Вступ

1. Роль і функції товарної біржі в ринковій економіці

2. Функції товарних бірж

3. Класифікація товарних бірж

4. Характеристика біржових угод

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Товарні біржі в Україні сьогодні не пов'язані з світовим ринком, і одне з їх призначень — організація торгового обороту всередині країни, від виробника до внутрішнього споживача. Це накладає на діяльність бірж особливий відбиток. Таким чином, на біржу покладається організаційна роль на ринку.

Не порушуючи природних законів ринку, закону попиту і пропозиції, товарна біржа вносить елементи оздоровлення, регулювання і планування в систему ринку нашої країни.

Через біржу здійснюється найшвидший рух товарів з сфери виробництва у сферу споживання, оскільки біржова торгівля можлива тільки у разі отримання диференціального прибутку (прибутку від спекуляції).

Біржа завдяки концентрації у себе товару слугує місцем розподілу запасів у часі і просторі. Просторовий розподіл запасів полягає у тому, що строкова торгівля тримає товар до тих пір у "повітрі", поки не з'ясується, де будуть найвищі ціни і найбільша потреба в цьому товарі.

Завдання розподілу у часі полягає в тому, щоб запаси відразу не випускати на ринок за заниженими цінами, а більш-менш, по можливості, рівномірно розподілити їх протягом року.

Управління товарною біржею здійснюється трьома органами, компетенція яких різна і функції можуть мати специфіку на різних біржах: загальними зборами членів біржі (пайовиків) і засновників, біржовим комітетом (радою директорів) та виконавчою дирекцією.

1. Роль і функції товарної біржі в ринковій економіці

Сучасний етап розвитку України характеризується переходом до ринкової економіки, ринкових відносин, активним формуванням інфраструктури ринку. В складі цієї інфраструктури одне з основних місць належить біржам: товарним, фондовим, валютним та іншим. Найбільш масовий розвиток одержали товарні біржі (ТБ), які являють собою організований товарний ринок, в межах якого відповідно до встановлених правил здійснюються угоди купівлі-продажу певних видів товарів.

У відповідності з діючим на Україні законодавством «ТБ – це організація, що об'єднує юридичні і фізичні особи, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність і має за мету надання послуг при укладанні біржових угод, виявленні товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, впорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торгівельних операцій» [6, с. 59].

ТБ діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із своїм найменуванням. ТБ не займається комерційним посередництвом і не має. на меті одержання прибутку.

Діяльність ТБ здійснюється відповідно до Закону України «Про товарну біржу», статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.

Розвиток ТБ зумовлений рядом економічних умов, які в найбільшій мірі проявляються в умовах функціонування вільної ринкові економіки. До найважливіших із цих умов відносяться (схема 1) [7, c. 33-34]:

Схема 1. Найважливіші умови розвитку ТБ в ринковій економіці

1. Вільний вибір і здійснення підприємницької діяльності.

2. Економічна самостійність господарських суб'єктів, основана на різноманітності форм власності.

3. Необмежене число учасників підприємницької діяльності сфері товарного виробництва і торгівлі.

4. Повна проінформованність кожного господарського суб'єкту про поточну економічну і біржову кон'юнктуру

5. Мобільність обігу матеріальних, трудових, фінансових та інших видів ресурсів.

6. Вільний вибір партнерів по угоді.

7. Вільне ціноутворення.

8. Відкритість економіки держави зовнішнім зв'язкам.

Слід відмітити, що ринкова економіка не лише створює умови виникнення і ефективного функціонування біржової торгівлі, але за її допомогою все більш зміцнює свої позиції. Розповсюджуючи принципи вільної торгівлі, характерні сьогодні для ТБ, на всю економіку нашої держави, біржова торгівля сприяє прискоренню формування ринкової економіки.

Багатовіковий досвід функціонування біржової торгівлі повністю показав її ефективність у встановленні товарно-грошової рівноваги на ринку, збалансуванні обсягів попиту і товарної пропозиції, у використанні сучасних засобів інформатики і обчислювальне техніки, в формуванні цивілізованого товарного ринку. Характеризуючи біржову торгівлю як важливий елемент ринкових відносин, можна достатній мірі стверджувати, що вона відноситься до розряду загальнолюдських цінностей, є надбанням світової цивілізації і залишиться такою в майбутньому.

