Зміст

Вступ

1. Визначення поняття «зв'язки із громадськістю»

2. Практика зв'язків з громадськістю в країнах світу

3. Регулювання діяльності щодо зв'язків з громадськістю

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

У сучасному світі особливу роль відіграє громадська думка, яка стала важливою складовою нашої дійсності. Це покликало до життя цілий ряд наук, істотне місце серед яких посідає паблік рилейшнз, що іноді перекладається як комунікації з громадкістю, зв’язки з громадкістю.

У суті паблік рилейшнз лежить розвиток зворотнього зв’язку. Однією з важливих закономірностей паблік рилейшнз є необхідність працювати не просто з населенням, а виділяти ті чи інші його сегменти, для котрих розробляються свої власні повідомлення відповідно до необхідної саме для них техніки впливу, які потім розміщуються в каналах комунікації, використовуваних цими сегментами аудиторії.

Спорідненість між зв'язками з громадськістю і маркетингом завжди була певною мірою невиразною і дискусійною. Спеціалісти-практики і наукові працівники і надалі продовжують обговорювати питання: де ж усе-таки має проходити розмежувальна лінія між двома дисциплінами. Проте увага багатьох бізнесменів привернута не до того, який особливий набір інструментів має відношення до зв'язків з громадськістю або маркетингу, а передусім — чи є вони ефективними для досягнення цілей компаній. Безперечно, менеджери компаній у різних країнах світу погоджуються з тим, що створення і збереження прихильності, особливо споживачів, є важливим, розглядаючи при цьому зв'язки з громадськістю як засіб підтримання їхніх маркетингових зусиль. Для маркетологів-професіоналів першорядний інтерес полягає, звичайно, в розвитку продажу і збільшення частки ринку, тому діяльність щодо зв'язків з громадськістю спрямовується на підтримку розуміння і доброзичливості, а отже цінується до тих пір, поки сприяє досягненню таких цілей.

1. Визначення поняття «зв'язки із громадськістю»

З 80-х років минулого століття почав поширюватися термін "marketing-public relations (МРК)" (в перекладі з англійської — "маркетинг-зв'язки з громадськістю"). Цей термін з'явився у США для того, щоб роботу зв'язків з громадськістю, що має відношення до підтримки маркетингової діяльності, виділяти в окрему сферу. У такому контексті вирішальна роль зв'язків з громадськістю — проводити бізнес і маркетингові програми "через лабіринт важкої для розуміння, мінливої і переконливої громадської думки, результатом якої може стати публічна критика… навіть відмова від товару або реклами… і можливе виживання бізнесу". Сьогодні зв'язки з громадськістю стали невід'ємною функцією для бізнес-організацій різних розмірів і типів, вітчизняних і міжнародних, важливою для виживання і зростання.

Існує тенденція у маркетинговій літературі вважати зв'язки з громадськістю своєрідним "продуктом", який організація купує або не купує. Насправді ж послуги зв'язків з громадськістю є неоднорідним продуктом, бо містять в собі різні завдання і функції, які можуть бути об'єднані в різноманітні особливі комплекси цієї сфери. Тому при вивченні покупок у сфері зв'язків з громадськістю необхідно розглядати продуктові варіації на зразок того, як вивчаємо організаційні фактори при аналізі купівельної поведінки.

Існує безліч визначень поняття «зв'язків із громадськістю». От, наприклад, трактування Інституту зв'язку із громадськістю (Великобританія): «PR — це сплановані й здійснювані протягом тривалого часу дії, спрямовані на встановлення й підтримку доброзичливих відносин і взаєморозуміння між організацією й громадськістю».

Також поширене наступне визначення: PR — це спеціальна наука й мистецтво керування соціальною інформацією в умовах позаціновой конкуренції:

— спрямовані на встановлення й підтримку відкритого двостороннього спілкування між соціальними службами і їхньою громадськістю;

— за допомогою позитивно-інформаційних роз’яснювальних матеріалів, активних акцій й оцінок відповідних суспільних реакцій;

— заснованих на правді, знанні й гласності;

— з метою досягнення взаєморозуміння, згоди, соціального партнерства й створення сприятливих обставин.

Але незважаючи на розмаїття визначень, дослідники сходяться в одному: діяльність у сфері зв’язків із громадськістю є частиною процесів керування комунікацією між організацією і її цільовою аудиторією. Цільова аудиторія при цьому може розумітися широко — як громадськість. Під цим мається на увазі, що соціальна організація вступає в контакт як всередині (службовці, співробітники, працівники, акціонери, члени громадських організацій і т.інш.), так і за її межами (виборці, платники податків, місцеві жителі, соціальні замовники, партнери, споживачі й т.інш.).

