Вступ

Актуальність теми дослідження. Сучасний трансформаційний етап розвитку економіки України потребує нестандартних підходів до створення умов праці, максимально сприятливих для людини, та поліпшення стану охорони праці на вітчизняних підприємствах. Сьогодні кожен третій працівник здійснює трудовий процес на місцях зі шкідливими та небезпечними умовами праці. У цій ситуації необхідні ефективні заходи не тільки поточного, але й випереджального характеру щодо нормалізації умов праці, як на рівні держави, так і на рівні окремого підприємства.

У зв’язку з цим великого значення набувають питання вдосконалення системи управління умовами й охороною праці як одного з основних напрямів соціально-економічного розвитку держави. Проблеми подальшого поліпшення умов праці безпосередньо пов’язані з вирішенням завдань раціонального використання трудових ресурсів, підвищення трудової активності людини, оскільки від цього багато в чому залежить зростання продуктивності, задоволеності працею, мотивації працівника.

Різні аспекти поліпшення умов й охорони праці як факторів підвищення ефективності промислового виробництва досліджували у своїх працях такі українські вчені, як О.І.Амоша, Г.Г.Гогіташвілі, В.С.Джигирей, В.Ц.Жидецький, А.М.Кутиркін, Л.П.Керб, Л.М.Логачова, Н.Д.Лук’янченко, О.В.Мартякова, І.М.Миценко, О.Ф.Новикова, К.Н.Ткачук, С.П.Ткачук, Л.В.Шаульська, В.Г.Шульга та інші.

Метою роботи є розробка системи соціально-економічного управління умовами й охороною праці на основі комплексу теоретичних, методичних і практичних рекомендацій, що забезпечують умови праці на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети було поставлено і вирішено наступні задачі:

• дослідити теоретичні основи управління умовами й охороною праці і їх місце у соціально-економічному розвитку підприємства;
• провести оцінку діючих законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці й розробити пропозиції щодо їх удосконалення;
• узагальнити сучасні методи управління умовами й охороною праці на підприємствах і визначити основні напрями щодо їх удосконалення;
• здійснити аналіз стану умов праці на підприємстві ТОВ «Шторм»;
• розробити напрямки удосконалення управління умовами, охороною праці та безпекою праці на підприємстві;
• розробити механізм функціонування системи соціально-економічного управління умовами праці на підприємстві.

Об’єктом дослідження є процес управління умовами праці на підприємствах.

Предметом дослідження є фактори, методи і механізм соціально-економічного управління умовами праці.

Інформаційною базою роботи є законодавчі акти, рішення і постанови Уряду України з питань охорони праці, статті з періодичних видань та монографії.

Розділ 1. Теоретико-методологічні аспекти формування умов праці на підприємстві

1.1. Умови праці і фактори їх формування

Одним із напрямків організації праці є вдосконалення умов праці. Умови праці — це сукупність факторів зовнішнього середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці. Умови праці на кожному робочому місці формуються під виливом таких груп факторів: виробничих, санітарно-гігієнічних, факторів безпеки, інженерно-психологічних, естетичних та соціальних.

Виробничі фактори обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.

Санітарно-гігієнічні фактори — це температура, вологість, забрудненість повітря, шум, вібрація, освітленість на робочому місці.

Фактори безпеки передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.

Інженерно-психологічпі фактори визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки і технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів. Естетичні фактори визначають привабливість виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.

Соціальні фактори визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат у колективі.

Сприятливі умови забезпечують як соціальну гармонію особи людини, так і її ставлення до праці та задоволення цією працею. Актуальність питання поліпшення умов праці обумовлюється й тим, що зростання рівня освіти працівників вимагає для них змістовної праці в небезпечних умовах. Тому створення сприятливих умов праці має бути одним з головних завдань суспільства, невід’ємною частиною державної соціальної та економічної політики, важливою складовою менеджменту персоналу.

На державних підприємствах трудовим колективам надано великі повноваження щодо поліпшення умов праці. Вони мають право брати участь в обговоренні та затвердженні комплексних планів інженерно-технічних заходів з досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища; контролювати використання коштів на виконання планів; ставити питання про притягнення до відповідальності за порушення норм з охорони праці тощо.

За умовах розвитку ринкових відносин поліпшенню умов праці сприяє й необхідність використовувати в конкурентній боротьбі новітні технології, які базуються на досягненнях науково-технічного прогресу, прагнення досягти зниження витрат на виробництво продукції та відповідного зростання прибутку на підприємствах будь-якої форми власності [6, c. 22-23].

Умови праці поділяються на соціально економічні, які розглядаються в широкому контексті й характеризують суспільне ставлення до них, та виробничі, тобто умови праці безпосередньо на робочих місцях.

ГОСТ 19605-74 «Організація праці. Основні поняття, терміни і визначення» трактує умови праці як «сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці».

Гігієнічна класифікація праці [2, с. 2] визначає умови праці як сукупність факторів трудового й виробничого середовища, у якому здійснюється діяльність людини.

На формування умов праці впливають фактори, які поділяються на три групи (рис. 1).

Отже, умови праці — це складові зовнішнього середовища, що оточує працівника. Інакше їх ще називають факторами середовища. Вони об’єднуються в такі групи:

• фізичні;
• хімічні;
• біологічні;
• радіаційні.

Умови праці можуть бути: а) оптимальні — при них зберігається здоров’я людини і створюються передумови для підтримки високого рівня працездатності; б) припустимі — вони визначають рівень факторів середовища, що не перевищує норми: в) шкідливі — їх підрозділяють на чотири ступені шкідливості [11, c. 38-39].

З позиції безпеки праці розрізняють припустимий рівень цих факторів, що встановлюється спеціальними нормами. Створення нормальної атмосфери на робочих місцях, що сприяло б продуктивній праці, залежить, по-перше, від природних умов (клімату, часу року і т. д.); по-друге, від технологічного процесу; по-третє, від самих працівників.

Технологічний процес виробництва впливає на умови праці. Так, у гарячому цеху тяжкі умови праці, а це вимагає більш складних заходів нормалізації. Джерелами професійної шкоди можуть бути не тільки особливості технології, а й порушення в організації праці, недотримання санітарних норм праці.

Система факторів впливає на людину опосередковано через сукупність системи елементів, які безпосередньо визначають умови праці на робочих місцях.

Виділяються такі елементи умов праці:

• Санітарно-гігієнічні елементи характеризують виробниче середовище, на яке впливають предмети та засоби праці, а також технологічні процеси (промисловий шум, вібрація, токсичні речовини, промисловий пил, температура повітря та ін.).

Усі вони кількісно оцінюються за допомогою методів санітарно-гігієнічних досліджень і нормуються встановленням стандартів, санітарних норм і вимог.

