Вступ

Актуальність теми. Американський регіон посідає третє місце у світі за кількістю міжнародних туристичних прибуттів. У межах регіону домінує Північна Америка — майже 70 % туристів приїздить до США, Мексики та Канади. Усі основні потоки в цьому регіоні починаються і закінчуються в США. Між США та Мексикою сформувався найбільш потужний світовий міждержавний туристичний потік — близько 20 млн американців щороку відвідують південного сусіда. Протягом останніх років кількість прибулих туристів до США стабілізувалася на рівні 55-58 млн осіб. Туристів приваблюють унікальні природні об'єкти, національні і тематичні парки, міста з хмарочосами, музеї із багатими колекціями художніх творів та інші атракції. Канада та Мексика щороку приймають близько 17 і 22 млн туристів відповідно.

У межах Карибського басейну розташована переважна більшість "країн-готелів" світу, які існують за рахунок міжнародного туризму. Головним видом ресурсу, який став основою розвитку туризму в районі є узбережжя теплих морів.

Північноамериканський район виділяється надзвичайно високим рівнем розвитку внутрішнього туризму. У США щороку здійснюється близько 1 млрд подорожей; щоденно у цій країні туристи витрачають більше $ 1,5 млн.; протягом 1995-2005 років половина дорослих американців взяла участь у туристичних поїздках, а кожен п'ятий американець здійснив освітню подорож. Подорожі та активний відпочинок стали невід'ємним елементом культури американців, що відбилося і на виробництві — індустрія туризму стала найбільшим експортером послуг і галуззю, де зосереджена найбільша кількість підприємців.

Мета роботи– дослідити туристичний потенціал Північноамериканського регіону.

1. Сутність і значення туристичного комплексу Північноамериканського регіону

Міжнародний туризм є досить значною особливою формою міжнародних економічних відносин, представленою сукупністю іноземного (в’їзного) та зарубіжного (виїзного) туризму. Феноменальний розвиток туризму став можливий завдяки підвищенню у багатьох країнах життєвого рівня населення, розвитку транспорту, інформаційних та інших технологій, глобалізації економічного розвитку загалом.

У сучасному світі туризм – це багатогранне явище, тісно пов’язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом, розвагами тощо. Туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності, у тому числі міжнародний і внутрішній транспорт, готельне господарство, харчування, торгівлю, музеї, відпочинок і дозвілля та ін. Тому у багатьох країнах світу туризм активно працює на скарбницю та імідж держави є однією з найважливіших категорій експорту, а часто головним джерелом валютних надходжень. У сучасній світовій економіці туризм став однією з найбільших та найдинамічніших високоприбуткових галузей (12 % світового внутрішнього продукту, 13 % витрат споживачів, 260 млн осіб працюючих) з бурхливим розвитком та своїми правилами бізнесу [4]. Серед найважливіших факторів впливу туризму на світову економіку домінують економічні, соціальні, екологічні [2].

Розширення та активізація міжнародного туризму сприяє розв’язку багатьох соціально-економічних проблем як окремих національних економік, так і світового господарства загалом, тому системні дослідження сучасного стану та перспектив розвитку міжнародного ринку туристичних послуг, його кон’юнктури є особливо актуальними. Дослідження кон’юнктури міжнародного ринку туристичних послуг є досить складним процесом, що зумовлюється впливом сукупності чинників та умов, які постійно змінюються і є різними за своєю природою, тривалістю, та напрямом впливу.

Сполучені Штати Америки є світовим політичним і економічним лідером. За загальним обсягом внутрішнього валового продукту зі США може зрівнятися лише Європейський Союз. Китай, який займає 2 місце у світі за обсягом ВВП, поступається США майже у 2 рази.

Кон’юнктура міжнародного ринку туристичних послуг у такому туристичному макрорегіоні як Америка, характеризувалась значним припливом туристів з-за кордону до серпня 2008 року (приріст кількості прибуттів в Північну Америку склав 3 %). Підсумки розвитку міжнародного туризму в Америці відображають позитивні тенденції, притаманні туристичному сектору більшості країн Центральної та Південної Америки, які виступали як приймаючі сторони. Зона Карибського басейну продемонструвала вищі показники попиту (1,2 %), ніж у 2007 році (0,1 %).

У країнах Північної Америки туризм став великою самостійною галуззю господарства, що займає провідне положення в економіці. Багато в чому це пояснюється тим, що сучасна туристська індустрія надає великий обсяг послуг, споживаних туристами в ході закордонної подорожі. Це, насамперед, послуги:

1) по доставці туристів у країну й по переміщенню туристів по країні відвідування (транспорт);

2) по розміщенню туристів (готелі, мотелі, кемпінги й т.д.);

3) по забезпеченню туристів харчуванням ( ресторани, кафе, бари й т.д.);

4) по рекламі туристського продукту;

5) по збуті туристського продукту, це послуги туристських агентств (розробка маршрутів подорожі, бронювання місць на транспорті й у готелях);

6) по задоволенню культурних потреб туристів (відвідування визначних пам'яток, музеїв, виставок і т.д.);

7) по задоволенню ділових і наукових інтересів туристів (участь у наукових конференціях, різних нарадах);

8)торгівельних підприємств, як загального, так і спеціального призначення (продаж сувенірів, буклетів, листівок, путівників, предметів туристського спорядження);

9) контрольно- адміністративних органів (оформлення документів, прикордонний, митний контроль);

10) служб охорони природи, пам'ятників, музеїв;

11) інформаційних служб для туристів;

12) по забезпеченню туристів засобами зв'язку (пошта, телеграф, телефон, факс);

13) засобів інформації (телебачення, газети, журнали);

14) державних туристських органів;

15) іноземних юридичних осіб і суспільних туристських організацій;

16) страхових компаній;

17)по задоволенню потреб у розвагах (казино, атракціони, нічні клуби і т.д.)[28, c. 3-4]

2. Передумови розвитку і розміщення туристичного комплексу регіону: природні, демографічні, соціально-екологічні, історичні

США — федеративна республіка, до складу якої входять 50 штатів та федеральний округ Колумбія. Загальна площа США становить 9,8 млн км2; населення — 307,2 млн осіб (за показниками площі і кількості населення країна займає 3-ті місця у світі); столиця — місто Вашингтон.

Геотуристичне положення США надзвичайно вигідне. Основну частину країни формують так звані "суміжні штати", які знаходяться в центрі Північної Америки між Мексикою і Канадою. На ці 48 штатів припадає 83 % площі країни, 49-м штатом є Аляска (площа — 1,5 млн км2), 50-м — Гавайські острови, що знаходяться у центральній частині Тихого океану. Водний шлях між "суміжними штатами" і Аляскою (Сіетл — Анкорідж) становить 2 600 км, а відстань до Гавайських островів (Сан-Франциско — Гонолулу) — понад 3 900 км.

