Вступ

Система методів прогнозування формується через фіксацію можливих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану того чи того суб’єкта господарювання. Залежно від джерел інформації, технології її обробки та одержаних результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві порівняно великі групи:

1) фактографічні;

2) евристичні.

Фактографічні методи прогнозування базуються на використанні фактичних матеріалів, що детально характеризують зміни в часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування.

Одним з типових способів прогнозування є метод оптимізації рядів параметрів конкретних об’єктів на засаді аналізу максимально можливої кількості чинників, що зв’язані з виробництвом і фінансово-економічними показниками та враховують міру їхньої взаємодії.

Можливі й інші методи прогнозування розвитку підприємств та організацій. У групі фактографічних методів можна назвати наприклад, випереджаючі методи, до яких, зокрема, належать методи патентної експертизи. У підгрупі статистичних можливі ще й такі методи прогнозування, як методи інтерполяції, кривих зростання та огинаючих кривих, а в підгрупі аналітичних — методи аналогій, формування сценаріїв тощо.

1. Характеристика основних методів прогнозування

Прогнозування — це метод, в якому використовується як накопичений у минулому досвід, так і поточні припущення щодо майбутнього з мстою його визначення. Якщо прогнозування виконано якісно, результатом буде картина майбутнього, яку можна застосовувати як основу для планування.

Спеціалісти розробили декілька специфічних методів складання та підвищення якості прогнозів.

Головні різновиди прогнозів, що часто використовуються разом із плануванням діяльності організації, такі:

— економічні, сутність яких полягає у передбаченні загального стану економіки й обсягу збуту для певної компанії конкретного продукту;

— прогнози розвитку технології, що дають змогу передбачити економічну доцільність розробки нових технологій;

— прогнози розвитку конкуренції передбачають стратегію й тактику конкурентів;

— прогнози на основі опитувань та дослідів дають можливість, використовуючи багато галузей знань, передбачити, що станеться у складних ситуаціях;

— соціальне прогнозування використовується для передбачення змін у соціальних установках людей та стані суспільства.

Розрізняють такі методи прогнозування:

1. Неформальні. Керівництво покладається на різні джерела письмової та усної інформації як на допоміжний засіб з метою прогнозування та вироблення цілей. Методи збору вербальної (усної) інформації часто використовуються під час аналізу зовнішнього середовища. Сюди належать інформація, отримана з радіо- й телепередач, від споживачів, постачальників, конкурентів, консультантів, на торгових нарадах у професіональних організаціях. Джерела письмової інформації про зовнішнє оточення — це газети, торгові журнали, інформаційні бюлетені, професійні журнали та річні звіти. Деякі керівники використовують дані про дії конкурентів, одержані способом промислового шпіонажу.
2. Кількісні, що застосовуються для прогнозування, якщо є підстави вважати, що діяльність у минулому мала певну тенденцію, яку можна продовжити в майбутньому, і коли наявної інформації достатньо для виявлення статистично достовірних тенденцій або залежностей. Крім того, керівник повинен знати, як використати кількісну модель, та пам’ятати, що вигоди від прийняття ефективнішого рішення мають покривати витрати на створення моделі.

Вирізняють такі типові методи кількісного прогнозування:

— аналіз часових рядів, що ґрунтується на дослідженні подій, які відбулися в минулому, є основою для планування. Його можна провести за допомогою таблиці або графіка шляхом нанесення на координатну сітку точок, що відповідають подіям минулого. Цей метод часто використовується з метою оцінювання попиту на товари й послуги, визначення потреб у запасах і прогнозування структури збуту;

— каузальне (причинно-наслідкове) моделювання — спроба спрогнозувати те, що відбудеться у подібних ситуаціях, шляхом дослідження статистичної залежності між фактором, що розглядається, й іншими змінними. Ця залежність називається кореляцією. Чим тісніша кореляція, тим більша придатність моделі для прогнозування.

3. Якісні. Якщо якість інформації недостатня, або керівництво не розуміє складних методів, або коли кількісна модель є надто дорогою, керівництво може використовувати якісні моделі прогнозування. При цьому майбутнє прогнозують експерти, до яких звертаються за допомогою. Найпоширенішими якісними методами прогнозування вважаються; думка журі, загальна думка працівників відділу збуту, модель очікування споживача та метод експертних оцінок.

