Актуальність теми дослідження. Як вітчизняна, так і зарубіжна наука міжнародного і конституційного права приділяє увагу правовій природі, аналізу світових моделей, змісту конституційного контролю (нагляду), юридичної сили та значення рішень органів, що здійснюють таку діяльність, внеску міжнародних органів і організацій у становлення й розвиток конституційних судів, демократії в цілому. Свої дослідження присвятили даній проблематиці Г. Штайнбергер, В. Гергелійник, Л. Лукашук, М. В. Баглай, Л. М. Ентін, В. А. Туманов, В. М. Шаповал, В. Кампо, М. В. Савчин та ін.

Мета статті. Дана стаття присвячена питанням, пов’язаним з діяльністю Європейської Комісії “За демократію через право” (Венеціанської Комісії) та її визначення як джерела адміністративно-процесуального права, які ще не були об’єктом наукового дослідження.

Виклад основного матеріалу. Європейська Комісія “За демократію через право” – консультативний орган Ради Європи, діяльність якого здійснюється не лише навколо питань конкретної держави, а також загальних проблем, що стосуються багатьох демократичних держав. Такі проблеми розглядаються або в рамках поточної діяльності Комісії, яка може проводити дослідження за власною ініціативою, або в рамках семінарів UniDem.

Поточна діяльність Венеціанської Комісії з даних проблем, в першу чергу, стосується аналізу законодавства багатьох держав, пов’язаного з організацією та діяльністю конституційних судів або аналогічних органів, на які покладається функція охорони конституції. Протягом 18 років існування Комісії “швидка конституційна допомога” по даній проблемі була надана, наприклад, таким державам, як: Словенія, Хорватія, Боснія і Герцеговина,Сербія, Азербайджан, Грузія, Естонія, Молдова [2] та багатьом іншим [9, c. 23].

Нині Європейська комісія «За демократію через право» — міжнародний консультативний орган, який об’єднує 58 країн-членів (переважна більшість з них — члени Ради Європи), 6 країн, що мають статус спостерігача, 2 країни зі спеціальним статусом, близьким до статусу спостерігачів, і Білорусь (єдина держава зі статусом асоційованого члена ВК). Кожна з цих країн має від одного до трьох представників. Держави-члени призначають їх строком на чотири роки. Це відомі в своїх країнах теоретики та практики права: переважно професори університетів, котрі викладають конституційне та міжнародне право, судді верховних і конституційних судів, депутати національних парламентів і високопоставлені чиновники. Так чи інакше, всі країни дуже ретельно підходять до питання висунення кандидатур для власного представництва у Венеціанській комісії. Тому сьогодні вона складається виключно з фахівців, котрі безпосередньо працювали та працюють у сферах конституційного права й захисту прав людини [8, c. 10].

Після 2002 року Європейська комісія «За демократію через право» фактично розширила сферу своєї діяльності, перетворившись із «інструменту невідкладної конституційної допомоги» на форум з обміну досвідом у галузі права. Особливістю нинішнього статусу ВК є те, що формально вона не має реальних повноважень, а її рекомендації — обов’язкового характеру. Проте протягом більш як 20 років існування Венеціанська комісія здобула таку поважну репутацію, що країни просто не можуть ігнорувати її пропозиції. Це дуже важливо, оскільки, подаючи законодавчий акт на розгляд ВК, країна вже бере на себе зобов’язання відповідально поставитися до подальших рекомендацій.

Ще один напрямок діяльності Комісії пов’язаний з Базою даних (CODICES), яка була створена Секретаріатом Комісії в Страсбурзі й являє собою в друкованому еквіваленті приблизно 100 000 сторінок тексту. Крім викладу більш ніж 4000 судових рішень, опублікованих у Бюлетені, база даних CODICES містить більше 5000 повних текстів рішень в основному англійською та французькою, а також ще 24 мовами. Всі спеціальні випуски Бюлетенів також включені до CODICES. Крім того, в базі даних є повні тексти багатьох конституцій. CODICES існує на компакт-диску і доступна через Інтернет.

