Вступ

Планування — це процес формування місії та цілей організації, вибору специфічних стратегій для визначення та отримання необхідних ресурсів та їх розподілу з метою забезпечення ефективної роботи організації у майбутньому.

Процес планування є інструментом, який допомагає в процесі прийняття управлінських рішень. Його мета полягає в забезпеченні нововведень і змін у достатньому обсязі, щоб адекватно реагувати на зміни у зовнішньому середовищі.

Планування — неодмінна передумова успішної реалізації будь-якого ділового починання організації. Як загальна функція управління планування є процесом підготовки на перспективу рішень про те, що, ким, як, коли повинно бути зроблено.

Залежно від тривалості планового періоду (горизонту планування) розрізняють короткострокові плани комерційної фірми — до 12 місяців, у тому числі поквартальні; середньострокові плани — від 1 до 5 років; довгострокові плани — від 5 до 10 років.

Динамічні технологічні зрушення, економічна нестабільність у світі, всевладні умови ринку з його конкуренцією сприяють збільшенню горизонту планування, використанню стратегічного планування.

1. Призначення та види ділових планів

Бізнес-план призначається для опису безпосередньо бізнесу, а не обіцянок майбутніх високих прибутків. Необхідно чітко зрозуміти, що будь-яка цифра у плановому документі належить до категорії прогнозованих величин, а тому є величиною змінною. А ймовірність досягнення позитивного результату залежить передусім від:

• перспективності комерційної ідеї;
• достатнього забезпечення ресурсами;
• професійного рівня виконавців проекту.

Саме про наявність цих умов і має свідчити діловий план. Отже, якщо наведені розрахунки показують можливість отримання від реалізації проекту 300 % -й прибуток на вкладений капітал, але водночас при вивченні плану виявляється, що підприємець має лише приблизне уявлення про чинники формування попиту, то подальший його розгляд слід припинити. Інакше це призведе до даремної витрати часу. Тільки наявність ділових якостей у поєднанні з перспективністю ідеї сприяє створенню атмосфери довіри та бажання взяти участь у проекті.

Отже, особливість ділового плану, або, як прийнято у світовій практиці, бізнес-плану, полягає в тому, що він являє собою своєрідну модель замисленої справи.

Сенс його розробки полягає в такому:

• відпрацювати на папері майбутній діловий цикл з метою отримання необхідних даних про потребу в ресурсах і можливих результатах;
• отримати додаткову інформацію про характер майбутнього бізнесу з метою навчання;
• надати у простій, доступній і гранично стислій формі інформацію для партнерів, інвесторів, кредиторів тощо про сутність дій, що вживатимуться з метою отримання з їхньої сторони необхідної підтримки;
• відпрацювати на папері різноманітні варіанти можливих реакцій ринку при реалізації проекту і передбачити можливі адекватні відповіді;
• відпрацювати можливі маневри у випадку невдач при реалізації плану;
• ознайомити персонал фірми з метою та сутністю проекту.

Серед цих ознак ділових планів можна виділити внутрішні й зовнішні. Внутрішню функцію ділового плану інколи пов’язують з його призначенням для навчання бізнесу. Цим хочуть підкреслити модельний характер цього планового документа. Він розробляється для того, щоб підприємець краще розумів сутність свого бізнесу, а отже, підвищив свій професійний рівень.

Не менш важливою (якщо не більше), є зовнішня функція бізнес-плану. При будь-якому починанні виникає потреба в залученні додаткових ресурсів. Отримати їх можна тільки переконавши потенційних інвесторів у доцільності запропонованих вкладень.

Внутрішній та зовнішній ділові плани, присвячені розробці однієї ідеї, розрізняються тим, що перший призначений для виконання, а другий — для прийняття рішення інвестором щодо його участі у проекті, а також формі цієї участі.

До розробки бізнес-плану підприємця можуть підштовхнути різноманітні ситуації, що і визначає наявну різноманітність видів бізнес-планів. Вони відрізняються передусім своєю структурою і рівнем розкриття одних і тих самих розділів. Найбільш поширеними видами бізнес-планів є:

• план виходу на ринок з новим продуктом (послугою);
• план технічного вдосконалення;
• план придбання або зміни структури активів;
• загальний план функціонування фірми.

