1. Організація робіт із забезпечення єдності вимірювань в Україні

Єдність вимірювань — стан вимірювань, за якого їх результати виражаються в узаконених одиницях вимірювань, а характеристики похибок або невизначеності вимірювань відомі та із заданою ймовірністю не виходять за встановлені границі.

Вирішення важливих науково-технічних та народногосподарських завдань з випуску якісної продукції значною мірою залежить від єдності та достовірності вимірювань у державі. Одним із головних завдань державної метрологічної служби є забезпечення єдності й точності вимірювань, підтримання одноманітності засобів вимірювальної техніки.

Під єдністю вимірювань слід розуміти такий стан вимірювальної справи, при якій результати вимірювань виражаються у законодавчо визначених одиницях і їх точність забезпечується з гарантованою достовірністю. Незалежно від методів, засобів вимірювання, часу і місця проведення результати вимірювань повинні бути однаковими. Сьогодні в Україні перебувають в експлуатації десятки мільйонів засобів вимірювальної техніки, щоденно проводяться мільярди вимірювань, тому забезпечення єдності й достовірності вимірювань є надто важливою, клопіткою і повсякденною роботою.

Аналіз порівняно простих методів вимірювань показує, що похибки результатів вимірювань залежать значною мірою від засобів вимірювань, їх стану, класу точності, кваліфікації і підготовки персоналу тощо. Досягнути високої точності вимірювань неможливо без забезпечення одноманітності засобів вимірювальної техніки, тобто такого їх стану, коли вони відградуйовані у прийнятих одиницях, а їх метрологічні характеристики відповідають нормам. Засоби вимірювань мають бути своєчасно відремонтовані, повірені у метрологічних установах і мати належне обслуговування.

Крім того, на точність вимірювань значною мірою впливають методи вимірювань, зовнішні чинники, фізіологічний стан спостерігача та багато інших факторів. При використанні сучасних складних методів вимірювання засоби вимірювань не завжди визначають сумарну похибку вимірювань, оскільки на похибку більше впливають недосконалість методу вимірювання, помилки експериментатора та зміна умов проведення вимірювання. Тому важливо забезпечити одноманітність засобів вимірювань, єдність вимірювань, умови проведення експерименту, а також чітко визначити мету та послідовність опрацювання результатів експерименту за допомогою ЕОМ.

Розроблений комплекс правил регламентує порядок підготовки, проведення і опрацювання результатів вимірювань (правила законодавчої метрології). Встановлені еталонна база і комплекс зразкових засобів вимірювань для передачі розміру одиниць фізичних величин від еталонів зразковим і робочим засобам вимірювань (повірочні схеми), а також контроль за виконанням правил і норм законодавчої метрології та своєчасною повіркою і атестацією всіх засобів вимірювальної техніки в державі.

Таким чином, забезпечення єдності вимірювань як діяльності, спрямованої на досягнення і підтримку єдності вимірювань в Україні є досить складним і відповідальним завданням, яке й визначає головний зміст метрології і метрологічних служб держави. Виходячи з цього, метрологічне забезпечення — це встановлення і застосування метрологічних норм і правил, а також розроблення, виготовлення та застосування технічних засобів, необхідних для досягнення єдності і потрібної точності вимірювань. Науковою основою метрологічного забезпечення є метрологія — наука про вимірювання, про методи та засоби забезпечення єдності вимірювань і способи досягнення потрібної точності.

Технічними основами метрологічного забезпечення є: система державних одиниць фізичних величин, система передачі розмірів одиниць фізичних величин від еталонів усім засобам вимірювань, система розробки, постановки на виробництво і випуску в обіг робочих засобів вимірювань необхідної точності для промисловості, система обов’язкових державних і відомчих повірок або метрологічної атестації засобів вимірювань, система стандартних зразків складу та властивостей речовин і матеріалів, система стандартних довідкових даних про фізичні константи та властивості речовин і матеріалів тощо.

