Освіта та самоосвіта

Реферати, дослідження, наукові статті онлайн

Сучасний стан закордонного туризму в США

Вступ

1. Теоретичні аспекти світового туризму

1.1. Зміст та основні поняття туризму

1.2. Прогнози розвитку світового туризму

2. Туризм в Сполучених Штатах Америки

2.1. Сполучені Штати Америки: загальна характеристика

2.2. Рекреаційний потенціал США

2.3. Визначні туристичні й архітектурні об'єкти

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність.У багатьох державах світу туризм розвивається як система, яка надає всі можливості для ознайомлення з історією, культурою, звичаями, духовними і релігійними цінностями даної країни і її народу, і дає прибуток в скарбницю. Не кажучи вже про те, що “годує" ця система дуже багато фізичних і юридичних осіб, так чи інакше пов'язаних з наданням туристичних послуг. Крім значної статті прибутку туризм є ще і одним з могутніх чинників посилення престижу країни, зростання її значення в очах світової спільноти і пересічних громадян.

Туристична діяльність в розвинених країнах є важливим джерелом підвищення добробуту держави. У 2007 році США від реалізації туристичних послуг іноземним громадянам отримали 58 млрд[12, с. 28].

Туризм є однією з найбільших і динамічних галузей економіки. Високі темпи його розвитку, великі обсяги валютних надходжень активно впливають на різноманітні сектори економіки, що сприяє формуванню власної туристської індустрії. На сферу туризмуприпадає біля 6% світового валового національного продукту, 7%світових інвестицій, кожне 16-е робоче місце, 11% світовихспоживчих витрат . Таким чином, у наші дні не можна не зауважититого величезного впливу, що робить індустрія туризму на світовуекономіку[12, с. 28].

Зараз важливо робити якісні товари і послуги, організовувати їхній збут і не забувати про важливість подальшого розвитку туристичної галузі, яка перш за все буде розвиватися завдяки розробці нових товарів та послуг, розвитку готельної мережі та транспорту.

Прогнози, складені на початок XXI в. Всесвітньою туристськоюорганізацією, є гарним джерелом для вивчення світовоготуристського сектора. Зокрема, ВТО прогнозує, що міжнароднітуристські прибуття у всьому світі збільшаться до 937 млн. — у 2010 р. За 1990-2010 р. число туристіву світі збільшиться вдвічі. Щорічні темпи росту світового туризмув 1990-2000 р. складуть 3,8%, а в 2000-2010 р. — 3,5%[12, с. 29].

Прогнози ВТО для регіональних трендів показують, що встановленізміни в розподілі туристських потоків між регіонами збережуться йу прогнозованому періоді. Частки Європейського й Американськогорегіонів скоротяться до 2010 р., тоді як частка Східної Азії іТихоокеанського регіону (ВАТ) сильно збільшиться.

Тема: «Сучасний стан закордонного туризму в США».

Мета: показати сучасний стан закордонного туризму, зокрема в Сполучених Штатах Америки.

Завдання роботи:

— розкрити зміст та основні поняття туризму;

— прогнози розвитку світового туризму;

— охарактеризувати господарство та населення Америки;

— показати рекреаційний потенціал СШАта визначні туристичні й архітектурні об'єкти.

1. Теоретичні аспекти світового туризму

1.1. Зміст та основні поняття туризму

У сучасному світі туризм — це багатогранне явище, тісно пов'язане з економікою, історією, географією, архітектурою, медициною, культурою, спортом та іншими науками. Однак жодна з них не може повністю і вичерпно схарактеризувати його як об'єкт власних досліджень і жоден з існуючих соціально-економічних інститутів не в змозі самостійно розв'язати комплекс його проблем.

Існує багато поглядів на туризм як на галузь господарства, так і на міжгалузевий комплекс або ринок, де туристичне підприємство з продукції різних галузей формує туристичний продукт.

Згідно з визначенням Всесвітньої туристичної організації (ВТО), туризм є похідним від французького tour (прогулянка, поїздка) і являє собою подорож у вільний час, один із видів активного відпочинку [4, с. 33].

Закон України "Про туризм" визначає туризм як тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання з оздоровчою або професійно-діловою метою без зайняття оплачуваною.

За Н.Ф.Реймерсом, туризм — це будь-яка подорож з метою відпочинку і знайомства з новими регіонами й об'єктами, а О.О.Бейдик дає наступне пояснення цього терміна: туризм — це форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем, що характеризується екологічною, освітянською та іншими функціями [4, с. 34].

Як бачимо, будь-яке визначення поняття "туризм" виключає момент отримання прибутку під час туристичної подорожі. Отже, туризм є популярною формою організації відпочинку, проведення дозвілля, пізнання рідного краю, навколишнього середовища, знайомства з історією, культурою і традиціями певної країни.

Туризм можна розглядати в широкому і вузькому значенні.

В широкому розумінні до туризму належить будь-який маршрут вашого переміщення у просторі, який виходить за межі буденності або за рамки повсякденних справ. Так, щоденні поїздки з дому на роботу і з роботи додому, до туризму не відносять, а постійні виїзди на рибалку чи в ліс — уже туризм. Прогулянка магазинами по дорозі на роботу — це не туризм, а от відвідування ярмарку або цілеспрямована поїздка в торговий центр в іншому місті належить до туризму, якщо ця поїздка не здійснювалась за товарами, які регулярно купуються для повсякденних потреб.

У вузькому значенні туристичними вважають всі спеціально організовані маршрути по переміщенню громадян, які здійснюються за їх рахунок (або за рахунок організацій, що їх послали), окрім переміщень, пов'язаних із виконанням професійних обов'язків. Фактично організацією туризму, у вузькому значенні, займаються спеціальні організації (туристичні фірми, бюро, агентства та ін.), які в загальному називаються суб'єктами туристичної діяльності. Згідно із законом України "Про туризм", суб'єкти туристичної діяльності — це підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, фізичні особи, що зареєстровані у встановленому чинним законодавством України порядку і мають ліцензію на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням туристичних послуг [4, с. 35].

Таким чином, суб'єкти туристичної діяльності обслуговують людей (туристів), які тимчасово виїхали зі свого постійного місця проживання.

Отже, турист — особа, яка здійснює подорож у межах своєї країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування метою, на термін від 24 годин до шести місяців, без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Сучасна наука поділяє розвиток туризму на декілька етапів залежно від зміни наступних факторів:

— мотивації подорожей;

— способу подорожей і розвитку транспортних засобів;

— кількості подорожуючих і охоплення туризмом різних верств населення.

За цими критеріями історичний шлях розвитку туризму можна поділити на 4 етапи: 1 -й, початковий етап, — до 1841 р.

2-й, етап становлення туризму як галузі, -з 1841-1914 pp. 3-й, етап формування індустрії туризму, — з 1914 — 1945 pp. 4-й, етап монополізації туристичної індустрії, — з 1945 р. до наших днів [4, с. 40].

Розглянемо більш детально шлях розвитку туризму від найперших його проявів до сучасного рівня.

Один з експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці "Феноменологія туризму" зазначає, що люди подорожували завжди.

Окрім пізнавальної мети та розваг, подорожі починають переслідувати й інші цілі:

— розвиток культури привів до створення видатних творів скульптури, архітектури, живопису. Природно, що вони стають метою подорожі;

— пізнання людиною навколишнього середовища зумовило відкриття цілющих властивостей деяких природних джерел, місць з унікальним кліматом та інших об'єктів. Метою подорожей стають відпочинок, лікування;

— бурхливий розвиток різних релігій, паломництво, відвідування святих місць, храмів, виконання релігійних настанов та інше стають ще однією метою здійснення подорожей [4, с. 43].

Туристична індустрія — це сукупність виробництв різних галузей господарства, закладів культури, освіти, науки, що забезпечують створення матеріально-технічної бази туризму, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і споживання туристичного продукту на основі використання природних багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства [4, с. 44].

В середині XX століття уряди багатьох країн світу звернули серйозну увагу на розвиток туризму, і в 1947 році розрізнені міжнародні туристичні організації були об'єднані в Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО). Його дійсними членами стали як державні, так і недержавні офіційні національні організації 116 країн світу.

