Вступ

У ринкових умовах підприємницький сектор України переживає дуже складний період з недостатньо прогнозованими і недосконалими шляхами свого розвитку, тому питання забезпечення безпеки підприємництва та бізнесу в таких умовах є досить актуальним.

Українське підприємництво, як відкрита система, функціонує у складному, нестабільному і динамічному зовнішньому середовищі, особливо в сучасних умовах, коли світова економіка переживає один з найбільш глибоких фінансово-економічних криз. Його вплив суттєво позначився на економічних процесах, соціальній та політичній ситуації в державі, а також на міжнародних відносинах з сусідніми країнами.

Забезпечення і проблеми безпеки економічного розвитку суспільства, життєдіяльності окремої людини безпосередньо пов’язані з завданнями певного періоду його виробничої діяльності, в тому числі і підприємництва. Ряд урядових Постанов, Указів Президента України останніх років передбачають єдність, дієздатність і безпеку нашого суспільства, економічний розвиток і реструктиризацію основних галузей народного господарства, відродження села, реформи у сфері освіти та медицини, реформування правоохоронних та судових органів. Передбачається значне зменшення регулюючого тиску на підприємства малого бізнесу, створення більш сприятливих умов для малих підприємств щодо реєстрації, ліцензування, сертифікації, проведення перевірок, отри мання дозволу митного оформлення вантажів тощо. Але здійснивши аналіз ситуації можна дійти висновку, що суттєвих змін у розвитку малого бізнесу і підприємництва в Україні за останні роки не відбулося, він ще й досі не відіграє суттєвої ролі і практично перебуває на початковому етапі свого розвитку.

1. Безпека бізнесу в Україні

Ефективний розвиток національного господарства значною мірою залежить від рівня забезпеченості його економічної безпеки, оскільки лише за такої умови може проводитись незалежна зовнішня і внутрішня політика, яка відповідає національним інтересам.

Скасування пільг за останні роки, відсутність державної підтримки, надмірне втручання в економічну діяльність підприємств з боку держави та інші негативні фактори призвели до скорочення темпів росту кількості зареєстрованих малих підприємств. Становлення ринкової економіки України поставило перед вітчизняним підприємництвом ряд проблемних питань по забезпеченню стабільного розвитку і безпеки, які можуть бути вирішені тільки нарівні з завданнями внутрішньої і зовнішньої політики держави.

Економічна безпека держави є складною багаторівневою системою, яка неодмінно потребує захисту всіх її компонент на різних рівнях ієрархії управління економікою: держави, регіону, галузі, сектора економіки, окремого підприємства, особи.

Формування сприятливого та передбачуваного правового поля для розвитку підприємництва і реалізації права на підприємницьку діяльність є невід`ємною компонентою розвитку та економічної безпеки України, пріоритетною функцією органів державного управління в умовах ринкової економіки, реалізація якої необхідна для демократизації суспільства, забезпечення добробуту громадян, формування цивілізованого конкурентного середовища. Належний рівень економічної безпеки бізнесу є запорукою соціального та економічного розвитку держави, особливо в умовах прискорення процесів інтеграції України до міжнародних економічних організацій.

В умовах нестабільних «правил гри» та певної нелегітимності прав власності, особливо набутих під час приватизації, вітчизняні суб`єкти підприємницької діяльності не зацікавлені здійснювати довгострокові капіталовкладення (в інноваційній сфері та у низькорентабельних і капіталомістких галузях економіки) і забезпечувати тим самим структурну перебудову економіки, формувати ресурсну базу економічного розвитку для наступних поколінь. Наслідком цього є порушення структури розподілу ВВП у бік збільшення обсягів споживання, придбання товарів розкошу, а також утворення гіпертрофованих структурних та галузевих регіональних диспропорцій. Лише зміцнення та гарантування безпечного підприємницького середовища як системотворчого чинника безпеки національної економіки спроможне усунути ці загрози та забезпечити економічне зростання України [1, с. 69].