План виходу на ринок з новим продуктом (послугою) найчастіше є предметом розгляду з боку передбачуваних інвесторів. Причому він поширений у практиці роботи як великих, так і малих фірм. Це пов’язано з тим, що при перенасиченні пропозиції гідне місце на ринку можна зайняти, тільки якщо покупцеві буде запропоновано новий товар з високою споживчою цінністю. У таких планах особлива увага приділяється маркетинговій частині.

Завданням плану просування товару (послуги) на ринок є обґрунтування доцільності інвестицій у розробку, виробництво та збут нового продукту. На відміну від інших типів планів у цьому особлива увага приділяється висновкам експертів у сфері продажу подібних товарів на предмет з’ясування комерційної перспективи новинки. Без таких позитивних рецензій інвестиції у проекти, що пропонуються, пов’язують з високим ступенем ризику.

Одним з різновидів цієї групи є план виходу на нові ринки з існуючим продуктом. Він також передбачає великий обсяг маркетингової частини на предмет виявлення потенційного попиту. А основні інвестиції передбачаються у розвиток мережі збуту та здійснення заходів рекламного характеру.

У планах технічного вдосконалення звичайно обґрунтовуються інвестиції у придбання більш нового обладнання, впровадження новітніх технологічних процесів тощо. Метою таких проектів можуть бути підвищення якості вже відомих на ринку продуктів, поліпшення їхніх споживчих властивостей, зниження собівартості одиниці продукції. При розробці планів цього типу центральним є розділ, в якому обґрунтовується виробничо-комерційна стратегія фірми, характерними для якої є значні обсяги первісних інвестицій та більш високі терміни їхньої окупності.

2. Класифікація планів на підприємстві

У методології управління проектами сформувалася система планів, яка передбачає такі рівні управління: концептуальний; стратегічний; тактичний (останній включає поточний і оперативний субрівні).

Для кожного рівня управління розробляється відповідний план.

На концептуальному рівні визначаються цілі й завдання проекту; розглядаються альтернативні варіанти досягнення запланованих результатів з оцінкою негативних і позитивних аспектів кожного варіанта; визначаються концептуальні напрями реалізації проекту, включаючи описання предметної галузі, укрупненої структури робіт, їхніх взаємозв’язків і попередню оцінку тривалості, виконання проекту, його вартості та потреби в ресурсах.

Стратегічний план визначає основні етапи і віхи проекту. Основне призначення плану на цьому рівні — показати логічну схему реалізації проекту. В стратегічному плані визначаються зовнішнє і внутрішнє оточення проекту, цілі і завдання для проектної команди і забезпечується загальне бачення проекту.

На тактичному рівні:

• поточний план — визначає терміни виконання комплексів робіт, потребу в ресурсах, окреслює певні ділянки робіт, за якість і вчасність виконання яких відповідають різні організації-виконавці (в розрізі року, кварталу, місяця);
• оперативний план — деталізує завдання учасникам на місяць, тиждень, день за комплексами робіт.

Плани можуть бути також деталізовані за функціями управління — функціональні плани на кожен комплекс робіт або на комплекс робіт, які виконуються однією організацією.

Розрізняють також плани за ступенем охоплення робіт проекту:

• головний, комплексний, зведений (на всі роботи проекту),
• детальний (за організаціями-учасниками),
• детальний (за видами робіт).

Основні кроки у плануванні проектів

1. Встановити:

а) дати початку і кінця, бюджети, технічні результати. Це сприяє цілеспрямованості керівництва і мотивує виконавців;

б) внутрішні цілі — контрольні точки (milestones), тобто значні проміжні результати-події, вчасне виконання яких дасть змогу досягти загальної мети проекту;

в) відповідальних осіб або відділи, участь яких є запорукою успішного виконання проекту.

2. Розробити план, у якому визначити:

а) усі роботи за проектом (тобто кожний вид діяльності та його зміст);

б) робочу структуру проекту (WBS);

в) логічну послідовність робіт, у тому числі попередні й наступні, а також паралельні роботи.

3. Побудувати планову діаграму (сітковий графік).
4. Визначити тривалість робіт (календарний план, діаграма Гантта).
5. Визначити затрати і ресурси (трудові) за кожним видом робіт.

Директивне планування — це процес прийняття рішень, які мають обов’язковий характер для об’єктів планування. Вся система соціалістичного народногосподарського планування носила виключно директивний характер, силу закону. Директивні плани мали, як правило, адресний характер і відрізнялися надмірною деталізацією. Таке планування може бути ефективним засобом вирішення багатьох завдань, які мають загальнонаціональне значення, наприклад, у сфері охорони навколишнього середовища, оборони, соціальної політики.