У вітчизняній науці та практиці часто ототожнюють категорії паблік рилейшнз та зв'язки з громадськістю. Але ж доскональне вивчення вживання термінів “пабілк рилейшнз”(PR) та “зв'язки з громадськістю” в науковій літературі, в офіційних документах щодо інформаційної політики держави в практиці комунікативної діяльності органів влади дозволяє зробити висновок, що є певна різниця в змісті цих категорій.

Поняття “зв'язки з громадськістю” входить як складова в більш широкий термін, яким є PR. Зв'язки з громадськістю можуть здійснюватись з використанням PR-технології, або без неї. Зв'язок з громадськістю як необхідний контакт органів влади з громадянським суспільством є необхідною базою. Тоді як PR надає контактові певний відтінок, значення, сенс. Застосування PR передбачає такий спосіб представлення населенню інформації, який повинен показати соціальне значення дій суб'єкта управління, підкреслити значущість самих дій, організації, лідерів в очах громадськості, привернути до них увагу суспільства. Крім того, “зв'язки з громадськістю” можуть здійснюватись не тільки за допомогою ЗМК (засобів масової комунікації), але й мати характер індивідуальних контактів, звернень громадян та їх прийому посадовими особами. Але ж на жаль, в сучасному українському дискурсі категорії “паблік рилейшнз” і “зв'язки з громадськістю” набувають однакового змісту. Це й зумовлюється тим, що слід зупинитись головним чином на розкритті та тлумаченні саме терміну “паблік рилейшнз”.

Проблема визначення поняття PR (зв'язки з громадськістю) досить складна тому, що: по-перше, існує багато підходів та тлумачень цього феномену; по-друге, метод PR розглядається досить часто як інформаційний вплив на громадськість для досягнення певної мети. Тобто часто PR ототожнюється з рекламою товарної продукції.

Необхідність урахування та цілеспрямованого впливу на громадську думку, формування і просування позитивного образу тієї чи іншої організаційної структури в суспільстві зумовило виникнення спеціальної системи управління інформацією (PR), паблік рилейшнз, як філософії та технології сучасного менеджменту і паблісіті (комерційна пропаганда), важливого інструменту діяльності PR.

Існує понад 500 визначень поняття «паблік рилейшнз». Кожне з них акцентує на різних характеристиках, але їх об’єднує найсуттєвіше положення про те, що паблік рилейшнз — це відносини між певною організацією (державною, громадською, приватною) та громадськістю.

У Великій Британії, Франції, Німеччині, Нідерландах та інших розвинених країнах цією проблемою займалися відомі вчені та державні діячі, такі як П. Харлоу, Ф. Буарі, М. Матр, М. Кольєр і М.Томас.

Впродовж минулого століття проходила довготривала дискусія щодо точного тлумачення поняття "зв'язки з громадськістю". Найпростіша форма їх визначення — "консультативна діяльність, яка має відношення до управління репутацією або іміджем". Мета зв'язків з громадськістю — забезпечити обслуговування організації через полегшення взаєморозуміння і комунікації між організацією та її різноманітною громадськістю (Grunig and Hunt, 1984). В час існування багатьох специфічних функцій обслуговування їхньою головною метою стає просування репутації або іміджу організації, яка дістає таку послугу. Управління репутацією набуває особливої важливості для будь-якої організації, та коли послугу вже здійснено, дуже важко в такому разі правильно оцінити як результат (чи була "репутація" керована до максимального ефекту), так і самий процес (чи цей результат був досягнутий найефективнішим і найдієвішим шляхом).

Припустимо, що практики зі зв'язків з громадськістю виконують дві основні функції (Broom and Dozier, 1986): функцію виконання окремого, заздалегідь погодженого завдання у сфері зв'язків з громадськістю (наприклад, написання інформаційного повідомлення) і/або управлінську функцію, де вони мають певний вплив на політику зв'язків з громадськістю організації. Ці дві функції не виключають одна одну — багато практиків зі зв'язків згромадськістю, які працюють на управлінському рівні, також виконують окремі завдання цієї сфери, але припускається, що будь-яка з функцій може бути домінуючою і це показує, як організація розглядає роль зв'язків з громадськістю в цілому. Якщо цей поділ функцій професіоналів розглядати крізь призму властивостей проданої послуги, то він відображатиме два основних типи послуг у сфері зв'язків з громадськістю, які купуються даною організацією: операції (завдання) і управління. При розгляді інформації, якою покупці послуговуються при виборі консультанта, найбільш імовірно очікувати, що функція, яка розглядається, вплине на кількість і тип розшукуваної інформації. Тобто покупці, яким потрібен лише комплекс завдань, використовуватимуть інші типи інформації, щоб вибрати консультанта, ніж ті покупці, які очікують стратегічної поради.

