Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Твори архітектури як об’єкт авторського права

Авторське право – це сукупність правових норм, якими регулюються майнові і немайнові відносини, пов’язані із створенням і використанням   творів літератури, науки та мистецтва.

Архітектурна діяльність є складний процес, кінцевою метою якого є створення архітектурного об’єкта у вигляді будівель, споруд тощо. Так відповідно до ст. 1 Закону України «Про архітектурну діяльність», архітектурна діяльність визначена як діяльність по створенню об’єктів архітектури, яка включає творчий процес пошуку архітектурного рішення та його втілення, координацію дій учасників розроблення всіх складових частин проектів з планування, забудови і благоустрою територій, будівництва (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, здійснення архітектурно-будівельного контролю і авторського нагляду за їх будівництвом, а також здійснення науково-дослідної та викладацької роботи у цій сфері.

Об’єктами авторського права є твори архітектури, містобудування та садово-паркового мистецтва, втілені в кресленнях, ескізах, моделях, збудовані будівлі та споруди, парки, плани населених пунктів тощо.

Однак не всі об’єкти архітектури (будинки та споруди житлово-цивільного, комунального, промислового й іншого призначення, їх комплекси, об’єкти благоустрою, садово-паркової та ландшафтної архітектури, монументального й монументально-декоративного мистецтва, території (частини територій) адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів) можливо визнати творами архітектури, тобто об’єктами авторського права. Об’єкт архітектури як об’єкт авторського права повинен бути результатом втілення творчої інтелектуальної діяльності особи.

Можна сказати, що твором архітектури потрібно вважати будь-який твір, що стосується об’єкта архітектури незалежно від його завершеності, призначення та достоїнств, якщо твір є результатом творчої праці автора та виражений в об’єктивній формі.

Майнові права на об’єкт архітектури як об’єкт авторського права, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об’єкт, та юридичній або фізичній особі, де або в якої він працює, спільно, якщо інше не встановлено договором.

Майнові права на об’єкт архітектури як об’єкт авторського права, створений за замовленням, належать творцеві цього об’єкта або замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором.

Істотною умовою договору про створення твору містобудування є правовий режим здійснення майнових прав на містобудівну документацію з планування територій після передачі її замовнику.

Автор проекту твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва має виключне право на участь у подальшій його реалізації, якщо інше не передбачено умовами договору із замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює, а також на внесення змін до не завершеного будівництвом чи збудованого твору архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва у разі зміни його функціонального призначення чи реконструкції.

Використання проекту твору архітектури, містобудування чи садово-паркового мистецтва для реалізації допускається тільки одноразово, якщо інше не обумовлено договором, згідно з яким створено проект. Повторне використання такого проекту і розробленої на його основі робочої документації здійснюється виключно за згодою автора з виплатою йому або його правонаступникам авторської винагороди.

Автор об’єкта архітектури як об’єкта авторського права має право на одержання у встановленому законодавством порядку авторської винагороди за його створення і використання.

Твори архітектури й твори, що стосуються архітектури, матеріалізуються майже в однакових формах, окрім збудованих будівель, споруд та парків, які є формою втілення тільки для творів архітектури. Що стосується моделей, то за своєю природою це пластичні твори.

Твором архітектури як об’єктом авторського права є не тільки креслення, а саме генеральний план, принципові рішення з вертикального планування, благоустрою та озеленення; плани фундаментів, поверхів, фасади, розрізи будинків та споруд частина архітектурних рішень, інтер’єри основних приміщень.

Якщо розглянути стадії творчого процесу архітектора, можна виділити два види об’єктів авторського права, котрі він створив у процесі своєї діяльності: по-перше, твори архітектурної графіки та пластики, що є результатами стадії проектування та складаються з ескізів, планів, схем, розділів, фасадів, перспектив, малюнків, макетів і моделей, та, по-друге, безпосередньо твори архітектури, які поєднують у собі будови, споруди та їхні комплекси як результат етапу натуральної форми створення твору архітектури.

