На сучасному етапі йде процес активного формування нової правової системи України. З 1 січня 2004 р. набули сили закону Цивільний та Господарський кодекси України (далі ЦК України та ГК України). Це потребує внесення численних змін до чинних нормативно-правових актів, які регулюють господарські правовідносини.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в Україні є товариство з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), статус якого регламентується Законом України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. та нормами ЦК України та ГК України. Відповідно до ст. 140 ЦК України ТОВ — це засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів. Стаття 80 ГК України дає аналогічне визначення поняття ТОВ. Тобто у визначенні поняття ТОВ суперечностей між ГК України та ЦК України не має.

Товариство з обмеженою відповідальністю – як окрема організаційно-правова форма підприємництва – було створено штучно наприкінці ХІХ ст. шляхом поєднання найбільш привабливих для малого бізнесу рис акціонерного товариства і повного товариства. Цього вимагала тогочасна практика підприємництва, найбільш численними представниками якого були дрібні підприємці. Саме в Німеччині було розроблено перший законопроект, який регулює діяльність ТОВ. Закон „Про товариства з обмеженою відповідальністю” був схвалений в 1892 р. та досі не втратив своєї сили.

На відміну від Закону України „Про господарські товариства” ЦК України встановлює, що ТОВ може бути засноване однією особою. При цьому слід мати на увазі, що стаття 141 ЦК України забороняє ТОВ мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа. Така особа може бути учасником лише одного товариства, що має одного засновника. Тобто юридична або фізична особа не може одноосібно створити два і більше ТОВ, де вона буде єдиним учасником.

На наш погляд, можливість створення ТОВ однією собою є найбільш важливою новелою у вітчизняному законодавстві. Раніше це було неможливо через дві причини: вважалося, що ТОВ є об’єктом права колективної власності та за формальною ознакою ( Закон „Про господарські товариства” говорить про засновників ТОВ тільки у множині, тобто передбачає, що засновників має буде не менш двох осіб).

Однак, поряд з цим, під час впровадженням цієї норми у практику виникає багато питань, що потребують детального дослідження та негайного нормативного вирішення виниклих проблем застосування вказаної норми.

По-перше, чи потрібно проводити загальні збори учасників, якщо учасник лише один? Чи можливо в такому випадку, щоб вищим органом ТОВ був один учасник?

Норми Закону „Про господарські товариства”, що стосуються загальних зборів учасників, продовжують діяти. ЦК України також наголошує на тому, що загальні збори учасників є вищим органом ТОВ. Тому, не дивлячись на те, що проведення загальних зборів учасників у товаристві однієї особи є нонсенсом і не відповідає первісній колективній природі загальних зборів учасників, консервативний підхід до цієї проблеми все ж змушує нас проводити такі збори. У крайньому разі це буде продовжуватись до внесення хоча б в один із згаданих нормативно-правових актів змін, які відповідають законам логіки.

По-друге, безперечно, що в ТОВ, яке засноване та включає в себе лише одного учасника, неможливо формування ревізійної комісії. Згідно із Законом „Про господарські товариства” ревізійна комісія створюється загальними зборами з їх учасників в кількості не менш 3 осіб (ч. 1 ст. 63). У тому вигляді, в якому  діяльність ревізійної комісії регламентована в Законі „Про господарські товариства”, така діяльність має колегіальний характер, який є несумісним з наявністю у ревізійної комісії лише одного члена.

Очевидно, що в ТОВ, яке складається лише з одного учасника, замість ревізійної комісії необхідно обрати єдиного учасника в якості ревізора (певні

вказівки на таку можливість містяться в частині 2 статтями 89 и 90 ГК України). Видається, що правило трьох членів, встановлене для ревізійної комісії в частині 1 статті 63 Закону „Про господарські товариства” більше не діє, у крайньому випадку, стосовноТОВ, які мають єдиного учасника.

Щодо виключної компетенції загальних зборів учасників, то у законодавстві України також існують певні неузгодженості. ЦК України відносить до виключної компетенції загальних зборів учасників ТОВ такі повноваження:

1. визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів та звітів про їх виконання;
2. внесення змін у статут товариства, зміна розміру його статутного капіталу;
3. створення та відклик виконавчого органу товариства;
4. визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення компетенцій відповідних контролюючих органів;
5. затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів;
6. вирішення питання стосовно придбання товариством частини учасника;
7. виключення учасника з товариства;
8. прийняття рішення про ліквідацію товариства, створення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Статутом товариства та законом до виключної компетенції загальних зборів може бути віднесено також вирішення інших питань.

Питання, які віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників, не можуть бути передані їм для вирішення виконавчому органу товариства (ч. 4 ст. 145 ЦК України).

Введення виключної компетенції загальних зборів учасників є новелою корпоративного законодавства України. Пункт 3 частини 4 статті 145 ЦК України говорить про виключну компетенцію загальних зборів у частині створення та відклику виконавчого органу товариства. Разом з цим слід звернути увагу на загальну частину частини 3 статті 99 ЦК України, яка говорить: „Члени виконавчого органу можуть бути в будь-який час звільнені з від виконання своїх обов’язків, якщо в статутних документах не визначені засади усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов’язків”.

По-перше, крім створення та відклику виконавчого органу, існує ще можливість та відповідне повноваження органу керування ТОВ „відсунення” членів виконавчого органу „від своїх повноважень”.

Цілком зрозуміло, що таке відсунення не тотожне відклику. Під час першого від виконання своїх обов’язків можна лише говорити про тимчасове призупинення повноважень члена виконавчого органу. Наприклад, це доцільно під час проведення будь-якого внутрішнього розслідування товариства чи під час порушення кримінальної, адміністративної справи щодо члена виконавчого органу.

По-друге, звільнення від виконання обов’язків членів виконавчого органу не віднесено ЦК України до виключної компетенції загальних зборів учасників. Таким чином, можна надати такі повноваження ревізійній комісії.

Отже, ЦК України і ГК України встановили ряд нових положень щодо функціонування вищого органу ТОВ – загальних зборів. Деякі з перелічених новел потребують деталізації та створення допоміжних механізмів втілення їх у життя. На сьогодні ми маємо Закон України „Про господарські товариства”, який досить недосконалий, ЦК України та ГК України. Отже, ми маємо три законодавчих акти, які регулюють діяльність ТОВ. Така ситуація не може позитивно впливати на практичне втілення положень ЦК України та ГК України. Однак навіть наявність двох кодексів, що паралельно регулюють господарські відносини, призводить до незручностей. Суб’єктам підприємництва важко зорієнтуватися і врахувати всі нюанси, передбачені трьома законодавчими актами, тим більше, коли необхідно організувати діяльність вищого статутного органу.

ЛІТЕРАТУРА

1. Цивільний кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України — 2003 — № 40-44 — Ст.356.
2. Господарський кодекс України: Закон України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. — № 18, 19-20, 21-22. — Ст.144.
3. Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. — № 49.- Ст. 682.