• Психофізіологічні елементи обумовлені змістом праці та її організацією (фізичне навантаження, нервово-психологічна напруга, монотонність трудового процесу тощо). Елементи цієї групи, за винятком фізичних зусиль і монотонності, не мають зат­верджених нормативів.
• Естетичні елементи сприяють формуванню позитивних емоцій у працівника (художньо-конструктивне рішення робочого міс­ця, освітлення, функціональна музика тощо).
• Кількісних оцінок елементи цієї групи не мають. Визначення естетичного рівня умов праці здійснюється за допомогою методів експертного оцінювання.
• Соціально-психологічні елементи характеризують взаємовідносини в трудовому колективі, створюючи відповідний психологічний настрій працюючих (соціальний клімат).

Вони не мають одиниць виміру, норм і стандартів. Але соціологічні дослідження у вигляді усного опитування, анкетування сприяють їхньому об’єктивному оцінюванню.

• Технічні елементи визначаються рівнем механізації праці.

Праця, а відповідно — умови й охорона праці, є реаліями різних систем: з одного боку — «людина — машина (технологічний процес)», «людина — виробниче середовище», «людина — машина (технологічний процес) — виробниче середовище», а з іншого — «людина — колектив — суспільство», «людина — суспільство — природа».

Для перших трьох систем умови праці розглядаються в межах робочого місця, дільниці, цеху, виробництва, а для двох останніх — у межах підприємства, галузі, регіону [15, c. 7-9].

Забезпечення необхідних умов трудової діяльності здійснюється за трьома напрямами;

• формування сприятливих умов праці, збагачення її змісту;
• поліпшення умов праці у зв’язку з наявністю несприятливих факторів чи зростаючими потребами суспільства, а за немож­ливості поліпшення умов праці — підтримання їх на досягнутому рівні;
• захист працівників від наявних та можливих небезпек та виробничої шкідливості, тобто охорона праці [5, с. 14].

Найефективнішими є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов на нових підприємствах або в порядку реконструкції на діючих.

Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

1.2. Психофізіологія в організації праці

Питання організації праці вирішуються комплексно з урахуванням технологічних, економічних і обов’язково фізіологічних і психологічних знань в сфері праці. Психофізіологічний підхід до організації праці — необхідна складова в системі заходів впровадження організації праці на підприємстві. Задачі зростання продуктивності висувають підвищені вимоги до мислення, сприйняття, уваги й емоційного стану працівника, тобто до всього того, що складає його працездатність.

Працездатність — це здатність людини формувати і підтримувати свій організм у робочому стані для забезпечення високої продуктивності праці.

Головне діюча особа в сфері праці — людина з її складними психофізіологічними функціями, різноманітними здібностями, що змінюються настроєм, переживаннями і почуттями. Працездатність людини перебуває під впливом різних факторів зовнішнього середовища, які часто бувають несприятливими та різної інтенсивності і тривалості. У процесі праці закономірно змінюється функціональний стан організму людини, у тому числі його центральної нервової системи. Робота може загартовувати працівника, але може призвести до виснаження його нервової системи в результаті перевтоми й атрофії деяких м’язів.

Основу життєдіяльності людини складає обмін речовин, необхідний для підтримки сталості внутрішнього середовища організму. Життєдіяльність людини — це безупинна витрата і споживання енергії. У процесі праці відбувається використання м’язової енергії працівника. Людина витрачає енергію свого організму, яка повинна весь час поповнюватися. Споживання і витрати енергії людини поділяються на: а) основний обмін; б) додатковий. Основний обмін пов’язаний зі станом спокою, коли людина не рухається. Будь-який її рух викликає необхідність витрати і відповідно одержання додаткових калорій. Тяжкість праці безпосередньо впливає на витрату енергії. Тому всі роботи добової витрати енергії класифікуються, як показано в додатку 1.

Вважається, що верхньою припустимою межею витрат енергії за добу є 4800 ккал. Однак така витрата енергії можлива лише на короткий період часу. При тривалій витраті енергії такого рівня виникає небезпека для здоров’я людини: у неї можуть виникнути професійні захворювання [8, c. 117-118].

Найважливішою характеристикою живої праці є її інтенсивність. Інтенсивність праці — це ступінь напруженості живої праці, обумовлений витратами фізичної, розумової і нервової енергії за одиницю часу. Раціональна організація праці припускає використання нормальної інтенсивності, при якій не відбуваються незворотні негативні зміни в життєдіяльності працівника. Тому в психофізіології праці використовується поняття фізіологічні нормалі. їхнє дотримання допомагає зберегти високу працездатність упродовж тривалого часу. Вважається, що середній рівень нормальної інтенсивності праці дорівнює витратам людини, яка рухається по рівній поверхні зі швидкістю 4,8 км за годину. Перевищення інтенсивності конкретної праці щодо зазначеної нормалі вимагає збільшення оплати праці.

Працездатність нестабільна впродовж робочої зміни. Для неї характерні такі три фази:

• входження в роботу — продовжується звичайно до 1,5 год.;
• стійка висока працездатність — продовжується 3—5 год.;
• спад працездатності через стомлення — звичайно настає після 8—10 год. роботи.

Виходить, що за робочий день працездатність організму людини досягає найбільш високого рівня приблизно до середини робочої зміни, а в період входження в роботу і до кінця робочого дня буває невисокою. Так, якщо робочий день починається о 8 год. ранку, то максимум працездатності досягається о 10—11 год. дня. Відповідно сумарна кількість робочих годин не повинна перевищувати 10—12 год. за зміну. Якщо працівник працює в нічну зміну, то найнижчий рівень працездатності спостерігається перед світанком. На цей час припадає найбільше число нещасних випадків на виробництві і всіляких операційних помилок.

Психофізіологічний аспект організації праці вирішує дві задачі:

1)       визначення вимог до психологічних і фізичних функцій працівника для виконання конкретної роботи. Кожен вид праці має свої особливості. Ідеальне виконання професійних обов’язків припускає певні вимоги до фізіології працівника (його рухомий, опорно-рухомий апарати, побудова м’язів) і його психології (сприйняття, психомоторика, мислення, увага і пам’ять). Багато хто на це не звертають уваги при професійному доборі працівників.;

2)       визначення причин появи помилок при виконанні операцій працівником. Помилки в роботі, як правило, обумовлюються критичними особливостями трудових операцій, виконанням допоміжних робіт, монотонністю праці й іншими причинами. Це можна пояснити таким чином.

У процесі праці певна частина операцій нерідко викликає в працівника найбільші утруднення. При їхньому виконанні через імовірність збою від нього потрібна підвищена психічна напруга. Це так звані критичні особливості операції. Для раціональної організації праці важливо знайти і нівелювати їх. На підприємстві ці задачі звичайно вирішує менеджер праці чи нормувальник.

Виконання допоміжних робіт (операцій) часто негативно впливає на результативність і темп праці. Як правило, при виконанні допоміжних робіт у працівника знижується інтерес до роботи, притупляється увага. Тому доводиться або механізувати допоміжні роботи, скорочувати їхню тривалість, або домагатися підвищення змістовності цих робіт [13, c. 9-10].

Працездатність людини знижується при виконанні монотонних робіт, коли доводиться повторювати одноманітні трудові дії і рухи. Монотонна робота реалізується малим числом нервових елементів при низькому тонусі більшої частини мозку через одноманітні подразники. Обмежені групи нервових центрів не встигають заповнити витрати енергетичних ресурсів — так розвивається стомлення.

