Вступ

Норми соціальних гарантій із заробітної плати є одними із сталих показників соціального та економічного розвитку країни в цілому.

Саме тому дослідження її фактичного стану та динаміки дає змогу не лише оцінити рівень доходів та життя населення, але і проаналізувати ступень державного регулювання, соціальну захищеність та задоволеність населення.

Базовим елементом трудового потенціалу національної економіки є людина з її здібностями і потребами, рівнем освіти, кваліфікації, досвіду. Оплата праці є тим головним джерелом, за рахунок якого працівник задовольняє свої потреби різних рівнів. Рівень оплати праці повинен бути достатнім для відтворення не просто робочої сили як фактора виробництва, а й для розвитку здібностей людини. Але ситуація, що склалася в Україні у цій сфері сьогодні, говорить про інше. Замість того, щоб оплачувати працю за її вартістю, посилюється розрив між ціною праці та її вартістю, що відповідно негативно впливає на якість робочої сили. Це свідчить про те, що відтворювальна функція зарплати реалізується лише частково, відбувається масове зниження життєвого рівня населення країни. На жаль, така ситуація поглиблюється.

Перебудова сфери соціально-економічних відносин в Україні, переведення цих відносин на ринкові засади призвела до значної розбалансованості між динамікою оплати, продуктивності праці, ефективності виробництва та головного економічного показника — ВВП. Зважаючи на це, актуальними залишаються питання ефективної організації оплати праці.

Метою нашого дослідження є здійснення моніторингу стану і динаміки заробітної плати та оцінка заборгованості з її виплати за видами економічної діяльності та регіонами України.

Розділ 1. Тенденції оплати праці

Економічна ситуація в Україні, яка склалася сьогодні, свідчить про продовження наслідків фінансової кризи. Це засвідчує багато факторів: рівень дефіциту бюджету, стан безробіття, результати діяльності підприємств, доходи населення.

Головним елементом останнього є заробітна плата. Саме вона визначає і рівень  життя          і         ступінь економічного та соціального задоволення населення. Як соціально-економічна          категорія,    заробітна плата в ринковій економіці має виконувати такі функції: відтворювальну, стимулюючу, регулюючу, соціальну, облікову [1, 2].

Проте в сучасних умовах становлення ринку в Україні, заробітна плата не може виконувати цих функцій. Її рівень забезпечує не більш    як 20% відтворення робочої сили, яке не відшкодовує навіть прямих затрат праці і не викликає зацікавленості в переорієнтації робочої сили на пріоритетні сфери діяльності. Тому, як          зазначає      Калініна          A.B., нині заробітна плата виконує інші функції, а саме:

—         збереження зайнятості, запобігання безробіттю ціною заниження заробітної плати;

—         забезпечення соціальних гарантій;

—         збереження попереднього статусу, пов’язаного із попереднім робочим місцем;

—         стримування інфляції (шляхом заборгованості із заробітної плати);

—         поширення нелегальної діяльності та вторинної зайнятості;

—         посилення мобільності робочої сили [3, с. 12].

Сучасна економіка України має багато проблем, пов’язаних з недосконалістю форм і механізмів мотивації високопродуктивної праці. В командній економіці оплата праці жорстко регулювалася і залежала від рівня розряду того чи іншого працівника. У теперішніх ринкових відносинах виникла проблема впровадження ринкової системи оплати праці при фактично збереженій старій системі.

В умовах непередбачуваності і невизначеності оцінки праці проявилося відставання заробітної плати від цін, що збільшило соціальну напруженість у суспільстві і є додатковим чинником інфляції. Неадекватність оцінки праці, програвання росту цін, невиплати зарплати спричинили те, що праця перестала відігравати головну роль у житті суспільства.

Однією з основних проблем у сфері оплати праці є постійне зменшення реальної заробітної плати основної маси працюючих. Хоча в деяких сферах діяльності і вдалося компенсувати інфляційне падіння заробітної плати, але люди, що одержують середню (або меншу середньої) заробітну плату, постійно програють жорстке змагання з цінами. Така розбалансованість та відсутність контролю з боку держави за співвідношенням цих показників призводить до невідповідності між оцінкою оплати праці працівників в тих видах економічної діяльності, які забезпечують в більших обсягах зростання ВВП, та в тих видах економічної діяльності, які отримують заробітну плату з державного бюджету.

