Вступ

Динамічна морфологія (анатомія) – наука, що вивчає анатомічну основу рухів та положень тіла людини, що дає анатомічний аналіз роботи пасивної та активної частини опорно-рухового апарату та при цьому оцінюється стан всіх органів та систем тіла.

Динамічна морфологія була розроблена М.Ф. Іваницьким як система викладання анатомії опорно-рухового апарату, розвиває основні принципи функціональної анатомії, що були закладені П.Ф. Лесгафтом, який говорив о необхідності вивчення анатомії на живій людині.

Для викладача фізичного виховання та спорту, тренера, спортсмена таке вивчення відіграє особливо важливу роль, бо в своїй практичній діяльності він пов’язаний з функцією опорно-рухового апарату та його впливом на різноманітні системи та органи людини.

Динамічна разом зі спортивною морфологією служить морфофункціональному забезпеченню сучасного спорта; вирішує важливі питання: спортивного відбору та орієнтації, раціоналізації тренувального процесу, оптимізації масової фізкультурно-оздоровчої роботи серед населення.

Динамічна морфологія базується на знаннях анатомії та фізіології людини, а сама служить основою для вивчення біомеханіки, фізіології фізичних вправ та фізичної реабілітації.

1. Кістка як орган. Будова кісток. Окістя. Кістковий мозок. Класифікація кісток

Опорно-руховий апарат складається з двох частин: пасивної та активної. До першої відносять кістки та їх сполучення, до другої – м’язи.

Скелет – це комплекс щільних і міцних утворень мезенхімного походження. Скелет людини становить 1/5—1/7 частину загальної маси тіла. До його складу входить 203—206 кісток, з яких 164—166 парних і 36—40 непарних. Скелет умовно поділяють на дві частини: осьовий і додатковий. До осьового скелета належать хребетний стовп, череп, грудна клітка; до додаткового – кістки верхніх та нижніх кінцівок. Скелет виконує два види функцій: механічні і біологічні. Механічні функції: опорна, захисна, рухова, ресорна. Наприклад, захисні функції виконують: череп, у якому міститься головний мозок; хребетний стовп, у каналі якого лежить спинний мозок; грудна клітка, утворена грудиною, ребрами й грудним відділом хребта, захищає легені, серце, аорту, нижню порожнисту вену, стравохід та інші органи[2, c. 56-57].

Кістки кінцівок виконують опорну функцію та функцію важелів, за допомогою яких здійснюються різноманітні рухи в просторі, а також виконуються трудові процеси. Біологічні функції: бере участь в обміні речовин, особливо мінеральних; кровотворна – еритроцити, тромбоцити та гранулоцити утворюються в червоному кістковому мозку,   який міститься в кістках.

2. Хімічний склад і фізичні властивості кісток. Ріст, розвиток і перебудова кістки протягом життя людини

Кістка – це орган, утворений кількома тканинами, найголовнішою серед них є кісткова тканина. Суглобові поверхні кісток вкриті гіаліновим хрящем, решта поверхні вкриті окістям – цупкою сполучнотканинною оболонкою. У товщі кістки проходять численні судини, що живлять її, а в порожнинах міститься кістковий мозок (червоний та жовтий). Нерви проникають у кістку разом із судинами, супроводжуючи їх у гаверсових каналах і в кісткомозгових порожнинах, закінчуючись у тканині кісткового мозку і на стінках судин [1, c. 36-37].

Форма кісток зумовлена її функцією. За формою кістки поділяються на 5 видів:

А) трубчасті кістки (довгі і короткі) – мають тіло (діафіз) і потовщені кінці – епіфізи. Довгі – плечові та стегнові кістки, короткі – п’ясткові, плеснові кістки, фаланги. Діафіз складається з компактної речовини, у середині діафіза проходить кісткомозковий канал, заповнений кістковим мозком. Епіфізи утворені губчастою речовиною і тільки зверху вкриті тонким шаром компактної речовини.

Б) губчасті кістки – побудовані з губчастої речовини і тільки зверху вкриті тонким шаром компактної речовини. Наприклад: ребра, грудина.

В) плоскі кістки – утворюють порожнини. Наприклад: лопатка,тазова кістка. До їх поверхні прикріплюються м’язи.

Г) змішані кістки мають складну форму, різну будову та походження. Наприклад: кістки основи черепа ключиця.

Д) повітряні кістки – мають у своєму тілі порожнину, заповнену повітрям. Наприклад: деякі кістки черепа – лобова, клиноподібна, решітчаста, верхня щелепа [5, c. 65].

Свіжа кістка містить 50 % води, 28 % органічних і 22 % неорганічних речовин. Висушена кістка на третину складається з органічної речовини – осеїну, і на дві третини з мінеральних солей, переважно з кальцію, фосфору. Осеїн забезпечує еластичність і гнучкість кісток, а неорганічні речовини – міцність. У дітей відносно більше осеїну, тому кістки гнучкіші, й переломи у них трапляються рідко. У людей похилого віку менше осеїну, більше кальцію і через це кістки легко ламаються.