Ще одне спостереження щодо покупки послуг у сфері зв'язків з громадськістю. Мається на увазі шлях, по якому відбувається доставка послуги. Послугу цієї сфери, як і всі інші консультаційні послуги, можна отримати від зовнішніх консультантів або здобути зусиллями власних практиків. Існує кілька обставин, на які посилаються при виборі (Black, 1990). Однак спостерігається тенденція всередині індустрії — використовувати обидва шляхи, тобто залучати до справи як власних практиків організації, так і послуги консультаційних служб. Організація може мати власних експертів зі зв'язків з громадськістю, які використовують консультаційну службу, щоб підтримати свій існуючий підрозділ.

На жаль, свого досвіду з паблік рилейшнз вітчизняні підприємста, організації, особи не мають і тому спираються на чужий досвід. Між тим, професор Сем Блек (Велика Британія), який стояв у витокі PR, є нашим співвітчизником.С.Блек віддає перевагу наступному трактуванню: ”Діяльність у галузі паблік рилейшнз — це мистецтво й наука досягнення гармонії із зовнішнім оточенням на основі взаєморозуміння та достовірної і повної інформації”.

Вивченням феномену “паблік рилейшнз” в Україні та Росії займаються Г.Почепцов, В.Королько, В.Бебик, В. Іванов, Р.Мендісабаль, Є.Ромат, В.Моісеєв, І.Альошина, Є. Блажнов, І.Синяєва, Т.Лебедєва, І. Вікентьєв, А.Ульянич та багато інших вчених.

Так, Г.Почепцов вважає, що PR — це, насамперед, комунікативна дисципліна, спрямована на організацію комунікативного простору в сприятливому режимі для об'єкта PR. Паблік рилейшнз покликані управляти позитивним іміджем фірми або людини.

Своє визначення PR пропонує В. Моісеєв: “PR — це такий різновид соціально-технологічного менеджменту, в якому на основі точної та повної інформації, отриманої за результатами аналізу тенденцій політичного, соціально-економічного розвитку (країни, регіону, або окремих галузей, підприємств), і додержання загальновизначених етичних норм та суспільних інтересів планомірно й безперервно здійснюється комплекс заходів спрямованих на досягнення взаємної довіри, гармонійних і взаємокорисних відносин між фірмою і суспільством (його окремими групами), між ними і владою”.

Спираючись на сучасну теорію комунікації В. Королько пише: “Паблік рилейшнз — це функція управління, покликана оцінювати ставлення публіки, ідентифікувати політику і дії приватної особи або організації стосовно до громадських інтересів і виконану програму діяльності, спрямовану на досягнення розуміння і сприйняття її масами”.

Є.Ромат, український дослідник маркетингових комунікацій, окреслює предметне поле PR як формування системи гармонійних комунікацій організації з її цільовими аудиторіями на основі повної та об'єктивної поінформованості в межах досягнення маркетингових цілей комунікатора.

Є. Блажнов, російський фахівець теорії PR, визначає їх як структурний аспект суспільних відносин, що тісно пов'язаний з особливостями формування і функціонування громадської думки, з механізмом паблісіті, популярності, привабливості конкретних особистостей у зв'язку з їх діяльністю: громадсько-політичною, виробничою, комерційною, в галузі культури в тому числі масової культури.

2. Практика зв'язків з громадськістю в країнах світу

Інтерес до сфери зв'язків з громадськістю набув міжнародної важливості. Такий висновок було зроблено ще у 1988 році на Світовому конгресі Міжнародної асоціації зі зв'язків з громадськістю, в якому брали участь 700 делегатів від 45 країн, включаючи Китай, Радянський Союз, Угорщину. І хоча практика зв'язків з громадськістю має в різних країнах та регіонах свою особливість, проте ситуація, місія, мета зв'язків з громадськістю залишаються по суті аналогічними. В США, Японії, країнах Європи вишуканість професії пояснюється винятковим ставленням до неї представників вищої ланки управління як до особливо цінної і важливої. В багатьох країнах так званого третього світу економічні й політичні умови в минулому не сприяли належному розвитку сфери зв'язків з громадськістю.

