Участь у судовому засіданні господарського суду в режимі відео конференції

Вступ

Актуальність теми. 4 липня 2012 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції» [1]. Завдяки цьому документу учасники судового розгляду в порядку цивільного, господарського, адміністративного судочинства отримали право брати участь у судовому процесі шляхом проведення відеоконференції.

Згідно із Законом Цивільно-процесуальний кодекс України було доповнено ст. 158-1, у якій зазначено, що суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи іншого учасника цивільного процесу може постановити ухвалу про їхню участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Питання про участь тієї чи іншої особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніше ніж за п’ять днів до дня проведення судового засідання.

Застосування відеоконференції у судовому засіданні може відбуватися при розгляді справ у судах першої, апеляційної, касаційної інстанції та при перегляді справ у Верховному Суді України.

Тому мета нашого дослідження – розглянути участь у судовому засіданні господарського суду в режимі відео конференції.

Для досягнення зазначеної мети ми поставили перед собою наступні завдання:

— розглянути порядок встановлення особи, що приймає участь у судовому засідання шляхом відео конференції ;

— охарактеризувати переваги та недоліки використання відео конференції у судовому засіданні господарського суду;

— виявити перспективи відео конференції у судовому процесі.

Розділ 1. Організаційно-правові аспекти використання відео конференції у судовому засіданні господарського суду

1.1. Загальна правова характеристика відео конференції

Щоб розібратися в тонкощах цього способу проведення судових засідань, слід визначити поняття «відеоконференція». Це телекомунікаційна технологія, що забезпечує одночасну двосторонню передачу, перетворення та представлення інформації на відстані в режимі реального часу. Згадані передача, представлення та перетворення здійснюються завдяки апаратно-програмним засобам.

Так, ЦПКУ зазначає, що використовувані в судовому засіданні технічні засоби та технології мають забезпечити, по-перше, належну якість зображення та звуку. По-друге, учасникам процесу слід надати можливість чути та бачити перебіг судового засідання, ставити запитання й отримувати відповіді, реалізовувати інші процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, тобто бути активними учасниками судового процесу.

Використання відеоконференції в цивільному процесі має низку переваг. Так, запровадження цього режиму проведення судових засідань спрямоване передусім на модернізацію судового процесу, підвищення оперативності судового розгляду справ і полегшення участі в ньому для сторін.

Відеоконференція покликана захистити сторони від надмірного затягування судового процесу, що є однією з найбільших проблем сучасного українського судочинства.

А першочергова причина затягування справи – неявка учасників процесу до зали судового засідання. Проведення слухання в режимі відеоконференції допоможе зекономити час та кошти, які витрачають, щоб доїхати або доставити особу до суду.

Відповідно до частини п’ятої статті 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов’язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Згідно із статтею 741 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції [6, c. 235].

1.2. Порядок встановлення особи, що приймає участь у судовому засідання шляхом відео конференції

У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов’язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь.

Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п’ять днів до дня проведення такого судового засідання. Ухвала суду, прийнята за наслідками вирішення цього питання, оскарженню не підлягає.

Ухвала про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції повинна містити:

1) найменування суду, якому доручається забезпечити проведення відеоконференції;

2) найменування (для юридичних осіб) або ім’я (прізвище, ім’я та по батькові (за його наявності) — для фізичних осіб) особи, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та її процесуальний статус;

3) дату і час проведення судового засідання.

Копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції негайно надсилається до суду, який зобов’язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З метою забезпечення своєчасного проведення відеоконференції копія ухвали також може бути надіслана за допомогою кур’єра, факсу або електронної пошти.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються господарським судом, який розглядає господарську справу, за допомогою технічних засобів відеозапису. Носій відеозапису відеоконференції є додатком до протоколу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

У разі якщо особа, яка подала клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, з’явилася до зали судового засідання, така особа бере участь у судовому засіданні в загальному порядку.

Участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами цієї статті може відбуватися під час вирішення господарських спорів у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та перегляду справ Верховним Судом України [6, c. 235-236].

Слідчий, прокурор зобов’язаний вжити заходів з метою встановлення особи опитуваного у режимі відео- або телефонної конференції та зазначити в рапорті, яким чином була підтверджена особа опитуваного. У разі необхідності отримання показань від опитаних осіб слідчий, прокурор проводить їх допит.

