Вступ

Характерною рисою сучасних міжнародних фінансових відносин є динамічний розвиток нових банківських продуктів та технологій. Це вимагає використання нових концепцій, методологічних і методичних підходів до вивчення можливостей та стратегій їх здійснення комерційними банками України. Вихід України у глобальне економічне середовище викликав ряд принципово нових проблем та задач, які постали перед комерційними банками. Для нормального функціонування економіки постійно необхідна мобілізація, розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів між її сферами і секторами.

В Україні операції з надання фінансових послуг здійснюються переважно комерційними банками. Вони є головними посередниками і при проведенні міжнародних операцій на світовому ринку фінансових послуг. Здійснюючи ці операції, комерційні банки використовують конкретні стратегії, в яких обґрунтовуються довготривалі заходи, що зорієнтовані на отримання оптимального фінансового результату. Спираючись на світовий досвід, застосування та подальший розвиток прогресивних банківських технологій у практиці роботи комерційних банків повинно слугувати поштовхом в розвитку економіки України. Тому проведення аналізу комплексу операцій на ринку фінансових послуг та пошук шляхів його використання в повному обсязі в умовах ринкової трансформації економіки України є своєчасним та актуальним як з теоретич%Bих, так, особливо, і з прагматичних позицій.

Все це ставить досить актуальні питання необхідності формування дієздатної зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків України на світовому фінансовому ринку.

Розділ 1. Теоретичні аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності банків на світовому ринку

Теоретико-методологічною основою для дефініціювання основних понять та структури зовнішньоекономічної діяльності банків нашої країни слугують закони та нормативно-правові акти: Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність», що визначає зовнішньоекономічну діяльність як діяльність суб’єктів господарської діяльності України й іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудовану на взаєминах між ними, що наявна як на території України, так і за її межами, і пов’язана із зовнішньою торгівлею, іноземними кредитами та інвестиціями, здійсненням спільних проектів, Закони України «Про банки та банківську діяльність», «Про порядок здійснення розрахунків у зовнішньоекономічних відносинах», «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валюті та гривнях, Порядок переміщення валюти через митний кордон України. Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями та ін. [2, с. 6].

Формуванню зовнішньоекономічних зв’язків банків передує створення кореспондентських відносин, тобто різноманітних форм співробітництва між двома банками, побудованих на коректному та узгодженому виконанні взаємних доручень. Такі відносини слугують основою для трансферту грошей, обміну валюти, а також для фінансування міжнародної торгівлі. Кореспондентом є банк, який представляє в певному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення [9. с. 85]. Безперечним лідером за кількістю банків-кореспондентів серед українських банків є ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», мережа якого охоплює майже 800 банківських установ у різних країнах світу.

Загалом міжнародну або зовнішньоекономічну банківську діяльність, яку називають бенкінг (з англ. banking, що означає «банківська справа»), можна визначити як вид банківської діяльності у сфері міжнародних економічних відносин, який охоплює різноманітні види операцій з валютними цінностями, що здійснюються на національних та міжнародних фінансових ринках за дорученням клієнтів, а також за власні кошти банку, і спрямований на одержання прибутку [8, с. 9].

Відповідно до останньої частини вищенаведеного визначення терміна «зовнішньоекономічна діяльність банків», зокрема, щодо того, що банки здійснюють операції з валютними цінностями як для своїх клієнтів, так і для задоволення певних власних потреб, але в обох випадках передбачається одержання прибутку, а також на основі практики закордонних банків, спробуємо сформулювати таку властивість міжнародної діяльності банківських установ: кожний банк, який здійснює зовнішньоекономічні операції може виступати на світовому ринку у двох специфічних ролях-як інститут реалізації потреб власних клієнтів та як гравець суто від свого імені.

