Вступ

Актуальність теми. Причорноморський соціально-економічний район розташовується на півдні України, займає територію Причорноморської низовини, степового Криму та Гірського Криму. Район контактує на півночі з Центральним та Подільським соціально-економічними районами, на північному сході – з Придніпровським соціально-економічним районом. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією; ця риса географічного положення досить активно використовується.

Причорноморський соціально-економічний район має сприятливе економіко-географічне положення. Приморське положення зумовило розвиток суднобудування та судноремонту, морського транспорту каботажного та міжнародного плавання, курортно-туристичного господарства. Саме в цьому районі розташовуються найпотужніші українські порти (Іллічівськ, Одеса, Южний), що дозволяє підтримувати району і Україні загалом, контакти з 172 країнами світу. Важливо, що розташування району є придунайським, що дає змогу підтримувати дешеве річкове сполучення з багатьма європейськими країнами (Румунією, Болгарією, Угорщиною, Югославією, Словаччиною та ін.). Вигідним є сусідство з існуючими соціально-економічними районами. Позитивним є близьке розташування району до основних паливних та металургійних баз України.

Серед негативних рис виділимо досить далеке розташування від західних кордонів України і соціально-економічних районів, що тут розташовані.

Процеси глобалізації, євроінтеграції, входження України до СОТ, перехід до ринкових відносин вимагають від науковців глибокого теоретичного аналізу та осмислення загальних закономірностей становлення й функціонування цивілізованого ринку праці. За цих умов необхідно через призму національної специфіки переоцінити проблеми формування і розвитку ринку праці та особливості його державного регулювання з врахуванням досвіду країн з розвинутою ринковою економікою. Означена проблематика обумовлює необхідність з’ясування тих суперечностей, умов та чинників, які визначають роль держави у розробці відповідних механізмів регулювання ринку праці, її допомоги у працевлаштуванні незайнятих і соціального захисту безробітних.

Підґрунтя сучасних концептуальних уявлень зарубіжних та вітчизняних науковців про суть і природу ринку праці в різні часи закладено такими мислителями світового значення, як У. Петті, Ф. Кене, Т. Мальтус, Ж. Сісмонді, А. Сміт, Ф. Рікардо, К. Маркс.

Фундаментальні положення нової концепції зайнятості, підходи до аналізу місця, ролі та методів державного регулювання ринку праці в умовах трансформаційної економіки викладено у працях С.Бандура, Д.Богині, І.Бондар, В.Брича, С.Вовканича, В.Геєця, М.Долішнього, Т.Заяць, С.Злупка, А.Колота, О.Кузьмін, Г.Купалової, Л.Лисогор, Є.Лібанової, В.Мікловди, В.Нижника, В.Онікієнка, Н.Павловської, Л.Шевчук та інших вчених.

Мета роботи полягає у розробці та теоретичному обґрунтуванні методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо формування і розвитку ринку праці Причорноморського економічного регіону в умовах переходу до соціально орієнтованої економіки та шляхи подолання безробіття.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність визначення і вирішення таких завдань:

• проаналізувати фактори розвитку безробіття Причорноморського економічного регіону;
• проаналізувати сучасний стан ринку праці та окреслити проблеми його функціонування в умовах ринкової трансформації економіки;
• обґрунтувати причини та наслідки безробіття;
• виявити можливості удосконалення нормативно-правової бази функціонування ринку праці в Україні.

Інформаційну базу дослідження склали дані статистичних збірників і періодичних видань та статистичні матеріали з тематичних проблем роботи, які наводились в спеціальних виданнях та засобах масової інформації.

Об’єктом дослідження є процес розвитку ринку праці України в умовах ринкових трансформацій.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади та прикладні проблеми безробіття в Причорноморському економічному регіоні.

1. Сучасний стан безробіття Причорноморського економічного регіону

Причорноморський соціально-економічний район займає південну, причорноморську частину України. До його складу входять АР Крим, Одеська, Миколаївська та Херсонська області. Його площа 113 тис. км2 (18,7% площі України), населення – 6,9 млн. осіб (14% населення України). За адміністративно-територіальним поділом до складу району входить 77 районів, 54 міста, 137 смт та 1223 села.

У районі розвинене машинобудування, рекреаційний комплекс, багатогалузева харчова промисловість, високотоварне сільське господарство з високою часткою зернових посівів, садів, виноградників, тютюну та ефіроолійних культур. На район припадає 28% виробництва ковальсько-пресового устаткування України, 39% консерв, 16% хімічних добрив. Тут сконцентровано до 90% виробництва вин. Значним є вклад регіону у виробництво морських та річкових суден, кукурудзозбиральних комбайнів, тракторних плугів, металорізальних верстатів, електродвигунів.