Думка журі. Цей метод прогнозування передбачає об’єднання й усереднення думок експертів у ревалентних сферах.

Сукупна думка працівників збуту. Досвідчені торгові агенти часто правильно передбачають майбутній попит. Вони близько знайомі зі споживачами й беруть до уваги їх недавні дії швидше, ніж вдасться побудувати кількісну модель. Крім того, хороший торговий агент на певному часовому проміжку часто «відчуває» ринок, точніше, ніж кількісні моделі.

Модель очікування споживача — це прогноз, що ґрунтується на результатах опитування клієнтів організації.

Метод експертних оцінок — процедура, яка дає змогу групі експертів досягати згоди.

До числа головних обмежень екстраполяційних методів варто віднести наступне. Більшість прогнозних помилок зв’язане з тим, що в момент формулювання прогнозу в більш-менш явній формі малося на увазі, що існуючі тенденції збережуться в майбутньому, що рідко виправдується в реальному економічному і громадському житті. Екстраполяційні методи не дозволяють дійсно «пророчити» еволюцію попиту, оскільки нездатні передбачати які-небудь «поворотні моменти». Ці помилки в прогнозах носять не математичний, а чисто логічний характер: адже при прогнозуванні використовуються тимчасові ряди, що досить добре відбивають наявний у певний час статистичний матеріал.

2. Використання методів прогнозування в умовах інформаційних технологій

Існує безліч методів прогнозування даних. Тому з метою підбору найоптимальнішого при виборі методу прогнозування потрібно застосовувати системний підхід  та керуватися особливостями застосування кожного методу.

В процесі прогнозування показників досить часто використовують метод екстраполяції часових рядів, згідно з яким висновки про значення прогнозних показників у майбутніх періодах робляться на основі вивчення їх динаміки у попередніх періодах. Необхідним елементом при цьому є побудова та аналіз так званого ряду динаміки, який класифікує значення показників у часі у розрізі окремих періодів та описує динаміку їх розвитку. Даний метод доцільно використовують лише за відносно стабільного розвитку підприємства (чи окремих показників його діяльності).

При вирішенні практичних задач менеджменту використовують інтелектуальні інструменти – методи прийняття рішень, оптимізації, економетричного аналізу даних і прогнозування (передбачення, екстраполяція), експертних оцінок, моделювання, контролінгу, а також використання інформаційних систем управління в соціально-економічній сфері діяльності.

Економіко-математичні моделі управління можна поділити на декілька груп:

• методи оптимізації;
• ймовірносно-статистичні методи, враховуючі елементи невизначеності в процесах;
• методи побудови і аналізу імітаційних моделей;
• методи аналізу конфліктних ситуацій (теорії ігор).

При прийнятті рішень в менеджменті виробничих систем та обслуговування використовуються:

• моделі технологічних процесів (перш за все моделі контролю і управління);
• моделі забезпечення якості продукції (зокрема моделі оцінки і контролю надійності);
• моделі масового обслуговування;
• моделі управління запасами (моделі логістики);
• імітаційні та економетричні моделі діяльності підприємства в цілому та ін.

Теоретичною основою методів прогнозування є перш за все такі математичні дисципліни, як теорія імовірностей і математична статистика, математичне програмування (планування), дослідження операцій, економетрія, дискретна математика, а також економічна теорія, економічна статистика, менеджмент, соціологія та інші соціально-економічні науки. Як частина теорії прийняття рішень існує наукова дисципліна «Математичні методи прогнозування», метою якої є розробка, вивчення і застосування сучасних математичних методів економетричного (зокрема статистичного, експертного, комбінованого) прогнозування соціально-економічних явищ і процесів, причому методи повинні бути пропрацьовані до рівня, який дозволяє використовувати їх у практичній діяльності економіста, менеджера, маркетолога чи інженера. Найбільш перспективними є непараметричні методи, які включають метод найменших квадратів з оцінюванням точності прогнозу, адаптивні методи, методи авторегресії та ін. Важливо необхідним є розвиток теорії і практики експертних методів прогнозування, в тому числі методів аналізу експертних оцінок на основі статистики нечислових даних. Особливо актуальною є розробка методів прогнозування в умовах ризику, а також комбінованих методів прогнозування з використанням сумісно економіко-математичних і економетричних (як статистичних, так і експертних) моделей.

