Актуальність дослідження. Професійна діяльність лікарів-терапевтів пов’язана з високою суспільною значимістю соціально-психологічного змісту діяльності у галузі підтримання та збереження здоров’я. Професійна взаємодія «лікар-пацієнт» має на меті організацію лікувальних заходів, пов’язана з двостороннім впливом стереотипів професійної діяльності.

Поведінковим проявом впливу стереотипів на професійну діяльність лікарів-терапевтів є позитивний чи негативний контекст професійної діяльності. Будучи одним з різновидів життєвих понять, стереотипи, як правило, характеризуються тим, що мають високий рівень узагальненості ознак об’єкта, який становить їх сутність. Високий рівень освіти і загальної культури людини зумовлює формування реалістичності при оцінці дійсності й відповідно знижує стереотипність. Разом з тим більшість соціальних стереотипів є упередженнями щодо ворожої або негативної установки на окрему групу людей.

Під стереотипами прийнято розуміти стійкий образ сприйняття явища або людини, повторюваний у незмінному вигляді, шаблон дії, поведінки, використовуваний переважно несвідомо. На становлення професійних стереотипів діяльності лікарів-терапевтів значний вплив здійснюють соціальні установки, які характеризують як відносно стійкі образи соціальних об’єктів.

Трактування соціальних стереотипів як характеристик, що упереджено описують членів соціальних груп, приписують їм ті чи інші ознаки та асоціюються з ними, представлене у роботах В. Агєєва, О. Клайнберга, У. Ліпмана, К. Маколі, П. Окуса, Г. Олпорта, С. Фіска, Дж. Тернера, А. Тешлера, П. Шихирєва. Окрім цього, у дослідженнях звертається увага на точність стереотипів й їх атрибутну валідність (К. Ясперс, М. Хьюстон). Відзначається зв’язок стереотипів із груповими уявленнями у семантичному вираженні засобами ментальних асоціацій, виявлений Ч. Стангором і Дж. Ланджем. Сутність стереотипів як форми соціального пізнання висвітлюється у роботах У. Стефана й інших. Слід зазначити, що дослідження особливості уявлень як власної складової стереотипів висвітлюються у наукових доробках Ж.-К. Абрака, В. Войтка, Е. Мелібруди, А. Петровського. Про відмінності стереотипів і особистісних переконань зазначено у працях Дж. Біргема, П. Дівайя. К. Брейлі, Д. Кац розглядали зміст етнічної стереотипізації. Способи професійного впливу на особистість з метою подолання стереотипності мислення характеризуються у працях Дж. Дакіттона.

Поведінковим виявом стереотипів є процес стереотипізації об’єктів дійсності. Стереотипізація являється складовою соціальної перцепції людини (В. Агєєв, Г. Андреєва, Дж. Брунер, О. Бодальов).

Отже, провідною ознакою стереотипів є впевненість в істинності усталених уявлень. Суттєвими властивостями стереотипів є узгодженість або «соціальний консенсус» (висока ступінь єдності уявлень між членами професійної групи), схематичність, стійкість.

Стереотипи можуть виконувати а) позитивні й б) негативні функції. Найважливішими з них є позитивні функції (захисна – захист не тільки цінностей індивіда, але й соціальної ідентичності через позитивне оцінювання власної групи), впорядковування та узгодження соціального оточення, негативні функції ригідності сприймання того чи іншого об’єкту дійсності та упередженого ставлення до них.

Зміст процесу стереотипізації включає поетапність сприйняття, класифікацію, оцінку соціальних об’єктів (подій) шляхом поширення на них характеристик певної соціальної групи.

Отже, проблема впливу стереотипів на процес професійної соціалізації лікарів-терапевтів є актуальною, проте досліджень, котрі висвітлюють зазначену проблематику недостатньо. Так, більшість науковців зосереджують увагу на окремих характеристиках стереотипів, хоча оминають питання впливу стереотипів на процес професійної соціалізації лікарів-терапевтів. Вищезазначені чинники зумовлюють вибір теми дослідження: «Вплив професійних стереотипів на діяльність лікарів-терапевтів».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії  психології навчання Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України „Психологічні чинники самодетермінації особистості в освітньому просторі” (номер державної реєстрації  0109U000558). Тему затверджено на засіданні Вченої Ради Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (протокол № 5 від 21.05.2009 р.) та узгоджено з бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 5 від 16.06.2009 р.).

Об’єкт дослідження: процес професіоналізації лікарів-терапевтів.

Предмет дослідження: вплив стереотипів на процес професійної діяльності лікарів-терапевтів.

Мета дослідження: розкрити особливості взаємовпливу стереотипів та успішності процесу професійної соціалізації лікарів-терапевтів.

