Вступ

Важливим елементом будь-якої валютної системи є валютний курс. Валютний курс визначає співвідношення між двома валютами, за допомогою якого відбувається обмін однієї валюти на іншу, тобто це ціна, за якою може бути продана або куплена валюта однієї країни, виражена в валюті іншої країни. Він є формою світової ціни кредитно-паперових грошей. Валютний курс є одним з основних комплексних індикаторів макроекономічної стабільності і чинником, який у значній мірі впливає на соціально-економічний розвиток країни [7, с. 112].

В умовах швидкої інтернаціоналізації та глобалізації економічних процесів валютний фактор стає одним з головних елементів світової економіки. Практика показує, що його роль вже давно вийшла за межі обслуговування зовнішньоторговельних операцій. Формування валютних курсів та їх регулювання відбувається під дією не тільки економічних, а й політичних чинників як міжнародного, так і внутрішнього характеру. Особливо відчутним вплив цих чинників став в умовах світової фінансової кризи [7, с. 112].

Україна вже має власний досвід формування валютного курсу та боротьби з кризовими явищами. Валютний ринок відіграє важливу роль не лише в міжнародній торгівлі, а й взагалі у створенні умов для функціонування економіки в глобальних масштабах. Зрозуміло, що без його динамічного розвитку міжнародна торгівля та міжнародні інвестиції в сьогоднішніх масштабах були б просто неможливими.

За визначенням, валютний курс являє собою звичайну ціну, за якою одна валюта конвертується в іншу. Насправді ж його роль набагато важливіша. Завдяки тому, що він формується під впливом надзвичайно широкого спектра факторів — від економічних та політичних до психологічних — валютний курс є своєрідним барометром, який характеризує стан даної країни порівняно з іншими країнами та слугує сполучною ланкою між національною і світовою економіками.

1. Сутність та визначення валютного курсу

Визначення валютного курсу ускладнюється тим, що чинники, які його формують, є досить мобільними і їх взаємний вплив часто може нейтралізувати або підсилювати дію один одного.

Валютний курс акумулює в собі інформацію, яка співвідноситься з усіма сферами світогосподарських зв’язків, а також відображає поточний та перспективний стан економіки та швидко реагує на її зміни.

Якщо знайти коректний спосіб визначення обмінних курсів, то можна передбачити їх коливання. Прогнозування валютних курсів є важливим питанням як для визначення макроекономічної стратегії держави (програми розвитку країни), так і для компаній, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю. Динаміка курсів валют позначається на можливостях експорту, прибутковості міжнародної торгівлі та інвестиційних операцій. Від неї залежить прогнозованість макроекономічної ситуації та фінансових результатів економічної діяльності.

Розуміння та передбачення валютних курсів є особливо важливим для України, економіка якої більш ніж на 90 % пов’язана із  зовнішньоторговельним оборотом. Аналіз торговельного балансу та ВВП дає підстави зробити висновок, що за рахунок експорту в Україні формується близько 50 % ВВП, тоді як понад 40 % ВВП витрачається на імпорт.

Валютний курс в Україні формувався під впливом складних і суперечливих процесів, характерних для перехідного періоду. Наша країна пережила досить тривалий період девальвації національної валюти, основними причинами якої були падіння ВВП, інфляція, дефіцит бюджету і торговельного балансу, зростання заборгованості уряду.

Валютний курс необхідний для:

— обміну валютами при торгівлі товарами, послугами, при русі капіталів та кредитів;

— порівняння цін світових та національних ринків, а також вартісних показників різних країн, виражених у національних або іноземних валютах;

— періодичної переоцінки рахунків в іноземній валюті фірм та банків [4, с. 266].

Валютний курс учасники обміну розглядають як коефіцієнт перерахунку однієї валюти в іншу, який визначається співвідношенням попиту та пропозиції на валютному ринку. Однак вартісною основою валютного курсу є паритет купівельних спроможностей валют, який виражає співвідношення середніх рівнів національних цін на товари, послуги, інвестиції. Ця економічна (вартісна) категорія є атрибутом товарного виробництва і відображає виробничі відносини між товаровиробниками та світовим ринком. Під час продажу товарів на світовому ринку продукт національної праці дістає суспільне визнання на основі інтернаціональної міри вартості.

Отже, валютний курс опосередковує абсолютну обмінюваність товарів у межах світового господарства. Вартісна основа валютного курсу обумовлена тим, що в кінцевому підсумку інтернаціональна ціна виробництва як база світових цін будується на національних цінах виробництва в країнах, що є головними постачальниками товарів на світовий ринок [4, с. 267].