Сьогодні товарним біржам Європи належить приблизно половина світового термінового ринку. На ф'ючерсній й опціонній біржі «Фокс» (Великобританія) щорічно укладається приблизно 300 тис. контрактів на поставку кави, какао, цукру з використанням електронних торгівельних систем[8, c. 68-69].

Прикладом може служити також і наступний факт. Перші торги, проведені 9 січня 2002 p., товарною біржею IntercontinentalExchange (ICE) показали результат 4,3 млрд. дол., що на 75% перевищує середній обсяг торгів у грудні 2001 р. (2,5 млрд. дол.). У торгах багатопрофільної електронної біржі ІСЕ беруть участь 500 найбільших світових торгівельних компаній. Акціонерами ІСЕ є більше 100 ведучих трейдерів в області енергетики й металурги, а також брокерів і банків. В ІСЕ система електронних торгів установлена на більш ніж 8500 комп'ютерах в усім світі, з яких трейдери щодня можуть брати участь у торгах з більш, ніж 600 товарних позицій[2, с. 126]. Цей список містить сиру нафту й нафтопродукти, природний газ, електроенергію, дорогоцінні метали й інші товари. Форми контрактів передбачають фізичну доставку, а також фінансово збалансовані товарообміни, знижки й опціони, засновані на ряді фіксованих і плаваючих цінових індексів.

2. Функції товарних бірж

Організаційне начало торгово-посередницької діяльності товарних бірж благотворно впливає на розвиток ринкової економіки будь-якої держави.

Нині біржі сприймаються як складний функціонально-інформаційний центр, призначений для всебічної організації ринку.

Під товарною біржею розуміється організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють

виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозиції на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа може мати філіали й інші відособлені підрозділи, що засновуються відповідно до законодавства.

В юридичному плані біржі в усіх країнах є офіційно зареєстрованими об'єднаннями, що створюються в різних правових формах. Скоріш за все використовується форма товариства з обмеженою відповідальністю або акціонерного товариства.

Щодо спільного біржового майна всі члени біржі виступають як співвласники, але одночасно є власниками внесених внесків і прибутків, які отримують у формі дивідендів. Вони формують колектив — співтовариство або асоціацію скоріш за все фізичних (в західних країнах), але іноді і юридичних осіб, тобто окремих громадян і організацій, які одержують торговий прибуток у формі комісійних [2, c. 122-123].

Біржі в більшості випадків організовані як корпорації, які керуються законодавством тієї країни, в якій функціонують.

У розвинених країнах товарні біржі діють як неприбуткові установи. Подібно добродійним і релігійним організаціям, біржі мають некомерційний статус і часто користуються податковими пільгами.

Сама біржа не здійснює торгових операцій від свого імені, за винятком таких, які необхідні для підтримки її функціонування. У США окремі біржі, особливо найбільші, для підняття свого престижу іноді вказують у річних звітах про обороти в мільярди доларів чисто символічний прибуток, наприклад 500-1000 дол. Біржам дозволяється також продавати і купувати на інших (в основному, на фондових) біржах цінні папери товарних бірж.

Звичайно, сучасний некомерційний статус головних бірж не є початковим. В епоху становлення біржової торгівлі їх комерційний характер не викликав сумніву і в розвинених країнах. Однак надалі розуміння ролі і функцій біржі зазнало змін.

Діяльність біржі як комерційної організації передбачає, що її учасники є інвесторами і чекають прибутків на вкладений капітал. Можливим способом збільшення прибутків інвесторів у такому випадку стає дорожчання біржової торгівлі для її клієнтів шляхом збільшення різного роду платежів, зборів і т. д. На певному етапі це починає гальмувати подальше збільшення операцій на біржі і тим самим обмежує можливості отримання прибутку членами біржі від їх торгової діяльності, тобто у вигляді комісійних з клієнтів. Як результат, члени біржі прийшли до висновку, що найраціональніше існування самої біржі як неприбуткового підприємства, основна мета якого — забезпечення торгової діяльності своїх членів, а прибуток від членства на біржі забезпечується активною роботою з клієнтами.