Загальна чисельність населення району складає 6,9 млн. осіб (1.01.2002р.). Пересічна щільність населення складає 63 осіб/км2 , що є меншим від пересічноукраїнського і пов’язано з значною остепненністю території; сюди слід додати також неоднаковий ступінь господарської освоєності території та історичне минуле краю.

Причорноморський регіон має низькі темпи природного приросту населення. Зниження цих темпів спостерігається з середини 70-х років і пояснюється зменшенням показників народжуваності і зростанням смертності населення. Це підтверджують такі дані.

Коефіцієнт народжуваності в регіоні коливається від 8,4 о/оо в Херсонській області до 7,0 о/оо в АР Крим. Коефіцієнт смертності є відносно незначним, у порівняні з іншими регіонами України і складає в середньому 14,1 о/оо. природній приріст від’ємний і становить 6,3 о/оо (найнижчим він є в Миколаївській області – — 6,9 о/оо). Однією з ключових причин скорочення кількості населення є досить високою є частка людей старшого віку.

Співвідношення між жінками і чоловіками в різних вікових групах відображає статево-вікова структура населення. Загалом в районі частка осіб до працездатного віку складає 1,4 мл. Осіб (20,1% від загально районного показника), працездатного населення налічується 3,4 млн. осіб (58,3%), після працездатного – 1,6 млн. осіб (21,6%). Співвідношення чоловіків та жінок – 46,7% до 53,3%.

Причорноморський соціально-економічний район відноситься до багатонаціональних. Частка українців – 52,5%, росіян – 37%, кримських татар – 2%; також проживають болгари. Євреї, гагаузи, молдавани, білоруси, караїми та ін.

За даними на 1 січня 2010р., міське населення району становить 4,4 млн. осіб (64,3% населення району), сільське – 2,5 млн. осіб (35,7%). Міське населення проживає в 54 містах та 140 селищах міського типу. Серед них були 44 малих та середніх міста (до 100 тис. осіб), 2 великих (від 100 до 250 тис осі, — Керч, Євпаторія), 4 надвеликих (від 250 тис до 1 млн. осіб, — Миколаїв, Севастополь, Херсон і Сімферополь) і одне найбільше (понад 1 млн. чол. – Одеса). Рівень урбанізованості складає 64%.

У галузях суспільного виробництва зайнято 3,2 млн. осіб, з яких 25,6 – у промисловості, 33,2% – в сільському господарстві, 28% – у невиробничій сфері. З розвитком індивідуальної та кооперативної форм господарювання, новими формами організації праці пов’язано безробіття, хоч офіційний його рівень в районі є одним з найнижчих в Україні – 10,3%.

У січні–серпні 2013р. середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника підприємств, установ та організацій (з кількістю працюючих 10 осіб і більше) в Херсонській області становила 2430 грн., що у 2,1 раза вище рівня мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму на одну працездатну особу (1147 грн.). У січні–серпні порівняно з відповідним періодом минулого року розмір заробітної плати збільшився на 9,5%.

Індекс реальної заробітної плати у серпні 2013р. порівняно з липнем 2013р. становив 96,4%, відносно серпня 2012р. – 110%. За січень–серпень 2013р. по відношенню до відповідного періоду попереднього року показник становив 110,6%.

Загальна сума заборгованості з виплати заробітної плати за січень–серпень 2013р. зменшилася на 12,3%, або на 2,1 млн.грн. Обсяг невиплаченої заробітної плати на 1 вересня 2013р. становив 15,2 млн.грн., або 3,2% фонду оплати праці, нарахованого за серпень 2013р.

У січні–вересні 2013р. субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначено 15,5 тис. сімей. Загальна сума призначених субсидій за цей період склала 603,5 тис.грн. Середня сума призначеної субсидії на одну сім’ю у вересні 2013р. становила 12,6 грн. У вересні 2013р. 14 тис. сімей отримували субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на суму 233,4 тис.грн.

У січні–вересні 2013р. 12,4 тис. сімей було призначено субсидії для відшкодування витрат на придбання скрапленого газу та твердого палива готівкою. Загальна сума призначених субсидій за цей період склала 11,9 млн.грн. Середня сума призначеної субсидії на одну сім’ю у вересні 2013р. становила 931 грн. У січні–вересні 2013р. 9,3 тис. сімей отримали субсидії готівкою на суму 9,1 млн.грн.