Як будь-яка ціна, валютний курс відхиляється від вартісної основи — паритету купівельної спроможності валют — під впливом попиту та пропозиції валюти. Співвідношення такого попиту та пропозиції залежить від багатьох чинників, які відображають зв’язок валютного курсу з іншими економічними категоріями — вартістю, ціною, грошима, процентом, платіжним балансом та ін. [4, с. 268]

Розрізняють кон’юнктурні та структурні (довгострокові) чинники, які впливають на валютний курс.

Кон’юнктурні чинники пов’язані з коливаннями ділової активності, політичної та військово-політичної обстановки, з чутками (іноді ажіотажними), здогадками та прогнозами [4, с. 268].

Поряд з кон’юнктурними чинниками, вплив яких важко передбачити, на попит та пропозицію валюти, тобто на динаміку її курсу, впливають і відносно довгострокові тенденції, які визначають стан тієї чи іншої національної грошової одиниці у валютній ієрархії. Серед цих чинників можна назвати такі:

1. Зростання національного доходу. Цей чинник зумовлює підвищений попит на іноземні товари, водночас товарний імпорт може збільшувати відплив іноземної валюти.
2. Темпи інфляції. Співвідношення валют за їх купівельною спроможністю (паритет купівельної спроможності) є своєрідною віссю валютного курсу, тому на валютний курс впливають темпи інфляції. Чим вищі темпи інфляції в країні, тим нижчий курс її валюти, якщо не протидіють інші фактори. Таку тенденцію звичайно можна простежити в середньо- та довгостроковому плані. Вирівнювання валютного курсу, приведення його у відповідність з паритетом купівельної спроможності відбуваються в середньому протягом двох років.
3. Стан платіжного балансу. Активний платіжний баланс сприяє підвищенню курсу національної валюти, бо при цьому збільшується попит на неї з боку зовнішніх боржників. Пасивний платіжний баланс породжує тенденцію до зниження курсу національної валюти, тому що боржники продають її на іноземну валюту для погашення своїх зовнішніх зобов’язань. У сучасних умовах зріс вплив міжнародного руху капіталів на платіжний баланс і відповідно на валютний курс, оскільки конкурентом валютного ринку є ринок цінних паперів — акцій, облігацій, векселів, короткострокових депозитів.

У країнах, що розвиваються, ринок цінних паперів може гальмувати зростання курсу іноземної валюти, відволікаючи вільну грошову готівку від обміну на ВКВ.

4. Різниця процентних ставок у різних країнах. Вплив цього фактора на валютний курс зумовлюється двома основними обставинами. По-перше, зміна процентних ставок у країні впливає за інших рівних умов на міжнародний рух капіталів, насамперед короткострокових. Підвищення процентної ставки стимулює приплив іноземних капіталів, а її зниження заохочує відплив капіталів, у тому числі і національних, за кордон. По-друге, процентні ставки впливають на операції валютних ринків та ринків позичкових капіталів.
5. Діяльність валютних ринків та спекулятивні валютні операції. Якщо курс якої-небудь валюти має тенденції до зниження, то фірми та банки завчасно продають її на більш стійкі валюти, що погіршує позиції ослабленої валюти. Валютні ринки швидко реагують на зміни в економіці та політиці, на коливання курсових співвідношень. Тим самим вони розширюють можливості валютної спекуляції та стихійного руху «гарячих» грошей.
6. Ступінь використання певної валюти на євроринку і в міжнародних розрахунках. Наприклад, той факт, що 60-70% операцій євробанків виконується в доларах, визначає масштаби попиту на цю валюту та її пропозицію. На курс валюти впливає і ступінь її використання в міжнародних розрахунках.
7. Ступінь довіри до валюти на національному та світовому ринках. Вона визначається станом економіки та політичною обстановкою в країні, а також розглянутими вище чинниками які впливають на валютний курс, причому дилери враховують не лише темпи економічного зростання, інфляції, рівень купівельної спроможності валюти, співвідношення попиту та пропозиції валюти, а й перспективи їх динаміки.
8. Валютна політика. Співвідношення ринкового та державного регулювання валютного курсу впливає на його динаміку. Формування валютного курсу на валютних ринках через механізм попиту та пропозиції валюти, як правило, супроводжується різкими коливаннями курсових співвідношень. На ринку складається реальний валютний курс — показник стану економіки, грошового обігу, фінансів, кредиту та ступеня довіри до певної валюти. Державне регулювання валютного курсу спрямоване на його підвищення або зниження виходячи з завдань валютно-економічної політики.
9. Ступінь розвитку фондового ринку, який є конкурентом валютному ринку. Фондовий ринок може залучати іноземну валюту безпосередньо, а також «відтягувати» кошти в національній валюті, які могли б бути використані на валютному ринку для купівлі іноземної валюти [4, с. 269-270].