Необхідність постійних міжнародних контактів з метою розвитку і координації туристичних обмінів, погодження політичних, економічних, соціальних і культурних аспектів діяльності стала причиною реорганізації в 1969 році згідно з резолюцією Генеральної асамблеї ООН неурядової організації МСОТО в міжурядову Всесвітню туристичну організацію (ВТО).

ВТО — провідна спеціалізована міжнародна міжурядова організація у сфері подорожей та туризму, що діє під патронатом ООН, об'єднує 139 країн — дійсних членів (початок 2003 p.), представлених відомствами з туризму, а також 88 асоційованих членів і 350 приєднаних членів. Штаб-квартира у Мадриді. Статут ВТО прийнято 27 вересня 1970 року. Починаючи з 1980 року, цей день святкується як Всесвітній день туризму. Головний орган ВТО — Генеральна Асамблея (ГА), що скликається кожних два роки. Керівними органами є Виконавча Рада і Секретаріат ВТО. Важливі документи, прийняті ВТО та за її участі: Резолюція конференції ООН з міжнародного туризму і подорожей (Рим, Італія), Манільська Декларація зі світового туризму (Філіппіни, 1980), Документ Акапулько, прийнятий Всесвітнім форумом з туризму (Мексика, 1982), Хартія туризму і Кодекс туриста, ухвалені VI сесією ГА ВТО (Болгарія, 1985), Гаазька Декларація з питань туризму, прийнята Міжпарламентською конференцією з питань туризму (1989), Глобальний етичний кодекс туриста, прийнятий XIII сесією ГА ВТО (Чилі) [4, с. 48].

Україна — дійсний член ВТО з 1997 року і член виконавчої Ради ВТО з 1999 року. З 1998 Київський інститут туризму, економіки і права, готельний комплекс "Дніпро" та Київська міська державна адміністрація — члени Ділової ради ВТО. У структурі ВТО діють шість регіональних комісій: Європейська, Африканська, Американська, Південноазіатська, Близькосхідна і Тихоокеанська. Функціонує вищий навчальний центр з туризму (СІЄСТ) у Мексиці. Термін повноважень 26 членів Виконавчої ради, що обираються Генеральною Асамблеєю за принципом один на кожних п'ять дійсних членів, — 4 роки. Кожних два роки переобирається половина членів ради. Секретаріат очолює генеральний секретар (з 1997 року — Франческо Франжіалі), який обирається Генеральною Асамблеєю (за пропозицією Виконавчої ради) на 4 роки. Функціонує ряд допоміжних органів: комітети з програми роботи організації, бюджетно-фінансовий, з проблем довкілля, статистики, з підтримки якості, а також мережа навчальних центрів. Офіційні мови: англійська, французька, іспанська, російська [4, с. 49].

1.2. Прогнози розвитку світового туризму

Усвідомлення людиною того, що вона є громадянином не тільки своєї країни, але і світу, веде до розширення туристичних поїздок, збільшення пропозицій на ринку різноманітних турів, особливо цільових. На конференції ВТО в Ліссабоні за результатами дослідження "Tourism 2020 Vision" проголошені п'ять перспективних туристичних напрямків XXI століття.

Пригодницький туризм. У світі залишається все менше не досліджених туристами регіонів. Справжніх романтиків приваблюють найвіддаленіші куточки Землі, гірські вершини і морські глибини. Нові туристичні потреби вимагають розробки відповідного туристичного продукту.

Круїзи. Цей сектор туризму розвивається феноменально швидкими темпами. Якщо в 1997 році на круїзних суднах по морських і річкових маршрутах подорожувало біля 7 млн. чоловік, то вже в 2000 році кількість туристів зросла понад 9 млн. В світі будується 42 восьмипалубних круїзних теплоходи, місткістю до 6200 пасажирів кожен.

Екологічний туризм. Головна мета екотуризму — збереження навколишнього середовища та забезпечення мінімального згубного впливу людини на природу. Можна організовувати як тематичні пізнавальні тури для любителів екотуризму, так і тури для відпочиваючих на курортах, з відвідуванням національних заповідників.

Культурно-пізнавальний туризм. Найбільші потоки туристів, подорожуючих з пізнавальною метою, спостерігаються в Європу, Азію та на Ближній Схід. Для невеликих груп туристів можна організовувати пізнавальні тури у вигляді одноденних екскурсій з відвідуванням пам'ятників культури.

Тематичний туризм. Цей вид туризму передбачає підвищену зацікавленість до конкретного явища, наприклад до кліматичних умов певної місцевості або тематичних парків як місць відпочинку [12, с. 90].

За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 рази перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США [12, с. 29].

Передбачається, що при щорічному зростанні на 8% кількість туристичних прибуттів в Китай досягне до 2020 року 137,1 млн. осіб.

Другим за популярністю туристичним напрямком стануть США (102,4 млн.), далі — Франція (93,3 млн.), Іспанія (71,0 млн.), Гонконг (59,3млн.) [12, с. 29].

Щоденні витрати туристів, за винятком коштів на авіаперевезення, збільшаться до 5 млрд. доларів у день.

За прогнозами ВТО, очікується бурхливий розвиток виїзного туризму. Найбільшими країнами-постачальниками туристичних потоків стануть Німеччина, Японія, США, Китай, Великобританія.

Економічна відсталість нових політичних структур у Східній Європі є реальним бар'єром для залучення населення цих країн у міжнародний туризм. Обсяг туризму між країнами Західної і Східної Європи буде зростати, в основному, в напрямку зі Сходу на Захід.

І все ж таки разом з економічним піднесенням країн Східної Європи, розбудовою туристичної інфраструктури, розвитком транспортних систем міжнародний туризм для країн, що розвиваються, стане джерелом не тільки надходження іноземної валюти, але і створення нових робочих місць.

Таким чином, тенденції розвитку міжнародного туризму носять позитивний характер. Зростаючий інтерес туристів до іншої культури, велика кількість реклами, доступність інформації сприяють збільшенню можливостей спілкування між народами, що дозволяє пересічним громадянам краще розуміти один одного.

Основні тенденції у зміні вимог та очікувань завтрашніх туристів такі:

— зростання рівня освіченості, вимогливості у своїх потребах та туристичного досвіду, вимагають все вищих стандартів обслуговування;

— вони все більше потребують справжніх цінностей і чогось надзвичайного та незвіданого;

— вони стають старшими та багатшими, більш фізично і розумово активними і потребують більш активних форм відпочинку;

— вони все більше поважають себе, віддають перевагу комфорту і не хочуть витрачати зайвий час на дорогу до місця відпочинку і назад;

— вони хочуть чогось навчитися і самовдосконалитись, тому потребують більшого, аніж просто розваг та відпочинку;

— вони хочуть брати участь у житті країни та громади, куди вони приїхали і оволодіти новими навиками;

— вони все більше потребують таких видів відпочинку, які не чинять негативного впливу на культурне та природне довкілля;

— вони все більше хочуть отримати послуги, які будуть адекватними до затрачених коштів, і віддають перевагу ситуації, коли наочно можна побачити, за що платиш, при цьому їхня оцінка співвідношення ціни і якості стає все глибшою і обгрунтованішою.

Сьогодні необхідно врахувати основні тенденції розвитку туризму на сучасному етапі, які у світовому туризмі характеризуються:

— тяжінням до незайманої природи, що асоціюється з поняттям краси, і у зв'язку з цим розвитком екологічного туризму;

— поширенням індивідуальних туристських подорожей;

— розвитком елітарного туризму (мисливського, наукового, конгресного);

— розвитком нетрадиційних (екстремальних) видів туризму.

Важливе значення для розвитку як іноземного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Аналізуючи історію розвитку туризму, можна виявити основні етапи розвитку туризму в цих країнах :

ХVІІІ ст. – зародження туризму, як галузі економіки, зокрема для США – внутрішній туризм переважав.

ХІХ ст. – століття розвитку елітарного туризму і зародження масового туризму, розширення географії туризму, при цьому більш високими темпами розвивається виїзний туризм у всі країни світу.

ХХ ст. — століття розквіту масового туризму; географія туризму охоплює всі країни і континенти. США стає “країною мандрівників” і виходить на перше місце по кількості людей выезжающих за рубіж, географія туризму велика.

