Торговельний комплекс Японії та екологічні особливості функціонування
Вступ
Актуальність теми. Світове господарство є неоднорідним, а національні економіки, що його формують, відрізняються своєю соціально-економічною структурою, політичним устроєм, рівнем розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, а також характером участі у міжнародних економічних відносинах.
В умовах глобалізації закріплюється положення провідних та периферійних держав світу. Головний виграш від глобалізації отримують високо розвинуті країни, в яких сконцентрована більша частина світового потенціалу та багатства. Саме ця група країн має найбільший вплив на структуру світового товарообігу, при цьому структурні зрушення, що відбуваються у товарній диверсифікації свідчать на користь розвитку торгівлі послугами, розвиток яких визначає постіндустріальну стадію розвитку виробництва. Сучасні глобальні трансформаційні процеси сприяють формуванню функціонально взаємопов’язаної єдиної цілісної світогосподарської системи, в який чітко визначились три економічних центри та периферійні країни. За цих умов глобалізація призводить до того, що конкурентоспроможність економіки країни все більше визначається її інноваційним розвитком та ступенем залучення до глобально функціонуючих комплексів. Дослідженням сучасних процесів, що відбуваються в світовому господарстві, визначенню механізмів функціонування країн світу в залежності від досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, особливостям розвитку торговельно-економічних відносин між різними соціально-економічними моделями країн присвячено дослідження багатьох провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, таких як — О. Білорус, М. Долішній, В.Іноземцев, Д.Лук’яненко, Ю.Макогон, В.Новицький, А.Поручник, Ю.Пахомов, С.Сіденко, Ю.Шишков та ін.
Метою роботи є оцінка сучасної торгово-економічної взаємодії Японії в структурі світового господарства під впливом сучасної еволюції міжнародного поділу праці та аналіз торговельному комплексу Японії та екологічні особливості функціонування.
1. Сутність та значення торгівельного комплексу в розвитку економіки Японії
Японія — одна з найбільших торгових держав світу. У 2004 р. країна витратила 401,8 млрд. дол. на імпорт і одержала 538,8 млрд. дол. від експорту. Частка Японії у світовому товарному експорті становить 9%, в імпорті — 6,7%, що забезпечило їй третє місце після США і Німеччини. Японія вивозить автомобілі, залізо й сталь, судна, електротехнічні і радіоелектронні товари (насамперед телевізори, музичні центри, радіоприймачі і магнітофони), машинне устаткування, фото- і кінокамери.
Вона імпортує майже всю промислову сировину і напівфабрикати, паливо та продовольство.
Ця країна є найбільшим світовим інвестором. Вкладення японських компаній у закордонні підприємства щороку оцінюються у 500 млрд. дол., з яких четверта частина капіталовкладень припадає на виробництво сировини, третина — на обробні галузі промисловості і більше третини — на забезпечення потреб зовнішньої торгівлі. Основні інвестиції спрямовуються до країн Північної та Південної Америки, Східної і Південно-Східної Азії.
Найбільшим торговим партнером Японії є США, а також країни ЄС і Китай. Товарообіг з Україною зростає, хоча ні його кількість, ні структура не відповідають об’єктивним потребам, і становив 522,1 млн. дол. у 2004 р. З України до Японії експортують феросплави та первинний алюміній. Перспективним є співробітництво між двома країнами в аерокосмічній сфері, в якій Японія ще не досягла ні кількісних, ні якісних показників.
Значні досягнення японської економіки сприяли становленню Японії як потужного суб´єкта світового господарства, здатного конкурувати з найрозвиненішими країнами і насамперед зі Сполученими Штатами Америки. На початку 80-х років Японія зайняла передові позиції у сфері міжнародної торгівлі. Саме у цей час сформувалися три основні центри світового впливу — США — Західна Європа — Японія. Через цю «потужну тріаду» проходили основні товаропотоки міжнародної економіки.
У 1983 р. Японія вперше стала лідером з експорту машин та обладнання у світі. Країна значно випереджає усі інші за вивезенням легкових і вантажних автомобілів, побутової електроніки тощо.
У середині 90-х років частка Японії у світовій торгівлі становила 9,5 %. Основою японського експорту є машини й обладнання (майже 40 %) і продукція автомобілебудування (14,5 %). Японія спеціалізується на виробництві найсучасніших, високоякісних і складних видів цієї продукції, що створюються на основі новітньої технології та передових досягнень НТП. Виробництво ж товарів масового попиту вона активно переносить у країни Південно-Східної Азії та Китай. Тут створена величезна мережа складального виробництва японських ТНК.
Суттєво зросла роль Японії на світових фінансових ринках. На початку 90-х років країна стала лідером серед держав-кредиторів. Її частка на світовому ринку капіталу зросла до 53 %. Японські банки утримують більше ніж половину місць у першій десятці банків світу.
Надзвичайно активними суб´єктами світової зовнішньоекономічної діяльності є також японські ТНК. У середині 90-х років серед 20 найбільших корпорацій світу нараховувалося 10 японських. Найміцніші позиції вони займають у автомобілебудуванні, робототехніці, електроніці та електротехніці тощо.
У географічному спрямуванні японський експорт орієнтований на США, куди надходить майже третина усіх експортних поставок країни. Дефіцит США у торгівлі з Японією у 90-ті роки дорівнював сумі 50-60 млрд. дол. на рік.
За останнє десятиліття помітно зросло значення країн Південно-Східної Азії та Китаю для японського експорту. Частка експорту цих держав становить більше ніж 40 % всього обсягу експорту Японії.
Частка Західної Європи у зовнішньоторговельному обороті Японії становить приблизно 19 %.
Загалом залежність Японії від зовнішньої торгівлі є важливою рисою економіки країни. Величезне значення для неї мають імпортні поставки сировини та палива (від 90 до 35 % всього обсягу внутрішнього споживання паливно-сировинних товарів залежно від їхніх груп). Водночас у японському імпорті поступово зростає частка обробної промисловості. Так, сьогодні Японія купує у 4 рази більше одягу і тканин, ніж текстильної сировини, удвічі більше готового металу, ніж сировини для його виробництва, а продукції хімічної промисловості закуповує лише на третину менше, ніж нафти.
Важливо зазначити, що для японської політики у галузі імпорту велике значення, очевидно, більше, ніж для будь-якої іншої промислово розвинутої країни, мають нетарифні обмеження. Формально для іноземців японський ринок закритий лише по 81 товарній групі. Однак реально ввезення сюди практично усіх товарів є вкрай складною справою. Винятком є імпорт новітньої науково-технічної продукції, в якій зацікавлена країна.