Перша «роль» характеризує здійснення традиційних банківських зовнішньоекономічних операцій, які широко використовують не тільки зарубіжні, а й українські банки. Відповідно до законодавчої бази та певної усталеної практики, вітчизняні банки здійснюють такі види операцій, пов’язаних із зовнішніми економічними зв’язками:

• банківський переказ;
• кредитування експортно-імпортних операцій;
• документарне інкасо;
• міжнародний акредитив.

Банківський переказ — це одна із найпростіших і найпоширеніших розрахункових банківських операцій, яка здійснюється за допомогою передачі платіжного доручення одним банком іншому. Іншим поширеним видом є кредитування зовнішньоекономічних операцій, яке базується на загальних принципах надання кредиту та означає можливість отримати товари, послуги та грошові кошти з відстроченням платежу на певний термін. Документарне інкасо застосовується в міжнародних розрахунках для отримання банком грошей з фізичних та юридичних осіб за різними товарними документами. Міжнародний акредитив містить доручення одного банку іншому про виплату фізичній чи юридичній особі певної суми на зазначених в акредитиві умовах [5, с. 6].

Сприяти зміцненню вітчизняної банківської системи та зовнішньоекономічній діяльності банків України може розпочатий процес укрупнення банків, який дасть змогу через деякий період вивести на світову арену дійсно великі (не тільки за українськими, а й за європейськими стандартами) банки, які змогли б бути важливими «фігурами» спочатку на регіональних, а згодом і на загальносвітовому ринку банківських послуг.

Необхідним для розвитку банківської сфери є також удосконалення законодавчої бази, що стосується банків та банківської діяльності, точніше забезпечення її дотримання та виконання, а також стабілізація політичної ситуації — це теж важливі аспекти зміцнення довіри іноземних партнерів до вітчизняних банків, і розвитку зовнішньоекономічної діяльності українських банків та зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в економіку України.

Розділ 2. Програма наукового дослідження «Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків».

Мета програми: полягає в системному дослідженні формування стратегії здійснення зовнішньоекономічної діяльності комерційними банками в умовах ринкового реформування економіки України.

Завдання програми:

1. розглянути основні функції комерційних банків у зовнішньоекономічній діяльності,
2. проаналізувати міжнародну діяльність українських банків,
3. надати рекомендації щодо підвищення конкурентоспроможності підприємств.

Об’єкт дослідження – діяльність комерційних банків в Україні.

Предмет дослідження — зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків.

Очікувані результати програми:

1. Однією з основних банківських функцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності є обслуговування міжнародного руху капіталів і кредитів. Процес інтеграції українських банків у світовий фінансовий ринок протікає значно повільніше, ніж розвиток внутрішніх операцій. Це пов’язано як з невизначеністю у сфері зовнішньоекономічної діяльності комерційних банків, так і з нестачею досвіду по обслуговуванню міжнародних капіталів.
2. Розглядати міжнародну діяльність українських банків у межах відкриття представництв і відділень закордоном поки що недоцільно, зважаючи на її незначний відсоток. Але вже зараз можна говорити про виконання українськими банками даної функції за двома основними напрямами: кореспондентські відносини і співробітництво з відділеннями іноземних банків; взаємовідносини українських банків з світовими фінансовими організаціями.
3. На сьогоднішній день третя частина внутрішнього валового продукту України реалізується за допомогою зовнішньоекономічних зв’язків. В умовах недостатності внутрішнього ресурсного забезпечення велике значення набуває залучення іноземного капіталу, у тому числі міжнародних фінансових організацій. Основними міжнародними фінансовими організаціями, у сферу інтересів яких входить Україна, є: Міжнародний валютний фонд; Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк), Європейський банк реконструкції та розвитку. Про співвідношення їх впливу на розвиток вітчизняної економіки. Провідні банки України залучені до обслуговування цих кредитних ліній: КБ «Приватбанк», АППБ «Аваль», АБ «Ажіо», КБ „ВА-банк», АКІБ „УкрСиббанк» і деякі інші.