Гіпотеза дослідження розкривається в таких положеннях:

а) професійні стереотипи лікарів-терапевтів є чинником результативності їх професійної соціалізації;

б) професійні стереотипи у діяльності лікарів-терапевтів здійснюють як позитивну, так і негативну функції, відтак успішність лікарсько-пацієнтської взаємодії обумовлена розвитком рефлексивних умінь лікарів-терапевтів.

Завдання дослідження:

1) здійснити теоретико-методологічний аналіз досліджень стереотипізації у процесі професійного становлення лікарів-терапевтів;

2) експериментально дослідити вплив стереотипів на результативність професійної діяльності лікарів-терапевтів;

3) розробити й апробувати програму сприяння професійної соціалізації лікарів-терапевтів через розвиток професійної рефлексії.

Методологічну та теоретичну основу дослідження склали: концепції вивчення діяльності лікаря і поведінки хворого на різних етапах перебігу їх взаємодії (Г. Абрамова, Е. Авдєєва, Л. Баль, Ю. Белоумов, В. Волков, Д. Ісаєв, Е. Кречмер, Е. Крепелін, Н. Корнілов, Л. Тульчин, В. Ніколаєв); етапів професійної зрілості (Е. Климов, А. Маркова, Дж. Сьюпер); означення соціальних стереотипів, як характеристик, що описують членів соціальних груп (В. Агєєв, О. Клайнберг, У. Ліпман, К. Маком, С. Фіск, П. Окус, Г. Олпорт, Дж. Тернер, А. Тешлер, П. Шихирев); пояснення точності стереотипів через атрибутну валідність (Й. Ясперс, М. Хьюстон); зв’язок стереотипів із груповими ярликами (Ч. Стангор і Дж. Ландж); дослідження особливостей уявлень як основоположної складової стереотипів (Ж. Абрак, А. Петровський, В. Войтко, Е. Мелібруда, К. Ясперс); відмінність стереотипів і особистісних переконань (Дж. Біргем, П. Дівай, Ч. Стангор, Дж. Ландж); способи керування стереотипами (Дж. Дакіттона); психологія взаємин лікаря і хворого (Л. Бурлачук, І. Вольперт, М. Енштейн, В. Ніколаєнко, В. Ташликов); особливості медичних працівників (І. Вітенко, М. Кабанов, К. Платонов, Л. Супрун); положення соціальної перцепції (Г. Андреєва, О. Бодальов, Г. Келлі, Т. Ньюком, М. Осгуд, Д. Тібо, Ф. Хайдер, Г. Хоманс), теорії ідентифікації (Е. Еріксон, Дж. Мід, А. Петровський, В. Петровський, Г. Тард, Г. Теджфел); теорії обґрунтування процесу стереотипізації у процесі оволодіння лікарською діяльністю (Б. Поршнєв, Р. Таджурі, Т. Шибутані, С. Шериф).

Методи дослідження:

а) теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення; б) емпіричні: тестування, вивчення продуктів діяльності, контент-аналіз, констатувальний, формувальний експеримент.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що:

1) виявлено, що чинником продуктивної професійної соціалізації лікарів-терапевтів є підтримання позитивних (конструюючих) та попередження впливу негативних (деструктивних) стереотипів лікарсько-пацієнтської взаємодії;

2) вперше виокремлено рівні рефлексії стереотипів професійної діяльності лікарів-терапевтів: індивідуальний – суб’єктивне сприйняття стереотипу як наслідку індивідуальної професійної діяльності (стаж 1–2 роки); професійний – асоціювання стереотипу із узагальненими характеристиками усіх лікарів при ігноруванні взаємозв’язку із власною професійною поведінкою (стаж 3–5 років); інтерактивний – об’єктивне усвідомлення взаємозв’язку між власною терапевтичною діяльністю та професійними стереотипами (стаж більше 5-ти років);

3) доведено, що формування інтерактивного рівня рефлексії сприяє успішності соціалізації лікарів-терапевтів у галузі медичної діяльності.

Теоретичне значення дослідження полягає в:

• поглибленні теоретичних уявлень про специфіку взаємозв’язку між соціалізацією лікарів-терапевтів та стереотипами професійної діяльності;
• виявленні зв’язку між рівнями рефлексії та проявами стереотипів професійної діяльності лікарів-терапевтів. Чим вищим є рівень рефлексії стереотипів професійної діяльності лікарів-терапевтів, тим чіткіше проявляються їх позитивні й знижуються негативні функції. Показники успішності професійної діяльності включають у себе сукупність високого рівня домагань, з одного боку, та результативність лікувальних заходів, за умови зниження кількості звернень пацієнтів, з іншого;
• обґрунтуванні умов формування позитивних професійних стереотипів через розвиток рефлексії.