Коливання валютного курсу впливають на співвідношення експортних та імпортних цін, конкурентоспроможність фірм, прибуток підприємств. Різкі коливання валютного курсу посилюють нестабільність міжнародних економічних, зокрема валютно-кредитних та фінансових, відносин, викликають негативні соціально-економічні наслідки, втрати одних та виграші інших країн.

При зниженні курсу національної валюти, якщо не протидіють інші чинники, експортери або отримують експортну премію при обміні вирученої іноземної валюти, яка подорожчала, на національну валюту, яка подешевшала, або мають можливість продавати товари за цінами, нижчими від середньосвітових. Але одночасно зниження курсу національної валюти впливає на подорожчання імпорту, що стимулює зростання цін у країні, скорочення ввезення товарів та споживання або розвиток національного виробництва товарів замість імпортних. Зниження валютного курсу скорочує реальну заборгованість у національній валюті та збільшує тягар зовнішніх боргів, виражених в іноземній валюті. Невигідним стає вивезення прибутків, процентів, дивідендів, які одержують іноземні інвестори у валюті країн перебування. Ці прибутки реінвестуються або використовуються для закупівлі товарів за внутрішніми цінами і наступного їх експорту [4, с. 271].

При підвищенні курсу» національної валюти внутрішні ціни стають менш конкурентоспроможними, ефективність експорту знижується, що може призвести до стагнації експортних галузей національного виробництва. Імпорт, навпаки, розширюється. Стимулюється приплив у країну іноземних та національних капіталів, збільшується вивезення прибутків на іноземні капіталовкладення. Зменшується реальна сума зовнішнього боргу, вираженого в обезціненій іноземній валюті [4, с. 272].

2. Динаміка валютного курсу, його зв’язок із інфляцією

Світова фінансова криза проявилася в Україні суттєвим скороченням експортних доходів разом із ускладненням доступу до зовнішніх запозичень, що спричинило дефіцит іноземної валюти на внутрішньому ринку й негативно вплинуло на курсову динаміку гривні до основних іноземних валют. Упродовж 2008-2010 рр. Національний банк України проводив оперативні дії з метою нівелювання різких курсових коливань гривні для попередження розбалансування ситуації на валютному сегменті грошово-кредитного ринку. В основних засадах грошово-кредитної політики НБУ на 2011 рік [1]        пріоритетом вказано досягнення та підтримку цінової стабільності в державі, критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін, забезпечення щорічного його зниження та доведення в 2014 р. до рівня 5 % і подальшого утримання в межах 3-5 %.

Курсова політика в Україні, загальний зміст якої полягає у визначенні порядку встановлення й особливостей регулювання динаміки обмінного курсу національної грошової одиниці, протягом 2010 р. сприяла стабільності гривні. Упродовж минулого року різких коливань курсу гривні на валютному ринку не спостерігалося [2, с. 12]. У цілому номінальний обмінний курс гривні мав тенденцію до зміцнення. Але в 2011 р. на міжнародних фінансових ринках ще відчуваються наслідки «валютних війн», поточне загострення яких пов’язане з невирішеністю структурних проблем низки провідних індустріальних країн. Імовірні курсові коливання основних світових валют ускладнюватимуть бізнес-середовище, що негативно впливатиме, насамперед, на умови господарювання сировинних економік. За цих умов Україна наражається на ризик небажаних змін у зовнішній кон’юнктурі, тому актуальним є проведення політики валютного курсоутворення, здатної нейтралізувати можливі загрози.