Не власне прибуток є метою діяльності товарних бірж, а надання можливості своїм членам отримувати цей прибуток за рахунок торгівлі або виконання наказів клієнтів — ось головна мета біржі. Членство на ній дає можливість отримувати прибутки, тому індивідуальні особи й організації погоджуються платити за статус члена товарної біржі.

До основних і допоміжних функцій, що виконуються товарною біржею, належать: купівля-продаж реального товару, спекуляція, хеджування, котирування цін, встановлення стандартів на біржові товари, розробка типових контрактів, фіксування торгових звичаїв, здійснення арбітражних функцій, ведення розрахунків між членами біржі через ліквідаційні каси і розрахункові палати, інформаційна діяльність, надання різних послуг клієнтам.

Ефективність функціонування товарних бірж в умовах ринкової економіки визначається функціями, які вони виконують. Основними з цих функцій є:

1. Забезпечення високої концентрації попиту і пропозиції в одному місці. Це досягається шляхом залучення до біржових операцій якомога більшого числа продавців і покупців оптових партій товарів. Конкуренція попиту і пропозиції дає змогу виявити реальну збалансованість товарних риків, направлять економічні зусилля виробників на випуск необхідних суспільству товарів, обмежу вати випуск товарів по мірі насичення потреб в них. Для забезпечення цієї функції ТБ створюються, як правило, в місцях концентрації виробництва або споживання продукції.

2. Регулювання оптового товарообороту на основі ринкових законів. Оскільки ТБ є інструментом ринкової економіки, важливою складовою частиною її інфраструктури, реалізація оптових партій товарів повністю спирається на закони ринку. Це дозволяє впорядкувати оптовий товарооборот, намітити найбільш ефективні шляхи просування товарів від виробника до споживача, мінімізувати зв'язані з цим витрати.

3. Формування нової системи господарських зв'язків. В умовах, коли старий розподільчий механізм в значній мірі зламаний, нові господарські зв'язки між виробниками і споживачами продукції ще не відрегульовані. ТБ сприяє формуванню нової системи цих зв'язків. Особливу актуальність ця функція одержує в умовах тривалого розриву міждержавних і внутрішньорегіональних господарських зв'язків.

4. Здійснення кваліфікованого посередництва між продавцями покупцями товарів. На ТБ одержують "прописку" найбільш кваліфіковані посередники, добре ознайомлені з умовами реалізації або закупівлі товарів, станом поточної біржової кон'юнктури, які в найкоротші строки можуть зв'язати продавця й покупця між собою

5. Зближення продавців і покупців у просторі і часі. Біржова торгівля не терпить автаркії (територіальної економічної замкнутості), активно проникає на регіональні товарні ринки, сприяє формуванню ефективних міжрегіональних зв'язків між продавцями і покупцями.

6. Формування ринкових цін, які найбільш об'єктивно відображають співвідношення попиту і пропозиції на товари. Товарну біржу об'єктивно називають "Інститутом цін", яка заміняє величезну, громіздку, неперспективну і неефективну систему колишнього Державного комітету цін.

Біржовий механізм ціноутворення прямо протилежний так званому «плановому». Він дає змогу повністю врахувати поточні співвідношення попиту і пропозиції, умови поставки і оплати товарів та ряд інших факторів, які формують ефективність торгівлі.

7. Боротьба з проявом монополізму на товарному ринку. ТБ сприяє створенню умов для активізації різних форм цінової і нецінової конкуренції серед продавців і покупців.

8. Нормування умов для мінімізаці ї комерційного і фінансового ризику. Біржа виступає гарантом виконання укладених на ній угод, підвищує надійність їх виконання.

9. Надання учасникам товарних ринків найбільш цінної комерційної інформації. Результати регулярно здійснюваних біржових торгів дозволяють забезпечити повну проінформованість учасників як біржового, так і небіржового ринку про стан попиту, пропозиції, цін, конкуренції на ринку того чи іншого товару[1, с. 112-114].

