Вступ

У наш час на стан злочинності відчутно впливає низка нових чинників. Спостерігається процес інтелектуалізації кримінального середовища. В нього втягуються суб’єкти, що володіють дуже великими пізнаннями в галузі науки, техніки, різних видів професійної діяльності. Вони використовують ці знання для підготовки, вчинення і приховування злочинів. Причини негативних тенденцій пов’язані також із нестабільним характером економіки, соціальним і духовним зубожінням, зниженням рівня правосвідомості суспільства.

Захист документів від підроблення завжди був одним з найважливіших завдань у будь-якому суспільстві. У зв’язку зі стрімкими темпами розвитку і поширення поліграфічної та оргтехніки багато документів надзвичайно легко можна підробити при використанні сучасної друкарської, копіювальної та іншої техніки.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв’язання цієї проблеми, свідчить про те, що є багато невирішених питань. По-перше, на сьогодні існує велика кількість документів із спеціальними засобами захисту, які ще недостатньо вивчені криміналістами. По-друге, стрімкий темп розвитку та впровадження нових видів документів із спеціальними засобами захисту потребує їх уніфікації і стандартизації. По-третє, поява нових форм матеріального носія інформації таких документів є підставою для їх вивчення, класифікації та розробки методики дослідження.

Тому, на нашу думку, доцільно проаналізувати сучасний стан захисту документів від підроблення, понятійного апарату та визначити перспективи подальшого розвитку як самого захисту документів від підроблення, так і теоретичних аспектів цього питання.

1. Захист цінних паперів від підроблення

Захист цінних паперів — захист, що передбачає технічні методи захисту паперів від підробок; припускає єдиний порядок виготовлення, застосовуваний до всіх видів цінних паперів. Технічні вимоги до виготовлення бланків цінних паперів встановлюються з урахуванням терміну обігу, номіналу, а також їх виду.

Засобами захисту документів є властивості матеріалів, що використовуються для виготовлення документів і визначають здатність їх протистояти спробам внесення в них будь-яких змін і виготовлення повністю фальшивого документа.

Одним з важливих завдань криміналістики є питання захисту документів, оскільки в процесі проведення окремих слідчих і судових дій на поверхню випливають недоліки, якими користуються злочинці для вчинення того чи іншого злочину. Ці прогалини можуть встановлюватися слідчим та судом, але більш інформативною в цьому плані є криміналістична експертиза, при проведенні якої стають очевидними слабкі місця чи непридатність деяких матеріалів, призначених для виготовлення документів.

Важливу роль у захисті документів від підроблення відіграють спеціальні заходи і методи, спрямовані на захист документів. Суттєвим напрямом діяльності щодо зниження злочинності є підвищення наукового рівня слідчих дій і проведення судових експертиз. Одна з них — технічна експертиза документів.

Документ є складною системою. Його інформаційний зміст має безліч об’єктів пізнавальної діяльності експерта. Ці об’єкти можуть належати документу в силу природи його створення (реквізити, матеріали документів, технічні засоби, що використовуються для виготовлення документів) і впливу на нього події злочину (сліди рук, біологічні сліди, мікрооб’єкти, сліди предметів і речовин). Цей поділ об’єктів можна назвати умовним, тому що створення будь-якого документа може мати законний і злочинний характер. У той самий час набуті (не властиві документу) сліди не завжди будуть причиною впливу на документ події злочину. Наявність не властивих документу слідів може бути пояснена характером експлуатації (використання) та бережливого ставлення до документа.

Матеріали і реквізити документа характеризуються його матеріальним носієм та інформацією, яка, в свою чергу, фіксується людиною певним способом, тобто за допомогою технічних засобів. Сліди впливу на документ самою подією злочину можна характеризувати як набуті, тобто не властиві самій природі документа. Складові інформаційного вмісту документа — речового доказу можуть бути об’єктами різного роду експертиз, що надає можливості розглядати експертне дослідження документів як комплексне.

