Вступ

Сьогодні, як показує практика суспільно-політичного життя в Україні, вже неможливо брати участь у боротьбі за виборні посади без застосування виборчих технологій, які забезпечують високі шанси на перемогу. Саме виборчі технології дають змогу впливати на волевиявлення електорату, тому дедалі інтенсивніше  використовуються  у  кожній  наступній  виборчій   кампанії.

Світові процеси глобалізації, поширення нових ідеологій і доктрин загострили увагу до можливостей маніпулятивних технологій.

Особливо яскраво можливості застосування політичних PR-технологій проявляється під час виборчих кампаній. Це ми можемо спостерігати як в Україні, так і на досвіді інших країн, зокрема США — визнаному світовому лідері розвитку політичних технологій. Перемога у 2008 р. на президентських виборах у США представника Демократичної партії Барака Обами вкотре примусила фахівців звернути увагу на постійне вдосконалення PR—технологій, що стало однією із запорук перемоги демократів.

Політична реклама стала невід’ємною складовою будь-якої виборчої кампанії. З кожними виборами вона вражає різноманітністю форм, оригінальністю ідей та новими образами давно відомих політиків. Хоча виборці часом потерпають від надлишку рекламних матеріалів, проте політична реклама була, є і буде однією з найвпливовіших виборчих технологій.

Актуальність дослідження політичної реклами як виборчої технології, метою якої є впровадження в масову свідомість бажаних психологічних установок стосовно політичного вибору, зумовлена інтенсивністю її застосування у виборчому процесі різними політичними силами та вагомою роллю в ньому.

1. Ефективність застосування виборчих PR-заходів

Політичні технології – це сукупність методів і систем дій, спрямованих на досягнення певного політичного результату. Вони неодмінно застосовуються у виборчих кампаніях. І дуже часто в цій ситуації їм притаманна досить агресивна форма впливу.

Роль і значення політичних технологій, політичного маніпулювання, впливу політичної реклами досліджуються вже протягом тривалого часу. Західні дослідники (Е. Семпсон, М. Спілмен, Р. Фішер) звертають увагу переважно на методи побудови позитивного іміджу. В розробках радянських науковців (В. Житенєв, І. Мащенко) переважали дослідження впливу політичної агітації, а також критика буржуазного інформаційного бізнесу. Для українських вчених (В. Бебик, Д. Видрін, Г. Почепцов) актуальною є проблематика виборчих технологій, політичного менеджменту і політичного маркетингу.

В оцінці ефективності застосування виборчих PR домінує поняття інтегрованості політичної реклами, політичного маркетингу, політичних комунікацій.   Більшість   західних   теоретиків   схильна   у   першу   чергу досліджувати застосування виборчих PR на прикладі виборів у власній державі, або звертатися до американського досвіду. Особливо активно при цьому застосовується аналіз виборчих стратегій.

Поняття «виборчий PR» закономірно базується на поняття політичного PR. що призводить до того, що чіткого визначення терміну «виборчі зв’язки з громадськістю» не існує, превалює неоднозначність. Це пов’язано перш за все з тим, що в цій сфері працюють спеціалісти різного профілю: політологи, психологи, рекламісти, маркетологи тощо. Кожен з них по-своєму трактує це поняття, виходячи з власних професійних знань і досвіду своєї практичної діяльності [6, c. 35-36].

Отже, напередодні виборів будь-якого рівня в країні складається особлива ситуація, на формування якої впливає ряд факторів. Найбільш значимими з них є:

1. Законодавча й правова база, що регламентує проведення передвиборних заходів і самих виборів з урахуванням національно-державних особливостей (наприклад, за англійськими законами заборонена платна політична реклама);
2. Політична, економічна й екологічна ситуація в країні й за рубежем.
3. Розміщення політичних сил (партій, рухів, фінансових груп);
4. Власне політична боротьба. її характер і особливості;
5. Політична культура суспільства;
6. Соціальні особливості електорату.

Передвиборна ситуація багато в чому нагадує звичайну ділову операцію, у якій кандидати на виборні посади виступають у ролі товару на продаж.

Передвиборна робота має подібність із процесом маркетингу, і тому на Заході у відношенні її давно застосовується назва «політичний маркетинг». У світовій практиці прикладного маркетингу накопичений великий досвід його застосування у всіх сферах, де е присутнім конкурентна боротьба. Відповідно й ми вправі говорити про політичний маркетинг у політичній сфері [7].

