Вступ

Одна з головних особливостей сучасного ринку праці – це “гнучкість сукупної робочої сили”. Через гнучкість відбуваються зміни “структури оплати праці, організації трудового процесу, форм зайнятості”, підвищується мобільність робочої сили, відбуваються зміни “у системі освіти і підготовки кадрів” [7].

Формування, розвиток і використання трудового потенціалу суспільства значною мірою залежить від інтеграції України до світового ринку праці. Економічні проблеми, низька мотивація легальної зайнятості, значний рівень безробіття створили об’єктивні передумови для пошуку громадянами України праці за кордоном.

Цивілізоване входження України до світового ринку праці є обмеженим і недостатнім. Цей процес віддзеркалюється передусім в угодах, укладених Україною з іншими державами, серед яких провідне місце мають посідати угоди, спрямовані на захист інтересів наших громадян на зарубіжних ринках праці.

Україна традиційно була постачальником робочої сили за кордон. Проблема є з нелегальною міграцією. Як до, так і з України. Крім того, чимало біженців, які теж створюють тиск на українських ринках праці.

Урядом України здійснюються заходи щодо поліпшення ситуації. Так, порушено питання про розробку програми співробітництва між Радою Європи, Європейською Комісією та Україною, до якої планується включити заходи щодо співробітництва з імплементації Європейської соціальної хартії (переглянутої).

1. Сучасний етап становлення і розвитку світового ринку праці та участь України

Стати рівноправним суб’єктом світового ринку праці та учасником інтеграційних процесів Україна зможе лише за умови підвищення ефективності використання наявного трудового потенціалу і забезпечення його розвитку згідно з міжнародними стандартами, оскільки він є головною продуктивною силою та основою забезпечення конкурентоспроможності економіки кожної держави. Разом з тим, для визначення напрямків посилення інтеграційної взаємодії України необхідним є всебічний і глибокий аналіз процесів, що відбуваються на світовому ринку праці.

Сучасний етап розвитку економіки характеризується посиленням інтеграційних тенденцій. В контексті інтеграції до світового ринку праці великого значення набуває підвищення ефективності використання трудових ресурсів країни, що є головним чинником поліпшення параметрів конкурентоспроможності кожної держави, а відповідно і особистого добробуту та статку кожного працівника.

Особливість ринку праці в Україні – непропорційне скорочення зайнятості щодо динаміки обсягів виготовлення. Затяжний характер трансформаційної кризи, в якій перебувала економіка України, спричинив істотне зменшення обсягів виготовлення, що, по-своєму призвело до значного скорочення кількості робочих місць, які потребують висококваліфікованої праці [4, с. 172]. Доцільним вважається створення умов для збереження існуючого трудового потенціалу країни, що можливо тільки при досягненні макроекономічної стабілізації, підвищенні інноваційної активності економіки, збереженні існуючих та створенні нових ефективних робочих місць, забезпеченні дієвої державної підтримки конкурентоспроможних вітчизняних виробництв.

Ринок праці сприяє посиленню мобільності робочої сили, інтернаціоналізації соціальних і трудових стандартів життя, інтенсифікації транснаціональних зв’язків, і тим самим прискорює взаємопроникнення й зближення ринків. Інтеграція України до світового ринку праці постає важливою умовою оптимізації національної участі у міжнародному розподілі праці [1, с.35].

Процеси інтеграції та глобалізації охопили всі країни світу. Україна, беручи активну участь у цих процесах, досягла сьогодні поваги з боку світового співтовариства як надійний і відповідальний партнер. Усі форми міжнародних економічних відносин знаходяться у взаємозв’язку та взаємовпливах. Це означає, що негаразди, кризи однієї сфери міжнародних відносин обов’язково впливають на інші. Саме це й відбувається зі світовим ринком праці, який уже відчув на собі вплив світової фінансовоекономічної кризи. Зміни на світовому ринку праці тиснуть на внутрішній ринок праці України.

Тенденції світового ринку праці позначаються і на стані розвитку національного ринку праці України. Так, сьогодні у нашій країні набувають розвитку такі форми зайнятості як неформальна, неповна, вторинна, тимчасова, сезонна, самозайнятість. Так, неформальна зайнятість зросла з 14,8 % у 2000 р. до 22,3 % у 2009 р. [11]. На жаль, дані про неформальну зайнятість в Україні суттєво відрізняються за різними джерелами, що викликано недосконалістю систем її оцінки, що застосовуються в нашій країні.

Сьогодні відбувається перерозподіл робочої сили між окремими країнами і континентами. Це ілюструється постійним зростанням міграційних потоків з менш розвинутих регіонів світу у більш розвинуті.

