Письмовий виклад результатів наукового дослідження доцільно проводити тоді, коли продумана логічна послідовність подачі матеріалу, складена структурно-логічна схема наукової роботи, обґрунтовані докази.

Структура наукового дослідження звичайно є стандартною і при його оформленні варто враховувати загальнонаукові вимоги викладу матеріалу. Звітами про науково-дослідну роботу є такі письмові студентські роботи: звіти з практики, курсові проекти, дипломні роботи, наукові статті й ін.

Текст роботи оформляють у формі сукупності абзаців. Критерієм розподілу на абзаци є зміст написаного. Кожен абзац повинен бути самостійною закінченою думкою. Писати по можливості слід короткими і ясними для розуміння виразами. В рукописі варто уникати переходу до нової думки, поки розглянута думка не одержала повного закінченого виразу.

В тексті бажано робити мінімум посилань на себе, але якщо це необхідно, вживати вирази в третій особі: автор думає, на нашу думку і т.д.

Не слід перевантажувати описову частину роботи цифрами, цитатами, ілюстраціями, тому що це утрудняє сприйняття змісту. Однак такий матеріал обов’язково повинен мати місце, щоб читачі мали можливість самостійно перевірити результати, отримані в дослідженні.

Весь допоміжний матеріал варто давати в додатку.

При оформленні роботи перша сторінка є титульною, і на ній указуються реквізити підприємства (організації, установи), в якому проводилося дослідження, назва теми роботи, прізвище виконавця та інші обов’язкові стандартні елементи.

Далі приводять зміст роботи, в якому відображаються основні питання і підпитання роботи, а також їх сторінки.

Наступним структурним елементом виступає вступ до роботи.

Вступ включає:

— характеристику сучасного стану теми роботи й обґрунтування необхідності (актуальності) проведення наукових досліджень;

— обґрунтування наявності новизни в темі з указівкою переваг обраного напрямку дослідження як з наукової, так і з практичної точок зору;

— критичний аналіз рівня розробки теми в закордонній та вітчизняній літературі, зіставлення виконуваної роботи з передовими досягненнями вітчизняної та закордонної науки;

— оцінку джерел інформації для наступного вивчення;

— цілі та задачі роботи для розкриття теми, етапи дослідження;

— практичне значення розроблювальної теми та її місце в наукових дослідженнях кафедри, академії й ін.

Основна частина роботи включає виклад результатів дослідження з виділених питань наукової праці з розкриттям усіх проміжних і кінцевих результатів. Традиційно основну частину формують із трьох глав, основний зміст яких приведено нижче.

У процесі написання основної частини слід пам’ятати про архітектуру роботи, тобто дотриманні рівних пропорцій між об’єктами глав і питань.

В теоретико-методологічній частині рекомендується акцентувати увагу на таких важливих питаннях:

— огляді літературі з досліджуваної теми з докладним розкриттям термінів і понять;

— характеристиці об’єкту дослідження та його цілісності, а також розкритті його структури з приведенням схеми функціонування, основних зв’язків між компонентами;

— обґрунтуванні можливості й ефективності застосування традиційних і нових методів дослідження об’єкту;

— розкритті методики й техніки дослідження об’єкта, що будуть практично застосовуватися в наступних главах роботи;

— приведенні статистичних відомостей по показниках теми в цілому по Україні та регіону;

— вказівці сучасних особливостей регулювання досліджуваних показників в Україні, що відповідають чинному законодавству.

Дослідно-аналітична частина присвячена аналізу досліджуваних показників з використанням методик, викладених у першому розділі, оцінці факторів, що визначають їх розвиток, а також припускає пошук потенційних резервів поліпшення стану показників. Глава починається з загальної організаційно-економічної характеристики суб’єкта господарювання, а також оцінки його ринкової позиції. Таким чином, у даній частині наукової роботи дослідження виконується на прикладі конкретного суб’єкта господарювання, супроводжується розрахунками, складанням таблиць, схем, графіків і докладним описом отриманих результатів.

Прогностична частина передбачає пошук оптимального розвитку досліджуваного показника на основі багатоваріантних розрахунків по різних методиках, а також визначення шляхів ліквідації виявлених у другому розділі недоліків у розвитку досліджуваних показників. Також у третьому розділі повинні бути показані шляхи практичного впровадження отриманих результатів у господарську діяльність досліджуваного об’єкту.

Весь матеріал глави спрямований на удосконалення пропорцій розвитку досліджуваного суб’єкта на основі розробленої програми оптимізації. Оптимізація вивчення показника ґрунтується на знаходженні його екстремальних величин (мінімуму, максимуму) і виборі в межах екстремумів найбільш прийнятного значення.

