1. Сутність і задачі логістичного менеджменту

Головною метою логістичного менеджменту є зосередження можливостей органів управління організаційно-економічної системи на отриманні конкурентних переваг і вигод за рахунок раціонального управління сукупністю потокових процесів у визначених часових і просторових параметрах середовища сукупних виробничо-економічних відносин усіх учасників таких процесів на основі концепції логістики.

Головна мета логістичного менеджменту, до якої прагне підприємство, посилюється такими підцілями:

■ проектування й реалізація ефективної логістичної системи, яка спрямована на застереження / виявлення відхилень у плануванні, управлінні та контролі потокових процесів та їх усунення;

■ проектування та реалізація ефективної функціонально узгодженої і технологічно раціональної організаційної структури логістичної системи.

Досягнення цілей логістичного менеджменту має підкріплятися конкретними завданнями, які чітко сформульовані і зрозумілі виконавцям, терміни їх виконання визначенні та намічені шляхи для їх виконання, очікуваний результат є вимірюваним. Дотримуючись принципу системності, такі завдання мають бути взаємопов’язані і спрямовані на виконання єдиної головної мети логістичного менеджменту.

Основні завдання логістичного менеджменту:

■ створення комплексних інтегрованих систем матеріальних, інформаційних та інших логістичних потоків;

■ стратегічне узгодження, планування та контроль за використанням логістичних потужностей у сферах виробництва й обігу;

■ постійне удосконалення логістичної концепції у рамках обраної стратегії у ринковому середовищі;

■ досягнення високої системної гнучкості шляхом швидкого реагування на зміни зовнішніх та внутрішніх умов функціонування.

Глобальні завдання логістики прийнятні для будь-якого суб’єкта ринкових відносин і спрямовуються на виконання ним інтегрованих функцій. Вони тісно пов’язані з визначенням та вирішенням загальних завдань, що їх безпосередньо віднесено до реалізації корпоративної стратегії логістики.

Загальні завдання логістичного менеджменту:

■ здійснення наскрізного контролю потокових процесів у логістичних системах;

■ розробка та удосконалення способів управління матеріальними потоками;

■ багатоваріантне прогнозування обсягів виробництва, перевезень, запасів тощо;

■ визначення незбалансованості між потребами виробництва та можливостями матеріально-технічного забезпечення, а також потребами у логістичних послугах при збуті кінцевої готової продукції та можливостями логістичної системи;

■ стандартизація вимог до якості послуг та окремих операцій;

■ раціональне формування господарських зв’язків;

■ визначення точок зосередження витрат часу, матеріальних, трудових та грошових ресурсів;

■ оптимізація технічної та технологічної структури транспортно-складських комплексів;

■ визначення стратегії і технології фізичного переміщення матеріальних ресурсів, напівфабрикатів, готової продукції;

■ формалізація актуалізованих (поточних, оперативних) цілей і параметрів функціонування логістичної системи.

Отже до основних, науково визначених проблем, які має виріїпувати логістичний менеджмент відносять:

■ формулювання та комплексне усвідомлення концептуального підходу до формування і прогресивного розвитку логістичної системи на різних ієрархічних рівнях;

■ вибір конкретних цілей логістичної діяльності на стратегічну перспективу, поточний період і роботи в оперативному режимі часу та визначення шляхів їх досягнення з оптимальними витратами матеріального і нематеріального характеру;

■ пошук та реалізацію найбільш оптимальних рішень щодо реорганізації виробничо-господарської діяльності підприємства в умовах обмежених матеріальних і фінансових можливостей, виходячи з ретельного аналізу всіх етапів свого життєвого циклу, досвіду взаємодії внутріїпньосистемних елементів і системи у цілому із зовнішнім середовищем;

■ розробку найбільш ефективних заходів щодо об’єднання зусиль, ресурсів і інших можливостей підприємства та його партнерів у конкретних часових і просторових параметрах середовища їх відносин з метою досягнення конкретних спільних проміжних і кінцевих цілей, виділення та вирішення відповідних конкретних проблем утримання конкурсних переваг і вигод у довгостроковій перспективі;