Аналіз останніх публікацій, у яких започатковано вирішення проблеми. Проблеми валют-ної політики у світі та в Україні активно обговорюються науковцями. Суттєві зміни в міжнародній економіці й фінансах впливають на світовий валютний ринок. Останнє дослідження Банку міжнародних розрахунків показало безпрецедентне зростання обсягів торгівлі на світовому валютному ринку — його середньоденні обороти зросли до 4 трлн доларів США [3, с. 26]. Фінансова криза, нові технології та нові учасники змінили структуру світового валютного ринку й засвідчили здатність учасників адаптуватися до змінних умов. Емпірична картина поведінки обсягів валютних резервів під час глобальної фінансової кризи свідчить про тенденцію до їх збільшення всупереч теоретично очікуваному зменшенню. Причиною цього є асиметричні реакції центробанків на припливи та відпливи капіталів за допомогою резервів і валютних курсів [4, с. 61].

Наприкінці 2010 р. та на початку нинішнього року в Міжнародному валютному фонді відбулися важливі події: Рада керуючих Фонду запропонувала нові заходи щодо реформування квот та прав голосу держав-членів, а 3 березня 2011 р. набув чинності пакет реформ квот та прав голосу, ухвалений Радою ще в 2008 р. [5, с. 14]. Зважаючи на нинішню ситуацію, як указує І. Софіщенко, позиції євро як резервної валюти можуть залишитися незмінними [6, с. 52]. Тоді як інтенсивна інтеграція Китаю в міжнародну економіку та фінансову систему вже в середньостроковій перспективі створить передумови для перетворення юаня на міжнародну резервну валюту. Ю. Курза, Ф. Рогач на прикладі країн, що розвиваються, а також країн із перехідними економіками досліджують суперечності реального курсоутворення м’яких валют на основі товарних кошиків [7]. Але недостатньо дослідженими залишаються визначальні чинники валютного курсоутворення в сучасних умовах.

За умов визначення курсу національної грошової одиниці щодо базової валюти за кошиком валют практично цілковито виключається вплив центрального банку на динаміку курсу національної грошової одиниці щодо базової валюти, що може суттєво ускладнити досягнення цілей монетарної політики держави. Утім, використання кошика валют є чи не єдино можливим методом установлення курсу для міжнародних розрахункових одиниць, таких як СПЗ, ЕКЮ тощо.

Рис. 1. Динаміка курсу гривні (за 100 доларів США) і кумулятивні базисні темпи інфляції ( %) за щомісячними даними 1996 — 2011 р.

На рис. 1 наведено динаміку курсу гривні (за 100 доларів США) і кумулятивні базисні темпи інфляції (%) за щомісячними даними 1996 — червень 2011 р. Вихідними даними для дослідження є офіційні матеріали Державного комітету статистики України (Індекси споживчих цін у 1991-2010 рр. (до попереднього місяця), (відсотків) — сайт http://www.ukrstat.aov.ua/) і Національного банку України (середній курс гривні (до 1996 року українського карбованця) до іноземних валют, щомісяця, — сайт http://www.bank.aov.ua/ Statist/Statist_data/Exchange_r.xls). Зміна офіційного валютного курсу описується поліномом 6-ого ступеня, що свідчить про складність розвитку процесу в часі, наявність висхідної і спадної динаміки, циклічність змін. Розвиток інфляційних процесів описується з високою часткою імовірності експоненціальною функцією, що підтверджує стабільне зростання індексу споживчих цін у часі. Для визначення щільності зв’язку між коливаннями валютного курсу й індексу споживчих цін розраховано коефіцієнти кореляції за весь період і за окремі роки (табл. 2). Базисні темпи інфляції мають більш щільний зв’язок із валютним курсом (0,858 за весь період), ніж ланцюгові до попереднього місяця (-0, 164). Найбільшою мірою динаміка індексу споживчих цін і валютного курсу збігалася в 1997-1999 рр.

Таблиця 2.  Аналіз взаємозв’язку між коливаннями валютного курсу й інфляцією

Протягом 2001 р. курс національної валюти зміцнився із 543,31 до 529,43 грн/100 дол. США, а кумулятивні темпи інфляції зросли з 281,1 % до 293,9 %, що обумовило від’ємне значення коефіцієнта кореляції (-0,53). Аналогічна ситуація мала місце в 2004 р. — зміна курсу 533,12/530,60 грн/100 дол., зміна темпів інфляції (320,7/355,2 %), коефіцієнт кореляції (-0,89), у 2005 р. — зміна курсу 530,46/505,0 грн/100 дол. США, зміна темпів інфляції (361,2/391,96 %), коефіцієнт кореляції (-0,84). За 2006-2007 рр. коефіцієнти кореляції не розраховано, оскільки курс гривні було зафіксовано на відмітці 505,0 грн/100 дол. США. Отримані результати ставлять під сумнів наявність умов для зміцнення гривні в 2004-2007 рр. Тому падіння курсу гривні до 758,14 грн/100 дол. США у грудні 2008 р. має об’єктивні підстави й добре корелює зі збільшенням кумулятивного індексу інфляції з 524,9 % до 623,9 % (r = 0,53). Аналогічні висновки можна зробити й про 2009 р. — подальше падіння курсу гривні до 797,78 грн/100 дол. США на фоні зростання кумулятивного індексу інфляції до 700,72 % (r = 0,68).