В Японії розроблена величезна кількість різноманітних обмежень на імпорт, пов´язаних з існуванням нескінченної кількості стандартів для ввезення продукції (до 20 тис. екологічних, санітарних тощо). Додаткові складності для іноземних підприємців криються у специфічній системі організації посередницької діяльності в Японії. Практично незбагненною для іноземців залишається традиційна японська система зв´язку в ланцюгу «виробник — посередник — споживач». Проте ця система дає змогу японським фірмам значно економити на витратах, забезпечуючи для себе перевагу в цінах.
Міністерство зовнішньої торгівлі значною мірою явно та неявно втручається у діяльність іноземних компаній в Японії. За допомогою системи рекомендацій на адресу закордонної фірми, навіть необов´язкових для виконання, воно може зробити неможливим відкриття і подальше нормальне функціонування такої фірми.
Отож, японську економіку здебільшого вважають закритою для іноземної підприємницької діяльності. Саме тому загальна сума закордонних інвестицій у країні є відносно незначною — 10 млрд. дол. США на початок 90-х років Переважно це — американські капіталовкладення у вигляді філій компаній з унікальною технологією і досвідом, що мають немалий стаж роботи на зовнішніх ринках.
Загалом зовнішньоекономічна стратегія Японії визначається трьома основними пріоритетами:
- вирівнювання диспропорцій у зовнішній торгівлі з іншими країнами;
- збільшення експорту капіталу;
- розширення офіційної допомоги країнам, що розвиваються, що у перспективі планується використовувати як стимул для подальшого розширення експорту сюди японських товарів.
Успішна реалізація цієї стратегії та вихід Японії з економічної кризи безперечно сприятимуть поступальному розвитку світової економіки.
2. Характеристика структури торгівельного комплексу
Японія посідає перше місце у світі з виробництва легкових автомобілів, побутової електронної апаратури, металообробного обладнання, робототехніки, синтетичних волокон і деяких інших видів продукції. На Японію припадає більше ніж половина світового тоннажу спущених на воду суден. У суднобудуванні Японія також є світовим лідером, причому деякі види спеціальних суден виробляються лише тут. 60 % продукції галузі експортується.
Обсяг реального ВВП Японії у 2009 календарному році склав 556,7 трлн. ієн або 5,35 трлн. дол., що на 0,7% нижче ніж у 2007 р.
Обсяг номінального ВВП становив 507,3 трлн.ієн або 4,87 трлн. дол.
Значне падіння ВВП -4,6% спостерігалось в четвертому кварталі 2009 р., що у першу чергу пов’язано із зменшенням у грудні обсягів промислового виробництва до 13% та експорту, головним чином до США та Китаю, на 23,3%.
Головними складовими формування ВВП були:
- сфера послуг – 72,1%
- промисловість – 26,4%
- сільське господарство – 1,4%.
Розрахунковий показник ВВП на душу населення складав 35 300 дол. США.
Провідними галузями промисловості, що формують головним чином експортний потенціал країни, є машино- та приладобудування, особливо – автомобілебудування. У 2008 р. через глобальну фінансову кризу індекси виробництва у всіх галузях промисловості знизились порівняно з попереднім роком у середньому на 3,6%.
Рівень інфляції у 2008 р. становив 1,7%.
Фінансова система країни переобтяжена значним державним боргом, обсяг якого у 2008 р. сягнув за попередніми розрахунками приблизно 170% річного ВВП, що є найбільшим серед країн Великої сімки і значно перевищує цей показник у Великій Британії (43,3%), США (36,8%), Німеччині (65,3%), Франції (66,6%) та Італії (105,6%).
Три чверті японського експорту — це продукція машинобудування, яку характеризує висока якість і технічна новизна.
Структура зовнішньої торгівлі Японії у 2008 році майже не змінилась порівняно з попереднім роком.
Основними товарними групами японського експорту були наземний і морський транспорт, які складали приблизно 25% загального обсягу експортних товарів. На другому місці були експортні поставки продукції машинобудування та електричного машинобудування по 19% відповідно. Третє місце у структурі експорту посіли промислові товари – 12,6%.
Структура імпорту Японії на 35% складалась з енергоносіїв, включаючи природний газ та нафту. Близько 12% японського імпорту становили поставки продукції електричного машинобудування, включаючи напівпровідники, аудіо та відео апаратуру, обладнання для телефонного зв’язку тощо. Слід також зазначити, що у 2008 р. Японія збільшила на 16% імпорт продуктів харчування, який становив майже 8% загального імпорту країни. Це може стати сигналом для українських виробників харчових продуктів активно просувати свою продукцію на ринок Японії, на якому спостерігається тенденція збільшення споживання імпортних продуктів харчування.
На долю експорту ЄС в Японію припадає 4% від загального експорту, імпорт становить -7%, % якого становлять машини та обладнання. Експорт з ЄС до Японії характеризується сталим становищем, у той час як імпорт поступово зменшується (табл.1). За період з 2000 по 2006рр. він зменшився на 17% (з 92,1 млрд.євро до 76,9 млрд.євро).
Загалом модель розвитку японської економіки можна визначити як експортоорієнтовану. Експорт використовувався спочатку для оплати імпорту. Загальновідомою є залежність японської економіки від ввезення мінеральної сировини та палива, за рахунок яких вона забезпечує 90 % власних потреб у цих товарах.
Таблиця 1. ЄС — Японія: торгівля товарами, млн. євро
| роки | Експорт | Імпорт | Баланс |
| 2000 | 45498 | 92091 | -46594 |
| 2001 | 45521 | 81134 | -35613 |
| 2002 | 43456 | 73651 | -30196 |
| 2003 | 40975 | 72391 | -31416 |
| 2004 | 43392 | 74709 | -31317 |
| 2005 | 43708 | 74063 | -30355 |
| 2006 | 44711 | 76782 | -32071 |
На відміну від торгівлі з США, з Японією ЄС має від’ємний баланс. Найбільший обсяг експортних торгівельних операцій припадає на Німеччину (13,6 млрд.євро або 31%), Великобританію (5,9 млрд.євро, що становить 13%), Францію (5,7 млрд.євро або 13%), Італію (4,5 млрд.євро або 10%). Німеччина виступає також і головним імпортером (17,3 млрд. євро аьо 23%). Значні обсяги японського імпорту споживає також Великобританія (12,3 млрд.євро або 16%), Нідерланди (10,2 млрд.євро або 13%).