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності автора об’єкта архітектури як об’єкта авторського права є відповідні права, визначені Цивільним кодексом України, Законом України «Про авторське право і суміжні права», та зокрема:

  • право фотографувати, здійснювати відеозйомку відповідного об’єкта архітектури як об’єкта авторського права, крім випадків, визначених законом;
  • право вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином свого імені на об’єкті архітектури як об’єкті авторського права, якщо це практично можливо [частина перша статті 31 у редакції Закону України від 01.08.2006 р. N 58-V].

Особисті немайнові права на об’єкт архітектури як об’єкт авторського права належать його автору незалежно від умов договору між автором та замовником або юридичною чи фізичною особою, де або в якої він працює.

Стосовно використання творів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва і дизайну автора мають майнове право на практичну реалізацію відповідних проектів. Його суть полягає в тому, що будь-яке практичне втілення в життя творів архітектурної графіки і пластики може здійснюватися тільки за згодою їх авторів. До автора прийнятого архітектурного проекту належить також можливість участі в реалізації свого проекту у разі розроблення документації для будівництва і при спорудженні будівлі, якщо інше не передбачено в договорі.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті. Воно переходить у спадщину, але право автора на ім’я і право на недоторканність твору не переходять за спадкоємством.

ЦК України, визначаючи серед об’єктів авторського права тільки «твори архітектури», ототожнює поняття «твори архітектури» та «твори садово-паркового мистецтва». Якщо ідеться про твори містобудування, тут ЦК України безпідставно обмежує авторське право.

Слід відзначити, що авторське право й право власності на матеріальний об’єкт, в якому втілено твір архітектури, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об’єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права, і навпаки.

Ч.2 ст. 12 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає, що власникові матеріального об’єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей об’єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, яка не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збереження об’єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об’єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди, — фотографії твору.

Проаналізувавши основні тези авторського права, й дослідивши основні джерела авторського права в Україні, можна зробити наступні висновки:

  1. Законодавство України про інтелектуальну власність надзвичайно молоде, його становлення відбувається паралельно зі встановленням державності та формуванням правової держави;
  2. Авторське право – особисті (немайнові) і майнові права авторів та їхніх правонаступників, пов’язані зі створенням і використанням наукових літературних і мистецьких творів;
  3. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі — ©, імені (найменування) особи, яка володіє авторським правом, і року першої публікації твору;
  4. Законодавча база, що стосується авторського права в Україні практично сформована. Це не розрізнена сукупність чинних нормативних актів, а достатньо цілісна система;
  5. Однією з основних умов успішного функціонування системи інтелектуальної власності є забезпечення захисту прав авторів;
  6. Оскільки авторське право є складовою частиною цивільного права, найвищу юридичну чинність серед нормативно-правових актів якого має Цивільний кодекс України, останній широко застосовується в регулюванні авторських відносин;
  7. Об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об’єктивній формі;
  8. Суб’єкти авторського права – особи, котрим належить суб’єктивне авторське право на твір. Ними можуть бути як громадяни України, так й іноземні громадяни чи особи без громадянства.

Тож, як ми бачимо архітектурні твори є специфічними об’єктами авторського права, які мають свої особливості і специфічні риси, що все ж таки дозволяють надати їм належну правову охорону та захист з боку права інтелектуальної власності. 

Література:

  1. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. – 2014. –  №3. – 670 с.
  2. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності: Навчальний посібник. – Хмельницький: ТУП, 2017. – 155 с.
  3. Дахно І.І. Право інтелектуальної власності: Навч. посіб. – Вид.2-ге, перероб. і доповн. – К., 2006. – 278 с.
  4. Закон України “Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 р. // ВВР України. – 1994. – №13. – Ст.8.
  5. Греков С. Проектна документація як об’єктивна форма втілення творів архітектури / С. Греков // Теорія і практика інтелектуальної власності. — 2007. — М°2 (34). — С. 32-39.