Територія країни поділяється на високу гористу, переважно посушливу західну частину, яка зайнята Кордильєрами, і здебільшого рівнинну вологу східну частину (лише вздовж Атлантичного узбережжя простягнулися давні середньовисокі гори Аппалачі). Центр країни займають обширі Внутрішні рівнини (Центральні і Великі). Кожен із регіонів по-своєму привабливий і цікавий з точки зору організації туристичної діяльності.

50 штатів простягнулись від спекотного до холодного поясів, однак більша їх частина розташована в помірній зоні. Континентальна частина має помірний і субтропічний клімат, лише південь Флориди, як і Гавайські острови, знаходиться в тропіках. На Алясці клімат субарктичний та помірний. Безморозний період триває від півроку на кордоні з Канадою до цілого року на півдні і на Гавайях. Континентальність клімату зростає в центральних і західних районах. Східна половина країни — більш зволожена, середньорічна кількість опадів від 500 до 2 000 мм, тоді як західна — має більш посушливий характер — 200-500 мм, а в пустелях південного заходу — менше 100 мм опадів. Лише тихоокеанський північний захід виділяється надмірністю опадів — до 6 000 мм.

Така різноманітність умов, ресурсів і просторового розташування сприяє розвиткові практично всіх видів туризму і задовольняє всі потреби пересічного споживача туристичних послуг.

Наявність мальовничих місць сприяє розвитку туризму, орієнтованого на використання природних ресурсів — у країні створено більше 350 національних парків і заповідників загальною площею понад 30 млн га, які мають світову славу і приймають до 300 млн туристів за рік. Завжди багато відвідувачів у Єллоустоні, Великому Каньйоні, Каньйонленді, Ачезі, Титані, Ґлешієрі, Олімпіку, Йосеміті, Мамонтовій печері та на територіях багатьох інших цікавих об'єктів [31, c. 49].

Розміщення національних парків США подано на рис. 2. 45. Неважко помітити, що більшість із них зосереджена на заході країни в Гірських і Тихоокеанських штатах.

Рис 2.1. Національні парки та природоохоронні території США

Знайомство із національними парками США найкраще розпочинати із Єллоустона — найстарішого національного парку США і світу, заснованого у 1872 р. Єллоустон розташований у північно-західній частині штату Вайомінг на висоті 2 300 м. Його площа — 900 тис. га. Щороку до парку приїздить до 3 млн туристів. Їх приваблюють Мамонтові гарячі джерела з терасами і знаменита долина гейзерів, де найбільший інтерес викликає гейзер Олд Файтфул, який через кожні 80 хвилин викидає фонтан води на висоту майже 100 м. Не менш цікаве і високогірне озеро Єллоустон з однойменною річкою, що витікає із нього й утворює мальовничий каньйон із ланцюгом водоспадів.

Кемпінг на території національного парку Ачез (Кам’яні Арки) у штаті Юта, який можна вважати типовим для країни, має необхідні системи життєзабезпечення і функціонування (електро- й водопостачання, телефонний зв’язок, пункт прокату туристського спорядження, службу охорони, екскурсійне обслуговування тощо) і окремі майданчики для розміщення наметів чи автофургонів, які все частіше приходять на зміну традиційним туристським наметам. Кожен майданчик обладнаний столом та грилем, але дрова треба привозити з собою – на території парку і кемпінгу їх збирати заборонено і американці чітко дотримуються цього правила. Від кемпінгу до найближчого поселення – більше 20 км. Заасфальтовані дороги утримуються в ідеальному стані і прокладені до найбільш цікавих панорамних точок національного парку. До унікальних природних об’єктів, таких як "Ландшафтна арка", "Балансуючий камінь", "Делікатна арка", прокладені марковані пішохідні доріжки. Плата береться як за в’їзд на територію парку ($ 10 за автомобіль, $ 5 за мотоцикл і велосипед), так і за використання кемпінгу ($ 10 за добу із середини березня до кінця жовтня і $ 5 – із кінця жовтня до середини березня або $ 3 з особи у випадку розміщення групи до 11 осіб). 80 % всіх зібраних коштів лишаються на рахунку адміністрації парку і використовуються для потреб його розвитку. Щороку національний парк "Кам’яні Арки" відвідує до 1 млн туристів [22, c. 65-66].

Нью-Йорк — провідний фінансовий, економічний, політичний, культурний і туристичний центр США, головний порт країни. Візитною карткою Нью-Йорка є Статуя Свободи. Символом фінансової могутності США вважається Уолл-Стріт. Тут розташована Нью-Йоркська фондова біржа, провідні банки і брокерські контори. Відомими туристичними атракціями міста є штаб-квартира ООН з тематичними скульптурними композиціями довкола, Рокфеллер-центр та 102-поверхова Емпайр-Стейт-Білдінг із оглядовими майданчиками на даху, Бродвей із театрами, кінотеатрами, ресторанами, магазинами й оригінальними пам'ятниками, Центральний парк — острівок окультуреної природи серед хмародряпів, Бруклінський міст довжиною близько 2 км, що з'єднує Манхеттен і Лонг-Айленд.

Місто відоме своїми численними музеями: африканського, сучасного і примітивного мистецтва, американських індіанців, сексу, поліції, імміграції, єврейської історії, дизайну та багато інших. Але неперевершеністю свого зібрання виділяється Метрополітен-музей — один із найбільших художніх музеїв світу, який пишається унікальними експозиціями різножанрових творів мистецтва. Колекція імпресіоністів і постімпресіоністів є однією із найбільших. Зібрання єгипетського мистецтва вважається одним із найбільш повних і представницьких у світі. Нині у постійній експозиції перебуває близько 2 млн творів мистецтва.

Метрополітен-музей існує за рахунок спонсорської допомоги і мінімальної державної підтримки. Важивим моментом є те, що хоча вартість вхідного квитка й обумовлена $ 20), але зайти до музею можна за символічну плату. Варто лише підійти до відповідного віконця, внести пожертву, скажімо $ 1, і отримати невеликий значок, який дає право на вхід до музею.

Нью-Йорк — космополітичне місто. Тут компактними осередками живуть китайці, італійці, росіяни, українці і багато інших національних громад. Так, китайський квартал Чайна Таун знаний серед туристів особливою атмосферою Сходу, а також своїми магазинчиками, вуличними ятками і ресторанами, де можна смачно і недорого поїсти. А Гарлем, де мешкають переважно чорношкірі громадяни США, і сьогодні є небезпечним місцем для вечірніх прогулянок. Брайтон-Біч — район компактного проживання іммігрантів з колишнього Радянського Союзу, де працюють російськомовні магазини, ресторани, радіостанції, культурні центри.

Найбільша країна Західної півкулі, друга за величиною країна світу (площа — майже 10 млн км2), Канада простирається на 7 700 км із заходу на схід і на 4 600 із півночі на південь. Загальна кіль кість населення країни становить 33,5 млн осіб. Столиця Канади — місто Оттава.

Єдиний сухопутний сусід Канади — США, "прозорий" кордон з якими перетворився на значний чинник соціально-економічного розвитку країни. Повною мірою це стосується і туризму. Американці — головні споживачі канадського туристичного продукту.