Індикативне планування є найбільш розповсюджена у всьому світі форма державного планування макроекономічного розвитку. Індикативне планування є антиподом директивного тому, що цей план не має обов’язкового до виконання характеру, хоча в ньому можуть бути і обов’язкові завдання. В цілому він має направляючий, рекомендаційний характер. Основне завдання такого планування не тільки в тому, щоб дати кількісну оцінку показників, що характеризують динаміку, структуру та ефективність економіки, а насамперед в тому, щоб забезпечити ув’язку та збалансованість всіх показників розвитку економіки. Індикативне планування має інформаційний, орієнтуючий характер (контрольні цифри, економічні регулятори).

Оперативно-календарне планування є завершальним етапом у плануванні господарської діяльності підприємства. Основне його завдання — в конкретизації показників поточного плану з метою організації планомірної та ритмічної роботи підприємства і його структурних підрозділів. Воно пов’язує всі елементи підприємства в єдиний виробничий організм, включаючи технічну підготовку, виробництво, матеріально-технічне забезпечення, створення і підтримку необхідних запасів матеріальних ресурсів, збут продукції.

Висновки

Отже, планування є важливою функцією управління, яка, як і управління, видозмінюється в процесі розвитку економіки.

Перехід до ринкової концепції управління вимагає перегляду всіх елементів планування. Автоматична заміна планування ринковими регуляторами не пройшла й не могла: більше того, самі ринкові методи управління виникнути не можуть. Необхідно було на плановій основі створити умови для їх формування через роздержавлення, приватизацію, реструктуризацію, санацію тощо.

Планування як форма державного впливу на економіку існує у всіх країнах. Воно органічно вписується в ринковий механізм господарювання. В процесі планування важливо визначити, що і як повинна планувати держава, а що — самі суб’єкти господарювання. Щоб вирішити цю проблему розглянемо види планування.

Бізнес-план — це документ, який є результатом комплексного дослідження основних сторін діяльності підприємства; опис функціонування новостворюваного чи реконструкції діючого підприємства; робочий інструмент підприємця для організації своєї роботи. Бізнес-план на відміну від плану підприємства відображає розвиток одного конкретного напрямку його роботи на визначеному ринку. Підприємство може одночасно мати кілька бізнес-планів. Ступінь деталізації обґрунтувань у бізнес-плані може бути різним. У ма-лому бізнесі бізнес-план та план підприємства можуть збігатися і за обсягом, і за змістом.

Список використаної літератури

1. Іванова В. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Валентина Іванова,; Мін-во освіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 471 с.
2. Агафонова Л. Підготовка бізнес-плану: Практикум/ Людмила Агафонова, Оксана Рога. — К.: Знання, 1999. — 158 с.
3. Бізнес-план : технологія розробки та обгрунтування: Навчальний посібник/ С.Ф. Покропивний, С.М. Соболь, Г.О. Швиданенко та ін. — 2-е вид., доп.. — К.: КНЕУ, 2002. — 379 с.
4. Барроу К. Бізнес-план: Практичний посібник/ Колін Барроу, Пол Барроу, Роберт Браун. — 3-є вид.. — К.: Знання, 2001. — 285 с.
5. Варналій З. Основи підприємництва: Навчальний посібник/ Захарій Варналій,. — 3-тє вид., виправл. і доп.. — К.: Знання-Прес, 2006. — 350 с.
6. Кривонос А. Бізнес-планування на підприємстві: Навчальний посібник/ Анатолій Кривонос,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2005. — 159 с.
7. Любунь О. Бізнес-планування у банку: Навчальний посібник/ Олександр Любунь, Микола Денисенко,. — К.: Атіка, 2006. — 287 с.
8. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник/ Г. А. Семенов, В. К. Станчевський, М. О. Панкова та ін; — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 527 с.
9. Рейзвіх Е. Бізнес-план інвестиційного проекту: Навчально-методичний посібник/ Едуард Рейзвіх, Володимир Шумейко,; Мін-во освіти України, Кіровоградський держ. техн. ун-т. — Кіровоград: Б. в., 1999. — 144 с.
10. Як підготувати успішний бізнес-план/ Корпорація по сприянню фермерскому рухові (VOCA); Корпорація по сприянню фермерскому рухові (VOCA). — К., 1994. — 106 с.