За оцінками фахівців, у 2013-2020 рр. відбуватиметься часткове повернення працівників з-за кордону, які виїжджали для роботи за рубіж. Це пов’язується з тим, що у цей період почнеться зростання економічного розвитку, яке призведе до зростання рівня доходів населення в Україні. Крім того, структурні зміни економіки зумовлюють зростання попиту на кваліфікованих працівників, які будуть згодні працювати за менші гроші, ніж у країнах Заходу. Як правило, це працівники з країн так званого «третього світу» [2, c. 54].

Отже, світовий ринок праці – є важливим елементом налагодження економічних стосунків між країнами світу. Стати рівноправним суб’єктом світового ринку праці та учасником інтеграційних процесів Україна зможе лише за умови підвищення ефективності використання наявного трудового потенціалу і забезпечення його розвитку згідно з міжнародними стандартами, оскільки він є головною продуктивною силою та основою забезпечення конкурентоспроможності економіки кожної держави. Для визначення напрямків посилення інтеграційної взаємодії України необхідним є всебічний і глибокий аналіз процесів, що відбуваються на світовому ринку праці.

2. Роль та місце України на світовому ринку праці

Міжнародна міграція населення — це переміщення людей через кордони держав зі зміною постійного місця проживання або поверненням до нього. Міграція включає процеси еміграції, імміграції та рееміграції — повернення емігрантів на батьківщину. За останніми статистичними даними, у світі налічується понад 150 млн мігрантів [1, с. 250]. Міжнародна міграція існує в різних формах: трудова, сімейна, рекреаційна, туристична.

На початку XXI ст. міжнародна міграція стала однією зі складових частин процесу глобалізації. Вона охоплює практично всі континенти і країни, усі соціальні прошарки населення. Серед причин, що впливають на міграцію, можна виокремити економічні та неекономічні. До другої групи включають політико-правові, релігійні, етнічні (з’єднання сімей і переїзд на історичну батьківщину), екологічні, соціально-культурні, психологічні чинники.

До економічних чинників слід віднести:

—         наявність країн з різним рівнем соціально-економічного розвитку, що викликає переміщення робочої сили з бідних країн до країн із високим рівнем життя (табл. 1);

—         стан національного ринку праці та тенденції його розвитку;

—         структурну перебудову економіки, яка супроводжується скороченням певних виробництв і розвитком інших;

—         темпи та масштаби впровадження досягнень НТП, що супроводжується зростанням потреби в робітниках високої кваліфікації;

—         зростання масштабів міграції капіталу, функціонування ТНК і спільних підприємств.

Аналіз чисельних наукових праць, присвячених міжнародній міграції робочої сили, дозволяє стверджувати, що економічні чинники переважають у процесах міжнародної міграції [2, c. 55].

Таблиця 1. «Найпрацелюбніші» країни світу [2]

Узагалі можна з упевненістю сказати, що в умовах глобалізації зростає роль протиріччя між необхідністю відтворення робочої сили та можливостями це зробити у власній країні. В економічній науці давно доведено, що для нормального розвитку економік країн необхідний процес розширеного відтворення, передумовою якого виступає відтворення всіх чинників виробництва. Оскільки найголовніший чинник відтворення — це робоча сила, то дуже важливо здійснювати її якісне відтворення. Отже, потреба відтворення робочої сили — об’єктивний економічний процес. Він гладко проходить за умов наявності всіх необхідних складових відтворення робочої сили, насамперед, гідного рівня життя та економічного добробуту населення. Держави світу по-різному забезпечують реалізацію можливостей відтворення робочої сили. Робоча сила спочатку підсвідомо, а потім і свідомо шукає країни, де можливості відтворення робочої сили врівноважуються з її необхідністю. Саме це, на наш погляд, і виступає потужним двигуном процесів міграції населення на світовому ринку праці.

Можна констатувати, що на сучасному етапі спостерігаються такі міграційні тенденції: збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країни; зростання нелегальної імміграції; підвищення вхідних бар’єрів проникнення на світовий ринок праці; посилення “відпливу умів”; дискримінація мігрантів; збільшення часу перебування мігрантів у приймаючих країнах; зростання питомої ваги жінок серед мігрантів; зосередження більше 60% міжнародних мігрантів у розвинених країнах, велика частка яких знаходиться в Європі.