Майже 33% європейського експорту складає машини та обладнання. І в структурі імпорту ці товарна група є домінуючою — 74%. Особливо слід відмітити, розвиток зовнішньої торгівлі послугами між ЄС та Японією. У 2006 році ЄС експортував послуг до Японії на загальну суму 20,7 млрд. євро, тоді як імпорт послуг дорівнював 12,6 млрд. євро. Що, фактично, означає, що на відміну від торгового балансу (який є від’ ємний) баланс торгівлі послугами між ЄС та Японією має позитивне значення і становить 8,1 млрд.євро. Цей надлишок, було отримано, переважно, за рахунок фінансових послуг (+2,4 млрд.євро), подорож (+2,1 млрд.євро), перевезення (+1,2 млрд.євро).
В 2008р. Японія, надзвичайно залежна від зовнішніх ринків, повною мірою відчула на собі негативний вплив світової фінансово-економічної кризи, що самим несприятливим образом позначився на динаміку експортних і імпортних поставок, привів до різкого скорочення позитивного сальдо торговельного балансу й вніс помітні корективи в торгівлю Японії з окремими країнами й регіонами.
Згідно даним митної статистики в 2008р. зовнішньоторговельний обіг Японії досяг 159,9 трлн. ієн (збільшення на 1,84% у порівнянні із попереднім роком). У доларовому вираженні зовнішньоторговельний обіг склав 1547,7 млрд.дол., тобто збільшився на 16%. Тут і далі показники в доларах приводяться на підставі даних, розрахованих за середньорічним курсом: в 2007 р. — 117,95 ієн; в 2008 р. — 103,36 ієн.
(1 — Продовольчі товари й живі тварини; 2- Напої й тютюн; 3- Сировина непродовольче (крім палива); 4- Мінеральне паливо, змащення й подібні їм матеріали; 5- Хімічні продукти; 6- Оброблені вироби, класифіковані за матеріалами; 7- Машини, устаткування й транспортні засоби; 8- Різні оброблені (готові) виробу; 9— Товари й угоди, не ув’язнені у відповідні розділи СМТК)
У зовнішньоторговельному обігу Японії в 2008р. частка країн Азії склала 45%, Північної Америки — 15,4%, країн Західної Європи — 12,2%, Центральної й Східної Європи — 2,9%, Близького Сходу — 13%.
Основною статтею експорту Японії є машини, устаткування й транспортні засоби. Однак, незважаючи на те, що її частка на 2008 рік становить більше шістдесятьох відсотків усього експорту країни, можна побачити, що цей показник знизився в порівнянні з 2000 роком. Більше того, середньорічні темпи росту цієї статті експорту невеликі (104,98%) і уступають більшості статей експорту Японії. Це зв’язано насамперед зі світовим економічний кризою, що ознаменував падіння попиту на товари тривалого користування, зокрема на автомобілі. У періоди економічного підйому населення починає активніше купувати таку продукцію. У той же час саме на ній люди заощаджують, коли ситуація на ринку погіршується, що ми й спостерігаємо на даному етапі.
Судячи з показників середньорічного темпу росту, що найбільше динамічно розвиваються статтями експорту є непродовольча сировина (крім палива) і товари й угоди, не ув’язнені у відповідні розділи СМТК, хоча їхня частка в загальному експорті Японії залишається порівняно невисокої.
Зовнішня торгівля Японії небагато стабілізувалася, експорт у жовтні не змінився, імпорт виріс на 0.7% (уперше за 5 місяців). Сальдо торговельного балансу практично не міняється останні 4 місяці, але щодо жовтня 2009 року воно виросло на 2.7%. Експорт за останній рік виріс на 7.8%, імпорт росте небагато швидше й додав за рік 8.7%. Поки Японії допомагає Китай, експорт туди за рік виріс на 17.5%, а імпорт додав 9.8%, у підсумку сальдо торгівлі з Китаєм виявилося позитивним, що для цього місяця нехарактерно й відбулося вперше за останні 22 року. Експорт у США за рік виріс усього на 4.8%, але імпорт показав ще більш негативну динаміку — він скоротився на 6.5% за рік. Експорт у Західну Європу не змінився за останній рік, а імпорт знизився на 0.4%. Значною мірою ріст імпорту був викликаний ростом цін на ресурси, експорт останні 3 місяці стабільний, але є ризики погіршення ситуації, тому що ефект від росту єни ще далеко не відпрацьований. Ризики нестабільності в японській економіці будуть наростати.
Рис. 9. Зовнішня торгівля Японії, млрд. ієн
Слід зазначити, що високо розвинуті країни орієнтують свої зовнішньоекономічні зв’язки на розвиток співпраці саме між цими країн. Це зумовлено наступними обставинами:
— розвиток міжнародного поділу праці призвів до поступового домінування внутрігалузевого поділу,
— високий рівень доходів у високо розвинутих країнах стимулює інноваційну діяльність, яка спрямована на створення нової продукції, з одного боку, а з іншого, сприяє зростанню сукупного попиту в цих країнах,
— структура попиту в країнах з майже однаковим рівнем розвитку однорідна,
— зростання в структурі світової торгівлі долі готової продукції, основними постачальниками якої є розвинуті країни,
— для високо розвинутих країн характерна однорідність політико-правових систем, що знаходить своє втілення у відповідній зовнішньоекономічній політиці цих країн.
Державна політика в області регулювання споживчого ринку в Японії розробляється в ряді міністерств і відомств при загальному контролі з боку Канцелярії кабінету міністрів. У цих цілях створені дорадчі й координаційні органи, покликані генерувати нові ідеї й погоджувати політикові окремих державних відомств у даній області. При прем’єр-міністрі Японії функціонує постійна Рада захисту прав споживачів, до складу якого, крім глави держави, входять також керівники окремих міністерств і відомств. Зазначена рада збирається один раз у рік, оцінює стан споживчого ринку й вносить корективи в економічну й правову політику держави в сфері споживання. При Канцелярії кабінету міністрів функціонує дорадчий орган — Комітет з питань життя народу, основними завданнями якого є вивчення й аналіз споживчої сфери, а також внесення рекомендацій при економічному плануванні.
Для сучасного етапу розвитку японської економіки не характерне застосування урядом яких-небудь мір прямого стимулювання й підтримки експорту. Японія декларує прихильність вільній торгівлі й уникає використання яких би те не було мір, що не відповідають фундаментальним принципам Всесвітньої торговельної організації (ВТО). Принцип вільної торгівлі закріплений у законі «Про валютний обмін і зовнішню торгівлю»: «зовнішньоекономічні операції будуть здійснюватися в принципі вільно» і «експорт товарів буде дозволений з мінімальними обмеженнями настільки, наскільки це сумісно із цілями справжнього закону».
