Вступ

Актуальність теми. Дослідженням економічного потенціалу підприємства займалися такі видатні вчені, як Абалкін Л.І., Авдєєнко В.М., Білоусов Р.А., Волкова О.М., Горбунов Е.П., Ігнотовський П.А., Євдокімов Ф.І., Клейнер Г.Б., Ковальов В.В., Мізіна О.В., Лукінов І.І., Марушков Р.В., Мочалов Б.М., Мочерний С.В., Олексюк О.І., Рєпіна І.М., Федонін О.С. та ін. У зв’язку з чим теорія містить різні погляди авторів щодо сутності, змісту та структури економічного потенціалу підприємства. Це обумовлено тим, що вивченням потенціалу науковці почали займатися відносно недавно та дослідники виділяли якусь одну із його рис.

Так, наприклад, автори пропонували визначати економічний потенціал підприємства й взагалі вважають, що необхідно його розглядати як: джерело росту національного доходу й економічної моці країни; результат розвитку продуктивних сил суспільства; показник максимальних виробничих можливостей галузі, підприємств, об’єднань, ресурсів; засіб задоволення суспільних потреб; найважливіший фактор росту національного багатства країни; критерій оптимальності планів виробництва матеріальних благ, використання ресурсів і національного багатства.

Економічний потенціал підприємства характеризує як великі, так і дрібні локальні системи. При цьому, потенціал кожної підсистеми не функціонує ізольовано, замкнуто. Спостерігається процес взаємопроникнення потенціалів, «метаболізму» їх окремих складових, що приводить до збільшення рівня потенціалу кожної підсистеми. Підсистемами економічного потенціалу підприємства виступають потенціали його первинних складових. Взаємний вплив потенціалів одного рівня обумовлено такими властивостями різного роду ресурсів, як взаємозамінність і взаємодоповнюваність.

1. Сутність та структурні елементи економічного потенціалу підприємства

Економічний потенціал підприємства представляє собою складну, динамічну, ієрархічну й стохастичну систему взаємопов’язаних елементів. Йому властиві всі риси системи: цілісність, упорядкованість, взаємозв’язок елементів, гнучкість, складність й т.ін.

Взаємний вплив потенціалів одного рівня обумовлено такими властивостями різного роду ресурсів, як взаємозамінність і взаємодоповнюваність. Взаємозамінність припускає, що зменшення або збільшення в системі одного ресурсу може бути компенсоване в певних пропорціях іншим ресурсом. Відповідно до властивості взаємодоповнюваності, збільшення в системі одного економічного ресурсу припускає одночасне збільшення кількості іншого ресурсу. Також, слід зазначити, що не можна розглядати потенціал більш високого рівня як суму потенціалів нижчестоящого рівня, що пов’язано зі властивостями синергетизму складних систем. Існує і зворотній зв’язок – величина економічного потенціалу підприємства визначається рівнем і структурою складових елементів потенціалу регіону, галузі, країни.

Структура економічного потенціалу підприємства — це відносно стійкий спосіб організації елементів економічного потенціалу, що розкриває його будову, елементний склад, принцип формування й розвитку. Оптимальна структура потенціалу повинна мати мінімальну кількість компонентів, але, разом з тим, вони повною мірою повинні виконувати задані функції. Структура економічного потенціалу підприємства повинна характеризуватися наступними основними рисами: стійкістю, стабільністю, гнучкістю, пропорційністю, збалансованістю й ін.

В науковій літературі можна зустріти різні думки щодо складу структуроутворюючих компонентів. Це обумовлено тим, що: дослідження з даної проблеми здійснювалися науковцями в рамках окремих проявів потенціалу; до елементів потенціалу підприємства можна віднести все, що пов’язане з функціонуванням і розвитком підприємства. Відбір найбільш важливих із цих елементів становить дуже складну проблему.

Узагальнення існуючих підходів до визначення поняття «економічна стійкість підприємства», які представлені у тематичних літературних джерелах дало можливість розглянути й дослідити складові елементи, які застосовувалися авторами найчастіше [5, c. 78-79].

Найчастіше авторами використовувалася така структурна компонента: «визначення «економічний потенціал підприємства» містить ресурсну складову». Дещо рідше автори використовували складовий елемент:  під «економічним потенціалом підприємства» науковці вважають «здатність підприємства використовувати свої ресурси».

