Освіта та самоосвіта

Все для студентов и самообразования

Україна постіндустріальних спільнот: природа, протиріччя, перспективи

Вступ

Специфіка ХХІ століття полягатиме не стільки в очевидній глобалізації соціальних, економічних, інформаційних та супутніх їм процесів, скільки у відмові від застарілого способу організації планетарного співтовариства.

Тому будь-які стратегічні цілі й плани країни можуть залишитися лише добрими намірами, якщо вони не вписуються у загальний всесвітньо-історичний процес.

Успіх реконструкції (чи постмодернізації) України багато в чому обумовлений правильністю й точністю зробленого нею вибору, що в історичному масштабі має вимірюватися її спроможністю відповісти на глобальні виклики сучасності. Модернізаційні завдання і плани країни об’єктивно визначаються загальносвітовим контекстом процесів і подій, які не можна не враховувати при реалізації національних цілей.

Україна постіндустріальних спільнот: природа,  протиріччя,  перспективи

Сьогодні стає очевидним, що найбільш ефективною виявляється взаємодія країн, що складають постіндустріальну цивілізацію, між собою, а не з країнами, що перебувають на нижчому щаблі господарського розвитку. Таким чином, постіндустріальний світ починає замикатися у власних межах. Другий наслідок полягає в тому, що більшість країн потрапляє у зростаючу залежність від постіндустріального світу як постачальника нових технологій та інформації.

Україні, при вирішенні проблем свого національного розвитку, потрібно визначатися, у якій глобалізації вона бере участь. Питання складне, особливо для діючих політиків, змушених його вирішувати. Владі треба вдумливо, виважено і далекоглядно оцінити нині існуючий розклад світових сил і тенденцій, щоб вийти зі стану залежного розвитку, посісти гідне місце у світі й відігравати свою роль у процесі глобалізації.

На сьогодні Україна переживає справжню драму мислення, яке ніби загрузло між минулим і майбутнім, у муках народжуючи нові підходи й ідеї світоустрою. Саме у цьому сенсі процес інтеграції, що розпочався у світі, є для неї ресурсом і додатковим стимулом власної реконструкції й трансформації. Глобалізація визначає не тільки головний вектор  загальнолюдського розвитку, але й шлях входження України в єдиний світ.

Україна опинилася на периферії світових постіндустріальних перетворень. Це збільшує її відставання від країн-лідерів, внаслідок цього посилюється наша власна криза, викликана не труднощами соціально-економічного прогресу, а втратою системної цілісності національної економіки. І саме тому набагато небезпечніша і важча, ніж глобальна криза.

Сполучені Штати – це класична постіндустріальна країна, звідки у світ пішла хвиля перетворень. Щоб з’ясувати, з чого та як все починалося, ми ретельно вивчили історію США зазначеного періоду. Виявилося, що трансформація розпочалася зі структурної перебудови економіки та соціокультурних змін, які вона потягла за собою.

Інформаційна революція, що розпочалася у промисловості, поступово охопила всі сфери економічного життя країни – виробництво, споживання, внутрішню та зовнішню торгівлю, сферу послуг. Відповідно, певних змін зазнала людська свідомість, що виявилося як у перерозподілі робочої сили, так й у психологічному відношенні американців до праці та суспільства.

Тим часом Д.Бел та його послідовники, уникаючи чіткого виокремлення якоїсь однієї ознаки, що радикально відрізняє нове суспільство від попередніх, протиставляють постіндустріальне суспільство доіндустріальному та індустріальному за такими трьома найважливішими напрямами:

— основний виробничий ресурс, яким є інформація, тоді як в доіндустріальному та індустріальному суспільствах такими були, відповідно, сировина і енергія;

— характер виробничої діяльності, який кваліфікується як обробка (processing), напротивагу здобичі (extraction) і виготовленню (fabrication);

— технології, так звана наукомістка продукція, тоді як перші дві стадії характеризувалися трудомісткою і капіталомісткою технологіями.

Найважливішою економічною особливістю постіндустріального ладу Д.Бел вважає формування суспільства, заснованого на виробництві послуг і інформації.

Тому  й  Україна має всі можливості через 20 років стати одним із стовпів «нової економіки» — «економіки інформації і знань» не тільки на території СНД і Східної Європи, а й у межах Старого Світу.

Висновки

На наш погляд, концепція постіндустріального вибору для України не пропонує якусь одну стратегію розвитку. Проте вона наполягає на трансформації соціального устрою і ключової ролі державності в реалізації суб’єктної мотивації. У концепції повинна чітко простежуватися інновація механізмів влади. Концепція робить акцент не на цілях, а на актуалізації аспектів формування і відтворення постіндустріальної формації, на зміні принципів участі інноваційних суб’єктів у відносинах державності. Замість звичної маніпуляції “важелями” і чинниками управління концепція повинна відображати участь суб’єкта в механізмах відтворення і трансформації соціального устрою.

Список використаної літератури

  1. Базилевич В. Фундаментальна монографія з проблем постіндустріальної економіки //Економіка України. — 2004. — № 3. — С.91-95
  2. Біляцький С. Постіндустріальна трансформація світової економіки/ С.Біляцький //Нова політика. — 2002. — № 2. — C. 21-24
  3. Генералова Ю. В. Економічне зростання в умовах переходу до постіндустріального суспільства //Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 11. — C. 14 — 21.
  4. Гражевська Н. Забезпечення конкурентоспроможності національної економіки в глобальному постіндустріальному вимірі/ Н. Гражевська //Економіка України. — 2008. — № 9. — C. 54-63
  5. Єрохін С. А. Структурні трансформації постіндустріальної економіки/ Єрохін С. А. //Актуальні проблеми економіки. — 2004. — № 8. — C. 10 — 17.
  6. Мочерний С. До питання про постіндустріальне суспільство/ С. Мочерний //Економіка України. — 2002. — № 9. — C. 52-58
  7. Толстоухов А. Україна і виклики постіндустріальної доби / А. Толстоухов // Політичний менеджмент. — 2003. — № 3. — С. 3-12.