Поряд з вище перерахованими основними функціями, ТБ здійснюють і ряд допоміжних функцій, серед яких можна виділити такі:

а) стандартизація якісних параметрів тих чи інших товарів. Така стандартизація здійснюється по всіх так званих «біржових товарах», що дає змогу здійснювати торгівлю ними по опису якості без пред'явлення при укладанні угоди, не лише партії товару, який реалізується, але і його зразків;

б) стандартизація біржових контрактів на купівлю-продаж товарів. Розробка таких біржових документів суттєво полегшує укладання угод і прискорює процес їх оформлення. Типові біржові контракти впроваджуються нині в практику роботи не лише окремих бірж, але і міжбіржових операцій;

в) здійснення арбітражу між учасниками біржових угод. Біржовий арбітраж сприяє забезпеченню захисту майнових прав і законних інтересів учасників біржової торгівлі, дотриманню виконання договірних зобов'язань, підвищенню ефективності укладених угод;

г) прискорення і реалізація розрахункових операцій. На окремих ТБ створені Розрахункові палати, які і здійснюють розрахунки укладених угодах, утримання грошових застав, проводять клірингові операції;

д) надання різних послуг клієнтам. Ці послуги носять інформаційний і консультативний характер, зв'язані з процесом здійснення угод і руху товарів;

є) участь у формуванні доходної частини державного і місцевого бюджетів. Біржа і її члени є платниками податків, зборів, мита, інших обов'язкових платежів, які формують доходи відповідних бюджетів.

Різноманітність функцій ТБ визначає їх величезну роль в ринковій економіці, визначає необхідність вивчення і використання міжнародної біржової торгівлі з метою підвищення ефективності біржових угод і операцій [7, c. 35-36].

3. Класифікація товарних бірж

Розвиток біржової торгівлі протягом тривалого періоду привів до появи великого різноманіття видів ТБ. 3 метою упорядкування цих видів проводиться класифікація ТБ по окремих найбільш суттєвих ознаках.

По регіону дії відрізняються такі види ТБ: а) національні; б) міжрегіональні; в) міжнародні [1, с. 61].

Схема 2. Ознаки класифікації товарних бірж

За характером асортименту реалізованих на біржі товарів вони діляться на такі види:

а) вузькоспеціалізовані. На таких ТБ предметом біржової торгівлі є один вид товару;

б) спеціалізовані. Предметом біржових операцій на таких біржах є, як правило, однотипні групи товарів;

в) універсальні. На біржах даного виду операції купівлі-продажу здійснюються по широкому асортименту різноманітних товарів.

За характером здійснення біржових угод виділяють такі види ТБ:

а) реального товару. Предметом купівлі-продажу на таких ТБ є реальний товар, який вже вироблений або передбачений до випуску в майбутньому періоді;

б) ф'ючерсні. На таких біржах торгівля здійснюється не реальним товаром, а лише контрактами на них;

в) опціонні. Предметом торгів на даних ТБ є лише права на купівлю або продаж реальних товарів або контрактів на них в майбутньому періоді;

г) комплексні. На таких ТБ відбувається укладання угод на реальний товар, ф'ючерсні і опціонні контракти.

За ступенем відкритості (можливості участі в торгах) відрізняються біржі:

а) відкриті (публічні). На таких біржах крім її членів в біржових операціях можуть приймати участь і відвідувачі торгів (одноразові і постійні);

б) закриті. Право участі в біржових торгах і укладанні угод мають лише члени даної біржі[6, c. 48-49].

За організаційно-правовими формами діяльності розрізняють товарні біржі, створені у вигляді:

а) АТ відкритого типу. Ними є біржі, які мають статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівної номінальної вартості, які можуть розміщуватись шляхом відкритої підписки і купівлі-продажу на фондовій біржі;

б) АТ закритого типу. Акції таких бірж розповсюджуються лише між засновниками і не можуть розповсюджуватись шляхом підписки і вільно продаватись-купуватись на фондовій біржі;

в) товариств з обмеженою відповідальністю. Ними є біржі, які мають статутний фонд, поділений на частини серед їх засновників;

г) інших організаційно-правових фірм. Ці фірми визначаються відповідним законодавством окремих держав.

Вказана класифікація дає змогу більш цілеспрямовано формувати систему ТБ, проводити поглиблений аналіз їх діяльності з врахуванням ознак, які визначають тенденції їх розвитку [5, c. 88].