Психіка людей по-різному реагує на монотонну роботу. В одних працівників виконання монотонних операцій викликає нудьгу і швидку стомлюваність, в інших ці прояви бувають менш виражені. За даними досліджень установлено, що мінімально можлива кількість елементів операції повинна бути близько п’яти. Наукова організація праці для попередження монотонності пропонує такі типові заходи:

• раціональний розподіл посадових обов’язків серед працівників;
• чергування працівників на монотонних операціях;
• застосування перемінного ритму і темпу роботи;
• упровадження відповідних режимів праці і відпочинку;
• використання функціональної музики;
• застосування діючих систем стимулювання праці.

Серед заходів, спрямованих на усунення помилок у роботі, називаються такі, як виявлення причин відхилення енерговитрат працівника від нормалей праці, використання можливостей ергономіки. Вважається, що відхилення витрат праці працівника від визначених норм (вироблення, час, обслуговування) викликаються, по-перше, утрудненнями в розрізненні елементів операції; по-друге, множинністю об’єктів сприйняття за одиницю часу, що розсіює увагу працівника; і, по-третє, недосконалістю виконуваних працівником трудових операцій і рухів.

Обов’язковою складовою організації праці є використання можливостей ергономіки — сфери знань, що досліджує можливість і необхідність пристосування засобів праці (приладів і пультів керування, машин, механізмів, робочих інструментів, меблів і оргтехоснащення) до працівника. Метою ергономіки є вироблення рекомендацій з удосконалення психофізіологічних умов праці, що забезпечують людині комфортні і зручні умови роботи і збереження її здоров’я. Дослідження ергономіки, що спираються на антропометрію, біомеханіку і технічні науки, спрямовані на поліпшення робочого місця відповідно до потреб і можливостей працівника. Розвиток цієї науки багато в чому пов’язаний з технічним прогресом. При збільшенні уречевленої праці, створенні нової техніки і систем керування необхідний обґрунтований облік психофізіологічних можливостей людини. У системі «людина — машина» повинні враховуватися, насамперед, особливості працівника. Проблема узгодження дій працівника і машини виникає через обмежені можливості як людини, так і машини. Тому на перше місце висувається інженерна психологія, що вивчає психофізіологічні процеси людини як ланки автоматизованої системи управління трудовим процесом.

Організація праці охоплює як фізичну, так і розумову працю. Якщо фізична праця — це переважно виконавська праця, то розумова, як правило, пов’язана з підприємництвом, управлінням і творчістю. Між фізичною і розумовою працею існують істотні психофізіологічні розходження. Так, розумова праця вимагає розумової діяльності, тобто великої напруги в діяльності органів відділів центральної нервової системи, насамперед кори півкуль головного мозку. При розумовій праці значно скорочується рухова активність, тому змінюються обмінні функції організму [16, c. 13-14].

Раціональна організація праці вимагає дотримання ряду умов:

• входження у роботу повинне бути поступовим. Починати треба з простих елементів, дотримуючись оптимального збільшення обсягу роботи й ускладнення діяльності;
• необхідно дотримуватись послідовності і систематичності у праці;
• треба дотримуватись оптимального темпу і ритму роботи, тому що негативно впливає на людину не тільки надмірно високий, але і занижений для неї темп інтенсивності роботи;
• важливо враховувати індивідуальні особливості людини: те, що для одного працівника є нормою, для іншого може бути відхиленням;
• оптимальним повинен бути режим не тільки праці, а й відпочинку.

Багато видів розумової і фізичної праці виконуються легше і з більш високою продуктивністю, якщо передбачений індивідуальний план процесу праці для працівника. Частина такого плану виконується менеджером. Однак і сам працівник може докласти до нього зусилля.

План здійснення процесу праці лежить в основі багатьох робіт, хоча можливі і позапланові дії. Індивідуальне планування праці включає: планування окремих операцій в обстановці, що змінюється, і послідовності дій; планування з урахуванням ймовірних змін. Чим вища професійна майстерність працівника і рівень розвитку його як особистості, тим точніше він реалізує намічений план роботи.

Державне управління охороною праці та державне регулювання умов праці в Україні здійснюють Кабінет Міністрів України, Державний департамент з нагляду за охороною праці, Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів.

Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці здійснюють профспілки та трудові колективи через уповноважених.

Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці відповідно до законодавства про охорону праці контролюють:

• умови праці на робочих місцях, безпеку технологічних процесів, машин, механізмів, стан засобів колективного та індивідуального захисту;
• режим праці та відпочинку;
• використання праці жінок, неповнолітніх та інвалідів;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• пільги й компенсації, що надаються працівникам за роботу з важкими та шкідливими умовами праці;
• відшкодування власником шкоди працівникам у разі погіршення їхнього здоров’я або заподіяння моральної шкоди [20, c. 37-38].

Закон України «Про охорону праці» визначає соціально-еконо­мічні, організаційно-технічні, санаторно-гігієнічні та лікувально-профілактичні заходи з охорони праці.

Соціально-економічні заходи щодо охорони праці передбачають: обов’язкове соціальне страхування працівників власником підприємства від нещасних випадків та професійних захворювань; безплатне забезпечення лікувально-профілактичним харчуванням та інші пільги й компенсації працівникам, що зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці; безплатну видачу таким працівникам спеціального одягу, взуття та інших засобів індивідуального захисту; відшкодування власником шкоди у зв’язку з каліцтвом та іншим ушкодженням здоров’я (або його сім’ї в разі смерті потерпілого), пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, а також моральної шкоди [18, c. 8].

Розділ 2. Аналіз стану та основних проблем умов праці на ТОВ «Шторм»

2.1. Економічна характеристика ТОВ «Шторм»

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шторм» було організовано в 1999 році. Підприємство є самостійним суб’єктом. Є також юридичною особою, керується у своїй діяльності законодавством України. Підприємство має самостійний баланс, свій фірмовий бланк, печатку з повним найменуванням державною мовою, необхідні штампи, діє на принципах господарського розрахунку.

Головною задачею підприємства є технічне і сервісне обслуговування систем зв’язку і комп’ютерних мереж. У цих цілях підприємство укладає договори на технічне й сервісне обслуговування систем зв’язку і комп’ютерних систем із підприємствами. У деяких випадках майно (системи зв’язку) належить підприємству і надається підприємствам на умовах оренди. До складу майна підприємства входять основні фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відбивається в самостійному балансі. Передане підприємству у повне господарське ведення майно утворить статутний фонд.

При плануванні прибутку виявляється вплив на розмір прибутку ряду факторів: визначається відсоток прибутку в базовому році й збільшення прибутку внаслідок збільшення обсягу наданих послуг; збільшення прибутку за рахунок зміни цін і ряду інших факторів.

Інформаційною основою аналізу господарської діяльності фірми є дані бухгалтерської й статистичної звітності, бухгалтерські баланси.

