Актуальність теми дослідження. В економіці України обсяг невиконання платіжних зобов’язань почав стрімко збільшуватись. Так, кредиторська та дебіторська заборгованість складають суттєву частку відповідно оборотних активів і поточних зобов’язань підприємства — в деяких галузях до 40-50%. Тому для підприємств досить важливим є питання управління дебіторською та кредиторською заборгованістю як на стадії формування, так і на стадії її інкасації.

Ефективна політика управління дебіторами дозволяє розширювати ринки збуту товарів, залучати нових реалізаторів продукції, але прорахунки в роботі з дебіторами можуть призвести до непередбачуваних наслідків, у тому числі і до банкрутства підприємств.

При аналізі кредиторської заборгованості необхідно окремо вивчати наявність, склад та її структуру, частоту і причини створення простроченої кредиторської заборгованості. Особлива увага має приділятися даті виникнення кредиторської заборгованості, термінам її погашення. Окремо повинна вивчатися середня тривалість використання кредиторської заборгованості в обороті підприємства. Бо прорахунки в управлінні кредиторської заборгованості можуть також привести до тяжких наслідків у роботі підприємства.

Актуальність проблеми проявляється в тому, що фінансове становище підприємства, показники платоспроможності й ліквідності безпосередньо залежать від того, наскільки швидко кошти в розрахунках перетворюються в реальні гроші, тобто  підвищення ефективності управління дебіторською й кредиторською заборгованістю відображає поліпшення фінансового стану підприємства.

Дослідження публікацій з проблеми. Вирішення цієї проблеми неможливе без глибоких досліджень економічних механізмів, що визначають зростання дебіторської заборгованості кожного окремого суб’єкта господарювання. Питанням управління фінансами підприємств і таким активом, як дебіторська заборгованість підприємств, присвячена значна кількість теоретичних і прикладних робіт, досліджень вітчизняних і зарубіжних фахівців, серед яких слід особливо зазначити таких вчених-економістів, як І. А. Бланк, В. В. Ковальов, М. М. Крейніна, Л. А. Лахтіонова, Л. О. Лігоненко, Н. М.Новікова, П. Я. Попович. У більшості робіт досліджені теоретичні, методичні аспекти управління дебіторською заборгованістю, однак недостатньо вивченими залишаються питання оперативного управління дебіторською заборгованістю, розподілу відповідальності між підрозділами, що беруть участь у процесі управління даним видом активу.

Мета статті. Метою статті є визначення підходів щодо погодженого управління кредиторською та дебіторською заборгованістю підприємства на основі аналізу дебіторів та кредиторів.

Виклад основного матеріалу. Оборотний капітал відіграє провідну роль у забезпеченні нормальної роботи підприємства, формуванні фінансово-економічної політики, підвищення рівня його рентабельності та платоспроможності в кризових умовах господарювання, забезпечує безперебійність виробничих циклів та сприяє виконанню соціально-економічних програм макроекономічного та мікроекономічного рівня [2, c. 131].

Сьогодні проблема управління дебіторською та кредиторською заборгованістю постала особливо гостро, що пов’язано із проблемами несвоєчасних платежів, повернення боргів у неповному обсязі, виникнення сумнівних боргів унаслідок дії чинників світової економічної кризи.

Під дебіторською заборгованістю розуміється сума боргів, що належить організації від юридичних або фізичних осіб у результаті господарських відносин між ними. Сьогодні практично жоден  господарюючий суб’єкт не існує без дебіторської заборгованості, тому що її утворення й існування пояснюється об’єктивними причинами:

• для організації-боржника — це можливість використання додаткових, причому, безкоштовних, оборотних коштів;
• для організації-кредитора — це розширення ринку збуту товарів, робіт, послуг [4, c. 286].

На відміну від дебіторської заборгованості кредиторська заборгованість сприймається як  зобов’язання, що несприятливо позначається на діяльності підприємства.

Під кредиторською заборгованістю розуміється заборгованість організації по виконанню взятих на себе договірних зобов’язань, або зобов’язань, виконання яких передбачене чинним законодавством (цивільним, податковим, трудовим і т. д) [1, c. 46].