4. Характеристика біржових угод

Основне призначення біржі — створення оптимальних умов продавцям і покупцям для укладання біржових угод. У відповідності до закону України «Про товарні біржі» угода вважається біржовою при виконанні слідуючих умов:

а) якщо вона являє купівлю-продаж, поставку і обмін товарів, допущених до обігу на ТБ;

б) якщо її учасниками є члени біржі;

в) якщо вона подана до реєстрації і зареєстрована на біржі не наступного за здійсненням угод дня.

Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному засвідченню. Зміст біржової угоди (за виключенням назви товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягають розголошенню. Ця інформація може бути поданою лише за вимогою органів слідства і суду. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Здійснювати біржові операції на Україні дозволено лише членам біржі або брокерам (в ряді держав такі угоди можуть укладати і відвідувачі біржі, які купили пропуск на торги).

На біржі укладається три основні види угод: угоди з реальним товаром; ф'ючерсні угоди (угоди на строк) і опціонні угоди (угоди з премією за право укладання угоди).

1. Угоди з реальним товаром передбачають купівлю і продаж конкретної партії виробленого або належного до виробництва в конкретному періоді товару. Особливістю цього виду угод є те, що її предметом може бути будь-який товар, допущений до обігу на даній біржі в будь-якій кількості, будь-якої якості, з будь-якими умовами поставки (транспортування) і формами розрахунку. Угоди з реальним товаром можуть укладатися як з правом перепродажу, так і без права його продажі. Вони не підлягають ліквідації і завершуються обов'язковою поставкою товару (або передачі права розпоряджатися ним).

В залежності від строків поставки реального товару, угоди з ним діляться на два основних види:

а) з негайною поставкою (угода спот або кеш). В цьому випадку товар, який реалізується на біржі, обов'язково повинен бути у наявності, а після укладання угоди — зразу ж переданий покупцю (в строк від 1 до 15 днів). У сучасній біржовій практиці України цей вид біржових угод є переважаючим;

б) з поставкою в майбутньому періоді (угоди типу форвар), строк поставки до 6 місяців. Необхідність таких угод зумовлена тим, що вони дозволяють виробничому або торгівельному підприємству забезпечити непреривність технологічного процесу (за рахунок ритмічності поставки), а також знизити витрати на складські зберігання товарів[9, c. 49-50].

В залежності від умов ознайомлення з товаром угоди з ним можуть бути укладеними:

а) без попереднього ознайомлення з товаром. В цьому випадку предметом угоди е товар, добре відомий покупцю, який не має різновидів зовнішнього оформлення або якісних характеристик (наприклад пиво „Жигулівське”, горілка „Столична” і т. п. , випущені певним виробником);

б) на основі попереднього огляду всього товару або окремих його зразків. На більшості ТБ України обладнані спеціальні кімнати або стенди зразків товарів, які в силу їх особливих фізико-хімічних властивостей або великих габаритів не можуть бути представлені на біржі, продавець вказує, де перебуває цей товар і як покупець може ознайомитись з ним;

в) за стандартами, технічними умовами або іншими мінімальними і середніми параметрами якості продуктів (товарів). Цей вид попереднього ознайомлення з товаром практикується, як правило, при укладанні форвардної угоди, тобто по товару, який ще не вироблений або не поставлений в район, в якому знаходиться біржа. Порядок роботи з товаром регулюється „Правилами роботи відповідних бірж”.

В залежності від особливостей формування контрактних цін розрізняють угоди з реальним товаром, у кладеними:

а) за ціною, яка склалась на біржовому ринку в момент проведення торгів. Так як в наших умовах основними видами угод з реальним товаром є угоди типу спот або кеш, то ціна, як правило фіксується у біржовому контракті за результатами торгів, на яких ця угода була здійсненою;

б) за ціною, яка фіксується згодом (у момент поставки, за довідковими котирувальними цінами у місяці поставки, по інших періодах).

Така угода носить назву онкольної угоди — вона являє собою покупку реального товару, при якій ціна не фіксується до тих пір, поки цього не вимагає покупець. Наступні фіксування ціни характерні лише для біржових угод типу форвард.