Незважаючи на певну позитивну динаміку економічних процесів щодо розвитку підприємництва в Україні протягом останніх років (що виявляється у збільшенні числа су`єктів господарської діяльності, кількості малих підприємств (в тому числі на 10 тисяч осіб наявного населення), підвищенні частки малих і середніх підприємств у загальній кількості суб`єктів підприємницької діяльності, збільшенні обсягів виготовленої і реалізованої продукції одним підприємством, зокрема у секторі малого і середнього бізнесу, поступовому удосконаленні галузевої структури підприємництва), ці зміни є загалом недостатніми для того, щоб стверджувати про поступове зміцнення економічної безпеки бізнесу в Україні.

Я вважаю, що актуальність проблеми забезпечення економічної безпеки підприємництва в Україні набуває також особливої гостроти внаслідок існування наступних причин: недостатньо керованих з боку держави процесів формування сектора малого бізнесу та ділової активності населення загалом у період ринкової трансформації економіки і суспільного життя; недосконалого конкурентного середовища, бюрократичних та обтяжливих процедур державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності; проявів концентрації (монополізації) товарних ринків та механізму доступу до обмежених господарських ресурсів і прав діяльності; існування штучних бар`єрів у започаткуванні/здійсненні роботи підприємств, корупції у відносинах «бізнес — влада»; надмірного рівня криміналізації і тінізації економіки; недостатнього рівня соціальної відповідальності бізнесу тощо.

Перешкоди створенню економічно сприятливих умов для розвитку і зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні необхідно визнати системними через відсутність достатньої уваги з боку як центральних, так і регіональних органів державного управління до питань економічної безпеки бізнесу; недосконалість законодавства та державної регуляторної політики. Останнє створює загрозу функціонуванню і подальшому розвитку підприємництва.

Труднощі економічного і політичного характеру через соціально-економічну і фінансову кризу, нестійкість функціонуючої економічної системи і нерівномірність розвитку суб’єктів господарювання в Україні, а також мінливості системи цінностей суспільства змушують українське підприємство швидко пристосовуватися до умов суспільно-політичної та економічної нестабільності і знаходити адекватні рішення таких найбільш складних проблем і загроз ефективної діяльності підприємництва, як: відсутність повної і кваліфіковано розробленої законодавчої бази для регулювання різних аспектів діяльності підприємства, в тому числі і по забезпеченню його безпеки; відсутність кадрового забезпечення та технологій забезпечення безпеки бізнесу, які повинні відповідати сучасним, передовим технологіям виробництва; катастрофічний стан технологій і виробничого обладнання, неякісної сировини з-за відсутності впровадження науково-технічних досягнень та динамічного розвитку інноваційної складової економіки як основи економічної безпеки підприємства та держави; непрофесійна діяльність, неефективне управління виробничою та комерційною діяльністю, неякісні маркетингові дослідження з боку керівництва та штату менеджерів підприємства; гостра недостатність готівкових фінансових коштів з-за жорсткої грошової і податкової політики державних органів України; дуже низький рівень виконання договірних зобов’язань і криза неплатежів [2, с. 29]. Моя думка, що ці проблеми пов’язані з недосконалістю діючого законодавства країни, бюрократією у сфері підприємництва та бізнесу.

В Україні існує декілька груп органів контролю за здійсненням підприємницької діяльності:

— у фінансово-господарській сфері — Державна податкова інспекція, Мінфін, Пенсійний фонд, Державна інспекція з контролю за цінами, Контрольно-ревізійне управління, митні органи;

— у інших сферах діяльності — органи ветеринарного, екологічного контролю, нагляду за охороною праці, Державна пожежна охорона, санітарно-епідеміологічна служба) та при виникненні певних умов — правоохоронні органи, Державний комітет стандартизації, метрології та сертифікації разом з Державним комітетом у справах захисту прав споживачів [4, с. 46].

Перевірки здійснюються в плановому, позаплановому порядку і періодичність останніх не обмежена. При реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності необхідно сплатити у чотири фонди, органи оподаткування та органи державної статистики.

