Зміст лікувально-евакуаційних заходів при наданні медичної допомоги визначають два поняття — вид та обсяг медичної допомоги.

Вид медичної допомоги — це перелік лікувально-профілактичних заходів, що надається при ураженнях і захворюваннях людей шляхом само- та взаємодопомоги або медичними працівниками в осередку ураження і на етапах медичної евакуації. Вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, що її надають, наявністю відповідного оснащення.

У системі лікувального забезпечення за умов НС визначено 5 видів медичної допомоги

— перша медична допомога;

— долікарська допомога;

— перша лікарська допомога;

— кваліфікована медична допомога;

— спеціалізована медична допомога.

Перші три види медичної допомоги надаються безпосередньо в осередках катастроф або поблизу них, вони належать до догоспітальних видів допомоги.

Госпітальні види допомоги– кваліфікована та спеціалізована медична допомога – надаються за межами осередку в лікувально-профілактичних закладах, куди евакуюються потерпілі. У деяких випадках елементи кваліфікованої медичної допомоги можуть надаватися під час догоспітального періоду.

Кожний вид медичної допомоги характеризується обсягом медичної допомоги.

Обсяг медичної допомоги — це сукупність лікувально-профілактичних заходів, що на-дають постраждалим та хворим на даному етапі медичної евакуації. Обсяг медичної допомоги в залежності від обстановки, яка виникає на етапах, може бути повним або скороченим.

Повний обсяг медичної допомоги містить невідкладні заходи, та заходи, проведення яких може бути вимушено відкладено.

Скорочений обсяг медичної допомоги передбачає проведення тільки невідкладних заходів, тобто за життєвими показаннями.

У певних ситуаціях скорочення обсягу допомоги здійснюється за рахунок заходів другої групи. Справа в тому, що в разі виникнення масових санітарних втрат, як правило, складаються такі обставини, коли кількість потерпілих, що потребують тієї чи іншої медичної допомоги, істотно перевищує можливості її надання наявними силами і засобами. Тому сучасна система ЛЕЗ передбачає групування заходів першої лікарської і кваліфікованої медичної допомоги за терміновістю їх надання. На його зміну можуть впливати багато причин (чинників): масштаби самої катастрофи, розмір і структура санітарних втрат, характер патології, наявність лікарсь-кого й іншого медичного складу в конкретному ЛПЗ (етапі медичної евакуації), наявність конкретного комплектно-табельного медичного майна, умови роботи ЛПЗ, що склалися, можливості старшого медичного начальника посилити різноманітними силами і засобами ЛПЗ і багато інших причин.

Характер надання того чи іншого виду медичної допомоги залежить від медико-санітарної обстановки в осередку надзвичайної ситуації та від фази її ліквідації.

1. Фаза ізоляції починається з моменту виникнення НС і до початку організованого проведення рятувальних робіт.
2. Фаза рятування триває від початку рятувальних робіт до завершення евакуації потерпілих за межі осередку катастрофи.
3. Фаза відновлення характеризується проведенням планового лікування уражених до кінцевих наслідків та їх реабілітації у ЛПЗ за межами осередку. Стосовно цьому медицинська служба працює в можливому режимі виду медичної допомоги.

До надання медичної допомоги та лікування потерпілих згідно із сучасною системою лікувально-евакуаційних заходів висуваються такі основні вимоги:

1. Спадкоємність у наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих досягається:

— єдиним розумінням всіма медичними працівниками, які беруть участь у наданні медичної допомоги, патологічних процесів, що відбуваються в організмі людини в результаті впливу на нього відомих чинників ураження під час катастрофи;

— знанням єдиних методів профілактики і лікування різних уражень.

2. Послідовність у наданні медичної допомоги та лікуванні потерпілих досягається якісним заповненням документації.
3. Своєчасність медичної допомоги потерпілим передбачає надання різних видів медичної допомоги в оптимальні терміни стосовно врятування життя потерпілих та наступного відновлення (відтворення) їх здоров’я.

Обсяг медичної допомоги — це сукупність лікувальних і профілактичних заходів, що виконують ураженим на даному етапі медичної евакуації.

В системі ЛЕЗ за умов НС в ДСМК України визначено 5 видів медичної допомоги: перша медична, долікарська (фельдшерська), перша лікарська, кваліфікована та спеціалізована медична допомога.

Перша медична допомога — це комплекс медичних заходів, що виконуються на місці отримання пошкодження (ураження) переважно порядком само- та взаємодопомоги, а також учасниками рятувальних робіт із використанням табельних і підручних засобів. Перша медична допомога може надаватися і медичним персоналом при масових санітарних втратах.

