Однією з найважливіших ознак сучас­ного етапу розвитку світової економіки є посилення інтеграційних процесів і як наслідок — зростання обсягу транснаціона­льних перевезень, міжнародного транзиту вантажів.

Вигідне географічне положення Украї­ни на шляху основних транзитних потоків між Азією та Європою, наявність незамерзаючих морських портів та розвинутої мережі залізниць, автомобільних доріг, трубопроводів зумовлює її перевагу як країни-транзитера енергоресурсів, зокрема, нафти і нафтопродуктів.

Сучасний дорожньо-транспортний комплекс України за своїми функціональними параметрами має загально євро­пейське значення. Організація і розвиток на її території чотирьох міжнародних транс­портних коридорів у складі єдиної транспортної системи TRACECA створю­ють реальні умови для комбінованої схеми перевезення вантажів найкоротшим шля­хом у напрямку басейнів Балтійського, Чор­ного та Каспійського морів. Реалізація Основної багатосторонньої угоди щодо міжнародного транспортного коридору TRACECA вимагають уніфікації при кордо­нних процедур, єдиної політики справляння транзитних зборів та гармонізації законо­давства щодо транзитних перевезень.

Інтеграція України в Європейську транспортну систему вимагає здійснення низки заходів, спрямованих на удоскона­лення транспортно-митної інфраструктури, розвиток системи страхування вантажів та їх інформаційного супроводу, впрова­дження сучасних технологій організації пунктів пропуску на державному кордоні.

Відповідно до положень ст. 2 Міжна­родної конвенції про узгодження умов здійнення контролю вантажів на кордонах (Женева, 21.10.1982 р.), ратифікованої Україною 2002 р., з метою прискорення між­народних перевезень вантажів державам- учасницям (Україною ратифіковано в 2002 р.) слід скоротити перелік вимог щодо дотримання формальностей, видів і трива­лості контролю вантажопотоків.² А ІІІ-ю Міжнародною Євразійською конвенцією з проблем транспорту (Санкт-Петербург, 2003    р.) визначено «скорочення часу простою на кордонах, пов’язаного з прохо­дженням митного, санітарного контролю» однією з найважливіших засад інтегра­ційного процесу в євроазійську транспорту систему.

З огляду на це, актуальним є ство­рення мережі залізниць, у межах міжна­родних транспортних коридорів, терміналів, сучасних перевантажувальних комплексів (наприклад, Мостиська, Усатово, Одеса- Порт), оснащених великоваговими ванта­жопідйомниками «Caterpillar», портальними кранами нового покоління «Маріуполець» та іншим сучасним обладнанням, не обхід­ним для обробки партій нафти та нафто­продуктів (в тому числі для накопичення суднових партій для переміщення в режимі «транзит»), а також розвиненої мережі вантажних митних комплексів (далі — ВМК) — суб’єктів, які реалізують найширший спектр операцій, необхідних для забезпе­чення транзиту.

Пріоритетним напрямком діяльності ДМСУ щодо мінімізації витрат на операції, пов’язані з переміщенням товарів і транс­портних засобів, є (відповідно до Концепції модернізації діяльності митної служби України від 17.10.2006 р.) створення

досконалої митної інфраструктури як цілісного комплексу, який складають митні органи, установи та організації, а також суб’єкти митних правовідносин, які забезпе­чують здійснення митних формальностей шляхом надання відповідних послуг — митні брокери, страхові компанії, митні пере­візники, транспортно-експедиційні компанії, склади тимчасового зберігання, митні ліцензійні склади, термінали, автопорти та вантажні митні комплекси.

Вантажний митний комплекс є важливим елементом митної інфрастру­ктури і визначається як розташований на визначеній митним органом ділянці території комплекс будівель, споруд, інженерно-технічних засобів і комунікацій, необхідних для здійснення митного контро­лю та митного оформлення переміщуваних через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Відповідно до п. 1.6. Типового положення про вантажний митний комплекс як спеціалізовану митну органі­зацію у ВМК включаються об’єкти, необхідні і достатні для здійснення митного офор- млння вантажів, що перевозяться автомо­більним і залізничним транспортом, для здійснення державних видів контролю, передбачених законодавством України.