У цивільному судочинстві за умовами положень п. 2 ч. 1 ст. 48 ЦПК України секретар судового засідання перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому. У такому випадку слід нагадати положення абз. 3 ст. 43 Закону України «Про нотаріат», за умовами якого встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.

Звичайно, суд не зобов’язаний користуватися цим Законом, але ж особу встановлюють за оригіналом документа, який пред’являється суду. У випадку участі особи у відеоконференції можливість суду перевірити особу стає проблематичною. Варіантами розв’язання цієї колізії може бути використання особистого цифрового підпису фізичної особи (але це створить додаткові складнощі для учасника спору), використання сполучення ідентифікатора/пароля (наприклад, застосовується у постановах Державної виконавчої служби) або залучення працівника апарату суду, що надає послуги відеоконференцзв’язку для встановлення особи за оригіналом документа та відображення такої дії у протоколі судового засідання [7, c. 192].

1.3. Порядок здійснення процесуальних дій у судовому засіданні в режимі відео конференції

Cудове провадження у режимі відеоконференції, так зване дистанційне судове провадження, може здійснюватися у разі:

1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

2) необхідності забезпечення безпеки осіб;

3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження;

5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.

Головною умовою проведення дистанційного судового провадження є згода обвинуваченої особи.

Використання у дистанційному досудовому розслідуванні технічних засобів і технологій повинно забезпечувати належну якість зображення і звуку, а також інформаційну безпеку. Учасникам слідчої чи розшукової дії повинна бути забезпечена можливість задавати запитання і отримувати відповіді в особи, яка бере участь у слідчій чи розшуковій дії дистанційно, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки. Допит особи, впізнання осіб чи речей у дистанційному досудовому провадженні здійснюється згідно з правилами, передбаченими КПК.

Якщо особа, що буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому на території, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування або на території міста, в якому він розташований, службова особа цього органу досудового розслідування зобов’язана вручити такій особі пам’ятку про її процесуальні права, перевірити її документи, що посвідчують особу, та перебувати поряд з нею до закінчення слідчої чи розшукової дії.

Якщо особа, що буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно згідно з рішеннями слідчого чи прокурора, знаходиться у приміщенні, розташованому поза територією, яка перебуває під юрисдикцією органу досудового розслідування або поза територією міста, в якому він розташований, слідчий, прокурор своєю постановою доручає в межах компетенції органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за дотриманням податкового законодавства, на території юрисдикції якого перебуває така особа. Службова особа органу, що отримав доручення, за погодженням зі слідчим, прокурором, що надав доручення, зобов’язана в найкоротший строк організувати виконання зазначеного доручення. Якщо особа, яка буде брати участь у досудовому розслідуванні дистанційно, утримується в установі попереднього ув’язнення або установі виконання покарань, відповідні дії, здійснюються службовою особою такої установи [5, c. 139].

Слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності кримінального провадження має право провести у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора.

За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв’язку, що використовувалися опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо — чи відеозапису.

Розділ 2. Проблеми використання відео конференції у судовому засіданні господарського суду та шляхи їх подолання

2.1. Переваги та недоліки використання відео конференції у судовому засіданні господарського суду

09.08.2012 року Президент України підписав прийнятий Верховною Радою 04.07.2012 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відео конференції» [1]. З прийняттям даного Закону учасникам судового розгляду справ в порядку цивільного, господарського адміністративного судочинства надано право брати участь у судовому процесі шляхом відео конференції.

З першого погляду Закон вніс досить демократичні зміни, спрямовані на «модернізацію» судового процесу, підвищення оперативності судового розгляду справ та полегшення участі учасників судового процесу в судовому засіданні. Однак чи не створить прийнятий Закон ще більше проблем, ніж було до його прийняття – спробуємо з’ясувати далі.

Законом встановлено, що суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи іншого учасника процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. Таким чином, зазначена норма визначає ініціаторами участі у судовому засіданні в режимі відео конференції не лише сторін чи учасників судового процесу, але й суд. Однак, Закон не визначив, за яких підстав суд може прийняти відповідне рішення. Оскільки перелік підстав відсутній, можемо зробити висновок, що суд в будь-який момент може прийняти рішення про участь кого-небудь із учасників судового процесу в режимі відео конференції без наявності жодної та те підстави та без згоди такої особи. Більше того, закон навіть не зобов’язує суд встановити факт можливості особи, щодо якої прийнято відповідне рішення, взяти участь у засіданні в режимі відео конференції, що також є обмеженням прав осіб, що беруть участь у справі.