Наявність кредиторської заборгованості є несприятливим чинником для підприємства, що істотно знижує показники при оцінці фінансового стану підприємства, платоспроможності й ліквідності. Виникнення кредиторської заборгованості наступає, у випадку розбіжності дати надходження послуг (товарів, робіт, матеріалів та ін.) з фактичною датою їхньої оплати.

Визначення та зміст дебіторської заборгованості розкриває П(С)БО 2 «Баланс», в якому подано загальні вимоги щодо розкриття інформації про дебіторську заборгованість.

У розділі «оборотні активи» бухгалтерського балансу підприємств відповідно до чинного законодавства показується як поточна дебіторська заборгованість (з терміном погашення до 12 місяців), так і довгострокова (з терміном погашення більше 12 місяців). При цьому по кожному виду заборгованості виділяється заборгованість покупців і замовників, векселі до отримання, заборгованість дочірніх і залежних підприємств, заборгованість учасників (засновників) по внесках в статутний капітал, аванси видані, інші дебітори. Тому управління дебіторською заборгованістю — важлива ділянка роботи фінансових і бухгалтерських служб підприємства.

Виконання її переслідує декілька цілей:

— отримання платежів від дебіторів — одне з основних джерел надходження грошових коштів на підприємство;

— у сучасних умовах існують певні суперечності між політикою в галузі закупівель і політикою продажів, що надає додаткове значення впровадженню ефективних процедур отримання коштів від боржників;

— як показує практика, облік реальних витрат або вигод від кредитних рішень, що приймаються (зокрема, від надання покупцям права на відтермінування платежу) може використовуватися як інструмент розширення продажів і підвищення оборотності поточних активів [1, c. 47].

Залежно від політики оплати підприємством ресурсів (передоплата, оплата за фактом надходження, відтермінування платежу) у підприємства може виникати кредиторська і дебіторська заборгованість. Тоді в операційному циклі підприємства можна виділити виробничий цикл і фінансовий цикл. Виробничий цикл включає часи обороту запасів (сировини, матеріалів, інших ресурсів), незавершеного виробництва і готової продукції (до моменту передачі її покупцеві).

Систему управління дебіторською й кредиторською заборгованістю можна розділити на два великих блоки:

1) кредитна політика, що дозволяє максимально ефективно використовувати заборгованість як інструмент збільшення продажів;

2) комплекс заходів, спрямованих на зниження ризику виникнення простроченої або безнадійної дебіторської заборгованості.

При формуванні кредитної політики потрібно визначити максимально припустимий розмір дебіторської заборгованості як у цілому для компанії, так і по кожному контрагенті (кредитний ліміт). Розраховуючи ці показники, підприємство в першу чергу орієнтується на свою стратегію, тому що збільшення частки ринку вимагає більшого кредитного ліміту, чим утримання своєї ринкової частки й акумулювання вільних коштів. При цьому потрібно підтримувати достатню ліквідність компанії й ураховувати кредитний ризик [2, c. 48].

Разом з тим, для кожного підприємства важливо:

• не допускати необґрунтованого збільшення дебіторів і суми їхніх запозичень;
• уникати дебіторської заборгованості з високим ступенем ризику;
• вчасно виставляти платіжні рахунки, стежити за строками їхньої оплати;
• вчасно, разом з юридичними службами підприємства, вживати заходів по витребуванню простроченої дебіторської заборгованості.

У той же час, представляється необхідним чітко відслідковувати розрахунки із кредиторами, вчасно погашати виниклу кредиторську заборгованість. У противному випадку підприємство може втратити довіру своїх постачальників, банків і інших кредиторів, а також буде вимушене сплачувати штрафні санкції по заборгованості із контрагентами.

Також необхідно відзначити, що дебіторська й кредиторська заборгованість є природною складовою бухгалтерського балансу підприємства, виникнення яких обумовлене розбіжністю дати появи зобов’язань із датою платежу по них.