■ виділення відповідних за встановленими цілями сукупності проблем і завдань логістичного управління потоковими процесами від «первинного джерела до кінцевого результату», встановлення умов інтеграції зусиль і можливостей для нівелювання існуючих чи можливих відхилень у функціонуванні такої системи, подолання загального характеру проблем ситуаційного характеру досягненням синергічного ефекту стратегічної взаємодії;

■ інтеграцію та адаптацію оптимізаційних методологічних положень і інструментарію загальнотеоретичних, економічних і інших наук у нове системне наукове знання, яке забезпечує прийняття і реалізацію актуальних, багатоваріантних і гнучких, але конкретних управлінських рішень з метою досягнення у динамічно змінюваному середовищі функціонування підприємства нових конкурентних переваг і вигод за умови стійкого утримання існуючих питомих витрат на виробничо-господарську діяльність або їх зменшення; встановлення і утримання компромісного балансу «витрати – доходи».

Сформульовані основні положення логістичного менеджменту не суперечать сутності й змісту корпоративного менеджменту підприємства, але дозволяють по-іншому розставити деякі акценти. А саме:

■ завдання максимального завантаження виробничих потужностей замінюється завданням мінімізації термінів внутрішньовиробничого проходження обігових коштів;

■ передбачається резервування виробничих потужностей (або ж можливість своєчасного доступу до них, наприклад, за рахунок логістичного аутсорсингу) з метою швидкого реагування на зміни вимог і потреб покупців та кінцевих споживачів виробленої продукції і відповідного набору сервісного забезпечення;

■ пріоритет виготовлення великих партій стандартної продукції поступається вимогам споживача щодо забезпечення вищої якості продукції й відповідного набору сервісного забезпечення (у тому числі актуалізація питання виконання індивідуальних замовлень). 

2. Принципи логістичного управління

Як свідчить аналіз виробничо-господарської діяльності вітчизняних підприємств, існує певна неоднозначність у розумінні сутності конкретних дій щодо формування та розвитку логістичного менеджменту. У першу чергу це визначається невідповідністю існуючих, сформованих ще за часів командної економіки цілей діяльності підприємств цілям, що об’єктивно визначаються потребами сучасного ринку. Тому на практиці логістичний менеджмент трактується у найрізноманітніших аспектах – від простого узгодження планів формування окремих потокових процесів у постачанні, виробництві і збуті між декількома бізнес- партнерами до намагання організації і управління складними коопераційними міжвиробничими мережними структурами. Такі розбіжності у тлумаченні сутності і змісту логістичного менеджменту обумовлюються наступним.

Особливістю логістичного менеджменту є те, що він безперервно розширює, удосконалює свою сферу впливу, адекватно створенню і удосконаленню сучасних наукових досліджень, економіко-математичних методів моделювання і розрахунків, проектування та виробництва нових поколінь засобів електронного обчислювання та їх практичного впровадження.

Тому висококваліфікований менеджер-логіст має володіти широкою ерудицією у суміжних сферах знань та орієнтуватися у функціональності загального менеджменту підприємства.

До основних, науково визначених проблем, які має вирішувати менеджер з логістики, відносять:

■ формулювання та комплексне усвідомлення концептуального підходу до формування і прогресивного розвитку логістичної системи на різних ієрархічних рівнях;

■ вибір конкретних цілей логістичної діяльності підприємства на стратегічну перспективу, поточний період і роботи в оперативному режимі часу та визначення шляхів їх досягнення з оптимальними витратами матеріального і нематеріального характеру;

■ пошук та реалізацію найбільш оптимальних рішень щодо реорганізації виробничо-господарської діяльності підприємства в умовах його обмежених матеріальних і фінансових можливостей, виходячи з ретельного аналізу всіх етапів свого життєвого циклу, досвіду взаємодії внутрішньо- системних елементів і системи у цілому із зовнішнім середовищем;

■ розробку найбільш ефективних заходів щодо об’єднання зусиль, ресурсів і інших можливостей підприємства та його партнерів у конкретних часових і просторових параметрах середовища їх відносин з метою досягнення конкретних спільних проміжних і кінцевих цілей, виділення та вирішення відповідних конкретних проблем утримання конкурсних переваг і вигод у довгостроковій перспективі;

■ виділення відповідних встановленим цілям сукупності проблем і завдань логістичного управління потоковими процесами від «первинного джерела до кінцевого результату», встановлення умов інтеграції зусиль і можливостей для нівелювання існуючих чи можливих відхилень у функціонуванні такої системи, подолання загального характеру проблем ситуаційного характеру за рахунок досягнення синергічного ефекту стратегічної взаємодії;