Організаційною основою метрологічного забезпечення є Державна метрологічна та відомча служба, метрологічні служби центральних органів виконавчої влади, підприємств та організацій. Загальні правила і норми метрологічного забезпечення встановлюються стандартами державної системи забезпечення єдності вимірювань. Остання є комплекс установлених стандартами взаємопов’язаних правил, положень, вимог і норм, які визначають організацію і методику проведення робіт для оцінки та забезпечення єдності і точності вимірювань.

Основними об’єктами стандартизації метрологічного забезпечення єдності вимірювань є:

• одиниці фізичних величин;
• державні еталони і повірочні схеми;
• методи і засоби повірки засобів вимірювань;
• нормовані метрологічні характеристики;
• норми точності вимірювань;
• способи вираження і форми представлення результатів вимірювань та показників точності вимірювань;
• методики проведення вимірювань;
• методики оцінки достовірності й форми представлення даних про властивості речовин і матеріалів;
• вимоги до зразків складу і властивостей речовин та матеріалів;
• організація і порядок проведення державою випробувань, повірки, метрологічної атестації засобів вимірювань, метрологічної експертизи, нормативно-технічної, проектної, конструкторської і технологічної документації.

2. Методи стандартизації та приклади їх застосування

Основні методи стандартизації:

• математичні методи (використання рядів кращих чисел і параметричних рядів);
• уніфікація (приведення продукції до однаковості за формою, нормами і типорозмірами);
• агрегатування (конструювання готових виробів з уніфікованих і стандартних деталей і вузлів);
• комплексна стандартизація (розробка єдиної системи взаємопов’язаних вимог до готової продукції, сировини, матеріалам, а також до процесів розробки, виробництва і споживання);
• випереджальна стандартизація (встановлення підвищених вимог до об’єкта стандартизації, обґрунтоване прогнозом науково-технічного розвитку).

Зміст стандартизації складається в упорядкуванні рішень, правил, методів і т.д. з метою їхнього багаторазового використання. Будь-яка робота в сфері стандартизації починається з аналізу наявного масиву інформації й виділення основних, найбільш характерних ознак, відповідно до  яких цей масив може бути систематизований.

Наприклад, якщо ви хочете навести порядок в особистій бібліотеці, то можна розставити книги по тематиці: фізика, хімія, техніка, художня література й т.д. У бібліотеці художньої літератури можна розставити книги по країнах: англійська, німецька, російська, а усередині кожного розділу — по прізвищах авторів за абеткою. Але це не єдина можлива ознака систематизації, можна й художню літературу розставити по тематиці: науково-популярна література, детективи, дитяча література й т.д.

Аналогічний аналіз проводиться й у техніку. Наприклад, вали й осі можна систематизувати по довжині, діаметру, конструкції (наприклад, наявності шпонкових пазів або буртиків) і т.д.

Найпростіший метод стандартизації — систематизація, тобто розподіл предметів дослідження в певному порядку або послідовності, що утворить систему, зручну для використання.

У техніку систематизація використовується при розподілі машини на складальні одиниці, а останніх — на деталі з певними принципами їхнього позначення, наприклад, каталоги запасних частин автомобілів.

Систематизація є передумовою переходу до наступного методу стандартизації — класифікації. У цьому випадку явища, поняття, предмети або розміри розташовуються по певним, як правило, найбільш характерним для групи виробів одного призначення ознакам. На цьому принципі в техніку побудовані типо-розмірні ряди головних параметрів, виробляється класифікація однотипних машин по основних параметрах і т.д., наприклад типо- розмірні ряди вантажопідйомності будівельних кранів або межі виміру мікрометрів: 0…25 мм; 25…50 мм; 50…75 мм і т.д.

Класифікація й систематизація припускає кодування інформації. Кодування — групування за певними правилами об’єктів або груп об’єктів і присвоєння їм кодів, що дозволяє замінити декількома знаками (або символами) найменування цих об’єктів. Коди дозволяють ідентифікувати об’єкти найбільш коротким способом (мінімальною кількістю знаків), сприяючи підвищенню ефективності збору, обліку, зберігання й обробки інформації.

