Вступ

1. Охорона праці та профілактика виробничого травматизму і профзахворювань
2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
3. Порядок призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Однією зі специфічних форм людської діяльності є трудова діяльність, під якою розуміється не лише праця в класичному її розумінні), а будь-яка діяльність (наукова, творча, художня, надання послуг тощо), якщо вона здійснюється в рамках трудового законодавства.

Під час виконання людиною трудових обов`язків на неї діє сукупність фізичних, хімічних, біологічних та соціальних чинників. Ці чинники звуться виробничим середовищем.

Сукупність чинників трудового процесу і виробничого середовища, які впливають на здоров`я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов`язків складають умови праці.

Під безпекою розуміється стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Реальне виробництво супроводжується шкідливими та небезпечними чинниками (факторами) і має певний виробничий ризик. Виробничий ризик — це ймовірність ушкодження здоров`я працівника під час виконання ним трудових обов`язків, що зумовлена ступенем шкідливості та/або небезпечності умов праці та науково-технічним станом виробництва.

Поділення несприятливих чинників виробничого середовища на шкідливі та небезпечні зумовлене різним характером їх дії на людський організм, тим, що вони потребують різних заходів та засобів для боротьби з ними та профілактики викликаних ними ушкоджень, а також рядом причин організаційного характеру.

Тема: „Вивчити стан охорони праці і захист персоналу від травматизму та профзахворювань. Оцінити економічні витрати, пов`язані з тимчасовою втратою непрацездатності працівників.

1.   Охорона праці та  профілактика виробничого травматизму і профзахворювань

Задачею служби виробничої санітарії є виконання комплексу заходів, направлених на оздоровлення умов праці робітників та підвищення його продуктивності на всіх стадіях технологічного процесу, усунення несприятливої дії на здоров’я робочих шкідливих чинників та попередження професійних захворювань.

У процесі праці на людину короткочасно або тривалий час впливають різноманітні несприятливі чинники (газ, шум, пара), які можуть привести до захворювання та втрати працездатності.

На підприємствах  діють  стандарт СТП 9.1.17-2001 за системою ISO 9001 – Система управління охороною праці підприємства. Контроль виконання вимог безпеки праці по рівням проведення. Порядок проведення [2, с. 44].

Цей стандарт встановлює порядок організації та проведення контролю виконання державних стандартів системи стандартів безпеки праці (ССБП), стандартів підприємства, норм, правил, інструкції по охороні праці на всіх рівнях виробничої діяльності по рівням управління. За цим стандартом контроль повноти виконання вимог безпеки праці е необхідною умовою забезпечення безпеки праці, охорони здоров’я та працездатності працюючих. Постійний контроль вимагає повсякчасного дотримання вимог безпеки праці виконавцями діючих технологічних процесів та операцій адміністрацією підприємства, службою охорони праці та комісіями охорони праці профкому.

Умови та чинники, які несприятливо впливають на організм людини, можна розділити на три основних вигляду: фізичні (температура, шум, вібрація); хімічні (пил, газ, пара); біологічні (інфекційні захворювання). Ці чинники називають професійною шкідливістю. Небезпечними називаються такі виробничі чинники, які можуть привести до нещасних випадків при впливі на робітниках в певних умовах. Шкідливими називаються такі виробничі чинники, які при певних умовах можуть привести до зниження працездатності або профзахворювань [5, с. 177].

Виходячи з цього, служба охорони праці розробила комплекс заходів по досягненню встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобіганню випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.

Санітарними нормами проектування промислових підприємств передбачається допустима концентрація шкідливих речовин в повітрі промислової зони.

Спричиняти порушення процесів життєдіяльності та пригнічуючи впливати на організм людини можуть і шкідливі речовини — токсичні або отруйні. По наслідку впливу шкідливих речовин можуть виникнути гострі та хронічні отруєння. Гострі отруєння — це слідство короткочасного впливу отруйних речовин, які проникають до організму в значній кількості. Хронічні отруєння — розвиваються внаслідок поступового, тривалого впливу токсичних речовин, які попадають до організму незначними дозами, і відрізняються великою стійкістю симптомів отруєння. Слідством хронічних отруєнь є професійні захворювання.