Документообіг на фірмі грає дуже важливу роль. Дуже важливим є документальне оформлення угод (договорів). Дуже важливим аспектом є оформлення платіжних документів (рахунка-фактури й ін.), актів виконаних робіт і ін.

Організаційна структура підприємства приведена на рисунку 2.1.

Рис. 2.1. Організаційна структура ТОВ «Шторм»

Організаційна структура спрямована насамперед на встановлення чітких взаємозв’язків між окремими підрозділами організації, розподілу між ними прав і відповідальності. У ній реалізуються різні вимоги до удосконалювання систем управління, що знаходять вираження в тих чи інших принципах управління.

Організаційна структура організації і її управління не є чимось застиглим, вони постійно змінюються, удосконалюються відповідно до мінливого умовами. Організаційні структури управління промисловими організаціями відрізняються великою різноманітністю і визначаються багатьма об’єктивними факторами й умовами. До них можуть бути віднесені, зокрема, розміри виробничої діяльності організації (велика, середня, дрібна); виробничий профіль організації (спеціалізація на випуску одного виду продукції чи продукції широкої номенклатури виробів різних галузей); характер продукції, що випускається; сфера діяльності організації.

На чолі усього підприємства стоїть директор. Він вирішує самостійно всі питання діяльності фірми, без особливого на те доручення діє від імені фірми, представляє її інтереси у всіх вітчизняних підприємствах, фірмах і організаціях. Також він розпоряджується в межах наданому йому права майном, укладає договори, у тому числі по найманню працівників.

2.2. Класифікація та оцінювання умов праці в ТОВ «Шторм»

Важливе значення в ТОВ «Шторм» має оцінювання умов праці й визначення ступеня шкідливості та небезпечності умов праці.

Працівники підрозділяються на:

а) виробничо-обслуговуючий персонал;

б) персонал управління.

До фахівців відносяться особи, що здійснюють технічне й організаційне обслуговування, керівництво обслуговуванням.

До керівників відносять робітників, що займають посади керівника підприємства.

До робітників відносять працівників підприємства, безпосередньо зайнятих створенням матеріальних чи інших цінностей або наданням виробничих послуг.

До службовців відносяться працівники, що здійснюють фінансово-розрахункові, постачальницько-збутові й інші функції. Кваліфікація працівника визначається рівнем спеціальних знань і практичних  навичок і характеризує ступінь складності виконуваного їм конкретного виду роботи.

Оцінювання умов та характеру праці на робочих місцях здійснюється на основі гігієнічної класифікації праці для:

• контролю умов праці на відповідність санітарним правилам і нормам;
• атестації робочих місць за умовами праці;
• санітарно-гігієнічної паспортизації стану виробничих підприємств;
• складання санітарно-гігієнічної характеристики умов праці;
• розслідування випадків професійних захворювань;
• розроблення рекомендацій щодо поліпшення умов праці тощо.

Санітарні норми широко застосовуються під час аналізування й оцінювання стану умов праці та запровадженні заходів щодо їхнього поліпшення. Аналізуючи умови праці в ТОВ «Шторм», визначають індекс відповідності фактичних умов нормативним (а) за такою формулою:

,                               (1)

де У_ф — фактичне значення елемента умов праці;

У_н — нормативне значення елемента умов праці.

Комплексне оцінювання всіх факторів виробничого середовища, трудового процесу, сукупних соціально-економічних чинників, які впливають на здоров’я та працездатність працівників у процесі трудової діяльності, здійснюється за допомогою атестації робочих місць.

Атестація проводиться там,  де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я персоналу.

Атестація робочих місць в ТОВ «Шторм» за умовами праці передбачає:

• виявлення на робочому місці шкідливих і небезпечних виробничих факторів та причин їхнього утворення;
• дослідження виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу на робочому місці;
• комплексне оцінювання чинників виробничого середовища й характеру праці на відповідність їх вимогам стандартів, санітар­них норм;
• обґрунтування віднесення робочого місця до відповідної категорії за умовами праці;
• підтвердження або визначення права працівників на пільгове пенсійне забезпечення, додаткову відпустку, скороче-
  ний робочий день, інші пільги й компенсації залежно від умов праці [19, c. 7].

За результатами атестації складаються переліки:

• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких підтверджено право на пільги та компенсації, передбачені законодавством;
• робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, на яких пропонується встановити за рахунок підприємства певні пільги та компенсації;
• робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їхнього поліпшення.

Згідно з типовою методикою оцінювання умов праці, їхній фактичний стан визначається на робочих місцях, де виконуються роботи, передбачені галузевим переліком робіт з важкими та шкідливими умовами, особливо важкими й особливо шкідливими умовами на основі гігієнічної класифікації праці.

Оцінювання проводиться за даними атестації робочих місць і спеціальних інструментальних вимірювань, які відображаються в карті умов праці на робочих місцях.

Ступінь шкідливості факторів виробничого середовища та важ­кості праці визначається в балах (від 1 до 3 балів) за гігієнічною класифікацією праці.

Кількість балів за кожним фактором проставляється в карті умов праці. Для оцінювання впливу фактора на умови праці враховується час його дії протягом зміни.

(2)

де Х_факт. — фактична оцінка, бали;

Х_ст. — ступень шкідливості фактора або важкості праці;

Т — відношення часу дії даного фактора до тривалості зміни.

Залежно від загальної оцінки всіх факторів визначається величина доплати до тарифної ставки (табл. 1).

Таблиця 1

Диференціація величини доплат до тарифної ставки

Умови праці	Хфакт., бал	Величина доплат до тарифної ставки, %
Шкідливі та важкі	До 2-х 2,1—4,0 4,1—6,0	4 8 12
Особливо шкідливі та особливо важкі	6,1—8,0 8,1—10,0 більше 10	16 20 24

Крім типової методики оцінювання умов праці, застосовується методика інтегрального бального оцінювання важкості праці в конкретних умовах виробництва.

Фактичні показники рівня елементів виробничого середовища встановлюються вимірюваннями за допомогою відповідної апаратури й оцінюються від 1 до 6 балів залежно від кількісного значення.

Інтегральний показник важкості (І_в) праці визначається за такою формулою:

(3)

де Х_опр — величина рівня елемента, який отримав найвищу оцінку (балів);

∑Х_і — арифметична сума величин рівнів усіх елементів, за винятком Х_опр;

n — загальна кількість елементів умов праці.

Залежно від рівня інтегральної оцінки умов праці виділяють шість категорій важкості праці (табл.2).

Таблиця 2

Категорії важкості праці

Категорії важкості праці	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VI
Інтегральна бальна оцінка	до 18	від 19 до 33	від 34 до 45	від 46 до 53	від 54 до 58	від 59 до 69
Доплати за умови праці	—	—	4—8 %	12—16 %	20 %	24 %

До першої категорії належать роботи, які виконуються в комфортних умовах виробничого середовища за оптимальної величини фізичного, розумового й нервово-емоційного навантаження.

До другої категорії належать роботи, що виконуються в умовах, які не перевищують гранично допустимих значень виробничих факторів і не призводять до відхилень у стані здоров’я працівників.

