Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Застосування штрафних санкцій за результатами ревізій

Вступ

Однією із важливих процедур ревізії є узагальнення і систематизація результатів контролю, необхідних для складання акта ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства. Зокрема, складаються відомості вибіркової інвентаризації, порівняльні відомості за результатами інвентаризації, акти інвентаризації коштів у касі, часткові акти ревізії. Однорідні недоліки, що виявлені під час ревізії, узагальнюються в таблицях, схемах, відомостях і інших документах.

Результати контролю можуть оформлятись групувальними відомостями виявлених під час ревізії недоліків. Це групування недоліків у діяльності підприємства за мірою їх виявлення ревізорами відображається в групувальному журналі ревізора (групувальній відомості виявлених під час ревізії недоліків і порушень). Відповідно до структури акта ревізії фінансово-господарської діяльності у групувальному журналі ревізора (групувальній відомості виявлених недоліків і порушень) для кожного розділу акта ревізії відводиться декілька сторінок, на яких ревізор відображає згруповані за однорідними ознаками недоліки і порушення.

У результативній частині в розрізі структури акта ревізії розкривається зміст порушень і недоліків у роботі підприємства, що ревізується, і його окремих ділянок. Кожний факт порушення необхідно підтвердити первинними документами, машинограмами, таблицями, розрахунками тощо.

1. Прийняття рішення за результатами проведеної ревізії

Після підписання акта ревізії відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» ревізор у 15-денний термін готує проект обов’язкових вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. Матеріали кожної ревізії (перевірки) протягом 15 днів після її завершення розглядаються й приймаються від ревізорів керівниками контрольно-ревізійних управлінь або їхніми заступниками, начальниками відділів цих управлінь, начальниками відділів у районах та містах або їхніми заступниками.

З метою підготовки наказу або іншого рішення за наслідками ревізії, спрощення підготовки звітів про контрольно-ревізійну роботу та для здійснення контролю за виправленням порушень на момент закінчення ревізії (перевірки) треба скласти узагальнюючу цифрову довідку (розшифрування збитків і донарахувань).

У деяких випадках матеріали ревізій (перевірок) виносяться на обговорення в колективах перевірених підприємств, організацій, установ та оприлюднюються у засобах масової інформації.

У разі виявлення ревізією прихованих і занижених платежів до бюджету готується рішення за встановленим зразком щодо їх стягнення із застосуванням фінансових санкцій. Це рішення передається для виконання до відповідної податкової інспекції. Надалі ревізор має відстежувати процес повного й своєчасного відшкодування завданих державі збитків.

Якщо на об’єкті, що ревізується, не забезпечується усунення виявлених порушень, керівник, який призначив ревізію (перевірку), надсилає керівництву цього об’єкта пропозиції щодо повного відшкодування виявлених збитків і подає пропозиції, як запобігти порушенням або зловживанням (ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні»).

Інформація про виявлені порушення надається:

  • Головним контрольно-ревізійним управлінням України — до Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, до міністерств, державних комітетів, інших центральних відомств;
  • контрольно-ревізійними управліннями в областях — Головному контрольно-ревізійному управлінню України, міністерствам, державним комітетам та іншим відомствам, обласним, районним державним адміністраціям, керівним органам місцевого підпорядкування;
  • контрольно-ревізійними відділами у районах, містах і районів у містах — контрольно-ревізійним управлінням в областях, районним державним адміністраціям та міським, районним виконкомам.

При виявленні серйозних порушень фінансової дисципліни, розкрадань коштів і матеріальних цінностей та інших зловживань матеріали ревізій (перевірок) передаються до слідчих органів і одночасно порушується питання про усунення із займаних посад винних у зловживаннях осіб. А у тому разі, якщо за фактами зловживань не може бути порушено кримінальної справи, на винних у здійсненні таких зловживань накладається адміністративне стягнення.