Типізація конструкцій виробів — розробка й установлення типових конструкцій, що містять конструктивні параметри, загальні для виробів складальних одиниць і деталей.

При типізації аналізують існуючі типорозміри виробів, їхні складові частини, агрегати й деталі, а також оцінюють перспективи розвитку науки, техніки й промисловості, що виникають при цьому можливі потреби ринків збуту. Внесення порівняно невеликих змін у конструкцію деталі або складальної одиниці може задовольнити потреби великої кількості нових споживачів. Це дозволить істотно знизити витрати за рахунок підвищення серійності виробництва і якості продукції, що, у свою чергу, підвищить конкурентоспроможність   продукції, що випускається як, так і самої фірми.

Уніфікація — це вибір оптимального числа різновидів продукції, процесів і послуг, значень їхніх параметрів і розмірів. Уніфікація дозволяє встановити мінімально необхідне, але достатня кількість видів, типів, типорозмірів, що володіють високими показниками якості й повною взаємозамінністю.

3. Міжнародні та європейські організації з сертифікації. Види їх діяльності

Європейський комітет з стандартизації (до 1970 р.— Європейський комітет з координації стандартів) існує з 1961 р. Членами СЕН є національні організації з стандартизації 17 європейських держав: Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Німеччина, Іспанія, Ісландія, Італія, Люксенбург, Норвегія, Нідерланди, Португалія, Фінляндія, Франція, Швеція, Швейцарія. СЕН – закрита організація, що об’єднує тільки країни-учасники ЄС і ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі).

Основна мета СЕН – сприяння розвитку торгівлі товарами і послугами шляхом розробки європейських стандартів (євронорм, EN), на які могла б посилатись в своїх директивах ЄС, ЄАВТ та інші міжурядові організації; шляхом забезпечення однакового застосування в країнах-членах міжнародних стандартів ISO та IEC; співпраці з усіма організаціями регіону, що займаються стандартизацією; надання послуг з сертифікації на відповідність європейським стандартам (євронормам).

СЕН розробляє європейські стандарти в таких галузях: обладнання для авіації, водонагрівальні газові прилади, газові балони, комплектуючі деталі для піднімальних механізмів, газові плити, зварка і різка, трубопроводи і труби, насосні станції та інше.

Один з принципів роботи СЕН – обов’язкове використання міжнародних стандартів ISO як основи для розробки євронорм або доповнення тих результатів, які досягнуті в ISO. Вибір пріоритетного напрямку повинен бути обгрунтований економічною необхідністю, що диктується ступенем впливу майбутнього стандарту на розвиток взаємовигідних зв’язків, неможливістю застосування міжнародного або іншого стандарту для даної мети, пропозицією країн-учасниць СЕН або рекомендації органів ЄС і ЄАВТ.

Європейський комітет з стандартизації в електротехніці (СЕНЕЛЕК) утворений в 1971 р. в наслідок об’єднання двох європейських організацій – Європейського комітету з координації електротехнічних стандартів країн-членів ЄАВТ і Європейського комітету з координації електротехнічних стандартів країн-членів ЄС.

Основна мета СЕНЕЛЕК – розробка стандартів на електротехнічну продукцію у тісній співпраці з ЄС та ЄАВТ. Стандарти СЕНЕЛЕК розглядаються як необхідний засіб для створення єдиного європейського ринку.

Ще один напрям діяльності СЕНЕЛЕК – гармонізація стандартів, якою керує Технічна рада, спеціально створена для розгляду рекомендацій і пропозицій програмних комітетів. Ця робота необхідна як для уникнення дублювання IEC, так і для вчасного застосування міжнародних стандартів IEC (а також їх проектів) як бази для євронорм або прийняття їх як регіональних.

