Туристично-рекреаційний потенціал Кенії

Вступ

Африка на сьогоднішній момент є важливим рекреаційним регіоном, так як має великий потенціал для розвитку туристичної сфери.

Кенія — аграрна країна, але її економіка відрізняється від економіки багатьох інших країн Африки. У Кенії вирощуються не одна, а кілька експортних культур, вона має сучасну індустрію туризму і розвинуту обробну промисловість. У колоніальний період обробна промисловість, торгівля і товарне сільське господарство знаходилися в руках європейців і азіатів. Уряд незалежної Кенії сприяв посиленню ролі африканців у всіх цих сферах.

Багато африканських заповідників і національних парків мають світову славу, їх щорічно відвідують сотні тисяч туристів з усіх кінців планети. Загальна площа територій, що охороняються, досягає 1 млн. км2, що становить 1/30 її території.

Сприятливі кліматичні умови Кенії, мальовничі ландшафти, піщані пляжі і багатий тваринний світ приваблюють багато іноземних туристів. Туристичний бізнес — важливий сектор економіки, що забезпечує значний приплив іноземної валюти. Наприкінці 1990-х років щорічно в країну приїжджали 700-800 тис. іноземних туристів, що приносило державній скарбниці приблизно 400 млн. доларів. Після вибуху в будинку посольства США у Найробі в 1998 р. число туристів скоротилося.

Тема:«Туристично-рекреаційний потенціал Кенії».

Мета: охарактеризувати туристично-рекреаційний потенціал Кенії.

Завдання роботи:

поняття про туристично-рекреаційний потенціал Африканського регіону;
розкрити туристично-рекреаційні ресурси регіону Кенії: природні ресурси, історико-культурні ресурси;
показати туристичну інфраструктуру Кенії.

Розділ 1. Поняття про туристично-рекреаційний потенціал африканського регіону: структура, визначення

Природні рекреаційні ресурси – це об’єкти і явища природного походження, що можуть бути використані для туризму, лікування, відпочинку, впливають на територіальну організацію рекреаційної діяльності, формування рекреаційних районів (центрів), їхню спеціалізацію та економічну ефективність. Вони сприяють відновленню фізичних і духовних сил людини, її працездатності, використовуються для прямого й опосередненого споживання та виробництва курортних та туристичних послуг [4, с. 198].

Рекреаційні ресурси — це сукупність природних, природно-технічних, соціально-економічних комплексів та їх елементів, що сприяють відновленню та розвитку фізичних та духовних сил людини, її працездатності [4, с. 198]. Розрізняють природні і соціально-економічні (або природні і культурно-історичні) ресурси рекреаційної діяльності.

Природні рекреаційні ресурси — це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, тіла, явища природи, їх компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти.

Поняття “рекреаційні ресурси” є набагато ширшим від поняття “туристичні ресурси”, оскільки включає в себе компоненти природи, соціально-економічні принципи і культурні цінності, які задовольняють туристичні потреби споживачів. Зробивши порівняння всіх факторів привабливості рекреаційно-туристичних ресурсів, ми прийшли висновку, що і надалі основним джерелом задоволення туристичних потреб залишається природній потенціал.

Під рекреаційними ресурсами розуміють поєднання компонентів природи, соціально-економічних чинників і культурних цінностей, що виступають як умови задоволення рекреаційних потреб людини. До рекреаційних ресурсів належать території та окремі об’єкти, що можуть бути використані для відпочинку і лікування людей, відновлення їхніх фізичних і духовних сил. Характерними властивостями рекреаційних ресурсів є: цілісність, динамізм, місткість, стійкість, надійність, привабливість.

Рекреаційні ресурси поділяються на три групи:

1. Природні рекреаційні ресурси (клімат, земельні і водні ресурси, рельєф, печери, рослинний і тваринний світ, парки та заповідники, мальовничі пейзажі, унікальні природні об’єкти та ін.).

2. Культурно-історичні рекреаційні ресурси (культурні, історичні, археологічні, архітектурні пам’ятки, етнографічні особливості території, фольклор, центри прикладного мистецтва тощо) [5, с. 119].

3. Соціально-економічні рекреаційні ресурси (економіко-географічне положення, транспортна доступність території, рівень її економічного розвитку, сучасна та перспективна територіальна організація господарства, рівень обслуговування населення, структура населення, трудові ресурси, особливості розселення, рівень розвитку транспортної мережі та ін.).

За виконуваними функціями рекреаційні ресурси поділяються на ресурси місцевого значення, обласного, республіканського та міжнародного.

Характерно, що для організації рекреації використовуються ті природні умови та ресурси, які не завжди можуть бути використані іншими галузями світового господарства, а саме: інсоляція, морські пляжі, природна краса, історичні пам’ятки тощо.