Кістка розвивається з мезенхіми, яка ущільнюється, і її клітини посилено розмножуються. Розвиток кісток відбувається двома шляхами. Одна група кісток розвивається безпосередньо з мезенхіми (перетинчаста стадія), такі кістки називають первинними, або покривними. До перетинчастих відносять кістки черепа, лиця і ключицю. Усі інші — кістки основи черепа, тулуба, кінцівок — називаються хрящовими, або вторинними, тобто такими, що пройшли, крім перетинчастої стадії розвитку, й хрящову, а вже тільки потім із хряща утворилася кістка (кісткова стадія).

Ріст кістки в довжину відбувається за рахунок епіфізарного хряща, що міститься між діафізом і епіфізом довгих трубчастих кісток і поступово стоншується.

Цей процес триває до 20—25 років, після чого діафіз кістки міцно зростається з епіфізом, і ріст у довжину припиняється. В товщину кістка росте за рахунок окістя. Остеобласти окістя, розмножуючись, утворюють кісткові пластинки, які нашаровуються зверху. Цей процес має назву аппозиції, а розсування кісткової тканини під час росту в довжину — інтусусцепцією. Після припинення росту кісток не припиняється їхня перебудова, вона триває протягом усього життя організму [1, c. 48-49].

На будові кістки позначається професія людини. Відповідно до професії пластинки губчастої речовини кісток розташовуються в таких напрямах, які найкраще забезпечують міцність їх на стиснення і розтягнення. Напрям гаверсових каналів у щільній речовині також змінюється. На поверхні кістки у людей, зайнятих спортом і фізичною працею, утворюються потовщення в місцях прикріплення м’язів, які частіше, ніж інші ділянки кістки, витримують велике навантаження. Надмірне механічне навантаження на кістку призводить до руйнування гаверсових систем і утворення інших.

У похилому віці виникає остеопороз кісток, внаслідок чого між пластинками губчастої речовини утворюються значні порожнини. Такі ж порожнини утворюються і між остеонами гаверсової системи, при цьому змінюється хімічний склад кістки: відбувається перерозподіл органічних і неорганічних речовин.

Кістки мають великі регенеративні можливості, й чим молодший організм, тим вони більші. При переломах кісток регенерація відбувається за рахунок розмноження остеобластів. Спочатку на місці перелому утворюється кістковий мозоль, який пізніше осифікується, й на його місці утворюється плоский шов.

Інтенсивність росту і розвитку кісток залежить від механічних навантажень на них і харчування. В місцях, де на кістки більший тиск, швидше відбуваються процеси окостеніння. Наприклад, окостеніння кісток нижньої кінцівки здійснюється швидше, ніж верхньої. Причому в тих кістках, де механічні навантаження ритмічні й рівень їх оптимальний, окостеніння відбувається швидше. Надмірні навантаження гальмують ріст кісток. Фізичні вправи, особливо стрибкові, на розтягування, прискорюють ріст кісток, оскільки при цьому їхня щільна речовина потовщується, а в губчастій стає більше комірок [3, c. 52].

Висновки

Отже, у скелеті розрізняють три типи з’єднання кісток: нерухоме (шви, зрощення), напіврухоме (хрящі) та рухоме (суглоби).

Скелет людини складається з таких відділів: черепа, тулуба (хребет і грудна клітка), верхніх і нижніх кінцівок. Череп поділяється на лицьовий (верхньо- та нижньощелепна кістки) та мозковий (тім’яна, скронева, лобова, потилична кістки) відділи.

Осьовою частиною скелета тулуба є хребет, який складається з 33–34 хребців. Хребці складаються з тіла і кількох відростків. У людини виділяють 5 відділів хребта: шийний (7 хребців), грудний (12 хребців), поперековий (5 хребців), крижовий (5 нерухомо з’єднаних хребців), куприковий (4–5 хребців).

Грудна клітка (захищає серце, легені, печінку та шлунок) утворена грудними хребцями, 12 парами ребер і плоскою грудиною.

Верхні кінцівки прикріплюються до плечового поясу, який складається з 2 лопаток і 2 ключиць. Скелет верхніх кінцівок складається з трьох відділів: плеча, передпліччя і кисті. Плече утворене однією кісткою — плечовою. Передпліччя складається з двох кісток: ліктьової та променевої. У кисті розрізняють 3 відділи: зап’ясток, п’ясток і кістки пальців.

Тазовий пояс утворений трьома нерухомо з’єднаними між собою кістками. Нижня кінцівка складається зі стегна, гомілки та стопи. Стегно утворене стегновою кісткою, гомілка — великою і малою гомілковими кістками, стопа — кістками передплесна (до яких входить масивна п’яткова кістка), плесна і кістками пальців.

Список використаної літератури

1. Аносов І.П. Хоматов В.Х. Анатомія людини. Навч. Посібник: Практикум.- К.: Вища шк.,1995.-192с.
2. Хоматов В.Х. Аносов І.П. Словник анатомічних термінів: Посібник.– К.Вища шк.,1997.
3. Аносов І.П., В.Х. Хоматов, Т.І. Станішевська Анатомія людини. Навчальний посібник.—К. “Твім інтер”, 2006.
4. Коляденко Г.І. Анатомія людини: Підручник.—К.:Либідь, 2001.—384с.: іл.
5. Сапин М.Р., Билич Г.Л. Анатомия человека: Учеб. для студ. биол. спец. вузов.—М.:Высш. шк., 1989.—544с.