На першому етапі розробляються керівні документи, які визначають склад учасників досліджень та організовується їх підготовка.

Основними документами для організації досліджень конкурентних переваг підприємства є:

— наказ керівника підприємства, щодо проведення дослідження;

— календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень;

— план проведення досліджень.

Календарний план основних заходів з підготовки до проведення досліджень визначає:

— основні заходи;

— терміни їх виконання;

— відповідних виконавців;

— сили та засоби, які залучаються для виконання завдань.

На другому етапі проводиться безпосереднє дослідження зовнішньої діяльності комерційних банків.

Нами було встановлено, що найбільш значним рівнем проникнення на закордонні ринки є фізична присутність структурних підрозділів банку на території інших країн. Вихід конкретного банку на ринок іншої країни залежить від досвіду міжнародної діяльності банку, його цілей, задач і може приймати різноманітні форми. Варто відмітити, що вихід комерційного банку на світовий фінансовий ринок потребує всебічного вивчення міжнародного середовища бізнесу, наприклад за допомогою SLEPT- та PEST-аналізу.

Важливим напрямом стратегічної валютної політики України повинно стати прогнозування курсів валют, а також докладання усіх зусиль для досягнення вільної конвертованості національної валюти. Але на сьогоднішній день пряме втручання урядових структур у ринок іноземної валюти, відоме як валютний контроль, обмежує права власників валюти обмінювати її на інші валюти, а отже є однією з перешкод на шляху до конвертованості національної валюти.

Проведене дослідження показало, що в практиці комерційних банків України при формуванні стратегій виходу на світовий фінансовий ринок, відсутні уявлення про її головну місію, основні цілі і задачі. Тому, в першу чергу, вимагають глибокого пророблення місія і стратегія банку на світовому фінансовому ринку, оскільки саме вони представляють повноцінну картину діяльності і призначення банківської установи і, в остаточному підсумку, визначають концепцію формування основних складових його корпоративного стилю.

Щодо зовнішньоекономічної діяльності українських банків від власного імені (тобто це інша можлива «роль») слід зазначити, що швидше зроблено деякі перші кроки у цьому напрямку, які поки що не ввійшли у постійну практику, за винятком кількох банків. Наприклад, у грудні 2008 р. «ПриватБанк» успішно розмістив на європейському ринку трирічні облігації участі у кредиті «ПриватБанку» (єврооблігацій) на суму 100 млн. дол. Покупцями єврооблігацій «ПриватБанку» на первинному ринку були найбільші банки і приватні інвестори з Великобританії, Данії, Греції й інших країн світу. Залучені банком кошти призначені для збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки, юридичних і фізичних осіб. За допомогою випуску «євробондів» «ПриватБанк» одержав значний обсяг «довгих» доларових ресурсів, створив кредитну історію на відкритих ринках капіталів, підвищив свій імідж як надійної і прозорої структури, став першою фінансовою структурою і другою компанією України, що випустила «євробонди» на відкритих ринках капіталів.

У вересні 2009 р. «Укрексімбанк» отримав кредиту розмірі 150 млн. дол. (у цей період це становило понад 795 млн. грн.) від «Дрезднербанку». Цей кредит було профінансовано шляхом випуску «Дрезднербанком» єврооблігацій винятково для цілей фінансування кредиту «Укрексімбанку». Даний кредит підлягає поверненню у вересні 2011 р. Зауважимо, що «Укрексімбанк» має доволі високий рейтинг у світі. Слід зазначити, що провідна фінансова установа світу «JP Morgan Chase» (США) п’ять разів визнавала цю установу однією із найкращих серед своїх банків-кореспондентів за якістю розрахунків у доларах США.