До третьої категорії належать роботи з підвищеними м’язовими або нервово-емоційними навантаженнями, а також не зовсім сприятливими виробничими умовами.

Інших категорій на досліджуваному підприємстві «Шторм» не існує.

2.3. Засоби компенсації впливу на працівників несприятливих умов праці ТОВ «Шторм»

Створення безпечних умов праці, попередження професійних захворювань і виробничого травматизму — це важливі завдання кожної організації, й зокрема ТОВ «Шторм».

Упровадження комплексу економічних, технічних, санітарно-гігієнічних і правових заходів, спрямованих на прискорення технічного прогресу (автоматизацію та механізацію виробничих процесів, заміну ручної праці машинами), сприяє подальшому поліпшенню умов праці.

Разом з тим рівень розвитку техніки поки ще не може забезпечити створення в усіх випадках і всім працівникам належних умов праці, за яких не було б шкідливого впливу на людський організм. Тому для таких працівників законодавством передбачені різні засоби та компенсації впливу несприятливих умов праці: використання спеціального одягу, взуття, засобів індивідуального захисту працівників; скорочення робочого часу; збільшення тривалості відпустки; установлення доплат до тарифних ставок; пільгове пенсійне та санаторно-курортне забезпечення; профілак­тичні медичні огляди; лікувально-профілактичне харчування. Щороку в Україні витрати на засоби компенсації впливу несприятливих умов на працівників становлять понад 700 млн грн. Серед цих засобів компенсації — лікувальне профілактичне харчування для працівників, які зайняті на роботах з особливо шкідли­вими умовами праці, для зміцнення їхнього здоров’я та поперед­ження професійних захворювань [10, c. 38].

Працівникам, зайнятим на певних роботах зі шкідливими умо­вами праці, передбачено видачу молока. Його вживання сприяє підвищенню опору організму людини несприятливим факторам виробничого середовища.

Працівникам, які зайняті на роботах зі шкідливими умовами праці, надається додаткова відпустка та встановлюється скорочений робочий день згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в (на) яких дає право на додаткову відпустку та скорочений робочий день.

Доплати за несприятливі умови праці можуть здійснюватись підвищенням тарифних ставок та посадових окладів, надбавок до ставок і окладів з урахуванням під час їхнього встановлення реальних умов праці. Традиційний підхід до побудови тарифної системи передбачає використання кількох рівнів тарифних ставок першого розряду та в різних модифікаціях застосовується багатьма підприємствами.

Закон України «Про оплату праці» (ст. 15) конкретизує цю норму та передбачає, зокрема, що умови запровадження й розміри доплат, надбавок, винагород та інших заохочувальних, компен­саційних і гарантійних виплат установлюється в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодав­ством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

До компенсаційних доплат за умови праці, що відхиляються від нормальних, належать такі:

за роботу у важких, шкідливих та особливо важких і шкідливих умовах праці;

• за інтенсивність праці;
• за роботу в нічний час.

Конкретні розміри доплат за умови праці визначаються на базі атестації робочих місць і оцінки фактичних умов праці на цих місцях.

На підприємствах установлюються розміри доплат від 4 до 24 % тарифної ставки (посадового окладу).

Робота в нічний час оплачується в підвищеному розмірі, але не нижче тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в ніч­ний час.

Власник за свої кошти (з прибутку) може додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) додаткові пільги та компенсації, які не передбачені чинним законодавством (триваліші відпустки, надбавки за особливі умови праці, додаткові перерви, безплатні обіди).

До основних напрямків функціонування системи соціально-економічного управління умовами праці можна віднести:

• підвищення економічної відповідальності власників підприємств за шкоду, що заподіяна здоров’ю працюючих несприятливими умовами праці;
• управління витратами, пов’язаними з умовами праці, дозволяє вирішувати проблеми фінансування заходів з охорони праці на підприємствах;
• стимулювання посилення діяльності та зацікавленості у поліпшенні умов праці;
• створення і забезпечення системи соціальних пільг і гарантій, впровадження соціальних і соціально-психологічних методів управління та заходів щодо поліпшення умов та охорони праці [4, c. 137].

На основі визначених напрямків, існуючих заходів та методів управління, аналізу факторів було вироблено механізм функціонування системи соціально-економічного управління умовами та охороною праці на промисловому підприємств.

Зазначений механізм дозволяє комплексно підійти до вирішення існуючих проблем в сфері охорони праці та поліпшення умов праці і спрямований на отримання позитивних соціально-економічних результатів.

З метою поліпшення умов праці, організації та регулювання охорони праці в роботі було розроблено конкретні методичні рекомендації щодо забезпечення функціонування системи соціально-економічного управління умовами та охороною праці на основі колективного договору.

2.4. Політика підприємства з гігієни та безпечних умов праці

Управління умовами праці — це безперервний процес здійснення організаційно-технічних, соціально-економічних та інших заходів, спрямованих на збереження здоров’я працівників, зменшення впливу несприятливих і шкідливих факторів на організм людини.

Завданнями управління умовами праці такі: забезпечення пов­ної реалізації конституційного права працівників на безпечні й здорові умови праці, підвищення ефективності виробництва на базі поліпшення стану безпеки, гігієни праці й виробничого середовища. Важливою функцією управління є планування заходів з поліпшення умов праці.

Політика в сфері охорони праці є основою діяльності підприємства, включає наступні зобов’язання і спрямована на:

— комплексне розв’язання завдань охорони праці згідно вимог законодавства України та міжнародного стандарту OHSAS 18001:2007, економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

— створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворювань;

— пріоритету життя і здоров’я працівників повної відповідальності керівників вищої та середньої ланки за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

— підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції вживання всіх заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці;

— інформування, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

— організацію, діяльність з планування, обов’язки, відповідальність, досвід, методи, методику, процеси та ресурси для формування, виконання, аналізу та актуалізації політики в галузі охорони праці;

— політика щодо охорони праці служить вихідним стержнем для встановлення цілей та задач в загальному для підприємства;

— дана політика включає обов’язки щодо постійного покращення періодично переглядається з ціллю забезпечення відповідності до потреб підприємства;

— спрямована на використання та урахування світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці [3, c. 40].

Пріоритетні напрямки роботи керівництва, які обов’язково повинні бути відображені в основних положеннях колективного договору. Основним з цих напрямків повинно стати забезпечення функціонування ефективної системи управління умовами та охороною праці, для чого потрібно:

• вчасно розробляти, переглядати і затверджувати положення, інструкції та інші нормативні акти з охороні праці, інформувати про це працівників;
• здійснювати постійний контроль за дотриманням працівниками вимог технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, техні­кою та устаткуванням, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт згідно з нормативними актами з охорони праці;
• здійснювати постійний контроль за дотриманням працівниками вимог технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, технікою та устаткуванням, використанням засобів колективного та індивідуального захисту, виконанням робіт згідно з нормативними актами з охорони праці;
• виконувати у встановлений термін комплексні заходи, що забезпечують досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадків виробничого травматизму, професійних захворювань, аварій і пожеж та ін.;
• забезпечувати фінансування цільових витрат на реалізацію комплексних заходів щодо охорони праці в розмірі не менше ніж 0,6% від суми реалізованої продукції, робіт, послуг;
• проводити, відповідно до затвердженого графіка, атестацію робочих місць в структурних підрозділах, за її результатами розробляти і впроваджувати організаційно-технічні заходи щодо поліпшення умов праці, а також визначати переліки пільгового пенсійного забезпечення та прав працівників на одержання відповідних пільг і компенсацій за роботу в шкідливих і тяжких умовах праці;
• створити банк даних про стан здоров’я працівників підприємства;
• заохочувати працівників підприємства за активну участь та ініціативність у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки та поліпшення умов праці.