■ інтеграцію та адаптацію оптимізаційних методологічних положень і інструментарію загальнотеоретичних, економічних і технічних наук у нове системне наукове знання, яке забезпечує прийняття і реалізацію актуальних, багатоваріантних і гнучких, але конкретних управлінських рішень з метою досягнення у динамічно змінюваному середовищі функціонування підприємства нових конкурентних переваг і вигод за умови стійкого утримання існуючих питомих витрат на виробничо-господарську діяльність, або їх зменшення; встановлення і утримання компромісного балансу «витрати – доходи».

Основними вихідними положеннями теорії логістичного менеджменту є певний набір принципів[1].

Принципи логістичного менеджменту складають вихідні положення теорії управління, основні правила менеджменту, що пов’язані із здійсненням логістичної діяльності на підприємстві [8; с.14].

Знання принципів логістичного менеджменту дозволяє менеджеру отримувати узагальнені практичні дані на підставі системних спостережень, які у значній мірі невілюють невизначеність окремих факторів зовнішнього середовища Використання принципів логістичного менеджменту відкриває перед підприємством нові можливості, що дозволяють:

■ найбільш оптимально реалізовувати свої цілі та завдання щодо обслуговування потреб і вимог споживача;

■ оптимізувати внутрішньокорпоративні зв’язки та взаємодію його структурних підрозділів з метою інтегрованого управління процесом створення споживчого попиту та його задоволенням.

■ Принципи логістичного менеджменту повинні відповідати вимогам:

■ відображати загальні положення виробничо-господарської діяльності підприємства будь-яких типів і форм власності;

■ відповідати економічним законам і закономірностям розвитку суспільства та підприємницької діяльності, об’єктивно відображати сутність явищ та реальних процесів логістичного управління внутрішніми та зовнішніми потоковими процесами;

■ виступати як універсальні правила, яким має слідувати персонал та вище керівництво підприємства, яке функціонує у динамічно змінюваному конкурентному середовищі.

3. Мета і завдання розробки й реалізації логістичної стратегії

Залежно від ступеня значущості для організації всі рішення, що стосуються її діяльності, поділяються на три типи:

— стратегічні, які визначають найбільш важливі напрямок діяльності організації, які надають довготривалий вплив, вимагають великих ресурсів;

— тактичні, спрямовані на реалізацію стратегії в середньостроковому плані, які опрацьовуються на більш детальному рівні, але вимагають менших ресурсів;

— операційні, що належать до всіх видів діяльності на найближчий час, вони найбільш пророблені і вимагають для свого виконання досить обмежених ресурсів.

Серед стратегічних рішень виділяють кілька ієрархічно упорядкованих типів.

Місія — рішення, в якому зазначаються загальні цілі організації в цілому.

Корпоративна стратегія — рішення, яке показує як організація, що здійснює диверсифіковану діяльність, планує реалізувати свою місію.

Бізнес-стратегія — рішення, яке розкриває, як кожен вид бізнесу в рамках диверсифікованої діяльності організації буде вносити свій внесок у корпоративну стратегію.

Функціональні стратегії — рішення, які описують стратегічну спрямованість кожної функції, реалізованої в організації.

Стратегія (ін-грец. — «мистецтво полководця») — загальний, недетализированный план якої-небудь діяльності, що охоплює тривалий період часу, спосіб досягнення складної мети, узагальнююча модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом координації та розподілу ресурсів.

Виходячи з визначення функціональної стратегії, логістична стратегія — це рішення, яке описує стратегічну спрямованість логістики, що реалізується в організації.

Логістична стратегія найчастіше відноситься до галузі практичної діяльності і в ній проявляється. Наприклад, стратегія як спосіб дій може виявитися корисною, коли для очевидного способу досягнення бажаної мети недостатньо наявних ресурсів. Часто завданням логістичної стратегії є ефективне використання наявних матеріальних, інформаційних, фінансових, енергетичних, часових, людських, правових ресурсів для досягнення основної мети. Стратегія досягає основної мети через рішення проміжних тактичних завдань. Тактика є інструментом реалізації стратегії і підпорядкована основній меті стратегії.