Серед усієї маси документів можна виділити групу особливо важливих, підроблення яких становить підвищену небезпеку для держави. Всі ці документи мають спеціальні захисні засоби, що ускладнюють їх підроблення.

Під документами зі спеціальними засобами захисту від підроблення, на нашу думку, слід розуміти документи, що мають сукупність властивостей, яка становить труднощі при їх відтворенні в умовах несанкціонованого виготовлення таких документів. До них належать: бланки цінних паперів (акції, облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик, казначейські зобов’язання, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, інші бланки, передбачені чинним законодавством), а також бланки документів суворого обліку та звітності. До останніх належать: 1) документи, що засвідчують особу, подію, право, освіту, трудовий стаж тощо (паспорт; свідоцтва про народження, одруження і розірвання шлюбу, зміну прізвища, імені, по батькові; трудова книжка і вкладиш до неї; посвідчення водія, службові, військові, ветеранів, інвалідів; дипломи про освіту, присвоєння звання; пенсійна книжка; пенсійні листки, листки тимчасової непрацездатності та ін.); 2) проїзні документи (квитки на право проїзду у залізничному, морському, річковому,, повітряному та міському транспорті; документи на перевезення вантажів; військові проїзні документи тощо);

3)       знаки поштової оплати (поштові марки, конверти з марками, листівки з марками);

4)       документи, що обслуговують грошовий обіг (книжки ощадні, чекові, депозитні; чеки грошові, майнові, розрахункові; бланки фінансування, страхування; акредитиви; марки податкові, митні; доручення на видачу коштів, пенсій, майна; сертифікати якості, на право вивезення та ввезення; поліси страхування; ліцензії тощо) та інші документи [8].

В Україні ці документи виготовляють тільки спеціалізовані поліграфічні підприємства або спеціалізовані дільниці поліграфічних підприємств за ліцензіями Міністерства фінансів України та Банкнотно-монетний двір Національного банку України.

2. Технології захисту поліграфічної продукції

Усі технології захисту поліграфічної продукції, що використовуються в наш час, можна поділити на п’ять великих груп:

• захист на стадії дизайну за допомогою особливих прийомів верстання й обробки зображення;
• технологічні способи друку;
• захист за рахунок особливостей паперу чи іншої основи, на якій здійснюється друк;
• захист за допомогою спеціальних фарб або інших носіїв друкованої інформації;
• використання додаткових фінішних і оздоблювальних процедур після друку.

Захист бланків цінних паперів і документів суворого обліку та звітності від підроблення здійснюють спеціальними способами: графічним оформленням, використанням спеціальних матеріалів, технологій, нумерації тощо.

Графічне оформлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку та звітності виконує функції дизайну та захисту від підроблення і може включати такі елементи захисту: фонові та псевдорельєфні сітки, гільйошні елементи (рамки, розетки, віньєтки, барельєф тощо), мікротекст, приховане (латентне) зображення в рамках, розетках та сітках, наскрізні елементи, регістрові елементи, кодовані зображення тощо.

Кожен вид бланків цих документів повинен мати відповідний рівень захисту від підроблення. Для них встановлено три рівні, які визначають наявністю відповідних елементів захисту. Перший рівень характеризується тим, що елементи захисту виявляються візуально або органолептично, другий — нескладними технічними засобами (лінійкою, лупою, лампою випромінювання хвилі певної довжини тощо), третій — за допомогою прецизійних технічних засобів, складних методик. Аналіз на достовірність елементів захисту третього рівня здійснюють у спеціалізованих лабораторіях.

Для виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку та звітності використовують спеціальні матеріали: папір, фарбу, плівку, фольгу, голограму, нитки тощо.