Розділ 3. Шляхи вдосконалення умов праці на підприємстві

3.1. Основні шляхи вдосконалення сприятливих умов праці на підприємстві

Фактори середовища впливають на працездатність людини і стан її здоров’я. Метою організації праці є зниження ступеня небезпечного впливу умов праці на людський організм і створення зручних і комфортних умов. Домогтися цього можна, установивши контроль за дотриманням відповідних нормативів, що регулюють умови праці, а також розробивши і реалізувавши міри захисту від несприятливого і шкідливого впливу зовнішнього середовища.

Розглянемо зазначені вище групи факторів середовища докладніше.

До фізичних умов зовнішнього середовища відносяться:

• температура, вологість, запиленість і забруднення повітря;
• виробничий шум і вібрації;
• освітленість і фарбування приміщень, засобів і предметів праці;
• ступінь безпеки праці й т. ін.

Температура повітря помітно впливає на працездатність людини. Джерелами виділення тепла є не тільки засоби виробництва (машини, устаткування, технологічні лінії), але і самі люди.

Нормальною вважається температура повітря: для фізичної роботи + 10—16°С, для помірковано фізичної +18—23°С. При важкій фізичній праці припустима температура повітря +12—16°С. Санітарна норма температури повітря диференціюється з урахуванням сезону (пори року), кліматичних зон, переваги променевого і конвекційного тепла, інтенсивності опромінення.

Створення комфортного мікроклімату на робочому місці досягається за допомогою вентиляції, повітряного душу, установки кондиціонерів, а також інших технічних засобів захисту від холоду і тепла, наприклад, з використанням теплоізоляційних матеріалів.

Організм людини піддається впливу різних фізичних властивостей повітряного середовища, таких, як конвекція, випари і випромінювання. Ці показники підсилюють свою дію під впливом підвищеної вологості і швидкості руху повітря. Вологе повітря підсилює інтенсивність віддачі тепла організмом, тому що має більшу теплопровідність. При нормальному стані повітряного середовища відносна вологість повітря повинна бути в межах 30—60%. Для нормалізації вологості і швидкості руху повітря в закритих приміщеннях підприємства також розробляється комплекс спеціальних заходів організаційно-технічного характеру. На працездатність людини негативно впливають шум і вібрація. Шум створюється впливом на органи слуху хаотичних звуків різної частоти і безладним поєднуванням тонів.

Шум заглушує сигнали, що супроводжують трудовий процес, утруднює сприйняття мови, маскує небезпеку, заважає спостереженням за роботою машин і устаткування. В результаті у працівників знижується слухова чутливість, розвивається приглухуватість, тобто відбувається стійка патологічна зміна слухового апарата. Відповідно знижується працездатність людини, у першу чергу, через вестибулярну перенапругу [2, c. 8].

Для зменшення шуму, а також скорочення часу, упродовж якого працівник підпадає під вплив шуму понад 85 дб, можуть використовуватися індивідуальні засоби захисту ушей.

Вібрація — це механічне коливання, що має однакову із шумом природу. Розрізняють загальну і місцеву вібрації. При місцевій вібрації подразнюються спеціальні сприймаючі органи — рецептори вібраційної чутливості. Негативний вплив вібрації на працездатність людини пов’язаний зі значною витратою нервової енергії, порушенням нормального стану процесів порушення і гальмування. Вібрація є причиною стомлення і може привести до розладу нервової системи. При високих параметрах вібрації (частоти й амплітуди) можливе підвищення артеріального тиску, зниження витривалості м’язів і уповільнення рухових реакцій людини.

Для усунення шкідливого впливу вібрації необхідний постійний контроль над її рівнем на робочих місцях і відповідні міри захисту. Як міри захисту від вібрації, а також шуму застосовуються технологічні й інструкторські розробки з використанням різних ізоляторів.

Важливим фактором впливу на людину є світло. Працездатність людини багато в чому залежить від впливу на її організм електромагнітного випромінювання, що утворює світло. Найкращий вплив робить природне денне світло. Співвідношення хвиль різної довжини у видимому світлі утворює його спектральний баланс. Такий баланс сонячного світла змінюється залежно від часу доби, пори року, погоди і віддаленості від екватора, а також від рівня забруднення повітря. Рефлекторно світло для людини пов’язане з періодом її активної діяльності. Стомлення зорового нерва в результаті недостатньої освітленості викликає загальне стомлення організму. Якість освітлення залежить від джерел світла і рівномірності його розподілу. Джерелами світла поряд із природним джерелом (сонцем) можуть бути засоби штучного освітлення — лампи розжарювання, люмінесцентні і галогенні. Різні види електричного освітлення мають різний спектральний баланс, що може шкідливо впливати на фізичний і психічний стан працівника. Для виконання конкретних робіт має значення напрямок світлового потоку на робоче місце: зверху, знизу чи збоку [2, c. 9].

Оптимальний рівень освітленості знаходиться в межах 1000—2000 Лк. Основними вимогами до раціонального освітлення є:

• достатній його рівень;
• рівномірність;
• правильний вибір напрямку світла;
• відсутність тіней, особливо рухомих;
• захист від сліпучого дії джерел світла;
• забезпечення необхідного спектрального складу світла (для окремих видів робіт).

Велике значення для створення сприятливих умов праці має колірна гама фарбування приміщення і засобів праці. Колір може справити на працівника як позитивний (лікувальний), так і негативний вплив, що викликає гноблення психофізіологічних функцій. Кольори можуть бути теплими і холодними, і саме з цими якостями кольору пов’язаний їхній вплив на людину.

Дослідженнями встановлено:

• червоний колір, насичено червоний, створює стан активності, сміливості й агресії, він впливає на організм, підвищує тиск, активізує імунітет людини, допомагає перебороти апатичність, анемію. Але у великих дозах може викликати роздратування і невроз;
• пурпурний і багряний тони створюють радісний настрій, розширюють кровоносні судини і знижують тиск;
• жовтогарячий налаштовує на контакти, взаємодію й активний пошук, сприяє зміцненню легеневої тканини; він протидіє млявості і депресії, стимулює роботу серця, регулює тиск;
• жовтий колір вважається відкритим, веселим і легким, він товариський і спокійний, зміцнює нервову систему і поліпшує травлення; добре допомагає при розумовій праці, сприяє подоланню депресивних станів;
• зелений колір вважається кольором життя і природної мудрості, він має цілющу дію, сприяє росту кліток і регенерації тканин, допомагає при захворюваннях серцево-судинної системи, знижує тиск, заспокоює нервову систему і стабілізує емоції;
• синій колір є трансцендентним, це колір космічних далей, він сприяє відновленню нервової системи, поліпшує зір, стимулює імунну систему, тонізує судини. Але у великих дозах може призвести до розсіювання уваги;
• блакитний колір робить гарний вплив при захворюваннях центральної нервової системи і хворобах обміну, допомагає організму справитися з запаленнями;
• фіолетовий колір підживлює мозок, діє омолоджуюче на організм, знижує депресію;
• рожевий колір поліпшує настрій і лікує меланхолію;
• білий колір діє освіжаюче, відтінює багатство інших кольорів. Але у великій дозі може створювати монотонність і діяти пригнічуюче.

