Вступ

Масаж – це сукупність прийомів механічної дозованої дії у виді тертя, натискування, вібрації, які проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини як руками, так і спеціалізованими апаратами через повітряну або інше середовище.

Показання масажу при захворюваннях і травмах опорно-рухового апарату: ревматоїдний і решту артритів, дистрофічні процеси в суглобах, анкілозуючий спондеартрит (хвороба Бехтєрєва), остеохондроз, сколіоз та ін. захворювання хребта, забій, розтягнення зв’язок, м’язів, переломів, контрактури, плоскостопість та ін.

Пошкодження хребта і спинного мозку є одним з найтяжчих травматичних ушкоджень людського організму. Реабілітація хворих цієї нозології залишається актуальним завданням, оскільки, кількість людей, котрі отримують таку травму, постійно зростає, а більша половина з них — це соціально активна і працездатна частина населення. Середній вік осіб госпіталізованих з наслідками хребетно-спинномозкової травми різної локалізації – 24,5 років. Тобто реабілітація осіб цієї нозології є складною соціально-економічною проблемою.

Реабілітація хворих із спинномозковою травмою хребта є особливо важким завданням тому, що пошкодження хребта і ураження спинного мозку супроводжується стійкими розладами рухової функції у 70-85%випадків і різко обмежує можливість самостійного пересування хворого, що веде до глибокої інвалідності.

1. Основні види лікувального масажу при травмах спинного мозку

Лікувальний масаж включає в себе 4 основних прийоми:

1. Поглажування.
2. Розтирання.
3. Розминання.
4. Вібрація.

Починається і закінчується кожен вид масажу і сеанс поглажуванням.

Починається кожен сеанс масажу з більш легкої дії з поступовим підсиленням дії до середини сеансу і з поступовим зменшення дії до кінця сеансу.

Точно так проводиться і курс масажу: з поступовим збільшення до середини і зменшенням до кінця курсу.

Масаж по видам розділяється на:

1. Збуджуючий.
2. Заспокійливий.
3. Розсмоктуючий.

Таблиця 1. Основні прийоми масажу

Основні прийоми	Види основних прийомів	Додаткові прийоми
1. Поглажування	Плоскостне: поверхневе Глибоке Обхоплюєте: безперервне переривчасте	Гребнеподібне Граблеподібне Поглажування Хрестоподібне
2. Розтирання	Продовжне Поперечне	Гребнеподібне Граблеподібне Пилення Стругання Пересікання Кругове і спіралевидне розтирання подушечками пальців
3. Розминання	Продовжне Поперечне Безперервне Відривчасте	Валяння Накатування Надавлювання Зміщення Стягування Розтягування
4. Вібрації	Безперервне Відривчасте	Похлопування Постукування Рублення Встряхування

 

Діючим фізичним фактором масажу на організм є механічне подразнення, яке наноситься тканинам спеціальними прийомами. Прийоми масажу діючи на тканини, викликають збудження механорецепторів, перетворюючих енергію механічних подразників в специфічну активність нервової системи – сигнали, які йдуть до нервових центрів. Механорецептори розподіляються по всьому тілу. До них відносяться:

— рецептори шкіри;

— рецептори м’язево-суглобного механізму;

— рецептори внутрішніх органів.

Дія масажу на нервову систему: підвищує або понижує нервову збудженість. Відновлює втрачені рефлекси, покращує діяльність окремих внутрішніх органів і тканин [2, c. 93-94].

2. Масаж при травмах спинного мозку

Переломи хребетного стовпа відносяться до найбільш важких пошкоджень апарату руху і опори і складають 0,4-0,5 % всіх переломів кісток скелета. Цей вид пошкодження характерний для гірників, робочих будівництв, деревообробної та інших видів промисловості; викликається масивною прямою або непрямою травмою.

В хребетному стовпі прийнято розрізняти два опорні комплекси: передній і задній. Передній опорний комплекс представлений тілами хребців, міжхребетними дисками з фіброзними кільцями, а також передньою і задньою подовжніми довгими зв’язками хребетного стовпа. Задній опорний комплекс представлений дугами хребців, остистими і поперечними відростками міжхребцевими суглобами і зв’язковим апаратом (жовті, міжостисті, надостисті, міжпоперечні зв’язки та ін.).