Найоптимальнішим, звичайно, є варіант забезпечення відшкодування виявлених збитків під час ревізії. На жаль, за нинішніх економічних умов, коли існує заборгованість із виплатою заробітної плати, коли немає коштів на рахунках підприємств, установ та організацій, дуже часто неможливо безпосередньо під час ревізії забезпечити відшкодування виявлених збитків та здійснити перерахування до бюджету належних йому платежів [7, c. 56-57].

Ревізор у переліку обов’язкових вимог, що висуваються до керівника перевіреного підприємства, установи чи організації, обумовлює термін подання інформації про хід виконання цих вимог, а потім здійснює перевірку виконання вказівок безпосередньо на підприємстві. Матеріали ревізії контролюються до повного відшкодування виявлених збитків та перерахування до бюджету або до державних цільових фондів донарахованих платежів.

Робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків (ст.ст. 130, 132, 133, 134, 135 Кодексу Законів України про працю).

Згідно з Законом України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (ст. 10) контрольно-ревізійним відділам у містах і районах, КРУ в областях і ГоловКРУ України надано право вилучати в дохід відповідного бюджету, залежно від підпорядкованості підприємств, установ, організацій та інших суб’єктів підприємницької діяльності, виявлені ревізіями (перевірками) приховані або занижені валютні та інші платежі, стягувати до бюджету кошти, отримані за допомогою незаконних угод, без встановлених за законом підстав та з порушенням чинного законодавства, застосовувати фінансові санкції, що передбачені пунктом 7 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Застосування фінансових санкцій здійснюється незалежно від причин, через які сталося заниження суми податку, платежу, внеску до податкових декларацій, розрахунків. Для застосування фінансових санкцій не має значення і наявність наміру в діях відповідних працівників, платників Стягнення оформляються відповідним документом — рішенням за підписом начальника (заступника начальника) КРУ.

Рішення у п’яти примірниках складаються контрольно-ревізійними підрозділами, які здійснювали ревізію чи перевірку. Із суми, що підлягає вилученню до бюджету, 15% перераховуються на позабюджетний рахунок контрольно-ревізійного управління, про що зазначається у прийнятому рішенні. Контрольно-ревізійні відділи здійснюють систематичний контроль за виконанням платниками прийнятих рішень [8, c. 215-216].

Суми платежів за прийнятими рішеннями КРУ перераховуються підприємствами, установами, організаціями та іншими суб’єктами підприємницької діяльності у триденний термін із дня отримання рішення. Не внесені у цей термін суми стягуються у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 164-2) контрольно-ревізійній службі надано право застосовувати штрафні санкції за порушення законодавства з фінансових питань. А саме:

— штраф від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян накладається за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних витрат і збитків, відсутність бухгалтерського обліку або ведення його з порушенням встановленого порядку, внесення неправдивих даних до бухгалтерської або статистичної звітності, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризацій коштів і матеріальних цінностей, порушення правил ведення касових операцій, створення перешкод працівникам державної контрольно-ревізійної служби у проведенні ревізій та перевірок, невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від нестач, розтрат, крадіжок і безгосподарності.

— штраф від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян накладається за ті самі дії, вчинені особою, на яку протягом року були накладені адміністративні стягнення за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті.

Сума штрафу визначається начальником КРУ або його першим заступником на комісії у присутності порушників із використанням протоколів, складених контрольно-ревізійними підрозділами, які проводили ревізію або перевірку.

Згідно з Законом України «Про внесення змін до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів України щодо посилення боротьби з порушеннями бюджетного законодавства» від 07.10.1997 р. за «використання посадовою особою бюджетних коштів невідповідно до їх цільового призначення або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, — караються позбавленням волі на строк від одного до трьох років або штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такої».

Згідно з цим законом до бюджетних коштів належать усі кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування. Великим розміром бюджетних коштів вважається сума, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Особливо великим розміром вважається сума, що перевищує в тисячу і більше разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Згідно з вищезгаданим законом «видання посадовою особою нормативних актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку, якщо предметом таких дій були бюджетні кошти у великих розмірах, — карається позбавленням волі на строк до чотирьох років або штрафом до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Ті самі дії, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах, або вчинені повторно, — караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п’яти років».