Рекреаційні ресурси океанів та морів характеризуються значною різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових районів належать: в Атлантичному океані — Середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного морів, півострова Флорида, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст та міських конгломерацій Атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки; в Тихому океані — Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст та міських конгломерацій узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані — острів Шрі-Ланка, район прибережних міських конгломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на яхтах, катамаранах [5, с. 123].

На нашу думку, загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне положення, особливості клімату і ландшафтів.

До основних видів рекреаційних ресурсів належать:

1) узбережжя теплих морів;

2) узбережжя річок, озер та водосховищ;

3) лісові масиви;

4) передгір'я та гірські країни;

5) міста — столичні та історичні центри;

6) міста-курорти або курортні місцевості;

7) релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів;

8) давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні [5, с. 124].

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно впливає екологічний стан території — чистота або забрудненість вод, повітря, грунтів, порядок або безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Ми вважаємо, що до найгостріших екологічних проблем багатьох держав світу треба віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, вод морів і океанів, розповсюдження СНІДу, тероризм, наркоманію, а також осередки десятків великих та малих військових конфліктів, що не припиняються.

На даний момент існує ще одна проблема: існує неповноцінне використання багатих рекреаційних ресурсів. Ситуація ускладнюється тим, що рекреаційний попит найбільш високий в щільно населених урбанізованих районах. Територія використовується доволі інтенсивно іншими сферами господарства, а не в оздоровчих цілях.

Рекреаційні ресурси, як і інші ресурси, у світі розташовуються нерівномірно. Для більш об’єктивного висвітлення світового туристичного потенціалу, ми б хотіли розглянути рекреаційні ресурси, поділяючи їх за такими регіонами: Європа, Азія, Африка, Північна Америка, Центральна та Південна Америка, Австралія та Океанія.

На сьогодні Африка перетворюється на важливий рекреаційний регіон світу.

Найсприятливішими чинниками розвитку рекреації є близькість її до експортних ринків — Європи та Азії і наявність цінних в оздоровчому та пізнавальному відношенні ресурсів.

Привабливість африканського регіону заключається в:

1. теплий клімат, сонячні дні на протязі всього року;

2. чудові піщані пляжі;

3. унікальні історичні та культурні пам’ятки (Єгипетські піраміди);

4. екзотична флора і фауна (заповідники, національні парки, які зберегли свій первісний стан) [4, с. 195].

Але існують фактори які мають відштовхуючій вплив на туристів:

— низькій рівень економічного розвитку;

— слабо розвинена рекреаційна інфраструктура (розміщення туристів, транспортні сполучення);

— природні умови в окремих районах (жара, суховії, чисельні опади);

— нестабільне політичне положення в деяких країнах [5, с. 196].

Але для африканського регіону є дуже важливим і вигідним розвивати туристичну галузь. Уряди багатьох африканських країн приділяють увагу розвитку рекреаційних ресурсів, вбачаючи в туризмі важливу статтю прибутку, а інколи навіть єдиний шлях економічного підняття. Економіка таких країн, як Кенія, Танзанія, Єгипет, Марокко, Туніс, Мадагаскар та Маврикій, з значній степені залежать від іноземного туризму, так як це є надійним джерелом надходжень іноземної валюти. Тому у всіх перерахованих країнах в складі уряду створений пост міністр по туризму.

Розділ 2. Туристично-рекреаційні ресурси регіону Кенії

2.1. Природні ресурси

Кенія — держава в Східній Африці. На півночі межує із Суданом і Ефіопією, на сході — із Сомалі, на півдні — з Танзанією, на заході — з Угандою. На сході омивається Індійським океаном, на півдні — озером Вікторія. Загальна площа — 582,6 тис. кв. км [5, с. 201].

У районі екватора — тропічний, на узбережжі Момбаса — теплий і вологий, ближче до Сомалі — сухіший. На просторах саван, що лежать на висоті 1200 м над рівнем моря, ночі прохолодні, вдень температура звичайно — 22-30 С. В околицях озера Вікторія — вологий і дощовий.

Територію Кенії можна розділити на чотири географічних райони. Перший складають плоскі прибережні рівнини. На більшій частині району випадає мало опадів, виняток становлять зона біля Момбаси і долина р.Тана. До другого району відносяться розташовані на північному сході прибережні і внутрішні рівнини із середньорічною кількістю опадів менше 500 мм, майже немає рослинності. Покритий чагарниковими заростями північно-західний район, у межах якого знаходяться о. Рудольф і гора Кулал (2293 м), дуже нагадує північно-східний район. Четвертий район, розташований на південному заході, являє собою нагір'я, розчленоване субмеридіональним східним відгалуженням Східно-Африканської рифтовой системи, із середніми висотами 2500-3000 м. Тут знаходяться найвищі точки країни — гори Кенія (5199 м) й Елгон (4321 м), а також гірський хребет Абердер (3999 м). Це найбільш родюча частина країни, що займає чверть усієї території, де сконцентровано понад 3/4 населення [1, с. 144].