В Україні потрібні довіра і відповідальність політичних сил, правлячої влади, їх структур на місцях. На жаль, політична заангажованість органів влади, міністерств і виконавчих органів на місцях, їх некомпетентність призводить до викривлення внутрішньої і зовнішньої політики держави. Це дає знати себе в посезонному невиправданому піднятті цін на паливо, тарифів на газ і електроенергію, в забороні (в минулому) на поставки м’ясо-молочної продукції в Росію, що негативно впливає на підприємницьку діяльність в Україні, партнерство і співробітництво між Україною і СНД, ЄС. «Як у випадку з переговорами щодо вільної торгівлі з Росією, нам слід очікувати від ЄС аналогічної твердої позиції захисту окремих чутливих секторів власного ринку від конкурентоспроможних продуктів на ті сегменти ринку України, де національні гравці все ще перебувають на рівні «немовлят» [2, с. 33].

2. Політична ситуація в Україні та розвиток малого та середнього бізнесу

Оцінюючи нинішню політичну, ситуацію я можу виділити декілька основних тенденцій. По-перше, це певна розгубленість серед політиків, котрі відносять себе до «національно-демократичного» табору. Для більшості з них незрозуміло, що відбуватиметься в економічній та політичній сферах, чи буде здатна Партія регіонів і надалі монополізувати владу і якого рівня така монополізація може досягти. По-друге, Тимошенко зазнала поразки. Загалом її попередня політична та економічна діяльність мала в будь-якому разі закінчитися поразкою, оскільки це була політика популізму, і вона провокувала різке погіршення економічної ситуації. По-третє, відбулася суттєва дискредитація національно-демократичного руху. Фактично не було реалізовано жодних реформ у сфері економіки. Порівняно з попереднім періодом не відбулося переорієнтації державної політики в бік підтримки малого й середнього бізнесу, швидше навпаки. І це незважаючи на те, що саме представники малого й середнього бізнесу були рушійною силою Майдану наприкінці 2004 року.

В опитуваннях самі підприємці найбільш оптимальним називають період урядування Юрія Єханурова. Загалом же за час діяльності урядів, які асоціюють з націонал-демократами, відбувалося більше негативних змін. Тобто практично залишилася кучмівська економічна система, яка ще більше деградувала.

Націонал-демократи проявили неспроможність приймати рішення та брати на себе відповідальність за долю країни. Такого висновку могла дійти значна частина населення України, зокрема, оцінюючи події після останніх президентських виборів. Невміння оцінити реалії, нездатність зробити хоча б якийсь вибір призвели до абсурдної ситуації, коли і більшість, і коаліція формувалися без національно-демократичних сил, а вони в цей час не змогли сформувати свою чітку та аргументовану позицію щодо подій у державі.

Отже, серед причин дискредитації національно-демократичних сил можемо виділити такі:

— по-перше, катастрофічний непрофесіоналізм багатьох її представників;

— по-друге, відсутність популярних харизматичних лідерів, здатних не тільки проголошувати красиві гасла, а й готувати та проводити реформи;

— по-третє, дисбаланс між декларованою «проукраїнськістю» та реальними антиукраїнськими діями;

— по-четверте, брак чітких ідеологічних переконань у представників національно-демократичного табору або тих, хто себе такими позиціонує;

— по-п’яте, постійні конфлікти й розбрат у середовищі націонал-демократів та відсутність реальних рішень, які б мали вплив на ситуацію;

— по-шосте, нерозділення політичної та бізнесової діяльності, участь у політиці представників бізнесу, зокрема й орієнтованих на національно-демократичні сили (вони не можуть діяти послідовно, бо постійно змушені зважати на ризики, пов’язані з власними бізнес-інтересами).

Усі це відбувалося на тлі недостатньої легітимності влади в очах значної частини суспільства. Ті зміни до Конституції від 2004 року, що стали наслідком політичних домовленостей і доцільності, пізніше ставили під сумнів легітимність виконавчої та законодавчої влади й використовувалися як зовнішніми, так і внутрішніми силами в політичній боротьбі.