Основна мета першої медичної допомоги — усунення причин, що загрожують життю постраждалого на цей момент, та попередження розвитку важких ускладнень. Оптимальний термін надання першої медичної допомоги — до 30 хвилин після отримання травми. При зупинці дихання цей термін скорочується до 5-10 хв.

Обсяг першої медичної допомоги включає:

— діставання постраждалих із-під завалів, винос (вивіз) з осередку ураження;

— тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі шляхом: накладання джгута для зупинки крові (стандартного або імпровізованого), пов’язки, та пальцьове стиснення магістральних судин;

— усунення асфіксії шляхом вивільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові, ґрунту і можливих сторонніх тіл, надання визначеного положення тілу (при западанні язика, блювоті, сильній носовій кровотечі) і проведення штучної вентиляції легень (рот у рот, рот у ніс, S-подібна трубка тощо );

— закритий масаж серця;

— введення знеболюючих засобів за допомогою шприц-тюбику;

— накладання асептичної пов’язки на рану і опікову поверхню, накладання окклюзійної пов’язки при проникаючих пораненнях грудної клітини з використанням прогумованої оболонки індивідуального перев’язувального пакета;

— іммобілізацію ушкодженої ділянки тіла найпростішими засобами з використанням табельних і підручних засобів;

— надівання протигазу при перебуванні на зараженій місцевості;

— введення враженим отруйними речовинами антидотів;

— часткова санітарна обробка; введення антибіотиків, сульфаніламідних препаратів, протиблювотних засобів з АІ-2;

— дегазація заражених ділянок шкіри та одягу, що до неї прилягає, за допомогою індивідуального протихімічного пакету.

При наданні першої медичної допомоги в першу чергу повинні використовуватися медичні засоби, які є у рятувальників, формувань ЦО, та інших залучених до проведення рятувальних робіт формувань.

Для надання першої медичної допомоги необхідно ширше залучати санітарні дружини та санітарні пости, що створюються на підприємствах промисловості, тому що альтернативи цим формуванням на початковому етапі рятувальних робіт до цього часу ще немає. За 10 годин роботи 1 санітарна дружина може надати першу медичну допомогу 500 постраждалим.

Долікарська (фельдшерська) допомога надається працівниками фельдшерських бригад швидкої медичної допомоги, медичними працівниками пунктів охорони здоров’я об’єктів, на яких сталися НС, сусідніх об’єктів та медичним персоналом, що направлений для надання медичної допомоги у вогнище катастрофи.

Долікарська (фельдшерська) допомога має основним призначенням боротьбу з загрозливими для життя станами та розладами з метою попередження важких ускладнень. Для її надання використовуються табельні та підручні засоби. Вона доповнює першу медичну допомогу і включає:

— усунення асфіксії (штучна вентиляція легень за допомогою портативних апаратів, інгаляція кисню, туалет ротової порожнини та носоглотки);

— контроль за правильністю і доцільністю накладання джгута при кровотечі , що триває;

— повторне введення знеболюючих засобів, введення антибіотиків за показниками;

— накладання і виправлення неправильно накладених пов’язок;

— покращання транспортної іммобілізації з використанням табельних засобів;

— зігрівання постраждалих при низькій температурі повітря, давання їм гарячих напоїв (за винятком поранених у живіт) в зимовий час;

— введення за показаннями симптоматичних серцево-судинних та стимулюючих дихання засобів;

— проведення часткової санітарної обробки підручними засобами, прийом (внутрішньо) радіозахисних препаратів, введення антидотів при гострих хімічних отруєннях;

— промивання очей, рота і носа при попаданні СДОР.

Перша лікарська допомога характеризується комплексом лікувально-профілактичних заходів, які виконуються лікарями загальної (будь-якої) кваліфікації на першому етапі медичної евакуації і спрямовані на усунення або послаблення наслідків ушкоджень, що загрожують життю постраждалого, на профілактику можливих ускладнень та на підготовку їх до подальшої евакуації.

Надається перша лікарська допомога лікарями медико-санітарних частин об’єктів, на яких виникла аварія, чи катастрофа, лікувально-профілактичних заходів, що розташовані у зоні НС, лікарями швидкої медичної допомоги та бригад постійної готовності першої черги, що прибули в осередок ураження, при можливості, безпосередньо у вогнищі катастрофи або поблизу нього; при евакуації постраждалих – на шляхах евакуації, а також в лікувальних закладах першого етапу медичної евакуації. Вона може надаватись і на другому етапі медичної евакуації, якщо не була надана раніше, а постраждалий потрапив до лікувального закладу другого етапу, який перенавантажений і не має змоги одразу надати кваліфіковану чи спеціалізовану медичну допомогу. Завжди необхідно прагнути надати постраждалим вичерпну медичну допомогу в найкоротший термін.