В основу закону закладені принципи волі сторін у зовнішньоторговельних операціях, підтримки стабільності національної валюти й забезпечення розвитку економіки. Закріплене в законодавчому порядку право застосовувати «мінімально необхідні» міри регулювання покликані забезпечити підтримка міжнародного миру й безпеки, порядку в експортних операціях.
3. Регіональні особливості розміщення торгівельного комплексу
Японія у своєму звіті до СОТ 2009 р., зазначає основні напрямки своєї зовнішньоекономічної політики:
— Японія забезпечує преференційний режим товарам з найменш розвинених країн;
— Японія віддає пріоритет встановленню коопераційних зв’язків із країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону;
— Японія поглиблює існуючі коопераційні зв’язки з країнами АСЕАН (Бруней, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни).
По даним міністерства фінансів в 2006р. зовнішньоторговельні показники Японії, п’ятий рік підряд продемонстрували позитивну динаміку росту.
Згідно даним митної статистики в 2006р. зовнішньоторговельний обіг Японії досяг 142,5 трлн.ієн (збільшення на 16% у порівнянні із пребуд.г.). У доларовому вираженні зовнішньоторговельний обіг склав 1226,5 млрд.дол., тобто збільшився на 9,7% (тут і далі показники в доларах приводяться на підставі даних, розрахованих за середньорічним курсом 1 дол. = 116,25 ієн).
У зовнішньоторговельному обігу Японії в 2007р. частка країн Азії склала 45,7%, Північної Америки — 19,1%, країн Західної Європи — 13,1%, країн Центральної й Східної Європи — 1,9%, Близького Сходу — 10,4%, Латинської Америки — 4%, Океанії — 3,9%, Африки — 1,8%. Перше місце серед торговельних партнерів Японії займає КНР (включаючи Гонконг, в офіційній японській статистиці дані по Гонконгу приводяться окремо від КНР), на яку доводиться 20,3% усього обсягу зовнішньої торгівлі Японії.
Зазначені напрямки обумовили підписання таких міжнародних договорів Японії:
— із Китайською Народною Республікою та Південною Кореєю (декларація щодо сприяння кооперації двосторонніх відносинах);
— із Сінгапуром (договір про нове (new age) економічне партнерство, чинний з 30 листопада 2002 р.);
— з Мексикою (договір про зміцнення економічного партнерства, чинний з 1 квітня 2005 р.);
— з Малайзією (договір про економічне партнерство, чинний з 13 липня 2006 р.);
— з Філіппінами (договір про економічне партнерство, підписаний у вересні 2006 р.);
— з Таїландом (переговори щодо підписання договору про економічне партнерство, вересень 2005 р.);
— з Індонезією (переговори щодо підписання договору про економічне партнерство, жовтень 2006 р.);
— з США (договір «Японія — США економічне партнерство для зростання», підписаний у червні 2001 р.);
— з Королівством Бельгія та Францією (підписані двосторонні договори щодо уникнення подвійного оподаткування у 2005 р).
Відповідно задекларованих домовленостей, взаємовідносини з окремими країнами мали поглибитись, зокрема, збільшити торговельний оборот між ними.
Найбільше зростання обсягів торгівлі Японії (табл. 2) зафіксовано з Єменом (більше ніж у два рази) та Росією (у 1,5 разу).
Таблиця 2. ОБСЯГИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОГО ОБОРОТУ ЯПОНІЇ ПО ОКРЕМИМ РЕГІОНАМ ТА КРАЇНАМ ЗА ПЕРІОД 2006⎯2009 рр., млрд дол. США
| Країни та регіони | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | Зростання обсягів торгівлі у 2009 р. у % до 2006 р. |
| Всього | 1 022,102 | 1 167,676 | 1 198,235 | 1 342,453 | 31,34 |
| Азія | 558,213 | 653,771 | 673,824 | 757,043 | 35,62 |
| Об’єднані Арабські Емірати | 22,963 | 31,714 | 36,773 | 40,598 | 76,80 |
| Ємен | 0,209 | 0,590 | 0,462 | 0,761 | 263,51 |
| Індонезія | 27,815 | 31,571 | 30,798 | 35,744 | 28,51 |
| Корея | 66,370 | 74,676 | 75,857 | 82,000 | 23,55 |
| Камбоджа | 0,181 | 0,196 | 0,197 | 0,248 | 36,58 |
| Саудівська Аравія | 22,157 | 34,590 | 40,882 | 42,205 | 90,48 |
| Сінгапур | 24,306 | 26,419 | 26,218 | 29,017 | 19,38 |
| Таїланд | 34,417 | 39,962 | 38,899 | 44,128 | 28,22 |
| Китай | 168,454 | 198,210 | 206,538 | 238,239 | 41,43 |
| Бангладеш | 0,593 | 0,714 | 0,723 | 0,778 | 31,25 |
| Філіппіни | 17,870 | 17,619 | 16,588 | 18,291 | 2,35 |
| Бруней | 2,009 | 2,514 | 2,387 | 2,632 | 31,02 |
| В’єтнам | 7,046 | 8,552 | 9,227 | 11,846 | 68,12 |
| Малазія | 26,713 | 28,590 | 28,050 | 32,615 | 22,10 |
| Північна Америка | 226,065 | 251,095 | 254,950 | 266,744 | 17,99 |
| США | 189,759 | 208,371 | 208,782 | 215,769 | 13,71 |
| Мексика | 7,370 | 9,952 | 11,832 | 13,470 | 82,76 |
| Європа | 168,481 | 178,752 | 178,244 | 209,034 | 24,07 |
| Великобританія | 21,657 | 22,886 | 21,437 | 23,966 | 10,66 |
| Німеччина | 36,074 | 38,343 | 38,000 | 42,256 | 17,14 |
| Росія | 8,833 | 11,219 | 13,403 | 21,427 | 142,57 |
| Африка | 16,380 | 19,010 | 22,185 | 26,504 | 61,81 |
| Південна Африка | 7,519 | 9,257 | 10,445 | 12,402 | 64,95 |
| Марокко | 0,361 | 0,429 | 0,437 | 0,692 | 91,72 |
| Океанія | 37,593 | 45,829 | 46,151 | 53,786 | 43,08 |
| Австралія | 31,296 | 38,819 | 39,504 | 45,658 | 45,89 |
В середньому по зазначених у табл. 2 країнах обсяги зовнішньої торгівлі Японії збільшились у 0,5 разу. Зростання обсягів торгівлі із Філіппінами було найменшим і складає 2,35 %, але договір про співробітництво між Японією та Філіппінами набрав чинності тільки у 2006 р. Вище середнього зросли обсяги торгівлі Японії з Мексикою (82,76 %). Як видно з даних табл. 2, обсяги товарообороту Японії з Індонезією, Таїландом, Малайзією характеризуються приблизно однаковими показниками зростання. При цьому, важливо зазначити, що найбільшого зростання вони досягли у 2008—2009 рр., тобто після ратифікації договорів про економічне партнерство. Варто також зазначити, що обсяги торгівлі Японії з азійськими країнами (Індонезією, Таїландом, Малайзією) та Мексикою зростають швидше за обсяги її торгівлі з США та Європою. З іншого боку, обсяги торгівлі з азійськими країнами і Мексикою складають лише 5 % від загальних обсягів зовнішньої торгівлі Японії. У той же час на США припадає 19 % зовнішньоторговельного обороту, а на європейські країни — 16 %.