Для розвитку туризму у всіх країнах стимулюючими факторами є науково технічний прогрес, стабільна економіка, інтенсивний розвиток транспорту, розвиток телеграфу, фотографії, телефону, мережі інтернет – т.е засобів зв'язку й інформації. Стабільна політична обстановка, підвищення добробуту населення, рівень розвитку інтелекту і грамотності населення, розвиток готельного сервісу й індустрії розваг, розширюють географію туризму і збільшують масовість індустрії.

2. Туризм в Сполучених Штатах Америки

2.1. Сполучені Штати Америки: загальна характеристика

Сполучені Штати Америки (США) (англ. United States of America (USA)) — держава в Північній Америці, що складається з 50 штатів: Аляски, Гаваїв і 48 штатів на території між Атлантичним і Тихим океанами і між Канадою і Мексикою. Крім того, виділено федеральний (столичний) округ Колумбія. Володіння США: Віргінські о-ви у Вест-Індії, Східне Самоа, Гуам та інші острови в Океанії. Площа країни 9629,09 тис. км2. Населення 272,64 млн. чол. (2001). Столиця – Вашингтон. Офіційна мова – англійська (де-факто).Грошова одиниця – американський долар. США — федеративна конституційна республіка, в якій владні повноваження розподіляються між федеральним урядом і урядами 50 штатів. Штати: Айдахо, Айова, Алабама, Аляска, Аризона, Арканзас, Вайомінг, Вашингтон, Вермонт, Вірджинія, Вісконсін, Гаваї, Джорджія, Делавер, Західна Вірджинія, Іллінойс, Індіана, Каліфорнія, Канзас, Кентуккі, Колорадо, Коннектикут, Луїзіана, Массачусетс, Міннесота, Міссісіпі, Міссурі, Мічиган, Монтана, Мен, Меріленд, Небраска, Невада, Нью-Гемпшир, Нью-Джерсі, Нью-Йорк, Нью-Мексико, Огайо, Оклахома, Орегон, Пенсільванія, Род-Айленд, Північна Дакота, Північна Кароліна, Теннессі, Техас, Флорида, Південна Дакота, Південна Кароліна, Юта [2, с. 51].

Країна розташована в центральній частині Північної Америки. Територія становить близько 9 373 тисячі квадратних кілометрів.

Столиця — місто Вашингтон (Washington), округ Колумбія.

Сполучені Штати Америки складаються з трьох основних частин:

— Континентальні США (англ. Continental USA) — межують на півночі з Канадою, на півдні — з Мексикою, на заході омиваються Тихим океаном, на сході — Атлантичним океаном.

— Аляска (англ. Alaska — півострів у північно-західній частині Північної Америки.

— Гаваї (англ. Hawaii) — архіпелаг у Тихому океані напівдорозі між США та Австралією.

Найбільші міста США (станом на 2000 рік):

Нью-Йорк — 8,008 млн. жителів. Лос-Анжелес (Каліфорнія) — 3,695 млн, Чикаго (Іллінойс) — 2,896 млн, Х'юстон (Техас) — 1,954 млн, Філадельфія (Пенсільванія) — 1,518 млн, Фенікс (Аризона) — 1,321 млн, Сан-Дієго (Каліфорнія) — 1,223 млн, Даллас (Техас) — 1,189 млн, Сан-Антоніо (Техас) — 1,144 млн, Детройт (Мічиган) — 0,951 млн [2, с. 52].

Сполу́чені Шта́ти Аме́рики розташовані у різних кліматичних умовах. Будучи розсічені горами, що простягаються з півночі на південь, країна є незахищеною з півночі і півдня.

В північній частині тихоокеанського узбережжя спостерігається помірний клімат з прохолодним літом і досить теплою зимою без постійного снігу.

Клімат Атлантичного побережжя є континетальним з прохолодним літом і досить теплою зимою з постійним снігом. Ближче до півдня клімат стає теплішим з теплими зимами і теплішим літом.

У горах Апалаччі континентальний клімат з теплим літом і холодною зимою з постійним сніговим покриттям.

Південна частина тихоокеанського узбережжя має середземноморський клімат: тепле і сухе літо і холодна дощова зима.

Найбільша температура у Сполучених Штатах Америки спостерігається у Долині Смерті. Деколи температура піднімається там до 56 градусів вище нуля за Цельсієм.

США — наймогутніша постіндустріальна держава світу. Валовий національний продукт (ВНП) країни у поточних цінах становить понад 8 трлн. дол.

У США високий рівень розвитку галузей обробної промисловості, передусім, машинобудування, електроенергетичної та хімічної промисловості. Галузева структура промисловості значною мірою працює на світовий ринок і залежить від постачання сировини та паливно-енергетичних ресурсів із інших країн світу. Найшвидшими темпами в США розвиваються наукомісткі галузі та виробництва, а також галузі, що використовують новітню техніку і є носіями технічного прогресу. Високим рівнем розвитку виділяються також підприємства, що виробляють товари народного споживання, визначають життєвий рівень населення.

Промисловість США характеризується повнотою галузевої структури, високою забезпеченістю природними ресурсами і кваліфікованою робочою силою, розвиненою науково-дослідною базою, а також значною концентрацією капіталу і виробництва.

У результаті структурної перебудови промислового виробництва прискореними темпами розвивається електроенергетика, машинобудування та хімічна промисловість. Їх сукупна частка у продукції промисловості США перевищує 50%, на них припадає до 60% усіх інвестицій у промисловість.

За запасами енергоресурсів та їх видобутком США мають одне з перших місць у світі, далеко обійшовши всі інші розвинені країни.

Частка США у світовому видобутку нафти становить 11,1 %. Найбільшим районом видобутку нафти є південно-західні штати — Техас, Луїзіана, Оклахома, Нью-Мексико, які постачають майже половину нафти, що видобувається в країні. У межах цього району нафта розробляється і на шельфовій смузі Мексиканської затоки. Другим важливим районом видобутку і розміщення нафти є Тихоокеанське узбережжя у штаті Каліфорнія. Новим районом видобутку нафти стала Північна Аляска [13, с. 88].

США також володіють найбільш розвиненою нафтопереробною промисловістю. Нафтопереробні заводи наближені до основних районів споживання нафтопродуктів — промислових вузлів Північного Сходу, портових центрів, де переробляється імпортна нафта, вздовж трансмагістральних нафтопроводів.

За видобутком природного газу США займають друге місце у світі. Більшість родовищ територіально збігаються із нафтоносними районами (Техас, Оклахома, Канзас).

Родовища газу відкриті у районі Скелястих Гір (Нью-Мексико, Колорадо, Вайомінг) та Західної Вірджинії.

Найстарішим і найголовнішим районом видобутку вугілля є Аппалачський, в останні десятиріччя значно зріс видобуток вугілля у гірських штатах Скелястих Гір (Вайомінг, Монтана), а також Колорадо, Нью-Мексико, Юта. Більшість цього вугілля видобувають відкритим способом [13, с. 89].

Запаси бурого вугілля сягають 460 млрд т. Вони розміщуються переважно у південних штатах (Техас, Арканзас і Алабама), а також у районі Центральної Півночі США. Найбільше видобувається бурого вугілля у Північній Дакоті.

США є найбільшим у світі продуцентом електроенергії. У структурі виробництва електроенергії найбільший відсоток припадає на теплові — 68,6 % і гідроелектростанції — 20,2 %. Особливу роль відіграють атомні електростанції. Перший атомний реактор у США і в світі збудовано в 1942 р. в Чикаго. Потужності АЕС становлять 32,5% світових потужностей атомних електростанцій. У перспективі атомні електростанції, за національною програмою США, повинні виробити близько чверті електроенергії країни. Зараз у США діє близько 80 АЕС, є в Новій Англії — високоурбанізованому промисловорозвиненому, але бідному на енергоресурси, штаті. Більшість гідроелектростанцій знаходяться на ріках Колорадо, Колумбія, Теннессі, на Ніагарському водоспаді [13, с. 89].