Від правильного обліку й контролю кредиторською й дебіторською заборгованістю залежить структура активів і пасивів балансу організації, а також визначення прибутку, що підлягає оподатковуванню. Це ще раз підтверджує високу значимість своєчасного і якісного керування заборгованістю підприємства (табл. 1).

Проблеми управління дебіторською заборгованістю, з якими стикаються підприємства, достатньо типові:

1) немає достовірної інформації про терміни погашення зобов’язань компаніями-дебіторами;

2) не регламентована робота з простроченою дебіторською заборгованістю;

3) відсутні дані про зростання витрат, пов’язаних зі збільшенням розміру дебіторської заборгованості і часу її оборотності;

4) не проводиться оцінка кредитоспроможності покупців і ефективності комерційного кредитування;

5) функції збору грошових коштів, аналізу дебіторської заборгованості і ухвалення рішення про надання кредиту розподілені між різними підрозділами. При цьому не існує регламентів взаємодії і, як наслідок, відсутні відповідальні за кожен етап.

Таблиця 1. Систематизація вигід, витрат, втрат, які слід враховувати під час прийняття рішень щодо управління дебіторською та кредиторською заборгованостями [2, c. 49]

Види вигід, витрат і втрат	Дебіторська заборгованість	Кредиторська заборгованість
1.Прямі вигоди	Збільшення товарообігу й відповідно доходу та прибутку від продаж; відносне зниження постійних витрат; одержання знижок за умов авансових платежів постачальникам; економія витрат зі зберігання товарів; зниження податків по безнадійній заборгованості.	Дохід від використання; зменшення середньозваженої вартості капіталу; дохід від інфляції.
2.Прямі витрати	Трансакційні витрати з обслуговування заборгованості; плата за залучення додаткових джерел фінансування.	Трансакційні витрати з залученням коштів; надання знижок за умов авансових розрахунків покупців.
3.Прямі втрати	Втрати від інфляції; списання безнадійної заборгованості.	Штрафи, пені, недотримки у разі порушення строків повернення й інших умов договорів.
4.Альтернативні витрати	Одержання доходу по депозиту або інших видів діяльності.	Втрати знижок у разі оплати товарів з відстрочкою платежу.
5.Втрачені можливості	Репутація вигідного партнера.	Репутація стабільного кредитора.

Саме кредитна політика визначає порядок управління дебіторською заборгованістю і ухвалення рішень, пов’язаних з таким управлінням. Кредитна політика є одним з основних документів будь-якого комерційного підприємства [7, c. 81].

Обмеженню збільшення розміру дебіторської заборгованості сприятимуть наступні заходи:

1. Базовою концепцією системи ефективних кредитних умов є клієнт-орієнтація. Таким чином, кожному покупцю створюються всі умови для дотримання фінансової дисципліни: надаються ефективний кредитний ліміт, ефективний кредитний період, розраховані, залежно від етапу життєвого циклу каналу розподілу, цінові знижки і цінові націнки, стимулюючі покупця до скорочення строків розрахунку за поставлені товари. Очевидно, що при такому розкладі виникнення простроченої дебіторської заборгованості є наслідком небажання платити або справжніх форс-мажорних обставин (що трапляється вкрай рідко). У такому разі кредитор має не тільки юридичні, але і економічні підстави негайно почати процедуру досудового врегулювання господарського спору.
2. Розмір кредиту обмежується розміром ефективного кредитного ліміту, що обмежує ризик зниження оборотності дебіторської заборгованості.
3. Стандарти оцінки покупців і умов надання кредиту знижують ризик виникнення простроченої дебіторської заборгованості і уповільнення її оборотності за рахунок включення в систему дистрибуції тільки кредитоспроможних покупців; концентрації зусиль на найпривабливіших покупцях за критерієм чистого маржинального прибутку; щомісячної оцінки поточної платоспроможності кожного клієнта і призначення кредитного статусу, пов’язаного з посилюванням кредитних умов при негативному відхиленні в оборотності дебіторської заборгованості від необхідного значення; однозначного зв’язку кредитного статусу дебітора і відповідного стандарту надання кредиту.
4. Точне визначення і координація дій всіх фахівців, що беруть участь в інкасації дебіторської заборгованості на всіх стадіях процедур процесу кредитування.
5. Автоматизація процесу відстежування дебіторської заборгованості дозволяє припинити відвантаження у разі невиконання зобов’язань клієнтом.
6. Дії з профілактики виникнення простроченої дебіторської заборгованості на етапі роботи з клієнтом знизять ризик її виникнення [6, c. 128-129].