Позитивне сальдо торгового балансу Японії в лютому 2010 р. відносно лютого минулого року, за попередніми даними, виросло більш ніж в 9 разів і склало 650,97 млрд ієн (7,21 млрд дол.).
Роком раніше був зафіксований профіцит торгового балансу у розмірі 70,84 млрд ієн (0,78 млрд дол.). Такі дані розповсюдило сьогодні Міністерство фінансів Японії.
Об’єм експорту в річному численні в лютому ц.р. виріс на 45,3% — до 5,12 трлн ієн (56,7 млрд дол.), об’єм імпорту підвищився на 29,5% — до 4,47 трлн ієн (49,5 млрд дол.). Величина зростання експорту — головної складової японської економіки — виявилася нижчою за прогнози аналітиків, які чекали зростання на 45,7%.
Позитивне сальдо торгового балансу означає перевищення експорту над імпортом (країна більше продає, ніж купує). Міжнародний валютний фонд (МВФ) в своїх рекомендаціях і умовах видачі кредитів указує на необхідність і корисність для економіки мати позитивний торговий баланс.
Позитивне сальдо торгового балансу Японії в січні, за попередніми даними, склало 85 млрд ієн ( 944,4 млн дол.). Роком раніше був зафіксований дефіцит торгового балансу в 108,5 млрд ієн (1,179 млрд дол.). Об’єм експорту в річному численні в січні цього року виріс на 40,9% — до 4,902 трлн ієн (53,2 млрд дол.), об’єм імпорту збільшився на 8,6% — до 4,817 трлн ієн (52,3 млрд дол.).
Зовнішньоторговельна стратегія Японії побудована на участі країни як у процесі глобалізації світової економіки (участь у Великій вісімці АТЭС), так і на регіональній орієнтації розвитку (більша частина зовнішньої торгівлі доводиться на США й Китай).
Зовнішньоторговельний обіг Японії в 2008 році склав 12189,37 дол. США на душу населення. Даний показник не можна назвати дуже високим, однак це пов’язане з тим, що, незважаючи на великий обсяг торговельного обороту, по чисельності населення Японії перевершує більшість країн (країна займає 10- е місце у світі по чисельності населення). Японія має вбогі природні запаси, тому вона змушена ввозити мінеральне паливо й сировина в більших кількостях (країна є шостим по величині імпортером у світі). Разом з тим, маючи добре розвинені високі технології, машинобудуванням (включаючи автомобілебудування й суднобудування, верстатобудування), Японія є одним з найбільших світових експортерів (посідає четверте місце у світі). Коштує, однак, відзначити, що рівень входження країни у світову торгівлю має тенденцію до зниження. За індексом входження країни у світову торгівлю, розрахованому Всесвітнім економічним форумом, країна займає 23 позицію (в 2009 році даний індекс склав 4,78). Більше того, частка країни у світовому експорті також поступово знижується (за період з 2000 по 2008 рік цей показник знизився більш, ніж на 2 відсотки).
Аналіз зовнішньої торгівлі Японії свідчить, що підписані урядом цієї країни договори суттєво впливають на обсяги двосторонньої торгівлі між країнами-учасниками домовленостей. Таке партнерство можна назвати реальним.
У динаміці структури імпорту помітна тенденція до зростання довозу готової продукції, особливо з нових індустріальних країн Азії. Звідси, наприклад, надходять електронні калькулятори, кольорові телевізори, відеомагнітофони, не кажучи вже про широкий асортимент одягу та взуття. Важливу роль в появі такого імпорту відіграють філіали японських фірм або спільні підприємства, що використовують дешеву робочу силу в країнах Азії.
По окремих видах продукції Японії припадає на частку ваговита частин світового експорту: напівпровідники — 50%, легкові автомобілі — 22%, конторське і телекомунікаційне устаткування — 22,6%, сталь — 17,4%. Перетворення Японії на одного з головних світових експортерів продукції машинобудування і наукоємкої продукції стало підсумком її промислового і науково-технічного розвитку.
Структура імпорту відображає процеси міжнародної спеціалізації промисловості, інтернаціоналізації господарства і бідність мінеральної бази. Японію відрізняє найнижча серед промислово розвинених країн міра самозабезпеченості| сировиною і паливом країна майже повністю залежить від ввезення багатьох видів мінеральної і сільськогосподарської сировини. По багатьом видам мінеральної сировини вона виступає крупним покупцем на світових ринках. На неї доводиться понад 30% світового імпорту залізняку, понад 19% руд кольорових металів, кам’яного вугілля, бавовни і шерсті [13, 471].
В експорті Японії 98% припадає на готові промислові вироби. За обсягами вивозу ряду товарів Японія займає провідні місця в світі. Наприклад, на неї припадає понад 2/5 лічильної техніки (від міні-калькуляторів на сонячних батарейках до ЕОМ), що надходить на світовий ринок, а також морських суден, мотоциклів та роботів; понад 1/5 продажу автомобілів, сталі, текстильних виробів. Структура експорту під впливом перебудови її промисловості та підвищення у 80-ті роки курсу єни поступово змінюється. Діяльність структурно застарілих виробництв (наприклад, текстильна, швейна, взуттєва промисловість, виробництво побутових електроприладів тощо) переміщується в країни нової індустріалізації чи навіть в економічно розвинуті країни. В експорті самої Японії дедалі більшого значення набуває продукція високих технологій. У географічній структурі експорту теж певні зміни — зростає значення ринків економічно розвинутих країн, особливо Північної Америки та Європи.