Розділ 2. Аналіз заробітної плати в Дніпропетровській області

Проведемо оцінку середньої заробітної плати за видами економічної діяльності — табл. 1 [5]. Як видно з поданого матеріалу, стабільно високою є заробітна плата робітників фінансової діяльності та працівників авіаційної галузі. Перевага останніх почалася після фінансової кризи 2008 року, до цього періоду робітники фінансової сфери були стабільними лідерами за величиною середньої заробітної плати. Її розмір був більший приблизно у 2 рази за середню за всіма видами економічної діяльності. У грудні 2010 року заробітна плата робітників авіаційного транспорту перевищила середнє значення за всіма галузями економіки у 2,897 рази.

Серед видів діяльності, які мають найменшу заробітну плату, стабільно присутні сільське та рибне господарство:    заробітна плата за цими видами діяльності складає від 60 до 80 % від середньої за усіма видами діяльності. В останні два роки до цієї ж категорії, потрапили працівники готелів та ресторанів.

У грудні 2010 року перевищення найбільшої заробітної плати (діяльність авіаційного транспорту) над найменшою (рибне господарство) склало більше ніж 5 разів.

За словами О. Блінова (директору департаменту аналітики компанії Astrum Investment Management): «Протягом 8 місяців цього року зростання заробітної плати значною мірою було обумовлено галузями промисловості, які активно відновлюються…Зменшення середньої номінальної заробітної плати у серпні на 3,7 % не є розворотом тенденції, бо воно відображає лише сезонність, яка спостерігається щороку у сільському господарства та державному секторі» [6].

Проведемо оцінку середньої заробітної плати України — табл. 2 [7].

Таблиця 2. Оцінка середньої заробітної плати за регіонами України за грудень 2005-2010 років (тис. грн.)

Періоди Регіони	Грудень 2005 р.	Грудень 2006 р.	Грудень 2007 р.	Грудень 2008 р.	Грудень 2009 р.	Грудень 2010 р.
Середнє значення	1,02	1,28	1,68	2,00	2,23	2,63
Найбільші значення
м. Київ	1,76	2,26	3,04	3,55	3,69	4,17
Донецька область	1,16	1,42	1,84	2,04	2,44	2,96
Дніпропетровська область	1,12	1,34
Запорізька область			1,69
м. Севастополь				2,11	2,33	2,71
Найменші значення
Волинська область	0,77	0,95	1,26	1,52	1,65	2,0
Тернопільська область	0,75	0,91	1,19			2,04
Чернігівська область	0,74	0,96	1,23	1,53	1,64	1,95
Кіровоградська область				1,56
Херсонська область					1,74

Стабільно у лідерах м. Київ (найбільший розмір середньої заробітної плати), Донецька та Дніпропетровська області. Перевага у м. Києві над середньою заробітною платою в цілому у країні складає приблизно 1,7 разів.

Звертає увагу значна різниця (близько 1,5 раз) між найбільшою середньою заробітною платою, яка спостерігається у м. Києві, та нею ж у регіоні, який посідає друге місце — Донецькій області.

Середньомісячна номінальна заробітна плата штатних працівників, зайнятих на підприємствах Дніпропетровської області та їх відокремлених підрозділах з чисельністю найманих працівників 10 і більше осіб, у січні–лютому 2012р. становила 2908 грн., що у 2,7 раза перевищує рівень мінімальної заробітної плати, визначений на державному рівні з 1 січня 2012р. (1073 грн.).

Розглядаючи структуру нарахованого фонду оплати праці встановлено, що:

• питома вага фонду основної заробітної плати у фонді оплати праці — 63,1%;
• питома вага фонду додаткової заробітної плати у фонді оплати праці — 31,9%;
• питома вага інших заохочувальних та компенсаційних виплат у фонді оплати праці — 5,0%;
• нарахування за невідпрацьований час із фонду оплати праці — 9,4%.

У 2009 році у Дніпропетровській області було нараховано 13,5 тис. грн. заробітної плати продукцією, що дозволена до видачі, а також на 8066,2 тис. грн. було продано продукції в рахунок заробітної плати, що становить 0,1% до фонду оплати праці [6].