В Японії, наприклад, де ця сфера добре розвинена, акцент від "бойових" або "оборонних" зв'язків з громадськістю перемістився на рівень діяльності корпоративних зв'язків з громадськістю, де особлива увага приділяється збиранню інформації, подіям, спонсорству, корпоративним особливостям тощо. При цьому зазначимо, що збирання інформації лежить в основі будь-якої успішної комунікаційної програми.

Життєво важливим вважається віднайдення ключа до пояснення громадської точки зору і ставлення людей до фірми, її продукту і послуг для подальшого планування і реальної оцінки цілей. Корпоративні публікації привертають увагу передусім до тих компаній, які використовують їх для посилення власного престижу та іміджу. Наприклад, Dentsu book опублікувала текст англійською мовою про рекламу і маркетинговий бізнес, апелюючи до багатьох інстанцій. Роблячи так, Dentsu стає "голосом влади" у функціях, які є бізнесом видавництва. Так само вчинила і Johnson Corporation, опублікувавши спеціальну книгу про родинні землі, що змагаються. Головною проблемою в ній стали японські домовласники влітку. І знову корпорація стала "голосом влади" з цього питання .

Як бачимо, промислові асоціації Японії залучають зв'язки з громадськістю для того, щоб просувати продаж і водночас удосконалювати свій публічний імідж. Так, Національна асоціація з просування молока спонсорувала симпозіум під гаслом "Що їсти для перемоги" на відкриття Олімпійських ігор в Сеулі. Японськими компаніями широко застосовується спонсорування подій, а корпоративна індивідуальність для багатьох із них стала також важливою програмою дій. Подібні програми розробляються не тільки для удосконалення візуального і запам'ятовуючого іміджу, але й для удосконалення іміджу в напрямку модернізації та інтернаціоналізації у відповідь на мінливість умов бізнес-середовища.

Послуги у сфері зв'язків з громадськістю добре розвинені також у Великобританії. Тут розміщується штаб-квартира найбільшої світової агенції зі зв'язків з громадськістю Sandwick Group. Ця організація сплачує понад 71 мільйон доларів США гонорарів у цій сфері і налічує приблизно 700 членів штату.

На Європейському континенті подібна практика поки що не знаходить прихильників, за винятком хіба що Франції, Німеччини та ще кількох країн. Ситуація пояснюється складнощами мови, культурою і традиціями, особливо коли робляться спроби планувати транскордонні кампанії зв'язків з громадськістю.

Практика Канади схожа до того, що робиться у США. Добре розвинена діяльність щодо зв'язків з громадськістю у Мексиці. В інших країнах Латинської Америки вона стримується державним контролем засобів інформації.

Мовні бар'єри і державний контроль засобів інформації стали двома великими перешкодами на шляху розвитку транскордонних програм щодо зв'язків з громадськістю у багатьох частинах світу. Для компаній, які мають необхідність для такого функціонування у міжнародному масштабі, вибір агенцій, що надають відповідні послуги, по суті відповідає ситуації з рекламою. Компанія здебільшого наймає за певну плату тільки одну міжнародну агенцію для того, щоб планувати і виконувати програми зв'язків з громадськістю, працюючи на всіх ринках. В такому разі компанія користуватиметься послугами мережі залучених як філії незалежних агенцій. Звичайно, вона може використовувати регіональну агенцію, щоб задовольнити свої потреби в окремих частинах світу або ж найняти окремі агенції для виконання функцій у кожній країні за необхідністю.

Серйозним аргументом проти використання єдиної транснаціональної агенції вважається те, що її офіси в різних країнах навряд чи в змозі володіти однаковим рівнем досвіду і професіоналізму. Аргумент "за" базується на концепції, що через координацію і взаємодію співробітників у різних офісах можуть бути однаково забезпечені найкращі послуги зв'язків з громадськістю. За видами послуг зв'язків з громадськістю, питаннями довколишнього середовища, кризовою готовністю, виконавчим тренінгом, фінансовою інформацією і корпоративним розвитком, ситуаціями придбання і поглинання постають питання, які підштовхують компанії до глобального підходу у цій сфері. До уваги береться також і форма організації клієнта: централізована або децентралізована. Проте, коли необхідно підтримувати продуктові маркетингові програми, транснаціональні клієнти навряд чи дозволять індивідуальним філіям в країнах управляти їх власною діяльністю щодо зв'язків з громадськістю.