Не пізніше ніж через один місяць після закінчення ревізії підприємство, установа або організація подають до контрольно-ревізійного відділу довідку про усунення виявлених порушень [4, c. 118-119].

2. Застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки

Відповідно до ст.3 Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» контроль за додержанням цих норм, що встановлюються Національним банком України, покладений на органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерство внутрішніх справ та фінансові органи. За ст.2 цього ж Указу штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки застосовуються органами державної податкової служби, в тому числі і за матеріалами перевірок (подань) органів ДКРС.

Законодавча норма Сутність порушення Міра відповідальності Примітка
1 2 3 4
Граничну суму готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або декількома платіжними документами встановлено постановою Правління Нацбанку України
від 09.02.2005 р. N 32  «Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку» у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.
У разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами – громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Нацбанком України, до них застосовуються:
Нормами постанови Правління Нацбанку України
від 15.12.2004 р. N 637  «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі – Положення N  637) передбачено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави п’ятої цього Положення.
за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах
(ст. 1 Указу Президента України від 12.06.95 р. N 436/95
«Про застосування штрафних санкцій за порушення норм
з регулювання обігу готівки»)
фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день (ст. 1 Указу N 436/95)
Банкам і підприємцям ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) не встановлюються. Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов’язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств – юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв’язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Держфінпослуг України на здійснення переказу коштів
(пункти 2.7 та 2.8 Положення N 637)
Нормами Положення N  637 передбачено, що вся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави четвертої цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) або використанням розрахункових книжок (далі – РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО
(даних РК).
Підприємствам, яким Законом України від 06.07.95 р. N 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.
Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах
(п. 2.6 Положення N 637)
за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки
(ст. 1 Указу N 436/95)
фінансові санкції у вигляді штрафу у  п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми
(ст. 1 Указу N 436/95)
Згідно з роз’ясненням Нацбанку України
від 18.12.2006 р. N  11-115/4668-13627 з Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України від 19.02.2001 р. N  72 (була чинною до 14.02.2005 р., втратила чинність відповідно до постанови N  637), було вилучено відповідну норму, згідно з якою підприємства, що мали податкову заборгованість, могли здійснювати виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості, виключно за рахунок коштів, отриманих в установах банків.
На сьогодні згідно з п. 2.9 Положення готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців) використовується ними для забезпечення будь-яких потреб, що виникають у процесі їх функціонування,
а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами).
У зв’язку з вищезазначеним штрафні санкції, визначені ст. 1 Указу N  436/95, за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, пов’язані з оплатою праці, за наявності податкової заборгованості втратили свою актуальність і, на нашу думку, можуть застосовуватися контролюючими органами до підприємств у ході перевірок за попередні періоди, коли була чинною відповідна норма Положення, затвердженого постановою N  72
Нормами Положення N  637 передбачено, що готівкова виручка (готівка) підприємств (підприємців), у тому числі готівка, одержана з банку, використовуються ними для забезпечення потреб, що виникають у процесі їх функціонування, а також для проведення розрахунків з бюджетами та державними цільовими фондами за податками і зборами (обов’язковими платежами).
Підприємства не повинні накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення потрібних витрат до настання строків цих виплат
(п. 9 Положення N 637)
за витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень (крім коштів, отриманих із кас установ банків) на виплати, що пов’язані з оплатою праці (за винятком екстрених (невідкладних) обставин – соціальних виплат громадянам на поховання, допомоги при народженні дитини, фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі здійснених виплат
(ст. 1 Указу N 436/95)
одиноким та багатодітним матерям, на лікування в разі хвороби, компенсацій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи), за наявності податкової заборгованості (ст. 1 Указу N 436/95)
Нормами Положення N 637 передбачено, що видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі – під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.
Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше ніж 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше ніж два робочих дні, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт.
Якщо підзвітній особі одночасно видано готівку як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видано готівку під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.
Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми (п. 2.11 Положення N 637)
(Див. додатково Закон N 889-IV)