Її оновлення здійснюється одночасно з випуском Бюлетеня, тобто три рази на рік. Безумовно, Бюлетень має додаткову перевагу і величезне значення для бази даних CODICES. Мова йде про системний покажчик, який регулярно оновлюється по мірі подальшого розвитку в сфері конституційного правосуддя та дозволяє здійснити пошук інформації в базі даних по конкретним темам [7, c. 128-129].

Бюлетень конституційного правосуддя і база даних CODICES дозволяють усім зацікавленим особам отримувати інформацію, доступну раніше лише тим, хто мав у своєму розпорядженні спеціалізовану бібліотеку. Ці інструменти суттєво полегшують роботу спеціалістів, дозволяють проводити порівняльні дослідження, використовувати зарубіжну практику, зокрема в сфері конституційної юстиції. Відмінності в конституційній судовій практиці різних країн все частіше стають результатом усвідомленого вибору, а не випадкового збігу обставин. Так, вільний обіг інформації є потужним двигуном “трансконституціоналізму”, що дозволяє різним судам переймати у своїх колег досвід в сфері конституційного права [6, c. 146].

Нарешті, ще одним важливим напрямком діяльності Комісії, пов’язаним із організацією конституційної юстиції, є семінари, що проводяться спільно з судами. У зв’язку з запитами, що надходили від багатьох конституційних судів, Комісія вирішила проводити з ними спільні семінари. Починаючи з 1996 року, семінари і конференції відбулися у Вірменії, Азербайджані, Боснії та Герцеговині, Грузії, Киргизстані, Латвії, Литві, Молдові, Польщі, Росії, Румунії, Словакії, Україні, Франції, Хорватії, Естонії та Південній Африці. На них розглядались такі практичні питання, як: порядок розгляду справ у суді і фінансування судів, а також теми, які стосувалися основних принципів конституційного права (наприклад, поділ влад, незалежність суддів) [6, c. 147].

Висновки та рекомендації Венеціанської комісії не є і не можуть бути обов’язковими. Врешті решт кожна держава сама визначає, які обрати систему розподілу влади, форму правління, виборчу систему, судоустрій. Венеціанська комісія – не судовий орган (на відміну від Європейського суду з прав  людини) і не встановлює порушень тих чи міжнародних документів. Її висновки часто не є категоричними, а скоріше нагадують наукові роздуми на тему конституціоналізму, фундаментальних прав, демократичності положень досліджуваних законопроектів або законів.

Спираючись на наведені приклади, можна стверджувати: Європейська комісія «За демократію через право» є впливовим учасником законотворчого процесу в державах. Рекомендації Європейської комісії «За демократію через право» є вмотивованими, адже підкріплені вагомим юридичним досвідом авторів. При цьому Венеціанська комісія аналізує подані на її розгляд законопроекти постатейно, підкреслюючи як вдалі ідеї в їхніх текстах, так і можливі недоліки та проблеми, що можуть виникнути в разі їх прийняття. Однак ВК не характеризує документ у цілому: її основним завданням є практична допомога в пошуках найефективніших форм оптимізації законодавства та забезпечення прав і свобод громадянина. Тобто Венеціанська комісія є своєрідним інструментом Ради Європи з упровадження європейських цінностей.

У своїх настановах члени Європейської комісії «За демократію через право» детально тлумачать зміст демократичних цінностей, принципи роботи органів державної влади, функціонування законів, норми права та форми контролю за їх виконанням.

Венеціанська комісія підготувала сотні висновків і десятки досліджень, кодексів та керівних принципів у різних сферах конституційного права. Результатами її роботи користуються національні та міжнародні інституції, зокрема, Європейський Союз. Європейський суд з прав людини здійснив посилання на висновки Венеціанської комісії у більш ніж 40 своїх рішеннях. Отже, внесок Венеціанської комісії у справу систематизації та поширення стандартів конституційного права у Європі та світі є загально визнаним [1, c. 325].