Значну частину території Канади займають ліси (дугласія, кедр, ялина, сосна, ялиця, клен). У країні величезна кількість річок (найбільші — Св. Лаврентія, Саскачеван, Юкон) і озер (Верхнє, Велике Ведмеже, Гурон, Ері, Онтаріо). Є тут і величезні гірські масиви (Кордильєри, Скелясті гори, Аппалачі) і неосяжні простори Внутрішніх рівнин, і навіть невеликі ділянки полинових пустель.

Більша частина території країни лежить в області вічної мерзлоти. Клімат переважно помірний і субарктичний, трохи вологіший і м'якший на західному і східному узбережжях, де зими досить теплі, а літо не дуже жарке. У центрі країни клімат різко континентальний і посушливий, однак у горах Селкірка часті дощі і снігопади. Середня температура січня коливається від -35оС на півночі до +4оС на півдні; середні літні температури — від +21оС на півдні до +4оС на островах Канадського Арктичного архіпелагу. Опади по території розподіляються нерівномірно: від 150 мм у рік на півночі до 2 500 мм на західному узбережжі[7, c. 49].

У країні станом на початок 2010 р. нараховується 39 національних парків і заповідників: Банфф — найстаріший національний парк країни і найбільш відвідуваний парк світу; Йохо із водоспадом Такаккау, каньйонами і карстовими печерами; Вуд-Баффало із найбільшою чередою бізонів; Джаспер із льодовиками і гарячими джерелами та ін. (табл. 2. 16). Національні природні парки — основа розвитку природноорієнтованого туризму, розвиток якого переважає в Канаді.

Табл. 2.1. Національні парки Канади

Національний парк	Площа, тис. км2	Рік створення	Головні природні й історичні атракції
Ауюіттук	19,7	2001	Мис Пенні-Айс – 6000 км2 льоду і снігу.
Банфф	6,6	1885	Льодовики, сніжники і термальні джерела.
Вапуск	11,5	1996	Форт принца Уельського; завод Йорк; ділянки арктичної пустелі з унікальним тваринним світом.
Вуд-Баффало	44,8	1922	Одна з найбільших у світі внутрішня дельта, утворена річками Атабаска і Піс-Рівер; найбільша на континенті череда бізонів (близько 2500 голів); місця гніздування американських журавлів і пеліканів.
Глейшер	1,3	1886	Перевал Роджерс; природні комплекси, які з висотою змінюються від тропічних лісів до арктичних пустель; ділянки трансконтинентальної залізниці.
Джаспер	10,9	1907	Льодовик Атабаска; термальні джерела; гірські краєвиди.
Йохо	1,3	1986	Озера Емералд, О'Хара; водоспад Такаккаку; вапнякові печери.
Наханні	4,8	1976	Каньйон річки Саут-Наханні і водоспад Віргінія; термальні джерела.
Фанді	0,2	1948	Морські прибережні системи: у затокці Фанді перепади висот води між припливом і відпливом можуть досягати 18 м; плато Каледонія; близько 20 водоспадів.
Принс-Альберт	3,9	1927	Череда бізонів; популяція білого пелікана; культурні об’єкти, пов’язані з життям індіанців.

Кожна провінція і територія Канади відома по-своєму. Недарма говорять про Канаду із "багатьма обличчями", маючи на увазі її адміністративно-територіальний поділ на 10 провінцій і 3 території, які відрізняються соціально-економічними особливостями розвиту, природною і культурною самобутністю.

Онтаріо — найбільша за чисельністю населення та економічно розвинута провінція країни. У її межах розташована низка природоохоронних територій, велика кількість річок і найчистіших озер. Але туристичною "візитівкою" Онтаріо є Ніагарський водоспад, найцікавіша частина якого ("Велика підкова") розміщується саме на канадській території. В Онтаріо знаходяться Оттава і Торонто — міста з потужним виробничим, культурно-історичним та подієвим потенціалом. Столицю Канади з повним правом називають містом музеїв і парків. Національна галерея, Художня галерея Оттави, Галерея Керша-Мессона, Музей Цивілізації, Музей природи, Канадський королівський Монетний двір, Парк провінцій, Парк конфедерації — далеко не повний перелік місць, де мешканці Оттави та її гості можуть ознайомитися з культурною спадщиною Канади і корисно провести свій вільний час. Серед численних атракцій Торонто варто згадати РАТН — підземне місто з офісами, магазинами, закладами харчування, скверами, фонтанами, вулицями загальною протяжністю майже 30 км. Не можна обійти увагою і Зал хокейної слави — галерею розвитку канадського і європейського хокею з шайбою[4, c. 89-90].

Франкомовний Квебек — найбільша за площею адміністративно-територіальна одиниця Канади. Квебек відрізняється різноманіттям ландшафтів: приозерні і прибережні території, ліси. У провінції розташовані великі міста Квебек і Монреаль. Квебек відомий Латинським кварталом — визначною пам'яткою, занесеною до Світової спадщини ЮНЕСКО. Монреаль — місто хмародряпів, швидкісних магістралей, великий міжнародний транспортний вузол, морські і повітряні ворота країни. Одночасно це — важливий історичний та культурний центр. У місті багато архітектурних пам'яток, що датуються в основному серединою і кінцем XIX ст.: Колона адмірала Нельсона, церква Нотр-Дам, площа Дез-Арм (Королівська площа) та ін.

Нова Шотландія із трьох сторін оточена океаном. Провінція відома широкими пляжами, національними парками, індіанськими резерваціями. Тут розташований великий яхтовий центр Ярмут, парк французьких колоністів Порт-Руаяль в Аннаполісі. Як серед туристів, так і серед місцевих популярним є морське рибалення.

Єдиний офіційно двомовний Нью-Брансуїк належить до приатлантичних провінцій. Природна гордість регіону — затока Фанді — вважається одним із найбільш відвідуваних туристами місць у Північній Америці. Столиця провінції — місто Фредеріктон є відомим центром яхтного відпочинку.

Острів Принца Едуарда часто називають "садовою" провінцією. Основою її економіки є сільське господарство, рибальство і туризм. На острові, який сам по собі є цікавим туристичним об'єктом, часто проводяться фестивалі й інші культурні заходи і пропонується різноманітний відпочинок: велосипедні маршрути, які знайомлять з пам'ятками архітектури, серед яких є численні маяки, екологічні тури до заповідних місць, пляжно-купальний відпочинок тощо. Столиця провінції — місто Шарлоттаун є центром круїзного туризму.

Айсбергами біля берегів багата провінція Ньюфаундленд і Лабрадор. Ці плаваючі крижані гори надзвичайно гарні, величні, привабливі. Місцева туристична індустрія зробила їх головною визначною пам'яткою цих місць.