3. Регулювання діяльності щодо зв'язків з громадськістю

Сьогодні доброму фахівцю в питаннях зв'язків з громадськістю необхідно знати загальні принципи і спеціальні сфери, які стосуються його діяльності. Йому не обов'язково бути юристом, але певні знання законодавства йому конче потрібні. Для цього існує три причини:

Практика зв'язків з громадськістю, як і в будь-якій іншій професії, пов'язаній з комерційною чи соціальною діяльністю, здійснюється відповідно до її власного юридичного контексту. Останній поєднує в собі обидві сфери закону: законодавчі акти, які мають широке загальне застосування (закон про контракти, закон про компанію тощо) та законодавчі акти, які мають спеціальне значення для роботи у сфері зв'язків з громадськістю (дискримінаційний закон, закон про авторське право).

Під час консультування клієнтів або роботодавців практики зі зв'язків з громадськістю часто можуть мати справу з "правовими ситуаціями". Так, скажімо, зненацька закрили підприємство — який закон розглядати? Відбувся випуск акцій — які існують правові вимоги щодо дослідження ситуації? Нема значення, що відповідальність тут лягає на клієнтів та їхніх адвокатів, — фахівці сфери зв'язків з громадськістю опиняться в невигідному становищі, якщо не будуть ретельно обізнані із законодавством в подібних справах. У крайньому разі вони зможуть виступити порадниками, знайти спільну мову зі своїми колегами — консультантами інших професій. Саме в такий спосіб спільними зусиллями віднаходять зростаючі можливості для нових ініціатив у сфері зв'язків з громадськістю.

Логічний аналіз проблем і ситуацій, яким послуговуються юристи, може виявитися дуже корисним для практиків зі зв'язків з громадськістю. Творча складова, що закладена у відповідні програми, буде достатньо переконливою щодо ступеня точності думки і ясності викладу, з якими вона подається. Подібна точка зору більш застосовна до попередньої оцінки ситуації у сфері зв'язків з громадськістю.

Отже, діяльність по зв’язкам із громадськістю в соціальних службах повинна містити у собі:

1. Будь-які дії, спрямовані на поліпшення контактів між людьми або службами.

2. Все, що може приблизно поліпшити взаєморозуміння між соціальними службами й тими, з ким вони вступають у контакт як всередині, так і за їх межами.

3. Заходи, спрямовані на виявлення й ліквідацію слухів або інших джерел нерозуміння.

4. Заходи, спрямовані на розширення сфери впливу служби. При цьому повинні використовуватися засоби, адекватні поставленій меті та які не суперечать соціальній етиці.

5. Рекомендації зі створення сприятливого клімату, зміцнення суспільної значимості соціальних служб .

Ефективні зв'язки з громадськістю сприяють маркетинговій діяльності бізнес-організацій, підтримуючи доброзичливу прихильність багатьох груп людей: службовців, клієнтів, акціонерів, конкурентів, представників державних органів тощо.

Зв'язки з громадськістю разом з рекламою і стимулюванням збуту є одним з важливих інструментів маркетингу. Цей вид діяльності направлений на формування і підтримку сприятливого іміджу фірми, на переконання громадськості в необхідності діяльності фірми і її благотворному впливі на життя суспільства.

Встановлення дієвих зв'язків з громадськістю дозволяє здійснювати регулярне розповсюдження відомостей про фірму для залучення до неї уваги, укріплювати взаємостосунки між нею і групами споживачів, а також позитивно впливати на партнерські відносини. Зростання використання засобів Інтернету як ефективний засіб в даному виді діяльності пов'язане з наступними чинниками:

На сьогодні в інтернеті існують представництва багатьох популярних офлайнових видань, при цьому вони часто беруть інформацію з інтернету, спочатку публікують її на своєму сайті, потім в паперовій версії.

Зв'язки з громадськістю набули важливості реклами і сьогодні виконують функцію головного повідомлення багатьох компаній у всьому світі. За своєю природою вони повинні бути цілеспрямовані, підтримуючи бізнесові цілі організації, що пов'язані з маркетингом, соціальною відповідальністю, громадською політикою, виробничою діяльністю або людськими ресурсами.

Як і реклама, практика сучасних зв'язків з громадськістю з'явилася у США і тепер здійснюється у багатьох країнах Європи, Японії, Канади, Мексики тощо.