Кількість середньорічних опадів тут перевищує 750 мм, ґрунти відрізняються родючістю, а клімат — помірністю, і замість пустельних саван з розрідженим травостоєм і напівпустель, що покривають більшу частину країни, місцевий ландшафт характеризується високотравними саванами і вічнозеленими вологими тропічними лісами. Велика рифтова долина, шириною 50-60 км, аж ніяк не є однорідною, глибокою і долиноподібною западиною. Її центральна частина, розташована в районі оз. Наіваша, знаходиться на висотах 1850-2150 м над рівнем моря. Звідси вона східчасто знижується на південь до оз. Натрон (600 м) і на північ до оз. Рудольф (400 м). В цілому ж плато має чітко виражений ухил у східному напрямку до річок Тана й Ати, що течуть в Індійський океан, і на захід убік оз. Вікторія [1, с. 145].

Помірний клімат високогір'я перешкоджає поширенню епізоотичних захворювань. У Найробі (1675 м над р.м.) середня річна температура 20°С і середня річна кількість опадів 850 мм. Середня річна температура в Момбасі (16 м над р.м.) 27°С, середня річна кількість опадів 1195 мм. У Лодварі середня річна температура підвищується до 30°С, а середня річна кількість опадів зменшується до 150 мм, тоді як у Елдореті (2092 м над р.м.) температура знижується до 17°С при збільшенні кількості опадів до 1050 мм [1,с. 145].

На Центральному нагір'ї Кенії найбільш виражений перший сезон дощів із середини березня до кінця травня; другий, менш виражений вологий сезон, продовжується із середини жовтня до грудня. Сонячна суха погода встановлюється в середині грудня і триває до початку березня. З липня по серпень прохолодно і похмуро, і звичайно випадає мало опадів, але в гірських лісах часто бувають густі тумани (гатано).

Значній розмаїтості фізико-географічних умов у різних частинах країни відповідає зміна ландшафтів від прибережних мангрових боліт до випалених сонцем напівпустель у районі кенійсько-сомалійського кордону. Типові для ландшафтів Східної Африки порослі колючими чагарниками плато північного заходу з гігантськими баобабами й окремими гаями акацій різко контрастують із трав'янистими схилами нагір'їв, і обидва цих ландшафти різко відрізняються від гірських масивів, покритих густими лісами.

Тваринний світ Кенії відрізняється багатством і розмаїтістю. Тут живуть слони, леви, жирафи, леопарди, буйволи, носороги, різні види антилоп і мавп. Доводиться вживати суворих заходів для захисту дикої фауни від браконьєрів. Завдяки введенню у 1989 р. міжнародної заборони на торгівлю слоновою кістою, швидко відновлюється популяція слонів, що у 1980-х роках скоротилася на 70% і становила всього 17 тис. голів. Як ні в якій іншій країні Африки, у Кенії приділяється увага захисту диких тварин і організації природних територій, що охороняються. Їх площа становить 62 тис. кв. км, включаючи національний парк Найробі (104 кв. км), розташований неподалік столиці, і величезний національний парк Цаво (21 тис. кв. км). У районі оз. Вікторія ще водяться крокодили і бегемоти. Світ птахів представлений страусами, пеліканами, фламінго і дрохвами [1, с. 146].

2.2. Історико-культурні ресурси

Столиця Кенії — економічний, фінансовий і політичний центр Східної і Центральної Африки з населенням 2 мільйони осіб. Місто було засноване в 1899 р. під час будівництва залізниці і стало столицею в 1905 році. Діловий центр міста складається з широких трилінійних вулиць з висотними офісами, готелями і апартаментами. Тут же в місті — декілька парків з екзотичними квітками, чагарниками і деревами, а також Національний музей, зміїний розплідник, музей Африканської залізниці.

У передмісті Найробі, за 20 км від центру, знаходиться музей Карен Бліксен. Будинок письменниці допоможе поринути в атмосферу минулого і побачити на власні очі частинку кенійської історії. Візит до цього музею можна сумістити з поїздкою на ферму жираф. Недалеко від центру міста знаходиться страусина ферма і парк, і, звичайно, Національний парк Найробі. У місті — 6 казино, 2 театри і кілька кінотеатрів. Один з найвідоміших в Африці ресторанів — Карнівор — пропонує широкий вибір м'ясних страв, приготованих з екзотичних тварин (крокодила, жирафа, зебри, страуса). У столиці Кенії дуже вигідно купувати коштовні камені: особливо, малахіт, танзаніт, блакитний агат і блакитний діамант [13, с. 54].

