Найвідоміші поведінкові концепції лідерства: «теорії X» і «теорії Y» Д. МакГрегора, концепції трьох стилів керування К. Левіна, двофакторної моделі лідерства вчених університету штату Огайо (США), концепції лідерства Р. Лайкерта, концепції типів управління Р. Блейка і Дж. Моутон.

Гіпотеза про те, що лідерська поведінка має бути різною за різних ситуацій, становить основну ідею ситуаційного підходу до вивчення лідерства. Глибоке усвідомлення його сутності передбачає послідовний розгляд таких ситуаційних теорій лідерства: континууму лідерської поведінки Танненбаума— Шмідта, моделі ситуаційного лідерства Ф. Фідлера, моделі ситуаційного лідерства П. Герсі і К. Бланшарда, моделі «шлях—мета» Р. Гауса і Т. Мітчелла.

Теорія лідерських якостей зазнає ряд недоліків. Перелік потенційно важливих лідерських якостей виявився практично безкінечним. З цієї причини стало неможливим створити “єдиний вірний” образ лідера, а отже – закласти якісь основи теорії. Підхід, який вивчає лідерські якості цікавий, але на жаль, не приніс користі практиці. Він, однак, послужив поштовхом до виникнення й розвитку інших концепцій лідерства.

Підходи, основані на ситуаційності лідерства, пропонували визначити ефективність лідерства через різні ситуаційні змінні, тобто через вплив зовнішніх факторів, не беручи до уваги лідера як особистість. Нові концепції спробували з‘єднати переваги і досягнення як традиційного так і ситуаційного підходів. Ці концепції основуються на аналізі лідерського характеру і його взаємозв‘язку з конкретною ситуацією.