Як наслідок, національно-демократичні сили значною мірою втрачають популярність. Натомість набирають електоральної підтримки сили без стійких переконань (Яценюк, Тігіпко) або ж націонал-соціалістичні (ВО «Свобода»), які використовують лише окремі елементи ідеології націонал-демократії, при цьому послуговуючись лівим соціальним популізмом, ксенофобією та схильністю до авторитаризму. В окремих випадках це призводить до ще більшої дискредитації ідеї націонал-демократії як такої і формує негативний стереотип — мовляв, порядок може бути тільки за національної диктатури, а демократія своє віджила й ні на що не здатна (цей аргумент активно використовується різними націонал-радикальними партіями в Україні).

Моє бачення цієї економічної проблеми — відсутність в уряду Азарова суспільної легітимності та широкої підтримки з боку населення й неготовність Партії Регіонів і всієї коаліційної більшості до економічних та політичних реформ (адміністративно-територіальної, судової, правоохоронної, виборчої). Водночас очевидно, і це показує міжнародний досвід, що без підтримки та консенсусу в суспільстві проводити реформи вкрай складно, якщо взагалі можливо.

Це ж стосується всієї соціальної системи. Вона вкрай неефективна та популістська й не забезпечує реалізації соціальної функції держави – захисту малозабезпечених верств населення, які справді потребують соціальної допомоги. Проблеми з проведенням реформи в соціальній сфері пов`язані з таким чинниками:

— непривабливістю ідеї приведення рівня соціальних пільг до можливостей держави;

— суспільним несприйняттям ідеї підвищення пенсійного віку за очевидної потреби негайно розпочати підготовку та реалізацію цього складника реформи (потрібно підвищувати вік виходу на пенсію для жінок і чоловіків до 65 років, цей процес має зайняти від 10 до 20 років);

—  браком реальної інформації щодо обсягу різних соціальних виплат і небажанням змінювати систему, коли доведеться відмовити у виплатах тим, хто ними користується попри наявні статки та можливості;

— відсутністю механізму, який би змушував людей відмовлятися від дорожчого житла, яке людина не здатна самостійно утримувати, й міняти його на дешевше (як це відбувається в інших країнах з ринковою економікою) [5, с. 103].

Про небажання проводити реальні реформи свідчать і перші кроки уряду: коли говориться про скорочення апарату, формується найбільший за кількістю міністрів уряд у Європі. Демонструється «економія» на бензині та службових машинах та зарплаті президента України, але жодних заходів для реального скорочення непотрібних функцій, управлінь, міністерств, тощо ніхто не вживає.

Малий і середній бізнес. На жаль, тут теж не слід очікувати реформ, проте з високою ймовірністю можна прогнозувати посилення податкового тиску з метою примусового виведення доходів з тіні та збільшення податкових надходжень.

Водночас малий і середній бізнес розвиватимуться навіть усупереч державній політиці. Можна припустити, що в разі посилення податкового й адміністративного тиску цей сектор економіки ще більше занурюватиметься в тінь і продовжуватиме розвиватися, особливо на тлі скорочення робочих місць і поглиблення соціально-економічної кризи. Відповідно, зростатиме кількість самозайнятих осіб. Тож, незважаючи на непривабливі умови для підприємницької діяльності, розвиток малого та середнього бізнесу триватиме.

Головним завданням відповідального уряду в будь-якій країні є підвищення ефективності економіки та сприяння конкурентоспроможності національних товаровиробників. Цього можна досягти лише шляхом протидії корупції та ліквідації її причин.

Проте очевидно, що наявні в Україні політичні еліти бажають отримати владу виключно заради збагачення, тому принципово не усуватимуть причин, що породжують корупцію.

Єдине, що може спонукати їх до реформ та кардинального зниження рівня корупції, — це значне погіршення економічної ситуації, неконкурентоспроможність української економічної системи в умовах глобалізованої економіки та неспроможність забезпечити мінімальні потреби суспільства.

При цьому, попри всю очевидність необхідності реформ, суспільна затребуваність їх може виникнути ще нескоро, особливо враховуючи звичку до державного популізму й некритичного ставлення до ліво-популістських гасел.