В 1990 р. на основі Меморандуму про взаєморозуміння Комісією ЄС, Секретаріатом ЄАВТ і СЕН/СЕНЕЛЕК була впроваджена Європейська організація з випробувань і сертифікації (ЄОТС), яка в 1993 р. отримала статус Міжнародної незалежної некомерційної асоціації.

Головне завдання ЄОТС – встановлення взаєморозуміння і взаємодовіри між європейськими організаціями в країнах-членах, які займаються оцінкою відповідності, для забезпечення вільного пересування товарів і послуг та чесної конкуренції. ЄОТС має за мету створення таких умов, які гарантують всім зацікавленим сторонам, що продукція, послуги і технологічні процеси, які пройшли випробування чи сертифікацію, не потребують повторної перевірки тих результатів, які повинні прийматися різними сторонами чи різними європейськими країнами.

З метою створення єдиного підходу до вирішення проблем забезпечення якості продукції та послуг ,побудови системи якості в 1979 р. був створений Технічний комітет міжнародної організації з стандартизації ISO/TK 176 “Управління якістю і забезпечення якості”.

ISO/TK 176 виконує основну роботу з створення міжнародних стандартів на системи якості. ТК вже розробив і видав 16 міжнародних стандартів з систем якості.

LAC – міжнародний форум, який має регулярну організаційну структуру і де фахівці різних країн і представники міжнародних організацій обмінюються інформацією і досвідом з усіх аспектів випробувань та взаємного визнання результатів цієї діяльності, що є предметом міжнародної торгівлі.

Метою діяльності ILAC є також намагання узагальнити дані щодо чинних міжнародних угод про взаємне визнання національних систем акредитації випробувальних лабораторій, результатів випробування продукції та інших даних про якість продукції, а також створення нормативної бази з акредитації спільно з провідними організаціями ISO та IEC.

4. Сутність і основні принципи управління якістю

Державну політику у сфері стандартизації визначають закони України та інші нормативно-правові акти.

Ця політика базується на таких принципах:

— забезпеченості участі фізичних і юридичних осіб у розробленні стандартів та можливості вільно вибирати види стандартів для виготовляння чи постачання продукції, якщо інше не передбачено законодавством;

— відкритості та прозорості процедур розроблення та приймання стандартів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін, підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників;

— доступності стандартів та інформації щодо них для користувачів;

— відповідності стандартів законодавству;

— зорієнтованості стандартів на сучасні досягнення науки і техніки з урахуванням стану національної економіки;

— пріоритетності прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональних стандартів;

— дотримування міжнародних та європейських правил і процедур стандартизації;

— участі у міжнародній (регіональній) стандартизації.

Список використаної літератури

1. Бакка М. Метрологія, стандартизація, сертифікація і акредитація: Навч. посіб. / Житомирський інженерно-технологічний ін-т. — Житомир : ЖІТІ, 2001.
2. Бичківський Р. Метрологія, стандартизація, управління якістю і сертифікація: Підручник для вищ. навч. закладів / Національний ун-т «Львівська політехніка» / Роман Васильович Бичківський (ред.). — 2-ге вид., випр. і доп. — Л. : Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2004. — 559с.
3. Боженко Л. Метрологія, стандартизація, сертифікація та акредитація: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. / Національний ун-т «Львівська політехніка». — Л. : Афіша, 2004. — 323с.
4. Болотніков А. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2005. — 144с.
5. Зенкін А. С., Хімічева Г. І., Єфіменко Н. А., Соловйов В. М.. Стандартизація та управління якістю: навч. посібник / Черкаський національний ун-т ім. Богдана Хмельницького. — Черкаси : [Вид. від. ЧНУ ім. Б.Хмельницького], 2008. — 171с.
6. Жадан О. Основи управління якістю: Навч.-метод. посібник / Донецький держ. ун-т управління. — Донецьк, 2004. — 99с.
7. Кириченко Л. Основи стандартизації, метрології та управління якістю: Навчальний посібник / Київський національний торговельно-економічний ун-т. — К., 2001. — 445с.