У групі хімічних факторів відзначаються:

• пил,
• токсичні речовини й т. ін.

Негативно впливає на організм людини забруднення повітряного середовища в робочих приміщеннях. При виконанні деяких видів праці відбувається забруднення повітряного середовища за рахунок утворення аерозолей, тобто висячих у повітрі часток твердої чи рідкої речовини як наслідків процесу горіння чи плавлення. Забруднення повітря відбувається за рахунок пилу, що може бути органічного, неорганічного, радіаційного чи змішаного походження. Органічний пил утворюється із рослинних і тваринних залишків, а неорганічний — з металів і мінеральних речовин. Пил впливає на органи дихання, зір і шкірний покрив. Активність пилу залежить від розмірів його часток: чим дрібніші частки, тим довше вони тримаються в повітрі і становлять велику небезпеку для організму Небезпечна наявність не тільки часток пилу в повітрі, але і хімічних речовин. Тому для підтримки нормального стану повітряного середовища приміщень потрібні заходи для його очищення. З цією метою застосовуються більш досконалі технології виробництва, ведеться робота з обмеження надходження забруднюючих речовин у навколишнє середовище та впроваджується строгий контроль за гранично припустимими концентраціями (ГПК) речовин у повітрі, удосконалюються робочі інструменти, впроваджуються засоби колективного й індивідуального захисту працівників.

Негативний вплив на людину справляють токсичні речовини. Токсин — це отруйна речовина, що порушує при певній дозі роботу людського організму. До токсинів у зовнішньому середовищі відносяться: застосовувані у виробничих технологіях вуглеводні (метан, бутан, гексан і т. ін.), амілени, бутилени, пестициди, свинець, а також такі промислові хімікати, як диоксиди, окис етилену (використовується для стерилізації хірургічних інструментів), хлористий вініл (застосовується у виробництві пластику), миш’як і його з’єднання, азбест, нікель і марганець. До токсинів належать також численні хвороботворні бактерії, що викликають захворювання людини. [9, c. 240-241]

За кілька останніх десятиліть в усьому світі зросла увага до впливу такого фактора середовища, як радіація. Радіація — це різновид високих енергій, що повсюдно знаходяться в навколишньому середовищі. Вона поширюється у вигляді електромагнітних хвиль чи радіоактивних часток, що містяться в різних речовинах. Існують два типи радіації. Перший — це іонізуюче випромінювання (рентгенівське, ядерне). Воно здатне перетворювати атоми в електрично заряджені частки — іони. Другий тип радіації вважається менш могутнім. Він пов’язаний з неіонізуючим випромінюванням (лазери, мікрохвилі, радіохвилі).

Техногенна радіація, на відміну від природної, є прямим наслідком людської діяльності. її джерелами можуть служити медичні прилади, електронний годинник, теплові і ядерні електростанції, ядерна зброя. І природна, і породжувана людською працею радіація можуть приносити як користь, так і шкоду. Шкідливий вплив пов’язаний з тим, що висока доза радіації руйнує тканини людського організму.

Розглянуті вище умови праці (фактори середовища), вимагають уважного ставлення для збереження працездатності людини і підтримки стабільно високого рівня продуктивності праці.

Адміністрація підприємства зобов’язана забезпечити працівникам збереження здоров’я і безпечні умови праці. Для цього впроваджуються сучасні засоби техніки безпеки, що попереджають виробничий травматизм, і забезпечуються санітарно-гігієнічні умови, що запобігають професійні захворювання. У цій роботі орієнтиром повинні служити міжгалузеві і галузеві правила з охорони праці, санітарні правила і норми.

3.2. Пріоритетні напрямки соціально-економічного управління умовами праці в сучасних умовах на ТОВ «Шторм»

Визначені напрямки, існуючі заходи та методи управління, аналіз факторів, які дозволили розробити механізм функціонування системи соціально-економічного управління умовами та охороною праці на промисловому підприємстві. Зазначений механізм базується на сполученні різноспрямованих методів управління, розширенні їх переліку, враховує чинники зовнішнього середовища та внутрішньої сфери виробництва, втілює комплексний підхід до вирішення існуючих проблем в сфері охорони праці та поліпшення умов праці і спрямований на отримання позитивних соціально-економічних результатів.

На теперішній час на ТОВ «Шторм» широко запроваджується комплексна автоматизація технологічних процесів, яка дає змогу поряд з високими темпами зростання продуктивності праці, підвищенням якості продукції, поліпшити умови та охорону праці. Такі умови праці визначаються стабільністю роботи устаткування і характеризуються монотонністю, великою мотивацією значимості діяльності в силу високої ціни помилок, що потребує від людини нервово-емоційного напруження уваги та зору, яка займає 60- 80 % робочого часу.

Виділяють такі напрями поліпшення умов праці на ТОВ «Шторм»:

—      удосконалення технологічних процесів ;

—      механізація та автоматизація виробничих процесів;

—      впровадження дистанційного управління виробничими процесами для виведення людини з зони несприятливих умов праці;

—      удосконалення конструкцій устаткування або заміна застарілого устаткування новим;

—      раціональне планування та інженерне забезпечення виробничих процесів;

—      улаштування та реконструкція діючих вентиляційних систем;

—      виготовлення та установка ефективних інженерно-технічних засобів охорони праці (огороджень, засобів сигналізації, контролю запобіжних пристроїв тощо);

—      реалізація конструктивних рішень для доведення до норми рівнів шуму, вібрації, температурного режиму тощо;

—      раціоналізація режимів праці та відпочинку ;

—      використання індивідуальних засобів захисту тощо.

Здійснення заходів з поліпшення умов праці на ТОВ «Шторм» чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва.

До економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне використання основних виробничих фондів.

Сприятливі умови сприяють підвищенню продуктивності праці за рахунок раціональнішого використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат через тимчасову непрацездатність та виробничий травматизм.

Зростання продуктивності праці супроводжується також, як правило, досягненням високої якості продукції та послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції.

За даними досліджень, комплекс заходів з поліпшення умов праці може забезпечити приріст продуктивності праці на 15—20 % [6, с. 87].

