Вступ

1. Відсоткова ставка та фактори її диференціації

2. Взаємозв’язок грошово-кредитного та товарного ринків

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Фінансовий ринок охоплює: грошово-кредитний ринок, на якому формуються попит і пропозиція грошей, визначаються відсоткова ставка, попит на кредити для інвестування; фондовий ринок, на якому формуються попит і пропозиція цінних паперів; валютний ринок, на якому формуються попит і пропозиція валют, визначаються валютні курси.

Уся сукупність готівкових і банківських грошей становить грошову масу. Вона є структуризованою і складається з кількох грошових агрегатів, які побудовані виходячи з поступового зменшення ліквідності грошей.

Відсоткова ставка — це ставка, за якою комерційні банки надають кредити суб’єктам господарювання. За своєю економічною сутністю відсоткова ставка являє собою ціну позичкового капіталу, необхідного для придбання реального капіталу [2, с. 48].

Облікова ставка (ставка рефінансування) — це ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам. Облікова ставка є особливо важливою для комерційних банків, які кредитують стратегічні галузі національної економіки — сільське господарство, валютну промисловість тощо [2, с. 49].

Висока частка готівки у грошовій масі є негативним явищем, свідчить про недовіру до банківської системи, про існування суттєвих ризиків, пов’язаних із заощадженнями грошей у банках, про інфляційні очікування.

Високі темпи інфляції, зростання відсоткової та облікової ставок, доларові інтервенції прискорюють швидкість обігу грошей.

Уповільнюють швидкість грошового обігу тінізація економіки, заборгованість з виплат заробітної плати та з розрахунків за товари й послуги.

Тема: «Вплив відсоткової ставки на пропозицію грошей».

1. Відсоткова ставка та фактори її диференціації

Формування відсоткової ставки багатофакторний процес, який визначається багатьма чинниками. Серед них: рівень облікової ставки Національного банку, термін надання позики, особливості забезпечення позики, платоспроможність і авторитет позичальника, темпи інфляції, перспективи зміни ринкової кон'юнктури тощо. Сукупність цих чинників буде визначати межі диференціації кредитного відсотка. Головним чинником, що впливає на рівень відсоткових ставок, є ціна кредитних ресурсів. Чим дорожче банку обходиться формування кредитних ресурсів, тим вище відсоткова ставка. В сучасних умовах вирішальний вплив на ціну кредитних ресурсів здійснюють, насамперед, розміри депозитних ставок. За короткостроковими позиками ставка, як правило, вища, ніж за довгостроковими. Короткостроковими є кредити на поточну виробничу діяльність; вони, як правило, забезпечені товарами, які швидко реалізуються.

Суттєвий вплив на рівень відсоткової ставки здійснює інфляція. В умовах інфляційних очікувань комерційні банки змушені "страхувати" себе на випадок прискорення темпів інфляції шляхом збільшення ставок за кредитами. Позичковий відсоток за мінусом знецінення грошей часто називається "реальним відсотком". Використовується також поняття "від'ємний відсоток", який відображає умови випередження темпів знецінення грошей відносно темпів зростання позичкового відсотка [1, с. 214].

Рівень відсоткової ставки є головною умовою проведення кредитної операції. Крім наведених вище чинників, що визначають рівень відсоткових ставок комерційних банків, можна виділити ще такі чинники: об'єкт кредитування, ступінь ризикованості проекту, рівень ставки податку на прибуток банку, умови надання аналогічного виду кредиту на загальнодержавному та регіональному кредитних ринках, можливості банку щодо додаткового залучення кредитних ресурсів, а позичальника щодо отримання такої ж позики в інших банках, наявність різних форм матеріального забезпечення позики тощо. За великими позиками відсоткова ставка нижче, ніж за дрібними.