Практичне значення дослідження визначається можливістю використання розробленого методичного інструментарію у процесі навчально-професійної діяльності лікарів-терапевтів з метою сприяння успішній професійній соціалізації. Встановлення структури стереотипних уявлень у перші роки професійного становлення дозволяє попередити виникнення професійної дезадаптації лікарів й сприяє високій результативності їх професійної діяльності.

Організація дослідження: Відповідно до поставлених завдань дослідження проводилось у три етапи впродовж 2007–2010 років.

На першому етапі (2007–2008 рр.) проаналізовано теоретичні підходи до досліджуваної проблеми, визначалися методичні підходи, гіпотеза та завдання дослідження, проводилась апробація методик констатувального експерименту.

На другому етапі (2008–2009 рр.) виявлено критерії, показники та рівні рефлексії стереотипів професійної діяльності лікарів-терапевтів та взаємозв’язок означених компонентів.

На третьому етапі (2009–2010 рр.) здійснювався формувальний експеримент із метою сприяння професійній соціалізації лікарів-терапевтів через розвиток професійної рефлексії, проводилося узагальнення та оформлення результатів дослідження у вигляді написання тексту кандидатської дисертації, відбувалося впровадження результатів дослідження в навчально-виховний процес майбутніх лікарів.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Мукачевської центральної районнної лікарні м. Мукачева та Обласної дитячої лікарні м. Мукачева.

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечувалися методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, використанням валідних та надійних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження; поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних; застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних; репрезентативністю вибірки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження доповідалися на засіданнях лабораторії психології навчання Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (2007–2011); на засіданнях кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Державної академії статистики, обліку та аудиту (2007–2010); на засіданнях кафедри практичної психології та педагогіки Хмельницького національного університету (2007–2009) та на науково-практичних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція «Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія» (м. Львів, 2009 р.); Міжрегіональна науково-практична конференція «Формування світогляду особистості. Ґенеза існування особистості» (м. Краснодон, 2010 р.); круглий стіл «Творча спадщина В. А. Роменця: сучасний погляд» (м. Київ, 2011р.).

Результати дослідження впроваджені в навчально-виховний процес Берегівського медичного коледжу м. Берегово, Закарпатська обл. (довідка № 48 від 25.01.2011 р.) та кафедри практичної психології та педагогіки Хмельницького національного університету м. Хмельницький (довідка № 181 від 02.02.2011 р.). Також, результати дослідження впроваджені в навчально-професійну діяльність лікувально-діагностичного комплексу ПП ПВ фірми «АЦІНУС» лікарні Святого Луки м. Кіровограда (довідка № 146 від 01.02.2011 р.).

Публікації. Зміст і результати дослідження викладено у 8 публікаціях, із них: 5 – у виданнях, що затверджені ВАК України  як фахові у галузі психології, 2 тез науково-практичних конференцій й 1 матеріали круглого столу.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Основний обсяг роботи становить 164 сторінки. Основний текст доповнено двома додатками на 8 сторінках. Список літератури містить 224 джерела, з них 23 іноземними мовами. Повний обсяг дисертації складає 192 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, методологічні та теоретичні засади дослідження, використані методи, вказується сфера апробації та впровадження результатів дослідження та наводяться дані про структуру роботи.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження лікарсько-терапевтичної діяльності» – подано результати теоретичного аналізу наукової літератури з проблем професійної соціалізації лікарів-терапевтів.

У діяльність лікаря-терапевта входить: організація терапевтичної допомоги; застосування сучасних методів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих терапевтичного профілю; надання швидкої та невідкладної медичної допомоги; здійснення нагляду за побічними реакціями/діями лікарських засобів; проведення консультації за направленнями лікарів інших спеціальностей; участь у проведенні протиепідемічних заходів при появі осередку інфекції; дотримання принципів медичної деонтології; планування роботи і проведення аналізу її результатів; здійснення керівництва роботою середнього медичного персоналу; ведення лікарської документації; участь у поширенні медичних знань серед населення; постійне удосконалення свого професійного рівня.

З точки зору С.Д. Максименка, існує тісний зв’язок між змінами стану психічного здоров’я лікаря та характером його професійної діяльності. Зокрема, діяльність лікаря тісно пов’язана з відповідальністю за здоров’я, життя і навіть долю пацієнта. Крім того, лікар працює в умовах обов’язкового дотримання встановленого режиму. Специфіка фаху поглиблює стресогенність ситуації, оскільки спілкування з хворими триває годинами і повторюється щоденно протягом багатьох років. Слід наголосити, що реципієнтами є хворі з тяжкими хворобами, сама наявність яких викликає страхи, тривогу, посилені душевні страждання. Всі свої особисті негаразди пацієнт свідомо чи несвідомо перекладає на лікаря.

