Вступ

Актуальність теми. У кримінології транснаціональна злочинність визначається як одна з форм злочинності – сукупність вчинених за визначений період злочинів (осіб, які їх учинили), що заподіюють шкоду двом або більше держав чи інтересам юридичних або фізичних осіб таких держав, відповідальність за які передбачена в актах міжнародного кримінального права або у нормах національного кримінального законодавства [1, с. 92]. Проте на сьогодні правоохоронні органи країн близького зарубіжжя не мають інтегрованої офіційної статистики, що стосується транснаціональної організованої злочинності, хоча за різними оцінками науковців і фахівців нараховується декілька сотень організованих злочинних угруповань, що мають розгалужені міжнародні зв’язки на території країн близького зарубіжжя.

Метою роботи є висвітлення сучасного стану, причин і тенденцій транснаціональної організованої злочинності на території країн близького зарубіжжя.

1. Стан та причини розвитку злочинності в країнах близького зарубіжжя

Глобальне зростання транснаціональної організованої злочинності більш ніж у 4 рази за останні 30 років не є випадковим. Воно стало природним результатом процесів, що відбуваються у світі, тобто економічної та політичної ситуації, яка складається у ньому, а також домінуючої на теперішній час ідеологічної та інформаційної політики. За останню чверть ХХ ст. відбулися події, що стали потужним каталізатором і джерелом бурхливого зростання міжнародного криміналітету [2].

Згідно із загальновизнаними підходами можна виділити такі найбільш небезпечні види транснаціональної організованої злочинності на території країн близького зарубіжжя: тероризм; торгівля людьми; незаконний обіг наркотичних засобів і психотропних речовин; хабарництво та корупція в органах державної влади; злочинний обіг зброї, боєприпасів; контрабанда валютних цінностей; незаконний автобізнес; легалізація (відмивання) коштів й іншого майна, отриманих злочинним шляхом; фальшування грошей та цінних паперів.

Транснаціональна організована злочинність на території країн близького зарубіжжя як частина світової транснаціональної злочинності має певні особливості, зокрема: проникнення у вищі органи державної влади; об’єднання зусиль щодо протидії викриттю та кримінальному переслідуванню; конкуренція з представниками світового криміналітету на їх традиційних ринках; орієнтованість на вивіз у дальнє зарубіжжя коштів та майна, здобутих злочинним шляхом; вчинення вбивств на замовлення й вимагання як засоби перерозподілу сфер впливу; контроль за транспортними коридорами наркотиків, незаконної міграції тощо; висока питома вага злочинних об’єднань, які мають корумповані зв’язки в органах влади, у тому числі правоохоронних.

Аналіз розвитку транснаціональної злочинності свідчить про те, що протягом останнього часу відбуваються процеси «розподілу праці» злочинних галузей в міжнародному масштабі та їх реорганізації відповідно до ринкових відносин, а отже побудова і структурування великих корпорацій, концернів та інших форм капіталістичної економіки, що забезпечують максимальні прибутки. Слід зазначити, що в країнах близького зарубіжжя цьому сприяють процеси соціально-політичної нестабільності та помилки у перетвореннях в економічних відносинах.

Організовані злочинні угруповання діють узгоджено в єдиному кримінальному просторі на територіях своїх держав, що сприяє тенденції зростання транснаціональної організованої злочинності, характерної для багатьох країн світу. Сьогодні є очевидним, що організовані злочинні угруповання будуть намагатися ще ширше використовувати такі сприятливі чинники, як спрощення порядку перетинання кордонів країни, створення вільних економічних зон, недосконалість законодавчої та нормативної бази боротьби з міжнародною злочинністю, неефективність прикордонного, митного й іншого контролю, для здійснення своїх злочинних цілей.

Розвиток міжнародних відносин при одночасному зростанні злочинності практично в усьому світі спричиняє підвищення активності злочинного середовища щодо встановлення міжнародних зв’язків, кількісного обсягу злочинів транснаціонального характеру на території країн близького зарубіжжя. При цьому спостерігається тенденція до розширення торгівлі людьми, втягнення їх у проституцію та інші форми експлуатації, нелегального ввезення і вивезення робочої сили, ввезення до країн близького зарубіжжя наркотиків, зброї та інших небезпечних товарів.

2. Тенденції та основні прояви транснаціональної організованої злочинності в країнах ближнього зарубіжжя

Останнім часом в Україні та країнах близького зарубіжжя з’явилися нові види організованих злочинів, зокрема у фінансово-кредитній сфері, пов’язані з підробкою банківських чеків і кредитних карток, випуском і поширенням незабезпечених цінних паперів, проведенням незаконних операцій з переказу за кордон великих грошових сум тощо.

Істотно розвинулися міждержавні зв’язки організованих злочинних угруповань, що займаються контрабандою валюти, дорогоцінних металів, ювелірних виробів, історичних і культурних цінностей. Активно розвивається такий напрямок злочинної діяльності, як вивіз викраденого антикваріату і творів образотворчого мистецтва, дорогоцінних каменів та інших цінностей, що легко конвертуються.