Таким чином, результати порівняльного аналізу структурних компонентів поняття «економічних потенціал підприємства» свідчать про те, що автори при визначенні категорії використовують ресурсний підхід. Серед них, більшість дослідників в якості основних елементів потенціалу виділяють наявність ресурсної складової та потенційної можливості її використання. Меншість вчених розглядає «економічний потенціал підприємства» як взаємопов’язану сукупність ресурсів та можливостей підприємства, яка визначає перспективи його діяльності.

При цьому, в якості структурних елементів потенціалу науковці виділяють наступні складові: виробничо-технологічний потенціал, фінансово-економічний потенціал, трудовий потенціал й інноваційний потенціал.

Недоліком ресурсного підходу є те, що виконання функціональної діяльності розосереджено по окремим складовим ресурсних блоків. Наприклад, виконання функції маркетингу основується на використанні технічних, фінансових, трудових, інноваційних й ін. видів ресурсів.

Інший підхід до визначення поняття «економічний потенціал підприємства», а саме функціональний, представлено в роботах. Так, Одінцова Г.С., Селезньова Г.А. вважають, що «потенціал підприємства представляє собою систему взаємопов’язаних елементів, які виконують визначені функції в процесі забезпечення виробництва продукції та досягнення підприємством своєї мети» [10, с.74].

Використовуючи функціональний підхід Отенко І.П., Малярец Л.М. [9, с.24] виділили управлінську, організаційну та ресурсну структурну складову потенціалу підприємства. Де блок ресурсних можливостей містить наступні види ресурсів: трудові, технічні, технологічні, фінансові й інформаційні. Запропоноване виділення блоків можливостей відповідає системі цілей підприємства, які направлені на: задоволення потреб індивідов, що входять в організацію; удосконалення структури організації до внутрішніх та зовнішніх змін; перетворення ресурсів для досягнення певного результату. Однак, виділення потенціалу управління підприємством та організаційного потенціалу в окремі складові й можливості управління представляється не достатньо аргументованим.

На нашу думку, при описанні структури потенціалу підприємства необхідно використовувати комплексний підхід, який дозволяє розглядати декілька різних аспектів економічного потенціалу підприємства

та надає більш повне уявлення про його склад. Представимо економічний потенціал підприємства у вигляді сполучення наступних структурних елементів: виробничого, трудового, фінансового, управлінського й маркетингового потенціалів.

Під виробничим потенціалом підприємства розуміють сукупність ресурсів господарської системи, яка знаходиться в її використанні. Кількісні і якісні параметри цих ресурсів, їх інтеграція визначають виробничу здатність структурної одиниці.

Трудовий потенціал підприємства розглядається науковцями, як узагальнююча характеристика кількості, якості та міри сукупної здатності до праці, яку має індивідуум (окрема людина, особистість), їхня група, працездатне населення при даному рівні стану економіки, розвитку науки та техніки, освіти та ін.

Спроможність підприємства своєчасно вносити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити несподівані потрясіння та підтримувати свою платоспроможність свідчить про його стійке фінансове становище. В свою чергу, фінансовий потенціал асоціюється з фінансовою стійкістю підприємства, яка досягається за таких умов: раціональна структура капіталу, достатність власного капіталу, наявність якісних активів, достатній рівень рентабельності з урахуванням операційного та фінансового ризику, достатня ліквідність, стабільні надходження та широкі можливості залучення запозичених коштів.

Управлінський потенціал включає управлінські активи підприємством, тобто технології, методи й процеси управління підприємством. До управлінських активів відносять організаційну культуру, інноваційний клімат, концепції управління підприємством (наприклад, концепція тотального управління якістю, концепція бенчмаркетингу, реінжинірингу), фінансова структура і т.ін. При цьому мова йде не стільки про вартість засобів, що складають основу управлінських ресурсів, а про характер їх використання [2, c. 84-85].

Розвиток маркетингового потенціалу спрямовано на гнучке й постійне реагування на зміну умов збуту за допомогою використання ситуаційного підходу в прийнятті рішень, реалізації активної організаційної стратегії, що забезпечує управління й контроль над ринковими процесами.

Таким чином, проведене узагальнення дозволило дослідити сутність й зміст економічного потенціалу підприємства. На основі порівняльного аналізу існуючих підходів до визначення поняття «економічний потенціал підприємства» були виділені й розглянуті його структурні елементи.