У банківській практиці широко використовується термін "маржа". Маржа — це різниця між відсотковими ставками; для процесу кредитування — це різниця між ставками виданих кредитів (ставки позичкового відсотка) і залучених депозитних коштів (ставки депозитного відсотка) [1, с. 215]. Зрозуміло, що маржа має бути такого рівня, щоби забезпечувати належну рентабельність комерційного банку і створювати фінансові ресурси для його розвитку. Проте банк, що орієнтується на довгострокові перспективи своєї діяльності, не розглядає максимізацію маржі як визначальну свою мету і першочергове завдання. Часто буває економічно вигідніше інше: створити пільгові умови для постійних клієнтів, сприяти розширенню їх кола, надавати допомогу в розвитку їхньої фінансово-господарської активності тощо. Робота на перспективу у сфері управління відсотковими ставками більшою мірою сприятиме забезпеченню ліквідності, рентабельності й розширенню діяльності комерційних банків.

Централізоване регулювання рівня відсоткових ставок здійснюється НБУ на базі зміни офіційної облікової ставки. Облікова ставка НБУ є нині одним із основних важелів регулювання фінансово-кредитної сфери національної економіки. Українські комерційні банки враховують цей важливий норматив у своїй кредитній діяльності.

Методика визначення облікової ставки НБУ базується на п'яти основних принципах:

— забезпечення позитивного реального рівня ставки відносно інфляції;

— встановлення у межах коридору ринкових відсоткових ставок комерційних банків за кредитами та депозитами;

— наближення до рівня міжбанківських відсоткових ставок у стабільній ситуації на грошово-кредитному ринку;

— урахування інших чинників (обмінний курс, ліквідність банківських установ, попит на кредит у кінцевих споживачів тощо);

— відповідність поточній політиці НБУ щодо регулювання грошово-кредитного ринку.

На початку 90-х років в Україні в умовах високих темпів інфляції комерційні банки були зобов'язані змінювати ставки за чинними кредитними угодами синхронно зі зміною облікової ставки. В умовах фінансової стабільності таке жорстке регулювання кредитно-грошового ринку не потрібне. У цих умовах облікова ставка НБУ має для комерційних банків не директивний, а швидше індикативний характер.

Підвищення облікової ставки спрямоване на скорочення видачі Національним банком кредитів комерційним банкам, а тим самим на зменшення обсягу кредитних ресурсів на грошово-кредитному ринку. Навпаки, для збільшення кредитних ресурсів в економіці НБУ знижує облікову ставку. Зниження облікової відсоткової ставки заохочує видачу кредитів.

У зв'язку з дією цього механізму відповідно до зміни облікової ставки НБУ відбувається й коригування відсоткових ставок у комерційних банках. Стимулювати розвиток виробництва може лише низька відсоткова ставка.

Таким чином, за різних макроекономічних умов держава в особі Національного банку може провадити (залежно від обраних цілей) або політику кредитної рестрикції (подорожчання кредиту за рахунок обмеження кредитної емісії), або політику кредитної експансії (зниження облікової ставки заради пожвавлення процесу кредитування виробництва).

У сучасних умовах значний вплив на відсоткову ставку за кредитами здійснює очікувана динаміка відсоткових ставок за державними цінними паперами.

У західних країнах чинні законодавчі акти, які обмежують рівень відсотка, що стягується за позиками; встановлюються граничні відсоткові ставки залежно від конкретного виду банківського кредиту, юридичного статусу позичальника, характеру кредитної угоди тощо.

При визначенні конкретної величини відсоткової ставки комерційний банк ставить двояке завдання: по-перше, відшкодувати за рахунок відсотка всі свої витрати та отримати належний прибуток; по-друге, зацікавити клієнтів (позичальників) такою відсотковою ставкою, при якій вони брали б кредити саме в цьому банку.

Рівень відсоткової ставки за користування кредитом комерційні банки встановлюють також залежно від рівня ризику. Банківський ризик пов'язаний із можливістю економічних втрат у разі виникнення несприятливих для банку обставин. Відсотковий ризик — це небезпека фінансових втрат банку через перевищення відсоткових ставок, що виплачуються за залученими коштами, над ставками за наданими позичками [1, с. 227]. Відсотковий ризик виникає також внаслідок можливості втрат від несплати позичальниками відсотків за користування позичкою. В умовах кризової економіки закономірно має місце високий ризик неповернення позик.