за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів (ст. 1 Указу N 436/95) фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 25% виданих під звіт сум (ст. 1 Указу N 436/95) Згідно з роз’ясненнями ДПА України від 30.12.2005 р. N 13363/6/23-8019 зазначена норма Указу передбачає застосування до суб’єкта господарювання фінансових санкцій за порушення ним порядку відображення в облікових документах каси підприємства витраченої підзвітними особами готівки без подання ними підтвердних документів (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, інших письмових документів). Таким чином, вищезазначена норма Указу не стосується відносин між покупцями та продавцями товарів (робіт), послуг при проведенні ними розрахункових операцій
Нормами Положення N  637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями
із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів
(п. 3.1 Положення N 637)
за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів
(ст. 1 Указу N 436/95)
фінансові санкції у вигляді штрафу
у розмірі сплачених коштів
(ст. 1 Указу N 436/95)
за використання одержаних
в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням
(ст. 1 Указу N 436/95)
фінансові санкції у вигляді штрафу
у розмірі витраченої готівки
(ст. 1 Указу N 436/95)
Згідно з роз’ясненням Нацбанку України від 01.03.2005 р. N 11-111/680-1907 ст. 2 Указу N 436/95 передбачено, що застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки – це прерогатива органів державної податкової служби. Водночас слід зазначити, що Указом визначено штрафні санкції за порушення чинних норм з регулювання обігу готівки національної валюти, встановлених нормативно-правовими актами Нацбанку України (ст. 1 Указу N 436/95).
Враховуючи, що на сьогодні Положенням N 637 скасовано норми щодо цільового використання готівки та встановлення банками лімітів каси підприємствам, то вважаємо, що і відповідні штрафні санкції за їх порушення (визначені Указом) не застосовуються
Передбачені ст. 1 Указу N 436/95 штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством, та застосовуються органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів МВС України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Контроль за додержанням особами, зазначеними у ст. 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Нацбанком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, МВС України та фінансові органи, а банками – Нацбанк України
Закон України від 22.05.2003 р. N 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»
Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України, зокрема згідно
з пп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону N 889-IV.
Відповідно до цього підпункту звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, подається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, в якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт. За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту
(пп.  9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону N 889-IV)
якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного строку, встановленого пп. 9.10.2, але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного строку
(пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9)
сплачує штраф у розмірі 15% суми таких надміру витрачених коштів, який стягується за процедурою утримання податку, встановленою пп. 9.10.1
(пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9)
Згідно з пп. 9.10.1 п. 9.10 ст. 9 податковим агентом платника податку при оподаткуванні сум, отриманих на відрядження або під звіт, не повернутих таким платником податку протягом встановленого пп. 9.10.3 строку, є особа, що надала такі суми, а саме:
а) на відрядження у сумі перевищення над сумою витрат платника податку на таке відрядження, розрахованою згідно з пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.94 р. N 334/94-ВР  «Про оподаткування прибутку підприємств»;
б) під звіт для здійснення окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх надала, у сумі перевищення над сумою фактичних витрат платника податку на здійснення таких дій.
якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає такий граничний строк (пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9) така сума підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими пп. 9.10.1 цього пункту, та платник податку сплачує штраф, встановлений абзацом першим цього підпункту
(пп. 9.10.3 п. 9.10 ст. 9)
Сума податку, нарахована на суму такого перевищення, утримується особою, що надала такі кошти, за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а за недостатності суми такого доходу – за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати суми такого податку. Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то така сума податку утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а за недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов’язання платника податку за наслідками звітного податкового року.
Якщо повне утримання такої суми податку
є неможливим внаслідок смерті платника податку або визнання його за рішенням суду безвісно відсутнім або померлим, то така сума утримується при нарахуванні доходу за останній для такого платника податку податковий період, а в непогашеній частині визнається безнадійною до сплати.
Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов’язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується
Зазначені норми поширюються також на витрати, пов’язані з відрядженням чи виконанням окремих цивільно-правових дій, які були оплачені з використанням корпоративних платіжних карток, дорожніх, банківських або персональних чеків, інших платіжних документів, з урахуванням таких особливостей:
а) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою – платником податку отримувалася готівка, то платник податку подає звіт про використання наданих на відрядження коштів і повертає суму надміру витрачених коштів до закінчення третього банківського дня після завершення відрядження;
б) якщо при застосуванні платіжних карток під час службових відряджень відрядженою особою – платником податку здійснювалися розрахунки у безготівковій формі термін подання платником податку звіту про використання наданих на відрядження коштів – не пізніше 10 днів, а за наявності поважних причин працедавець (самозайнята особа) може його подовжити до 20 банківських днів (до з’ясування питань щодо виявлення розбіжностей між відповідними звітними документами)