Висновки. Таким чином, діяльність Комісії “За демократію через право” дозволяє їй виконувати своє основне статутне завдання – сприяти консолідації демократичних інститутів у різних країнах. За допомогою досліджень Комісія здійснює порівняльний аналіз тем, пов’язаних з функціонуванням органів конституційної юрисдикції в усіх державах-членах, а також сприяє збагаченню прецедентного права судів у Західній Європі та Північній Америці.

Водночас, як вже зазначалося вище, Венеціанська комісія має чітко окреслену сферу компетенції – конституційне право, і такі законопроекти, як, наприклад, проект кримінально-процесуального кодексу, закон про адвокатуру або проект закону про суспільне телебачення, розглядаються нею спільно з Правовим директоратом РЄ або передаються на його окремий розгляд.

Необхідно пам’ятати, що висновки Венеціанської комісії – це не готовий правовий рецепт вирішення питання, а вишукана фахова спроба спрямування  думки національного нормопроектувальника  і законотворця у русло європейської конституційної спадщини.

Не викликає сумнівів, що Європейська Комісія “За демократію через право” використовує у своїй діяльності різні форми, що надає їй можливість виходити за межі надання суто письмових рекомендацій. Формами діяльності Комісії одночасно є й надання письмових рекомендацій, висновків, підготовка керівних принципів й активність, яку можна назвати “польовою” роботою, що пов’язана із перебуванням експертів у державах з метою проведення навчальних заходів, поширенням досвіду роботи органів конституційної юрисдикції в різних країнах.

Список використаної літератури

1. Букіккіо Дж. Венеціанська комісія Ради Європи та Україна: напрями співпраці [Текст] / Дж. Букіккіо // Право України. — 2012. — № 10. — С. 324-326
2. Деятельность Венецианской Комиссии [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/site/main/Presentation_RUS.asp.
3. Примченко, О. Щоб так, то ні: Попередні висновки Венеціанської комісії [Текст] / Олександра Примченко // Дзеркало тижня. — 2010. — № 27. — С. 1,6
4. Селіванов, А. Конституційне законодавство в Україні: шляхи розвитку та проблеми вдосконалення очима фахівців Венеціанської комісіїї [Текст] / Анатолій Селіванов // Голос України. — 2010. — 18 листопада. — С. 5
5. Спільний висновок Венеціанської Комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо законопроекту «Про вибори народних депутатів України» [Текст] // Вибори та демократія. — 2011. — № 4. —  С. 62-81
6. Ставнійчук М. Окремі проблеми новітнього конституційного процесу у світлі висновків Європейської Комісії «За демократію через право»  (Венеціанська Комісія) [Текст] / М. Cтавнійчук // Право України. — 2012. — № 8.- С.146-153
7. Федорова А. Венеціанська комісія та Україна: правові аспекти співпраці [Текст] / А. Федорова // Право України. — 2011. — № 7. — С. 128-138
8. Цирфа, Ю. Венецаінськ комісія -Україна: жодної романтики [Текст] : Інтерв’ю з членом Венеціанської комісії від України Мариною Іванівною Ставнійчук / Юлія Цирфа // Віче. — 2010. — № 23. — С. 10-13
9. Цирфа, Ю. Венеціанська комісія вітає «плацдарм для обговорення» і виступає проти політизації мовного питання [Текст] : Розмова з членом Венеціанської комісії від України Мариною Іванівною Ставнійчук / Юлія Цирфа // Віче. — 2011. — № 9. — С. 23-25
10. European Commission for Democracy through Law (Venice Commission) 1ST Draft Law on Amendments to the Constitution of Ukraine (Registration number 3207-1 – 1 July 2003) (CDL (2003) 79) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.venice.coe.int/docs/ 2003/CDL(2003)079-e.pdf.
11. European Commission for Democracy through Law (Venice Commission) 2nd Draft Law on Amendments to the Constitution of Ukraine (Registration number 4105 – 4 September 2003) (CDL (2003) 80) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.venice.coe.int/docs/2003/CDL(2003)080-e.pdf.