Норми Закону, які визначають порядок повідомлення осіб про їх участь у судовому засіданні в режимі відео конференції сформульовані таким чином, що особа може навіть не знати про прийняття ухвали щодо її участі в засіданні в режимі відео конференції.

Так, Закон встановлює, що копія ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відео конференції негайно надсилається до суду, який зобов’язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відео конференції. З метою забезпечення своєчасного проведення відео конференції копія ухвали також може бути надіслана за допомогою кур’єра, факсу або електронної пошти. Вважаю, що надання суду можливості надсилати копію ухвали факсом або електронною поштою жодним чином не гарантує отримання відповідної ухвали адресатом. Більше того, електронний лист не є офіційним документом, а тому довести на практиці його відправку досить складно, а довести факт отримання адресатом такого листа взагалі не можливо.

Тому в частині проаналізованих норм Закон потрібно було б вдосконалити, а саме: зазначити виключний перелік підстав, за яких суд має право прийняти ухвалу про участь сторін чи учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відео конференції з власної ініціативи; в імперативному порядку зобов’язати суд копію відповідної ухвали надсилати поштою чи за допомогою кур’єра, а також надати суду право повторно відправляти копію ухвали по факсу або за допомогою електронної пошти.

Що стосується застосування відео конференції у кримінальному судочинстві, то прийнятий Закон жодним чином не врегульовує такий порядок, натомість відповідні зміни до чинного Кримінально-процесуального кодексу України були внесені ще Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» від 16.06.2011 року [4].

Вказаним Законом України КПК було доповнено статтею 85-3, відповідно до якої у разі неможливості явки учасників слідчої чи іншої процесуальної дії до органу дізнання, слідчого, прокурора або до суду за місцем провадження у справі, а також необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, або з інших обґрунтованих підстав слідча чи процесуальна дія за їх участю може здійснюватися шляхом проведення телефонної конференції або відео конференції. І якщо далі в указаній статті дещо деталізується порядок застосування телефонної конференції або відео конференції під час здійснення слідчих дій, то яким чином можна застосовувати телефонну конференцію або відео конференцію при здійсненні процесуальних дій у суді не зрозуміло. Та й взагалі, в зазначеній статті визначена можливість застосування відео конференції при здійсненні слідчих чи процесуальних дій, однак прямо не передбачено можливість застосування відео конференції для участі в судовому засіданні, що також викликає неоднозначне розуміння даної норми.

Відповідно до норм статті 85-3 КПК телефонна конференція або відео конференція проводиться на підставі доручення органу дізнання, слідчого, прокурора або суду.

Телефонна конференція може застосовуватися під час проведення допиту свідка чи експерта за їх письмовою згодою. Вважаю, що при проведенні допиту свідка чи експерта застосування телефонної конференції є неприпустимим, оскільки в такому випадку може здійснюватись тиск на свідка чи експерта і його свідчення можуть бути неправдивими.

Не вирішено зазначені проблеми і в новому Кримінальному процесуальному кодексі України. Не вдаючись детально у аналіз змін до КПК, хотілося б все ж зауважити, що при прийнятті Закону Законодавець повинен був врахувати, що порядок участі учасників процесуальної дії за допомогою телефонної конференції або відео конференції в її здійсненні жодним чином не регламентований, а тому при прийнятті Закону потрібно було усунути зазначені недоліки і внести відповідні зміни і до КПК. Однак законодавець не надав зазначеному факту належної правової оцінки, внаслідок чого застосування відео конференції у кримінальному судочинстві також належним чином законодавчо не врегульовано.

Іншим недоліком прийнятого Закону є невідповідність його норм загальним засадам здійснення судочинства в Україні.

Так, сторони судового процесу наділені процесуальними правами, серед яких є право подавати докази, письмові пояснення, заявляти клопотання та відводи, тощо. Зрозуміло, що будь-яка із сторін має право до початку судового засідання подати усі пояснення чи докази, однак як бути, якщо така необхідність виникла під час судового розгляду, а особа бере участь у судовому засіданні в режимі відео конференції? Питання залишається відкритим.

Крім того, сторони судового процесу наділені правом заявляти відвід судді, у випадках визначених процесуальним законодавством. Відповідно до статті 20 ГПК або статті 30 КАСУ заявлення відводу судді повинно здійснюватись у письмовій формі, в зв’язку з цим одразу виникає питання: як реалізувати своє право на заявлення відводу особі, яка бере участь у судовому засіданні в режимі відео конференції? Знову ж таки, чинне законодавство не містить відповіді на дане питання, хоча норми Закону визначають, що учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість реалізовувати надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки [6].

