Технополіси — це сучасна форма регіональної інтеграції науки, утворення і високорозвиненого виробництва, різновид вільної економічної зони, що являє собою єдину науково-виробничу , навчальну і житлову і культурно-побутову зону, що поєднує навколо наукового центра, що забезпечує безперервний інноваційний цикл на базі наукових досліджень.

До складу технополіса можуть входити різні типи технопарків. У залежності від характеру виконуваних функцій можна виділити наступні різновиду технопарків:

1.Інноваційні центри , призначення яких полягає в наданні сприяння переважно новим фірмам , зв’язаним з наукомісткими технологіями.

2.Дослідницькі або наукові парки, що обслуговують існуючі і нові фірми, підтримують тісні зв’язки з університетами і НДІ.

3.Технологічні парки, що являють собою оптимально організовані промислові зони, де здійснюється обмін інформацією, співробітництво й обмін ідеями між підприємствами і науковими організаціями з метою впровадження нововведень.

Технопарк звичайно має у своєму складі мережа наукомістких фірм і виробництв.

4.Технологічні центри – це обслуговуючі підприємства , створені для розвитку високотехнологічних фірм.

5. Конгломерати технополісів і наукових парків, зв’язані з перетворенням у високотехнологічні зони цілих регіонів.

Особливістю технополісу як вільної економічної зони є створення сприятливих передумов і умов для росту фірм шляхом надання фінансових кредитів, державних пільг, зокрема податкових , програм підтримки інвестиційного розвитку.

Наступне, що входить до складу технополісів — бізнес-інкубатори. Звичайно це організації або фірми, що роблять фін., матеріальні, науково-технічні і консалтингові послуги починаючим фірмам. Звичайно інкубатори надають малим фірмам приміщення й устаткування за пільговими цінами, пропонують допомога у виборі ділянки, фінансуванні проектів , проведенні навчальних семінарів в області бухгалтерії, маркетингу, юридичних планово-економічних функцій.

Критерії вибору району для створення технополіса:

1. Наявність університетів , академічних і НДІ.
2. Наявність наукомістких підприємств , що притягають власників капіталу.
3. Компактність територій.

Етапи створення технополісів:

1. Визначення районів, що можуть бути використані для розвитку наукомістких виробництв.
2. Формування цілей і задач розвитку цих виробництв.
3. Добір комерційних проектів , що сприяють розвиткові технополісів.
4. Планування споруджень і підтримка промислової , жилою зони й інфраструктури.
5. Розробка юридичних положень , що сприяють д створенню умов фінансуванні розвитку технополіса.

Список використаної літератури

1. Василенко В. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл.. — К. : ЦУЛ, 2003. — 439с.
2. Гайдамака О. Інноваційний менеджмент: Навч. посіб. / Луганський національний педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. — Луганськ : Альма-матер, 2005. — 184с.
3. Гордієнко Л. Інноваційний менеджмент: конспект лекцій / Харківський національний економічний ун-т. — Х. : ХНЕУ, 2007. — 148с.
4. Козловський В. Інноваційний менеджмент: навч. посібник для студ. спец. «Менеджмент організацій» / Вінницький національний технічний ун-т. — Вінниця : ВНТУ, 2007. — 210с.
5. Краснокутська Н. Інноваційний менеджмент: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т — К. : КНЕУ, 2005. — 276с.
6. Лебедєва І. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник / Донбаський гірничо-металургійний ін-т. — Алчевськ : ДГМІ, 2004. — 206с.
7. Стадник В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. — К. : Академвидав, 2006. — 464с.