Розвиток системи професійної підготовки фахівців у країнах Західної Європи в другій половині XX століття характеризується реформуванням системи професійної підготовки фахівців. Для кардинального оновлення системи професійної підготовки, перетворення її на найдоступніший шлях отримання професії необхідно було переглянути філософсько-ціннісні джерела освіти і визначити пріоритетні напрями реформування та розвитку системи професійної підготовки фахівців. За основу її було взято фундаментальність, гуманізацію, системність і дієвість виховного процесу, а також гуманітаризацію, індивідуалізацію, інноваційний характер освіти, міжнародну інтеграцію у сфері життя.

Сьогодні вчені говорять про те, що інформаційна революція змінила відчуття простору та часу, зблизила людей різних країн між собою, інтегрувала та зрушила зі своєї осі комунікативні канали. Серед іншого, інформаційна революція спричинила виникнення чималої кількості нових професій та спеціальностей.

Досвід професійної підготовки фахівців у Німеччині детально викладено у роботі Павленко В. [2]. Автор розглядає модель взаємодії ринку праці та системи професійної підготовки, а також звертає увагу на особливість німецького ринку праці — високий рівень трудової міграції, яка породила хвилю безробіття, рівень якого, за офіційними даними, перевищує сьогодні 10%. У таких умовах, зазначає дослідник, проблема професійної підготовки носить соціальний характер. У країні існує кілька способів вирішення цієї проблеми. Перший — почати виробничу діяльність підмайстром на різних малих підприємствах. «Державі така схема вигідна, адже вона майже нічого не витрачає на виробниче навчання. Крім того, вона дозволяє відносно рівномірно розподілити робочу силу в країні, створює умови для розвитку невеликих населених пунктів і провінцій, зменшує міграцію працездатної молоді в мегаполіси» [2]. Але разом з тим, як указує автор, така система має певні недоліки — вузька спеціалізація, що «створює перешкоди для професійної й територіальної мобільності робочої сили». В умовах економічної кризи керівники малих підприємств уникають наймання некваліфікованої робочої сили. Другий спосіб первинної спеціалізації — модель «трудового року». Випускник середньої школи подає заявку в земельні органи соціального забезпечення або благодійні організації про бажання відпрацювати рік у рамках соціальних проектів. Передбачається, що в ході «трудового року» людина визначиться з майбутньою спеціалізацією, одночасно здобувши навички трудової діяльності та загальні для будь-якої професії професійні компетенції.

У Німеччині існує досить цікава модель взаємодії ринку праці та системи освіти. Важливою особливістю німецького ринку праці є високий ринок трудової міграції — ще в часи «німецького економічного дива» найдешевшою робочою силою були італійці. Згодом до них приєдналися вихідці з Туреччини та колишньої Югославії. Саме у Німеччині виник термін «гастарбайтери» для позначення найбільш низькооплачуваних і малокваліфікованих робітників. Трудова міграція усіляко заохочувалася, таким чином держава вирішувала проблему повоєнного дефіциту кадрів.

Велика кількість іноземної робочої сили збільшує конкуренцію на ринку праці. Один з таких способів походить від історичної традиції опанування професійної майстерності через виконання функції помічника майстра. Таким чином, значна кількість молодих людей починають виробничу діяльність як підмайстри на різних малих підприємствах, проходячи курс практичного навчання. Державі така схема вигідна, адже вона майже нічого не витрачає на виробниче навчання. Крім того, вона дозволяє відносно рівномірно розподілити робочу силу в країні, створює умови для розвитку невеликих населених пунктів і провінцій, зменшує міграцію працездатної молоді.

Разом з тим система навчання підмайстрів має певні недоліки — вузька спеціалізація, що створює перешкоди для професійної і територіальної мобільності робочої сили. До того ж в умовах несприятливої економічної кон’юнктури керівники малих підприємств не бажають наймати некваліфіковану молодь.

Ще одним варіантом первинної професіоналізації молодих людей у ФРН є модель «трудового року». Після одержання загальної середньої освіти випускник може подати заявку в земельні органи соціального забезпечення або благодійні організації про своє бажання відпрацювати рік у рамках соціальних проектів. Як правило, це екологічні, освітні, культурні заходи. Пройшовши конкурсний відбір, молоді люди протягом року виконують відповідну діяльність за символічну плату. Держава або церковні фонди оплачують наймання житла, харчування й надають незначну суму готівкою. Передбачається, що в ході «трудового року» людина має визначитися з майбутньою спеціальністю, одночасно здобувши навички трудової діяльності й загальні для будь-якої професії професійні компетенції.