Таким чином процесуальні права особи, яка бере участь у судовому засіданні в режимі відео конференції є значно обмеженими, що має наслідком порушення принципів змагальності та рівності сторін – які є одними із основних засад судочинства, визначених статтею 129 Конституції України, у свою чергу ні процесуальні закони, ні тим паче, Конституція України, не допускають обмеження встановлених прав людини, а нормативні акти, що обмежують такі права, повинні бути визнані неконституційними.

Ще одним недоліком прийнятого Закону щодо участі осіб у судовому засіданні в режимі відео конференції є неможливість ідентифікувати учасника судового засідання.

Так, згідно вимог процесуальних законів, суд встановлює осіб, які з’явились у судове засідання та перевіряє повноваження представників, однак як ідентифікувати особу, що є стороною у справі, чи її представника, якщо вони не присутні у залі судового засідання, а беруть участь у ньому шляхом відео конференції – не зрозуміло.

Ще одна проблема, яка може виникнути при використанні відеозв’язку – це технічні несправності, неналежна якість зв’язку, які можуть бути обумовлені як обставинами, які не можливо передбачити та які виникають поза волею людини, так і обставинами, спровокованими діями певних осіб навмисно.

Так, комп’ютерні технології на сьогоднішній день є значно розвиненими, а участь у судовому засіданні за допомогою відеозв’язку передбачає використання мережі Інтернет. І хоча на суди Законом покладається обов’язок забезпечити належну якість зображення та звуку, однак як бути із «хакерськими атаками». При розгляді «особливо важливих справ» комп’ютерні генії можуть навмисне «зривати» судовий розгляд справи за допомогою створення технічних перешкод, псування зв’язку, або ж підключатись до системи і здійснювати копіювання судового засідання а потім викладати відео в мережі Інтернет в режимі вільного доступу.

Такі дії можуть призвести до розкриття державної таємниці чи розголошення відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність, що є недопустимим згідно норм чинного законодавства при розгляді справ, для яких законодавством встановлений закритий розгляд. Для того, щоб уникнути таких наслідків, до технічного забезпечення процесу участі у справі за допомогою організації відео конференції потрібно долучати викокваліфікованих працівників зі сфері інформаційних технологій, послуги яких на сьогодні є досить високооплачуваними, що матиме наслідком здійснення чималих витрат із Державного бюджет.

Так, матеріальний аспект є ще однією причиною, що значно ускладнює реалізацію норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відео конференції». На сьогоднішній день в Україні існує 663 місцевих загальних судів, 27 місцевих господарських та 27 місцевих адміністративних судів. Для того, щоб обладнати усі зазначені суди необхідним обладнанням, яке б надавало змогу учасникам судового процесу брати участь у судовому розгляді шляхом відео конференції необхідно витратити із Державного бюджету невиправдано значні суми коштів, які можна було б використати на більш необхідні цілі.

На сьогодні в судах України активно впроваджується система відеоконференцзв’язку. Також для секретарів судових засідань проводяться відповідні навчальні заняття та практикуми.

Системами відеоконференцзв’язку вже обладнано 10 судів господарської юрисдикції, у тому числі Вищий господарський суд України. До кінця цього року Державна судова адміністрація планує встановити обладнання для проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції в усіх господарських судах [5, c. 142-143].

Таким чином реалізація проекту «Електронний суд» дозволить спростити, прискорити і здешевити судове провадження у господарських справах, забезпечить підвищення доступності правосуддя, сприятиме розгляду справ господарськими судами у розумні строки та в кінцевому підсумку підніме організацію судочинства на вищий рівень.

Прийнятий Верховною Радою Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відео конференції» замість того, щоб спростити, полегшити судовий розгляд справ, навпаки створив додаткові перешкоди у здійсненні судочинства. Відсутність належної правової регламентації порядку застосування відео конференції в судовому процесі та невідповідність норм прийнятого Закону діючим нормативно-правовим актам зрештою призведе до зловживань у даній сфері та унеможливить реалізацію та застосування норм прийнятого Закону, саме тому його норми потребують подальшого вдосконалення та доопрацьовування.

