Вступ

В Україні відсутні нормативні та відповідні методичні розробки для розрахунку лізингових платежів, тому вивчення та дослідження проблеми розрахунку лізингових платежів, а також чинників, які на нього впливають, є передумовою підвищення ефективності функціонування підприємств та об’єктивною необхідністю на сьогодні.

Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успіху лізингових компаній та ефективності діяльності суб’єктів, що господарюють. Під лізинговими платежами слід розуміти виплати лізингодавцеві. які здійснює лізннгоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Обґрунтування лізингових платежів є одним з найбільш важливих питань при укладенні лізингової угоди. Лізингові платежі повинні забезпечити реалізацію інтересів лізингодавця і лізингоодержувача як основних учасників угоди. Саме через лізингові платежі забезпечується мотивація, як власника, так і користувача об’єкта, що передається, і таким чином формується доцільність укладення договору.

Таким чином, лізингові платежі встановлюються фіксовано. Величина прибутку лізингодавцю нерівномірна по окремих періодах: вона найбільш висока на початку періоду і знижується по роках пропорційно зміні залишкової вартості об’єкта.

1. Економічне обґрунтування та призначення лізингових платежів

Лізингові платежі — це плата, яку здійснює лізингоодержувач за використання наданого йому в оренду майна (об’єкта лізингу) і яка встановлюється в розмірі, що забезпечує відшкодування його вартості і одержання лізингодавцем певного прибутку.

Лізингові платежі класифікуються за декількома ознаками. Ми уже зазначали, що залежно від характеру (форми) здійснення платежу розрізняють грошові, компенсаційні та змішані платежі. Крім цієї ознаки, в літературі по лізингу розглядаються й інші класифікаційні ознаки лізингових платежів. Зокрема, за методом їх нарахування розрізняють платежі з фіксованою загальною сумою, платежі з авансом, платежі з відстрочкою, платежі як частка від певного результату, одержаного від використання об’єкта лізингу; за періодичністю виплати — щомісячні, щоквартальні, піврічні і річні.

Платежі з фіксованою загальною сумою виплачуються рівними частками протягом усього терміну дії лізингової угоди з відповідною періодичністю, що передбачається останньою.

Платежі з авансом відрізняються від попереднього їх виду лише тим, що після укладання угоди лізингоодержувач виплачує лізингодавцю аванс, а решту загальної суми лізингового платежу виплачує за аналогічною до попередньої схемою.

Платежі з відстрочкою встановлюються за взаємною згодою сторін, коли у лізингоодержувача є тимчасові без загрозливого характеру складнощі з фінансовим забезпеченням лізингової угоди. Після закінчення відстрочки лізингові платежі проплачуються фіксованою сумою з передбачуваною періодичністю.

Платежі як частка від певного результату, одержаного завдяки використанню об’єкта лізингу, встановлюються у відсотках від вартості виробленої за допомогою об’єкта лізингу продукції або одержаного прибутку від реалізації цієї продукції (виконаних робіт, наданих послуг).

Лізингові платежі включають декілька складових. Згідно із Законом України «Про лізинг» такими складовими, що відповідають міжнародним нормам, є :

• сума амортизації об’єкта лізингу, нарахована за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
• сума, що сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
• платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно (лізингова маржа);
• відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо він застрахований лізингодавцем;
• інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

У формалізованому вигляді загальну суму лізингових платежів за весь строк дії лізингової угоди можна представити виразом

де А — сума амортизаційних відрахувань, що нараховуються на об’єкт лізингу протягом дії лізингової угоди;

ПКр — плата як процент за залучений лізингодавцем кредит для придбання об’єкта лізингу;

ЛМ — лізингова маржа;

СТ — страхові відшкодування лізингодавцю за застраховане ним майно;

ІВ — інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу;

і —  тривалість лізингової угоди.

Сума амортизаційних відрахувань А визначається відповідно до законодавства України. При її обчисленні можна скористатися формулою

де Бв — балансова вартість об’єкта лізингу;

На — норма амортизаційних відрахувань, %;

Тл — строк дії лізингової угоди.