Вивченням психологічного змісту практичної діяльності лікарів-терапевтів займається медична психологія. Діяльність лікарів-терапевтів, як і інші види діяльності, можна розглядати у трьох аспектах: генетико-структурованому, структурно-функціональному та динамічному. Лікар-терапевт займається вивченням, лікуванням та профілактикою хвороб внутрішніх органів.

Професійна соціалізація лікарів-терапевтів пов’язана із впливом стереотипів. Стереотипи детермінують поведінку особистості, зумовлюючи той чи інший напрям її діяльності. Професійні стереотипи лікарів-терапевтів є продуктом процесу стереотипізації й мають на меті захист цілісності особистості та/або професійної групи, виправдання деяких установок по відношенню до інших груп, тощо. Стереотипізація являє собою сприйняття, класифікацію і оцінку соціальних об’єктів (подій). Механізмом її дії є поширення характеристик одних об’єктів на інші – подібні до них об’єкти.

Основними функціями лікаря-терапевта є наступні функції: лікування хворих і доліковування після виписки зі стаціонару, контроль за їх клінічним та епідеміологічним одужанням; диспансеризація хворих із різними типами захворювань; експертиза тимчасової непрацездатності хворих; консультативна допомога дільничним лікарям у виявленні й лікуванні хворих, проведенні відповідних профілактичних заходів на дільниці; сприяння підвищенню знань лікарів і середнього медичного персоналу поліклінік у галузі відповідних хвороб; складання комплексного плану боротьби з хворобами й активна участь в його реалізації; облік хворих, аналіз динаміки інфекційної захворюваності, ефективності лікувально-діагностичної та профілактичної роботи, у тому числі щеплень; санітарно-гігієнічне виховання населення, ознайомлення його з основними методами запобігання хворобам, їх виявлення і ліквідації.

Властивості стереотипів включають у себе такі характеристики: узгодженість або «соціальний консенсус» (поширення стереотипних уявлень на всіх членів стереотипізованої групи), схематичність та спрощеність, емоційно-оціночна напруга, стійкість та навіть ригідність і неточність. До основних властивостей стереотипів відносяться: а) здатність впливати на прийняття рішення індивіда; б) має конкретну спрямованість.

Стереотип відіграє важливу роль у формуванні оцінки людиною навколишнього світу. Його використання: а) приводить до звуження пізнавального процесу; б) до вироблення різного роду упереджень. Соціальні стереотипи, які приводять до формування негативних упереджень, обумовлені недоліком життєвого досвіду, відсутністю інформації чи наявністю помилкової, випадкової, неперевіреної інформації, зайво емоційним сприйняттям, маніпулюванням повсякденною свідомістю.

Стереотипи можуть виконувати як позитивні, так і негативні функції, провідними з яких є такі позитивні функції, як захисна (захист не тільки цінностей індивіда, але й соціальної ідентичності завдяки позитивному оцінюванню диференціації власної групи від релевантних їй чужих груп), впорядковування та узгодження соціального оточення; і негативні функції ригідності сприймання того чи іншого об’єкту дійсності та упередженого ставлення до них.

До професійних стереотипів лікарів-терапевтів відносяться: авторитарність, консервативність, рольовий експансіонізм, поведінковий трансфер. Стереотипи пов’язані з віковими особливостями пацієнтів, гендерними та соціальними установками клієнтів. Ці стереотипи мають негативний та позитивний зміст. Так, процес стереотипізації у діяльності лікарів-терапевтів може призвести до спрощення процесу пізнання іншої людини або упереджень у її сприйманні. У першому випадку стереотип не обов’язково містить у собі оцінковий компонент, це відображається у тому, що в емоційному сприйманні іншої людини не відбувається зрушень в бік її емоційного прийняття чи неприйняття, тому такі стереотипи ми відносимо до переважно позитивних. У випадку упередженого сприймання, судження будується лише на основі минулого обмеженого досвіду. Коли цей досвід є, наприклад, негативним, то будь-яке сприйняття представника тієї ж групи чи його поведінки розуміється також негативно. Такі стереотипи ми відносимо до переважно негативних. Відповідно, провідними характеристиками негативних стереотипів є упередженість у сприйманні іншої людини, консервативність і, як наслідок, відсутність конструктивності у взаємодії лікаря та пацієнта.

Негативні стереотипи у професійній діяльності лікарів-терапевтів виступають у ролі механізмів захисту від негативних переживань. Під механізмами захисту ми розуміємо автоматичні психологічні дії, які забезпечують психологічний захист особистості. Механізми захисту впливають на індивідуальний підхід до вирішення складних ситуацій, в яких працює лікар. Адже хвороби пацієнтів можуть мати негативний вплив на їхню поведінку. Механізми психологічного захисту активізуються у пацієнтів у ситуаціях, що сприймаються ними як загрозливі. Провідними механізмами захисту за З. Фрейдом є: сублімація, заміщення, витіснення, регресія, проекція, раціоналізація, реактивне утворення, ідентифікація.