Розрізняють наступні закриті пошкодження хребетного стовпа: забій, розтягування, повний розрив зв’язок і вивих хребців, ізольовані переломи відростків і дуг хребців, ізольовані переломи тіл хребців (компресійні, осколчасті) і різні поєднання пошкодження – переломовивихи, переломи тіл і відростків хребців та ін. Найбільш часто зустрічаються переломи тіл хребців і поперечних відростків. Клінічні пошкодження хребетного стовпа підрозділяють на пошкодження без порушення (72 %) і з порушенням (28 %) цілості спинного мозку і його корінців.

Чим вище рівень пошкодження хребетного стовпа, тим частіше ушкоджується спинний мозок. В шийному відділі такі ускладнені переломи зустрічаються в 44 %, в грудному – 33 % і в поперековому – 23 % випадків [7, c.174].

Стан хворого – лежачи на животі, руки чуть зігнуті і знаходяться вздовж тулуба.

Поглажування – всі види.

Розтирання – всі види.

Розминання – всі види.

Вібрація – всі види.

В області нирок, лопаток і в похилому віці – не приміняти.

В розминання включаємо рефлекторно-сегментарний масаж.

Рефлекторно-сегментарний масаж – це масаж по хребту.

Загальне поглажування всієї спини.

Вздовж хребта робимо розтирання:

— подушечками пальців,

— кулаком,

— опорною частиною ладоні.

Потрібно робити пиління.

Поглажування.

Розминання:

— надавлювання подушечками пальців вздовж остистих відростків

— щипкоподібне розминання ( накатування-зміщення пальцями)

— надавлювання опрною частиною ладоні

Можна робити легку вібрацію (рублення) пальцями

— масаж міжхретних проміжків.

Масаж верхніх кінцівок (масаж рук)

Положення пацієнта – сидя або лежачи.

Масаж проводиться однією або двома руками. При масажі однією рукою друга рука допомагає захоплювати м’язи і фіксувати кінцівки.

Порядок масажу

1. Фаланги пальців
2. Кисть
3. Передпліччя
4. Локтьовий суглоб
5. Плече
6. Плечевий суглоб
7. Плечева сумка

Для проведення масажу лицьової сумки з передньої сторони потрібно, щоб пацієнт поставив руку позаду себе, напівзігнуту в ліктьовому суглобі. Для проведення масажу плечової сумки з задньої сторони – руку зігнути і кисть покласти на плече.

Тривалість сеансу – 10-15 хв. [4, c. 81-82]

Переломи хребетного стовпа підрозділяють також на закриті і відкриті. Закриті переломи частіше всього зустрічаються в мирний час, тоді як відкриті (переважно вогнепальні переломи) – в основному у воєнний час. Пошкодження хребетного стовпа розділяють також на стабільні і нестабільні. При стабільних переломах хребців залишається цілим задній опорний комплекс. При пошкодженні заднього опорного комплексу виникають нестабільні переломи. Слід зазначити, що згинальний механізм травми, як правило, приводить до виникнення компресійних клиноподібних переломів тіл хребців з переважною локалізацією в нижньогрудному і верхньопоперековому відділах хребетного стовпа. Це стабільні переломи, оскільки пошкодження тіла хребця звичайно не виходить за його межі і обмежується стисненням, клиноподібною компресією.

Якщо до згинального механізму травми приєднується елемент кручення (ротації) в ту або іншу сторону, виникають переломовивихи, що часто ускладнюються пошкодженням вмісту хребетного каналу. Ці нестабільні пошкодження виникають в більш рухливих шийному і поперековому відділах хребетного стовпа. В грудному відділі, завдяки більш жорсткій фіксації грудних хребців реброво-грудним каркасом, такі нестабільні переломовивихи виникають значно рідше.