Момбаса — друге за величиною місто Кенії, місце, де змішалося старовинне і сучасне. Момбаса — найбільший курорт на узбережжі Індійського океану. Власне місто розташоване на острові і цікаве своїми історичними кварталами. Момбаса — це лабіринт тісних вуличок і пішохідних ліній, будинків з химерними вікнами і відкритими магазинами. Над входом до гавані височить Форт Ісуса, побудований у 1593 році. По фортеці можна поблукати, оскільки зараз це Національний музей. Вузькі вулички, мечеті і індуїстські храми — все це старе місто, розташоване на сході [13, с. 54].

Узбережжя Кенії ділять на чотири регіони. Перший регіон розташований на південь від Момбаси (південний берег). Другий регіон — північний берег, знаходиться між Момбасою і Киліфі. Малінді і Ватаму утворюють третій регіон, архіпелаг Ламу — четвертий. Найбільш популярними серед туристів є пляжі південного і північного берега Момбаси.

На півночі острів сполучається з курортним узбережжям мостом. Цей маршрут пролягає до пляжів і готелів північного узбережжя, в тому числі Ніалі і Бамбурі, Ватаму і Малінді. Далі на півночі розташований архіпелаг Ламу, зі старовинним арабським містом Ламу, датованим Х століттям. Великою популярністю користується мікропарк Bamburi, де можна побачити птахів і представників сімейства котячих. Інші визначні пам'ятки — Mamba Village — одні з найбільших крокодилячих ферм; Акваріум Kipepeo, де представлене все різноманіття риб кенійського узбережжя; Ватаму (100 км від Момбаси). Готелі Ватаму розташовані в двох бухтах: Turtle Bay (знаходиться на території морського парку) і Blue Lagoon. Ватаму вважається найпопулярнішим місцем на узбережжі Кенії серед любителів глибоководних занурень і рибної ловлі, тут найкраще спорядження і снасті [13, с. 55].

На південний берег пасажирів і автомобілі перевозить пором. На півдні — прекрасні пляжі, прикрашені пальмами, і безліч відмінних готелів. Центром туристичної курортної зони є пляж Діані (40 км від Момбаси), де зосереджена найбільша кількість готелів і можливостей для розваг. Між Діані і Момбасою розташований пляж Шеллей, на південь від Діані — пляж Шимоні. Відпочиваючи на південному березі, можна здійснити одну з найцікавіших екскурсій до Морського національного парку і заповідника Kisite (з Шимоні), а також зайнятися водними видами спорту: дайвінгом, віндсерфінгом, водними лижами, підводним плаванням, глибоководною риболовлею. Центром глибоководної риболовлі є Шимоні [13, с. 56].

Розділ 3. Туристична інфраструктура Кенії

3.1. Готельне господарство

Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується значними темпами росту міжнародної торгівлі послугами і збільшенням внеску сфери послуг у створення ВВП держав. У такий спосіб можливим перспективним альтернативним напрямком для країн регіону є розвиток сфери туризму, що за останні піввіку перетворився в одну з найбільше що динамічно розвиваються галузей світового господарства. За останні піввіку число відвідувань закордонних країн туристами виросло з 25 до 697 млн. Приблизно 3% (з урахуванням суміжних галузей — 6-8%) світового ВВП склала вартість послуг, наданих індустрією туризму, що у 2007 р. оцінювалася астрономічною сумою в 450 млрд. дол., 7% світових інвестицій, кожне 16-оі робоче місце, 11% світових споживчих витрат приходиться на сферу туризму. Ця галузь входить у число найбільше динамічно зростаючих сегментів світового господарства [5, с. 83].

Згідно з наявними прогнозами, до 2020 р. число туристів, що відвідують іноземні держави, досягне 1,6 млрд. людина, що будуть щорічно витрачати на оплату туристичних послуг порядку 2 трлн. дол. [5, с. 83]

Постійно зростаючий рівень технічного оснащення фірм і компаній, що діють у сфері туризму, а також у ряді суміжних з нею галузей, включаючи інтернет-економіку, дозволяє віднести значну частину туристичного бізнесу до числа передових в організаційному і технічному відношеннях. Дана обставина відіграє важливу роль у забезпеченні високих темпів росту в галузі. Причому, незважаючи на уразливість міжнародного туризму від пагубних коливань політичної й економічної кон'юнктури, у цілому він демонструє високий ступінь стабільності, здатності до відновлення і динамічного росту в посткризові періоди.