У другому розділі – «Експериментальне дослідження ролі стереотипів у процесі професійної соціалізації лікарів-терапевтів» – обґрунтовано принципи організації експериментальної частини дослідження, подано опис методичного апарату й конкретизовано форми проведення емпіричної частини дослідження, здійснено аналіз отриманих результатів.

В експерименті брали участь 125 лікарів-терапевтів державних та не державних лікувальних закладів України зі стажем роботи від 1 до 7 років. Репрезентативність вибірки забезпечена тим, що психологічні характеристики лікарів-терапевтів, які брали участь у дослідженні, загалом є ідентичними психологічним характеристикам лікарів на різних етапах професійної соціалізації.

Констатувальна частина дослідження проводилася в 2007–2008 роках і складалася з трьох етапів. На першому – аналізується зміст професійних стереотипів шляхом контент-аналізу інформації, розміщеної на спеціально створених Інтернет форумах для лікарів та пацієнтів, й проводиться їх статистичний аналіз. На другому етапі – простежено зв’язок успішності професійної соціалізації з рівнями рефлексії професійних стереотипів. Чинником успішності професійної соціалізації лікарів-терапевтів є рівень домагань, виявлений за допомогою опитувальника В. К. Горбачевського. На третьому – прослідковується взаємозв’язок між успішністю соціалізації та частотою звернень до лікаря й результативністю лікувальних заходів шляхом аналізу продуктів діяльності, втілених у журналах обліку пацієнтів.

Перший етап. Використання контент-аналізу інформації, розміщеної на спеціально створених Інтернет форумах, полягало у виявленні та систематизації стереотипних уявлень, пов’язаних із професійною діяльністю лікарів-терапевтів, та їх статистичний аналіз. Методика роботи передбачала перегляд відповідей на питання щодо професійної діяльності практичних психологів. Аналіз дав змогу виокремити компоненти стереотипів як відносно лікарів, так і відносно пацієнтів.

У результаті аналізу якісних та кількісних характеристик стереотипних уявлень про професійну діяльність виявлено:

1) уявлення про професійні стереотипи у однаковій мірі притаманні всім учасникам лікарсько-пацієнтської взаємодії і носять позитивний, негативний та нейтральний характер (табл. 1).

Таблиця 1

Співвідношення показників професійних стереотипів лікарсько-пацієнтської взаємодії (у %)

№	Якість стереотипів		Показники
1	позитивні		64,2
2	негативні		15,7
3	нейтральні		20,1

 

2) чим більшим є стаж роботи лікарів, тим вищим є ступінь підтримування стереотипів засобами поведінки під час виконання професійних обов’язків (табл. 2).

Таблиця 2

Якісні показники стереотипів роботи лікарів (у %)

№	Якість стереотипів	Стаж роботи
		1–3 роки	3–5 років	5 і більше років
1	позитивні	44,2	56,0	72,9
2	негативні	0,4	1,7	1,9
3	нейтральні	55,4	42,3	25,2

 

Прослідковується зростання ролі стереотипів із набуттям стажу роботи лікарями-терапевтами, вираженої у підтримуванні професійних стереотипів. Відповідно, професійна діяльність лікарів опосередкована впливом професійних стереотипів і спрямована на їх підтримання.

Стереотипізація у діяльності лікарів-терапевтів може призвести до спрощення процесу пізнання іншої людини або упереджень у її сприйманні.
У першому випадку стереотип не обов’язково містить у собі оцінне навантаження, у емоційному сприйманні іншої людини не відбувається зрушення в її емоційному прийнятті чи не прийнятті, тому такі стереотипи ми відносимо як до переважно позитивних;

3) стереотипи можуть виконувати декілька функцій, основними з яких є: а) оцінювальна функція, яка виражається у схваленні чи засудженні тієї чи іншої поведінки; б) функція соціалізації пов’язана із переживаннями єдності із професійною групою; в) регулятивна – характеризується наявністю важелів для керування поведінкою лікарів; д) планувально-орієнтаційна функція пов’язана із спрямуванням поведінки лікаря у тому чи іншому напрямку.

Другий етап. Розкрито зв’язок успішності професійної соціалізації, відображеної у структурі рівня домагань, із рефлексією професійних стереотипів:

1) виявлено, що рефлексія стереотипів професійної діяльності лікарів-терапевтів має ієрархічну структуру. Рефлексія включає в себе такі рівні:

— індивідуальний – суб’єктивне сприйняття стереотипу як наслідку індивідуальної професійної діяльності;

— професійний – асоціювання стереотипу із узагальненими характеристиками лікарів взагалі при ігноруванні взаємозв’язку із власною професійною поведінкою;

— інтерактивний – усвідомлення взаємозв’язку між власною терапевтичною діяльністю та професійними стереотипами.

