Трудова експертиза (лат. expertus – досвідчений) – комплексне психологічне, медичне, педагогічне і політичне вивчення людини, що засвідчене досвідченими спеціалістами; і визначення її працездатності, здібностей, покликання, моральних якостей, здоров’я, підготовленості з метою професійної орієнтації, професійного відбору і професійного підбору.

Експертиза (від лат. Expertus – досвідчений), дослідження (розслідування, аналіз) фахівцем (експертом) будь-яких питань, вирішення яких вимагає спеціальних знань в галузі науки, техніки, мистецтва і т.д. з метою винесення висновку.

Трудова експертиза – це визначення фахівцями придатності людини до праці за конкретною професією.

Придатність до того чи іншого виду праці (профпридатність) обумовлюється: віком; станом здоров’я; рівнем підготовленості; наявністю необхідних знань, навичок і вмінь; покликанням як сукупністю потрібних професійних здібностей і бажання працювати за даною професією. Але залежить він і від соціальних умов, і від статі засвідчуваних.

У кожній професії всі перераховані умови своєрідні, тому цілі і форми трудової експертизи різні. Для експертизи залучаються різні фахівці і організації: лікарі, психологи, педагоги, інженери та інші фахівці, приймальні комісії, відділи кадрів, вербувальники робочої сили, військкомати, лікарсько-трудові експертні комісії (МСЕК), військово-лікарські комісії (ВЛК), комісії з відбору машиністів локомотивів, шоферів, шахтарів і т. д.

Трудова експертиза незалежно від її організаційних форм вирішує наступні загальні питання:

1) чи може дана людина починати виконання певної роботи;

2) чи може він продовжувати працювати на займаній ним посаді;

3) на якій роботі даної людини краще використовувати;

4) якщо стався нещасний випадок, то в якій мірі він залежав від особливостей працівника і чи не була, зокрема, зроблена помилка при допуску його до роботи.

Ці питання визначають завдання трудової експертизи з даної професії та методи їх вирішення.

Основні завдання трудової експертизи у всіх видах трудової діяльності:

1. Запобігти направлення людини на роботу, до якої вона не здатна за віком, станом здоров’я, освіти психологічних або з будь-яких інших причин.
2. Відібрати для роботи з даної професії найбільш працездатних людей, які можуть успішно виконувати трудові обов’язки по спеціальності без шкоди для свого здоров’я і з належною продуктивністю праці.
3. Своєчасно усувати від роботи осіб, чому-небудь виявилися нездатними до виконуваного ними виду праці, для відпочинку, лікування або переведення на іншу, більш посильну ним роботу.
4. Визначати, до якого виду праці та чи інша людина найбільш здатна, з тим щоб рекомендувати той чи інший вид трудової діяльності у порядку професійної консультації.

Кожна з цих основних завдань трудової експертизи вирішується відповідним їй методом. В одних випадках вивчаються тільки документальні дані, в інших – проводяться бесіди з вступникам на навчання або роботу або ж працюють на виробництві, в третіх – здійснюються лікарські та психологічні дослідження фахівцями та експертними комісіями.

Найбільш чітко організаційно оформлена система лікарсько-трудової експертизи, вирішальною свої завдання за допомогою оцінки стану здоров’я. Але лікарсько-трудова експертиза з перших днів її існування в тій чи іншій формі завжди була пов’язана з психологічною експертизою, тому що будь-яка праця вимагає від людини не тільки фізичних, але і психічних здібностей, вимоги до яких в умовах механізації і автоматизації виробничих процесів все більше зростають. Проте методика та організаційні форми психологічної трудової експертизи все ще не задовольняють висунутим до неї вимогам.

Об’єкт трудової експертизи – взаємовідношення людини (для психологічної трудової експертизи – особистості) і праці. Трудова експертиза, в тому числі і психологічна, може бути як прогностичною, так і ретроспективною.

Прогностична психологічна трудова експертиза на основі психодіагностики вирішує питання передбачення, психопрогностики особливостей подальшої трудової діяльності засвідчуваних. Вона починається ще в середній школі з професійної орієнтації підлітків, а потім продовжується на час вступу в професійно-технічне училище і в процесі навчання в ньому, завершуючись на виробництві.

Передбачати успіхи чи невдачі підлітка в його прийдешній навчальній або виробничій праці, тобто займатися псіхопрогностикою, – завдання дуже важливе, але надзвичайно складне. Треба добре знати вимоги освоюваної професії; особисті якості, наявність необхідних здібностей до навчання і праці, знати, як розвиваються загальні здібності і формуються професійні, як ставиться до даного виду навчання та праці. Знати всі ці дані для психодіагностики і на основі таких знань прогнозувати успішність навчальної та трудової діяльності підлітка можуть навчальні та виховують його. Саме вони, педагоги, разом з експертними комісіями повинні вирішувати завдання прогностичної психологічної експертизи.