Металургійна промисловість США базується на великих запасах залізних руд в районі озера Верхнє і коксівного вугілля Аппалачського басейну. Використовуються також імпортні руди, що доставляються з Канади, Венесуели, Бразилії.

Чорна металургія США зосереджена на північному сході країни, в районах розташування коксівного вугілля і залягання залізних руд. Основний металургійний район країни — Приозерний.

У кольоровій металургії США важливе місце займас виплавка алюмінію, в тому числі із брухту (перше місце у світі). Заводи повного циклу працюють в районах забезпечених дешевою енергією — на ГЕС рік Колумбія і Теннессі. США займають також перше місце за виробництвом олова, друге – свинцю [13, с. 90].

На базі власних родовищ виплавляють мідь у Приозер'ї (друге місце у світі). За останнє десятиріччя виплавка кольорових і рідкісних металів перемістилася у морські порти, головним чином, Атлантичного узбережжя (Нью-Йорк, Філадельфія, Балтимор), де переробляють імпортну сировину.

Перспективним районом розвитку кольорової металургії є Аляска, де знаходяться родовита кольорових металів.

Хімічна промисловість — одна із провідних галузей промисловості США. Сучасна структура хімічної промисловості спрямована на виробництво полімерних матеріалів (синтетичного каучуку, хімічних волокон, пластмас і синтетичних смол), більшість із яких синтезується на базі нафтохімічної сировини.

Потужні підприємства хімічної промисловості функціонують у Лос-Анджелесі, Сан-Франциско. Заводи, що виробляють хімічні добрива, розміщені по всій території США.

Машинобудування є провідною галуззю промисловості США, воно виробляє майже 40 % промислової продукції.

У США є десятки тисяч машинобудівних підприємств і тисячі фірм, але контроль над виробництвом мають тільки 500 з них. Найбільшими є автомобільні монополії "Дженерал моторз" і "Форд моторз".

США, поряд з Німеччиною і Японією, мають повну номенклатуру машинобудівного виробництва. Саме в Детройті виник перший (в XIX сг.) найбільший світовий осередок автомобільної промисловості. Це місто є столицею автомобілебудування США. Тут складається понад 3 млн. автомобілів щороку. Великими сучасними центрами автомобілебудування є також Нью-Йорк, Сент-Луїс, Канзас-Сіті, Флінт, Атланта, Лос-Анджелес, Ленсігтон, Лансінг, Даллас-Форт-Уейн, Джейнсвілл, Балтимор та ін. (друге місце у світі) [13, с. 90].

Другою не менш важливою галуззю машинобудування США є авіаракетокосмічна промисловість, центри якої розмішуються у Тихоокеанських штатах (Каліфорнія, Вашингтон).

У центральній частині країни до важливих центрів відносяться Сент-Луїс, Колумбус, а на північному сході — Нью-Йорк, Бостон, Гартфорт (центр виробництва авіадвигунів). Великою корпорацією, що домінує в авіа-бізнесі, є "Боїнг" (м. Сіетл) [13, с. 90].

Підприємства електротехнічної і електронної промисловості сформувалися у великих міських агломераціях півночі і північного сходу США — Чикаго, Нью-Йорку, де зосереджувався наймогутніший науково-технічний потенціал держави, а також в районі Лос-Анджелеса, Далласа, Х'юстона, Нового Орлеану. США утримують лідерство за виробництвом комп'ютерів, випускаючи більше половини всіх ЕОМ світу.

Серед галузей легкої промисловості США найбільш розвинені текстильна і шкіряно-взуттєва. Сьогодні помітно зросла частка тканин, що виробляються на основі штучних і синтетичних волокон, а також комбінованих тканин, тоді як виробництво вовняних тканин скорочується.

Харчова промисловість розосереджена на всій території США. До важливих галузей харчової промисловості США відносяться м'ясна, молочна, консервна, борошномельна, а також виробництво алкогольних безалкогольних напоїв.

Значними центрами харчової промисловості є великі міста.

США експортують на світовий ринок тютюн і цигарки, виробляючи понад 13% їх світового виробництва.

Сільське господарство — важлива галузь економіки США. Вона забезпечує не лише внутрішні потреби країни в продовольстві, але значна її кількість експортується — передусім пшениця, фуражне зерно, соєві боби.

Частка сільськогосподарського виробництва у ВНП становить близько 2 %.

У США розвинене зернове господарство, вирощування кормових і технічних культур, овочівництво і садівництво. Цьому сприяють не лише помірний і субтропічний клімат, родючі грунти, рівнинний рельєф центральних, частково східних і західних районів, а в першу чергу підприємливість американських фермерів.

Для США характерне поясне розміщення сільськогосподарських культур. Вздовж кордону з Канадою, від озера Верхнє до Кордильєр, проходить пшеничний пояс. Південніше від нього, між Великими озерами і рікою Огайо на сході, через міста Сент-Луїс і Канзас-Сіті на півдні і до Кордильєр простягається кукурудзяно-соєвий пояс. Середньоатлантичне узбережжя, середні і південні Аппалачі та рівнини, що до них прилягають — це колишній тютюновий пояс. Півострів Флориду і узбережжя Мексиканської затоки займає бавовняний пояс. Передгір'я Кордильєр використовуються як пасовища.

США виробляють понад 16% зерна у світу. Такий високий приріст відбувся за рахунок підвищення врожайності культур. У структурі валового збору зернових найвагоміше значення мають кукурудза (1-е місце в світі) і пшениця (3-є місце) [13, с. 92].

Валовий збір зерна — 62,7 млн т. — третій показник у світі після Китаю та Індії.

Важливою кормовою культурою є соя, яку вирощують у більшості районів, придатних для рільництва (1-е місце в світі).

У посушливій південній частині Великих рівнин культивують посухостійку кормову культуру — сорго (22,5 % світового виробництва). Товарний збір рису становить понад 9 млн. т (11-те місце у світі). Тютюнові ферми найбільш часто зустрічаються в Аппалачських районах (Північна Кароліна). Арахіс вирощують переважно у південних штатах (Джорджія) [13, с. 92].

Плантації цукрової тростини поширені на Флориді, в Луїзіані, а також на Гавайських островах (за масою збору тростини США займають дев’яте місце у світі). Цукровий буряк вирощують в Каліфорнії, Айдахо, Північній Дакоті і Міннесоті. За врожайністю цієї культури США займають третє місце у світі після Франції і Німеччини.

Овочівництво, картоплярство і садівництво переважно зосереджені у західній частині США, особливо в Каліфорнії. Тут, у районі субтропічного клімату, вирощують помідори, цитрусові, виноград, фрукти і овочі. Другим районом садівництва і овочівництва є Флорида. Садівництво також розвивається у помірному поясі — на узбережжі Великих озер, в промисловій зоні. Посіви картоплі переважають у штатах Айдахо і Вашингтон.

Тваринництво США має м'ясний напрямок, орієнтуючись переважно на внутрішній ринок.

За поголів'ям великої рогатої худоби США займають четверте місце у світі, а свиней — друге.

У США інтенсивно розвивається птахівництво, особливо промислова відгодівля м'ясних курчат (бройлерів). Популярним серед американців є м'ясо індиків, яких вирощується щорічно близько 300 млн. шт.

Окрасою американських прерій є коні, на гірських пасовищах Заходу утримують овець.

Основною формою зовнішньоекономічних операцій США є вивіз капіталу. Оборот підконтрольних американському капіталу зарубіжних підприємств перевищує 1,5 трлн. доларів, що у два рази більше експорту товарів зі США.

Ввіз іноземного капіталу у США теж досяг великих розмірів. Він становить понад 100 млрд. доларів щорічно. Іноземці купують у США облігації, акції, землю, нерухомість. Іноземний капітал використовується для фінансування американської економіки.

Важливою статтею зовнішньої торгівлі США є торгівля ліцензіями на право користування новими технологіями, дорогими машинами, інструментами, американськими методами управління і на прокат кінофільмів.

Сфера зовнішньоекономічних інтересів країни торкається всього світу.

США як національну державу історично формували переселенці з Європи. Найбільшу частку становили вихідці з Великобританії (англійці, шотландці, ірландці).