Для банківської системи України входження іноземних гравців на банківський ринок України означає приплив нового капіталу та нових технологій. Для українського споживача це означає поступове зниження ставок за кредитами, якісний та широкий вибір банківських продуктів і сервісів. Що стосується впливу цього процесу на зниження активності банків в залученні внесків фізичних та юридичних осіб, то безумовно — прибутковість для клієнтів термінових депозитів буде й надалі поступова падати.

Українські клієнти привчені до достатньо високого рівня прибутковості, проте поступово терміновий депозит із засобу зароблення грошей перетворюватиметься на засіб накопичення грошей. Банки від депозитних програм переходитимуть до програм накопичення. Це той самий продукт, тільки по-іншому позиціонується продукт, яким користується величезна кількість європейців. Саме заощадження і накопичення, а не примноження, поступово стануть основними мотивами, якими керуватимуться вкладники. Такі програми накопичення дозволять не тільки не сповільнитися темпам зростання депозитів населення, але і в майбутньому прискорити процеси перетікання готівки на руки населення в надійні комерційні банки.

Якщо перерахувати всі плюси та мінуси, не залишається сумнівів в тому, що іноземний капітал необхідний всім країнам, де формується нова банківська система, у тому числі й Україні. Зняття обмеження доступу іноземного капіталу в банківський сектор відкриє джерело інвестицій в українську промисловість, прискорить її розвиток. Але процес зняття обмежень доступу на банківський ринок країни повинен бути поступовим та грамотно регулюватися державою, що дозволить мінімізувати ризики.

Також, наслідком збільшення частки іноземного капіталу в банківській системі України, в першу чергу є, збільшення обсягів фінансування з боку зовнішніх інвесторів. Причиною цьому є прагнення інвесторів отримати прибуток на даному високодоходному за європейськими стандартами ринку.

На третьому етапі підводяться підсумки проведених досліджень. За результатами досліджень розробляються плани, в яких визначаються відповідні заходи щодо вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності українських комерційних банків.

При виході на світовий фінансовий ринок комерційні банки мають розглянути ряд конкретних зовнішніх факторів, які відіграють суттєву роль у формуванні стратегії і подальшій діяльності банку на ньому. Серед них основну увагу слід приділити культурним, політичним, соціальним і економічним факторам. Фактором, що стримує входження України в глобальний конкурентний простір є нерозвиненість банківського сектору. Про це свідчить показник банківської платоспроможності, який залишається досить низьким порівняно з іншими країнами протягом останніх років.

Одним із значних зрушень з погляду ролі фінансових інститутів в економіці є чітко виражена тенденція до зменшення ролі банків у мобілізації і розподілі фінансових ресурсів. Банки все більшою мірою реструктуризуються з кредитних установ у платіжно-розрахункові, тобто обслуговують платежі й розрахунки, а не нагромадження. Завдання забезпечення нагромадження переходить до ринку капіталу.

Сучасна бізнес-стратегія комерційних банків вибудовується у таких напрямах:

1)       централізація і концентрація капіталу;

2)       удосконалення банківського бізнесу шляхом відмови від непрофільної діяльності, зокрема інвестиційної і страхової;

3)       нейтралізація ризиків кредитування шляхом об’єднання у синдикати і створення пулів кредитних зобов’язань своїх позичальників.

Водночас у міжнародній банківській діяльності простежується зростання кількості банківських послуг та їх урізноманітнення, що сприяє міжнародній фінансовій взаємодії.

При цьому стратегічний банківський менеджмент у сфері кредитування реального сектору економіки та населення необхідно спрямувати на:

1. розширення форм кредитування малого та середнього бізнесу із залученням небанківських фінансових установ;
2. розширення сфер іпотечного кредитування шляхом розвитку ринку заставних, емісійних іпотечних цінних паперів; створення відповідної інфраструктури та державного земельного кадастру і реєстру нерухомого майна; забезпечення надійної системи реєстрації землі, впровадження консорціумного кредитування;

3.широке територіальне охоплення населення кредитними послугами, в тому числі із застосуванням накопичувальних інвестиційних схем — пенсійних рахунків, рахунків на оплату навчання та придбання житла тощо;