Виборча кампанія — період найбільш продуктивного політичного життя. Саме в цей час партія (виборчий блок) та кандидати від неї на виборні посади усіх рівнів вступають в найбільш активні контакти з виборцями, налагоджуючи різноманітні комунікаційні лінії. Виділяють такі технології комунікації з виборцями, як:

• технологія роботи із засобами масової інформації:
• технологія роботи з місцевою громадськістю:
• технологія збирання підписів:
• технологія проведення агітаційної кампанії «від дверей до дверей»
• листівкова експансія:
• технології зовнішньої політичної реклами
• технологія організації зустрічей кандидата з виборцями [2, с.127]. Грамотно поставлені відносини   зі   ЗМІ.   як   центральними,   так   і регіональними — один з потужних інструментів впливу на суспільну думку. Все більш потужним засобом інформування громадськості стає Інтернет. тому будь-яка політична сила вже не може обходитись без власної присутності в мережі. Бажано, щоб там були представлені в як можна більшій кількості і регіональні відділення. Збільшення рівня відкритості. активізація інформаційної роботи особливо актуальне в періоди передвиборної боротьби, коли необхідне масоване вкидання інформації для «заявки», позначення присутності партії в інформаційному просторі й політичному полі. Інформування з використанням передових електронних ЗМІ здатне якісно підвищити зовнішню складову іміджу партії — не варто забувати, що багато інформаційних агентств черпають свою інформацію саме з глобальної мережі. Так само, за допомогою статистичної обробки кількості і географії відвідувачів, часу відвідувань, цікавлячих матеріалів можна вже більш детально планувати стратегію відносин зі звичайними ЗМІ.

Важко переоцінити роль ЗМІ у створенні пабліситі:

• організація популярності популярності партії:
• організація популярності керівника партії.

Серед взаємин з місцевою громадськістю слід виділити насамперед такі:

• внесок у рішення соціальних проблем:
• участь у зборах громадськості [2, с.130].

2. Основні методи та технології PR у передбиворчій компанії

Технологія збирання підписів використовується для збирання підписів у підтримку кандидата або списку кандидатів виборчого об’єднання (блоку). Наявність певної кількості підписів або внесення виборчої застави є умовою реєстрації кандидата або списку кандидатів виборчого об’єднання (блоку) для їхньої участі у виборчій кампанії. На цьому етапі офіційно дозволена взаємодія кандидата або представників виборчого об’єднання (блоку) з виборцями. Збирання підписів — це працезатратна й кропітка робота, що вимагає від команди граничного ступеня організованості. Якість проведеної роботи є першим показником дієвості й злагодженості роботи всієї команди кандидата або виборчого об’єднання (блоку) [2, c.132].

Кампанія «від дверей до дверей» — це один з основних видів безпосередньої агітації членами команди кандидата або партії (блоку). її сила полягає в тому, що виборців переконують голосувати за кандидата інші такі ж. як і вони, громадяни доступною для їхнього розуміння мовою, використовуючи звичну для них аргументацію. Ця кампанія передбачає обхід квартир або будинків виборців, зустрічі в ними, поширення агітаційних матеріалів і мобілізацію особистим прикладом живої людини. Логіка переконання проста: «Оскільки вони агітують за нього, отже за ним стоїть щось серйозне».

Листівки у вмілих руках — це потужний інструмент впливу на виборців. Як показує досвід, за допомогою однієї тільки листівкової експансії зовсім невідомий кандидат, не вдаючись до жодних інших заходів і акцій виборчої кампанії, може одержати до 5% голосів. Листівки можуть бути прочитані практично всіма виборцями. Відповідно до соціологічних опитувань, більше 50% виборців знайомляться з основними ідеями передвиборних платформ кандидатів з листівок, розклеєних або отриманих ними поштою. Якщо немає можливості скористатися послугами пошти, непогано організувати рознесення листівок силами добровольців і роздачу листівок у пікетах у місцях і під час найбільшого скупчення виборців (у години «пік»). Кращий варіант — використання всіх способів поширення, залежно від типу листівок і часу передвиборної боротьби. Форми й зміст листівок можуть бути найрізноманітнішими. Просте перерахування видів листівок дає лише найбільш загальне уявлення про них [3].

Зовнішня політична реклама потрібна для того, щоб забезпечити вплив кандидата (партії / виборчого блоку) на виборців на вулицях і площах міста або іншого населеного пункту. Агітатори, насамперед, ходять по квартирах. Кандидати і їхні довірені особи зустрічаються з виборцями переважно в трудових колективах. Теле- і радіореклама наздоганяє виборця також у приміщенні- Але значну частину свого часу виборці проводять на вулиці. Саме тут їх і наздоганяє зовнішня реклама кандидата (партії / виборчого блоку), що закликає голосувати за нього.

Зустрічі кандидата з виборцями — одна з найбільш ефективних і широко використовуваних виборчих технологій. Ніщо не замінить особистого спілкування кандидата, його довірених осіб з виборцями. Якщо кандидат уміє добре говорити й триматися на публіці, то зустрічі з виборцями — це найбільш дієва форма агітації. Головним для виступів на зустрічах є ідентифікація (тобто взаємне визнання кандидатом і виборцями спільності цілей і намірів, способу життя й цінностей, мови й світовідчуття). Ця спільність повинна бути виражена в промові кандидата. Вона повинна бути, як би модульною, тобто складатися з декількох частин. У головній частині виражається ідея, за яку кандидат і його політична сила бореться, його політична й громадянська позиція. Інші частини промови вбудовуються в загальну канву, адаптуючи мову до конкретних соціально-економічних проблем, що хвилюють виборців. Ідея-фікс кандидата не працює, якщо не враховуються психологічні характеристики аудиторії.

