Вступ. Відношення до глобалізації як спеціалістів, так і всього людства планети є досить неоднозначним та, навіть, абсолютно протилежним. Це пов’язано з різними точками зору щодо наслідків від процесів глобалізації, в яких одні бачать серйозну загрозу світовій економічній системі, а другі — джерело подальшого прогресу економіки. Однак, слід відзначити, що альтернативи їй немає. Глобалізація визначає шлях розвитку економік країн, оскільки пов’язана з усіма сферами суспільного життя, включаючи: економіку, політику, соціальну сферу, культуру, екологію, а також умови існування людства. Відомо, що ключовими суб’єктами вищеописаних проявів економічних процесів є транснаціональні корпорації (ТНК). Отже, процеси транснаціоналізації є рушійною силою сучасної глобальної економіки. Без знання теоретичних підходів до вказаного процесу неможлива достовірна оцінка реалій сьогодення.

Метою дослідження є висвітлення теоретичних підходів до процесу транснаціоналізації в світовій економіці.

В результаті міжнародної кооперації виробництва, торгівлі, трудових ресурсів, капіталів та міжнародних економічних відносин в цілому, відбувається посилення зв’язків між національними економіками, які супроводжуються виходом виробництва за їх межі.

Транснаціоналізація веде до високого рівня взаємозалежності між країнами. Виступаючи двигунами світового виробництва та обміну, ТНК формують усередині своїх комплексів і між собою мережу відносин, які виходять за межі національних держав. Деякі вчені вважають транснаціоналізацію якісно новим етапом інтернаціоналізації господарського життя, який характеризується різким зростанням ролі зовнішніх факторів розвитку всіх держав і створенням транснаціонального капіталу. Інші трактують транснаціоналізацію вужче — як лише одну, хоча й найважливішу, форму загального процесу інтернаціоналізації господарського життя. На нашу думку, цей процес відкриває країни одна одній, але не повинен робити їх однаковими.

Транснаціоналізація економіки — один з найбільш впливових процесів сьогодення, що забезпечує збільшення масштабів і ефективності виробництва, розширення географічних меж коопераційних зв’язків, удосконалення механізмів акумуляції капіталу і ресурсів розвитку, уніфікацію економічного простору у вигляді зближення “правил гри” і одноманітності в споживчих перевагах через домінування світових брендів і стандартів. У зв’язку з цим активна участь в процесі транснаціоналізації дозволить сформувати додаткові джерела розвитку, забезпечити продуктивність галузей та підвищити конкурентоспроможність національної економіки.[1]

У рамках ТНК спостерігається концентрація зовнішньоторго-вельних зв’язків, що сприяє зміні їх структури через витіснення зі світового ринку середніх і дрібних експортерів та імпортерів. Під впливом науково-технічного прогресу, що підсилюється інтернаціо-налізацією капіталу й виробництва, капітал ТНК сконцентрувався у сфері послуг і наукомістких галузей обробної промисловості. Особливо це характерно для окремих країн, що розвиваються, у Південно- Східній Азії та Латинській Америці, де мають місце значні розміри вкладеного міжнародними корпораціями капіталу. Наприклад, більше 2/3 експорту електронної та електротехнічної продукції, виробленої у Малайзії, Сінгапурі, Мексиці, на Філіппінах, здійснюється філіями ТНК. Унаслідок розширення поставок продукції наукомістких галузей змінюється структура експорту цих країн, що сприяє їх просуванню на більш гідне місце в міжнародному поділі праці.

Технологія стала однією з найважливіших переваг ТНК, оскільки на сучасному етапі вона є визначальним чинником економічного зростання. Основний обсяг виробництва й поширення технологій припадає на ТНК. Внутрішньофірмове передання технологій сприяє підвищенню технологічного рівня закордонних філій. Іноземна держава безкоштовно одержує нову технологію, що сприяє розвитку тієї або іншої галузі господарства, підвищенню її конкурентоспроможності, поліпшенню якості й розширенню асортименту продукції, яка випускається в країні, у тому числі й на експорт. Крім того, ТНК навчають місцеві кадри, особливо в країнах, що розвиваються [3, с. 33-34].