На мою думку, проведення таких засідань позитивно впливає на строки судового розгляду кримінальних справ, дотримання «розумних строків» судового розгляду у світлі Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також забезпечує можливість повнофункціональної реалізації особою, яка тримається під вартою, права брати участь в судовому засіданні безпосередньо або викласти свою позицію шляхом використання системи відеоконференцзв’язку.

Недоліком є те, що сторони при проведенні судового засідання в режимі відеоконференції обмежені у можливості безпосередньо надавати докази, письмові пояснення тощо, що має наслідком порушення принципів змагальності та рівності сторін, які є одними з основних засад судочинства.

Ще одна проблема пов’язана з технічними несправностями та неналежною якістю зв’язку. ЦПКУ зазначає, що в разі виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали про таку участь суд відкладає розгляд справи, крім випадків, коли засідання може відбуватися без участі такої особи.

Також не слід залишати поза увагою матеріальний аспект, який є чи не найголовнішою перешкодою для реалізації Закону. Адже, щоб обладнати суди міста чи області відповідним устаткуванням, слід витратити значні кошти, а в багатьох судових установах грошей не вистачає навіть на конверти та найнеобхідніше приладдя.

Отже, можна дійти висновку, що етап впровадження відеоконференції як режиму проведення судових засідань затягнувся на невизначений строк. У цього нововведення є переваги, проте недоліків поки більше. Звісно, це не фундаментальні вади, а скоріше перешкоди, з якими ми стикнулися на початковому етапі.

Сподіватимемося, що в подальшому побачимо вдосконалену форму проведення судових засідань з відповідно відкоригованою законодавчою базою, що дозволить уникнути або принаймні зменшити ризик зловживань у судовому процесі.

2.2. Перспективи відео конференції у судовому процесі

Основною технічною вимогою до проведення відеоконфереції є забезпечення належної якості зображення і звуку. Так, учасникам процесу повинна бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити питання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки, передбачені відповідним процесуальним кодексом. При цьому хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються судом, який розглядає справу, за допомогою технічних засобів відеозапису.

Безпосередньо процес організації проведення судового засідання у формі відео конференції покладається одночасно на два суди: той, що розглядає відповідний господарський, адміністративний чи судовий спір та суд за територіальністю місцезнаходження учасника судового процесу, що обрав такий вид участі у засіданні.

Зокрема за умовами процесуальних кодексів, до яких внесено зміни та ч. 5 ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов’язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення щодо відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Тобто на практиці сторона у справі (чи, наприклад, судовий експерт) має направити до суду, що розглядає спір відповідне клопотання про проведення засідання у формі відео конференції наприклад у зв’язку з неможливістю вибуття у відрядження чи за станом здоров’я, тощо. Суддя розглядає таке клопотання, задовольняє його та виносить ухвалу, копію якої направляє до суду, який наприклад визначений стороною для проведення відеоконференції.

На підставі даної ухвали особа, що заявила подібне клопотання звертається до визначеного суду, їй надається право та можливість використання відповідних технічних пристроїв з метою участі у судовому засіданні.

З одної сторони за наявних технічних можливостей така процедура має суттєво спростити та полегшити учасникам судових процесів їх проведення, але така система має і низку «підводних каменів».

Насамперед слід зазначити відсутність технічної бази для такого нововведення. Так, в Україні сто відсотків апеляційних судів обладнано засобами відеоконференцзв’язку, а до кінця року ще понад 150 районних судів будуть обладнані відеозв’язком.

При цьому на виконання перехідних та прикінцевих положень розглянутого Закону, Державна судова адміністрація України має висвітлювати на своєму офіційному веб-сайті інформацію про суди, які забезпечені технічними засобами для участі особи у засіданні суду у режимі відеоконференції. Вказана інформація має враховуватися судами при постановленні ухвал щодо відеоконференцій [9].

Станом на 22 серпня 2012 року системами відеоконференцзв’язку обладнані лише 28 судів: всі загальні апеляційні та Печерський районний суд міста Києва. Однак, на сьогодні в Україні нараховується 769 судів, до того ж, деякі навіть районні суди мають по кілька окремих будівель: наприклад приміщення Святошинського районного суду міста Києва віддалені одне від одного на понад 11 кілометрів. Скільки часу має пройти до обладнання всіх судів відповідним технічним устаткуванням?