Регіон Близького Сходу і Північної Африки являє собою один з тих, що динамічно розвиваються туристичних центрів світу. На початку поточного сторіччя арабські країни щорічно відвідувало понад 27 млн. туристів. Це складало приблизно 3,5% загального числа іноземних туристів у світі. Вони витратили на оплату туристичних послуг близько 20 млрд. дол. Щорічно чисельність туристів, що приїжджають з-за кордону, зростає в останнє десятиліття на 5-7%. В останні 10-15 років істотно зросло число громадян Російської Федерації, що направляються в туристичні поїздки в країни Близького Сходу і Північної Африки [12, с. 171].

Сервісізація економіки, складовою частиною якої є формування індустрії туризму — один з найбільш перспективних напрямків економічного прогресу в країнах, що розвиваються.

Диверсифікованість національних економік, ліквідація їхньої тісної залежності від зовнішньому, підданому сильному впливові кон'юнктурних факторів, рішення ряду гострих соціальних проблем у перспективних планах розвитку розглянутих країн багато в чому зв'язані з туристичною індустрією. Їй обґрунтовано надається велике значення і як сфері додатка праці, ліквідації або зм'якшення такої гострої соціальної проблеми, як безробіття, рівень якого в більшості країн Близького Сходу і Північної Африки варіює від 15 до 30% самодіяльного населення.

Такі арабські держави, як Єгипет, Туніс, Об'єднані Арабські Емірати відносяться до числа тих країн Близького Сходу і Північної Африки, де туризм розвивається найбільш швидкими темпами.

Туристична індустрія перетворилася тут в одну з ведучих галузей національної економіки, з її розвитком зв'язані далеко йдуть плани підйому господарського життя, формування сучасної, що стійко розвивається за рахунок щодо стабільних внутрішніх ресурсів економіки. Міжнародний туризм усе більш активно взаємодіє з такими сферами економіки, як внутрішня і зовнішня торгівля товарами і послугами, рекламна справа, обмін діловою і культурною інформацією, готельне будівництво, спорудження об'єктів культури, захист пам'ятників, збереження існуючих экосистем, транспортні перевезення, спорудження комунікацій, утворення, банківська справа, промислове і ремісниче виробництво, переміщення капіталів і робочої сили і т.д. Сприяючи росту інформатизації країн регіону, розвиткові інтернет-економіки, міжнародний туризм тим самим формує умови для прориву (нехай і локального) у інноваційно-інформаційному суспільстві. Ці оцінки багато в чому справедливі й у відношенні Сирії, однак у цій країні політичні фактори, насамперед протистояння з Ізраїлем, до останнього часу в сильному ступені стримували розвиток туризму [5, с. 85].

Кожна з вищевказаних арабських держав являє собою визначену групу країн регіону з погляду стану й особливостей розвитку індустрії туризму. Якщо Єгипет і Туніс відбивають тенденції, характерні для країн, тривалий час що приділяють підвищену увагу розвиткові індустрії туризму й умов, що володіють широким спектром, і передумов для її росту, то в ОАЕ — іноземний туризм відносно молодий, тут немає такого спектра культурно-історичних пам'ятників і розмаїтості природно-кліматичних умов, як у перших двох. Однак, як та інші нафтові монархії Затоки, Емірати володіють величезними фінансовими ресурсами для формування умов і матеріальної основи для надання широкого спектра туристичних послуг [5, с. 86].

Сирія відноситься до тієї групи держав регіону, де є широкі передумови для розвитку галузі, але лише в останні роки їхньому інтенсивному залученню в господарський оборот приділяється відповідна увага

Одними із найбільш популярних екскурсій в Кенії є „Сафарі в Кенії”.

1-ий день: Момбаса. По прибуттю до Момбаси проїзд в парк природи Тсаво і розміщений в ньому Westermanns Safari Camp. Там пропонуємо ресторан, бар, барбекю з місцем для вогнища, басейн. Обід в таборі. Пополудні – перша можливість познайомитись з околицею. Вечеря і нічліг в таборі (обід і вечеря).

2-ий день: Східне Тсаво. Переїзд в східну частину парку природи Тсаво. Перша можливість спостерігати за тваринами і знайомство з Аруба Дам, одного з найкращих пунктів спостереження за дикою африканською природою. Обід у формі пікніка, подальше спостереження диких тварин в заповіднику, що затамовує ваш подих. Нічліг в Westermanns Safari Camp.(відповідне харчування).

3-ий день: Амбозелі. Переїзд в один з найцікавіших об’єктів, заповідник Амбозелі. Дорогою спостереження тварин. Після обіду сафарі стежками диких тварин в природному заповіднику Амбозелі. Нічліг в Ol Tukai Lodge. (відповідне харчування).

4-ий день: Амбозелі- Західне Тсаво. Виїзд на спостереження за тваринами. Сніданок в Lodge і переїзд до західної частини парку природи Тсаво. Візит в Мзіма Спрінгс, де з різних оглядових пунктів можна спостерігати за гіпопотамами та крокодилами. Після обіду в Ngulia Safari Lodge сафарі стежкою диких тварин в західній частині парку природи Тсаво. Нічліг в Ngulia Safari Lodge (харчування).