2. Управління потенціалом підприємств України в умовах фінансової кризи

Фінансова криза здійснює свій негативний вплив на економіки всіх країн світу. Економіка України, внаслідок високого ступеня відкритості, також болісно відчуває на собі її вплив. Протистояти  цим  негативним  тенденціям  повинні  перш за все промислові підприємства, активізуючи свій потенціал. Актуальним залишається  виявлення  основних  напрямів  та  механізмів  активізації  потенціалу підприємств України в умовах фінансової кризи.

Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага, максимально задовольняючи в такий спосіб корпоративні та суспільні інтереси [2]. Те, на скільки ефективно буде використано потенціал підприємства залежить від низки внутрішніх та зовнішніх чинників. Одним з найбільш негативних є вплив на потенційні можливості щодо розвитку підприємства такого фактора, як фінансова криза.

Відповідно до аналізу, висвітленого в електронному виданні «Економічна правда», вплив кризи 56% українських підприємств відчувають у зменшенні споживчих витрат населення (зниженні продажів та попиту), 53% — у затримці платежів та 46% — у недоступності кредитних ресурсів. Серед основних проблем, що роблять значний негативний вплив на українські підприємства в умовах фінансової кризи є девальвація національної валюти та темпи інфляції [3].

В період фінансової кризи 2008-2009 рр. українські підприємства під дією супутніх з кризою зовнішніх та внутрішніх факторів не в повному обсязі використовували свій потенціал щодо оптимальних обсягів виробництва продукції. В 2010 р. спостерігається відновлення докризових обсягів виробництва продукції, але те, чи було це прибутковим для підприємств, можна побачити на рисунку 1.

Рис. 1. Відсоток підприємств, що працювали в Україні збитково протягом 2007-2010 рр.

Відповідно до динаміки збитково працюючих підприємств (див. рис.1), відновлення докризових обсягів виробництва продукції в 2010 р. не призвело до значного росту прибутковості й 44,7% підприємств України продовжує працювати збитково [4].

Беручи до уваги вищевказані дані, можна стверджувати про те, що й на даний час українські підприємства піддаються негативному впливу кризових явищ, тому першочерговим завданням нашої держави являється розробка інструментів активізації ефективного управління потенціалом  українських підприємств. Серед таких інструментів можна виділити наступні:

1. Оптимізація витрат: докладна ревізія витрат; скорочення невиробничих витрат (у першу чергу адміністративних);  скорочення додаткових витрат на оплату праці;  впровадження політики енергозбереження.
2. Мобілізація внутрішніх ресурсів: зменшення дебіторської заборгованості; оптимізація величини виробничих запасів; стимулювання збуту.
3. Підтримка елементів потенціалу відтворення: виділення пріоритетних для підприємства продуктів та напрямків діяльності, за якими підприємство має найбільш стійкі ринкові позиції; проведення лояльної політики по відношенню до ключових працівників з метою збереження кадрового потенціалу;  доведення до логічного завершення проектів, що безпосередньо впливають на життєдіяльність підприємства [1, c. 7].

Проблема визначення оцінки ефективності управління економічними ресурсами є складною й такою, що важко формалізується. Адже кожне підприємство — це складна система, якові важко спростити, не втративши при цьому її суттєвих характеристик. Визначення оцінки управління економічними ресурсами дозволяє: визначити у вартісному вираженні загальну величину потенціалу, який зосереджений на окремому підприємстві; встановити ваги шкірного елементу й структуру потенціалу; знайти ступінь використання потенціалу. Важливим положенням управління економічними ресурсами підприємства є оцінка ефективності того чи іншого виду ресурсу, де корисний результат діяльності підприємства порівнюється з витратами на отримання цього корисного результату. Корисний результат розглядається як ефект, який може бути економічним, у вигляді прибутку підприємства, та соціальним, у вигляді забезпечення кращого життя для людини. Загальна економічна ефективність ресурсного потенціалу підприємства визначається відношенням загального результату діяльності підприємства до витрат, які були задіяні для отримання цього результату. Кінцева результативність усіх господарських заходів, явищ та процесів, що відбуваються на підприємствах, повинні оцінюватись з позиції критеріїв і показників економічної ефективності. Вибір критеріїв оцінювання ефективності управління економічними ресурсами необхідно вести, використовуючи економічні критерії й показники, що повинні розкрити його ефективність та внесок у розвиток підприємства.