Згідно з офіційною статистикою, у США проживає білого населення – 80,3%, а чорного – 12,1%, індіанців, алеутів, ескімосів – 2,0 млн. осіб, вихідців з Азії та Океанії – 7,5 млн. та осіб інших національних груп – 11,7 млн. [13, с. 93]

Корінне населення — індіанці — до кінця XIX ст. були остаточно завойовані і поселені у резервати. Внаслідок воєнних дій, затяжних епідемій чисельність їх скоротилась і на початку XX ст. індіанців нараховувалось лише 200 тис.

Серед національних меншин слов'янського походження за чисельністю виділяються поляки і українці. Найбільше українців та осіб українського походження у промислових штатах — Пенсільванії, Нью-Йорку та Нью-Джерсі.

Середньорічний рівень народжуваності в країні становить 14 новонароджених на 1000 жителів, тоді як у 60-х рр. минулого століття – 22 дитини. Показник смертності – 8 осіб на 1000 жителів.

Середня тривалість життя населення в США становить 78 років, зокрема жінок – 81 рік, чоловіків – 75 років [13, с. 94].

Середня щільність населення США — 29 осіб/км2, а без рідко заселеної Аляски – 34,8. Це значно менше, ніж у всіх інших розвинених країнах світу (за винятком Канади і Австралії). Найвища густота характерна для районів скупчення міст. Це Атлантичне узбережжя Півночі, Приозер’я, окремі ареали Мексиканського і Тихоокеанського узбережжя.

США — одна з найбільш урбанізованих країн світу. У містах проживає 77 % жителів. У США є сім міст з населенням понад 1 млн. осіб: Нью-Йорк — 15 млн. осіб, Лос-Анджелес — 10,5 млн. осіб, Чикаго — 6,6 млн. осіб, Філадельфія — 4,1 млн. осіб, Сан-Франціско — 4 млн. осіб, Майямі -3,5 млн. осіб, Даллас — 3 млн. осіб, Детройт — 3 млн. осіб, Сан-Дієго -2,5 млн. осіб, Бостон — 2,5 млн. осіб, Х'юстон — 2,4 млн. осіб та ін., що одночасно виступають центрами міських агломерацій. У США нараховується 37 агломерацій, в яких проживає близько 50 % населення країни [13, с. 95].

В економічно найбільш розвинених регіонах США сформувалися мегаполіси — обширні урбанізовані території, що утворюються при злитті сусідніх агломерацій. Найбільшим мегаполісом США, що простягається вздовж північно-східного узбережжя країни майже на 1000 км, є смуга від Бостона до Вашингтона (БосВаш), що нараховує майже 50 млн. осіб.

Релігія. Більшість віруючих належать до протестантської (57%) і католицької церкви (23%).

Державна мова США – англійська, хоча її американський варіант дещо відрізняється від класичного англійського.

День незалежності вважається днем становлення Сполучених Штатів як вільної та незалежної країни. Більшість американців називають це свято просто за його датою — "Четверте липня".

Свято нагадує про те, що 4 липня 1776 року була підписана Декларація незалежності США, згідно з якою було проголошено, що тринадцять колоній у Північній Америці стають вільними та незалежними державами і що всі політичні зв'язки між ними та Великою Британією анулюються. В першому офіційному документі колонії йменувались як Сполучені Штати Америки. Автором Декларації був Томас Джефферсон (1743 — 1826), один з найвидатніших політичних діячів Америки того часу.

Щороку 4 липня по всій країні влаштовують пікніки та патріотичні паради, а підвечір — концерти і феєрверки. Всюди вивішуються американські прапори. Святкування 200-річчя Декларації незалежності в 1976 році супроводжувалося особливо грандіозними дійствами.

2.2. Рекреаційний потенціал США

Рекреаційний регіон Північна Америка включає в себе такі високорозвинуті країни як США і Канада. Північна Америка має вигідне економіко-географічне положення, омивається трьома океанами — Атлантичним, Тихим та Північним Льодовитим. Регіон знаходиться на перетині важливих морських комунікацій та повітряних трас, має в розпорядженні велику територію, яка володіє природнім та соціально-економічним потенціалами та людськими ресурсами. Регіон має високий рівень рекреаційної інфраструктури, включаючи всі види транспортних комунікацій.

В США нараховується 155 Державних лісів, що займають 769 000 км2, або 8.5% загальної території країни. Оскільки площі Державних лісництв на сході країни складають лише 13% від загальної, Уряд скуповує приватні землі в східних штатах і організовує в них нові лісництва. На території Державних лісів розташовано багато гірськолижних курортів. На території Державних лісів, як правило, Ви маєте повну свободу пересування. Ви можете ходити (їздити), ночувати там де вам заманеться. Лише одне обмеження – ваш намет має стояти не ближче 200 футів від джерел, річок, стежок, доріг [11, с. 41].

У більшості (але не всюди) державних лісів та степів діє заборона на використання відкритого вогню поза визначеними місцями (fireplace). Користуватися газовими (чи іншими) пальниками можна без обмежень. Якщо Вам ліньки самому шукати собі місце для намету, хочеться мати столик, вогнище чи мати поблизу цивілізований туалет (іноді навіть і душ) – треба шукати Campsite, або Campground. Але за такий сервіс вже треба платити (15 USD плюс-мінус в сезон з авто). Для більшості Campground є можливість резервації місця через інтернет. Одним з найбільших централізованих сайтів для резервації місця на кемпінгах є: http://www.reserveamerica.com/

Якщо Ви не хочете ночувати на кемпінгу, як я вже згадував, Ви можете заночувати у довільному місці у лісі — "dispersed camping". Правила відвідування та здійснення рекреаційної діяльності можуть відрізнятися в різних Державних лісах і степах, тому перед мандрівкою бажано ознайомитися з правилами відвідування обраного лісу на сайті Державної Лісової Служби США (USDA Forest Service): http://www.fs.fed.us/

Для полегшення вибору місця для прогулянок та походів державні ліси мають мережу промаркованих стежок – hiking trails. Турист не зобов’язаний ходити саме цими, визначеними стежками, проте такі стежки зазвичай організовуються в найбільш цікавих місцях. Єдине про що просять туриста – не натоптувати нових стежок. Маркування на стежках в Державних лісах може бути досить поганої якості – іноді це просто нерегулярно пришпилені до дерев пластикові трикутнички. Іншою проблемою є мапи. В це важко повірити, проте в США є проблема з якісними туристичними мапами. Для величезних територій їх просто не існує в природі. Візьмемо як приклад територію величезного Black Hills NF в Південній Дакоті. Цей ліс за розміром можна порівняти з Кримською гірсько-лісовою зоною. Туристичної мапи немає. Є видані на окремих аркушах (поширюються безкоштовно) схеми для усіх hiking trails. Проте навіть румуни роблять значно якісніші схеми. Ходити по таких схемах вкрай важко – поза власне переходами на цих схемах нічого немає. Залишаються топографічні мапи. Їх можна безкоштовно завантажити з інтернету. Єдиним плюсом цих мап є вбудована прив’язка до координатної сітки. Топооснова цих мап з 1970-х років, стежок на мапі немає взагалі. Є лише мережа доріг, абсолютно застаріла.

В структуру Державної Лісової Служби США входять також Державні степи – National Grasslands. На їх території туристи також мають волю пересування. Останніми роками в США активно діє Національна програма відновлення степів. Лише в одному штаті, Іллінойс, з 1997 року було відновлено віддано до публічного користування 61 км2 степу [11, с.45 ].

Національні парки.

Система Національних Парків (National Park System, NPS) нараховує 391 природний об’єкт, з яких 58 це власне Національні Парки. Загальна площа територій, що знаходяться в адмініструванні NPS — 338,000 км2. Перший у Світі НацПарк – Yellowstone NP — було зорганізовано в 1872 році саме в США. Основна роль НацПарків – це збереження природи, освітньо-виховна діяльність, рекреація і туризм. Організовуються НацПарки в найбільш цікавих та привабливих місцях. Концепція НацПарків в США відрізняється від загальноприйнятої в Європі. Основна різниця полягає на тому, що сервіс в НацПарках США орієнтований, в першу чергу, на автотуристів. Через НацПарки наскрізь проходять якісні дороги, до усіх найцікавіших місць можна під’їхати на авто впритул, вхідна плата стягується з авто, а не з особи. Відповідно вся інфраструктура розміщується вздовж доріг. Відвідування НацПарків завжди платне. В залежності від розміру та популярності парку розмір оплати коливається від 1 до 25 USD з авто на тиждень [11, с. 46].