Навантаження по осі випрямленого хребетного стовпа викликає компресійний механізм травми. При цьому сила, направлена по вертикалі, припадає на горизонтально розташоване тіло хребця. Частіше всього це спостерігається в поперековому відділі у момент зникнення лордоза (падіння з висоти на сідниці, падіння великого вантажу на плечі сидячої прямо людини та ін.). В результаті такої травми виникає компресійний багатоосколчастий перелом тіла хребця з формуванням одного-двох крупних фрагментів спереду і ззаду. Такий перелом відноситься до числа стабільних переломів. Характерною особливістю цих переломів є впровадження між основними ушкодженими фрагментами у момент травми вище- і нижчележачих дисків, що заважає усуненню зміщення фрагментів пошкодженого хребця, їх правильному зіставленню, а в подальшому і зрощенню. Цим пояснюються несприятливі результати при консервативному лікуванні таких ушкоджень. Розгинальний механізм травми, властивий, в основному, шийному відділу, приводить до розриву унаслідок насильного перерозгинання передньої подовжньої зв’язки хребетного стовпа, міжхребетного диска або відриву його разом із замикальною кістковою пластинкою нижче- або вищележачого хребця. При розгинальному механізмі травми, що продовжується, ламається дуга хребця, внаслідок чого може наступити пошкодження вмісту хребетного каналу. Проте дуга хребця залишається пов’язаною з суглобовими поверхнями суміжних хребців і зв’язковим апаратом, тому даний вид пошкодження також відносять до стабільного [2, 135-136].

Висновки

Ураження спинного мозку внаслідок травми хребта чи захворювання спричиняє важкі розлади функціонування опорно-рухового апарату та внутрішніх органів (Єпифанов В.А. 1988; Поліщук М.Є., 2001; Шевага В.М., 2004). За статистичними даними Міністерства охорони здоров’я, в Україні щорічно отримують травму хребта та спинного мозку біля 2200 осіб, що становить приблизно 1,8% від усіх уражень нервової системи. Кількість їх порівняно з минулими роками збільшується у середньому на 100 випадків за рік (Гэлли Р.Л., 1995; Поліщук М.Є., 2001).

Доведено, що відновлення втрачених функцій спинного мозку триває довго і супроводжується ускладненнями, які часто залишаються незворотними та спричиняють чималі незручності у житті хворого (Гагунова О.Я. 1992; Вовканич А.С. 2000; Мухін В.Н., 2000 та інші). На тлі успішно проведеного оперативного втручання з декомпресією спинного мозку, фіксацією хребта і медикаментозної терапії важливим для відновлення порушених травмою функцій у післяопераційному періоді, є методики фізичної реабілітації, зокрема масаж, лікувальна фізична культура тощо (Епифанов В.А., 1988; Белова А.Н., 2000; Джегер Л., 2000; Козявкін В.І., 2001; Клименко С.К., 2003).

Список використаної літератури

1. Актуальні проблеми валеологічної освіти, оздоровчої фізичної культури та фізичної реабілітації в навчальних закладах України [Текст] : Збірник наукових праць Кіровоградського державного педагогічного університету імені В.Винниченка / Ред. В.М. Манакін та ін., 2000. — 182,[2] с.
2. Відновлювальні засоби працездатності у фізичній культурі і спорті: підручник / Ірина Ячнюк [та ін.], 2009. — 430 с.
3. Енциклопедія фізичної реабілітації : Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / А. Й. Григор’єв, М. М. Балан; автор проекту і гол. ред. А. Й. Григор’єв. Том 2 : Анатомо-фізіологічні та біохімічні основи фізичної реабілітації, 2008. — 919 с.
4. Енциклопедія фізичної реабілітації: Навчально-методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів / А. Й. Григор’єв, М. М. Балан, А. Б. Рацул; автор проекту і гол. ред. А. Й. Григор’єв. Том 1, 2008. — 711 с.
5. Кобелєв С.Ю. Фізична реабілітація осіб з травмою грудного та поперекового відділів хребта і спинного мозку: Метод. посіб. – Л.: ПП. Сорока Т.Б., 2005. – 132 с.
6. Спортивна медицина і фізична реабілітація [] : Навчальний посібник для студентів вищих медичних закладів освіти IV рівня акредитації / В. А. Шаповалова [та ін.], 2008. — 246 с.
7. Физические методы в лечении и медицинской реабилитации больных и инвалидов [Текст] : учбовий посібник / И. З. Самосюк, Н. В. Чухраев, С. Т. Зубкова и др.; Под ред. И. З. Самосюка, Предисл. М. В. Лободы, 2004. — 621 с.
8. Язловецький В. Основи фізичної реабілітації [Текст] : Навчальний посібник для вузів / Валентин Язловецький, Георгій Верич, Володимир Мухін,, 2004. — 324 с.