Таблиця 2. Доходи та витрати населення Дніпропетровської області за 2011 рік

	У фактичних цінах, млн.грн.		Зміна обсягів доходів та витрат населення за 2011р. (у % до попереднього року)		Структура доходів та витрат населення області (у % до загального обсягу по Україні)
	Україна	Дніпро­ петровська область	Україна	Дніпро­ петровська область
Доходи — всього у тому числі	1251005	101725	113,6	114,4	8,1
заробітна плата	521066	47700	115,9	115,1	9,1
прибуток та змішаний доход соціальні допомоги та інші	198512	12509	124,1	123,2	6,3
одержані поточні трансферти	463368	35465
з них соціальні допомоги	262744	20266	110,8	107,3	7,7
Витрати та заощадження — всього у тому числі	1251005	101725
придбання товарів та послуг поточні податки на доходи, майно	1024249	76824	122,2	124,8	7,5
та інші сплачені поточні трансферти з них поточні податки на доходи,	83778	7359
майно тощо нагромадження нефінансових	60686	5368
активів	30856	883
приріст фінансових активів Наявний доход	83069	14511
усього	971231	78963	114,5	113,8	8,1
у розрахунку на одну особу, грн. Реальний наявний доход	21249,5 х	23724,0 х	115.0 106.1	114,4 105,1	111,62 х

За офіційними даними органів статистики, середньомісячна заробітна плата в області за січень-квітень цього року склала 2 тис 613 грн. Це в 2,7 рази перевищує рівень мінімальної заробітної плати (на 01 квітня 2011 року мінімальна зарплата складає 960 грн).

Зростання заробітної плати в області в порівнянні із відповідним періодом минулого року склало більше 21%. За темпом зростання заробітної плати Дніпропетровська область є лідером в Україні.

В економіці області залишається значною диференціація рівнів оплати праці. До видів економічної діяльності, де склалась найвища зарплата, належать фінансові установи та організації, які надають комунальні та індивідуальні послуги, ведуть діяльність у сфері культури та спорту, у промисловості – підприємства по добуванню паливно-енергетичних корисних копалин і металургійного виробництва та виробництва готових металевих виробів, де заробітна плата працівників була більша, ніж середній показник по області на 25–100%.

Водночас розмір заробітної плати працівників підприємств рибальства, рибництва, по виробництву шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів, а також по обробленню деревини та по виробництву виробів з деревини був значно меншим і не перевищив 50% від середнього по області.

Упродовж січня–лютого п.р. загальна сума заборгованості із виплати заробітної плати в області зменшилась на 3,8%, або на 564,4 тис.грн. і за станом на 1 березня 2012р. становила 14,3 млн.грн., або 0,5% фонду оплати праці, нарахованого за лютий 2012р.

Із загального обсягу боргу 29,9% припадає на економічно активні підприємства, а це складає 4,3 млн.грн., що на 15,6% менше показника, який склався за станом на 1 січня 2012р.

Упродовж січня–лютого п.р. ліквідовано заборгованість із заробітної плати лише на підприємствах торгівлі; ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Разом з тим поновилися зазначені борги на підприємствах хімічного виробництва і за станом на 1 березня 2012р. склали 998,8 тис.грн. У 2 рази збільшились вони на підприємствах по виробництву машин та устатковання, в 1,6 раза – в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, здають в оренду, ведуть інжиніринг та надають послуги підприємцям.

Знов від несвоєчасних розрахунків із заробітної плати почав потерпати персонал економічно активних підприємств, розташованих у містах Дніпродзержинську та Нікополі, якому за станом на 1 березня 2012р. не виплачено 1,1 млн.грн. і 71,2 тис.грн. відповідно.

У цілому з кожних 100 гривень, не виплачених економічно активними підприємствами на початок березня 2012р., 43 грн. заборгували своїм працівникам підприємства промисловості, 30 – будівельні організації, 23 грн. – організації, що здійснюють операції з нерухомим майном, здають в оренду, ведуть інжиніринг та надають послуги підприємцям.

Чисельність працівників економічно активних підприємств, яким не виплачено заробітну плату, за станом на 1 березня 2012р. становила 1,6 тис. осіб, кожному з котрих заборгували у середньому по 2717 грн., що на 8,4% менше за середню заробітну плату в області за лютий 2012р.

Розділ 3. Пропозиції щодо підвищення ефективності оплати праці в області

Таким чином, можна зробити висновки, що світова фінансова криза суттєво вплинула на доходи населення:

—         відбулися зміни у видах діяльності які мають найбільшу середню заробітну плату — до кризи це був фінансовий сектор, після — авіаційний транспорт;

—         трохи зменшилась різниця між середньою заробітною платою у м. Києві, яка є стабільно найбільшою серед усіх регіонів України, та середньою заробітною платою в Дніпропетровській області;

—         заборгованість із виплати заробітної плати у Дніпропетровській області перевищує 1/5 від її загальної величини по Україні;

Перспективами подальшого розвитку є перегляд системи оплати праці, яка повинна, враховувати вартість життя та забезпечувати достатній рівень життєвих благ особи, яка працює та членів його родини. Лише в цьому випадку можливо буде говорити про виконання заробітної платою своїх соціально-економічних функцій.