Покажемо дію цих тенденцій. Відсоткові ставки за споживчими позиками, як правило, вищі, ніж за більшістю інших видів банківського кредиту, адже ці позики є незначними і ризикованими. Крім того, такі позики є досить трудомісткими для банку. При іпотечному кредитуванні чітко виявляється така закономірність: чим вище відношення величини позики до вартості об'єкта іпотеки, тим вища відсоткова ставка, оскільки ризик при цьому значно більший.

2. Взаємозв’язок грошово-кредитного та товарного ринків

Грошово-кредитний ринок через ступінь ділової активності на інвестиційному ринку впливає на кон’юнктуру товарного ринку, тому окремого аналізу потребує взаємозв’язок грошового і товарного ринків (рис.2.1)

Звернемось до рис.2.1. На ньому відображено взаємодію трьох ринків: а — грошово-кредитного, б — інвестиційного, в — товарного. Припустимо, що урядом здійснюється стимулююча політика експансії, яка в даному контексті виражається у впливі на відсоткову ставку в бік її зниження. Це можливо за умов збільшення грошової пропозиції від до (рис.2.1). Відсоткова ставка тоді зменшиться від Іr1 до Іr2. Отже, зміна рівноваги на грошово-кредитному ринку (а) призвела до зниження відсоткової ставки [3, с. 244].

У свою чергу, зниження відсоткової ставки пожвавлює попит на інвестиції (б) від І1 до І2. Зростання інвестицій забезпечує мультиплікативний приріст ВВП від ВВП1 до ВВП2 на товарному ринку (в).

Графічні пояснення на рис. 2.1 дозволяють зробити важливі аналітичні висновки. Ефективність грошово-кредитних заходів залежить від виду кривих попиту на гроші (MD) і попиту на інвестиції (ІD). Чим більш крутою є крива попиту на гроші, тим більш значним буде вплив зміни їх пропозиції на рівноважну ставку відсотка. Можливість одержати більш суттєвий приріст інвестицій зображується похилою кривою попиту на інвестиції. А більший приріст інвестицій приведе до мультиплікативного зростання ВВП [3, с. 245].

Монетарні заходи високоефективні тоді, коли крива попиту на гроші приймає вигляд крутої лінії, а крива попиту на інвестиції — похилої. За інших умов потенціал монетарних заходів незначний.

Таким чином, збільшення пропозиції грошей веде до зростання інвестицій, ВВП, зайнятості, доходу, сукупного попиту, що, у свою чергу, забезпечить подальше підвищення економічної активності.

Але, аналізуючи цей ефект, треба зазначити, що він виникає переважно в умовах низького рівня зайнятості. Крива сукупної пропозиції за таких умов має відносно горизонтальний вигляд. Саме тому збільшення сукупного попиту внаслідок зростання пропозиції грошей веде до суттєвого зростання ВВП в умовах незначної інфляції або незмінних цін (рис.2.2 а). Але в умовах близьких до повної зайнятості крива сукупної пропозиції стає більш крутою, майже вертикальною лінією. В такому разі розширення грошової пропозиції і збільшення сукупного попиту суттєво впливає на динаміку цін (від Р1 до Р2), спричиняючи велику інфляцію (рис.2.2 б).

Пропозиція грошей і попит на них у першу чергу впливають на номінальну відсоткову ставку (Ir(н)). У той же час попит на реальні інвестиційні товари — обладнання, устаткування, споруди — в цілому визначається реальною відсотковою ставкою (Ir(p)), яка дорівнює номінальній за мінусом темпів інфляції. З цього випливає важливий висновок: наприклад, скорочення грошової пропозиції призведе до зростання відсоткової ставки, що, у свою чергу, викличе скорочення інвестицій, а значить, сукупного попиту і ВВП