В залежності від особливостей умов здійснення угод у нашій біржовій практиці виділяють такі їх види:

а) бартерні біржові угоди. Ці угоди здійснюються лише на окремих ТБ (на більшості ТБ України такі угоди заборонені). В процесі здійснення бартерних угод продавець і покупець виступає в одній особі, так як і його біржовий партнер. З розвитком біржової торгівлі цей вид угод повинен припинити своє існування;

б) угоди з умовою. Під цим терміном розуміється угода з реальним товаром, коли продаж одного товару здійснюється за умови одночасної купівлі іншого товару. Відміна цього виду угод від бартерних полягає в тому, що вони укладаються на відкритих (публічних) торгах при посередництві брокера, а розрахунки по них носять грошову форму;

в) угоди з заставою. Цей вид угод з реальним товаром передбачає, що при їх укладанні один контрагент виплачує другому певну суму грошової застави як гарантію своїх зобов'язань по біржовому контракту. В залежності від ризику невиконання зобов'язань по біржовому контракту розрізняють угоди з заставою на купівлю (у якій платником застави є покупець в цьому випадку забезпечується страхова гарантія платоспроможності і своєчасності розрахунків покупця) і угоди з заставою на продажу (у якій платником застави є продавець — в цьому випадку забезпечується страхова гарантія поставки товарів в зазначений строк).

2. Ф'ючерсні угоди (угоди на строк) передбачають купівлю або продажу не реального товару, а лише контрактів на нього в наступному періоді. Цей період на більшості ТБ прийнятий до 1 року, хоч в світові ТБ, які допускають укладання ф'ючерсних контрактів на строк до 5 років.

Для наших багатьох підприємств досить важливо зрозуміти, чому об'єктом торгівлі на біржі е не реальний товар, а його паперовий еквівалент — ф'ючероний контракт (раніш відмічалось нами, що ф'ючероні угоди займають переважну питому вагу практично на всіх провідних ТБ світу) [2, c. 126-127].

Впровадженню ф'ючерсних угод на біржі передує велика робота по вивченню товарного ринку і розробці типового біржового контракту. В той час як біржовий контракт по угодах з реальним товаром (типу спот або форвард) може бути в значній мірі стандартизованим з тим, щоб у продавця і покупця не виникало недовіри щодо предмету такого біржового контракту. Стандартизація по біржовому контракту ф'ючерсної угоди охоплює такі параметри:

а) кількість товару, яка охоплюється одним контрактом (у біржовій практиці — лот). Так, наприклад, розмір одного ф'ючерсного контракту на біржах світу по пшеницях дорівнює 5 тис. бушелями (близько 136 тон); по бавовнику — 50 тис. тон англійських фунтів (близько 23 т) тощо. Ф'ючерсні угоди можна укладати на будь-яку кількість товару, кратну цим розмірам. При цьому для характеристики загальної партії товару по ф'ючерсній угоді користуються показниками не його натуральних вимірників, а кількості біржових контрактів (наприклад, обсяг ф'ючерсної угоди — 6 біржових контрактів);

б) якісний стандарт товару. Як правило, ф'ючерсні угоди можуть укладатися лише по одному якісному сорту, який іменується базисним.

в) базис поставки товару (тобто місце куди він повинен бути поставлений). Цей параметр біржового контракту передбачається на той випадок, якщо по окремих ф'ючерсних угодах продавець або покупець нададуть перевагу при їх виконанні реальному товару це не заборонено правилами здійснення біржової торгівлі). Базис поставки повинен бути пов'язаний з залізничними, водними або автомобільними магістралями і відповідними складськими приміщеннями для зберігання товарів;

г) строк закінчення контракту. При ф'ючерсних угодах він називається тривалістю позиції і встановлюється, як правило, в місяцях. Тривалість позиції може мати інтервал в один, два або три місяці. Так, наприклад, біржові контракти по ф'ючерсних угодах на каучук укладаються на кожний наступний місяць, по пшениці — на кожну наступну двохмісячну позицію; на цукор, какао, кольорові метали — на кожну наступну трьохмісячну позицію. Це дозволяє уникнути надмірного подрібнення строків реалізації ф'ючерсних угод;

д) останній день торгівлі ф'ючерсними контрактами. Він вста¬новлює на кожній конкретній біржі останній строк продажі купленого контракту або покупки проданого в місяці виконання. Якщо цей строк порушений, то з наступного дня контракт повинен здійснюватися шляхом поставки або одержання реального товару. Наприклад, якщо позиція контракту завершується в червні, то останнім днем торгівлі може бути визначений десятий робочий день від кінця червня;

б) останній день поставки товару від реалізації ф'ючерсного контракту. В цей день товар повинен бути доставлений до місця призначення. Здебільшого таким днем призначається останній робочий день того місяця, по якому передбачена позиція контракту по ф'ючерсній угоді[1, с. 116].