За домовленістю сторін амортизаційні відрахування можуть визначатися методом прискореної амортизації згідно з вимогами, що зазначені в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Плата за залучення лізингодавцем кредиту розраховується з виразу

ПКр  = (Кр × Пс) : 100,

де Кр — кредитні ресурси (залучений лізингодавцем кредит);

Пс — процентна ставка за кредит, %.

Оскільки плата за кредит розраховується за залишковою вартістю майна, то при визначенні загальної суми ПКр береться до уваги середньорічна вартість кредитних ресурсів, якщо виплата лізингових платежів здійснюється щомісячно або щоквартально. За цих умов розрахунок Кр здійснюється за формулою

де Бвп, Бвк — вартість об’єкта лізингу відповідно на початок і кінець року.

Така методика визначення Кр є справедливою за умови, що об’єкт лізингу придбано лізингодавцем повністю за рахунок залучених коштів. Проте лізингодавець може залучати кредитні ресурси лише для часткового погашення витрат на закупівлю об’єкта лізингу, а решту витрат покривати за рахунок власних коштів. Тоді зазначена вище формула набуває вигляду

Чзк — частка залучених коштів у вартості придбання об’єкта лізингу.

Якщо лізингодавець купує майно лише за рахунок власних джерел фінансування, то ця складова лізингових платежів не враховується.

Платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно (лізингова маржа) визначається з виразу,

де Слм — ставка лізингової маржі, коефіцієнт.

Визначення цієї ставки є одним з найбільш складних питань укладання лізингової угоди, оскільки інтереси лізингодавця і лізингоодержувача щодо встановлення її рівня прямо протилежні. Лізингодавець зацікавлений у періодичному коригуванні ставки лізингової маржі відповідно до поточного рівня інфляції. І це справедливо. Водночас він повинен мати право змінювати і процентну ставку за кредитні ресурси залежно від коливання в банках за наданий ними кредит. В угоді мають бути чітко визначені умови індексації вартості об’єкта лізингу, щоб не допустити його знецінення через інфляцію.

В інші витрати лізингодавця (ІВ) включаються витрати на обслуговування об’єкта лізингу, на консультації, навчання працівників, які обслуговують об’єкт лізингу, відрядження тощо.

2. Види міжлізингових платежів

Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець відшкодовує свої фінансові затрати на купівлю майна і отримує прибуток. Загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:

— суму, яка відшкодовує повну (або близьку до неї) вартість лізингового майна;

— суму, яка виплачується лізингодавцю за кредитні ресурси використані ним для придбання майна за лізинговим договором;

— комісійну винагороду лізингодавцю;

— суму викупу вартості майна, якщо у договорі передбачений викуп вказаної вартості у вигляді складової частини загальної суми лізингових платежів;

— суму, яка виплачується за страхування лізингового майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;

— інші витрати лізингодавця, передбачені лізинговим договором. Наприклад, навчання персоналу, технічне обслуговування лізингового майна, ремонт і та ін.

Аналіз пророблених теоретичних положень і практики лізингової діяльності дозволяє класифікувати лізингові платежі по різних ознаках: методу розрахунку, характеру зміни у часі, періоду виплат, формі платежів (рис. 1).

Крім того, в лізингових платежах слід враховувати податок на майно, податок за користування автомобільними дорогами, податок на придбання автотранспортних засобів, якщо в лізинг будуть передаватися автотранспортні засоби.

Перш ніж розглядати специфіку окремих видів лізингових платежів, розглянемо їх економічний зміст. На рис. 2 наведено платіжні потоки лізингодавця і лізингоодержувача. що визначають доцільність вкладення капіталу лізингодавцем в створення об’єкта лізингової операції і лізингоодержувачем у вигляді плати за користування об’єктом у разі оперативного лізингу або придбання у разі фінансового лізингу.

При укладенні лізингового договору сторони встановлюють загальну суму лізингових платежів, форму, метод нарахування, періодичність виплати внесків, а також способи їх виплати.