5-ий день:Західне Тсаво – Момбаса. Після сніданку в Lodge переїзд до Момбаси. (сніданок) [14].

Сучасний розвиток готельної справи у світовій практиці пропонує клієнтові різноманітний готельний сервіс в залежності від цін, що складаються на ринках цих послуг. Щороку засоби масової інформації повідомляють численну клієнтуру про нові форми діяльності в даному виді сервісу.

Велике розмаїття підприємств готельного сервісу, а також періодична поява нових їх видів робить будь-яку систематизацію типів і характеристик підприємств розміщення досить умовною. Сучасні готелі відрізняються за призначенням, місткістю, поверховістю, типами конструкцій, рівнями комфорту, режимами експлуатації (цілорічні, сезонні), місцем розташування (місто, курорт тощо), функціональним призначенням, забезпеченістю харчуванням, тривалістю проживання в них, рівнями ціп. Усі ці фактори враховуються при проектуванні та впливають па склад приміщень готелю, архітектурно-планувальну структуру будівлі тощо. Основні ознаки, що характеризують готелі, це: місткість, поверховість, призначення і рівень комфорту.

Класифікація готельних підприємств за рівнем комфорту відіграє величезну роль у вирішенні питань управління якістю готельних послуг, Рівень комфорту — це комплексний критерій, складовими якого є:

— стан номерного фонду: площа номерів (м:), частка одномісних (однокімнатних) номерів, частка багатокімнатних номерів, номерів -апартаментів, наявність комунальних зручностей тощо;

— стан меблів, інвентарю, предметів санітарно-гігієнічного призначення тощо;

— наявність і стан закладів ресторанного господарства: ресторанів, кафе, барів — тощо:

— стан споруди готелю, під'їзних шляхів, облаштованість прилягаючої до готелю території:

— інформаційне забезпечення і технічне оснащення, утому числі наявність телефонного, супутникового зв'язку, телевізорів, холодильників, міні-барів, міні-сейфів тощо;

— забезпечення можливості надання ряду додаткових платних і безкоштовних послуг [5, с. 36].

Перераховані критерії застосовуються практично у всіх наявних сьогодні у світі системах класифікації готелів. Крім того, ряд вимог висувається до персоналу і його підготовки: зовнішнього вигляду, віку, стану здоров'я, освіти, кваліфікації, знання іноземних мов.

Рівень комфорту на сьогодні лежить в основі понад тридцяти відомих у світі систем класифікації готелів. Найбільш розповсюдженими серед них є наступні:

— європейська, або, як часто її називають, система «зірок», що базується на французькій національній системі класифікації, в основі якої лежить розподіл готелів за категоріями від 1 до 5 зірок. Така система застосовується у Франції, Австралії, Угорщині, Єгипті, Україні, Росії та ряді інших країн;

— система букв (А, В, С, D), що використовується в Греції;

— система «корон», що застосовується у Великобританії,

— індійська система [5, с. 37].

Остання система класифікації, індійська, найбільш поширена у країнах, що розвиваються. Ця система також включає 5 категорій: «1 зірка», «2 зірки», «3 зірки», «4 зірки», «5 зірок», які надає спеціальна комісія на основі бальної оцінки. За ці по системою відповідність готелів вимогам даної категорії оцінюється в балах, при цьому по кожному пункту встановлюється максимально можлива оцінка. Для одержання тієї або іншої категорії необхідно набрати встановлену для даного класу мінімальну суму балів. Причому їхня кількість по кожному пункту мас складати не менше 50% максимальної оцінки [5, с. 38].

У кожній окремій державі до розуміння рівня комфорту як критерію класифікації підходять по-різному. Саме ця обставина, а також ряд факторів, обумовлених культурно-історичними та національними традиціями держав, перешкоджають введенню у світі єдиної класифікації готелів. У цьому напрямку залишається сьогодні безрезультатною діяльність Всесвітньої туристської організації (ВТО), Комітету готельної і ресторанної індустрії ЄС, Міжнародної готельної асоціації (МГА). ВТО запропонована лише стандартна класифікація засобів розміщення: мотелі; молодіжні готелі; пансіонати; пляжні готелі; туристські готелі; орендовані кімнати в приватних будинках; клуби з номерами; туристське село (група будинків); орендовані приміщення в приватних агентів; гостьові будинки; бунгало; підприємства соціального туризму; розміщення в родичів і знайомих; інші засоби розміщення.