Кількість ВМК у відповідному транс­портному вузлі, місця їх розташування, технічне оснащення, пропускна спромог- ність залежить від таких факторів як вид транспорту, вид вантажу, кількість пунктів перевалки вантажів тощо.

Проблемним в організації діяльності терміналів, ВМК є формальне виконання вимог організаційного, технологічного хара­ктеру, недостатній рівень технічного осна­щення, а також недотримання прав і законних інтересів суб’єктів зовнішньо­економічної діяльності (далі — ЗЕД) в процесі надання їм відповідних послуг.

Основними завданнями ВМК є:

• підвищення ефективності митного кон­тролю;
• скорочення часу простою транспортних засобів шляхом проведення митного оформлення за принципом „Єдиного офісу”;
• прискорення вантажообігу шляхом ско­рочення часу на перевантаження з од­ного виду транспорту на інший;
• зниження вартості перевезень вантажів;
• наближення якості послуг, що нада­ються, до рівня міжнародних стандартів;
• забезпечення стягнення максимуму митних платежів і зборів, передбачених чинним законодавством.

З огляду на потребу в забезпеченні дотримання законних прав і інтересів суб‘єктів ЗЕД та у виконанні завдань, покладених на ВМК, нагальним є перехід від регламентації посередницького ринку митних послуг, в тому числі й тих, що надаються ВМК, відомчими актами ДМСУ до законодавчого регулювання зазначених відносин. Було б доцільним доповнити чинний Митний кодекс України статтею, яка б містила перелік послуг, що надаються суб‘єктам ЗЕД, котрі переміщують товари через митний кордон України (наприклад, надання транспортно-експедиційних пос­луг, охорона та страхування вантажів; надання посередницьких послуг з декла­рування товарів; послуг зі зберігання товарів; виконання навантажувально-роз- вантажуваньних операцій; організація сер­вісу для транспортних засобів; надання послуг інформаційного характеру з питань митної справи тощо).

Крім того, рівень облаштування ВМК є неоднаковим. Так, одні ВМК мають все необхідне для проведення митного кон­тролю та митного оформлення: добре обладнані приміщення для роботи поса­дових осіб контрольних служб, належним чином обладнані складські приміщення, оглядові майданчики, сучасне обладнання для навантажувально-розвантажувальних операцій тощо, а в інших ВМК взагалі відсутні окремі складові його інфраструк­тури або ж вони обладнані з порушенням вимог чинного законодавства. Оскільки ж, відповідно до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (в ред. 1999 р.), митні органи (митні адміністрації) повинні впроваджувати стан­дартизацію та спрощення процедур, вдосконалення технологій митного контролю, то й інфраструктура будь-якого ВМК має відповідати певному стандарту. А, отже, було б доцільним закріплення на законодавчому рівні, зокрема в Митному кодексі України (далі — МКУ), норми щодо обов’язкових характеристик, елементів ВМК. Наприклад, конструкція огорожі по всьому периметру території ВМК має виключати будь-яку можливість несанкціо­нованого проникнення сторонніх осіб на територію комплексу або несанкціоно­ваного доступу до товарів, що перебувають під митним контролем.

Інфраструктуру ВМК мають складати належним чином облад­нані приміщення служб контролю, передба­чених статтею 27 МКУ та представників Торговельно-промислової палати України, а також приміщення суб’єктів підприємни­цької діяльності, що здійснюють деклару­вання товарів і транспортних засобів, стра­хування вантажів, надання транспортно- експедиційних послуг; місця для здійснення навантажувально-розвантажувальних опе­рацій; місця для проведення огляду товарів, що обслуговуються комплексом; обладнані системами відеоспостереження за рухом товарів митний склад відкритого типу та склад тимчасового зберігання відкритого типу; забезпечені цілодобовою охороною місця для стоянки автотранс­порту та транспортних засобів з вогне- безпечними вантажами; пункт технічного обслуговування вантажного автотранспо­рту; пункт громадського харчування та медичний пункт. Важливим також є забезпечення режиму зони митного конт­ролю який виявляється втому, що будь-яке переміщення вантажів за межі ВМК здійснюється лише після проходження всіх видів контролю і тільки з дозволу митного органу.