Існують різні погляди на те, які існують логістичні стратегії. Так, Д. Дж. Бауэрсокс |7| виділив чотири види основних логістичних стратегій:

— стратегія, заснована на досягненні максимального переваги;

— стратегія, заснована на досягненні короткострокової максимізації прибутку;

— стратегія, заснована па досягненні мінімальних загальних витрат;

— стратегія, заснована на досягненні максимального рівня обслуговування споживачів.

Схема реалізації кожної з цих стратегій утримує в полі зору свого творця два основних компонента: витрати і якість обслуговування. Для прийняття рішення про остаточний вибір тієї чи іншої стратегії порівнюють витрати тієї чи іншої логістичної системи з рівнем обслуговування споживачів, на який вона розрахована.

У ряді випадків до найбільш загальних логістичних стратегій відносять так звану «худу» стратегію, динамічну стратегію і стратегію, засновану на стратегічних союзах.

«Худа» стратегія, подібно до вже згаданої стратегії, заснованої на досягненні мінімальних загальних витрат, що базується на принципі управління витратами. Її мета — виконувати кожну операцію, використовуючи менше кожного виду ресурсів: людей, простору, запасів, обладнання, часу і т. д. Для цього в рамках її реалізації прагнуть відшукати способи усунення непродуктивних витрат ресурсів.

Перші спроби її здійснення у виробничій сфері були проведені за ініціативою фірми «Тойота». Отримані високі результати спричинили виникнення ідеї «худого» підприємства.

Типовою схемою реалізації «худої» стратегії є: докладний аналіз поточних операцій і подальша відмова від операцій, що не додають цінності; усунення зупинок, спрощення переміщень; використання більш досконалої технології для підвищення ефективності; розміщення потужностей ближче до споживачів з метою скоротити транспортні витрати; пошук можливостей отримати економію на масштабах; усунення з ланцюга поставок непотрібних ланок.

Як правило «худа» логістична стратегія на практиці погано реалізується в динамічних або невизначених умовах. У цих випадках можна скористатися більш гнучкою стратегією, заснованою на динамічності.

Динамічна стратегія подібно до вже згаданої стратегії, заснованої на досягненні максимального рівня обслуговування споживачів, базується на забезпеченні високої якості обслуговування споживачів і також на оперативне реагування на появу нових або зміну попередніх умов. Схема розробки даної концепції передбачає першочерговий облік двох характеристик динамічності:

— швидкості реакції на зміну зовнішніх умов;

— гнучкості діяльності, тобто здатності коригувати логістичні характеристики з урахуванням запитів окремих споживачів.

Стратегія, заснована на стратегічних союзах, базується на формуванні союзів з постачальниками і замовниками, які створюються для того, щоб домогтися збільшення ефективності ланцюга поставок за рахунок того, що всі члени союзу працюють спільно і спільно отримують вигоди від довгострокової кооперації.

Відомі й інші логістичні стратегії, в яких увага управлінців фокусується на певних аспектах діяльності підприємства, наприклад:

— логістична стратегія, заснована на скорочення часу виконання логістичних операцій, зокрема в рамках здійснення цієї концепції прагнуть забезпечити найбільш швидку доставку. До цього типу відноситься стратегія «стиснення часу», яка схожа на «худу» стратегію, але концентрується на усуненні непотрібних витрат часу в ланцюзі поставок, тобто таких, протягом яких цінність до продукції не додається;

— логістична стратегія, заснована на підвищеній продуктивності, в ній основна увага приділяється максимально можливого використання наявних ресурсів. На відміну від схожої з нею «худої» стратегії, де шукають способи позбутися від непотрібних виробничих потужностей і ресурсів, тут прагнуть максимально використовувати ці надлишки;

— логістична стратегія зростання, заснована на прагненні отримати економію витрат за рахунок збільшення масштабів діяльності, зокрема, шляхом розширення обслуговуються географічних зон, збільшення частки ринку і т. д.

— логістична стратегія диверсифікації, орієнтована на максимально широкий діапазон послуг, асортимент продукції, видів діяльності;

— логістична стратегія спеціалізації, орієнтована на вузький діапазон послуг, асортимент продукції, видів діяльності;

— логістична стратегія максимізації доданої вартості, яка має на меті додати якомога більше цінності до кінцевого продукту.