Пшенична Манітоба цікава різноманітною природою. Прерії і змішані ліси, численні озера і річки, полярна тундра на півночі — усе це формує неповторний вигляд цих місць. Столиця провінції — Вінніпег — відома своїм культурним життям, музеями, парками, у тому числі зоопарком і театрами. Незмінною увагою туристів користується пам'ятник Героям Першої світової війни роботи ісландського скульптора Ейнара Йоунссона.

Провінція Саскачеван — степовий і озерний край, "житниця Канади". У провінції проживають нащадки переселенців з Німеччини, Скандинавії. Але саме вихідці з України зробили провінцію головним виробником зерна в країні. Туристичними "родзинками" Саскачевану є мальовниче озеро Атабаска, мінеральні води (Мусс Джо — один із найбільших бальнеологічних центрів Західної Канади) і літні табори для підлітків, які організовує академія Королівської канадської кінної поліції, що базується у місті Реґіна. Варто зазначити, що сама Королівська канадська кінна поліція є предметом особливої гордості й уваги. У Саскачевані пропонуються спеціальні тури для ознайомлення з історією і сьогоденням поліцейських.

Альберта — край ландшафтного різноманіття. Скелясті гори на заході і прерії на сході створюють прекрасні умови для розвитку туризму. В Альберті розташовані відомі національні парки з мальовничими краєвидами — Вуд-Баффало, Джаспер та ін. У провінції видобувається левова частка канадської нафти. Столицею Альберти є місто Едмонтон, де туристи мають можливість відвідати Королівський музей Альберти, музеї авіації та залізниці. Цікавим об'єктом є Українське культурне село — місце демонстрації українських поселень у Центральній і Східній Альберті 1892-1930 років. Скансен включає церкви, елеватор, кузню, житлові будинки під стріхами, сувенірні магазини, шинок, де гостям пропонують традиційні страви української кухні. Таким способом влада Альберти шанує пам'ять про українських переселенців, які освоювали канадські степові простори.

Британська Колумбія — західна гориста провінція Канади. Це — край гір, озер, численних річок і зелених долин. Столицею провінції є місто Ванкувер — великий портово-промисловий комплекс, культурний і спортивний центр Канади. Британське видання The Economist тричі (2005, 2007, 2009 рр.) присвоювало Ванкуверу звання "краще місто Землі". Центральна частина столиці розташована біля підніжжя величних гірських піків, вкритих протягом року сніговими "шапками", на березі морської бухти. Серед ванкуверців і гостей міста великою популярністю користується приморська набережна і парк Стенлі — 400 га кедрового лісу, океанарій, розміщена просто неба колекція індіанських тотемів. У 1971 р. у місті відкрито Музей століття, до складу якого ввійшли планетарій і Морський музей. Знаний Ванкувер й історичним центром Ґестаун з будівлями ХІХ ст.

Юкон — територія легендарної "золотої лихоманки" початку XX ст. Суворий край із незайманою дикою природою розкинувся на площі 500 тис. км2 між Аляскою і Північно-Західними Територіями Канади. Велику частину Юкону займають Кордильєри, а на самій півночі, на арктичному узбережжі тягнеться тундра. Адміністративний центр — Уайтхорс. Нинішній Юкон приваблює шанувальників суворої північної природи, полювання і річкового рибалення [18, c. 14-15].

Північно-Західні Території розташовані у північній частині країни, у приполярних областях. Адміністративний центр — Єллоун-найф. Основою економіки Північно-Західних Територій є видобуток корисних копалин (золото, срібло, уран) і туризм. Спостереження за життям у природних умовах рідкісних видів тварин (білі вовки, білі кити, бізони, ведмеді, олені), рафтинг і рибалення у тисячах чистих річок та озер — головні напрямки розвитку туристичної індустрії краю.

Нунавут — нова найбільша і найменш заселена адміністративна одиниця у складі Канади. Вона відділилася від Північно-Західних Територій у 1999 р. Столиця — місто Ікалуїт — розташована на Баффіновій Землі — одному із найбільших островів планети, який входить до складу Канадського Арктичного архіпелагу. Унікальна культура інуїтів і дика природа Нунавуту щороку приваблює близько 20 тис. туристів з різних країн світу (місцеві поселення — місця зупинок круїзних лайнерів). Вони мають можливість знайомитися із побутом аборигенів, займатися полюванням і рибаленням. Для активізації туристичної діяльності планується створення трьох національних природних парків.

Мексиканські Сполучені Штати — одна із ключових латиноамериканських країн із потужним природно-ресурсним потенціалом, що розташована на півдні Північної Америки. Мексика — федеративна республіка у складі 31 штату і столичного округу. Площа країни складає майже 2 млн км2. Її населяє 111,2 млн осіб. Столиця — Мехіко.

Більшу частину країни займає Мексиканське нагір'я, оточене хребтами Сьєра-Мадре, Поперечної Вулканічної Сьєри, що включає діючі вулкани Орісаба (5 700 м), Попокатепель (5 452 м) та ін. Клімат на більшості території країни тропічний, на півночі — субтропічний. Пересічні температури січня коливаються від +10оС на північному заході до +25оС на півдні; червня — від +15оС на Мексиканському нагір'ї до +30оС на узбережжі Каліфорнійської затоки. Опадів випадає від 100 до 3 000 мм за рік. Кліматичні особливості Мексики дозволяють цілорічно розвивати масовий пляжно-купальний відпочинок.

У посушливих районах переважає пустельна і напівпустельна природна рослинність, у вологих — панують тропічні ліси, у горах на півночі — хвойні. На основі лісових і ландшафтних ресурсів у країні створена мережа національних парки: Каньйон-дель-Ріо-Бланко, Невадо-де-Толука, Босенчев, Кумбрес-де-Монтеррей із гірськими сосновими лісами, Ла-Молінче і Піко-де-Орісаба зі знаменитими вулканами, заповідник рідкісних птахів Селестум та ін. [24, c.146-147]

На початку ХХІ ст. Мексика — визнаний латиноамериканський лідер в експорті туристичних послуг. Кількість іноземних туристів, які відвідали Мексику за період із 1970 по 1998 роки, зросла більше ніж втричі і в середньому збільшувалася на 5 % у рік, тоді як прибутки від туризму виросли майже у двадцять разів — із $ 415 млн до $ 7,9 млрд.

Для такого стрімкого зростання туристичної галузі Мексика мала відповідні природні і соціально-економічні передумови, якими скористалася сповна. Серед природних чинників слід виділити два компоненти — сонце і вода, точніше, морське й океанічне узбережжя із чистими та зручними пляжами і комфортні для відпочинку кліматичні умови окремих регіонів.

Серед численних соціально-економічних факторів найбільший вплив мали як загальносвітові тенденції розвитку туризму, серед яких збільшення вільного часу в населення провідних світових держав та прогрес у галузі транспорту, так і власне "мексиканські" економічні, географічні та геополітичні чинники, насамперед — сусідство зі США. Саме американці, а слідом за ними і канадці стали основними споживачами мексиканського туристичного продукту.