Проте за 80 USD можна купити річний абонемент "Beautiful America" який дозволяє даному авто в’їжджати до усіх об’єктів, що належать до системи NPS на протязі року. На території НацПарків автотуристам (пішохідники – окрема тема) заборонено ночувати поза кемпінгами чи готелями. Зазвичай ціни на кемпінги і особливо готелі вищі, ніж поза межами НацПарків.

Для територій НацПарків є окремо видані туристичні мапи, а якість розмітки стежок (hiking trails) є значно кращою, ніж в Державних лісах. На перехрестях стежок встановлені звичні для Європи дороговкази. Проте вказується не час переходу, а відстань у милях.

Тепер щодо пішохідного/гірського туризму. Для "справжніх" туристів в НацПарках існують спеціально відведені території – Backcountry та Wilderness. Часто, для відвідування таких територій є необхідним отримання за окрему платню спеціальних дозволів (permits). До wilderness (заповідних) територій денна кількість дозволів може бути обмежена. Ще одна істотна різниця з Європою полягає на тому, що в Європейських НацПарках категорично забороняється (як правило) ночувати в наметах поза територією туристичних притулків, а притулки розташовано максимум на відстані денного переходу один від одного. Натомість в США уся інфраструктура знаходиться вздовж доріг, а в віддалених частинах парку жодних притулків може не бути взагалі – відповідно дозволяється бівакування в наметах вздовж туристичної стежки. І навіть більше – відкритий вогонь може бути дозволений! Правила відвідування та здійснення рекреаційної діяльності можуть істотно відрізнятися в різних НацПарках, тому перед мандрівкою бажано ознайомитися з правилами відвідування обраного НацПарку на сайті Служби НацПарків США (National Park Service): http://www.nps.gov/

Регіональні парки – State parks.

Це території подібні за призначенням до НацПарків. Відрізняються меншим розмахом рекреаційної діяльності, і на відміну від НацПарків, підпорядковуються не Федеральному Урядові, а урядові відповідного штату. Перший Регіональний парк було створено у Каліфорнії (зараз це Yosemite NP) у 1864 році, тобто фактично раніше, ніж було створено перший НацПарк! Деякі парки займають величезні території – площа Wood-Tikchik SP на Алясці складає 6500 км2. Відвідування Регіональних Парків зазвичай є платним у сезон, хоча поза сезоном може бути і безкоштовним. Дія абонементу "Beautiful America" на території регіональних парків не поширюється. Розмір оплати встановлюється кожним штатом [11, с. 50].

В Південній Дакоті, наприклад, відвідування всіх регіональних Парків коштує 20 USD з авто на рік.

Тобто 1 раз платиш і потім без перешкод можеш відвідувати усі парки штату. В деяких штатах мережа регіональних парків є дуже густою, а окремі регіональні парки є дуже цікавими, незважаючи на свій "нижчий" статус. Так, наприклад, у Custer SP в Південній Дакоті можна побачити найбільше у світі стадо бізонів. Крім того в парку живуть великі популяції антилоп, оленів та інших тварин, які відвідувачі дуже легко можуть побачити з авто. В окремі дні року за додаткову оплату можна проїхатися на джипах з рейнджерами посеред стада бізонів. Взагалі цей парк значною мірою нагадує острів Бірючий в Україні – теж степ і теж величезні стада диких копитних тварин. Проте між цими парками є одна суттєва різниця: насолоджуватися природою Бірючого (який має статус НацПарку!!!) донедавна доступно було лише для "білих", натомість Custer SP відкритий для кожного!

Оскільки правила перебування в Регіональних Парках встановлюються окремо кожним штатом, необхідно ознайомлюватися з ними на відповідних сайтах в інтернеті. Загального сайту для них не існує.

Невеликі за розміром парки можуть знаходитись в підпорядкуванні міст, біля яких вони знаходяться. В такому випадку місто регулює відвідування території. Для прикладу наведу правила відвідування правила відвідування "Lookout peak" парку, який видно з мого вікна: полювання заборонено, ночівля заборонена, відкритий вогонь заборонений, турист зобов’язаний забрати з собою абсолютно все, що він приніс.

Всюди — чи то є чиясь приватна територія, чи державний ліс, чи то НацПарк панує абсолютна чистота! Цьому сприяє кілька чинників: виховання та ментальність, розвинена інфраструктура біля місць активного відпочинку, а також система штрафів… По черзі, по кожній позиції: Коли ми запитали наших американських колег, чи трапляється таке, що вони підуть великою компанією до лісу, а потім щось залишать у лісі (пляшки, папірці), американці нас не зрозуміли… По-перше, така поведінка не приймається суспільством, по-друге, за таке оштрафують рейнджери. Під час пікніків та кількаденних виходів однією з перших чинностей є організація великих пакетів для сміття.

На абсолютно всіх picnic area, rest area, camping area встановлені ЧИСТІ туалети (не біо). Отже нікому не прийде в голову бігати до лісу.

Штраф за викидання будь-якого сміття (папірець, пляшка) з вікна авто в Каліфорнії дорівнює 1000 USD. І будьте певні — якщо в США поліціянт чи рейнджер має вас оштрафувати, він вас оштрафує [11, с. 53].

Території, основною метою яких є збереження окремих природних комплексів — державні заказники (National Preserve) та заповідники (wilderness).

Зазвичай вони не орієнтовані на рекреаційну діяльність, проте відкриті для відвідування, часто безкоштовного. Такі території не є формою земельної власності, і тому можуть розташовуватися на землях які належать НацПаркам, Державним лісництвам, BLM чи Індіанським резерваціям.

Заповідники-wilderness організовуються для охорони природних комплексів, що ніколи не були трансформовані людиною.

Загальна площа 680 wilderness територій, які знаходяться на федеральних землях — 430 000 км2, що складає 5% території країни. На територіях wilderness, як правило, заборонено пересування автотранспортом та взагалі будівництво доріг, проте дозволяється піший, кінний туризм, полювання, рибна ловля, наукові дослідження тощо [11, с. 53].

Найбільший заповідник-wilderness знаходиться на Алясці і займає площу 51 570 км2. Найбільшим wilderness поза Аляскою є Death Valley Wilderness на території Death Valley NP в Каліфорнії.

Wilderness федерального підпорядкування можуть розташовуватися на землях НацПарків, Державних лісів, BLM. Крім того, уряди штатів чи індіанські резервації можуть організовувати wilderness на своїх землях і самостійно регулювати правила перебування в них.

Декілька найвідоміших прикладів wilderness: Paria Canyon-Vermilion Cliffs Wilderness — знаходиться в Північній Арізоні на землях BLM. Отже порядок відвідування регулює саме ця організація.

До складу wilderness входять Койотові гори, Coyote Buttes, з надзвичайно цікавою і неймовірно мальовничою геологічною формацією – "The Wave". Це місце є унікальним у світовому масштабі і приваблює професійних фотографів з усього світу. Аби зберегти красу цього місця встановлено квоту на відвідування — 20 осіб на день! 10 осіб можуть зарезервувати день відвідування в інтернеті з 3-місячним упередженням, а решта 10 місць розігруються в процесі лотереї на місці, о 9 годині ранку [11, с. 55].

Antelope Canyon Navajo Tribal Park – природоохоронна територія, що зорганізована індіанцями племені Навахо в своїй резервації в Арізоні. Як і попереднє місце, Каньйон Антилопи є неймовірно фотогенічним і притягує тисячі професійних фотографів. Адміністрування території повністю здійснюється Індіанською резервацією (Navajo Parks and Recreation Department), причому індіанці відкрили каньйон для загального доступу лише в 1997 році. Перебування в каньйоні можливо лише у супроводі працівників, а фото сесії обмежені у часі кількома годинами. Прикладом Державного заказнику є величезний Mojave NP розташований в мальовничій пустелі Мохаве. Територія знаходиться в адмініструванні NPS. Відвідування заказника є безкоштовним [11, с. 56].