Крім того, неспроможність до реформ та перекладання всіх економічних негараздів на громадян (зростання тарифів, зменшення соціальних пільг), як правило, роблять популярними саме ліві гасла. На цьому тлі навіть нагальні реформи не знаходитимуть підтримку в суспільстві.

На мою думку, теперішня влада змушена або піти на реформи та переорієнтацію на побудову правової держави з орієнтацією на малий і середній бізнес в економіці, або намагатиметься за рахунок цього бізнесу продовжити агонію системи державного та олігархічного капіталу.

Таким чином, складається ситуація, подібна до тієї, що була на початку 90-х, коли, проте, провідником національного становлення стала інтелігенція, що першою усвідомила важливість побудови національної держави для розвитку української нації.

Тепер таке саме розуміння приходить і до малого та середнього бізнесу, який має потребу в національній державі. І ось із таких причин:

Малий і середній бізнес переважно орієнтований на внутрішній ринок, який здатна захистити тільки сильна національна держава. Цей бізнес може існувати й розвиватися в сильній правовій демократичній державі, бо не спроможний купити політичний вплив, як це робить великий бізнес.

Малий і середній бізнес об`єктивно зацікавлений у обмеженні негативних наслідків глобалізації, яка ставить під загрозу існування робочих місць, а отже, і купівельну спроможність громадян на внутрішньому ринку. Цей бізнес зацікавлений у реальній ринковій конкуренції, оскільки не має можливості тиснути на владу й вибивати допомогу з держави, як це чинить великий бізнес, штучно підвищуючи свою конкурентоздатність.

Висновки

Економічна безпека підприємництва відіграє визначальну роль у зміцненні безпеки національної економіки та є передумовою її стабільного розвитку. Існує взаємозалежність між розвитком підприємництва та забезпеченням таких функціональних складників безпеки держави, як фінансовий, соціальний, технологічний, продовольчий, зовнішньоекономічний, демографічний, енергетичний та екологічний. Усвідомлення місця економічної безпеки підприємництва у системі безпеки національної економіки змушує більш грунтовно підійти до обґрунтування змісту цієї економічної категорії.

На моє переконання, відбулася певна трансформація в поглядах значної частини суспільства, коли ідеологічні питання з суто гуманітарної сфери переходять у економічну площину. Причому вони сприймаються як обов’язковий атрибут сильної національної держави.

Зважаючи на посилення національного економічного складника, актуальною стане дискусія навколо проєвропейської чи проросійської державної моделі та проєвропейського чи проросійського напрямку розвитку України.

В нас ще не визрів наш український менталітет, немає єдності думок, ми ще не визначились в таких поняттях як національна ідея та патріотизм, ми ще не поважаємо себе і свій народ.

На мою думку, у цій дискусії мають всі шанси закріпитися й посилитися правоцентристські сили як політична основа економіки малого й середнього бізнесу.

Список використаних джерел

1. Безпека бізнесу в Україні: стан, проблеми та перспективи розвитку. Збірник матеріалів Круглого столу КНТУ. — Київ, 2010. – 365 с.
2. Васильців Т.Г. Економічна безпека підприємництва України: стратегія та механізми зміцнення: Монографія. – Львів: Арал, 2008. – 384с.
3. Економічна безпека підприємств, організацій та установ: Навч. посібник / В. Л. Ортинський, І. С. Керницький, З. Б. Живков та ін; — К.: Правова єдність, 2009. — 544 с.
4. Зубок М.І., Позднишев Є.В., Яременко С.М. Безпека бізнесу: Навч. посіб. у схемах і таблицях. — К.: КНЕУ, 2008. — 480 с.
5. Малий бізнес та підприємництво в ринкових умовах господарювання: Навч. Посібник /Л.І.Воротіна, В.Є.Воротін, Л.А.Мартинюк, Т.В.Черняк; За ред. Проф. Л.І.Воротіної. — 3-є вид., доп. І перероб. — К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004. — 308 с.
6. Шкарлет С.М. Економічна безпека підприємства: інноваційний аспект: Монографія. — К.: Книжкове видання НАУ, 2007 . — 436 с.