Потужним чинником розвитку туристичної індустрії стала багата культурна спадщина. Особливої популярності набули центри найдавніших Американських цивілізацій майя та ацтеків — Чічен-Іца, Майяпан, Паленке, Теотіукан, Ушмаль, де збереглися чудові зразки архітектури і мистецтва: піраміди, залишені ацтеками, культові споруди, кам'яні укріплення, давні поселення і житлові будинки. Високу пізнавальну цінність мають пам'ятки іспанської колоніальної доби у містах Пуебла, Гвадалахара, Кампече, Ель-Тахін і багатьох інших центрах, розкиданих територією країни.

У Мексиці із початком світового туристичного "буму" на державному рівні була затверджена програма розвитку так званих "полюсів росту туризму". Однією із особливостей їх територіальної локалізації було розміщення курортних центрів і готельних комплексів у найменш заселених і найбідніших областях країни, які, водночас, володіють відповідним природно-ресурсним туристичним потенціалом. Це співпадало із програмами регіонального розвитку країни. При цьому увага акцентувалася на управлінських рішеннях, що спиралися на планові механізми.

Планування із метою розвитку туристичної інфраструктури, на думку аналітиків, дозволило уникнути кількох негативних моментів: по-перше, надмірного навантаження на довкілля; по-друге, спекуляції землею та гіперінфляції і, по-третє, нерегульованої забудови. Наслідком останньої могла б стати так звана "хибна урбанізація", тобто формування міських нетрів або гетто, що є супутниками великих міст і курортів [26, c. 93-94].

Перші відчутні результати з'явилися у 1975 р., коли 27 тис. іноземних туристів відвідали острів Канкун, що лежить у Карибському морі поблизу півострова Юкатан — один з обраних "полюсів росту туризму". Із того часу Канкун став на шлях перетворення у туристичний центр світового рівня. Кількість готелів за період із 1975 по 1979 роки на острові збільшилася з 9 до 42, тоді як кількість місць у них подвоїлася, а потік іноземних туристів із 1975 по 1984 роки збільшувався в середньому на 38 % щороку. На початку 1990-х років у середньому за рік на острові відпочивало вже близько 2,5 млн осіб із Мексики та інших країн. На Канкун туристів приваблюють чисті пляжі, комфортний для відпочинку субтропічний клімат, близьке розташування культурних атракцій, гостинність і високий рівень комфорту.

Не менш знаним є курорт Акапулько на березі Тихого океану. Він славиться своїми прекрасними пляжами, розкішними готелями, насиченим нічним життям і казино. Сприятливий клімат і бухта Акапулько, яка належить до найкрасивіших у світі, щороку ваблять до міста мільйони туристів.

Головним організаційним центром туристичної індустрії є столиця країни. Мехіко називають містом архітектурних пам'яток і музеїв. У місті нараховується понад 1 400 унікальних будівель і монументів, 10 археологічних парків, більше 100 музеїв. Історичний центр Мехіко включений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Першорядними пам'ятками Мехіко є піраміда ацтеків, замок Чапультепек, Національний кафедральний собор, муніципальний і національний палаци. Серед музеїв поза конкуренцією перебуває Національний музей антропології. Його експозиція включає всесвітньовідомі експонати: Камінь Сонця, який називають календарем ацтеків, велетенські кам'яні голови ольмеків , знайдені у джунглях поблизу Табаско і Веракрусу, скарби цивілізації майя із Чічен-Іци та Паленке [31, c. 105-106].

3. Сучасний рівень розвитку і структура туристичного комплексу регіону

Створення і функціонування національних парків у США переросло у потужний сектор сфери обслуговування з єдиною системою управління (Служба національних парків) і багатомільярдними обіговими коштами. На Службу національних парків покладені обов'язки з охорони природної і культурної спадщини, пропаганди її ролі і значення для американського суспільства, благоустрою об'єктів, організації туристичної діяльності на території парків.

США — високоурбанізіована країна. Частка міського населення у середньому перевищує 70 %. Своєрідним туристичним ресурсом країни є урбаністичний ландшафт. Численні міста утворюють міські агломерації. На окремих територіях сформувалися суцільні урбаністичні смуги, що отримали назву мегалополісів. Найбільшими з них є суцільна урбанізована зона від міста Бостон до столиці США Вашингтона, яка отримала назву мегалополісу "Босваш". У районі Великих Озер сформувався мегалополіс "Чіпітс" (Чикаго-Пітсбург). На заході країни суцільна урбанізована територія, що простягнулася від Сан-Дієго до Сан-Франциско, стала основою мегалополісу "Сан-Сан".

Розвитку туризму в США сприяли особливості стилю життя населення.

	1960 p.	1970 p.	1980 p.	1985 p.	1990 p.	1995 p.	2005 p.	2008 p.
Кількість прибутгів галузі туризму (тис.)	8951	12 347	15 698	19 846	34 095	39 363	44 647	48 497
Кількість туристів, які виїхали із країни
Кількість прибулих туристів на 1000 осіб	44	60,7	73,5	87,6	122,6	158	170	175
Кількість прибулих туристів на 1км2 площі країни	1	1,4	1,7	2,11	3,6	4,2	4,7	5,17
Джерела: Annual statistics yearbook (1970, 1980, 1985,1990, 2000), World development report 85, 90, 93, 95, 97, 98,00, 02, www.un.org.

Міжнародний туризм у США значною мірою пов'язаний із відвідуванням великих міст: Нью-Йорк, Вашингтон, Чикаго, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Лас-Вегас і багато інших.

Виняткової уваги заслуговує Національна галерея мистецтва. У колекції музею представлена одна з кращих у світі колекцій італійського Відродження. Музей також відомий творами нідерландського та іспанського бароко, роботами французьких та американських художників. Шедеврами колекції Національної галереї мистецтв є твори Леонардо да Вінчі, Рембрандта, Ван Гога, Моне, Вермера, Пікассо, Матісса, Поллока. Вхід до музею безкоштовний.

Численних туристів приваблює Приозер'я і його найбільше місто — Чикаго, яке можна порівнювати із Нью-Йорком за кількістю бірж, штаб-квартир корпорацій, банків, хмародряпів. Тому Чикаго часто називають "другим містом" або "містом вітрів". Воно розташоване на південно-західному березі незамерзаючого озера Мічиган [34, c. 35-36].

У місті туристи, насамперед, знайомляться із найвищим хмародряпом Америки — Уілліс-тауер (до 2009 р. — Сірс-тауер), який належить до найвищих будівель світу. Із оглядових майданчиків 110-поверхової споруди відкривається незабутня панорама Чикаго й озера Мічиган. Серед інших атракцій на увагу заслуговують Музей науки і промисловості, Інститут мистецтв, Мілленіум-парк, Музейний кампус Чикаго, до складу якого входить Планетарій Адлера, Акваріум Шеда і Музей історії природи.

Не можна оминути увагою Українське село — колоритний район Чикаго із православними храмами, котеджною забудовою, україномовним населенням і маленьким магазином із назвою "Одеський привіз".