Сучасний розвиток міжнародних відносин зіштовхує країни з новими викликами, відповіді на які поглиблення співпраці між ними. Велика кількість багатосторонніх та двосторонніх договорів віддзеркалюють прагнення країн до поглиблення взаємовідносин. У процесі побудови таких відносин поширеним стало проголошення стратегічного партнерства між країнами.
Під стратегічним партнерством пропонується розуміти взаємодію та співробітництво між країнами, що має довгостроковий характер і спрямоване на досягнення національних інтересів кожного з країн-партнерів.
Таблиця 3. Динаміка розвитку зовнішньої торгівлі Японії за 2001- 2009 роки
| 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 | |
| Оборот зовнішньої торгівлі (млн. дол. США) | 858718 | 752805 | 753939 | 855084 | 1020335 | 1109974 | 1229557 | 1329513 | 1549009 |
| Експорт (млн. долл. США) | 479227 | 403616 | 416730 | 471999 | 565743 | 594986 | 649948 | 709668 | 786434 |
| Імпорт (млн. долл. США) | 379491 | 349189 | 337209 | 383085 | 454592 | 514988 | 579609 | 619845 | 762575 |
| Коефіциент покриття (в %) | 126,3 | 115,6 | 123,6 | 123,2 | 124,5 | 115,5 | 112,1 | 114,5 | 103,1 |
| Доля Японії
в світовому експорті (в %) |
7,9 | 6,9 | 5,1 | 6,7 | 6,5 | 6,1 | 5,7 | 5,5 | 5,2 |
| Доля Японії в світовому імпорті (в %) | 6,0 | 5,8 | 5,4 | 5,3 | 5,3 | 5,2 | 5,1 | 4,7 | 4,9 |
Максимальний темп приросту(ланцюговий) спостерігається в 2004 році (19,33 процентних пункту), однак уже в 2005 показник різко знижується більш, ніж в 2 рази (до 8,79 процентних пункту). Досягти рівня 2004 року країні не вдалося й в 2008, що викликано впливом світової економічної кризи на країну.
Розрахунок середньорічних показників абсолютного приросту й темпів приросту показав, що за період 2000- 2008 роки середньорічний абсолютний приріст зовнішньоторговельного обігу Японії склав 86286,38 млн. дол. США, а середньорічний темп приросту був дорівнює 7,65%.
Відносини стратегічного партнерства можуть будуватися між різними суб’єктами економічних відносин та здійснюватись у багатьох напрямках, що дозволяє їх класифікувати за трьома ознаками: за суб’єктами взаємодії (мікро-, мезо- та макрорівень); за сферою співробітництва суб’єктів (економічна, політична, соціальна, безпеки); згідно фактичної (реальної) побудови відносин стратегічного партнерства (формальне, реальне).
За розглянутий період експорт країни значно виріс (абсолютний приріст експорту склав 307207 млн.дол. США), однак цей ріст відбувався нерівномірно.
З’ясування сутності рівнів та сфер стратегічного партнерства дає підстави для визначення взаємозв’язків між ними. На мікрорівні стратегічне партнерство здійснюється в економічний сфері, на мезорівні до економічної сфери додаються політична та соціальна, на макрорівні окрім зазначених сфер стратегічне партнерство здійснюється і у сфері безпеки.
Темп приросту в 2008 році майже в 2 рази нижче темпу приросту в 2004 році. Це може бути пояснено впливом світової економічної кризи на країну.
Як ми можемо побачити, ситуація з абсолютними показниками росту імпорту Японії схожа з експортом. Абсолютний приріст імпорту за розглянутий період склав 383084 млн. дол. США, темп росту перевищив 200%, однак динаміка імпорту була нестабільною.
Сучасна міжнародна торгівля динамічно розвивається. Структура й обсяг експорту, імпорту, товарообіг різних країн і регіонів світу постійно змінюється в сторону зростання.
4. Науково-технічний прогрес та екологічні аспекти функціонування торгівельного комплексу Японії
В умовах зростаючої глобалізації ринків, товарів і послуг керівники фірм, організацій, держав все більше змушені звертати увагу на забезпечення відповідного до міжнародних стандартів рівня якості продукції та довкілля.
НТР, яка сприяла оновленню основного капіталу, створенню нових галузей економіки, що водночас прискорило реконструкцію старих. Дійсно, найважливіші тенденції у розвитку сучасної міжнародної торгівлі спричинені вирішальним впливом на її динаміку й структуру сучасної НТР, радикальних змін, що відбуваються в системі «наука-техніка-виробництво». Швидкими темпами змінюється номенклатура продукції в промислово розвинутих країнах світу, що призводить до оновлення товарної структури світового ринку.
На перший план виходить наукомістка продукція сучасних галузей обробної промисловості, тоді як частка сировинних товарів і енергоресурсів скорочується.
Ключовими положеннями нормативних засад системного екологічного управління є принципи еколого-врівноваженого розвитку, міжнародні, в тому числі європейські, програми та стандарти Міжнародної організації зі стандартизації(ISO), Міжнародної електротехнічної комісії(ІЄС), Європейського комітету зі стандартизації(CEN). Вже з ХХ ст. на перший план почали виходити інструменти екологічної політики із запобігання погіршення якості навколишнього природного середовища, і це стало можливим за умови, що уряди, виробники, споживачі, громадськість більше зважають на екологічні вимоги у своїй діяльності. Серед принципів запобігання та попереджання негативного впливу на навколишнього природного середовища виділяють: екологічні експертизи, аудит, стандартизацію, сертифікацію, маркування; запровадження сучасного екологічного управління на основі життєвого циклу продукції, послуг, систем управління якості та систем екологічної відповідності. Інноваційна стратегія забезпечення гармонізації життєдіяльності суспільства та навколишнього природного середовища передбачає вдосконалення системи стандартизації та сертифікації, їх гармонізацію з вимогами законодавчих та нормативних актів.
Отже, екологічна сертифікація на даний час є актуальною та має дуже важливе значення, а саме, в першу чергу для споживачів продукції, адже все більше і більше людей турбується про екологічність і нешкідливість продукції для власного здоров’я та навколишнього природного середовища.
Кіотський протокол до Рамкової конвенції Організації Об’єднаних Націй про зміну клімату (далі — Кіотський протокол) [4], до якої приєдналась Японія, ставить на мету досягнення у виконанні відповідних положень Конвенції стабілізації концентрацій парникових газів в атмосфері на такому рівні, який не допускав би небезпечного антропогенного впливу на кліматичну систему.