Ще одне питання — порядок встановлення особи, що приймає участь у судовому засідання шляхом відео конференції. Так, наприклад у цивільному судочинстві за умовами положень п. 2 ч. 1 ст. 48 ЦПК України секретар судового засідання перевіряє наявність та з’ясовує причини відсутності осіб, яких було викликано до суду, і доповідає про це головуючому. В даному випадку слід нагадати положення абз. 3 ст. 43 Закону України «Про нотаріат», за умовами якого встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дій.

Звичайно, що суд не зобов’язаний користуватися даним законом, але ж особу встановлюють за оригіналом документа, який пред’являється суду. У випадку участі особи у відеоконференції, можливість суду перевірити особу стає проблематичною. Варіантами розв’язання даної колізії може бути використання особистого цифрового підпису фізичної особи (але це створить додаткові складнощі для учасника спору), використання сполучення ідентифікатору/паролю (наприклад застосовується у постановах Державної виконавчої служби) або залучення працівника апарату суду, що надає послуги відеоконференцзв’язку для встановлення особи за оригіналом документа та відображення такої дії у протоколі судового засідання.

Також не врегульованим залишається питання подання доказів. Якщо письмові докази у належним чином завірених копіях особа може направити до суду поштою цінним листом, то подання до суду оригіналів письмових доказів для огляду або речових доказів здійснити шляхом відео конференції неможливо. А особи, які часто відвідують судові засідання знають, що в 9 з 10 випадків суд вимагає оригінали документів пред’являти. Звичайно, що ніхто не може заборонити особі направити такі оригінали поштою, але з власного досвіду знаючи, що таке повернути оригінали документів, підшити до матеріалів справи… ми б не радили жодній особі таке вчиняти [8].

Також не слід виключати суто технічний фактор: будь-яке обладнання може вийти з ладу, а навантаження на нього може виходити за передбачені межі. Так, всі практикуючи судові правники знають, що навантаження на окремі суди може різнитися в рази: наприклад навантаження у 42 справи на день у судді Господарського суду міста Києва і 6 справ на день у судді господарського суду Харківської області. Отже, чи зможе такий перевантажений суд окрім організації розгляду спорів «власних учасників» організувати доступ до відеоконференції для «сторонніх» і чи буде це справедливим?

Можуть виникнути і забавні ситуації, коли обладнання може вимкнутися посеред засідання. А за чинним законодавством, в разі, якщо позивач залишає судове засідання, суд може залишити його позовну заяву без розгляду.

Але, безперечно, у разі наявності такої судової послуги і її належної якості, вона суттєво спростить проведення судових справ. По-перше слід згадати банальну неможливість прибути у судове засідання в літній період у відрядження до «курортних» напрямів або ж навпаки до районних/міськрайонних судів у регіони, віддалені від автомагістралей чи обласних центрів. Можливість виступати у судовому засіданні шляхом відео конференції як зменшить витрати на відрядження, так і надасть гарантії участі у розгляді справи.

Звичайно ж така послуга буде вкрай корисною особам з вадами здоров’я та позивачам у справах про захист прав споживачів. Перші просто фізично може не мати можливість користуватися послугами транспорту на великі відстані, другі ж не будуть змушені при пред’явленні позову до виробника товару витрачати на проїзд суми, що перевищуватимуть вартість такого товару у рази.

Однак, все ж не слід вважати дане впровадження панацеєю, адже у разі відсутності бажання сторони (відповідача чи третьої особи) брати участь у судових засіданнях особисто, ніхто не зможе примусити їх скористатися послугою відеоконференцзв’язку.

Висновки

Отже, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції дозволить сторонам у справах заощадити кошти на відрядження та прибуття представників в засідання суду з віддалених населених пунктів. Окрім того, представники сторін матимуть можливість взяти участь у засіданнях суду у різних судах чи містах в один день. Останнє позитивно вплине на строки розгляду справ. Вони не будуть відкладатися через неможливість сторін з об’єктивних причин з’явитися у суд.

У судовому провадженні можливе застосування відеоконференції. Дистанційне судове провадження може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, Верховному Суді України під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Умови ухвалення рішення про застосування відеоконференції в суді аналогічні тим, що застосовуються на досудовому розслідуванні. Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксуються за допомогою технічних засобів відеозапису.

Відеоконференція забезпечить зустріч та спілкування кількох осіб, які перебувають в різних місцях, і використовує телекомунікаційні аудіо- та відеозасоби. Це може виглядати просто як розмова між двома людьми або як спілкування між цілими аудіторіями. Крім того, аудіо- та візуальна передача засідання може бути використана для обміну документами і відображенню їх на великому екрані.