Але у довгостроковому періоді ефект відсоткової ставки інший. Скорочення грошової пропозиції приведе до зниження інфляції і, таким чином, до уповільнення зростання номінального ВВП відносно реального. Це, у свою чергу, зумовить скорочення номінальної та реальної відсоткових ставок, зростання інвестицій та ВВП:

На результати монетарних заходів значно впливають і процеси, що відбуваються у світовій економіці. Проаналізуємо політику «дешевих» грошей як елемент загальної експансіоністської політики. Внаслідок збільшення пропозиції грошей відсоткова ставка в національній економіці знижується, що скорочує надходження до неї іноземних інвестицій (Іін). Це, у свою чергу, зменшує попит на валюту даної країни і знижує її курс відносно іноземних валют. Наслідок — скорочення імпорту і зростання експорту, тобто збільшення чистого експорту (NX). І навпаки — для політики «дорогих» грошей

Таким чином, наслідки внутрішніх грошово-кредитних заходів посилюються під впливом світової економіки.

Для будь-якої економіки поряд із підтримкою внутрішньої рівноваги важливою є проблема досягнення балансу між експортом та імпортом. Існує взаємозв’язок макроекономічної рівноваги і торговельного балансу за умови проведення певних заходів на грошово-кредитному ринку.
Припустимо, що для даної країни має місце суттєве перевищення імпорту над експортом в умовах високого безробіття і спаду виробництва. За таких обставин держава спробує зменшити дефіцит торговельного балансу і буде проводити політику «дешевих» грошей. Така політика знизить ставку відсотка і зменшить імпорт, сприятиме експорту і поліпшить торговельний баланс. Тобто політика «дешевих» грошей узгоджується з політикою збалансування торговельного балансу.

Припустимо тепер, що для країни характерним є перевищення імпорту над експортом в умовах інфляції. Тоді уряд проводить політику «дорогих» грошей і скорочує дефіцит торговельного балансу. Політика «дорогих» грошей підвищує ставку відсотка і стимулює приплив іноземних інвестицій. Це збільшує попит на національну валюту і підвищує її курс відносно інших валют, що скорочує експорт і погіршує торговельний баланс. Така політика «дорогих» грошей приходить у протиріччя з політикою балансування торговельного балансу.

Отже, як показує аналіз, грошово-кредитні заходи можуть узгоджуватися із політикою балансування експорту та імпорту, але можуть і суперечити їй.
Крім моделі рівноваги грошово-кредитного ринку «MS — MD» існує також модель рівноваги відкритої національної економіки Манделла-Флемінга («IS — LM»). Побудова й аналіз цієї моделі розглядається в підручниках з макроекономіки.

Зупинимося на аналізі впливу світової відсоткової ставки на рівновагу в моделі «IS — LM» [3, с. 250]. Суттєва різниця рівноважних відсоткових ставок у світовій і національній економіках впливає на макроекономічні процеси в окремій країні.

Якщо рівноважна відсоткова ставка у світовій економіці (IrW) перевищує відсоткову ставку в окремій країні (IrN), то дохід на капітал у світовій економіці вищий, ніж у даній країні. Це призведе до відпливу капіталу з даної країни за кордон, зменшення пропозиції грошей у цій країні, зміщення кривої LM уліво (рис.2.3). Перелив капіталу в інші країни припиниться, коли точка перетину кривих IS та LM національної економіки встановиться на рівні світової відсоткової ставки. Це буде означати, що відсоткова ставка національної економіки встановиться на рівні світової відсоткової ставки. (IrN = IrW). Інші процеси спостерігаються, якщо відсоткова ставка у світовій економіці нижче, ніж у національній (IrW < IrN). Більш висока відсоткова ставка зумовить приплив капіталу в національну економіку, збільшення пропорції грошей і зміщення кривої LM управо (рис. 2.4) [3, с. 252]. Внаслідок цього відсоткова ставка в національній економіці зменшуватиметься до рівня світової. Поступово одночасно з цим процесом зменшуватиметься приплив іноземного капіталу в національну економіку до тих пір, коли національна відсоткова ставка дорівнюватиме світовій.