Залежно від реальної обстановки і можливостей конкретного медичного формування або установи заходи першої лікарської допомоги розподіляються на дві групи:

— невідкладні заходи;

— заходи, виконання яких може бути відкладене.

Оптимальним терміном надання першої лікарської допомоги є перші 4-6 годин з моменту отримання ураження. Збільшення цього часу прямо пропорційно розміру летальних наслідків.

Невідкладні заходи першої лікарської допомоги проводяться при станах, що загрожують життю поранених і хворих. Вони включають в себе:

— зупинку зовнішньої кровотечі (туге тампонування рани з накладенням шкірних швів, прошивання судин в рані, накладання затискувача на судину, що кровоточить, контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута, а також накладення джгута за показниками);

— боротьба з шоком (введення знеболюючих і серцево-судинних засобів, новокаїнові блокади, транспортна іммобілізація, переливання крові або кровозамінників при тяжкому шоку або значній крововтраті тощо );

— усунення гострої дихальної недостатності (відсмоктування слизу, блювотних мас і крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітропроводу, прошивання язика, трахеотомія, відсікання або прошивання шматків м’якого піднебіння, що звисають і бічних відділів глотки, штучна вентиляція легень, інгаляція кисню, парів етилового спирту при набряку легень, накладання окклюзійної пов’язки при відкритому пневмотораксі, пункція або торакоцентез при напруженому пневмотораксі);

— закритий масаж серця;

— транспортну іммобілізацію (або її поліпшення) при переломах кісток і великих ушкодженнях м’яких тканин, накладання пращевидної транспортної шини при переломах щелеп; відсікання кінцівки, що висить на шматку м’яких тканин; катетеризацію або капілярну пункцію сечового пухиря при затримці сечі;

— невідкладна терапевтична допомога (купування первинної реакції на зовнішнє опромінення, введення антидотів, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних препаратів);

— введення антибіотиків за показниками;

— проведення десорбції СДОР з одягу та вживання заходів, що дозволяють зняти засоби індивідуального захисту постраждалих, які надходять з вогнища хімічного ураження (часткова санітарна обробка, заміна одягу тощо);

— дегазацію рани при забрудненні її хімічними речовинами;

— промивання шлунка за допомогою зонда у випадку попадання в нього отруйних речовин;

— неспецифічну профілактику та введення сироваток при загрозі виникнення бактеріологічних уражень (при аваріях на виробництвах мікробіологічної промисловості).

До заходів першої лікарської допомоги, виконання яких може бути відкладене, відносяться:

— виправлення пов’язок і поліпшення транспортної іммобілізації;

— проведення новокаїнових блокад і уведення знеболюючих засобів при ушкодженнях середньої важкості;

— усунення недоліків надання першої медичної та долікарської (фельдшерської) допомоги (виправлення пов’язок, покращання транспортної іммобілізації);

— заміна пов’язок при забрудненні рани радіоактивними та хімічними речовинами;

— новокаїнові блокади та введення знеболюючих при пошкодженнях середнього ступеню тяжкості;

— ін’єкції антибіотиків, профілактика правця (анатоксин), протиправцевої сироватки при відкритих травмах та опіках;

— призначення різноманітних симптоматичних засобів при станах, що не виключають безпосередньої загрози для життя;

— введення протигангренозної сироватки та інших засобів, що затримують і попереджують розвиток інфекції в рані.

Повний обсяг першої лікарської допомоги включає невідкладні заходи і заходи, проведення яких може бути відкладене.

Обсяг першої лікарської допомоги може скорочуватись залежно від медичної ситуації, величини санітарних втрат, можливості її надання при недостатній кількості медичних сил та засобів.

Скорочення обсягу першої лікарської допомоги здійснюється за рахунок відмови від виконання заходів другої групи.

Кваліфікована медична допомога надається терапевтами та хірургами загального профілю. Її надання здійснюється в лікувальних закладах переважно на другому етапі медичної евакуації. Метою кваліфікованої медичної допомоги є збереження життя постраждалих, усунення ускладнень, що розвиваються, створення умов для лікування та одужання.