Висновки завершують кожну главу дослідження і повинні відповідати тільки тому матеріалу, що викладений в роботі. Писати висновки найкраще у формі коротко сформульованих і пронумерованих тез. При цьому переходять від часткових до більш загальних і важливих положень. При написанні висновків характерною помилкою є те, що робилося в роботі і про що говорилося в основному змісті. У підсумку повторюється уже викладений матеріал і в той же час утворюється істотний пробіл — відсутність викладених конкретних результатів роботи.

У висновках (висновках і рекомендаціях) відображають:

— отримані нові найбільш істотні положення по досліджуваній темі;

— розроблені нові методи дослідження;

— питання, що вимагають дослідження надалі;

— повноту рішення поставленої задачі і можливість практичного використання отриманих результатів;

— дані про ефективність проведених наукових досліджень.

Висновок не повинен повторювати висновки до глав. Добре написаний висновок дозволяє ясно представити якість виконаної роботи і зробити висновки про можливі напрямки подальших досліджень. Отримані негативні результати також слід відобразити в даному розділі роботи з приведенням можливого пояснення.

Після висновку приводиться перелік посилань (список використаної літератури). Перелік використаних джерел потрібно наводити згідно з державним стандартом.

Наприкінці роботи надаються додатки, куди входять проміжні таблиці та дослідження, графіки, пояснювальні тексти, ілюстрації і т.д.

Специфічною формою представлення результатів наукової роботи виступає наукова стаття — самостійна робота, що містить визначену кількість інформації, отриману в результаті проведених досліджень.

Структурними підрозділами статті є заголовок, вступ, основна частина і висновки.

Заголовок — це назва статті, що відображає її основну ідею та є важливим елементом її змісту.

Вступ являє собою входження в тему статті. В ньому обґрунтовується її актуальність шляхом порівняння нової і наявної інформації, коротко викладається історія питання та гіпотеза дослідження.

Основна частина статті — виклад суті досліджуваних явищ, приведення системи доказів власної наукової гіпотези.

Висновки містять коротке підсумування результатів дослідження, тобто є коротким резюме наукової статті. У висновках повинна бути визначена можливість продовження дослідження з теми або зазначена доцільність його припинення і переходу до впровадження результатів.

Тези — це стислі, коротко сформульовані основні положення здійснюваної наукової роботи. Вони являють собою розгорнуті висновки з вступною пояснювальною й обґрунтованою частиною, а також висновком. У тезах коротко даються обґрунтування теми, характеристика історії питання, виклад методики дослідження та його результатів. Тези відрізняються від статті тим, що в них відсутні деталі, пояснення, ілюстрації. Окремі тези повинні бути пов’язані між собою логічно як ланки одного ланцюга, а їхній обсяг повинний бути в межах 60-120 машинописних рядків.

Реферати бувають двох видів: наукові та інформативні.

 Науковий реферат (від лат. геfегге — докладати, сповіщати) — це коротке усне або письмове викладення наукової теми (питання), складене на підставі проведеного дослідження, огляду одного або кількох літературних та інших джерел. У ньому, як правило, знаходять висвітлення наукові дослідження, проведені автором реферату, з викладенням поставленої гіпотези, системи доказів, експерименту та добутих результатів, вказана наукова новизна та практичне значення цих результатів. Науковий реферат, що складається студентом під час виконання НДР, повинен висвітлювати одне з питань теми дослідження за літературними джерелами. У ньому слід описати стан об’єкта дослідження (наприклад, носії первинної інформації, вказати на недоліки та висловити пропозиції щодо усунення їх). Завершується реферат резюме — коротеньким висновком з основних положень наукової теми (питання).

Інформативний реферат — це коротке письмове викладення однієї наукової праці, як опублікованої, так і у вигляді рукопису, що висвітлює стисло її зміст. Призначення інформативного реферату полягає в оперативному повідомленні наукових працівників та фахівців галузей господарства про досягнення науки та технічного прогресу з метою поглибленого його вивчення за першоджерелами у подальшому дослідженні та втілення його у фактичну діяльність. Ці реферати публікуються в реферативних журналах, збірниках, інформативних картах, що видаються як державними, так і відомчими органами інформації.

Порядок складання інформативного реферату встановлений спеціальним стандартом. Інформативний реферат акцентує увагу на нових повідомленнях та визначає доцільність звертання до першоджерел.