Район у північно-східній частині США має назву "Нова Англія". Це перший район, який був освоєний європейськими колоністами. Нова Англія — інтелектуальний осередок Америки. У Бостоні знаходиться широко відомий Гарвардський університет, а в Нью-Хейвені (штат Коннектикут) — престижний Єльський університет. У Новій Англії сформувався національний тип американця-янкі. Так назвали перших колоністів, які освоювали цей край.

У центрі континентальної частини США розкинулися Великі рівнини, які у широтному напрямку розрізаються притоками Міссісіпі. Як нагадування про екологічні аномалії у штаті Південна Дакота заснований національний парк "Бедлендс" — "погані, дурні землі". Це — одна з типових ділянок у передгір'ях Кордильєр, складених товщами пухких порід, які в умовах посушливого клімату легко розмиваються зливовими опадами і піддаються вітровій ерозії. У результаті утворюється складна, заплутана мережа розгалужених ярів, розділених вузькими вододілами-гребенями, що перетворює ці землі в важко прохідні ділянки, непридатні для господарського використання.

Значний потенціал мають природні та культурно-історичні туристичні ресурси південних штатів. Флорида на південно-східному узбережжі — відомий регіон відпочинку жителів США і туристів з-за кордону. Маямі — південне місто штату відоме своїми чудовими пляжами, пальмами, готелями, крокодилячими фермами, будинками і віллами знаменитостей. Місто Орландо у центральній частині Флориди приваблює уславленими тематичними парками, розташованими в околицях міста: "Юніверсал Студіос" — сукупність парків, присвячених технологіям та історії кіно; "Морський світ" — розважальний парк, який пропонує неймовірні шоу з участю морських тварин і велетенський прозорий тунель-акваріум для знайомства з життям підводного царства; "Світ Уолта Диснея" — декілька дитячих освітньо-розважальних парків. Варто відвідати і Космічний центр імені Кеннеді на острові Мерріт і мис Канаверел — головний стартовий майданчик NASA.

Поняття "Флорида" і "пляж" невідривні одне від одного. Найбільш відомим в околицях Орландо є Нью-Смерна-Біч — пляж, що носить титул найбезпечнішого (див. додаток А). Місто Тампа розташоване на західному узбережжі півострова. Головними туристичними атракціями міста є Музей науки і промисловості, Флоридський акваріум, Музей мистецтв, район Айбор-Сіті з Міським музеєм і центром виготовлення кубинських сигар, сади Буша з ландшафтними зонами й імітацією ділянки танзанійського парку Серенгеті, водний парк Едвенчер-Айленд [33, c. 10-11].

Природа і визначні місця західних штатів приваблюють численних туристів. Лос-Анджелес — найбільше місто Каліфорнії — штату, який за своїм економічним потенціалом перевищує багато країн світу. Відомими далеко за межами країни туристичними атракціями Лос-Анджелеса є Голівуд — легендарний осередок кіноіндустрії та Диснейленд — один з перших і найбільш відвідуваних тематичних парків світу.

Сан-Франциско вважається найкрасивішим містом США. Квартали міста розкинулися на пагорбах тихоокеанічного узбережжя. Могутні мости з'єднують ділову частину міста з материком. Серед них і популярний серед туристів об'єкт — знаменитий міст "Золоті Ворота". Сан-Франциско виникло у часи золотої лихоманки. Зараз місто існує завдяки високим технологіям, банківській справі і туризму. Власне зовнішній образ міста, його культурне середовище, дякуючи кіноіндустрії та поп-культурі, є пізнаваними і знаними в усьому світі. Вони перетворилися на специфічний туристичний ресурс. Щороку близько 15 млн туристів відвідують Сан-Франциско — світову "столицю" сексуальних меншин, батьківщину руху хіпі, місто, де відбуваються події художніх фільмів "Основний інстинкт", "Втеча із Алькатрасу", "Солодкий листопад", серіалу "Детектив Неш Бріджес" і залишають у місті майже $ 8 млрд. У більшості з них метою є потрапити на пірс № 39. Саме тут знаходиться Акваріум затоки Сан-Франциско — один із найбільш відвідуваних туристичних об'єктів у США.

У Каліфорнії багато й інших визначних місць. Серед них — Долина Смерті, оголошена національним пам'ятником природи. Долина Смерті — одна із найбільш глибоких, пустельних і безводних западин світу. Її абсолютна висота складає 86 м нижче рівня моря. Температура повітря у долині досягає +60оС. Виняткова сухість призводить до інтенсивної вітрової ерозії на схилах довколишніх хребтів. Свою назву унікальний природний об'єкт отримав у 1849 р. після загибелі у цьому районі групи золотошукачів.

На плато Колорадо сформувався один із найглибших каньйонів світу. Річка Колорадо "створила" це диво у своїй середній течії. Американці ж створили у долині річки низку національних парків: Гранд Каньйон, Ґлен Каньйон, Каньйонлендс, Брайс Каньйон, які своїми фантастичними краєвидами приваблюють туристів із усього світу.

Місто Лас-Вегас (штат Невада) виросло серед пустелі за рахунок кондиціонерів і грального бізнесу. Лас-Вегас — ціла країна казино, у якій нараховується близько 500 гральних закладів, 30 із яких належать до найбільших у світі.

За межами континентальної частини країни розташовані два штати — Гавайї та Аляска — своєрідні природні і туристичні антиподи. Гавайські острови розмістилися в центрі Тихого океану і є "меккою" для туристів. Атмосфера свята і безтурботність — головні враження, за якими мандрують на Гавайські острови; сонце, вода і пісок — головні туристичні ресурси островів. Аляску називають "краєм білого мовчання". Тут багато гігантських гір, льодовиків, фіордів, а також річок, що впадають у Північний Льодовитий океан, озер та лісів. На території штату створено 8 національних парків, у тому числі найбільший у США — парк Врангеля. Досить багато жителів США проводять літню відпустку саме на Алясці. Популярними є екологічні тури за для спостереження за життям тварин і птахів, круїзи уздовж узбережжя, спортивне полювання і рибалення[30, c. 22-23].

4. Регіональні відмінності розвитку туристичного комплексу

За статистичними даними Світової туристичної організації, найбільш активними регіонами на світовому ринку туристичних послуг є Європа, Азіатсько-Тихоокеанський регіон та Північна Америка. Особливого розвитку туристичний сектор зазнав у країнах Європи, на які у 2008 р. припадало 53% всіх міжнародних туристичних потоків, частка Азіатсько-Тихоокеанського регіону та Північної Америки у 2008 р. склала відповідно 20% та 11% [5] (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Структура міжнародних туристичних потоків за регіонами у 2008 році

Слід зазначити, що на динаміку туристичних потоків значною мірою впливає негативна економіко-політична ситуація та воєнні дії. Так:, у 2005р. в країнах Північної Америки порівняно з 2000р. відбулося скорочення в'їзних туристичних потоків з 91,5 млн. осіб до 89,9 млн. осіб через терористичні акти в США у вересні 2001 р.