Змістовно логістична стратегія складається з ряду цілей, процедур, структур, елементів, які дуже часто представляються у вигляді стратегічного логістичного плану.

Стратегічний логістичний план може містити такі розділи:

— резюме, в якому, зокрема, коротко викладається суть логістичної стратегії, яка лежить у його основі, опис того, як обрана стратегія вплине на діяльність підприємства, який її внесок в отримання цінності для споживачів і задоволення їх запитів;

— мета (цілі), на досягнення яких спрямований план, необхідні показники діяльності і способи їх вимірювання;

— опис ринкового середовища, у якій ведеться діяльність організації. У розділі особливу увагу приділяють факторам, що впливають на логістику, але якими логістика керувати не може. Даний розділ насамперед спирається на результати зовнішнього логістичного аудиту;

— опис особливою логістичної компетенції підприємства, що визначається факторами, якими підприємство може керувати. Даний розділ насамперед спирається на результати внутрішнього логістичного аудиту;

— опис способу, за допомогою якого можна домогтися поставлених цілей;

— опис змін, які повинні бути здійснені для досягнення поставлених цілей;

— опис процесу управління змінами;

— опис процесу того, як окремі функції логістики будуть вносити свій внесок у здійснення плану, окрема увага приділяється процесу інтегрування всіх операцій;

— потрібні для виконання стратегії ресурси у вигляді планів по часу, джерел і видів ресурсів;

— плани за витратами;

— вибір і обґрунтування фінансових показників, використовуваних при розробці і виконанні стратегічного логістичного плану;

— заключна частина, опис того, як реалізації стратегії вплине в розглянутій перспективі на діяльність підприємства в цілому, особливо з точки зору цільових показників.

При розробці логістичної стратегії, як правило, вихідною точкою є аналіз стратегії більш високого рівня. Стратегія більш високого рівня вказує, яке становище підприємство хоче займати в майбутньому. Результат аналізу стратегії більш високого рівня повинен дозволити встановити, яким чином логістика внесе свій внесок у її реалізацію. Таким чином, розробляється логістична стратегія показує, як підприємство з допомогою логістики буде переходити від поточного стану до бажаного у майбутньому. Протягом всього процесу розробки логістичної стратегії повинні розглядатися ймовірні наслідки будь-якого з прийнятих рішень і практична можливість їх реалізації.

У загальному випадку процес розробки логістичної стратегії включає:

— визначення корпоративної місії;

— конкретизацію положення підприємства в ринковому середовищі;

— постановку цілей логістичної;

— вибір і обґрунтування логістичної стратегії;

— розробку шляхів її реалізації.

Загальноприйнятого, універсального методу розробки логістичної стратегії не існує, оскільки в реальному житті кожна з них носить унікальний характер і сьогодні, є сплавом науки логістики, бізнес-творчості та життєвого досвіду творців.

Схемою розробки логістичної стратегії прийнято називати послідовність найбільш важливих кроків, яка в тій чи іншій мірі здійснюється на практиці для досягнення перспективних цілей організації за допомогою інструментів логістики.

Схема розробки логістичної стратегії включає такі кроки:

— вивчення стратегії більш високого рівня на предмет виявлення цілі (цілей), досягнення якої за допомогою логістики дозволить реалізувати стратегію більш високого рівня;

— ранжування цих цілей за допомогою АВС-аналізу за ступенем їх впливу на стратегію більш високого рівня;

— попередня оцінка витрат основних ресурсів, перш за все, часу па досягнення виявлених цілей;

— ранжування цих цілей за допомогою АВС-аналізу за величиною передбачуваного витрат основних ресурсів па досягнення виявлених цілей;

— спільний аналіз виявлених цілей за ступенем їх впливу па стратегію більш високого рівня і передбачуваних витрат на їх досягнення з метою виявлення найбільш ефективних;

— узгодження виявлених цілей з власниками (при необхідності), вищестоящими керівниками, учасниками їх практичного досягнення. Якщо процес-узгодження наштовхується на суттєві заперечення, то перелічені вище кроки повторюються з урахуванням зауважень та пропозицій учасників процесу узгодження;

— затвердження цілей, що підлягають здійсненню в рамках даної логістичної концепції;

— опис ринкового середовища, у якій ведеться діяльність організації;