Поліпшення умов і впровадження заходів із забезпечення безпеки праці на ТОВ «Шторм» сприяють також скороченню плинності кадрів. Враховуючи те, що за мотивами «небезпечні та шкідливі умови» в промисловості звільняється до 20 % усіх звільнених за власним бажанням, а в будівництві — понад 25 %.

Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов’язані як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними результатами.

Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням ефективності використання робочого часу та продовженням періоду активної трудової діяльності.

Несприятливі умови праці приводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів стомленості працівників, функціонального напруження організму.

До негативних економічних результатів належать такі: недоодержання додаткового продукту, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників.

До позитивних соціальних результатів можна віднести ступінь сприятливого впливу процесу праці на стан здоров’я людини, її ставлення до праці, соціальну активність, а також максимальне задоволення умовами праці.

Негативним соціальним результатом є зниження творчої активності, зацікавленості в праці, трудової дисципліни, а також зростання плинності кадрів унаслідок несприятливих умов праці.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов праці на ТОВ «Шторм» виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних зах­ворювань.

Висновки

Отже, умови праці впливають на працездатність людини. Дотримання діючих норм і рекомендацій при встановленні і контролі за факторами зовнішнього середовища є важливим елементом раціональної організації праці.

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводитися для того, щоб, по-перше, виявити напрямки їх покращання, і по-друге, щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров’я в грошовій або іншій формі (вища заробітна плата, пільги в пенсійному забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу тощо). Основним завданням залишається пошук можливостей створення на робочих місцях нормальних умов для роботи за такими напрямками:

• технічний (створення нової техніки, що забезпечує збереження здоров’я і мінімізацію витрат праці);
• технологічний (впровадження нових технологічних режимів, що дозволяють виводити людей безпосередньо із робочих зон);
• організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки — це оздоровлення виробничого середовища, підвищення інтересу до роботи та її результатів;
• естетичний (зміна кольорів, звуків, світла, форм, що застосовуються у виробництві, і впровадження в ньому художніх елементів, що позитивно впливає на самопочуття людини на роботі і сприяє підвищенню результативності праці).

Охорона праці — це здійснення комплексу заходів технічного характеру (огородження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технології з метою ліквідації небезпечних для життя і здоров’я людини робіт) і санітарно-гігієнічних заходів (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях тощо), які забезпечують нормальні умови праці.

Найгострішим питанням охорони праці є боротьба з виробничим травматизмом. Документи міжнародної організації праці, Кодекс законів про працю України, Закон України «Про охорону праці» у цих питаннях спрямовані на вивчення і врахування виробничого травматизму, забезпечення роботодавцями безпечної праці, відшкодування збитків потерпілим, профілактику травматизму, забезпечення працівників інформацією з питань охорони праці й техніки безпеки.

Дослідження теоретичних концепцій управління та аналіз стану умов праці стали підставою для висновку про те, що пріоритетними напрямками соціально-економічного управління умовами та охороною праці в сучасних умовах повинні бути підвищення економічної відповідальності власників підприємств за шкоду, що заподіяна здоров’ю працюючих несприятливими умовами праці; управління витратами, пов’язаними з умовами праці, що дозволяє вирішувати проблеми фінансування заходів з охорони праці на підприємствах; стимулювання посилення діяльності та зацікавленості працівників у поліпшенні умов праці; створення і забезпечення системи соціальних пільг і гарантій, впровадження соціальних і соціально-психологічних методів, заходів щодо управління умовами й охороною праці.

Список використаної літератури

1. Бойко М. Трудовий договір: теорія і практика: навчально-практичний посібник/ Микола Бойко ; ред. : Н. М. Гайдук. — К.: Атіка, 2009. — 308 с.
2. Буценко В. Небезпечні умови праці і соціальний захист: Про деякі проблеми атестації робочих місць за умовами праці //Праця і зарплата. — 2003. — № 43. — C. 8-9
3. Войтенко А. Оздоровлення та оптимізація умов праці: Основні напрями розвитку досліджень з гігієни праці на транспорті/ А.Войтенко //Охорона праці. — 1999. — № 7. — C. 39-40
4. Гадзевич О. І. Оплата праці в умовах ринку: теорія, практика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ О. І. Гадзевич. — К.: Кондор, 2008. — 401 с.
5. Геврик Є. О. Техника безпеки: Навчальний посібник/ Є. О. Геврик, Г. В. Сомар, Н. П. Пешко. — К.: Зовнішня торгівля: Ельга, 2006. — 316 с.
6. Дмитренко Г. Вступ до спеціальності «Управління персоналом та економіка праці»: Опорний конспект лекцій/ Геннадій Дмитренко, Віктор Колпаков, Наталія Протасова,; Міжрегіональна академія управління персоналом. — К.: МАУП, 2006. — 77 с.
7. Ковальова Г. Проблеми стресу в умовах виробництва/ Г.Ковальова //Охорона праці. — 2002. — № 2. — C. 37-39
8. Матюха М. Економіка праці та соціально-трудові відносини: Навчальний посібник для дистанційного навчання/ Микола Матюха; Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К.: Університет «Україна», 2007. — 305 с.
9. Менеджмент персоналу: Навчальний посібник/ В. М. Данюк, В. М Петюх, С. О. Цимбалюк та ін.; За заг. ред. В. М. Данюка, В. М. Петюха; М-во освіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 398 с.
10. Методика контролю стану умов та безпеки праці //Охорона праці. — 2003. — № 9. — C. 37-38
11. Миценко І. Забезпечення сприятливих і безпечних умов праці як об’єкт управління/ І.Миценко //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 5. — C. 38-42
12. Миценко І. Умови праці на виробництві: Навчальний посібник/ Іван Миценко,. — Кіровоград, 1999. — 322 с.
13. Миценко І. Управління умовами праці на підприємстві/ І.Миценко //Охорона праці. — 1998. — № 2. — C. 9-10
14. Панченко И.В. Организация эффективного социально-экономического управления условиями и охраной труда на современном предприятии // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие Т.3 / НАН Украины. ИЭП. – Донецк, 2006. – С. 270-276
15. Порядок складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці //Охорона праці. — 2006. — № 7: Бібліотека спеціаліста. — C. 6-18
16. Савченко В. Створення ефективних робочих місць-важлива умова стабілізації й економічного зростання //Україна: аспекти праці. — 1998. — № 7. — C. 13-15
17. Самойленко О. Атестація робочих місць — шлях до поліпшення умов праці/ О. Самойленко //Охорона праці. — 2008. — № 1. — C. 4142
18. Сторчак С. Кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці //Охорона праці. — 2002. — № 5. — C. 6-9
19. Тачинський М. Оперативний контроль за станом умов праці //Охорона праці. — 2001. — № 2. — С.6-7
20. Ткачук С. Методологічні основи визначення критеріїв оцінки умов праці //Охорона праці. — 1997. — № 8. — C. 34-39

Додатки

Додаток 1. Добова витрата енергії (в ккал)

Рівень тяжкості праці	Витрата енергії
І — мала м’язова робота	2200-2600
II — робота помірної тяжкості	2800-3400
III — тяжка робота	3600-4000
IV — дуже тяжка робота	4200-6000 і вище