Ретроспективна трудова експертиза оцінює минулу навчальну або трудову діяльність обстежених і встановлює зв’язок допущених ним помилкових дій, що призвели до різних форм зниження якості діяльності (шлюбу, травм, аварій), з властивостями особистості.

Оцінюють минулу навчальну або трудову діяльність підлітка або дорослого робітника і встановлюють зв’язок допущених ним помилкових дій з властивостями особистості не лише педагоги, а й інженери-виробничники, а також експерти-лікарі і психологи. Для ретроспективної трудової експертизи важливо знати вимоги до якості досліджуваних дій, психічні властивості і стани обстежуваної особи під час вчинення аналізованих помилок і пригод.

Ретроспективна трудова експертиза важлива для оцінки здібностей учня або робітника, для прогнозування його подальшої діяльності і рішення про доцільність подальшого навчання чи виробничої роботи по тій чи іншій професії.

Історія застосування експертизи свідчить, що практично завжди в процесі її проведення вирішується завдання пошуку винного. У кожному разі це визначення провини техніки або людини.

Психологія експертизи реалізується:

1. У залученні інженерних психологів до процесу експертизи;
2. У впливі незвичних екстремальних подразників на психіку учасників розслідування (вид поранених і вбитих, вид спотвореної техніки, поведінка родичів, журналістів, можлива небезпека для життя і здоров’я на місці пригоди тощо);
3. У прояві психологічних чинників, які полегшують або ускладнюють процес розкриття таємниці причин пригод (активізація уваги, мислення та інших психічних пізнавальних процесів, інтерес до виявлення загадкових причин того, що сталося, психологічний тиск на експертів зацікавлених осіб, домінуючий вплив надмірних за силою подразників на процес прийняття рішень комісією, складність вибору однієї з версій того, що сталося і т.п.).
4. У психологічному обгрунтуванні запропонованих комісією рекомендацій щодо недопущення таких подій у майбутньому. Інженерні психологи залучаються до роботи груп тих підкомісій, в яких вплив психологічного чинника може виявитися вирішальним у виникненні аварійної ситуації.

До психологічних компонентів ПП відносять:

Мотиви поведінки, причини і механізми помилкових дій льотного складу та осіб групи керівництва польотами, їх псих. стану, індивідуально-психологічні особливості особистості і т.д. У психології праці та інженерної психології психологічні особливості експертної оцінки події базуються на 2 концепціях:

1. концепція особистісного фактора
2. концепція людського фактора.
3. При експертизі причин аварійності з опорою на особистісний фактор оцінюється роль індивідуальних, професійно важливих якостей особистості льотчика (членів екіпажу або групи керівництва польотами) у виникненні, розвитку і результаті аварійної ситуації.
4. При експертизі аварійності з опорою на так званий людський фактор вивчаються і оцінюються: ступінь і повнота обліку професійно значущих характеристик людини в об’єкті (засобах) діяльності (конструкція робочого місця льотчика і його компонування, розміщення і т.д.), умови праці (гігієнічні особливості місця існування на робочому місці, ергономічність спецспорядження, засобів захисту, психологічний клімат в екіпажі і т.д.), зміст і структура процесу діяльності (способи виконання дій, характер інформації та фізичні навантаження, темп роботи тощо), організація діяльності (особливості режиму праці і відпочинку, льотної навантаження тощо).

До компонентів особистісного чинника відносяться:

— Морально-орієнтаційні (духовні якості, моральні якості, чесність, принциповість, дисциплінованість, почуття колективізму, цілеспрямованість);

— Професійні якості;

— Психологічні особливості;

— Фізіологічні особливості;

— Фізичний розвиток.

У число компонентів людського фактора входять:

Суб’єкт діяльності (Методи і критерії оцінки льотного складу):

— Система профвідбору (на психологічному, освітній рівень і т.д.)

— Ефективність методів контролю і експертизи.

Засоби діяльності (елементи робочого місця льотчика):

* Засоби відображення інформації (візуальні, акустичні і т.д.):

— Розташування і спосіб кодування

— Кут візування і час впливу сигналу

— Розбірливість слів, текстури

— Яскравість, контрастність

* Органи управління (штурвал, ручки, педалі, перемикачі і т.д.):

— Просторові співвідношення (взаєморозташування, угруповання …)

— Конструкція (розміри, форма, характер поверхонь та ін)

— Завантаження, інерційність, амплітуда переміщень.

Умови діяльності (Фактори населеності і польоту):

— Геометричні розміри елементів робочого місця, огляд, досяжність)

— Умови населеності на робочому місці (за освітленості, газовому складу, мікроклімату і ін.)