В ст.17 Кіотського протоколу передбачена можливість торгівлі викидами державами-учасницями цієї угоди, з метою забезпечення умов для того, щоб їхні сукупні антропогенні викиди парникових газів, в еквіваленті двоокису вуглецю не перевищували встановлених для них кількісних показників, визначених з урахуванням встановлених для них зобов’язань з кількісного обмеження та скорочення викидів і відповідно до положень ст.3
Протоколу, з метою скорочення їхніх сукупних викидів таких газів принаймні на п’ять відсотків порівняно з базовим рівнем 1990 року за період дії зобов’язань із 2008 по 2012 роки.
Будь-яка подібна торгівля має доповнювати внутрішні дії країни, спрямовані на досягнення цілей виконання визначених кількісних зобов’язань щодо обмеження та скорочення викидів.
5. Перспективи розвитку торгівельного комплексу Японії в умовах глобалізації
Сучасному розвитку міжнародних відносин притаманні водночас дві тенденції — глобалізації та регіоналізації. Глобалізаційні процеси пов’язують з поглибленням взаємозалежності країн через переплетіння фінансових та товарних ринків. Глобалізація міжнародних відносин вимагає від країн посилення співробітництва між ними з метою забезпечення національних інтересів. Співробітництво між країнами здійснюється на дво- та багатосторонній основі. Багатостороннє співробітництво відображається в активізації процесу регіоналізації ⎯ створенні регіональних союзів.
Розвинуті країни домінують не лише у світовій торгівлі. Вони виступають основними експортерами та імпортерами капіталу у світовому господарстві, в першу чергу, завдяки активній діяльності ТНК, материнські компанії яких розташовані саме у США, ЄС та Японії. Що стосується сучасних процесів трудової міграції, то розвинуті країни виступають як основні імпортери. Провідні позиції на світовому ринку праці (як приймаюча країна) домінують США і країни ЄС. Таким чином, високий рівень відкритості економік розвинутих країн, ліберальний режим регулювання зовнішньоекономічних зв’ язків, домінування у сучасній системі світового господарства забезпечили цим країнам провідні позиції у всіх формах міжнародних економічних відносин.
Світова еволюція передбачає відкритість національних економік. Результатом поглиблення інтернаціоналізації економічних процесів, що відбуваються в світовому господарстві, є інтеграція. Глобалізаційні процеси в сучасних умовах охоплюють всі країни світового господарства незалежно від досягнутого рівня розвитку і, відповідно, соціально-економічного типу. Глобалізація виступає проявом сучасної постіндустріальної стадії розвитку суспільства та, відповідно, економічних відносин. Глобальна економіка визначає принципово нові умови функціонування країн.
Формування глобальної економіки пов’язане із закономірним результатом інтернаціоналізації економічних зв’язків між суб’єктами міжнародних економічних відносин.
Значне збільшення масштабів міжнародного обміну впливає на формування ринкового механізму, закони якого реалізуються на світовому рівні. Наявність глобальної економіки формує більш вільний доступ до зарубіжних ринків для національних виробників, однак якщо національна галузь має низьку міжнародну конкурентоспроможність ефект дії глобального середовища буде зовсім протилежним. Приєднання до загальносвітових стандартів дозволяє покращити інвестиційну привабливість національної економіки, дозволяє приєднатись до міжнародних проектів на основі коопераційних зв’язків, з іншого ж боку, загострюється проблема посилення залежності від дій транснаціональних корпоративних структур, які виступають основними інвесторами в світовому господарстві, а звідси й послаблення економічної безпеки. В умовах подвійної інтеграції змінюються можливості й задачі державного регулювання національних господарств.
На базі інтернаціоналізації виробництва та капіталу в системі світового господарства розвивається паралельна тенденція (дивергенція), яка проявляється у «подвійній» інтеграції — регіональній та глобальній. В умовах глобалізації більший ефект від нових умов світового розвитку отримають найбільш розвинені країни світу, які формують нову економіку. Вони визначають інноваційний розвиток людства, зберігаючи за собою монополію на нові знання та технології при одночасному відкритому доступі до природних ресурсів усіх країн світу, що буде посилювати їх позиції й в подальшому. Як свідчить світовий досвід, найбільших результатів досягають інтеграційні об’єднання, які поєднують країни з високим рівнем розвитку продуктивних сил та виробничих відносин, що притаманні ринковій моделі організації суспільства. Високий рівень диверсифікації національних виробництв дозволяє цим країнам отримувати економічні ефекти від взаємодоповнювання власних економічних потенціалів. Посилення міжнародної конкуренції в умовах глобальної економіки загострює проблему забезпечення конкурентоспроможності національних ринків, особливо для країн з перехідною економікою та з економікою, що розвивається. Використання переваг, що надає взаємодія країн-учасниць регіональних об’єднань, дозволяє національним економікам підвищити рівень міжнародної конкурентоспроможності.
Висновки
Отже, торгівля Японії значною мірою орієнтована на США, однак експорт офісного i телекомунікаційного устаткування територіально диверсифікований значив більше, ніж експорт продукції автомобільної промисловості.
Зовнішньоекономічні зв’язки відіграють центральну роль в економіці Японії. У ході аналізу динаміки розвитку зовнішньої торгівлі країни, ми виявили, що в цілому показники зовнішньоторговельної діяльності збільшуються, однак цей ріст відбувається нестабільно. Протягом усього періоду з 2000 по 2008 рік експорт країни перевищував її імпорт (про це дозволяє судити коефіцієнт покриття), однак темпи росту імпорту значно перевершували темпи росту експорту, що може привести до появи негативного сальдо торговельного балансу.
Розглянувши географічний розподіл зовнішньої торгівлі країни, ми з’ясували, що найбільшими торговельними партнерами Японії є США, Республіка Корея, Німеччина, Китай і ін. При цьому, варто відзначити, що найбільше активно йде розвиток торговельних відносин з Китаєм, про що ми можемо судити, порівнюючи частку Китаю в експорті й імпорті Японії за 2000 і 2008 роки. У той же час відбувається зміцнення зовнішньоторговельних відносин з Росією й збільшення її частки в експорті Японії.
Аналіз товарної структури зовнішньої торгівлі Японії дозволив визначити найбільш значимі статті експорту й імпорту в економіці країни. У структурі імпорту лідируюче місце займають мінеральне паливо й машини, устаткування й транспортні засоби, хоча частка останніх має тенденцію до зниженні. У структурі експорту основною статтею є машини, устаткування й транспортні засоби. Однак, судячи з показника середньорічного темпу росту за розглянутий період, найбільше динамічно розвивається експорт непродовольчої сировини (крім палива).