Згідно з процесуальною нормою участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції може відбуватись як за ініціативою суду, так і за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу.

У разі бажання учасника судового процесу взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідне клопотання необхідно подати до господарського суду області не пізніше, ніж за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. При цьому, у клопотанні в обов’язковому порядку зазначити суд, в якому необхідно забезпечити її проведення.

Отримане клопотання буде розглянуто судом не пізніш як за п’ять днів до дня проведення вказаного судового засідання. У разі задоволення клопотання суд винесе ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка містиме: найменування суду, якому доручається забезпечити проведення відеоконференції; найменування (для юридичних осіб) або ім’я, прізвище, по батькові (для фізичних осіб) особи, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, та її процесуальний статус; дату і час проведення судового засідання.

Копію ухвали про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції буде негайно надіслано до суду, який зобов’язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції господарський суд області буде забезпечує учасникам судового процесу належну якість зображення та звуку, можливість чути та бачити хід судового засідання, ставити запитання і отримувати відповіді. Хід і результати процесуальних дій буде зафіксовано за допомогою технічних засобів відеозапису. Носій відеозапису як додаток до протоколу судового засідання буде приєднано до матеріалів справи.

Безперечно, у разі наявності такої судової послуги і її належної якості, вона суттєво спростить проведення судових справ. По-перше, слід згадати банальну неможливість прибути у судове засідання в літній період у відрядження до «курортних» напрямів або ж навпаки до районних/міськрайонних судів у регіони, віддалені від автомагістралей чи обласних центрів. Можливість виступати у судовому засіданні шляхом відеоконференції як зменшить витрати на відрядження, так і надасть гарантії участі у розгляді справи.

Звичайно ж, така послуга буде вкрай корисною особам з вадами здоров’я та позивачам у справах про захист прав споживачів. Перші просто фізично можуть не мати можливості користуватися послугами транспорту на великі відстані, другі ж не будуть змушені при пред’явленні позову до виробника товару витрачати на проїзд суми, що перевищуватимуть вартість такого товару у рази.

Однак все ж не слід вважати таке впровадження панацеєю, адже у разі відсутності бажання сторони (відповідача чи третьої особи) брати участь у судових засіданнях особисто ніхто не зможе примусити її скористатися послугою відеоконференцзв’язку.

Список використаної літератури

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції» від 04 липня 2012 року // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2013, № 25, ст.247
Інструкція про порядок фіксування судового процесу технічними засобами: затв. наказом ДСА України від 8 серпня 2005 р. № 868/11148 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/z0868-05
Клементьев А. С. Телекоммуникационное обеспечение уголовного процесса : автореф. дис. …канд. юрид. наук. : спец. 12.00.09. — Владимир, 2007. — С. 14.
Концепції галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://court.gov.ua/tu16/info_suddi/conzepcia
Мирутенко О. Дотримання принципу розгляду справ у розумний строк та інші актуальні проблеми господарського судочинства // Слово Національної школи суддів України. – 2013. — №3. – с. 138-143
Мурадов В. Проблеми використання відеоконференцзв’язку на сучасному етапі розвитку техніко-криміналістичного забезпечення судового розгляду кримінальних справ [Текст] / В. Мурадов // Право України. — 2011. — № 7. — С. 235-240
Сегай М. Сучасна парадигма інформатизації судочинства і питання захисту прав і законних інтересів учасників кримінального процесу // Вісник Академії правових наук України. — 2008. — №4 (27). — С. 190–198.
Смирнов М. І. Щодо використання відеоконференцзв’язку при перегляді судових рішень у касаційному порядку / М. І. Смирнов, асистент кафедри кримінального процесу Одеської національної юридичної академії. [Електронний ресурс]. — Режим доступу :http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/366CB00FAB577CF0C3256FBA003BEDD0?OpenDocument&CollapseView&RestrictToCategory=366CB00FAB577CF0C3256FBA003BEDD0&Count=500&
У новий рік з новими цифровими АТС [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ukrtelecom.ua/presscenter/news/telecommunication?id=62247
Newman J. O., Saltzburg S. P. Effective Use of Courtroom Technology: A Judge’s Guide to Pretrial and Trial. Washington D.C., 2001. — P. 129.
Salamone, Salvatore. «Videoconferencing`s Achilles Heels.» Byte, August. — 1995. — Р. 43.

Освіта та самоосвіта