Погіршення економічної ситуації в країнах світового співтовариства свідчить про те, що у 2008 р. та в подальші часи на світовому ринку праці суттєво зміниться ситуація. Фінансовоекономічна криза відчутно знижує попит на робочу силу. Першими це відчують на собі іноземні робітники, а отже, й країнидонори робочої сили світового ринку праці. Україну очікують важкі часи. З одного боку, національна економіка вже відчула вплив світової фінансової кризи. Так, тільки за два місяці (вересень і жовтень) центр зайнятості України зафіксував більше 600 тис. безробітних, а щомісяця по Україні до центрів зайнятості звертаються від 5 до 7 тис. людей. До кінця 2008 р. загальна кількість тих, хто втратив роботу, може скласти 2, 3 млн чоловік. Аналогічна ситуація в країні спостерігалась у 2001 р. Вже сьогодні найбільше потерпають від безробіття промислові райони Сходу: Донецьк, Дніпропетровськ, Луганськ і Харків [4, с. 2]. З другого боку, якщо  уявити, а це саме так і відбувається, що наші співвітчизники за кордоном через означені причини, втратять свою роботу (за приблизними підрахунками, близько 7 млн людей, які повернуться й уже повертаються в Україну), то вони приєднаються до існуючих безробітних на національному ринку праці, а це зробить ситуацію надважкою. За цих умов можливості їх працевлаштування будуть пов’язані або з малим підприємництвом, якщо у них вистачить коштів, або, якщо власних коштів буде недостатньо, державі необхідно буде подбати за реемігрантів шляхом надання безкоштовних кредитів (у гривнях) чи кредитів під невеличкий процент.

Працевлаштування українців, які повертаються з-за кордону, може бути пов’язано і з проведенням чемпіонату з футболу Євро–2012. Це, безумовно, можливість працевлаштування і на будівництві об’єктів інфраструктури, і робота з обслуговування гостей чемпіонату, глядачів у готелях, ресторанно-розважальному, туристичному бізнесі тощо. Однак, щоб ці можливості перетворилися на реальність, необхідно залучити іноземні приватні інвестиції на фінансування робіт із підготовки та проведення чемпіонату. Для досягнення цієї мети вважаємо за необхідне провести широку рекламноінформаційну кампанію, а найкращими аргументами на користь притоку інвестицій будуть відчутні результати організації робіт у Києві, Дніпропетровську, Львові, Одесі та Харкові.

Отже на першому місці серед негативних тенденцій, які гальмують інтеграцію України до світового ринку праці – зниження використання інноваційного потенціалу, погіршення стану матеріальної забезпеченості, порушення пропорційності і структурної рівноваги демографічних процесів, а також погіршення стану здоров’я трудових ресурсів. На другому місці – незадовільний стан національного ринку праці, дефіцит кваліфікованої робочої сили, зростання рівня злочинності і корумпованості суспільства. На третьому місці – зниження якості освіти (хоча рівень освіти в Україні досить високий) і погіршення екологічної ситуації.

Висновки

Висновок з усього викладеного може бути такий: національний ринок праці для збереження та розвитку трудового потенціалу потребує специфічних заходів щодо його захисту. Для цього має бути розроблена нова міграційна політика держави з урахуванням умов, що складалися у зв’язку з розширенням ЄС. Двосторонні договори з окремими країнами повинні мати всебічні аспекти захисту прав громадян і соціального захисту трудових мігрантів та членів їх сімей з усіма країнами, де працюють громадяни України.

Урядом України здійснюються заходи щодо поліпшення ситуації. Так, порушено питання про розробку програми спів робітництва між Радою Європи, Європейською Комісією та Україною, до якої планується включити заходи щодо співробітництва з імплементації Європейської соціальної хартії (переглянутої).

Аналіз викладеного матеріалу дозволяє конкретно для України визначити позитивні й негативні наслідки та зробити пропозиції щодо поліпшення ситуації на внутрішньому й зовнішньому ринках праці. Активна участь України в економічних процесах міжнародної глобалізації, у тому числі у світових міграційних процесах дає можливість імпортувати з розвинених країн найсучасніші методи організації праці, менеджменту, кваліфікаційні навички. З метою підвищення конкурентоспроможності українських товарів і послуг на внутрішньому та зовнішньому ринках слід зосередитись на запровадженні в процес виробництва нано-технологій. Цьому необхідно приділити першочергове значення.