Отже, аналіз моделі Манделла-Флемінга дозволяє зробити висновок, що умовою рівноваги відкритої національної економіки є рівність світової і національної відсоткових ставок.

Внаслідок збільшення пропозиції грошей відсоткова ставка в національній економіці знижується, скорочуються іноземні інвестиції. Це зменшує попит на національну валюту, її курс знижується, зростає експорт і скорочується імпорт і навпаки.

Зміна пропозиції грошей на грошово-кредитному ринку може узгоджуватись із політикою балансування експорту та імпорту, а може і суперечити їй.

Висновки

Між нормою обов’язкового резерву та пропозицією грошей існує обернена залежність. Зміна пропозиції грошей, у свою чергу, впливає на відсоткову ставку. Причому зв’язок між ними залежить від того, діє в економіці ефект доходу чи очікується інфляція. Відсоткова ставка в подальшому обернено пропорційно впливає на внутрішні інвестиції та прямо пропорційно — на іноземні інвестиції.

Гроші, інвестовані в цінні папери або депозити, приносять дохід, тобто капіталізуються. Врахування фактора часу в оцінці грошових потоків базується на концепції, що гроші сьогодні мають більшу вартість, ніж матимуть через певний час. Для порівняння вартості грошей у часі використовується поняття майбутньої та теперішньої вартості грошей.

Майбутня вартість теперішніх грошей обчислюється за допомогою нарахування складного відсотка. Теперішня вартість майбутнього доходу визначається за допомогою методики дисконтування.

Для визначення рівноважної відсоткової ставки важливим є аналіз чинників, які впливають на пропозицію грошей і попит на них.

Окремого аналізу потребує взаємозв’язок грошово-кредитного і товарного ринків, який опосередковується інвестиційним ринком. Зміна рівноважної відсоткової ставки впливає на рівень інвестиційної активності, остання забезпечує мультиплікативну зміну ВВП.

Пропозиція грошей і попит на них впливають на номінальну відсоткову ставку. Попит на інвестиції визначається реальною відсотковою ставкою. В короткостроковому періоді зростання реальної відсоткової ставки вплине на скорочення інвестицій, сукупного попиту та ВВП.

У довгостроковому періоді ефект відсоткової ставки інший: зменшення пропозиції грошей приведе до зниження інфляції, уповільнення темпів номінального ВВП і зниження номінальної ставки. Це зумовить скорочення реальної відсоткової ставки, зростання інвестицій та ВВП.

Внаслідок збільшення пропозиції грошей відсоткова ставка в національній економіці знижується, скорочуються іноземні інвестиції. Це зменшує попит на національну валюту, її курс знижується, зростає експорт і скорочується імпорт і навпаки.

Зміна пропозиції грошей на грошово-кредитному ринку може узгоджуватись із політикою балансування експорту та імпорту, а може і суперечити їй.

Список використаних джерел

1. Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1996. — 413 с.
2. Гриценко Олена. Гроші та грошово-кредитна політика: Навч. Посібник. — К.: снови, 1996. — 180 с.
3. Гроші /Упоряд., авт. вступ. ст. А.А. Чухно. — К.:Україна, 1997.-510 с.
4. Гроші та кредит. Навчальний посібник для студентів денної та заочної форми навчання економічних спеціальностей (І частина) / Укладач О.Я. Стойко. — Житомир, ІПСТ, 1998. — 88 c.
5. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. С.Панчишин, Г.Стеблей, А.Стасишин. — К.: Основи, 1998. — 963с.
6. Нуреев Р.М. Деньги, банки и денежно-кредитная политика: Учебное пособие.- М.:Финансист-Информ, 1995. — 128 с.
7. Общая теория денег и кредита: Учебник / Под ред. К. Ф. Жуковой. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995, — 304 с.
8. Харрис Л. Денежная теория: Пер. с англ./Общ. Ред. и вступ. ст. В. М. Усоскина. — М.: Прогресс, 1990. — 750 с.