Державні пляжі – State beach.

Фактично це дикі пляжі, на яких дозволена рекреаційна діяльність. Відвідування таких пляжів є безкоштовним, однак аби залишити десь авто (на пляж в’їжджати автотранспортом заборонено) скоріше за все прийдеться заплатити. При Державних пляжах завжди розташовані кемпінги, проте, то може бути не таким простим, потрапити на кемпінг. Аби гарантувати собі відпочинок на кемпінгу біля пляжу в Південній Каліфорнії, американці резервують собі місця кілька місяців наперед.

Отже мережа публічних територій, пристосованих для туризму і рекреації в США є дуже густою, і займають вони чималі площі. Американці змогли зберегти незміненими величезні простори своєї чудової природи. Природоохоронні традиції в США мають довгу історію – перші НацПарки тут почали організовувати ще у XIX ст.! Є території платні для туристів (але важко вважати суму в 80 USD з авто на рік непід’ємною), є безкоштовні. В обох випадках є чітко виписані і легкозрозумілі правила за якими грає турист та рейнджери. Немає мови, що ввечері прийде якийсь не дуже тверезий лісник, та буде намагатися вас вигнати з лісу (бо ви його відвідуєте у пожежонебезпечний період) чи стягнути з вас якусь платню за не відомо які послуги. Натомість, якщо Ви порушили правила перебування, насмітили і Вас "накрили" — штрафу не уникнути. Крім того, можете бути впевнені, що за свою оплату Ви отримаєте якісний сервіс (туалети, столи, мангали) і ідеальну чистоту. Скажіть будь-ласка, який сервіс Ви отримуєте на території Кримських лісництв коли оплачуєте стоянку у лісі (перебування в Кримських лісах є платним(!), якщо хтось не знає)… [11, с. 58]

На перший погляд може здаватися, що довгі походи з рюкзаками не є популярними в США, що американці надають перевагу лише коротким прогулянкам чи просто бівакуванню. Але таке враження скоріше пов’язано з тим, що короткі прогулянки, як зрештою і всі види активності на природі (велосипед, лижі, біг, полювання тощо) є надзвичайно популярними в США, і американці присвячують цьому дуже багато часу. Принаймні та частина суспільства, що має вищу освіту. Кількість часу, яку витрачають на таку активність американці та українці не до порівняння. Але короткі денні прогулянки не заважають американцям ходити в походи з інтенсивністю, цілком порівнювальною з нашою.

2.3. Визначні туристичні й архітектурні об'єкти

Визначними туристичними й архітектурними об'єктами міста є Капітолій (будівля Конгресу), парк з Білим будинком (резиденція президента), Національний музей США, Національний музей повітроплавання і космонавтики, Національний цвинтар Арлінгтон із могилою Невідомого солдата тощо.

Музей воскових фігур мадам Тюссо у Нью-Йорку

Філія музею воскових фігур мадам Тюссо у Нью-Йорку – це десятиповерхова будівля, яку спеціально збудували для музею. Місту вона обійшлася у 59 мільйонів доларів. Відкриття музею відбулось у 2000 році.

Музей складається з декількох відділів: у одному з них представлені фігури президентів, політичних діячів, у іншому – відомих акторів, зірок телебачення та театру, у історичному відділі – історичні постаті та національні герої і т.д. [3, с. 33]

У одному з приміщень можна дізнатись про секрети виготовлення воскових фігур.

На чотирьох нижніх поверхах розміщені книжкові магазини та сувенірні крамниці.

Нью-йоркський музей, на відміну від Лондонського, вражає своєю демократичністю – тут дозволено фотографувати і знімати фільми. Жінки фотографуються поряд з Ніколасом Кейджом та Бредом Піттом, чоловіки — з Мерилін Монро, Лайзою Мінеллі.

Треба відзначити, що експонати не відокремлені від глядачів оксамитовим шнуром, і не підняті на п'єдестал. Вони стоять на тій же землі, що і відвідувачі, динамічність поз створює ілюзію руху – і тому деколи буває важко відрізнити манекен від живої людини.

Американський музей природної історіїрозташований у Манхеттені (Нью-Йорк, США).

Навіть за європейськими мірками музей вже має досить тривалу історію — його засновано у 1869 році. Сьогодні — це комплекс з 25 будівель, які об’єднані між собою. У них розміщуються 46 постійних експозицій, дослідницькі лабораторії та знаменита бібліотека.

У колекції музею понад 32 мільйони екземплярів речей(!), одночасно для перегляду може бути виставлена тільки частина з них.

Колекція музею поповнюється, головним чином, за рахунок знахідок, які зробили наукові співробітники музею (їх штат налічує понад 200 осіб).

Музей фінансує близько 100 польових експедицій на рік.

Експозиції музею охоплюють такі основні тематики: 1) астрономію та походження землі; 2) палеонтологію; 3) зоологію; 4) етнографію; 5) геологію.

Науково-розважальний центр для створення своїх експозицій використовує всі новинки науково-технічного прогресу. Особливо ефектними є шоу, що присвячені космічній тематиці.

До найпопулярніших, за традицією, належать найбільш великі експонати. Це, насамперед, макет Синього кита у реальний розмір (понад 30 м у довжину), 18-метрове бойове каное, а також найбільший у світі синій сапфір “Зірка Індії”.

Особливо вражають відвідувачів експозиції, що присвячені динозаврам. Серед них найбільше захоплення викликає скелет Королівського Тиранозавра.

Приваблюють туристів і зали мінералів та коштовностей. Серед дорогоцінних каменів вирізняються колекції алмазів, сапфірів, рубінів та смарагдів. У 1964 році з музею були викрадені дорогоцінні експонати, зокрема "Зірка Індії" та діамант "Орел". Останнього так і не було знайдено.

Не меншу цікавість викликають експонати, що знаходяться у залах по сусідству — це метали, зразки гірських порід та корисних копалин. І, звичайно, величезний метеорит з мису Йорк вагою 34 тонни [3, с. 34].

Ніагарський водоспад

Ніагарський водоспад знаходиться на території штату Нью-Йорк на річці Ніагара, яка витікає з великого озера Ері та знаходиться на кордоні США та Канади. Висота водоспаду складає близько 50 м.

Спокійний, рівний і дуже сильний шум водоспаду чути аж за 20 км навкруги. Індіанці племені ірокезів назвали водоспад Нікакаре – “Великий шум”. Європейці побачили Ніагарський водоспад в 17 ст., а 180 років тому тут було збудовано перший готель.

Щодня водоспад відвідують сотні туристів, які повинні пройти ряд „процедур”, щоб побачити славнозвісне чудо світу. Спочатку вони отримують спецодяг – поліетиленові плащі та резинові босоніжки, в яких вони очікують в півторагодинній черзі на спуск у ліфті на платформу, котра відкриває їм шлях до споглядання водоспадів впритул: знизу вверх. Туристи мають змогу підійти до води настільки близько, що створюється ефект зливи, і вони, незважаючи на спецодяг, залишаються мокрими з ніг до голови.

Взагалі у цьому місці існує три водоспади: відома Підкова, Американський водоспад та Фата нареченої (двоє останніх є значно меншими, ніж Підкова, тому не так часто згадуються, хоча є не менш захопливими). Завдяки стовідсотковій вологості тут постійно спостерігається велетенська веселка, котра мігрує між водоспадами.

Після годинної насолоди туристи підіймаються нагору, а бажаючі мають змогу роздивитися Підкову з корабля, який підпливає до гіганта майже впритул. Комфортність та сухість не гарантуються, на відміну від незабутнього відчуття первісної величі водної стихії . Багато людей може потрапити через великий міст на інший берег — канадський, звідки Підкову видно набагато краще, але не всіх туристів туди допускають. Тому є ще один варіант розгляду водоспадів – з повітряної кулі.