Зв'язки з громадськістю — майже "чиста" послуга з небагатьма відчутними компонентами, і саме тому вони мають різноманітні проблеми, пов'язані з послугами в цілому (Zeithaml, 1981). Послуги зі зв'язків з громадськістю дуже складно оцінити навіть після їх здійснення. Крім того, їх наперед складно визначити, бо зокрема асоціації зі зв'язків з громадськістю вже мали складнощі у визначенні цього питання. Існує широка невідповідність серед клієнтів стосовно того, що містить в собі такий продукт.

Персональна чесність спеціалістів зі зв'язків з громадськістю стає часткою їхнього професіоналізму — як, наприклад, у докторів чи вчителів. Громадська думка про них складається на підставі того, як вони діють. Висловлення "чесність є найкращою політикою" означає в даному випадку, що зв'язки з громадськістю не працюватимуть, якщо їм не довіряють. Бізнес, ймовірно, буде найбільш успішним, якщо громадськість йому повірить. Але бізнес повинен бути не тільки правдоподібним, а й законним. Тому відповідальні професіонали і правовики всіх рівнів намагаються займати "примиренські" позиції для того, щоб розвивати органи регулювання, які б якнайкраще відповідали громадським інтересам.

Висновки

Підсумовуючи, можна відзначити, що сутність паблік рилейшнз як нової сфери громадського спілкування найкраще передати, обравши такий варіант перекладу, як “громадські комунікації.” В такому вигляді вони стають в один ряд з особистими комунікаціями, масовими комунікаціями і громадськими комунікаціями. Досить часто паблік рилейшнз порівнюють із роботою прес-служб, але у розвинутих країнах світу прес-служби належать до “тактичних комунікацій,” тоді як PR визначають як ”стратегічні комунікації”.Паблік рилейшнз відповідає на запитання “що” і “як” сказати, а прес-служби відповідають на запитання ”де” і “коли” сказати те, що напрацьовано в рамках паблік рилейшнз.Правильно побудована комунікативна стратегія допомагає державним службовцям, завдання яких, за відомим висловом, — говорити неприємні речі в милому дусі.

На основі зробленого аналізу спробуємо сформулювати наступне: паблік рилейшнз — це передусім постійний комунікаційно-психологічний прямий і зворотний контакт органів управління будь-якої системи з громадськістю з метою створення, формування та функціонування сприятливого іміджу організації, інституту, лідера, що впливає на створення сприятливого середовища взаємодії обох сторін.

Список використаних джерел

1. PR сегодня: Новые подходы, исследования, международная практика: Пер. с англ. / Науч. ред.: А.П. Сотников, М.Л. Бочаров, В.А. Лиеов. – М.: имидж-Контакт Инфра – М., 2002. – 490с.

2. Алёшина И.В. Паблик Рилейшнз для менеджеров: Курс лекций / И.В. Алёшина. – М.: ИКФ «ЭКМОС». 2002. – 480с.

3. Калиберда Е.Г. Связи с общественностью: вводный курс: Учеб. пособ. для студ. ВУЗов / Е.Г. Калиберда. – М.: Логос, 2003. – 119с.

4. Капитонов Э.А. Корпоративная культура и PR: Учебно-практическое пособие / Э.А. Капитонов, А.Э. Капитонов. – М.: Ростов-на-Дону: Изд. центр «МарГ», 2003. – 413с.

5. Лукашев А.В. Чёрный PR как способ овладения властью или бомба для имидж мейкера. – 3-е изд., испр. и доп. – СПб.: Изд. Дом «Бизнес-Преса», 2002. – 176с.

6. Ньюсон Д. Всё о PR: теория и практика Паблик Рилейшнз: Пер. с англ. / Д. Ньюсон, Тёрк Дж. В.-С., Крукеберг Д. – 7-е изд. – М.: Консалтинговая группа «Имидж-Контакт», ИД «Инфра-М», 2001. – VIII 628c.

7. Оливер С. Стратегия в Паблик Рилейшнз: Пер. с англ. / С. Оливер. – СПб.: ИД «Нева», 2003. – 157с.

8. Поцепцов Г.Г. Паблик Рилейшнз для профессионалов. – 2-е изд. испр. – М.: Рефл-Бук, К.: Ваклер, 2002. – 624с.

9. Поцепцов Г.Г. Паблік Рилейшнз: Навч. посіб. для студ.вузів. – К.: Знання, 2000. – 506с. – (Вища Освіта XXI століття).

10. Уткин Э.А. Управление связями с общественностью. PR / Э.А. Уткин, В.В. Баяндаев, М.Л. Баяндаева. – М.: ТЕНЕ, 2001. – 296с.