— прогнозне опис ринкового середовища, у якій буде вестися діяльність організації на момент завершення реалізації створюваної логістичної стратегії;

— опис поточної логістичної компетенції підприємства, що визначається факторами, якими підприємство може керувати;

— прогнозне опис логістичної компетенції підприємства, що визначається факторами, якими підприємство може керувати на момент завершення реалізації створюваної логістичної стратегії;

— складання переліку типових логістичних стратегій, застосування яких доцільно з урахуванням зроблених вище кроків;

— проведення «мозкового штурму» чи інших заходів, спрямованих на пошук інноваційних варіантів логістичної стратегій, серед можливих варіантів слід розглянути можливі комбінації логістичної стратегій;

— відбір за допомогою експертного методу групи найбільш привабливих логістичних стратегій;

— попередня оцінка витрат основних ресурсів, перш за все, часу на реалізацію відібраних логістичних стратегій;

— ранжування варіантів логістичних стратегій з урахуванням їх привабливості і витрат основних ресурсів на реалізацію;

— підготовка обґрунтування вибору варіанту логістичних стратегій, що підлягає реалізації;

— погодження вибору варіанту логістичних стратегій, що підлягає реалізації, з власниками (при необхідності), вищестоящими керівниками, учасниками його практичного здійснення. Якщо процес узгодження наштовхується на суттєві заперечення, то перелічені вище кроки повторюються з урахуванням зауважень та пропозицій учасників процесу узгодження;

— затвердження основних характеристик підлягає реалізації логістичної стратегії, які випливають з узгодженого її варіанти;

— розробка у відповідності з основними характеристиками логістичної стратегії конфігурації логістичної мережі, включаючи її структуру, а також кількісний та якісний склад ланок, дислокацію логістичних інфраструктурних потужностей;

— розробка організаційної системи логістичної мережі, що включає процедуру вибору й обгрунтування оптимальної організаційної структури служби логістики підприємства;

— опрацювання напрямків міжфункціональної і межорганизационной координації, вирішення яких доцільно закріпити на стратегічному рівні, оскільки з цього буде здійснено розподіл повноважень та відповідальності за вирішення логістичних питань;

— визначення основних вимог до якості продукції та/або послуги і логістичного сервісу;

— розробка інтегрованої системи управління запасами призначеної для контролю і регулювання запасів у складській мережі;

— розробка інформаційної логістичної системи, що включає процедуру вибору й обгрунтування оптимальної її структури, здатної найбільш ефективно зв’язати інформаційними і телекомунікаційними каналами всі ланки логістичної мережі.

Представлена схема носить рекомендаційний характер і залежно від складності та специфіки конкретної логістичної ситуації може скорочуватися, чи розширюватися і адаптуватися як за складом кроків, так і їх послідовності. 

Список використаної літератури

1. Глогусь О. Логістика: Навч. посібник для студ. економічн. спец./ Олена Глогусь,; М-во освіти Укр.; Ін-т змісту і методів навчання; Тернопільська Акад. народного госп.. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 166 с.
2. Кальченко А. Логістика: Навчальний посібник/ Альбіна Кальченко,; М-во освіти України; Київ. нац. економ. ун-т. — К.: КНЕУ, 2000. — 147 с.
3. Кальченко А. Основи логістики: Навчальний посібник/ Альбіна Георгіївна Кальченко,. — К.: Знання, 1999. — 133 с.
4. Крикавський Є. Логістика: компендіум і практикум: Навчальний посібник/ Євген Крикавський, Наталія Чухрай, Наталія Чорнописька,. — К.: Кондор, 2007. — 336 с.
5. Маркетинг для магістрів / Національна академія управління ; ред. М. М. Єрмошенко, С. А. Єрохіна. — К.: Національна академія управління. – 2007. — Т. 1. — 2007. — 603 с.
6. Окландер М. Промислова логістика: Навчальний посібник/ Михайло Окландер, Олександр Хро-мов,; М-во освіти і науки України, ОДЕУ. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 221 с.
7. Пономарьова Ю. Логістика: Навчальний посібник/ Юлія Пономарьова,; Мін-во освіти і науки України, Харківський державний ун-т харчування і торгівлі . — 2-ге вид., перероб. та доп.. — К.: Центр навчальної літератури, 2005. — 326 с.