— Дотримання ергономічних вимог до одягу і спецспорядження

— Вплив факторів польоту

— Сумісність членів екіпажу.

Зміст діяльності (Способи виконання професійних дій, операцій):

— Розподіл функцій між людиною і автоматикою

— Інформаційна та фізична завантаження

— Способи виконання дій.

Організація діяльності (Регламентація, управління, забезпечення навчально-бойового процесу):

— Режим праці та відпочинку

— Льотна навантаження

— Програми підготовки

— Керівництво, управління

— Забезпечення польотів.

Інженерно-психологічна (трудова) експертиза може здійснюватися на різних рівнях (див. таблицю 1):

— На особистісному рівні (причина НП – особистісні псих., передумови) наприклад, зниження психічної працездатності, недостатня підготовленість до виниклої ситуації, індивідуальні психологічні особливості.

— На рівні бойової техніки і зброї (їх вплив на психіку воїна).

— На рівні середовища проживання і бойової діяльності (вплив на психіку природних і бойових або виробничих факторів).

Таблиця 1. Рівні експертизи 

Рівні експертизи	Завдання експертизи
особистісний	експертиза: — Профспрямування — Профпридатності -Психічної працездатності -Ефективності діяльності — Психологічної підготовленості — Профподготовленності -Індивідуально-психологічних особливостей
технічний	експертиза: — Засобів відображення інформації — Засобів управління — Робочого місця оператора — Шкідливих і небезпечних для життя чинників -Аварій і катастроф — Конструктивної надійності техніки
середовищні	експертиза небезпечних впливів: — Погоди — Землетрусів — Вивержень вулканів — Сонячної активності

Експертиза грунтується на вивченні реальних матеріалів події, на експериментальному його моделюванні, розшифровці записів самопіщущіх приладів (засобів об’єктивного контролю), магнітофонних записів переговорів, зборі інформації від очевидців, учасників і фахівців, вивченні збережених фрагментів (уламків) техніки, аналізі характеру поранень і пошкоджень особистого складу, перевірці технічної та конструкторської документації (креслень, розрахунків, інструкцій і настанов з експлуатації і бойового застосування), матеріалів особової справи (характеристик, автобіографії, льотної та медичної книжок, журналів керівників польотів і т.д.), матеріалів експериментально-психологічного обстеження та іншої інформації.

Експертні оцінки – кількісні або порядкові (рангові) оцінки процесів чи явищ, не піддаються безпосереднім вимірам. Грунтуються на судженнях фахівців.

До числа методів психологічної експертизи ставляться як традиційні методи психологічних досліджень (бесіда, спостереження, експеримент, бланкові та комп’ютерні тести тощо), так і специфічні методи (метод експертних оцінок, метод парних порівнянь), вивчення матеріалів особової справи (характеристик, автобіографії, льотної та медичної книжок, журналів керівників польотів і т.д.), матеріалів експериментально-психологічного обстеження, карти професійних ного психологічного вивчення льотчика і штурмана, розшифровка записів магнітофонних переговорів у польоті та іншої інформації.

Метод незалежних експертних оцінок – метод, що припускає винесення суджень (оцінок) кількома експертами, кожний з яких не має ні знань про оцінки інших експертів, ні можливості вплинути на їхні оцінки.

Метод парних порівнянь – при парному порівнянні експерт зіставляє досліджувані об’єкти по їх важливості попарно, встановлюючи в кожній парі об’єктів найбільш важливий. Всі можливі пари об’єктів експерт представляє у вигляді запису кожної з комбінацій (об’єкт I – об’єкт 2, об’єкт 2 – об’єкт 3 і т.д.) або у формі матриці.

У результаті порівняння об’єктів у кожній парі експерт висловлює думку про важливість того чи іншого об’єкта, тобто віддає одному з них перевагу. Іноді експерти приходять до висновку про еквівалентність кожного з об’єктів пари. Впорядкування у кожній парі об’єктів, безумовно, не дає відразу впорядкування всіх розглянутих об’єктів, тому необхідна подальша обробка результатів порівняння. Найбільш зручно здійснювати парні порівняння та їх обробку, використовуючи як інструмент матриці.

В окремих випадках при великій кількості досліджуваних об’єктів на результати парного порівняння впливають психологічні фактори, тобто перевагу часом отримує не той об’єкт, який дійсно кращий перед іншими, а той, який у переліку пар записаний першим або знаходиться по розташуванню в матриці вище порівнюваного. Тому іноді для виключення психологічного впливу проводять подвійне парне порівняння, тобто ще раз здійснюють парне порівняння, але тільки при зворотному розташуванні об’єктів і відповідно об’єктів у кожній парі.

Метод парних порівнянь дуже простий і він дозволяє дослідити більшу кількість об’єктів (у порівнянні, наприклад, з методом рангів) і з більшою точністю.