Однак: найбільш високі темпи проросту туристичних потоків незважаючи на нестабільну політичну ситуацію та воєнні дії відзначаються в країнах Близького Сходу (за 1990-2008 pp. кількість туристичних відвідувань даного регіону збільшилася в 4,5 рази), але питома вага країн Близького Сходу в 2008р. склала лише 6% (рис. 4.1).

Протягом останніх десятиліть у США відбулися помітні зміни у культурному середовищі. Країна перейшла від політики "плавильного казана", яка орієнтувалася на створення єдиної американської культури шляхом інтеграції багатьох національних традицій, принесених іммігрантами, до доктрини полікультурності, що має образні назви "яскравої мозаїки" або "салатниці", тобто збереження і підтримки як національної, так і релігійної самобутності з одночасним вихованням поваги і толерантного ставлення до проявів інокультурності [25, c. 116-117].

Культурна самобутність стала потужним чинником розвитку туризму. Яскравим прикладом є аміші — послідовники християнської течії менонітського походження. Значна частина сучасних амішів мешкає у штаті Огайо. Стиль і традиції їх життя є діаметрально протилежними способу життя сучасної людини. Аміші — послідовники старих традицій і звичок. Їздять вони лише у кінних екіпажах зі сталевими колесами, землю орють кінним плугом, носять одяг пошитий власноруч за модою кінця ХVІІІ ст., одружуються лише з єдиновірцями . Амішам забороняється їздити на машинах і літати на літаках, користуватися електроенергією, фотографуватися, дивитися телевізор, слухати радіо, мати комп'ютер, носити годинник і т. п. Живуть аміші за рахунок натурального господарства і продажу меблів ручної роботи й екологічно чистих продуктів харчування. Їх охоче купують численні туристи, які приїздять до поселень амішів для знайомства із їх побутом.

Не менш цікавою для туристів є самобутність мормонів, більшість із яких живе за патріархальними релігійними приписами у штаті Юта. Вони і до тепер мають сильний вплив на громадсько-політичне життя в штаті.

США вважаються важливим центром освітнього туризму. Тут знаходяться престижні університети, що приваблюють багато іноземних студентів: Гарвардський, Єльський, Стенфордський, Прінстонський.

Однак лідером серед туристичних країн за надходженнями від туризму впродовж останнього десятиріччя є США. Так, у 2006 р. відвідування 51 мли. іноземних туристів зробило можливим отримання туристичних надходжень до країни у розмірі 85,7 млрд. дол.

За статистичними даними макрорегіон (США) має найбільший потенціал і характеризується такими показниками (Рис.4.2; 4.3).

Рис.4.2 Розподіл туристів по країнам Північної Америки, в’їзний туризм

Рис.4.3 Розподіл прибутків від туристичної діяльності по країнам Північної Америки

Таким чином, країни з розвиненою економікою виступають лідерами на світовій туристичній арені, займаючи найбільшу частку в світовому туризмі (приблизно 70%), привертаючи значні туристичні потоки іноземних туристів з різних країн світу та акумулюючи значні надходження від туристичної діяльності [19, c. 78-79].

5. Проблеми та напрями подальшого розвитку туристичного комплексу регіону

Північна Америка має значні резерви невикористаного потенціалу. Розрахунки спеціалістів свідчать, що природно-рекреаційний потенціал їх територій освоєний значно менше 50%. Туристичне господарство стає однією з важливих галузей цих регіонів. Північна й Латинська Америка відноситься до регіонів, для яких туризм буде одним із головних джерел економічного розвитку. Особливості економіко-географічного положення, рекреаційні й трудові ресурси сприяють реалізації їх в один із найбільш перспективних туристичних регіонів світу. На перспективу інтенсивний розвиток туризму може стати важливим джерелом доходів для країн регіону. Уже зараз рентабельність туристичних підприємств складає приблизно 15% [21].

Однією з головних проблем розвитку туризму в Північній Америці є створення високого рівня матеріально-технічної бази. Має місце невідповідність неузгодження між сучасною матеріально-технічною базою туризму й сучасними потребами у комфортному відпочинку. Більшість туристичних баз розміщені в пристосованих приміщеннях з невисоким рівнем комфорту. Тому стоїть завдання створення сучасних туристичних комплексів, які відповідають усім потребам туристського сервісу.

Стала актуальною потреба створення спеціалізованих організацій для якісного створення об'єктів туризму. Уже на сучасному етапі гірські та приморські райони становляться місцями інтенсивного будівництва об'єктами туризму та відпочинку. Однак будівництво багатьох рекреаційних об'єктів проводитися неякісно, а функціонуюча будівнича база має малі потужності й не справляється з поставленим перед нею завданням.

Враховуючи важливе значення Північної Америки для розвитку світового туризму є потреба в розробці й реалізації комплексної соціально-економічної програми по використанню рекреаційного потенціалу регіону з таких напрямків:

1) розробка наукових основ охорони природно-територіальних комплексів;

2) обґрунтування раціонального використання лісових ресурсів;

3) розвиток соціальної інфраструктури в районах активної туристичної діяльності;

4) ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів.

Розміщення підприємств сфери обслуговування в містах розміщення центрів рекреації зміцнить економічні зв'язки прилеглих до них територій, підвищення їх ролі в ефективному використанню трудових ресурсів, буде сприяти розвитку туризму в цих регіонах.

При прогнозуванні розвитку туризму регіону з’ясовано, що до 2010 р. буде мати місце зменшення росту туристичної діяльності, що є одною з проблем для Америки.

Прогнози, складені на початок ХХІ ст. Всесвітньою туристською організацією, є гарним джерелом для вивчення світового туристичного сектору. Саме на рис.11 показано, що міжнародні туристичні прибуття у всьому світі збільшились до 661 млн чол. в 2000р., і будуть збільшуватись до 937 млн – в 2010 р. За 1990 – 2010 рр. Число туристів у світі збільшилось в двоє. Щорічні темпи росту світового туризму в 1990 — 2000 рр. становили 3,8%, а в 2000 – 2010 рр. складуть 3,5%.

Розвиток туризму і прогноз в Американському регіоні показує, що значний ріст в 1995 – 2000 рр. – на 5,1% більше, чим середньо світовий – 4,4%. Прогноз до 2010 р. передбачає повільне падіння темпів зростання однак він зостається рівний середньосвітовому рівню (можливо, навіть більше).

Число туристів, прибуваючих в Американський регіон, збільшилось до 2000 р. до 147 млн чоловік, а до 2010 р. – до 207 млн ( див. рис.5.1)[15, c. 29-30].

Рис.5.1 Прибуття туристів в Америку: тренди та прогнози, 1950-2010 рр.( Джерело: ВТО)

Міжнародна нерівність в секторі туризму значна. Для досягнення рівнозначного успіху в світі нові підходи заохочення розвитку туризму повинні базуватися на міжнародній кооперації. Отже, міжнародна кооперація і погоджування між ключовими компонентами туризму (готелі, транспорт, туристичні фірми) повинні гарантувати майбутній розвиток індустрії.