Проводити зустрічі з виборцями необхідно протягом всієї виборчої кампанії з моменту реєстрації аж до суботи перед днем виборів. Організовувати зустрічі майбутнього кандидата з населенням можна й до реєстрації, під час збирання підписів. Можна й раніше, але привід повинен бути значимим. Щоправда, у цьому випадку не можна прямо агітувати за кандидата, тобто закликати  голосувати  за  нього.  Зустрічі до  реєстрації  повинні  носити інформаційний, тематичний, дискусійний та інший характер [5, c. 159-160].

Останні виборчі кампанії в США демонструють все більше залучення новітніх технологій. Комп’ютерні технології використовуються на усіх ділянках передвиборчої кампанії — зокрема у сфері прогнозування. Оскільки ми діємо інтуїтивно, ми не маємо адекватного інструментарію прогнозування наслідків таких дій. Ми не можемо дати, наприклад, прогноз, як саме вплине на громадську думку той чи інший виступ президента.

На виборах Дж. Буша використовувалася релігійна тематика. Буш взагалі мав своїм спічрайтером випускника в галузі теології М. Герсона. який наводить п’ять різних варіантів релігійного спрямування виступів Буша. Це теж можна розглядати як передвиборчий інструментарій по активації конкретної цільової групи. М. Герсон також згадує як помилку використання Бушем фрази про «хрестовий похід» у відповідь на 11 вересня, оскільки це призвело до ще більшого загострення зовнішньої ситуації.

Головним ресурсом сьогоднішнього дня для пропагандиста стає жорстка деталізація по кожному компоненту комунікаційного ланцюжка. Точкою відліку при цьому є кінцевий компонент — цільова аудиторія.

Застосування передвиборних PR-технологій — ефективний засіб впровадження політичних і ідеологічних цінностей, що виходять із очікувань громадськості. Досить згадати передвиборні гасла колишніх американських президентів:

• Франклін Рузвельт: «Чотири свободи і новий курс».
• Гаррі Трумен: «Справедливий курс».
• Джон Кеннеді: «Нові рубежі».
• Ліндон Джонсон: «Велике суспільство».
• Ричард Ніксон: «Уперед разом. Закон і порядок».
• Джиммі Картер: «Нові обрії».
• Рональд Рейган: «Новий конструктивний курс і новий початок» і «Ера національного відновлення».
• Білл Клінтон: «Новий старт для Америки» і «Голосуй або програєш» [7, с.210].

Ефективність політики сьогодні визначається не стільки реальними діями, скільки думками людей, що формуються під впливом засобів масової комунікації. Тепер не так важливо, що реально думає, говорить і робить кандидат, головне — як люди сприймають те. що бачать і чують під впливом мас-медіа і які роблять з цього висновки.

Висновки

Сучасні вибори — що завчасно спланована і добре організована PR комунікативна подія, яка враховує очікування мас. Без PR і інформаційного впливу на людей та ефективного управління такого впливу немає політики як такої.

Поняття виборчих PR визначається науковцями і практиками неоднозначно. Це пов’язано з тим. що в цій сфері працюють спеціалісти різного профілю: політологи. Психологи, рекламісти, маркетологи тощо. Тим не менш, найбільш містки визначенням є пояснення виборчих PR як управління масовими виборчими комунікаціями. Це управління інформаційними процесами та інформаційними потоками під час виборів. За такого підходу PR охоплює весь комунікативний простір виборів.

В рамках виборчих PR реалізуються комунікаційні дії. направлені на формування, розробку і мобілізацію іміджу кандидату: комунікаційні кампанії, пов’язані з отриманням підтримки з боку громадськості, партії, уряду: комунікацій процеси, направлені на формування і управління громадською думкою: інформування громадськості і пояснення сутності виборчої кампанії, що проводиться.

Список використаної літератури

1. Бебик В. Політичний імідж: «упаковка» і «продаж» / В. Бебик // Урядовий кур’єр. — 1994. — №21 (5 лют.).
2. Варій М.А. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології: Навчально-методичний посібник / М.А. Варій. — К.: Ельга. Ніка-Центр. 2003. -400 с.
3. Маніпуляції громадською думкою за допомогою ЗМІ. — К.: Факт. 2004. — 24 с.
4. Науменко Т.В. Общественное мнение и массовые коммуникации / Т.В. Науменко // ВМУ. — Серия 12.Политические науки. — 2003. — №5. — С.35-58.
5. Підготовка і проведення виборчих кампаній / Міжнародний республіканський ін- т. — К.: СП «Інтертехнодрук», 2002. — 336с.
6. Политический PR / ред. Д.Ольшанский. — СПб.: Питер. 2003. — 544 с.
7. Самые успешные PR-кампании в мировой практике /пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, ИМИДЖ-Контакт. 2002. — 310 с.