Якщо дивитися на річку з міста, то здається, ніби асфальт є продовженням бурхливого потоку завдяки грі кольорів. Але справжня гра кольорів починається із заходом сонця, коли вода освітлюється різноманітними прожекторами; тоді нею можна милуватися через спеціальні телескопи, кинувши у них 25 центів. Крім самого водоспаду, існує безліч розваг в самому містечку Ніагара: кафе, казино, кінотеатри, атракціони, музеї… Туристів запрошують сувенірні магазини, деякі з них виконують роль музеїв: поряд із сувенірами виставлені експонати, пов’язані з підкоренням водоспаду (знаряддя, на яких відчайдушні гралися з життям, стрибаючи у бурхливий потік Підкови, та імена цих людей). Щоправда, віднедавна владою заборонено будь-які подібні акції після однієї з екскурсій для дітей з психічними відхиленнями. Дитина не витримала притягуючої сили води та стрибнула униз. Із водоспадом пов’язані ризиковані номери американського ілюзіоніста Д. Коперфільда, батьки якого були вихідцями з Одеси.

Взагалі у цьому місці існує три водоспади: відома Підкова, Американський водоспад та Фата нареченої (двоє останніх є значно меншими, ніж Підкова, тому не так часто згадуються, хоча є не менш захопливими). Завдяки стовідсотковій вологості тут постійно спостерігається велетенська веселка, котра мігрує між водоспадами.

Потік води настільки сильний, що його використовують для створення електроенергії. Саме тут у 1881 році було збудовано першу в США велику ГЕС [3, с. 35].

Туристичний космопорт

В 2010 році в США збудують перший туристичний космопорт. Архітектурне бюро Foster Partners буде займатися будівництвом головної споруди першого в світі туристичного космопорту. Вона називатиметься The New Mexico Spaceport Authority Building і буду зведена в штаті Нью-Мексіко, США. Зовні нагадуватиме ската.

Розташування будівлі частково під землею дозволить нівелювати екстремальні температури в Н’ю-Мексіко. Космопорт розділять на декілька зон. Частину з них відведуть для туристів, а частина — для астронавтів. Відвідувачі зможуть спостерігати за кімнатою диспетчерів, проте доступ до неї буде обмежений.

Фінансуванням проекту займеться державна організація New Mexico Spaceport Authority, створена спеціально для розвитку космічного туризму, пише видання Architectural Record. Бюджет будівництва складає 31 мільйон доларів. Зведення планується почати в 2009 році.

Перші рейси в космос планується запустити в 2010 році. Перевезенням туристів займеться компанія Virgin Galactic. Подорож триватиме дві з половиною години. Корабель White Knight (Білий лицар) підніметься на висоту в 15 тисяч кілометрів. Вартість квитка складе близько 200 тисяч доларів. Охочі можуть забронювати їх вже зараз [1, с. 39].

Висновки

У сучасному світі відпочинок, туризм, оздоровлення є найвищою соціальною цінністю. Тому за останні кілька десятків років у світі поступово зростає значення туризму. Це пов’язано в першу чергу із значним зростанням доходів населення економічно розвинутих країн, зростанням загальноосвітнього рівня людей, розвитком транспортного сполучення.

Крім того, індустріальний розвиток цивілізації, забруднення екологічних систем навколо великих промислових районів, збільшення психологічного навантаження на людину через прискорення темпу життя, змушує все більшу кількість людей шукати відпочинок та оздоровлення в поки що екологічно благополучних регіонах світу. Таким чином, у багатьох державах обслуговування туристів стало не лише самостійною галуззю економіки, але й життєво необхідною формою задоволення потреб людини.

За прогнозами ВТО, в XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих у світі до 2020 року зросте до 1,6 млрд. чоловік за рік, що означає збільшення туристичних прибуттів у 2,4 рази порівняно з 2000 роком. При цьому доходи від туризму, за прогнозами ВТО, у 2010 році складуть 1550 млрд. доларів США, тобто у 3,3 рази перевищать рівень 2000 року, а до 2020 року прогнозується збільшення доходів до 2000 млрд. доларів США.

Мережа публічних територій, пристосованих для туризму і рекреації в США є дуже густою, і займають вони чималі площі. Американці змогли зберегти незміненими величезні простори своєї чудової природи.

В США нараховується 155 Державних лісів, що займають 769 000 км2, або 8.5% загальної території країни. На території Державних лісів розташовано багато гірськолижних курортів.

Території, основною метою яких є збереження окремих природних комплексів — державні заказники (National Preserve) та заповідники (wilderness).

Зазвичай вони не орієнтовані на рекреаційну діяльність, проте відкриті для відвідування, часто безкоштовного. Такі території не є формою земельної власності, і тому можуть розташовуватися на землях які належать НацПаркам, Державним лісництвам, BLM чи Індіанським резерваціям.

Заповідники-wilderness організовуються для охорони природних комплексів, що ніколи не були трансформовані людиною.

Загальна площа 680 wilderness територій, які знаходяться на федеральних землях — 430 000 км2, що складає 5% території країни. На територіях wilderness, як правило, заборонено пересування автотранспортом та взагалі будівництво доріг, проте дозволяється піший, кінний туризм, полювання, рибна ловля, наукові дослідження тощо.

Найбільший заповідник-wilderness знаходиться на Алясці і займає площу 51 570 км2. Найбільшим wilderness поза Аляскою є Death Valley Wilderness на території Death Valley NP в Каліфорнії

Система Національних Парків (National Park System, NPS) нараховує 391 природний об’єкт, з яких 58 це власне Національні Парки. Загальна площа територій, що знаходяться в адмініструванні NPS — 338,000 км2. Перший у Світі НацПарк – Yellowstone NP — було зорганізовано в 1872 році саме в США. Основна роль НацПарків – це збереження природи, освітньо-виховна діяльність, рекреація і туризм. Організовуються НацПарки в найбільш цікавих та привабливих місцях. Концепція НацПарків в США відрізняється від загальноприйнятої в Європі. Основна різниця полягає на тому, що сервіс в НацПарках США орієнтований, в першу чергу, на автотуристів.

Визначними туристичними й архітектурними об'єктами міста є Капітолій (будівля Конгресу), парк з Білим будинком (резиденція президента), Національний музей США, Національний музей повітроплавання і космонавтики, Національний цвинтар Арлінгтон із могилою Невідомого солдата тощо.

В 2010 році в США збудують перший туристичний космопорт. Архітектурне бюро Foster Partners буде займатися будівництвом головної споруди першого в світі туристичного космопорту. Вона називатиметься The New Mexico Spaceport Authority Building і буду зведена в штаті Нью-Мексіко, США.

Важливе значення для розвитку як іноземного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. Внаслідок цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі як кількість туристів, ціна на послуги, географія подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін. Тому комерційна робота в галузі туризму повинна будуватись на всеохоплюючому обліку туристичних ресурсів як в цілому по країні, так і по окремих регіонах.

Список використаних джерел

  1. Kross по Америці // Міжнародний туризм. — 2007. — № 5. — С. 38-45
  2. Алексеев Ю. М. Країнознавство. — К.: Вид-во КСУ. Навчальний посібник. — 2002 — 121, с.
  3. Артюнян К. Туристические образы США // География в школе. — 2004. — № 3. — С. 33-35
  4. Бовсуновская А. Я. География туризма: Учебное пособие. – Донецк. — 2002. — 410 с.
  5. Даринский А. Туристская индустрия США // Краєзнавство. Географія. Туризм. — 2002. — № 25-28. — С. 26-27
  6. Історія світового туризму. – М., 1996. – 418 с.
  7. Квартальнов В. А. Иностранный туризм: учбовий посібник. — М. : Финансы и статистика, 1999. — 306, с.
  8. Країни світу. Америка. — Харків : Фоліо, 2006. — 317, с.
  9. Любіцева О. О., Бабарицька В. К, Мельник О. П. Туристична сфера, готельне господарство та форми їх організації у світі. Конспект лекцій — К.: КДТЕУ, 1995. – 268 с.
  10. Немоляева М. Э. Международный туризм: вчера, сегодня, завтра. — М.: Междунар. отношения, 1985. — 174 с.
  11. Рекреаційний потенціал США. – К., 1994. – 196 с.
  12. Туристично-краєзнавчі дослідження: збірник наук. статей. — К., 2005 — Вип. 6. — 2005. — 473, с.
  13. Філіпенко А. С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. посібник. -К.: Знання, 2000. — 173 с.