Злочинці з країн близького зарубіжжя активно впроваджують за кордоном апробовані «вітчизняні» способи вчинення злочинів, що важко піддаються виявленню і розкриттю, створюють конкуренцію іноземним злочинцям, збільшують потік шахраїв, найманих вбивць, які вчиняють злочини за невелику винагороду.

Зовні законний бізнес у країнах близького зарубіжжя нерідко служить прикриттям здійснення великомасштабних протиправних угод, пов’язаних з контрабандою сировини, безтоварними експортно-імпортними операціями, незаконними переказами коштів за кордон та іншими формами відмивання «брудних» коштів.

Прагнення тіньового бізнесу в країнах близького зарубіжжя до «відмивання» своїх «брудних» капіталів знаходить підтримку у закордонних злочинних організацій, що бажають легалізувати свої «брудні» гроші. Очевидно, що лідери організованих злочинних співтовариств вирішують сьогодні важливе завдання «відмивання» коштів різними шляхами та зосередження основного капіталу за кордоном, щоб у майбутньому інвестувати їх в економіку країни з найбільшою вигодою.

Узагальнення існуючої практики дозволяє вважати, що основними ознаками протиправної економічної діяльності є: регулярні угоди щодо придбання в країнах проживання членів транснаціональних ОПГ товарів і доставка їх у країни, де проживають інші члени цих організацій, і де вони користуються підвищеним попитом; наявність організованих злочинних угруповань, що займаються контрабандою і спеціалізуються на нелегальному вивозі великих партій товарів; діюча в окремих сферах мережа збуту товарів; наявність мережі обміну грошей, отриманих від нелегального збуту, на конвертовану валюту; встановлення каналів вивозу за кордон цінностей, отриманих злочинним шляхом.

Тенденції, що характеризують розвиток транснаціональної організованої злочинності, свідчать про впровадження в економіку злочинних схем за рахунок недоведення законного походження зовнішніх інвестицій, створення власних сфер у світовій кримінальній економіці, у тому числі в сферах незаконної торгівлі наркотичними та психотропними засобами, зброєю та боєприпасами, контрафактної продукції, сексуальної експлуатації, створення фіктивних економічних структур для відмивання брудних прибутків, що не можуть бути легалізовані в інших країнах.

Загальна характеристика тенденцій транснаціональної організованої злочинності країн дозволяє прогнозувати, що в цьому столітті на території України та країн близького зарубіжжя може з’явитися об’єднане кримінальне співтовариство, що експлуатуватиме деякі функції в сферах економіки і політики, не можна відкидати ймовірність поступового перетворення цієї геополітичної території у великих світових споживачів наркотичних засобів, а також появи нових тіньових фінансових потоків, що переміщаються в сферу національного тіньового бізнесу.

3. Міжнародне співробітництво в боротьбі та запобіганні зі злочинністю

Останніми роками активно розширюється й поглиблюється міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю. Пояснюється це тим, що у світі відбувається швидкий розвиток інтеграційних процесів, взаємно спростився порядок в’їзду й виїзду, і тим, що проблема набуває все більш глобального характеру. Зростання рівня злочинності характерно практично для всіх розвинених держав.

Крім того, відбувається процес інтернаціоналізації злочинності, що призводить до зростання числа злочинних проявів, що мають міжнародний характер. Наприклад, учинення злочинів на території інших держав, переведення доходів від злочинної діяльності за кордон. Становлять міжнародну небезпеку незаконний обіг наркотиків, культурних цінностей, зброї, радіоактивних матеріалів, нелегальна міграція людей. За наявними відомостями, кожне десяте зі злочинних формувань, що діють на території України, має зв’язки із закордонним кримінальним середовищем.

Однак необхідно зазначити, що гострота питання боротьби з міжнародною організованою злочинністю фактично нівелюється боротьбою зі злочинністю загалом. І в цьому процесі одним із найважливіших питань є вдосконалення законодавства, спрямованого на організацію, координацію і взаємодію правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю. Цей процес повинен базуватися на позитивному розв’язанні протиріч між новими об’єктивними процесами розвитку суспільства і юридичною формою, що на сьогодні не встигає за їх відображенням. Законотворчий процес організації міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю повинен спрямовуватися на протидію негативним процесам суспільного розвитку, враховувати останні досягнення науки права, рекомендації наукових форумів, рівень суспільної свідомості й суспільної думки, історичні традиції, дотримуватися поступальності, спиратися на ресурсні можливості забезпечення чинності закону.

Якщо законотворчий процес відслідковується злочинними угрупованнями і злочинними співтовариствами, стає зрозуміло, що боротьба зі злочинністю починається з боротьби за об’єктивно зумовлений і науково обґрунтований закон.

На нашу думку, одним із перших кроків до формування теоретичних засад цього правового явища буде визначення змісту взаємодії міліції з поліцейськими силами іноземних країн у боротьбі зі злочинністю на глобальному, універсальному та міжурядовому рівнях, що має певні особливості, зумовлені, насамперед, позанаціональним форматом дії означеного процесу.