2) з’ясовано: підвищення рівня домагань (РД) підвищує успішність професійної соціалізації (табл. 3).

Таблиця 3

Взаємозв’язок між успішністю професійної соціалізації (РД) та рівнем рефлексії професійних стереотипів (у %)

№	Рівні рефлексії професійних стереотипів	Успішність професійної соціалізації (РД)
		висока	середня	низька
1	індивідуальний	10,1	26,1	68,5
2	професійний	12,7	49,3	22,4
3	інтерактивний	77,2	24,6	9,1

 

Успішна соціалізація пов’язана із переважанням інтерактивного рівня рефлексії. Наявність інтерактивного рівня рефлексії можлива при низьких показниках інших ієрархічних складових рефлексії, оскільки, останні є чинниками розвитку професійної дизадаптації.

Третій етап. На цьому етапі визначено структуру практичних показників успішності професійної діяльності лікарів (табл. 4).

Таблиця 4

Зіставлення показників успішності професійної діяльності та рівня рефлексії професійних стереотипів (у %)

№	Рівні рефлексії професійних стереотипів	Показники успішності професійної діяльності
		частота звернень	результативність лікувальних заходів
			висока	низька
1	індивідуальний	45,2	28,5	71,5
2	професійний	16, 2	16,9	83,1
3	інтерактивний	38, 6	54,6	45,4

 

На підставі одержаних результатів можна зробити висновок, що інтерактивний рівень рефлексії зумовлює високу результативність лікувальних заходів на фоні не частих звернень, тоді як при індивідуальному та ментальному рівнях лікарям властива низька успішність лікувальних заходів.

Чим вищим є рівень рефлексії, тим вищою є професійна соціалізація. Для лікарів-терапевтів, у яких переважає низький рівень рефлексії (індивідуальний та професійний), зниження успішності професійної діяльності зумовлює появу дизадаптаційних стратегій поведінки, виражених у підтримуванні негативних стереотипів медичної діяльності.

У третьому розділі – «Розвиток рефлексії як засіб професійної соціалізації лікарів-терапевтів» – подано структуру, зміст, принципи організації формувального експерименту, результати дослідження, їх інтерпретацію та висновки.

Подолання негативних стереотипів у процесі діяльності лікарів-терапевтів можливе через усвідомлення особливостей професійної діяльності та когнітивних переживань, пов’язаних із ними. Здійснення такого усвідомлення можливе через формування рефлексивних соціально-психологічних навичок лікарів-терапевтів.

Для проведення формувальних заходів учасники експерименту були поділені на експериментальну та контрольну групи. До них увійшли, відповідно, 63 та 62 особи. Формувальні заходи розгорталися упродовж 2009–2010 років і включали в себе впровадження соціально-психологічних практик, основу яких становив тренінг з розвитку рефлексії. Програма тренінгу складалась з методичної й інструментальної частин.

1. Методична складалася з: а) розширення знань про соціалізацію особистості, зокрема, з професійної точки зору; б) огляд передумов формування успішності професійної діяльності лікарів; в) впровадження знань про рефлексію та її роль у процесі професійного становлення особистості; г) співвіднесення показників рефлексії з успішністю професійної діяльності; д) обговорення взаємозв’язку стереотипів із соціалізацією у процесі професійної діяльності.

У тренінгу використовувались: групова дискусія, психотехнічні й психотерапевтичні вправи, елементи психоаналітичних та гештальт технік.

2. Інструментальна частина складалася з чотирьох блоків, спрямованих на формування конструктивного оцінювання ситуації: Блок 1: «Введення» передбачав визначення психологічного підґрунтя успішності професійної діяльності лікарів-терапевтів. Блок 2: «Стереотипи професійної діяльності» включав в себе аналіз внутрішньо особистісних переживань, пов’язаних із позитивними, негативними та нейтральними стереотипами, й визначення характеру їх впливу на особистість професіонала. Блок 3: «Успішність професійної соціалізації лікарів» містить вправи з розвитку рефлексії процесів професійної соціалізації й стереотипізації. Блок 4: «Закріплення навичок інтерактивної рефлексії».

Застосована тренінгова програма виявилася ефективною. Її зміст сприяв розвитку у досліджуваних із різними компонентами стереотипів професійної діяльності соціалізуючих стратегій поведінки через розвиток інтерактивного рівня рефлексії.

По завершенні формувальних заходів проводилося повторне психодіагностичне тестування представників контрольних та експериментальних груп задля визначення ефективності формувального дослідження. Дані формувальні заходи тривали у березні-травні 2010 року.