У Північній Америці як і в усьому світі має місце й друга сучасна тенденція — зростання засобів розміщення, які припускають самообслуговування. У теперішній час груповими тур пакетами в межах туристичного ринку користуються, як правило тільки молоді самотні люди, туристи, які мають обмежені фінансові можливості, пенсіонери і паломники.

У цілому можна зробити висновок, що для досягнення успіхів у туристичній діяльності треба професійний, заснований на потребах клієнта й виконанні потреб законодавства, підхід до організації виробництва й реалізації тур продукту.

Висновки

На сучасному етапі масштаби розвитку туризму дуже великі. По об’єму діяльності і рівню доходів на сьогоднішній день туризм займає третє місце у світі, після експорту нафти і автомобілів. За оцінками експертів ВТО, туризм перетворився на ведучу галузь світової економіки.

Міжнародний туризм має багатосторонній вплив на економіку країн світу. Для деяких країн він став суттєвим, а в деяких випадках і головним джерелом надходжень валюти, що живить прибуткову частину національного бюджету. Все це створює нові цінності, які сприяють росту національного доходу і в результаті підвищенню життєвого рівня суспільства.

У роботі дається оцінка туристичних ресурсів країн Північноамериканського регіону і їх використання. Розглянуто складові туристичної системи регіонів. Велике значення для розвитку туризму мають природні умови Північної Америки. Розвитку туристичних регіонів сприяють наявність морських і океанських узбереж, де в умовах комфортного клімату, зручних пляжів, забезпечується можливість для розвитку туризму (розважального, рекреаційного, екскурсійного). Таким чином, різноманітність природних ресурсів придатних для розвитку туризму дає можливість для залучення туристів, як внутрішньо регіональних, так і міжрегіональних.

На розвиток туристського регіону впливають геополітичне положення, економіко – географічні фактори, в тому розумінні, що економіка країн досить різна, як за структурою, так і за рівнем галузей господарства, а це викликає інтерес у представників ділових і промислових кіл, і дає поштовх для розвитку ділового туризму.

Індустрія туризму в регіоні сприяє розвитку господарського комплексу і економіки країн. Це відзначається в тому, що збільшуються доходи, створюються нові робочі місця, збільшуються валютні надходження в бюджет країн. Так США і Мексика мають позитивний баланс по надходженням від туризму.

Серед компонентів індустрії туризму вагоме місце займає готельне товариство. Поява масового туризму стала причиною появи багатьох різновидів ночівлі. Вони різноманітні в різних країнах. Так в США готелі мають градацію від одної до 5-ти зірок-люкс, а також в невеликих селах маленькі котеджі, сільські будинки, частина садиби.

В Мексиці окрім готелів, приміщення квартирного типу, будинки відпочинку і молодіжних гуртожитків, кліматичних курортах.

В Канаді готелі, мотелі, гостьові дома, або дома в селах.

Список використаної літератури

1. Kross по Америці //Міжнародний туризм. — 2007. — № 5. — C. 38-45
2. Александрова А. Ю. Географія міжнародного туризму // Географія в школі. — 2003 — №4, с. 8 — 16.
3. Александрова А.Ю. Міжнародний туризм: Навчальний посібник для вузів. – М.: Аспект Прес, 2001. – 464с.
4. Ананьєв А.А. Економіка і географія міжнародного туризму. – М.: Видавництво МДУ, 2000.
5. Артюнян К. Туристические образы США //География в школе. — 2004. — № 3. — C. 33-35
6. Балабанов І.Т., Балабанов А.І. Економіка туризму. – М.: Фінанси і статистика , 2000. – 168с.
7. Балабанов І.Т., Балабанов А.І. Економіка туризму: Навчальний посібник – М.: Фінанси і статистика, 2002. – 176с.
8. Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2003 – 688с.
9. Великі міста //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 45-48. — C. 72-74
10. Винниченко І. Українці в США //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 45-48. — C. 24-26
11. Гетьман В.І. Рекреаційні послуги установ природо-заповідного фонду // Географ. та основи економіки в шк.. – 2002. — №3. – с. 44-47.
12. Гетьман В.І. Теоретично-методичні питання визначення рекреаційних навантажень на ландшафтні комплекси природо-заповідних територій // Екологічний вісник. – 2004. — № 7-8.- с. 4-8.
13. Губарев В.К. Географія світу: Довідник школяра і студента. – Донецьк: ТОВ ВКФ „БАО”, 2005. – 576с.
14. Гуляєв В. Організація туристичної діяльності. – М., 1996.
15. Даринский А. Туристическая индустрия США //География в школе. — 2001. — № 6. — C. 28-32
16. Даринский А. Туристская индустрия США //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2002. — № 25-28. — C. 26-27
17. Даринський А. В. Географія туризму в Латинській Америці. — Спб., 2003.
18. Дергачов О. В. Міжнародний туризм у сучасному світі// Бізнес інформ. — 1998 — №5, с. 12 — 16.
19. Дудкін І. США. Імперія пристрастей //Міжнародний туризм. — 2007. — № 3. — C. 76-84
20. Зорін І. і ін. Туризм як вид діяльності. – М.: Фінанси і статистика, 2001.
21. Зорін І., Картальнов В. Енциклопедія туризму. – М.: Фінанси і статистика. 2000.
22. Зоріна Г. і ін. Основи туристичної діяльності. – М.: Спорт, 2000.
23. Ісмаєв Д. К. Робота туристських фірм по організації закордонних поїздок. — М., 1999.
24. Каурова А.Д. Організація сфери туризму: Навчальний посібник. – СПб.: „Видавничій дім Герда”, 2004. – 320с.
25. Квартальнов В.А. Туризм: Посібник. – М.: Фінанси і статистика, 2002. – 320с.
26. Квартальнов В.А., Романов А.А. Міжнародний туризм: політика розвитку. – М., 1998.
27. Кузик С., Книш М. , Економічна і соціальна географія країн Америки. Навч.посібник. – Львів, 1999.
28. Максаковський В. П. Розвиток і географія міжнародного туризму // Географія в школі. — 2000 — №8, с. 3 — 10.
29. Максаковський В.П. Географічна картина світу, Кн.ІІ: Регіональна характеристика світу. – М.: Дрофа, 2004. – 480с.
30. Малиновська О. Нація націй //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 45-48. — C. 22-23.
31. Романов А.А. Зарубіжне туристичне країнознавство. – М., 2001.
32. Росоха Р. Світовий досвід організації рекреаційної туристичної діяльності // Регіон економіка. — 2002 — №3, с. 191 — 195.
33. Сполучені Штати Америки //Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 45-48. — C. 5-13
34. Хільчевська І. Лідер світової економіки//Краєзнавство. Географія. Туризм.. — 2006. — № 45-48. — C. 32-41.