Серед найбільш більш популярних готелів Кенії можна назвати наступні: Bamburi Beach Hotel 3*+, Sentido Neptune Beach Resort 4*, Traveller's Beach Club 4*, Sun N Sand Beach Resort 4*, Baobab Sea Lodge 3*, Kilifi Bay Beach Resort 4*, Sentido Neptune Beach Hotel 4*, The Sands at Chale Insel 5*, Diani Reef Beach Resort & Spa 5*, Diani Sea Lodge 3*+, Leisure Lodge Hotel 4*, Southern Palms Beach Resort 4*, Diamonds Malindi Beach 4*+, Dream Of Africa 5* [14].

Рівень комфорту готелів визначається технічним оснащенням, складом і якістю номерного фонду, набором надаваних послуг. Класифікація готелів за рівнем комфорту існує в більшості країн. У підході до цієї класифікації за кордоном на даний час існує 2 основних напрямки. Один віддає перевагу так званим «статичним» ознакам, тобто чітко встановленому відсотковому співвідношенню номерів з ванною і санвузлом, наявності таких приміщень, як, наприклад, критий басейн, сауна тощо, певному співвідношенню між місткістю готелів і чисельністю обслуговуючого персоналу та ін. Цей напрямок орієнтується на порівняно нову матеріальну базу. Інший напрямок віддає перевагу «динамічним» факторам, тобто сервісу. Його прихильники вважають, що чіткі співвідношення в засобах розміщення без належного рівня обслуговування не забезпечують правильної картини фактичної якості послуг, що надаються готельним комплексом [5, с. 40].

Номерний фонд готелів загального тину в основному складається з одно-, дво- і часто тримісних номерів, у яких, як правило, існує: місце для роботи. Число одномісних номерів у ряді готелів доходить до 40-50% від номерного фонду. У готелях передбачають відділення зв'язку, у ряді випадків-відділення банку, приміщення для проведення переговорів і нарад.

Створення великих готельних комплексів — один з сучасних напрямків розвитку готельної справи в курортах. У зв'язку з різними вимогами до умов відпочинку до складу курортних комплексів включають готелі різного призначення, рівня комфорту, місткості, поверховості.

Крім того, різні вимоги до умов відпочинку (комфорту, вартості тощо) призвели до будівництва кемпінгів і бунгало на території багатьох курортних комплексів.

Таймер — порівняно новий вид готельних послуг, масу своєму розпорядженні номерний фонд від 50-ти до 250-ти номерів, можливі окремі будівлі. Має номерний фонд квартирного типу, але умови й організація послуг аналогічні курортним готелям. Окремі квартири продані індивідуальним власникам, однак повна власність контролюється управляючою компанією. Ціна таймшера залежить від особливостей сезону, а також часу перебування. Проживання в менш привабливі періоди року коштує істотно менше, ніж у сезон найбільшого попиту. Власник номера має можливість користуватися нерухомістю протягом певного часу, пропорційно внесеному грошовому внеску [5, с. 42].

3.2. Санаторно-курортне господарство

У Кенію варто поїхати хоча б тільки для того, щоб побувати у заповіднику Масаї-Мара. Площа заповідника — 1510 кв. км, він розташований на висоті 1650 м за 270 км від Найробі (5 годин у дорозі). Географічно Масаї-Мара — це північна частина рівнини Серенгеті. Клімат тут м'який і теплий. Грандіозні пейзажі заповідника захоплюють дух. По території заповідника протікають дві річки, уздовж яких ростуть акацієві ліси. З багатством фауни Масаї-Мара можна порівняти тільки Серенгеті і Нгоронгоро. У заповіднику мешкає близько 80 видів ссавців і 450 видів птахів. Тваринний світ: леви, леопарди, буйволи, носороги, слони, антилопи, гепарди, гієни, шакали, газелі, жираф, імпала, бегемоти, крокодили, водяні цапи [7, с. 30].

Озера Великої Рифтової Долини

У цій долині на території Кенії 8 озер. Найбільше — Туркана на півночі країни. Найбільш відомі озера — Барінго, Накуру, Найваша Барінго і Найваша — прісні озера. Інші — лужні.

Національний Парк озера Накуру

Озеро Накуру — це невелике лужне озеро, розташоване на околицях міста Накуру, четвертого за величиною кенійського міста (160 км від Найробі). Воно відоме величезною різноманітністю світу птахів, які харчуються водоростями озера і рибою. На особливу увагу заслуговують рожевий фламінго, пелікани, баклани. У хорошу погоду понад мільйон рожевих фламінго збираються на озері. Крім птахів, у парках можна побачити бородавочника, водяного цапа, буйвола, жирафів, газель Томпсона, левів, леопардів [7, с. 30].

Озеро Найваша — розташоване на висоті 1880 м за 100 км від Найробі. 450 видів птахів мешкають на озері. Гордістю пташиного світу тут вважається африканський орел, що харчується рибою. З жовтня по березень кількість птахів збільшується за рахунок перелітних птахів.