У Німеччині в цій галузі розрізняється додатково ще декілька найперспективніших напрямків:

• економічний аналітик
• інвестиційний радник
• управлінець фінансами
• радник при утворенні нової фірми
• страховий маклер
• спеціаліст з on-line торгівлі.

У ФРН існують центри професійної освіти, аналогічні нашим професійним училищам. Вони готують кваліфіковані кадри для підприємств індустрії, сервісу і аграрного сектора. Процес навчання займає три роки, при цьому протягом першого року учень знайомиться з усіма професіями, за якими здійснюється підготовка в даному центрі. Спеціалізоване навчання починається з другого року перебування в навчальному центрі. Таке «наближення» освіти до запитів ринку праці зменшує число помилок при виборі професії, коли люди приймають рішення на основі стереотипів або неповної інформації, а після більш близького знайомства з майбутньою спеціальністю розчаровуються у своєму виборі. Крім того, можливість познайомитися з азами професійної діяльності максимальної кількості професій і спеціальностей створює більш сприятливі можливості для наступного перенавчання.

Ще однією істотною відмінністю німецької системи професійного навчання є концентрація й інтеграція освітніх ресурсів. Замість того щоб створювати кілька десятків професійних училищ у різних місцях і розпорошувати кошти на забезпечення їхньої матеріально-технічної бази, у нових землях ФРН формуються окружні й земельні центри початкової та середньої професійної освіти, де ведеться навчання найрізноманітніших професій і спеціальностей. В результаті скорочуються витрати на адміністративний апарат, концентруються фінанси для оплати відповідних комунальних платежів, з’являються ресурси для підтримки матеріально-технічної частини в належному стані.

Однією з особливостей розвитку системи професійної підготовки фахівців в західноєвропейських країнах є концентрація й інтеграція освітніх ресурсів.

У Німеччині серед найпопулярніших професій на наступне десятиліття прогнозуються: алерголог, домашній лікар, спеціаліст практичного оздоровлення, спеціаліст з управління лікарнею, медичний технік, фізіотерапевт, психотерапевт, радіолог.

Правильно оцінити свої здібності, вибрати майбутню спеціальність, німецьким школярам допомагають центри професійної орієнтації (Berufsіnformatіonszentren, скорочено BІZ).

В BІZ молоді люди і їхні батьки можуть одержати вичерпну інформацію про професії, перспективи того або іншого виду трудової діяльності, наявності місць у вузах і профшколах. Центри профорієнтації працюють у всіх районних агентствах по праці, існують і пересувні центри для дрібних населених пунктів, де немає своїх агентств. Інформація надається безкоштовно й не потрібно ніякого попереднього запису, щоб одержати  відомості, що цікавлять.

У центрах зібрані брошури, фільми, слайди, тематично присвячені найрізноманітнішим  професіям і професійним галузям. Матеріали містять короткі описи спеціальності, дані про трудову діяльність, про курси підвищення кваліфікації.

Банк даних KURS містить велику інформацію про профпідготовку й курси підвищення кваліфікації в державних установах і на приватних підприємствах по всій Німеччині із вказівками умов, тривалості, розміром заробітку й строком прийняття заяв. Довідник ‘Beruf аktuell’, безкоштовно видаваний в Агентствах з праці, описує всі професії регламентованого утворення. Центри профорієнтації дають адреси підприємств для проходження виробничої практики, надають можливість індивідуальної консультації.

Виходячи із аналізу подібності систем професійної підготовки фахівців в країнах Західної Європи, що входять до Європейського Союзу, можна зазначити, що вимоги до рівня підготовки фахівців значно підвищились. Навколишнє середовище зумовило нові, підвищені, рівні знань серед фахівців.

Список використаної літератури

1. Абашкіна Н.В. Принципи розвитку професійної освіти у Німеччині. — К.: Вища школа, 1998. — 207 с.
2. Павленко В. Обзор мировых практик организации взаимодействия рынка труда и системы профессионального образования. http://www.profosvita.org/ua/uk/experience/ germany.html