Більшість документів із спеціальними засобами захисту від підроблення виконують на папері. Його основу складають волокна целюлози хлопка, льону чи їх суміш, вони поряд із іншими елементами композиційного складу паперу забезпечують такі експлуатаційні якості, як міцність на розрив, зносостійкість при терті, стійкість до багаторазових перегинів і тривалого впливу вологи.

Так, для виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку та звітності залежно від заданого рівня захисту використовують три види спеціального паперу:

1)       високозахшцений — папір без оптичного відбілювача (люмінесценції в ультрафіолетових променях) з багато- або двотоновим водяним знаком, масою їм2 — 100 г, з бавовняної (не менше 25 %) та деревинної целюлози; з захисними волокнами, конфетті, металевою або полімерною стрічкою; із хімічним захистом;

2)       середньозахигцений — папір без оптичного відбілювача (люмінесценції в ультрафіолетових променях) з багато- або двотоновим водяним знаком, масою їм2 — 100 г, з деревинної целюлози (100 %); з захисними волокнами, конфетті; із хімічним захистом;

3)       слабкозахищений — папір без оптичного відбілювача (люмінесценції в ультрафіолетових променях), масою їм2 — 80 г, з деревинної целюлози (100 %); з захисними волокнами; із хімічним захистом [4].

Захисні властивості паперу, призначеного для виготовлення документів особливої важливості, формуються на етапі його виробництва. При цьому папір набуває ознак, що, з одного боку, дають змогу відрізняти його від сортів паперу іншого призначення, а з іншого — утруднюють його несанкціоноване виготовлення.

Спеціальний папір, як правило, має багатошарову структуру. Його відливають, використовуючи різні сорти паперової маси, при цьому індивідуальні властивості паперу забезпечуються композиційним складом шарів, їх товщиною і взаємним розташуванням.

У процесі відливу паперової полотнини до неї додають й інші включення. До найпоширеніших належать меланжеві волокна (видимі в денному світлі та невидимі в ультрафіолетових променях; видимі в денному світлі та в ультрафіолетових променях; невидимі в денному світлі та видимі в ультрафіолетових променях; із світінням під дією випромінення хвилі певної довжини; що реагують на певний розчинник тощо); конфетті з різними фізичними властивостями (оптично змінні конфетті, термоконфетті); стрічка «віконна» (поринальна) або стрічка в товщі паперу (металева, полімерна з певними фізичними властивостями — магнітними, електричними тощо, мікрошрифтом, голографічним зображенням); хімічні елементи, що реагують на певний розчинник, групу або клас розчинників.

Для виготовлення водяних знаків на сітчастій частині машини, що виготовляє папір, за допомогою штампа, який має опуклі та заглиблені ділянки, здійснюється тиснення, в результаті чого сітка набуває рельєфу, іцо повторює вид водяних знаків. При відливі паперового полотна на піднесених ділянках сітки осаджується менша кількість паперової маси, а на заглиблених — більша. Такі варіації в товщі паперового шару обумовлюють локальні розходження оптичної щільності аркушевого матеріалу. На ньому можуть розрізнятися світлі, темні та півтонові водяні знаки.

При дослідженні люмінесцентних властивостей матеріалів документів із спеціальними засобами захисту від підроблення необхідно мати на увазі, що спеціальний папір не люмінесціює в ультрафіолетових променях. Однак він може набути цієї властивості після обробки його поверхні хімічними речовинами.

Наступний рівень захисту документів визначається властивостями друкарських фарб. Для друкування використовуються фарби, що забезпечують документам, з одного боку, високі експлуатаційні якості, а з іншого — виконують функції захисту від підроблення.