У країнах Азії, де відбувається швидке підвищення життєвого рівня населення й збільшується його купівельна спроможність, філії ТНК переорієнтовуються на обслуговування місцевих ринків. Так, підвищенню обсягу закупівель комплектуючих частин закордонними філіями ТНК сприяє й політика ряду держав, що розвиваються, спрямована на збільшення частки національних компонентів і матеріалів у вартості готової продукції, яка випускається філіями. До діяльності ТНК за кордоном залучається велика кількість середніх і дрібних іноземних компаній: постачальників, агентів, дилерів, які значною мірою залежать від закордонних філій ТНК. Отже, філії ТНК впливають на розвиток експорту й імпорту приймаючих країн, ще більше об’єднуючи економіки різних держав [3, с. 39].

Розвиток сучасної світової економіки спрямований на створення єдиного економічного простору, де основними суб’єктами господарських відносин стають уже не країни, а багатонаціональні компанії та їх альянси. При цьому спостерігається явна тенденція до їх укрупнення, про що свідчить зростання обсягів угод про міжнародні злиття і поглинання суб’єктів економіки. Такі великі олігополістичні структури дедалі більше пануватимуть у світовій економіці, що свідчить про поділ праці не стільки між країнами, скільки між ТНК.

Ступінь залучення тієї чи іншої країни у процес транснаціоналізації визначається активністю участі зарубіжних ТНК в економічній діяльності приймаючих країн та участю місцевих ТНК у світовій економічній діяльності. Для кількісного визначення ступеня залучення країн світу до процесу транснаціоналізації використовується індекс транснаціональності країн-реципієнтів, який розраховується як середня величина чотирьох показників:

1)       питома вага прямих іноземних інвестицій у валовому капіталоутворенні країни;

2)       частка кумулятивного обсягу прямих іноземних інвестицій у ВНП;

3)       зайнятість на іноземних філіалах у відсотковому відношенні до загальної зайнятості у країні;

4)       питома вага доданої вартості, що створена на іноземних філіалах, у ВНП [4, с. 39].

З метою адекватної оцінки потенціалу транснаціоналізації для економіки України важливо визначити основні мотиви здійснення ПІІ транснаціональними компаніями, адже ухвалюючи інвестиційні рішення й обираючи країну для реалізації інвестиційного проекту, ТНК беруть до уваги низку факторів. У сучасній науковій літературі поширене пояснення феномена глобалізації корпорацій, уперше запропоноване відомим ученим Дж. Даннінгом. На думку вченого, компанія ухвалює рішення про здійснення прямої інвестиції за кордоном за наявності трьох таких умов:

1)       специфічні конкурентні переваги (переваги власності) від створення власного виробництва мають переважати витрати на його розгортання за кордоном (ownership specific advantages);

2)       країна-отримувач має приваблювати інвестора своїми перевагами розміщення (location specific variables);

3)       перевага інтерналізації (internalization incentive advantages) — самостійна реалізація цих двох переваг має бути для інвестора більш вигідною, ніж їх ви-користання через місцеві підприємства (наприклад, шляхом надання їм відповідних ліцензій) [4].

Це пояснення стало відомим під назвою правила OLI (за першими літерами ключових англійських слів у кожному з трьох компонентів).

Центр ООН із транснаціональних корпорацій виділяє чотири найтиповіші у світі ситуації, що спонукають до прямих капіталовкладень, пов’язаних з організацією виробництва товарів і послуг у зарубіжній країні.

1. Підприємницька діяльність за кордоном здійснюється тому, що ввезення деяких товарів і послуг у зарубіжну країну неможливе або ускладнене через різні обмеження або через властивості цих товарів і особливо послуг (дуже часто єдиним способом продати послугу покупцеві є надання цієї послуги безпосередньо на місці) — банківські, страхові, медичні.
2. Торгівля з іншою країною ведеться без істотних обмежень, проте виробництво товарів і послуг на місці виявляється дешевшим, ефективнішим (прибутковішим) способом обслуговування цього іноземного ринку, наприклад, завдяки економії на транспортних видатках (виробництво вод, соків, пива).
3. Країна — реципієнт ПІІ виявляється найдешевшим місцем виробництва товарів і послуг для їх поставки на світовий ринок, включаючи й ринки країни походження ПІІ. Характерний приклад: країни Південно-Східної Азії, де діє велика кількість іноземних підприємств із виробництва побутової електроніки, легка промисловість.
4. Замість нарощування виробництва на батьківщині з метою подальшого експорту виробництво організується за кордоном, передусім з тієї причини, що для деяких видів продукції, особливо технічно складних, важливими є післяпродажне обслуговування, консультаційні та інші послуги, які потребують постійної присутності виробника на ринку. У цьому разі мати власне виробництво в зарубіжній країні виявляється вигідніше, ніж організовувати там окрему збутову фірму чи безпосередньо збувати свою продукцію [4, с. 41-42].