Митниця, в зоні діяльності якої функціонує ВМК, має право встановлювати додаткові вимоги щодо його облаштування.

Відповідно до ст. 71 МКУ ВМК може входити до Митної служби України як спеціалізована митна організація або нале­жати на праві власності юридичній особі — резиденту, зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.

Можливість функціонування держав­ного підприємства у сфері надання митних послуг передбачена Розпорядженням Каб­міну України від 17.04.2008р. № 622-р „Про утворення державного підприємства” Український вантажний комплекс”. Відпо­відно до Розпорядження основними завда­ннями зазначеного державного підприє­мства є надання юридичним і фізичним особам послуг, пов’язаних із здійсненням операцій з товарами, які перебувають під митним контролем.

Доцільним вбачається розміщення підрозділів державного підприємства „Укра­їнський вантажний комплекс” в тих пунктах пропуску, де відсутня належна митна інфраструктура.

Наслідком створення зазначеного державного підприємства є альтернатива на ринку митних послуг, що, своєю чергою, дасть можливість покращити екологічний стан на митному кордоні, підвищити рівень якості послуг, скоротити кількість випадків формального підходу у дотриманні вимог організаційного, технічного та техно­логічного характеру, передбачених Поста­новою Кабміну України від 07.04.2003р. № 476 „Про затвердження вимог, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал”. ⁸ Крім того, поява державного підприємства „Український вантажний комплекс” надасть можливість встановити граничні розміри плати як за послуги, що безпосередньо пов’язані з процедурами митного оформ­лення (наприклад, декларування, збері­гання, навантажувально-розвантажуваль­ні), так і за послуги сервісного, інфор­маційного характеру, що, своєю чергою, призведе до скорочення кількості випадків завищення суб’єктами підприємницької діяльності вартості послуг, а, отже, сприятиме захисту інтересів споживачів митних послуг.

Пріоритетом у функціонування як новоутвореного державного підприємства «Український вантажний комплекс», так і тривалий час діючих приватних ВМК є максимальне прискорення проходження вантажами всіх передбачених законодав­ством видів контролю на кордоні. Як приклад, в діючих у пунктах пропуску «Ягодин», «Шегині» ВМК створено умови для здійснення контролю різними службами одночасно. Функціонування таких ВМК забезпечує цивілізовані умови перевезення вантажів.

Створення цивілізованого ринку мит­них послуг (на засадах законності, прозо­рості та добросовісної конкуренції) сприя­тиме прискоренню процедур митного офор­млення, підвищить ефективність митного контролю та інших видів державного контролю, передбачених чинним законо­давством. Дієвість же та ефективність митних процедур може істотно вплинути на економічну конкурентноздатність держави, зокрема, на її транзитну привабливість.

ЛІТЕРАТУРА

1. Коцан Н.Н. Територіальна організація митної діяльності в Україні. — Луцьк, 2005. — с. 318.
2. Зеркалов Д.В. Транспортное обеспечение международной торговли: справочник. — К.: Дакор, КНТ, 2007. — 628 с.
3. Лист ДМСУ від 09.2002 р. № 11/4-19-8775- ЕП.
4. Наказ ДМСУ №647 від 07.07р. «Про затвердження Типового положення про вантажний митний комплекс як спеціалізовану митну організацію // Таможений брокер. — 2007. — №8 (123).
5. Зеркалов Д.В. Транспортное обеспечение международной торговли: справочник. — К.: Дакор, КНТ, 2007. — 628 с.
6. Митний кодекс України: Науково-практичний коментар. — Київ: Правова Єдність, 2008. — 757 с.
7. Розпорядження Кабміну України від 17.04.2008р. № 622-р „Про утворення державного підприємства” Український вантажний комплекс”// Офіційний вісник України. — 2008.
8. Постанова Кабміну України від 07.04.2003р. № 476 „Про затвердження вимог, яким повинен відповідати вантажний митний комплекс, автопорт, автотермінал” // Офіційний вісник України. — 2008.