4.використання лізингових схем кредитування, зокрема для підтримки підприємств сільського господарства та сфери послуг;

5.розкриття банківської інформації шляхом створення системи незалежних рейтингових агентств та кредитних бюро;

6.здійснення довірчих операцій, зокрема в управлінні пайовими фондами;

7.створення систем мобільного, інтернет- і телебанкінгу та інтегрування їх у діючі платіжні системи з передбаченням відповідних систем захисту;

8.залучення кредитів міжнародних фінансових організацій, окремих держав і суб’єктів господарювання, надходження від здійснення приватизаційної діяльності, коштів на закордонних рахунках.

 

Календарний план виконання роботи:

№ з/п	Назва частин роботи	%	Виконання роботи
			За планом	Фактично
1	Вивчення літературних джерел з предмету дослідження	20	13.05.11-16.05.11	13-14.05.11
2	Визначаємо мету дослідження, завдання, об’єкт та предмет дослідження	10	17.05.11	17.05.11
3	Збір і вивчення матеріалів досліджуваного підприємства	10	18-19.05.11	18-19.05.11
4	Підготовка розділу 1 «Теоретичні аспекти здійснення зовнішньоекономічної діяльності банків на світовому ринку»	20	20.05.11	20.05.11
5	Підготовка розділу 2 «Програма наукового дослідження «Зовнішньоекономічна діяльність комерційних банків»»	25	22.05.11	22.05.11
6	Оформлення роботи	10	23.05.11	23.05.11
7	Забезпечення зв’язку між усіма компонентами програми	5	24.05.11	24.05.11

Висновки

Для ефективного виходу українських банків на світовий фінансових ринок необхідно вжити комплекс заходів нормативно-правового, економічного та інституціонального характеру. Напрями та економічні орієнтири удосконалення нормативно-правового забезпечення виходу українських банків на світовий фінансовий ринок повинні передбачати:

—         гармонізацію українського законодавства з міжнародними нормами;

—         забезпечення доступу до світового фінансового ринку шляхом скасування (оптимізації) обмежень на фінансові операції, які існують на сьогоднішній день, спрощення системи виходу банку на світовий ринок з боку національного законодавства та розширення спектру послуг, які можуть надаватися українськими банками;

—         виконання положень Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС, зокрема, створення ефективного механізму захисту внутрішнього ринку та вдосконалення системи стандартизації та сертифікації, захисту прав інтелектуальної власності.

Список використаної літератури

1. Грищенко Т. Банківське фінансування зовнішньоторговельних операцій в Україні // Банківська справа. — 2008. — № 5. — С. 72-89
2. Лисенков Ю. Акредитиви : практика застосування у зовнішньоекономічних операціях // Вісник Національного банку України. — 2003. — № 1. — С. 18-23
3. Пахомов Ю. Глобалізація як реальність та як архетип колективного без свідомого // Зб. наук. праць. Вип..30 / Відп. ред. В.Є.Новицький. — К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2001. -С.3-7.
4. Рудинська О.В., Мартинюк О.А., Квач Я.П. Банківська система в Україні: основні характеристики і стратегія ринку: Монографія. — Одеса: Астропринт, 2001. — 156 с.
5. Румянцев А. П. Особливості розробки та затвердження тарифної політики банків для акредитивних операцій суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності // Фінанси України. — 2006. — № 11.- С.133-142
6. Савлук М.І., Мороз А.М., Коряк А.М. Вступ до банківської справи. — К.: Лібра, 2008. — 344 с.
7. Стельмах В.С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-кредитна політика в Україні / За ред. В.І.Міщенка. — 2-ге вид., перероб. І доп. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. — 421 с.
8. Федькеич Н. Автоматизація обліку зовнішньоекономічних операцій // Вісник Національного Банку України. — 2006. — № 5. — С. 45-48