Зацікавленість ТНК у максимізації прибутку, а отже, виключно у високоприбуткових галузях економіки, негативно впливає на конкурентоспроможність таких нині важливих для України галузях, як машинобудування, нафтопереробка, металургія, хімічна промисловість тощо, оскільки вони є інноваційно залежними. В Україні процеси транснаціоналізації проходять шляхом поглинання стабільно функціонуючих підприємств. Причому замість упровадження нових технологій та обладнання на підприємстві впроваджуються нові програми виробництва без оновлення виробничих фондів. До того ж торгівля сировиною відбувається за трансфертними цінами і частіше за все із власними філіями.

В Україні найбільшими ТНК, які вклали значні фінансові ресурси, є Pepsi Cola з обсягом інвестиційних коштів 250 млн. дол., Coca-Cola — 230 млн. дол. та інші [5, с. 203]. Найбільш привабливими секторами вітчизняної економіки для ТНК є: харчова промисловість (швейцарська компанія Nestle, бельгійська ABInBev, англо-голландська Unilever та ін.); підприємства торгівлі (американська компанія McDonalds Corporation, німецька METRO Cash&Carry та ін.); фінансовий сектор (австрійський Райффайзен Інтернаціональ Банк- Холдинг АГ, французький BNP Paribas, якому належить УкрСиббанк та ін.); фармацевтика (німецькі компанії BASF SE, Bayer AG та ін.). Саме в цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики мінімальними. Окрім функціонуючих ТНК, в Україні чимало компаній, в основному західних, які просто проводять моніторинг ринку на майбутнє з метою зайняти на ньому певну нішу в перспективі. Ці компанії в основному займаються імпортом-експортом сільгосппродукції та засобів захисту рослин. Для російських ТНК та компаній, зареєстрованих в офшорних зонах, привабливими є паливно-енергетичний комплекс, хімічна промисловість та металургія, бо саме в цих галузях вони мають конкурентні переваги і фінансові можливості для придбання виробничих потужностей і розширення своєї ринкової влади.

Висновок. Транснаціональні корпорації неоднозначно впливають на національну економіку. З одного боку, їхня діяльність укріплює економіку країни і підвищує рівень життя її громадян, а з іншого, — через переважне їх функціонування в галузях зі швидким обігом капіталу не сприяє залученню інвестицій до стратегічно важливих для розвитку та підвищення конкурентоспроможності держави видів економічної діяльності. Тому перспективним напрямом подальших наукових розвідок може стати пошук оптимальних шляхів для залучення ТНК в стратегічно важливі для України сектори економіки.

Список використаної літератури

1. Келару І. О. Теоретичні підходи до процесу транснаціоналізації у світовій економіці / Келару І. О. // Інноваційна економіка. — 2013. — № 6. — С. 52-56.
2. Чеку Орхан Визначення поняття «транснаціональні корпорації” / Орхан Чеку // Наукові праці МАУП. — 2012. — Вип. 4. — С. 195-199
3. Гудим К. Транснаціоналізація як чинник глобалізації / К. Гудим // Вісник Київського національного торговельно-економічного університету. — 2014. — № 4. — С. 33-44.
4. Дурицька Г. В. Сучасні тенденції транснаціоналізації та їхній вплив на економіку України / Г. В. Дурицька // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. — 2013. — № 2. — С. 39-45.
5. Ночвіна І.О. Особливості діяльності транснаціональних корпорацій в Україні та їх вплив на національну економіку// Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені ГС Сковороди. Економіка. – 2014. – Вип. 14. – с. 200-208