Друкарські фарби, що застосовують для виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку та звітності, мають такі властивості: 1) метамерій — однакові за кольором за одних умов освітлення та різні за інших умов освітлення; 2) флуоресцентні — світяться різними кольорами в ультрафіолетових променях та видимі або невидимі в денному світлі; 3) біфлуоресцентні — невидимі в денному світлі і мають різне світіння залежно від довжини хвилі ультрафіолетових променів; 4) хімічні — реагують зміною забарвлення на контрольні речовини; 5) фарби зі здатністю до змінювання кольорів під впливом певних умов — температури, освітлення тощо; 6) невидимі в денному світлі і видимі під дією випромінення хвилі певної довжини; 7) фарби, що містять домішки з магнітними, електропровідними, електроємнісними властивостями; 8) фарби, що перебиваються на зворотний бік відбитка іншим кольором; 9) фарби зі здатністю давати на відбитку «крапчастий ефект»; 10) фарби з властивостями, що дають можливість знімати їх з відбитка механічно (дряпанням) тощо.

Поряд із друкарськими фарбами і папером при виготовленні документів використовують допоміжні матеріали: палітурні тканини та їх замінники, поліграфічні Ґрунтовки, ламінувальні плівки, клеї, дріт, нитки. Ці матеріали мають такий компонентний склад, який при потребі дає можливість вирішити завдання визначення їх групової приналежності.

Плівка для ламінування може містити елементи, видимі у випроміненні хвилі певної довжини, антисканерні елементи (видимі під гострим кутом зору, які неможливо відтворити засобами копіювальної техніки), елементи «ADVANTAGE» (змінюють колір залежно від кута зору і руйнуються за спроби відділення плівки), хімічний захист (забарвлення клейового шару під дією розчинників).

Голограма як елемент захисту може мати певні властивості: часткову деметалізацію; мікротекст, виконаний спеціальним способом; елементи зображення з динамічним ефектом, прихованим голографічним зображенням; руйнівні елементи, що руйнуються за спроби відділення їх від поверхні, на яку нанесені; хімічний захист (забарвлення клейового шару за спроби відділення хімічними речовинами).

Нитки теж можуть мати захисні властивості (світіння одним або кількома кольорами під дією випромінення хвилі певної довжини).

Наступна група захисту визначається способами поліграфічного друку. Для друкування бланків цінних паперів і документів суворого обліку та звітності застосовують офсетний, високий, металографічний, флексографічний і трафаретний способи друку. Бланки друкуються з обов’язковим поєднанням не менше двох способів друку. Щонайменше одна з фарб повинна мати захисні властивості.

Нумерування здійснюється друкарським способом (способом високого друку) або перфорацією. Для цього застосовують спеціально розроблені шрифти. Використання при тиражуванні документів одного і того самого призначення різних способів друку значно збільшує витрати на їх виробництво, але вони виправдуються підвищенням захищеності від підроблення.

Зазначені вище документи згідно зі своїми функціями покликані регулювати, як правило, найважливіші сфери суспільних відносин, що й зумовило необхідність в їх захисті. Проте не слід забувати, що схема захисту цих документів, яка включає в себе системи технічних засобів, спеціальних матеріалів та технологій, є не єдиною формою захисту.

Другою формою захисту документів із спеціальними засобами захисту від підроблення є законодавче обмеження кола фізичних та юридичних осіб, які мають право користування цими документами на законних підставах.

Третьою формою є кримінальна відповідальність за незаконні дії, вчинені за допомогою або по відношенню до документів із спеціальними засобами захисту від підроблення.

Для оцінки захисного елемента застосовують (з відповідною градацією) такі критерії, як трудність підробки, стійкість до перспективних технологій репрографії, вартість, естетичність, простота відкритої і машинної автентифікації та ін. Метою будь-якого елементу захисту, розміщеного на цінному папері, є забезпечення такого рівня надійності, який служив би населенню та спеціалістам інструментом-ідентифікатором. Рівень захисту, що забезпечується якою-небудь захисною ознакою, безпосередньо пов’язаний з унікальністю цієї ознаки, її доступністю для громадян, легкістю розпізнавання, стійкістю до змін, імітації та відтворення.

