Робота над літературними джерелами ставить перед дослідником вимоги читати, сприймати й аналізувати прочитане, зосереджувати увагу на головному для розкриття теми дослідження.

При роботі з літературою читання необхідно чергувати з виписуванням окремих понять, які варто подавати логічному аналізу, розрахункам, угрупованню, прагнути зрозуміти обґрунтування висновків авторів твору. Така методика роботи над літературними джерелами дає можливість визначити відоме від невідомого, використовувати накопичений досвід, чітко сформулювати власну гіпотезу дослідження.

Після первинного ознайомлення анотації (подається у кожному підручнику або навчальному посібнику на звороті титульного аркуша) і перегляду змісту літератури вибирають спосіб вивчення джерела.

Окремі положення можна фіксувати на аркушах папера, залишаючи великі поля. Це дає можливість при необхідності робити паралельні виписки з інших книг для порівняння, а також дозволяє викладати власні думки по вивченому питанню. Самостійні виписки, цитати, цифрові показники повинні мати посилання: автор, назва витвору, видавництво, рік і місце видання, сторінка.

Незалежно від того, на якому носії зафіксована інформація з літературного джерела, вона повинна бути згрупована по однорідних ознаках для використання в процесі дослідження. Здебільшого такою ознакою є питання, що міститься в плані теми дослідження.

Важливо з’ясувати, що нового, оригінального вносить автор кожної публікації, викласти своє відношення до його концепції і визначити можливості її використання у своїй роботі. Таке дослідження має назву критичного огляду літератури.

Реферуючи джерело, необхідно точно передавати його зміст. У дослідженні дуже важлива інформація може бути представлена у виді цитат. При виписуванні цитат необхідно зберігати абсолютну точність при передачі думок автора його словами і виразами, ставити їх у лапки. Пропуски в цитаті допускаються (відзначаються трьома крапками), але вони не повинні змінювати змісту висловлення, цитата обов’язково повинна бути забезпечена вказівкою джерела.

Виклад повинний бути коротким, точним, без зайвих слів і суб’єктивних оцінок. Не рекомендується скорочувати слова, використовувати абревіатури, що будуть незрозумілі іншим учасникам дослідження.

У процесі роботи над джерелами виникають власні висновки, оцінки, узагальнення. Їх необхідно записувати з указівкою того факту, що даний висновок отриманий самостійно дослідником.

В економічних дослідженнях застосовують цифрові показники економічних явищ, приведені в опублікованих літературних джерелах. Інформація, запозичена з цих публікацій вимагає особливої уваги до її використання. Щоб запобігти скривлення показників у дослідженні, що виконується, їх варто використовувати по даті, найближчої до моменту проведення дослідження. Цифрові дані треба перевіряти по офіційних виданнях Міністерства статистики України. Ці дані можуть подаватися у виді окремих посилань або способом групування в таблицях, зображенням на графіках, схемах і т.д.

Обробка і переробка масиву відібраної інформації логічно складається з двох послідовних комплексів дій: ознайомлювального (читання джерел) і дослідницького (здійснення записів різного виду).

Читання джерела рекомендується здійснювати в два етапи:

1. ознайомлювальне читання. Це попереднє ознайомлення з джерелом. Ознайомлення повинне дати відповідь — чи представляє джерело інтерес, і якщо так, то в чому; якими методами його можна обробити;
2. основне читання з записами. Запис являє собою творчий процес аналізу змісту джерела, визначення найбільш істотного в інформації, яка міститься в джерелі, і відбір найважливішого для того, щоб дати цю інформацію в стислому виді.

Всі терміни і поняття, незнайомі чи зміст яких не ясний, слід за допомогою словника і довідників точно визначити. При записі використовується не тільки зорова, але і рухова пам’ять.

Найбільш розповсюдженими формами запису є:

— план (простий чи розгорнутий);

— тези (прості чи розгорнуті);

• резюме;

— конспект.

План являє собою послідовне перерахування питань, розглянутих у джерелі інформації, поряд з назвою розділів і параграфів книги, переліком питань в статті і т.п. План розкриває логіку джерела, синтезує орієнтації в його змісті. Звичайно складається по ходу ознайомлення з джерелом, але може бути складений і після ознайомлення. Особливі різновиди плану — структурний план, що послідовно розкриває ідеї джерела, і логічний план, що розкриває його логіку.

Розробка плану джерела — засіб розвитку логічного мислення, розвитку навичок стисло та послідовно викладати свої думки.

Тези – це складна форма запису. В тезах у лаконічній формі надається наукова інформація про зміст повідомлення, яке має зробити автор. У тезах необхідно виділити основну ідею (центральний пункт доповіді) і в декількох (4 – 5 пунктах) висвітити інші питання.

Резюме — коротка оцінка прочитаного джерела інформації. Складається після прочитання й осмислення тексту інформації. Містить характеристику мети, головного змісту джерела, логіки, новизни і практичного значення висновків, що містяться в джерелі.

Конспект — універсальна форма запису. Він поєднує всі інші форми: план, тези, резюме.

Конспект як форма накопичення знань активно сприяє розумінню і засвоєнню їх орієнтації, допомагає виробленню навичок короткого викладу найважливіших питань, які висвітлюються в джерелах інформації, умінню ясно викладати зміст джерела своїми словами, швидко відновлювати в пам’яті зміст прочитаного.

Конспект як форма накопичення матеріалів для дослідження вимагає включати і власні судження дослідника з питань, які освітлюються в джерелі — нові аргументи до тих або інших тез джерела, згода чи незгода з положеннями джерела, виділення тих розділів у тексті джерела, що повинні бути в додатковому розгляді. Збагачує конспект включенням у нього графічних матеріалів, таблиць, схем, хронології досліджуваних процесів. Особливо цінне складання структурно-логічних схем.

Складові елементи конспекту — план джерела інформації; виклад основних думок джерела; оцінні характеристики основних положень джерела. В тексті конспекту доречні цитати, схеми, таблиці, докази, що приводяться в джерелі.

При конспектуванні фундаментальних наукових монографій необхідно супроводжувати конспект історіографічною довідкою про час і умови, при яких створювалося джерело, цілях, що ставилися автором джерела, бажане складання довідкового словника категорій і термінів, використовуваних у джерелі.

Конспект не повинний бути надмірним за обсягом, тому що конспектування – це не тиражування джерела, а коротке творче його осмислення.

Конспект — основна база для всіх видів наукової творчості від найпростіших, вихідних форм (повідомлення на семінарі) до дипломної роботи, наукової праці, дисертації.

Конспект як форма накопичення матеріалів для дослідження може бути як по окремих джерелах, так і тематичних. У тематичному конспекті особливо важливим є творча оцінка, зіставлення розходжень у характеристиці тих самих процесів, що маються в різних джерелах. Тематичний конспект — основна форма безпосередньої підготовки до наукової доповіді, до написання контрольних і курсових робіт, дипломних робіт, статей.