Висновки. Таким чином, погоджене управління кредиторською та дебіторською заборгованістю передбачає:

— обґрунтування можливості виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості;

— визначення політики надання кредиту та інкасації для різних груп покупців (постачальниками) і видів продукції;

— аналіз і ранжування покупців (постачальників) у залежності від обсягів закупівель, історії кредитних відносин та запропонованих умов оплати;

— контроль розрахунків з дебіторами (кредиторами) за відстрочену або прострочену заборгованість та вивчення причин недотримання договірної дисципліни;

— своєчасне визначення прийомів прискорення боргів та зменшення безнадійних боргів;

— забезпечення умов продажу, що гарантують надходження грошових коштів;

— прогноз надходжень грошових коштів від дебіторів на основі коефіцієнтів інкасації.

Основні прийоми управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства наступні:

— аналіз замовлень, оформлення розрахунків і встановлення характеру дебіторської та кредиторської заборгованості;

— аналіз дебіторів;

— аналіз заборгованості за видами продукції для визначення невигідних з точки зору інкасації товарів;

— оцінка реальної вартості існуючої кредиторської та дебіторської заборгованості;

— зменшення дебіторської заборгованості на суму безнадійних боргів;

— контроль за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості; визначенні конкретних розмірів знижок при достроковій оплаті;

— оцінка можливості факторингу — продажу дебіторської заборгованості.

Список використаної літератури

1. Іванов С.В. Організаційні засади погодженого управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства // Культура народов Причерноморья. – 2012. — №240. – С. 46-49 : [Електронний ресурс] http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/44148
2. Ізмайлова Н. Оцінка стану дебіторської та кредиторської заборгованості підприємств гірничо-металургійного комплексу України в умовах економічної кризи // Економічний аналіз. – 2011.— Випуск 9. Частина 1. – С. 131-138
3. Кодацький В.П. Оцінка фінансового стану суб’єктів господарювання / В.П. Кодацький  // Економіка АПК. — 2005. — № 12.— С.74-76
4. Новицька Н.В. Теоретичні аспекти понять «дебіторська заборгованість» і «кредиторська заборгованість» [Текст] / Н. В. Новицька // Актуальні проблеми економіки. — 2012. — № 2. — С. 286-290
5. Мовчан М.О. Основні проблеми та шляхи вдосконалення обліку дебіторської заборгованості [Електронний ресурс] : http://www.rusnauka.com/1_NIO_2014/Economics/7_154592.doc.htm
6. Папиріна, О. Сумнівна та безнадійна заборгованість: до і після [Текст] / Ольга Папиріна // Бухгалтерія (Додаток до газети Бізнес). — 2011. — 21 березня. — С. 37-39
7. Прус Л.Р. Управління дебіторською заборгованістю суб’єктів господарювання // Вісник Хмельницького національного університету. Cерія: «Економічні науки». – 2010. – Вип. 1. ч. 2.  – С. 126-131
8. Рябокучка, Л. Узгоджені процедури: перевірка обліку дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства [Текст] / Лариса Рябокучка // Незалежний аудитор. — 2013. — № 11. — С. 82-84
9. Скорба О.А. Регулювання обліку дебіторської заборгованості у вітчизняній та зарубіжній практиці // Економіст. — 2009. — №11. — С.50-56.
10. Сухорукова Т. Списання дебіторської та кредиторської заборгованості в податковому та бухгалтерському обліку // Економіка. Фінанси. Право. — 2001. — № 6.— С.26-27