Попередження професійних захворювань та отруєнь досягається виконанням комплексу технічних та організаційних заходів, направлених на оздоровлення повітряного середовища й виконання режиму виробничої гігієни та особистої безпеки робітників.

Зростання можливостей сучасного обладнання, машин, побутової техніки, швидкий розвиток всіх видів транспорту привели до того, що людина на підприємстві та в побуті постійно перебуває під впливом шуму високої інтенсивності. Шум здійснює шкідливий вплив на весь організм та насамперед на центральну нервову й сердечно-судинну систему. Тривалий вплив інтенсивного шуму може привести до погіршення слуху, а в окремих випадках — до глухоти. Шум на виробництві несприятливо впливає на працюючого: ослабляє пильність, прискорює втому, сповільнює швидкість психічних реакцій, перешкоджає своєчасній реакції на небезпеку. Все це сприяє зниженню працездатності та може привести до травми. Через це питанням боротьби з шумом зараз приділяють велику увагу у всіх галузях промисловості.

При розробці технологічних процесів, проектування, виготовлення та експлуатації машин і обладнання, виробничих будівель та споруд, а також при організації робочого місця необхідно вжити заходів по зниженню шуму до показників, які не перевищують гранично допустимих рівнів (ПДУ). ПДУ на постійному робочому місці на території підприємства не повинен перевищувати 80ДБА. ПДУ на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від тяжкості та напруженості праці [5, с. 181].

Шумом прийнято називати будь-який небажаний для людини звук, який заважає сприйняттю корисних сигналів. Шум уявляє з себе невпорядковане повідомлення звуків різної інтенсивності та частоти.

Шум буває:

— механічного походження, який виникає внаслідок вібрації поверхні машин і обладнання, а також одноразових або періодичних ударів в поєднанні конструкцій і механізмів (на підприємстві домінує в цехах виготовлення коліс);

— аеродинамічного походження (при виникненні джерела стислого газу або повітря, на підприємстві джерелом такого шуму є витяжні пристрої);

— гідромеханічного походження (при виникненні джерела рідини);

— повітряний, який розповсюджується в повітряному середовищі;

— електромагнітного походження, який виникає внаслідок коливання елементів електромеханічних пристроїв під впливом змінних магнітних сил [5, с. 182].

Для захисту слуху робітником цехів необхідно застосовувати індивідуальні захисні засоби — протишумні навушники. Крім індивідуальних захисних засобів необхідно на території підприємства провести допоміжні заходи щодо зниження шумності, насамперед необхідно виготувати та встановити шумопоглинаючі кабіни на вентиляційні приводи (електродвигун та «равлик» вентилятора) циклонів, це дозволить знизити механічну складову шуму, у другу чергу необхідно основу приводу встановити на вібропоглиначу амортизаційну платформу — це дозволить знизити як механічну так і вібраційний складову шуму.

2. Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  створений відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і є правонаступником Фонду соціального страхування України [6, с. 94].

Фонд є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також символіку, затверджену правлінням Фонду.

У своїй діяльності Фонд керується Конституцією України, Основами законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», Кодексом законів про працю України, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами, а також Статутом фонду [6, с. 94].

Фонд є органом, що здійснює:

— організаційно-управлінські заходи щодо виконання завдань, покладених на Фонд;

— керівництво та управління загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

— збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, що надаються Фондом;

— матеріальне забезпечення (надання допомоги) застрахованим особам у зв’язку з настанням страхового випадку: тимчасової втрати працездатності, вагітності та пологів, народження дитини, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, смерті застрахованої особи, а також членів сім’ї, які перебували на її утриманні;

— забезпечення в межах асигнувань, установлених на ці цілі бюджетом Фонду, оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам, членам їх сімей та студентам за наявності медичних показань до дитячих оздоровчих закладів);

— часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ та організацій, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми (утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільне обслуговування) у порядку, визначеному правлінням Фонду [6, с. 96].

За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, Фондом надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:

— допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);

— допомога у зв’язку вагітністю та пологами;

— допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

— забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ, організацій, утримання дитячо-юнацьких спортивних шкіл, дитячих оздоровчих таборів і позашкільного обслуговування [6, с. 97].