Отже, можна стверджувати, що розвитку мислення сучасного економіста, рекламіста сприяє сплетіння: інтуїція – задля ідеї та передбачення результату, математика – як метод його аналітичного обґрунтування, нові інформаційні технології – як інструмент обчислення і засіб вибору найліпших розв’язків із множини варіантів.

Висновки

Отже, вибір методу прогнозування дуже важливе та складне питання. З розглянутого питання видно, як за допомогою методів прогнозування можна розробити модель прогнозу та здійснивши її ретельній та  поглиблений аналіз здійснювати певні заходи, спрямовані на пошук і обґрунтування найбільш ефективних рішень у сфері розвитку й функціонування підприємства.

На заході значної популярності набуло прогнозування розвитку ринків, основане на методах математичної статистики. Проте характер поведінки попиту на іноземних та українському ринках сильно відрізняються, так як Україна – молода країна з перехідною економікою, для якої характерні значні коливання економічних процесів загалом та попиту зокрема, «коротка економічна історія»,також необхідно враховувати ускладнення ситуації у зв’язку зі Світовою економічною кризою. Тому вважливим завданням вважаємо розглянути специфіку методів математичної статистики та зробити висновки про можливість їх застосування для прогнозування розвитку ринку логістичних послуг в Україні в сучасних умовах. Можна виділити два методи розробки прогнозів розвитку ринків, заснованих на методах математичної статистики: екстраполяцію і моделювання.

У першому випадку як база прогнозування використовується минулий досвід, що пролонгується на майбутнє. Робиться припущення, що система розвивається еволюціонно в досить стабільних умовах. Ніж крупніше система, тим більше ймовірне збереження її параметрів без зміни, звичайно, на термін не занадто великий. Рекомендується, щоб термін прогнозу не перевищував однієї третини тривалості вихідної тимчасової бази.

В другому випадку будується прогнозна модель, що характеризує залежність досліджуваного параметра від ряду факторів, що на нього впливають. Вона зв’язує умови, що, як очікується, будуть мати місце і характер їхнього впливу на досліджуваний параметр.

Дані моделі не використовують функціональні залежності; вони засновані тільки на статистичних взаємозв’язках.

Список використаної літератури

1. Багров В. П. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ В. П. Багров, І. В. Багрова; Дніпропетровська державна фінансова академія. — К.: Центр навчальної літератури, 2008. — 156 с.
2. Бережна Л. Економіко-математичні методи та моделі у фінансах: навчальний посібник / Леся Бережна, Оксана Снитюк, 2009. — 300 с.
3. Домарадзька Г. Прогнозування і макроекономічне планування: навч. посібник / Галина Домарадзька, Тетяна Гладун, Роман Фещур, 2007-2010. — 210 с.
4. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного підприємства: Навчальний посібник/ Т. Д. Костенко, Є. О. Підгора, В. С. Рижиков та ін.; М-во освіти і науки України, ДДМА. — К.: Центр навчальної літератури, 2009. — 398 с.
5. Кириленко О.Н. Використання методів математичної статистики для прогнозування розвитку ринку логістичних систем в Україні в сучасних умовах // Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. – 2010. — №26. – С. 142-145
6. Ковальчук М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК: Підручник/ Михайло Ковальчук,; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2008. — 390 с.
7. Кожанова Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Євгенія Кожанова, Ірина Отенко,; М-во освіти і науки України, Харківський нац. екон. ун-т. — 2-е вид., допрац. і доп.. — Харків: ВД «ІНЖЕК», 2008. — 340 с.
8. Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навчальний посібник/ Глафіра Савицька,. — К.: Знання, 2008. – 653 с.
9. Савицька Г. Економічний аналіз діяльності підприємства: навчальний посібник / Глафіра Савицька, 2009. — 668 с.
10. Тарасенко Н. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Ніна Тарасенко,. — 4-те вид. стереотип.. — Львів: Новий Світ-2000, 2008. – 341с.
11. Череп А. Економічний аналіз: Навчальний посібник/ Алла Череп,; М-во освіти і науки України , ЗНТУ. — К.: Кондор, 2009. — 159 с.