Озеро Баринго — знаходиться в центрі Кенії. До цього часу це була одна з маловивчених областей країни. Баринго — це світ краси і спокою. Ви можете поспостерігати за птахами (400 видів птахів).

Озеро Туркана або Нефритове море розташоване за 650 км від Найробі в напівпустелі. Живлять озеро тільки води ріки Омо, тому рівень солоності дуже високий, а сильне випаровування призводить до значного пониження рівня води. В озері водяться величезні нільські окуні, що свідчить про те, що раніше озеро входило до гідросистеми Нілу. В озері також водиться тілапія і безліч крокодилів (найбільша популяція в Кенії). Завдяки наявності на поверхні водоростей озеро змінює свій колір від сірого до синього [7, с. 31].

Національний Парк Абердарес

Гірський ланцюг Абердарес проходить паралельно до гірського масиву гори Кенія. Довжина гірського ланцюга — 70 км, і він виходить далеко за межі парку. Середня висота — 3000 м, за винятком невеликої смуги, де знаходяться два відомих готелі Treetops і The Ark, що найбільше відвідуються туристами, з оглядового майданчика яких можна спостерігати за тваринами. Тваринний світ: буйволи, носороги, антилопи канна, слони, мавпи, леопарди, лісові свині, бородавочники. Птахи: королівський орел, фіолетова цесарка, скарлет. Відвідання самого парку не входить до туристичних маршрутів, тому що клімат там дуже вологий і рослинність дуже густа, що унеможливлює проїзд навіть на всюдиході. Абердарес — це казкова земля, що вражає своєю пишністю і красою [7, с. 31].

Національний Парк гори Кенія

Гора Кенія — друга за висотою африканська вершина. Розташована трохи нижче екватора. На сьогоднішній день на горі налічується 11 льодовиків. Серед вічних снігів і альпійських лугів протікає безліч річок, у тому числі — ріка Тана, найбільша річка в Кенії. У лісовій зоні водяться буйволи і слони, носбушбоки і дукери. Левів і леопардів побачити важко. Краще спостерігати за тваринами з оглядового майданчика Mountain Lodge. Для тих, хто хоче відчути п'янкий аромат гірського повітря, помилуватися прекрасними пейзажами, існує безліч готелів біля підніжжя гір [7, с. 31].

Заповідник Самбуру

Заповідник знаходиться на півночі від Найробі. Ріка Евасо-Нгіро протікає із заходу на схід уздовж південного кордону Самбуру. Через сухий і жаркий клімат рослинність тут бідна — невеликі акації і чагарник, тільки вздовж берегів річки ростуть величезні акації, фігові пальми і пальми дука. Тут мешкають досить рідкісні тварини: зебра греві (пустинна зебра), геренук (жирафова газель), орикс бейза (антилопа з довгими прямими рогами), сітчастий жираф, сомалійський страус з синюватою шиєю. Крім того, тут водяться леви, леопарди, слони, імпала, газелі, бегемоти, крокодили і безліч птахів [7, с. 32].

Національний Парк Амбоселі

Це один з парків Африки, що найбільше відвідуються, оскільки саме з Амбоселі відкривається найкращий краєвид на засніжені вершини Кіліманджаро. Третину території парку займає озеро, яке наповнюється водою тільки в квітні. Посуха призвела до збідніння грунту і зменшення трав'яного покриву, що стало причиною руйнування екосистеми парку. Рослинність бідна — зонтичні акації і чагарники. Тваринний світ дуже різноманітний: леви, гепарди, носороги, зебри, слони, гну, імпала, газелі, жираф, гієни, орикс, геренук. У цих місцях мешкає безліч птахів, у тому числі марабу [7, с. 32].

Національний Парк Цаво

Найбільший національний парк у Східній Африці. Вся територія розділена на дві частини дорогою між Найробі і Момбасою: Західний Цаво і Східний Цаво, до них примикає приватний мисливський заповідник Таїта Хіллз. Східний Цаво більший від Західного і більш посушливий, тому його відвідують менше. По території парку протікають річки Tsavo і Athi. У північній частині Західного Цаво багато озер з криштально чистою водою, що живляться підземним джерелом Mzima. Навколо озер ростуть пальми, тамариндові дерева й очерет. Тут зосереджений тваринний світ: слони, леви, гієни, леопарди, степова рись, куду, геренук, орикс. В озерах мешкають крокодили і бегемоти. Рослинність парку: гігантські баобаби, акації з гірляндами рожевих і білих кольорів, пустельна троянда, рожева фуксія. У заповіднику Таїта Хіллз організується одноденне і дводенне сафарі з Момбаси [7, с. 33].

Висновки

На сьогодні Африка перетворюється на важливий рекреаційний регіон світу. Кенія — держава в Східній Африці.