Заголовок інформативного реферату може бути складений трьома способами:

• заголовок реферату повністю збігається із заголовком першоджерела або теми дослідження. У цьому  випадку  перед  текстом  подається бібліографічний опис;
• заголовок реферату є точним перекладом заголовка першоджерела, написаного іншою мовою;
• заголовок реферату відрізняється від заголовка першоджерела, якщо основна тема реферату не повністю відображена у заголовку першоджерела.

Текст інформативного реферату починається з викладення суті наукової праці Заголовок та відомості, що містяться у бібліографічному описанні, не повинні повторюватися у тексті. Слід уникати зайвих пояснюючих фраз типу: «Автор статті (книги) розглядає …». Історія питання, якщо вона не висвітлює основного змісту першоджерела, опис раніше виданих праць та загальновідомі положення в інформативному рефераті не наводяться.

Текст інформативного реферату викладають у такій послідовності: тема, предмет (об’єкт), характер та мета роботи. У інформативному рефераті слід показати ті особливості теми предмета (об’єкта), які необхідні для розкриття мети та змісту роботи і методу проведення її. Описування методів доцільне у випадку, коли вони нові та становлять особливий інтерес для цієї праці.  Широко відомі матеріали, що були застосовані у реферованому дослідженні, тільки указуються у рефератах праць, що були перевірені експериментом, вказують джерела даних та характер їх обробки, конкретні результати праці.

При складанні наукового та інформативного рефератів наводяться основні теоретичні експериментальні, практичні результати.  При цьому віддають перевагу новим і перевіреним фактам, результатам довгострокового значення, важливим для вирішення практичних питань, наприклад, трудомісткість обробки інформації для обліку та контролю, використання товарно-матеріальних цінностей на виробництво продукції та ін. Ці дані можна потім використати при складанні графіків  документообороту, нормуванні ресурсів та для інших цілей. У рефераті вказується, чи є числові показники первинними чи похідними, чи є вони результатами лише одного спостереження чи цілого ряду спостережень; наводяться межі точності, надійності, інтервали достовірності; нові свідчення, що виходять за межі точності, надійності, інтервалів достовірності; нові свідчення, що виходять за межі першоджерела (джерела даних із інших публікацій та ін.). Викладають ці відомості так, щоб їх значення не було перебільшеним, подають висновки та пропозиції щодо прийняття або відхилення гіпотези, вказують галузь застосування результатів дослідження.  Якщо у першоджерелі немає будь-якої частини (методи, висновки, галузь застосування), то и в рефераті пропускають, зберігаючи послідовність викладення.

Текст інформативного реферату має бути стислим і чітким.  Вживаються лише ті синтаксичні конструкції, що властиві науковій мові, уникають складних граматичних конструкцій . Застосовується загальновідома термінологія. Якщо наведено незвичні терміни та символи, то їх слід пояснити при першому згадуванні у тексті. Терміни, окремі слова та словосполучення можуть бути замінені абревіатурою або прийнятими текстовими скороченнями, зміст яких зрозуміло з контексту.

Формули у рефераті подають лише в тих випадках, коли без них неможлива побудова реферату, якщо вони висвітлюють підсумки праці, яка викладена у першоджерелі, або суттєво полегшують зрозуміти дослідження. Позначення одиниці у рефераті слід наводити лише такі, які прийняті міжнародною системою (СІ).  Припускається включити до інформативного реферату ілюстрації і таблиці, якщо вони допомагають розкрити основний зміст документа та скоротити обсяг реферату. Прізвища в тексті подають мовою оригіналу, за винятком загально відомих (Ейнштейн, Ньютон), що подаються в звичному написанні.

У рефераті дозволяється наводити й інші відомості, що становлять інтерес для читачів (назва організації, у якій виконана робота, відомості про автора першоджерела, посилання на раніш опубліковані роботи тощо).

Інформативні реферати студенти складають на виконані наукові праці, які висувають на республіканські конкурси, а також на праці, підготовлені для доповідей на студентських конференціях.

Анотація — це коротка характеристика будь-якої наукової праці з точки зору змісту, призначення, форми й інших особливостей. Анотація виконує рекламну функцію, а тому складається з фраз у формі пасивного обороту (розглядається, обговорюється, досліджується або розглянутий, досліджений, доведений і т.п.).

Анотація являє собою стислий зміст першоджерела. Вони складаються на даний документ інформації в цілому. Анотації зручно накопичувати на окремих картах по різних питаннях теми, що проробляється. За допомогою анотацій можна швидко відновити в пам’яті текст.

Обсяг наукової роботи виміряється друкованими аркушами. При цьому один друкований аркуш — це обсяг тексту, рівний 40 тис. знаків.