Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних й емпіричних наукових дослідженнях.

До теоретико-емпіричних методів відносяться аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизація.

Змістом аналізу є уявне розчленовування предмета, явища, процесу на частині, що досліджуються як частини цілого. Тільки розклавши об’єкт дослідження, розглядаючи його як особливу систему, на елементи, виділивши властиві кожному елементу якості і властивості та вивчивши їх, можна пізнати предмет, виявити і визначити закономірності його розвитку. Кожна з виділених частин аналізується окремо в межах загального цілого. Наприклад, аналіз продуктивності праці робітників проводиться по підприємству в цілому, по кожному його підрозділу і по окремих категоріях працівників.

Синтез – це уявне сполучення частин предмета, розчленованого в процесі аналізу, встановлення взаємодії і зв’язків частин і пізнання цього предмета як єдиного цілого.

Аналіз і синтез є єдність, звичайно вони переплітаються між собою. Нерідко аналіз випливає після попереднього синтезу. Найбільш характерним прикладом синтезу варто визнати класифікацію, коли сукупність елементів, виділених по визначеній ознаці, в кінцевому рахунку, поєднується в систему певною класифікаційною ознакою.

Індукція — це прийом дослідження, при якому загальний висновок про ознаки великої кількості елементів виводиться на основі вивчення цих ознак в окремих елементів досліджуваної кількості. Так, можна вивчити фактори, що негативно впливають на продуктивність праці по репрезентативній вибірці підприємств, а потім поширити отримані висновки на галузь в цілому, до складу якої входять ці підприємства як виробничі одиниці.

Індуктивний метод дозволяє пророкувати і прогнозувати можливі зміни в процесах при тих або інших умовах; виявляти межі, в яких зберігається якісна природа процесів, явищ; здійснювати пошук і пророкувати кількісні й інші залежності.

Дедукція — метод логічного висновку від загального до часткового. Відповідно до даного методу спочатку досліджують стан об’єкта в цілому, а потім визнають справедливість отриманих результатів стосовно кожного складового елементу об’єкта. Так, спочатку аналізують розвиток ринку в цілому в державі, а потім роблять висновок про його аналогічний стан у кожній галузі економіки.

Індукція і дедукція складають дві нерозривні сторони єдиного процесу пізнання, які доповнюють одна одну і знаходяться в нерозривній єдності.

Аналогія як метод дослідження використовує об’єктивну єдність різноякісних явищ, спільність законів, структури, функціонування і розвитку ряду явищ і процесів. Іншими словами, аналогія — це метод наукового дослідження, завдяки якому досягається пізнання одних предметів і явищ на основі їхньої подібності з іншими. Наприклад, продуктивність праці на підприємстві можна досліджувати по іншому підприємству, взятому за аналог, де випускається однорідна з даним підприємством продукція, і склалися однакові умови виробничої діяльності.

Як метод пізнання аналогія включає:

1. накопичення знань про окремі сторони досліджуваного об’єкта;
2. систематизацію цих знань на основі спостереження, експерименту, виміру, опису;
3. уподібнення досліджуваної системи на основі порівняння властивостей її з властивостями інших більш повно вивчених систем;
4. установлення необхідного й істотного зв’язку між ознаками системи, що уподібнюється, і аналогів.

Найбільш розвиненою областю, в якій найчастіше застосовується аналогія як метод, є так звана теорія подібності, яка широко використовується при моделюванні.

Моделювання — це метод наукового пізнання, що ґрунтується на заміні досліджуваного предмета чи явища на їхню модель, що містить істотні риси оригіналу. Під моделлю мають на увазі об’єкт, який у процесі експерименту замінює оригінал. Таким чином, замість оригіналу експеримент проводять на моделі (тобто на іншому об’єкті), а результати дослідження поширюють на оригінал.

Моделювання – це один із головних методів наукового дослідження, який дозволяє прискорити технологічний процес, скоротити терміни освоєння нових процесів. Цей метод застосовується при вивченні технологічних процесів, режимів роботи апаратів, машин і цілих підприємств, визначенні комплексного показника якості продукції, а також для управління підприємствами.

У наукових дослідженнях широко застосовується спосіб абстрагування. Цей метод полягає в уявному виділенні окремих ознак і властивостей конкретного об’єкта, предмета або явища, які цікавлять дослідника і уявному виокремленні їх з множини інших ознак, властивостей, зв’язків і сторін цього предмета. Прикладом дії даного методу є перспективне планування, коли на основі вивчення роботи підприємства за минулий період прогнозується його розвиток у майбутньому.

Конкретизація — дослідження стан предметів у зв’язку з визначеними умовами їхнього існування й історичного розвитку. Так, перспективи розвитку області можна визначити на підставі знання показників ефективності застосування нової техніки і технології.

Абстрагування .(від лат. abstracts — відволікати) — метод відволікання, який дає змогу переходити від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку. Він застосовується в економічних дослідженнях для перспективного планування, коли на основі вивчення роботи підприємств за минулий період прогнозується розвиток галузі або регіону на майбутній період.

Системний аналіз — вивчення об’єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. У наукових дослідженнях він передбачає оцінку поведінки об’єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування. Цей метод широко застосовується у наукових дослідженнях при комплексному вивченні діяльності виробничих об’єднань і галузі в цілому, визначенні пропорцій розвитку галузей економіки тощо.

Єдиної методики системного аналізу у наукових дослідженнях поки що немає. У практиці досліджень він застосовується з використанням таких методик: процедур теорії дослідження операцій, яка дає змогу дати кількісну оцінку об’єктам дослідження; аналізу систем дослідження об’єктів в умовах невизначеності; системотехніки, яка включає проектування і синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (проектування і оцінка економічної ефективності АСУ технологічних процесів та ін.).

На теоретичному рівні дослідження використовують такі загальнонаукові методи, як: формалізація, прийняття гіпотези і створення теорії.

Під формалізацією розуміють метод вивчення різноманітних об’єктів, суть якого полягає в тому, що основні положення процесів і явищ подаються у вигляді формул і спеціальної символіки. Застосування символів та інших знакових систем дозволяє встановити закономірності між досліджуваними фактами.

Гіпотеза – це науково обґрунтоване припущення, достовірність якого в даний момент ще не доведена.

Теорія являє собою найбільш високу форму узагальнення і систематизації знань. Під теорією розуміють взаємозалежну систему знань, яка узагальнює досвід, що відображає об’єктивні закономірності розвитку. На відміну від гіпотези теорія спирається на результати спостережень, експериментів, практику, тобто має об’єктивне обґрунтування.