За формою лізингові платежі можуть здійснюватись :

— грошовими коштами (грошова форма),

— продукцією або послугами лізингоодержувача (компенсаційна форма),

— грошовими коштами в поєднанні з поставкою продукції або надання послуг лізингоодержувачем (змішана форма).

За періодичністю лізингові платежі бувають:

— щорічними;

— піврічними;,

— щоквартальними:

— щомісячними

Графік лізингових платежів з указанням конкретних дат виплат є невід’ємною частиною лізингового договору. Поряд з періодичними виплатами можливий одноразовий платіж, при якому передбачена виплата лізингодавцю авансу (депозиту) або відстрочка платежу, якщо у лізингоодержувача в даний час виникли фінансові труднощі або йому вигідніше перенести платіж на більш пізній період.

За способом виплати лізингові платежі здійснюються:

— рівними частинами;

— збільшуваними розмірами;

— зменшуваними розмірами.

Вибір того чи іншого способу платежу залежить, в основному, від фінансового стану і платоспроможності лізингоодержувача. В період освоєннях лізингоодержувачем лізингового майна і відсутності у нього достатніх грошових коштів можуть бути передбачені зменшені розміри лізингових платежів з подальшим їх збільшенням в часі до закінчення строку дії лізингового договору. І навпаки, якщо у лізингоодержувача хороший фінансовий стан він може значну суму лізингового платежу сплатити через аванс.

В умовах ринкової економіки обґрунтування лізингового платежу повинно здійснюватися виходячи з необхідності реалізації принципів товарно-грошових відносин між учасниками договору. Тому, передусім, лізингодавцем повинна бути визначена вартість і сформована ціна лізингових послуг. Остання повинна бути такою, щоб результати діяльності дозволяли лізингодавцю компенсувати його витрати і отримувати прибутки. Для лізингоодержувача ціна послуги повинна забезпечити ефективність лізингового договору при рівні витрат, що склався. Сукупні витрати лізингодавця формуються в залежності від умов договору і включають дві групи платежів, по-перше, погашення вартості об’єкта лізингу, що компенсує витрати лізингодавця на його придбання; по-друге, інші витрати лізингодавця. пов’язані з об’єктом лізингу.

Висновки

Під лізинговими платежами розуміється загальна сума, яка виплачується лізингоодержувачем лізингодавцю за надане йому право користування лізинговим майном.

На кожному етапі лізинговий платіж складається із суми відшкодування вартості майна (амортизації); комісійної винагороди, яка нараховується на невиплачену вартість майна; процентів за кредит і додаткових витраг лізингодавця.

В зв’язку з тим, що із зменшенням заборгованості за кредитом, отриманим лізингодавцем на придбання манна, зменшується і розмір плати за кредити, що використовуються, а також зменшується і розмір комісійної винагороди лізингодавцю, якщо ставка винагороди сторонами встановлена в процентах до невиплаченої частини вартості майна. Розрахунок лізингових платежів доцільно здійснювати в слідуючій послідовності:

— розраховуються розміри лізингових платежів по роках на протязі дії лізингового договору;

— розраховується загальний розмір лізингових платежів за весь строк

лізингового договору як сума платежів по роках;

— розраховуються рааміри лізингових внесків у відповідності з вибраною сторонами періодичністю внесків, а також погодженими ними методами нарахування і способами виплати.

Список використаної літератури

1. Горбач Л. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник / Людмила Горбач, Олександр Каун, 2006,2009. — 435 с.
2. Інфраструктура товарного ринку: навчальний посібник / О. В. Прокопенко [та ін.], 2007. — 293 с.
3. Кудряшов В. Курс фінансів [Текст] : навчальний посібник / Василь Кудряшов, 2008. — 431 с.
4. Мойсеєнко Ірина Павлівна Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник / Ірина Мойсеєнко, 2006. — 355 с.
5. Унинець-Ходаківська, Валентина Павлівна. Ринок фінансових послуг: теорія та практика [Текст] : підручник для студ. вищих навч. закладів / Валентина Унинець-Ходаківська, Ольга Вихор, Олександр Лятамбор, 2009. — 480 с.