В Україні існують проблеми відповідності державної соціальної політики у сфері оплати праці можливостям економіки та бюджетним видаткам.

По-перше. Якщо оперувати динамікою зміни основного економічного показника — валового внутрішнього продукту (ВВП) — та зміною середньої заробітної плати, то можна стверджувати, що в Україні рівень середньої заробітної плати не пов’язаний із ефективністю роботи економіки та є, швидше за все, не економічною, а статистичною дефініцією.

По-друге. Статистичне зростання заробітної плати не пов’язується із покращенням економічної діяльності, а є наслідком чергового підвищення рівня мінімальної заробітної плати, темп зростання якої є підставою статистичного зростання заробітної плати. Проте, при такому підвищенні, якщо погіршується робота економіки, традиційним заходом для суб’єктів господарювання щодо встановлення розміру ставок та окладів у відповідності до перерахунку за єдиними тарифними сітками та норм галузевих угод є скорочення певної кількості працівників та (або) фонду робочого часу. Така політика призводить до зростання інтенсифікації праці та зростання рівня заробітної плати (як статистичної категорії) за рахунок зниження кількості працюючих.

По-третє. За умови дії чинного законодавства в Україні регламентувати чітке співвідношення між зміною результатів економічної діяльності та видатками на оплату праці неможливо, оскільки в країні існують вільні механізми ціноутворення, регулювання відносин між роботодавцями та найманими працівниками у сфері оплати праці, вільне право роботодавців визначати питому вагу фонду оплати праці у структурі собівартості продукції (робіт, послуг) тощо. Тобто практично відсутній контроль з боку держави за станом оплати праці та цін.

Висновки

Отже, за таких умов при наявному зростанні рівня заробітної плати одночасно знижується частка видатків на оплату праці у собівартості (ВВП), яка є значно нижчою, ніж у розвинутих країнах із ринковою економікою. Це є свідченням штучного зниження ціни праці та зростання витратності економічної діяльності.

Таким чином, необхідно переглянути політику регулювання оплати праці в частині посилення контролюючих функцій держави за процесом формування та розподілу витрат від національного до локального рівнів економіки, що зумовлює необхідну розробку методології та основ обґрунтованого збільшення витрат на оплату праці в Україні.

Список використаної літератури

1. Шалам ай К. В., Шилова Т. С. Заробітна плата як фактор стимулювання розвитку національного      виробництва [Електронний ресурс/ / К. В. Шаламай, Т. С. Шилова.—Режим доступу : http://intkonf.org/shalamay-kv-shilova-ts-zarobitna-plata-yak-faktor-stimulyuvannya-rozvitku-natsionalnogo-virobnitstva/
2. Соколюк, А. Невідповідність мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму [Електронний ресурс] / А. Соколюк. — Режим доступу:   http://conf-cv.atua/forum/14-129-l,вільний — Назва з екрана.
3. Калініна, А. В. Економіка праці : навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / А. В. Калініна. — К. : МАУП. — 2004. — 268с.
4. Костюк, В. Мінімальна зарплата — ключова соціально-трудова гарантія / В. Костюк // Праця і зарплата. — 2009. — №10(638). -С. 12-15.
5. Середня заробітна плата за видами економічної діяльності [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua, вільний — Назва з екрана.
6. Средняя зарплата в Украине за 2010 год составит 2 тыс. 270 грн. fЕлектронний ресурс] / Багнет. — Режим доступу: http://www.bagnet.org/news/summaries/ukraine/2010-09-30/71283, вільний — Назва з екрана.
7. Середня заробітна плата за регіонами за місяць [Eлeкmpoннuй ресурс] / Державний комітет статистики України. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua, вільний — Назва з екрана.
8. Заборгованість із виплати заробітної плати [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua, вільний — Назва з екрана.
9. Про соціально-економічне становище України за 2010 рік [Електронний ресурс] : доповідь / Державний комітет статистики України. — Режим доступу: http:// www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2010/mp/dopovidx/ arh_dop 2010.html, вільний — Назва з екрана.