Для поліпшення ситуації на внутрішньому ринку праці та участі України в процесах світового ринку праці можна зробити такі пропозиції:

—         розв’язання протиріччя між необхідністю та можливістю відтворення робочої сили можливе завдяки створенню додаткових робочих місць у сфері обслуговування шляхом активного розвитку інфраструктури;

—         увести в Україні регулювання еміграції, розробивши закон про еміграцію, який би став основою міграційної політики держави. Основними напрямками цього закону, як і державної міграційної політики, повинно стати досягнення національних інтересів України. Закон про еміграцію повинен декларувати цілі еміграції: сприяння економічному, соціальному та культурному розвиткові України, возз’єднання сімей, виконання Україною міжнародних зобов’язань щодо процесів міграції, недискримінаційні умови залучення іммігрантів тощо;

—         передбачити заходи зростання добробуту населення (підтримувати стабільність національної економіки та сприяти економічному зростанню, гідну оплату кваліфікованої праці, покращення умов життя й праці). За цих умов протиріччя між необхідністю та можливістю відтворення робочої сили буде менш відчутним. Однак, ураховуючи ситуацію сучасності (світова фінансово-економічна криза) можна з упевненістю сказати, що ці пропозиції мають відношення до майбутнього соціально-економічного розвитку України;

—         урегулювати ситуацію на внутрішньому ринку праці. Задля цього кредити МВФ, призначені на подолання економічної кризи, на наш погляд, слід надавати не на підтримку банків, а спрямовувати безпосередньо в економіку, у виробництво. Якщо ж ці кошти вже знаходяться в банках, доцільно було б поставити перед банками умову спрямувати ці кошти на підтримку виробничої діяльності, тобто безпосередньо в реальну економіку. Надати необхідну підтримку підприємствам, підвищити рівень зарплат, соціальних виплат. Це дозволить урегулювати ситуацію на ринку праці, посприяє зростанню сукупного попиту, створить умови для дії кейнсіанської моделі подолання економічної кризи;

—         зупинити зростання безробіття в Україні шляхом стабілізації виробництва. Для цього, посилаючись на економічну необхідність, створену світовою фінансово-економічною кризою, для підвищення попиту на продукцію національних виробників і зменшення рівня конкуренції з імпортною продукцією тимчасово в Україні може бути задіяна політика протекціонізму. Це підвищить конкурентоспроможність національної продукції, підвищить попит на неї з боку національного споживача, забезпечить виробництво необхідними коштами. Прецеденти таких заходів уже були в історії. Наприклад, Велика Британія для подолання економічної кризи в 1931-1932 рр. ужила саме таких дій. А ця країна — батьківщина політики фритрейдерства (вільної торгівлі).

Список використаної літератури

1. Артеменко А. Праця вшанована, якщо вона гідна / А. Артеменко //Дзеркало тижня. — 2007. — № 12. — С. 35-36.
2. Бахчеванова Н. В. Україна на світовому ринку праці // Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. – 2009. — № 1 (6). Електронний ресурс. Режим доступу // http://www.nbuv.gov.ua
3. Гуць М. Оцінка стану ринку праці в умовах реформування економіки України // Україна: аспект праці. – 2005. — №2. – С.13-17
4. Корчевська Л.О. Стан трудового потенціалу України в контексті інтеграції у світовий ринок праці // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб. науч. тр. В 3 т. – Т.2 / НАН Украины. Институт экономики промышленности; Донецк, 2006. – С.99-106
5. Кухарська Н. О. Міжнародна економічна діяльність України: навч. посіб. / Н. О. Кухарська, С. Xарічков. — К. : Одіссей, 2006. — 456 с.
6. Макуха С. М. Міжнародні господарські зв’язки країн з перехідною економікою в умовах глобалізації / С. Макуха. — X. : Право, 2005. — 304 с.
7. Макуха С. М. Україна в міжнародних економічних відносинах в умовах глобалізації / С. М. Макуха. — X. : Право, 2005. — 352 с.
8. Ромащенко Г. Актуальні проблеми сучасної української трудової міграції / Г. Ромащенко_//Економіка України. — 2007. — № 8.
9. Самые «трудолюбивые» страны мира // Голос Xарькова. — 2007. — № 15. — С. 3.
10. Тахтарова К.А. Особистості регулювання ринку праці України як складової міжнародного ринку праці // Проблемы развития внешнеэкономических свіязей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект. Сборник научных трудов. — 2007. — № 3.- С. 1035-1042
11. Чвертко Л. А. Сучасні тенденції міграційного руху населення східного придніпров’я / Л. А. Чвертко //Актуальні проблеми економіки. — 2009. — № 4.
12. Міністерство праці та соціальної політики України. [Електронний ресурс]. — Доступ­ний з http://www.mlsp.kmu.gov.ua/control/ukyindex
13. Держком. статистики України. [Електронний ресурс]. — Доступний з http://www.ukrstat.gov.ua/.
14. Головне управління статистики в Закарпатській області. [Електронний ресурс]. — Дос­тупний з http://www.stat.uz.ua/statinfo/pracja/index.html.
15. [Електронний ресурс]. — Доступний з http://www.svoboda.fm/ukraine/210009.html.