 

Що стосується Закону України від 21.12.2000 р. N 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі — Закон), то п.2.1 ст.2 встановлює перелік контролюючих органів, що здійснюють перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), до яких не включено органи ДКРС. Підпункт 2.2.2 ст.2 цього ж Закону забороняє проведення перевірок з цих питань іншим органам.

Оскільки штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки Законом України від 25.06.91 р. N 1251-ХII «Про систему оподаткування» не віднесено до податків чи зборів (обов’язкових платежів), то положення пп.2.2.2 ст.2 Закону не поширюються на перевірки дотримання норм з регулювання обігу готівки. Органи ДКРС, проводячи такі перевірки, а органи ДПС, застосовуючи за їх результатами штрафні санкції, виконують вимоги Указу Президента України N 436/95, що є правомірним [6, c. 113-114].

Висновки

Невжиття заходів щодо відшкодування з винних осіб збитків від недостачі, розтрат, крадіжок і безгосподарності тягнуть за собою накладання штрафу від восьми до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті ж самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першої цієї статті, тягнуть за собою накладання штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Від імені державної контрольно-ревізійної служби в Україні розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства з фінансових питань (стаття 164-2 КУпАП), і накладати адміністративні стягнення мають право начальник ГоловКРУ України та його заступники, начальники контрольно-ревізійних управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники (стаття 234-1 КУпАП).

Таким чином, дієвість кожної ревізії (перевірки), тобто вжиття заходів, що забезпечують зміцнення фінансової дисципліни, економне витрачання та збереження коштів і матеріальних цінностей у бюджетних установах, на підприємствах і організаціях усіх форм власності є найважливішим завданням державної контрольно-ревізійної служби.

Список використаної літератури

  1. Закон України від 21.12.2000 р. N 2181 «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»
  2. Закон України від 25.06.91 р. N 1251-ХII «Про систему оподаткування»
  3. Указ Президента України від 12.06.95 р. N 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»
  4. Владимиров К. Бюджетний менеджмент: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.. — Херсон : [Олді-плюс], 2007. — 336с.
  5. Галушка Є. О.. Бюджетний менеджмент: навч.-метод. посібник для студ. вищих навч. закл.. — Чернівці : Книги-ХХІ, 2007. — 280с.
  6. Дєєва Н. Бюджетний менеджмент: Навч. посібник / Дніпропетровська держ. фінансова академія. — Д. : ДДФА, 2006. — 320с.
  7. Клець Л. Бюджетний менеджмент: зб. завдань до контрольної роботи для студ. спец. 7.050104 «Фінанси» заоч. від-ня, слухачів системи післядипломної освіти / Донбаська держ. машинобудівна академія. — Краматорськ : ДДМА, 2009. — 196с.
  8. Федосов В. Бюджетний менеджмент. Практикум: Навч. посібник / Київський національний економічний ун-т / Віктор Федосов (заг.ред.). — К. : КНЕУ, 2005. — 420с.