Список використаної літератури
- Баскакова М. Японская экономическая модель [Текст] / М. Баскакова // Мировая экономика и международные отношения. — 2004. — № 1. — С. 98-106
- Боровик, Володимир. Японія після свого «дива» // Політика і час. — 2004. — № 4. — С. 71-79
- Загальні відомості про країну: Японія // Всесвіт. — 2004. — № 3-4. — С. 35-36
- Кодацький В.П. Грошово-кредитні системи країн Азії // Економіка. Фінанси. Право. — 2008. — № 8. — С. 23-25
- Максаковский В.П. Модели развития японской экономики [Текст] / В.П. Максаковский // География в школе. — 2003. — № 10. — С. 16-18
- Мельник Л.Г. Екологічна економіка: Підручник. — Суми: ВТД «Університетська книга», 2002, — 346с.
- Молодяков В. Японская цивилизация в глобализирующемся мире [Текст] / В. Молодяков // Мировая экономика и международные отношения. — 2005. — № 3. — С. 71-78
- Романова Е. Япония и Америка: уроки экономичесмкого сотрудничества ( и для России тоже) / Е. Романова // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 9. — С. 12-19
- Романова Е.М. Американские прямые инвестиции в экономику Японии / Е. М. Романова // США. Канада: экономика, политика, культура. — 2007. — № 9. — С. 87-105
- Скрипчук П.М. Економічні механізми становлення і розвитку екологічної сертифікації// Економіка & Держава. — 2006. — №7 — с.33-36.
- Скрипчук П.М. Організаційно — економічні основи стимулювання розвитку метрології, стандартизації та сертифікації// Економіка & Держава. — 2008. — №10 — с.43-46.
- Скрипчук П.М. Екологічна сертифікація як інструмент виробництва та споживання екологічно чистої продукції// Економіка України. — 2006. — №3 — с.55-63
- Соболик Т. «Японія-країна вранішнього сонця» / Таміла Соболик // Географія та основи економіки в школі. — 2009. — № 11-12. — С. 23-27
- Фісун А. Японська модель розвитку економіки // Економіка України. — 2009. — № 9. — С. 79-87
- Яценко Б. Науково-технічний прогрес як рушійна сила господарства Японії // Географія та основи економіки в школі. — 2001. — № 5. — С. 30-33
Додатки
Додаток 1. Основні макроекономічні показники Японії (2009 – 10 місяців 2010 р.)
| Назва інформації | 2009 | січень-березень 2010 | квітень-червень 2010 | липень 2010 | серпень 2010 | вересень 2010 | жовтень 2010 | |
| Валовий внутрішній продукт в країні перебування , | ||||||||
| млрд.дол.США* | 4,782.90 | 1,253.50 | 1,278.40 | 1370.20 | — | |||
| у % до відповідного періоду попереднього року | -3.5 | -7.8 | -6.7 | -4.4 | — | |||
| — в розрахунку на одну особу, тис.дол.США | 37,660.67 | — | — | — | — | — | — | |
| Зовнішньоторговельний обіг країни перебування | ||||||||
| — експорт товарів, млн.дол.США | 775,917.00 | 120,861.28 | 131,346.94 | 50,941.11 | 47,472.00 | 54,936.71 | — | |
| — імпорт товарів, млн.дол.США | 756,086.00 | 130,534.52 | 122,424.32 | 46,967.45 | 45,567.00 | 49,273.72 | — | |
| — експорт ,послуг, млн.дол.США | 148,668.00 | 34,482.00 | 28,517.00 | 8,859.00 | 9,998.00 | 11,098.00 | — | |
| — імпорт послуг, млн.дол.США | 169,481.00 | 37,938.00 | 36,091.00 | 11,893.00 | 11,292.00 | 11,524.00 | — | |
| Зовнішньоторговельний обіг країни перебування з Україною | ||||||||
| — експорт товарів, млн.дол.США | 115.70 | 24.66 | 14.24 | 6.62 | 9.96 | 15.70 | 10.64 | |
| — імпорт товарів, млн.дол.США | 2,786.00 | 186.44 | 85.44 | 27.34 | 26.49 | 43.38 | 52.97 | |
| — експорт послуг, млн.дол.США | 19.57 | 3.08 | 5.47 | 5.27 | — | |||
| — імпорт послуг, млн.дол.США | 28.30 | 5.25 | 5.51 | 2.43 | — | |||
| Індекси цін в країні перебування (до 2005) | ||||||||
| — індекс споживчих цін (інфляція) | 101.7 | 100.6 | 100.6 | 100.1 | 100.4 | 100.4 | 100.0 | |
| — індекс цін виробників промислової продукції | 108.8 | 96,6 | 99,6 | 96.7 | 103.0 | 102.9 | 102.2 | |
| Індекс промислового виробництва в країні перебування, % (адаптований) | 103.75 | 72.3 | 78.3 | 85.3 | 83.9 | 85.10 | 86.10 | |
| Діючі проценті ставки по кредитах та депозитах в Центральному банку країни перебування, (середньозважені в річному обчисленні, на кінець періоду) | ||||||||
| кредити | 0.3 | 0.3 | 0.3 | 0.3 | 0.3 | 0.3 | 0.3 | |
| депозити (ordinary deposits) | 0.1 | 0.1 | 0.1 | 0.1 | 0.1 | 0.1 | 0.1 | |
| Прямі іноземні інвестиції країни перебування (на кінець періоду), млн.дол.США | 683,872 | — | — | — | — | — | — | |
| Прямі іноземні інвестиції країни перебування в Україну,(на кінець періоду), тис.дол.США | 75,0 | 74,4 | 74,4 | — | — | — | — | |
| Прямі іноземні інвестиції в розрахунку на одну особу в країні перебування (на кінець періоду), тис.дол.США | 1,609.71 | — | — | — | — | — | — | |
| Рівень безробіття в країні перебування, (на кінець періоду), % | 4,2 | 4,9 | 5,4 | 5.7 | 5,5 | 5.3 | 5.1 | |
| Державний (внутрішній) борг країни перебування (на кінець періоду), млрд.дол.США | 8,139 | 9,102 | 9,250 | 9,606 | — | |||
| Прогнозні показники країни перебування (2009) | ||||||||
| — валовий внутрішній продукт (у відсотках до попереднього року) | -3.5 | |||||||
| — інфляція (у відсотках до грудня попереднього року) | -2.5 | |||||||
| Золотовалютні резерви в країні перебування (на кінець періоду), млн. дол.США | 1,030,647 | 1,012,953 | 1,018,220 | 1,022,657 | 1,042,340 | 1,052,598 | 1,056,769 | |