Отже, на наш погляд, така взаємодія може визначатися як заснована на міжнародному та національному законодавствах, а також міждержавних та відомчих нормативних актах практика боротьби зі злочинністю в межах компетенції, що здійснюється за допомогою визначених форм, методів, засобів і можливостей та спрямована на розвиток співпраці правоохоронних органів різних країн у протидії транснаціональній організованій злочинності. Якщо розглядати взаємодію міліції з поліцейськими структурами іноземних держав із цього питання у більш широкому розумінні, такий вид діяльності названого правоохоронного органу є одним із напрямів зовнішньої політики держави.

Слід відзначити, що організаційні передумови співпраці пов’язані з суспільною небезпечністю, характером та поширеністю певних злочинів. На відміну від видів, критерієм визначення змісту форм взаємодії міліції України з поліцейськими інститутами є предметна дія з реалізації норм взаємних угод з розглядуваного напряму. Серед основних форм взаємодії можна окреслити такі: правова допомога у кримінальних справах; обмін оперативною, слідчою, іншою правовою інформацією; виконання доручень із міжнародного розшуку; видача осіб, які скоїли кримінальний злочин, щодо притягнення їх до відповідальності та виконання покарання, а також осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбуття покарання до країни їх громадянства або постійного місця перебування; надання експертних і консультативних послуг, спеціальних науково-технічних засобів та іншої матеріально-технічної допомоги; підготовка кадрів, обмін досвідом роботи поліцейських підрозділів, спільне вивчення проблем злочинності, боротьби зі злочинністю; участь у науково-практичних конференціях, семінарах, симпозіумах тощо з цих питань.

Отже, формування і реалізація основ взаємодії міліції з поліцейськими органами інших країн, що відбувається у контексті боротьби зі злочинністю, має на меті створення ефективного правового поля взаємодії МВС України з іноземними правоохоронними органами з питань боротьби зі злочинністю, взаємодії в розслідуванні злочинів та розшуку злочинців.

Висновки

Отже, транснаціональна злочинність належить до числа найскладніших міжнародних питань, що мають національний, регіональний і міжнародний характер, вирішення якого не може бути забезпечене в рамках однієї держави. Складність подолання цього явища пояснюється протиріччям між зростанням міжнародного чиннику в діяльності сучасних злочинних організацій внаслідок трансформації системи міжнародних відносин і розвитку процесів глобалізації та обмеженими можливостями національних урядів здійснювати контроль за діяльністю злочинних структур транснаціонального характеру.

Поширення корупції та криміналізація багатьох політичних режимів у світі є одним з об’єктивних наслідків розвитку злочинності транснаціонального характеру, між явищами існує тісний взаємозв’язок та взаємозалежність. Симбіотичні союзи, що виникають між корумпованими політичними режимами та транснаціональною злочинністю, є одним з наслідків нерівномірного розвитку країн світу, протиріч між багатою Північчю та бідним Півднем, способом виживання для слабких і відсталих країн.

Вплив транснаціональної злочинності на країни світу залежить від рівня їхнього розвитку. Як для розвинених, так і відсталих держав депресивний характер впливу виявляється у збільшенні обсягів тіньової економіки, втраті механізмів керованості економічними процесами, поширенні корупції та формуванні тіньового політичного ринку. Натомість, якщо в розвинених державах організована злочинність визнається загрозою, з якою намагаються боротися, то у багатьох відсталих країнах імідж організованої злочинності як сили, що забезпечує робочі місця та добробут значної маси населення, є, скоріше, позитивним, що створює серйозні перепони у подоланні цього явища.

Особливостями інтернаціоналізації пострадянської організованої злочинності визначені: по-перше, високі показники міграційних процесів на терені СНД, які полегшили формування альянсів між злочинними організаціями; по-друге, потужні фінансові ресурси пострадянського криміналітету, отримані внаслідок безпрецедентного розграбування національного багатства країн СНД, що дозволили йому проводити широку інвестиційну діяльність в різних регіонах світу; по-третє, зрощення організованої злочинності з політичними режимами в багатьох країнах СНД, що зумовлює перетворення території Співдружності на притулок для злочинних структур.

Список використаної літератури

1. Дорошенко А. Проблеми політизації організованої злочинності // Нова політика. – 2007. – № 6. – С. 38 – 45.
2. Дорошенко А., Овсій І. Організована злочинність: міжнародний аспект // Політика і час. – 2007. – № 3. – С. 41 – 51.
3. Олійник І.Л. Організаційно-правові засади взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 “Адміністративне право і процесс; фінансове право, інформаційне право” / І.Л. Олійник. – Ірпінь, 2005. – 20 с.
4. Смирнов М.І. Сутність і правова природа міжнародного співробітництва держав у сфері кримінального процесу / М.І. Смирнов // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2004. – № 1. – С. 187-196.
5. Тертишник В.М. Проблеми міжнародного співробітництва у сфері правосуддя: екстрадиція та конфіскація / В.М. Тертишник, О. Тертишник // Юридична Україна. – 2003. – № 6. – С. 34-40.