Взаємозв’язок валютного курсу (ВК) і кумулятивних темпів інфляції (К/) описується рівнянням лінійної регресії з множинним коефіцієнтом кореляції R = 0,735, що свідчить про достовірність моделі:

ВК = 0,791 х КІ + 204,88.      (1)

Значення коефіцієнта перед змінною К/, яке менше 1, свідчить про інерційність змін валютного курсу порівняно з інфляцією.

Офіційний обмінний курс гривні до долара США знизився у жовтні — грудні 2008 р. на 58,4 %, а з початку 2008 р. — на 52,5 % — до 7,7 грн/дол. США. Для нормалізації ситуації на валютному ринку НБУ вживав такі заходи: у листопаді — грудні 2008 р. Національний банк посилив механізми банківського контролю за операціями клієнтів із репатріації за межі України іноземних інвестицій, обмежив право банків здійснювати арбітражні операції з купівлі та продажу іноземної валюти, запровадив проведення інтервенцій через механізм валютних аукціонів, уніс зміни до порядку курсоутворення (згідно з якими офіційний курс гривні до долара США має визначатися на рівні курсу, установленого на міжбанківському валютному ринку України).

Протягом 2009 року офіційний курс гривні знизився щодо долара США всього на 3,7 %, утім, динаміка курсу гривні до долара США протягом 2009 року була нерівномірною. Так, на початку року спостерігалися різкі девальваційні сплески як на міжбанківському, так і на готівковому сегментах валютного ринку. Натомість протягом березня-квітня коливання ринкового курсу гривні були незначними, а в травні навіть спостерігалося його укріплення на обох сегментах валютного ринку. Однак із кінця червня поступово відновилася тенденція щодо знецінення гривні відносно долара США, яку вдалося зупинити тільки наприкінці року. Упродовж практично всього 2009 року на валютному ринку відчувався дефіцит іноземної валюти, фундаментальним чинником якого було зниження порівняно з 2008 роком валютних надходжень як за експортними операціями, так і за зовнішніми кредитами та депозитами нерезидентів. Крім того, на ситуацію впливало зменшення валютних надходжень на користь резидентів України за одночасного збільшення переказів іноземної валюти нерезидентам за раніше отриманими кредитами. Національним банком України з квітня 2009 року було започатковано встановлення офіційного курсу гривні до долара США на рівні середньозваженого курсу продавців і покупців на міжбанківському валютному ринку України за попередній робочий день з можливим відхиленням ±2 %.

Найбільш суттєвими чинниками, які впливали на стан валютного ринку в 2010 р., виявилися [8]:

• збільшення обсягів надходжень іноземної валюти від нерезидентів на 20,1 % порівняно з попереднім роком та формування чистого припливу іноземної валюти на рахунки резидентів ззовні (10,6 млрд дол. США) порівняно з її чистим відпливом у 2009 р. (4,2 млрд дол. США);
• розширення міжбанківського валютного ринку — обсяг операцій збільшився порівняно з 2009 р. на 13,1 %;
• активне використання резидентами власної іноземної валюти. У 2010 році на міжбанківському валютному ринку було продано 50,7 % іноземної валюти, отриманої від нерезидентів, тоді як у 2009 р. — 56,7 %. Водночас 58,3 % зовнішніх валютних платежів резидентів у 2010 році було здійснено за рахунок їхньої власної валюти, тоді як у 2009 році це співвідношення становило 61,5 %;
• зацікавленість нерезидентів в ОВДП: обсяг цінних паперів, що перебувають у їхній власності, збільшився за рік у 23,5 раза;
• підвищення міжнародних рейтингів України в іноземній валюті: за шкалою Fitch Ratings — від В- до В, а за шкалою Standard&Poors — від ССС+ до В+;
• зменшення відповідних ризиків кредитування України: індекс ЕМВІ+ Україна знизився з 1002 на 31.12.2009 р. до 436 за станом на 31.12.2010 року.

