального прокурора України за № 1/1 від 19 січня 2004 р. «Про організацію аналітичної та методичної роботи в органах прокуратури», у якому запропоновано «спрямувати аналітичну і методичну роботу на вивчення реального стану законності, викриття причин її погіршення, правильне визначення напрямів наглядових зусиль і об’єктів нагляду, прогнозування розвитку негативних тенденцій, розробку запобіжних заходів і формування наглядової політики в цілому» (п.1.2 наказу).

Список використаної літератури

1. Колодій А. М. Принципи права України: Монографія. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 208 с.
2. Малюга В. І. Принципи організації та діяльності прокуратури України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. — К., 2002. — 16 с.
3. Косюта М. В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства: Монографія. — Одеса: Юридична література, 2002. — 376 с.
4. Занфіров В. Про деякі питання реалізації прокурорами принципу гласності // Вісник прокуратури. — 2008. — № 6. — С. 91-96.
5. Косюта М. Основні напрямки реалізації принципу гласності в діяльності органів прокуратури України // Наукові записки. Серія Право. — 2002. — C. 244-251.
6. Лакізюк В. Гласність в системі принципів організації та діяльність прокуратури України // Вісник прокуратури. — 2001. — № 4. — C. 16-22.
7. Черв’якова О. Забезпечення принципу гласності в діяльності органів прокуратури // Вісник прокуратури. — 2001. — № 2. — C. 90-93.
8. Тодика Ю., Серьогін В. Конституційний принцип гласності як гарантія основних прав і свобод громадян // Право України. — 1998. — № 6.
9. Прокуратура України: Академічний курс: Підручник: академічний курс / В. В. Сухонос, В. П. Лакизюк, Л. Р. Грицаєнко, B. М. Руденко; За заг. ред. к. ю. н., доцента В. В. Сухоноса. — Суми: ВТО «Університетська книга», 2005. — 566 с.