Для ефективності управління ресурсним потенціалом підприємств необхідно розробити модель, яка базується на наступних системних складових: на першому етапі слід провести розрахунок складових ресурсного потенціалу підприємства (для визначення ефективності управління економічними ресурсами підприємством необхідно застосувати ряд показників, які характеризують оцінку окремих складових ресурсного потенціалу); на другому – аналіз та оцінка показника прибутку та інноваційного розвитку підприємства; на третьому – визначення рейтингової оцінки ресурсів внутрішнього середовища підприємства; на четвертому етапі проводити розрахунок складових ресурсного потенціалу підприємства за визначеними показниками; на п’ятому – розрахунок загального обсягу ресурсного потенціалу підприємства як інтегрального показника.

Таким чином, модель оцінки ефективності управління ресурсним потенціалом підприємства має ряд переваг: по-перше, вона базується на комплексному, багатомірному підході до оцінювання ефективності управління економічними ресурсами підприємства; по-друге, її характеристика дає змогу оцінити та проаналізувати внесок кожного ресурсу в розвиток всього ресурсного потенціалу підприємства. Знання всіх величин оцінювання ефективності управління економічними ресурсами підприємства дозволяє визначити величину резервних можливостей для подальшого розвитку підприємства й сприятиме створенню довгострокової й гнучкої системи управління ресурсним потенціалом підприємства [2, c. 101-102].

Висновки

На сьогодні немає синтетичної класифікації видів потенціалу, а також загальноприйнятої позиції про основний вид потенціалу, який формує фундаментальну базу розвитку економічної одиниці в економічному середовищі. Намагання окремих дослідників сформувати певну узагальнену класифікацію потенціалу підприємства, очевидно, безперспективне, оскільки кожне підприємство має свої відмінності у характері діяльності, що передумовлює структуру економічного потенціалу.

Сутність потенціалу виявляється, з одного боку, в інтегральних властивостях елементів системи, з іншого — у вигляді відносної автономності цих елементів, тому характерні ознаки потенціалу як системи трансформуються в його складових. Розподіл компонентів потенціалу на кілька підсистем дає можливість розглядати їх і як самостійні системи, і як підсистеми в межах системи вищих порядків. Такий методичний підхід дозволяє здійснити структуризацію потенціалу аграрного підприємства. Отже, потенціал являє собою складну, динамічну, ієрархічну і стохастичну систему.

В епоху постіндустріального розвитку продуктивних сил поява нових видів потенціалу в діяльності і функціонуванні суб’єкта господарювання має динамічний і непередбачуваний характер, що додатково ускладнює його класифікаційне структурування і прямо впливає на вироблення організаційно-економічного механізму управління потенціалом підприємства.

Список використаної літератури

1. Гальчинський А. Нинішня фінансова криза – початок кінця. Далі – новий початок? // «Дзеркало тижня». – 2008. – № 39. – С. 7.
2. Мамаєва Т.О., Торкатюк В.І., Пан М.П., Золотова Н.М. Потенціал підприємства: формування та оцінювання. – К., 2007. – 388 с.
3.   Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. Посібник. -ДО.: Центр навчальної літератури. — 2005. – 352с.
4. Лапін Є.В. Економічний потенціал підприємств промисловості: формування, оцінка, управління: Автореф. дис.буд.е.н./ Сумський державний університет Міністерства освіти й науки України. -харків. -2006. -36с.
5. Микитенко В.В., Ігнатієва І.А. Діагностика стратегічного потенціалу підприємства // Вісник економічної науки України. — 2005. — № 2. — С. 77-80.
6. Мокроусова Т.О. Фактори підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів // Формування ринкових відносин в Україні. — 2005, — №4, С. 86-88.
7. Мотейко С.В. Формування економічної стійкості аграрних підприємств: Автореф. дис. к.е.н. / Дніпропетровський державний аграрний університет. -Дніпропетровськ. -2005. -20с.
8. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. -ДО.: Знання-Прес, 2002. — 687с.
9. Писаревський І.М. Підвищення ефективності використання ресурсів у плануванні виробничих процесів // Фінанси України. -2005, -№ 10, — С. 91-100.
10. Серединська В.М., Загородна О.М., Федорович Р.В. Теорія економічного аналізу: Підручник. — Тернопіль: Укрмедкнига. -2002. -320с.
11. Федонін О.С., Рєпіна Й.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник для самостійного вивчення дисципліни.-К.: КНЕУ, -2005. -261с.