Для забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування всіх видів матеріального забезпечення. Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду на депозитному рахунку, визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

Використання коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності спрямовуються на:

1. Виплату застрахованим особам допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, вагітністю та пологами, при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
2. Фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей.
3. Утворення резерву страхових коштів у розрахунку на місяць для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб.
4. Забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази [6, с. 98].

Визначення розміру страхових внесків на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності відбувається таким чином. Розмір страхових внесків на дане страхування щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:

1. Для роботодавців — до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
2. Для найманих працівників — до сум оплати праці, що містять основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб [6, с. 99].

Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах.

Платниками страхових внесків на страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності є страхувальники та застраховані особи.

Страхувальники — юридичні та фізичні особи, що набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов’язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам [6, с. 100].

3. Порядок призначення допомоги у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків:

— тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві;

— необхідності догляду за хворою дитиною;

— необхідності догляду за хворим членом сім’ї;

— догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною;

— карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби;

— тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу;

— протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства;

— санаторно-курортного лікування [2, с. 117].

Допомога у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності не надається:

У разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею злочину.

У разі навмисного завдавання шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби.

За час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи.

За час примусового лікування, призначеного за постановою суду.

У разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних з таким сп’янінням.

За період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням [2, с. 118].

Застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах, допомога з тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, надається не більш як на 75 календарних днів протягом календарного року.

Допомога на період тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам ФСС ТВП, починаючи з шостого дня непрацездатності, за весь період до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина — за висновком лікаря — потребує догляду, але не більш, як за 14 календарних днів.

Допомога з тимчасової непрацездатності по догляду за хворим членом сім’ї (крім хворої дитини віком до 14 років) надається застрахованій особі з першого дня, але не більш, як на 3 календарні дні, а у виняткових випадках, з урахуванням тяжкості хвороби члена сім’ї та побутових обставин, — не більш як на 7 календарних днів [2, с. 120].

Допомога з тимчасової непрацездатності в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, надається застрахованій особі, яка здійснює догляд за дитиною, з першого дня за весь період захворювання в порядку та встановлених розмірах.

Допомога з тимчасової непрацездатності із догляду за хворою дитиною віком до 14 років, з догляду за хворим членом сім’ї та в разі захворювання матері або іншої особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною віком до 3-х років або дитиною-інвалідом віком до 16 років, не надається, якщо застрахована особа перебувала в цей час у щорічній (основній чи додатковій) відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням або творчій відпустці.

У разі тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу цій особі надається допомога з тимчасової непрацездатності з першого дня за час такої роботи, але не більш як на два місяці. Ця допомога обчислюється за загальними правилами, але надається у розмірі, який разом із заробітком за тимчасово виконувану роботу не може перевищувати суми повного заробітку до часу переведення.

У разі настання тимчасової непрацездатності застрахованої особи у період вирішення спору про незаконність її звільнення з роботи допомога з тимчасової непрацездатності надається за умови поновлення застрахованої особи на роботі з дня винесення такого рішення відповідним органом [2, с. 123].

МСЕК утворюються, реорганізуються та ліквідуються Міністерством охорони здоров’я та обласними держадміністраціями.

МСЕК бувають:

1) загального профілю;

2) спеціалізованого профілю для огляду хворих на туберкульоз, осіб з психічними розладами, захворюваннями органів зору і т.д.

Повноваження МСЕК:

1) визначають стан працездатності, групу, причину і час настання інвалідності;

2) визначають ступінь втрати професійної працездатності працівників, які одержали трудове каліцтво;

3) встановлюють потребу інвалідів у соціальній допомозі (протезування, засоби пересування, постійний догляд, робочі пристосування);

4) розробляють заходи медико-соціальної реабілітації та ін. [2, с. 224].

Допомога з тимчасової непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу у таких розмірах:

— 60% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж до п’яти років;

— 80% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

— 100% середньої заробітної плати (доходу) — застрахованим особам, віднесеним до І — IV категорій осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи; одному з батьків або особі, що замінює та доглядає хвору дитину віком до 14років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту [2, с. 225].

Отже, розмір допомоги з тимчасової непрацездатності залежить від двох показників:

— середньої заробітної плати;

— страхового стажу.

До страхового стажу зараховуються періоди:

— тимчасової втрати працездатності;

— перебування у відпустці в зв’язку з вагітністю та пологами;

— перебування у відпустці із догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

— отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів [2, с. 226].

Матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності призначаються та надаються за основним місцем роботи за рахунок сплачених застрахованими особами страхових внесків.

Правове регулювання соціального захисту населення України здійснюється загальними та спеціальними нормами права. Так, основоположним нормативним актом щодо соціального захисту населення є Основний Закон України — Конституція. Статті 27 і 28 Конституції встановлюють суспільні передумови соціального захисту, гарантуючи кожному право, на життя та право на повагу до його гідності і визнаючи обов’язок держави захищати життя людини. А вже стаття 46 прямо гарантує громадянам «право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом [2, с. 227].

Відповідно до чинного законодавства до страхових випадків, з настанням яких надається матеріальне забезпечення та соціальні послуги, належать:

— тимчасова непрацездатність;

— вагітність, пологи, догляд за малолітньою дитиною;

— інвалідність;

— хвороба;

— досягнення пенсійного віку;

— смерть годувальника;

— безробіття;

— соціальні послуги та інші матеріальні витрати, пов’язані з певними обставинами;

— нещасний випадок на виробництві;

— професійне захворювання [2, с. 228].

Після 1991 р. розбудова ефективної системи соціального страхування в Україні стала пріоритетом соціальної політики держави. У грудні 1993 р. було схвалено Концепцію соціального забезпечення населення України, в якій було визначено основні складові та принципи системи соціального страхування. З метою реалізації Концепції у 1998 р. Верховна Рада прийняла Закон України «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого впроваджено п’ять видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які проявляються у добровільній або обов’язковій формі:

1) пенсійне;

2) медичне;

3) на випадок безробіття;

4) у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

5) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності [2, с. 230].

Об’єктом страхового захисту в особистому страхуванні є життя, здоровся та непрацездатність осіб. Непрацездатність може бути часткова, повна або тимчасова. Тобто це означає, їло особа не може виконувати певні покладені на неї суспільні функції (в коротко чи довгостроковому періоді) відповідно до медичних протипоказань. Вік виходу на пенсію, встановлений в законодавчому порядку, не можна розглядати як абсолютна непрацездатність. Не слід забувати про працюючих пенсіонерів, які продовжують свою трудову діяльність і, таким чином, вносять свою частку у створюваний в країні суспільний продукт.

Тому слід чітко розрізняти непрацездатних у зв’язку з частковою, повною чи тимчасовою втратою працездатності (наприклад у зв’язку із хворобою чи інвалідністю) та непрацездатних у зв’язку із досягненням ними певного встановленого законодавством (чи обумовленого в договорі) віку.

Висновки

Умови та чинники, які несприятливо впливають на організм людини, можна розділити на три основних вигляду: фізичні (температура, шум, вібрація); хімічні (пил, газ, пара); біологічні (інфекційні захворювання). Ці чинники називають професійною шкідливістю. Небезпечними називаються такі виробничі чинники, які можуть привести до нещасних випадків при впливі на робітниках в певних умовах. Шкідливими називаються такі виробничі чинники, які при певних умовах можуть привести до зниження працездатності або профзахворювань.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності  створений відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» і є правонаступником Фонду соціального страхування України.

Допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; необхідності догляду за хворою дитиною; необхідності догляду за хворим членом сім’ї; догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижче оплачувану роботу; протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; санаторно-курортного лікування.

Список використаних джерел

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. — 5-те вид., стер. — К: Знання, 2006. — 351 с.
2. Козинець В. М. Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. — К. : Кондор, 2006. — 575, с.
3. Конопліна Ю.С. Соціальне страхування: Навчальний посібник. — Суми: ВТД «Університетська книга». — 2008 — 224 с.
4. Контроль та перевірка в Україні: Нормативна база / Укл. О. М. Роїна. — 3-тє вид., випр. та доп. — К. : КНТ, 2006. — 465, с.
5. Лесенко Г. Опрацювання програми поліпшення стану умов і безпеки праці // Охорона праці. -2004. -№ 7. — С. 34-36
6. Миценко І. М. Безпека життєдіяльності: організаційно-економічні та соціальні аспекти управління. -Донецьк: ІЕП НАН України, 2004. -380, с.
7. Юрій С.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. — К.: Кондор. — 2004. — 464 с.