При таких стандартизованих параметрам біржового контракту предметом торгів по ф'ючерсній угоді може бути лише ціна. На відміну від угод з реальним товаром, ціна по ф'ючерсній угоді фіксується в момент укладання біржового контракту.

Ліквідація контракту по ф'ючерсній угоді може здійснюватись двома шляхами:

1) укладання протилежної (зворотньої) угоди на рівну кількість товару (така угода в біржовій практиці носить назву офсетної). Так, наприклад, якщо продавець продав у березні контракт на певний товар з позицією на вересень за ціною 10 тис. грн. , а у вересні реальна ціна склала 12 тис. грн., то продавець, як програвша сторона в угод і, повинен сплатити різницю в 2 тис. грн. шляхом укладання зворотної (офсетної) ф'ючерсної угоди на такий же контракт в сумі 12 тис. грн. — тим самим контракт по ф'ючерсній угоді буде анульований;

2) поставкою або одержанням реального товару в кількості, яка передбачена контрактом по ф'ючерсній угоді (в цьому випадку учасник угоди буде нести додаткові витрати по транспортуванню товару, його зберіганню тощо). Поставка реального товару проти ф'ючерсної угоди носить назву „тендер”.

3. Опціонні угоди (угоди з премією) передбачають купівлю права або продажу зобов'язання укласти біржовий контракт на обумовлену кількість товару по заздалегідь зазначеній ціні в межах взаємно узгодженого періоду. Контракт між контрагентами такої угоди носить назву опціон. У відповідності з цим контрактом продавець опціону одержує премію і бере на себе зобов'язання продавати або купувати, а покупець опціону виплачує премію і одержує право купити або продати конкретний товар на вищеобговорених умовах. Таким чином, ціною опціону (опціонного контракту) виступає розмір премії, тобто суми, яку виплачує покупець опціону його продавцю.

Опціонна угода може бути укладеною як по реальному товару, так і по ф'ючерсному контракту[4, c. 53].

Покупець опціону, оплативши продавцю премію, не несе перед ним жодних зобов'язань (тобто він не зобов'язаний до моменту закінчення строку опціонної угоди купити або продати товар або ф'ючерсний контракт по заздалегідь обумовленій ці ні). В такий же час продавець опціону, одержавши від покупця премію, зобов'язаний протягом обумовленого опціонним контрактом періоду продати або купити передбачуваний товар, як би не змінилися умови біржового ринку, якщо лише покупець захоче реалізувати своє право).

Приклад. На поточних торгах запропонований реальний товар на суму 500 млн. грн. Покупець опціону пропонує власнику товару премію в сумі 50 млн. грн. за право придбати цю партію товару через три місяці. Протягом цього строку власник товару продати його нікому не має права. Якщо за вказаний в опціонному контракті період ціна на товар знизилась і вся партія коштує вже 400 млн. грн., то покупець опціону може відмовитись від її придбання. Якщо ж ціна на товар зросла і становить по біржових цінах уже 600 млн. грн., то покупець вимагатиме у власника товару укладання біржового контракту на реальний товар у сумі 500 млн. грн. [9, c. 50].

Розрізняють такі основні види опціонних угод:

а) простий опціон; його покупець одержує право вибору — вимагати від подавця опціону виконання його зобов'язань або відступитися від угоди, використавши „право відступу”. Розрізняють два види простого опціону: опціон-попит (або опціон на покупку) і опціон-пропозиція (опціон на продажу). Покупець опціону-попиту має право купити реальний товар або ф'ючерсний контракт. Відповідно продавець опціон-попиту бере на себе зобов'язання продати реальний товар або ф'ючерсний контракт (при пред'явленні покупцем попиту), а продавець опціон-пропозиції зобов'язаний (при пред'явленні відповідної пропозиції) купити у покупця наявний у нього реальний товар або ф'ючерсний контракт;