Зіставлення показників первинних і повторних діагностичних зрізів дало змогу виявити значні позитивні зміни за більшістю показників у представників експериментальних груп. Порівняльний аналіз успішності формувальних заходів здійснювався за такими показниками: 1) якість стереотипів; 2) успішність професійної діяльності; 3) рівні рефлексії професійних стереотипів.

Аналіз якісних показників стереотипів свідчить про підвищення рівня показників стереотипів представників лікарів-терапевтів із різним стажем роботи (табл. 5).

Таблиця 5

Розподіл якісних показників стереотипів відносно стажу роботи лікарів (у %)

№	Якість стереотипів	Стаж роботи
		1–3 роки	3–5 років	5 і більше років
1	позитивні	45,4	57,0	73,9
2	негативні	0,3	0,6	1,9
3	нейтральні	54,3	42,4	24,2

 

2) Констатується підвищення успішності професійної діяльності й відповідно зростання рівня домагань досліджуваних від низького до високого рівнів (табл. 6).

Таблиця 6

Представлення взаємозв’язку між успішністю професійної соціалізації (РД) та рівнем рефлексії професійних стереотипів до і після проведення формувальних заходів (у %)

№	Рівні рефлексії професійних стереотипів	Успішність професійної соціалізації (РД)
		висока		середня		низька
		до	після	до	після	до	після
1	індивідуальний	10,1	1,7	26,1	1,7	68,5	50,2
2	професійний	12,7	4,1	49,3	53,1	22,4	35,6
3	інтерактивний	77,2	94,2	24,6	45,2	9,1	14,2

 

3) Зростання показників інтерактивного рівня рефлексії на фоні зниження суб’єктивного та ідентифікаційного рівнів свідчить про підвищення рівня професійної соціалізації лікарів-терапевтів засобами підтримування позитивних професійних стереотипів та зниження дезадаптаційних тенденцій у їх поведінці через зниження впливу негативних стереотипів (табл. 7).

Таблиця 7

Зіставлення показників успішності професійної діяльності та рівня рефлексії професійних стереотипів до і після проведення формувальних заходів (у %)

№	Рівні рефлексії професійних стереотипів	Показники успішності професійної діяльності
		частота звернень		результативність лікувальних заходів
		до	після	висока до	висока до	низька після	низька після
1	індивідуальний	45,2	24,3	28,5	5,5	71,5	94,5
2	професійний	16,2	19,9	16,9	8,4	83,1	91,6
3	інтерактивний	38,6	55,8	54,6	86,1	45,4	13,9

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні змісту та динаміки впливу професійних стереотипів на діяльність лікарів-терапевтів, виявлено чинники продуктивної професійної соціалізації. Результати здійсненого дослідження підтвердили висунуту гіпотезу і дали підстави зробити такі висновки:

1. Теоретико-методологічний аналіз досліджень процесу професійного становлення лікарів-терапевтів дає підстави стверджувати таке: а) професійні стереотипи лікарів-терапевтів, за своїм змістовним наповненням, можуть бути позитивними; негативними; нейтральними; б) існують такі види стереотипів: особисті; гендерні; сімейні; професійні; суспільні чи соціальні; в) провідними функціями стереотипів є: узагальнююча функція, що реалізується через упорядкування інформації; когнітивна функція; афективна функція; соціальна функція.

У процесі аналізу нами виділено конструкти, які характеризують стереотипну поведінку лікаря-терапевта. Таких конструктів всього 18, вони відносяться до 4 категорій життєдіяльності особистості. 1) Загальнолюдські категорії, такі, як: прийняття етичних категорій; надання допомоги усім, незалежно від віку, статі, соціального статусу, релігійних переконань, тощо. 2) Категорії відповідальності – це: відповідальність за наслідки лікування; матеріальна винагорода у встановлених державою межах; дотримання лікарської таємниці. 3) Категорії лікування: етичне ставлення до особистості пацієнта навіть після його смерті; повага до права вибору лікаря пацієнтом; вдосконалення лікарських знань та професійної кваліфікації; лікар виступає прикладом для збереження здоров’я особистості; вибір лікування повинен зумовлюватися максимальною користю для пацієнта; необхідність лікувати навіть помираючого пацієнта; припинення роботи з пацієнтами при появі ознак небезпеки для їх здоров’я. 4) Власне моральні категорії професійної діяльності: здійснення захисту професійних морально-етичних стандартів; уникнення привселюдного сумніву у професійній придатності колег; здійснення експериментів у лікуванні тільки за згодою етичної комісії, пацієнтів або їх родичів; підтримання поваги до професійної діяльності засобами власного прикладу у професійній, громадській, публічній та інших сферах життєдіяльності.

Перше місце у оцінках лікарів займають категорії лікування, друге місце належить категоріям відповідальності, третє місце належить загальнолюдським категоріям, четверте – моральним категоріям професійної діяльності.