Висновки

Отже, захист цінних паперів є комплексним заходом, який включає в себе всі зазначені вище форми захисту. Поєднання цих форм забезпечує належне функціонування цих документів і регульованих ними суспільних відносин. Проте вказані заходи не дають гарантії втрати зацікавленості у злочинців до зазначеної категорії документів, що є певним стимулом для науковців у вивченні способів підробки і подальшого вдосконалення існуючих засобів захисту.

Перспективними напрямами у захисті документів від підроблення, на нашу думку, є: посилення активності саме у науковій роботі працівників науково-дослідних центрів МВС України; плідна співпраця у цьому напрямі з науково-дослідними інститутами судових експертиз Міністерства юстиції України та навчальними закладами, які готують спеціалістів для цих установ; спільна розробка ними єдиної сучасної методики дослідження документів із спеціальними засобами захисту; видання методичних рекомендацій та наукових публікацій з цього питання.

Під формами захисту від фальсифікації розуміється рівень складності і доступності ідентифікації наявності захистів у продукті. Виділяються умовно три форми захисту: + оголошені захисти — це така група захистів, присутність і опис яких наявні безпосередньо на поліграфічному продукті (у вигляді сигнальних ліній) чи в поширених інформаційних посібниках; + евртифіковані захисти — комплекс технічних мір від фальсифікації, застосування яких відоме лише учасникам контролюючого оточення обороту продукції. Наявність і опис таких захисних мір описані в сертифікаті захищеності продукту (сертифікат якості), що передається виробником замовнику разом з тиражем продукції; + приховані захисти застосовуються виробником захищеного поліграфічного продукту без опису їх замовнику. Ці технологічні міри можуть бути ідентифіковані лише в умовах професійного оточення (в експертних лабораторіях і устаткованих сертифікаційних центрах).

Як для індустрії фальсифікації, так і для стратегії захисту поліграфічної продукції при всьому різноманітті методів існують основні види технічних засобів захисту, що запобігають певним технологічним видам підробки: захист паперового полотна (чи іншого носія інформації); хімічні засоби захисту образотворчої і текстової частин поліграфічної продукції; поліграфічні способи захисту поліграфічної частини продукції; периферійні захисти поліграфічної продукції; конструкційні міри захисту.

Список використаної літератури

1. ДСТУ 4010-2001. Бланки цінних паперів і документів суворого обліку та звітності. Загальні технічні вимоги. — К., 2001. — 26 с.
2. Матченко Є. Способи повної підробки банкнот і цінних паперів // Фінанси і право.- 2008. — №3 — http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-3/08megtzp.pdf
3. Орловський В. А. Види імітаційних захисних елементів на цінних паперах // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. Вин. 2 / Держ. наук.-дослід, експертно-криміналістичний центр МВС України; Нац. акад. внутрішніх справ України. — 164 с.
4. Павленко С. Д., Ягодин А. Ф. Выявление подделки документов по защитным сеткам // Криміналістика і судова експертиза: Міжвід. наук.-метод, зб. / Відп. ред. В. С. Стефаник. -К., 1992. — 135 с.
5. Палий В. М., Попов Ю. П., Робур И. И., Робур Л. И. Голографическая защита ценных бумаг и предметов: состояние и перспективы развития // Криміналістика і судова експертиза: Міжвід. наук.-метод, зб. / Відп. ред. В. С. Стефаник. — К., 1997. — 264 с.
6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку» від 19.04.93 р. № 283.
7. Чепурно В. І. Проблеми дослідження підроблених цінних паперів і документів, які мають захисні засоби, виготовлених поліграфічним способом // Криміналістичний вісник: Наук.-практ. зб. Вин. 2 / Держ. наук.-дослід, експертно-криміналістичний центр МВС України; Нац. акад. внутрішніх справ України. — 164 с.
8. Экспертиза документов, снабжённых специальными средствами защиты / В. В. Колкутин, С. М. Зосимов, Л. В. Пустовалов и др. // Судебные экспертизы. — М., 2001. — 288 с.