Завдяки вищезазначеному, у 2010 р. гривня на міжбанківському валютному ринку зміцнилася відносно долара США на 0,38 % до 7,9617 грн/дол. США. Відповідно укріпився й офіційний курс гривні — на 0,29 %.

Результати дослідження взаємного зв’язку динаміки валютного курсу й індексів інфляції до попереднього місяця дозволяють поставити під сумнів безпосередній зв’язок стабільності обмінного курсу і внутрішніх цін. Проте в довгостроковому вимірі такий зв’язок існує, що проявляється в так званому дисциплінарному ефекті фіксації обмінного курсу. Починаючи з 2000 р. до IV кв. 2008 р., відбувався протилежний рух офіційного валютного курсу гривні й інфляційних процесів. Відповідно до економічних законів в умовах, коли темпи інфляції в певній країні перевищують темпи інфляції в країні-якорі, має відбуватися її девальвація. Необґрунтована ревальвація гривні в умовах зростання цін на внутрішньому ринку призвела до її стрімкого обвалу.

Режим валютного курсу України протягом 1996-2000 рр. можна визначити як повзучий, орієнтований на девальвацію гривні випереджальними темпами порівняно з інфляцією. Протягом 2000-2008 рр. його можна визнати фактично стабільно-регресуючим, орієнтованим на ревальвацію гривні при розгортанні інфляційної спіралі. Починаючи з 2009 р., НБУ використовує режим керованого плавання обмінного курсу з посиленням гнучкості обмінного курсу гривні.

За умов, що склалися, необхідно реформувати підходи до валютно-курсової й монетарної політики НБУ, змінивши об’єкт таргетування «обмінний курс» на «рівень інфляції» як першопричину виникнення інфляції витрат. Валютно-курсова політика має передбачати поетапне пом’якшення регуляторних обмежень, нівелювання диспропорцій платіжного балансу, сталий розвиток валютного ринку та стійке зростання попиту на національну валюту, запобігання різким коливанням обмінного курсу гривні завдяки стабілізаційним можливостям офіційних валютних резервів. Зміцненню курсу гривні сприятиме: скорочення зовнішнього боргу, збільшення резервних активів НБУ, профіцит консолідованого бюджету України.

Висновки

У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій одним з ключових параметрів є валютний курс, що відбиває взаємодію національної та світової економік. Валютний курс — це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу, або «ціна» грошової одиниці однієї країни, що визначена в грошовій одиниці іншої країни. Установлення курсу називається котируванням валюти. Правильне його визначення має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності обміну, взаємної вигоди у відносинах економічних суб’єктів різних країн. Величина валютного курсу та режим його функціонування впливають на всю систему макро- та мікроекономічних показників країни, на її конкурентні позиції в економіці. Саме тому визначення та регулювання валютного курсу є важливим елементом економічної політики держави.

Для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання: прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України до Євросоюзу; відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами; зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку; мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів; дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави; залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.

Список використаної літератури

1. Белінська Я. В. Проблеми валютно-курсової стабільності в Україні // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 8. — С. 200-208
2. Береславська О. І. Курсова політика та її вплив на конкурентоспроможність економіки України // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 8. — С. 209-214
3. Гальчинський А. С. Економічна теорія: підручник для студентів неекономічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К. : Вища школа, 2007. — 503, с.
4. Гроші та кредит: Підручник / Михайло Савлук, Анатолій Мороз, Ігор Лазепко; за заг. ред. : М. І. Савлука; М-во освіти і науки України, Київський нац. економ. ун-т ім. В. Гетьмана. — 4-те вид., перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2006. — 740, с.
5. Івасів Б. С. Гроші та кредит: підручник. — К. : Кондор ; Тернопіль : Карт-бланш, 2008. — 527, с.
6. Кораблін С. О. Валютно-курсова політика України: стабілізаційні ефекти та можливі перспективи розвитку // Фінанси України. — 2010. — № 9. — С. 112-123.
7. Корнєва І. В. Регулювання валютного курсу в умовах світової фінансової кризи // Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 8. — С. 233-237
8. Кучеренко С. А. Визначення режиму валютного курсу і його вплив на конкурентоспроможність та економічну свободу країни // Актуальні проблеми економіки. — 2008. — № 4. —  С. 217- 222
9. Щетинін А. І. Гроші та кредит: Підручник. — К. : Центр навчальної літератури, 2005. — 429, с.