Отже, основою професійних стереотипів лікарів-терапевтів є наступні уявлення про медичну діяльність: а) лікуючи хворого, лікар повинен мати високий рівень професійних знань; б) лікар повинен бути уважним до лікувально-профілактичного процесу в цілому та впливу тих чи інших ліків на пацієнта зокрема; в) лікар повинен проявляти високий рівень комунікативних навичок, достатній для пояснення пацієнтові інформації про сутність лікувальних заходів та перебігу хвороби.

Провідними стереотипами лікарів-терапевтів є: авторитарність, консервативність, рольовий експансіонізм, соціальне лицемірство, поведінковий трансфер, стереотипи, пов’язані з віковими особливостями пацієнтів, гендерні стереотипи, стереотипи пов’язані з соціальними можливостями клієнтів.

2. В результаті експериментального дослідження впливу стереотипів на успішність професійної діяльності лікарів-терапевтів виявлено залежність успішної професійної діяльності лікарів-терапевтів від позитивних стереотипів.

Доведено, що уявлення про професійні стереотипи характеризуються як позитивні, негативні та нейтральні. Чим більшим є стаж роботи лікарів, тим вищим є ступінь підтримування стереотипів засобами поведінки під час виконання професійних обов’язків.

Основними функціями професійних стереотипів є: оцінювальна функція, функція соціалізації, регулятивна функція та планувально-орієнтаційна.

Рефлексія стереотипів професійної діяльності лікарів-терапевтів має ієрархічну структуру, найвищим рівнем якої є інтерактивний рівень рефлексії.

3. Окреслена програма зі сприяння професійній соціалізації лікарів-терапевтів через розвиток професійної рефлексії свідчить про значимість позитивних професійних стереотипів для успішності професійної діяльності.

Перспективи подальших досліджень визначаються можливістю застосування розроблених методів підвищення рівня успішності професійної соціалізації лікарів-терапевтів з метою сприяння успішній професійній соціалізації. Діагностування якісної структури стереотипних уявлень на початку професійного становлення дозволяє попередити виникнення професійної дизадаптації лікарів й сприяє високій успішності їхньої професійної діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

а) у виданнях, включених до переліку, затвердженого ВАК України:

1. Петрус М. І. Застосування соціально-психологічних практик під час подолання негативних функцій стереотипів у професійній діяльності лікарів-терапевтів / М. І. Петрус // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / за ред. С. Д. Максименка. – К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2007. – Т. Х, вип. 2. – С. 30–20.
2. Петрус М. І. Теоретико-методологічні засади лікарської діяльності
   / М. І. Петрус // Актуальні проблеми психології / за ред. Максименка С. Д. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2009. – Т. ІV : Психофізіологія. Психологія праці. Екcпериментальна психологія ; вип. 9. – С. 311–323.
3. Петрус М. І. Образ оплати праці у картині світу лікарів-терапевтів
   / М. І. Петрус // Актуальні проблеми психології : Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія / за ред. С. Д. Максименка. – Київ-Кіровоград : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009. – Т. Х, вип. 14. – С. 508–517.
4. Петрус М. І. Формування професійної самосвідомості лікарів-терапевтів / М. І. Петрус // Актуальні проблеми психології / за ред. Максименка С. Д. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2009. – Т. V : Психофізіологія. Психологія праці. Експериментальна психологія ; вип. 9. – С. 309–317.
5. Петрус М. І. Вплив ЗМІ на самосвідомість лікарів-терапевтів
   / М. І. Петрус // Актуальні проблеми психології: Етнічна психологія. Історична психологія. Психолінгвістика / за ред. : С. Д. Максименка, М.-Л. А. Чепи. – Ніжин : Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2010. – Т. ІХ, ч. 5. – С. 344–349.

б) в матеріалах конференцій та круглого столу:

6. Петрус М. І. Теоретико-методологічні засади лікарської діяльності
   / М. І. Петрус // Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., (Львів, 9–10 квіт. 2009 р.). – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – С. 79–80.
7. Петрус М. І. Формування професійної самосвідомості лікарів-терапевтів засобами ЗМІ / М. І. Петрус // Формування світогляду особистості. Генеза існування особистості : матеріали міжрегіональної наук.-практ. конф., (Краснодон, 9 квіт. 2010 р.) / під ред. Т. Р. Ворначевої ; Краснодонський інститут МАУП. – Краснодон : вид-во «Ноулідж»,
   – С. 126–127.
8. Петрус М. І. Образ оплати праці у картині світу лікарів / М. І. Петрус
   // Творча спадщина В. А. Роменця: сучасний погляд : матеріали круглого столу, (Київ, 18 трав. 2011 р.). – Ніжин : Видавець ПП Лисенко, 2011. – С. 42–43.