Концепція світ-системного аналізу І. Валерстайна  в останні два десятиліття перетворилася на впливовий напрям сучасної соціологічної теорії і виступає як альтернатива традиційній соціології.

Валерстайнівська критика спрямована перш за все на ті положення, на яких ґрунтується сучасне соціальне знання. На думку І. Валерстайна, ми потребуємо не просто переосмислення, а й радикальної заміні соціальної науки XIX століття, оскільки безліч її передумов все ще занадто вкорінені в нашому мисленні. Ці передумови сьогодні виступають головним інтелектуальним бар’єром для успішного аналізу соціуму.

Перш за все, це уявлення про те, що соціальна реальність нібито існує в трьох особливих та окремих сферах: політичній, економічній і соціокультурній. Кожна з цих сфер – економіка, політика і культура – представляє автономний вид діяльності і має власну внутрішню логіку розвитку. Однак, на думку І. Валерстайна, поділ економіки, політики та культури є скоріше догмою ліберальної ідеології, ніж відображенням реальних механізмів функціонування сучасного світу.

У реальності і всередині капіталістичної системи зазначені три сфери працюють разом і нерозривно: на особистісному рівні не існує відособлених (економічних, політичних, соціокультурних) видів мотивацій, як і не існують об’єктивні інститути, які діяли б виключно в одній сфері. Наприклад, функціонування економічної сфери не можна правильно зрозуміти на основі тільки того, що відноситься до сфери «ринку», навіть «економічні» ринки є скоріше соціально-політичними утвореннями, а, наприклад, справжній рівень цін залежить від багатьох соціально-політичних чинників. Вся політична діяльність має на меті забезпечення економічних переваг чи потреб, так само як і досягнення певних соціокультурних цілей.

Тому три сфери колективних людських дій – економічна, політична і соціальна не є автономними сферами людської дії. Більш того, жодна модель не може розділити фактори відповідно зазначеним категоріям економічного, політичного і соціального, і обходитися тільки одним видом змінних, розглядаючи інші як константи. Існує єдиний набір правил або єдиний набір обмежень, усередині яких діють ці різноманітні структури.

Ми маємо потребу, на думку І. Валерстайна, у фундаментальній реорганізації всієї пізнавальної діяльності у соціальних науках в глобальному масштабі, що передбачає вихід за рамки того дисциплінарного поділу соціальних наук, який склався в XIX столітті – причому швидше не через розвиток міждисциплінарних досліджень, а через метадисциплінарний аналіз єдиної і цілісної соціальної реальності. Адже переплетення дисциплін все більше зростає і тому настав час вирватися з цієї «інтелектуальної трясовини», визнавши, що всі вони, по суті, – одна наука про людське суспільство, а саме, історична соціальна наука.

Оригінальність підходу І. Валерстайна полягає в тому, що він пропонує принципово нову дослідницьку перспективу аналізу соціальних, економічних і політичних процесів, – світ-системну перспективу, в якій світ виступає як певне системне і структурне ціле, закони розвитку якого визначають траєкторію руху всіх окремих національних суспільств і держав.