б) подвійний опціон, при якому його покупець одержує право вибору між позицією продавця і позицією покупця реального товару або ф'ючерсного контракту, а також право відмовитись від наступної угоди. В цьому випадку права покупця опціону стають вдвічі ширші порівняно з його правами при простому опціоні. Як правило, вдвічі збільшується у зв'язку з цим і розмір премії, яка виплачується за такий опціон,

в) кратний опціон, за яким його покупець одержує право за певну додаткову премію продавцю опціону збільшити в декілька разів партію товару або ф'ючерсних контрактів в наступній угоді. Ця нова партія повинна бути 2-х, 3-х, 4-х і т. п. кратною по відношенню до попереднього обумовленого початкового розміру, але в межах максимального розміру, який визначається опціонним контрактом[4, c. 53-54].

Висновки

Товарна біржа є елементом ринку, де самостійно господарюючі суб'єкти зустрічаються, щоб, з одного боку, реалізувати свою продукцію з метою отримання прибутку, а з іншого — задовольнити власний попит. На біржі покупець і продавець не пов'язані один з одним. Процес купівлі-продажу здійснюється через посередників (брокерів, дилерів, трейдерів і т.д.). Ціна залежить від попиту і пропозиції. Якщо виробник запропонує на біржі новий вид товару поліпшеної якості, то він має право встановити підвищену ціну. У разі позитивної реакції споживачів виробник отримає прибуток вище середнього рівня в галузі. Це змусить інших підприємців переобладнати виробництво і випускати товар, що добре себе зарекомендував. При цьому підприємці запропонують його за нижчою ціною з метою залучення покупців. Згодом пропозиція даного виду продукції задовольнить попит, ринок стане насиченим, а ціни стабілізуються на певному середньому рівні. Якщо ж виробника новітнього виду продукції спіткає на біржі невдача, тобто його товар не буде користуватися попитом, ціна піде вниз і буде падати до тих пір, поки не буде реалізована партія цього товару.

Внаслідок незбалансованості попиту і пропозиції покупці або продавці реального товару бувають не готовими до здійснення акту купівлі-продажу. Тоді попит або пропозицію тимчасово підтримують посередники, які через механізм хеджування знижують ризики від подальшого зниження або підвищення цін і забезпечують достатній прибуток.

Товарна біржа слугує місцем формування, ринкових цін, комерційної інформації про стан ринку, його настрої і т. д. Біржі все більше впливають на процес ціноутворення, залишаючись єдиним джерелом цінової інформації. Біржова інформація публікується, тоді як результати актів купівлі-продажу є комерційною таємницею.

Список використаної літератури

1. Беренштейн Б.Л. Напрями активізації біржового ринку //Економіка АПК. — 2005. — № 8. — С.112-116.
2. Воскобійник Ю.П. Правове забезпечення діяльності товарних бірж в Україні / Ю.П. Воскобійник //Економіка АПК. — 2006. — № 1. — С.122-128. — Бібліогр. в прим.
3. Кравченко С.А. Состояние функционирования товарных бирж/ С.А. Кравченко //Економіка АПК. — 2006. — № 9. — С.98-105.
4. Міщук Г. Товарні біржі України: тенденції та проблеми розвитку/ Г. Міщук //Економіка України. — 2005. — № 4. — C. 47-54
5. Міщук Г. Ю. Державне регулювання розвитку біржового товарного ринку/ Г. Ю. Міщук //Економіка АПК. — 2005. — № 1. — С.87-92.
6. Мороз Л. Товарна біржа як суб'єкт господарювання/ Л. Мороз //Право України. — 2007 . — № 8 . — С. 47 — 51.
7. Нужна О. Товарні біржі як важлива складова інфраструктури агропромислового ринку //Бухгалтерський облік і аудит. — 2007. — № 9. — C. 33-36.
8. Тимченко А. Стан та перспективи біржової діяльності в Україні/ А.Тимченко //Економіка АПК. — 2000. — № 12. — C. 68-70
9. Чижмар Ю. Правове регулювання торгових операцій на товарних біржах в Україні: аналіз нормативно-правової бази //Право України. — 1999. — № 12. — C. 49-50
10. Чижмар Ю. Правовий статус посередників на товарних біржах/ Ю.Чижмар //Право України. — 2000. — № 2 . — C. 27-33