За адміністративними даними державної служби зайнятості в Херсонській області кількість зареєстрованих безробітних впродовж вересня 2013р. збільшилась на 2,4% і на кінець місяця становила 8,5 тис. осіб., із них  жінки складали 55,6%, молодь у віці до 35 років – 39,4%. Допомогу по безробіттю отримували 77,3% осіб, які мали статус безробітного.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по області за вересень п.р. не змінився і на кінець місяця становив 1,3% населення працездатного віку. У сільській місцевості зазначений показник становив 1,1%, у міських поселеннях– 1,4%.

За сприяння державної служби зайнятості у вересні 2013р. було працевлаштовано 1,3 тис. осіб, що на 3,4% більше, ніж у серпні п.р. Серед працевлаштованих у вересні безробітних 55,5% становили жінки, 46,8% – молодь у віці до 35 років.

Частка працевлаштованих порівняно з серпнем п.р. зросла на 0,5 в.п. і у вересні становила 12% громадян, які мали статус зареєстрованого безробітного в цьому місяці. Найбільший рівень зазначеного показника спостерігався в Голопристанському районі (22,8%), найменший – у Новотроїцькому (5,8%).

Середньооблікова кількість безробітних в Херсонській області, які отримували допомогу по безробіттю впродовж вересня 2013р., становила 7,7 тис. осіб. Середній розмір  допомоги  по  безробіттю  становив 991 грн., що дорівнює 86,4% законодавчо визначеного розміру мінімальної заробітної плати (1147 грн.).

Середньооблікова кількість штатних працівників підприємств, установ та організацій області у серпні 2013р. становила 487,6 тис. осіб, що на 0,3% менше, ніж у попередньому місяці.

Рівень завантаження працівників в Одеській області у серпні 2013р. відповідно до встановленої тривалості робочого часу в цілому по економіці становив 98,4% середньооблікової кількості штатних працівників. Серед видів економічної діяльності найнижчим цей показник був на підприємствах пов’язаних з поштовою та кур’єрською діяльністю (79,8%).

За даними вибіркового обстеження населення (домогосподарств) з питань економічної активності за І півріччя 2013р. середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років становила 1127,3 тис. осіб, з яких 1063,9 тис. були зайняті економічною діяльністю, а решта (63,4 тис.) – безробітні, які не мали роботи, але активно її шукали як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості. Рівень зайнятості населення становив: у віці 15–70 років – 59,6%, а в працездатному віці – 66,6%. Рівень безробіття (за методологією МОП) серед економічно активного населення віком 15–70 років становив 5,6%, а працездатного віку – 6,0%.

За даними Одеського обласного центру зайнятості протягом січня–вересня 2013р. мали статус безробітного 41,5 тис. осіб. Із зазначеної кількості у вересні 2013р. зареєстровано 2,2 тис. безробітних, із них 60,2% становили жінки, 51,6% – молодь у віці до 35 років.

Станом на кінець вересня 2013р. на обліку у державній службі зайнятості перебувало 9,8 тис. безробітних, з них отримували допомогу по безробіттю 7,1 тис. осіб.

Рівень зареєстрованого безробіття в цілому по Одеській області на кінець вересня 2013р. становив 0,7%, що на 0,1 в.п. менше попереднього місяця. Рівень зареєстрованого безробіття у сільській місцевості на зазначену дату становив 0,8% сільського населення у працездатному віці, а серед міського населення – 0,6%.

Зменшення обсягів зареєстрованого безробіття у вересні 2013р. спостерігалося в багатьох районах області.

За повідомленнями підприємств, установ та організацій, кількість вільних робочих місць (вакантних посад) на кінець вересня становила 3,1 тис., що на 2,7% менше, ніж у попередньому місяці п.р.

Навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на кінець вересня 2013р. становило 3 особи. По області навантаження зареєстрованих безробітних на одне вільне робоче місце (вакантну посаду) на кінець вересня 2013р. коливалося від 1 особи у містах Южне, Теплодар та Біляївському, Комінтернівському, Овідіопольському, Ширяївському районах до 39 осіб у Роздільнянському районі.

За професійними групами найбільшим попитом на кінець вересня користувалися робітники професії яких передбачають високий рівень знань у галузі фізичних, математичних, технічних, біологічних, агрономічних, медичних, гуманітарних наук (33,0% від загальної кількості заявлених вакансій), а найменший – на кваліфікованих робітників сільського та лісового господарств, риборозведення та рибальства (1,0%).

За сприянням державної служби зайнятості у вересні 2013р. працевлаштовано 1,5 тис. осіб, які мали статус безробітного або 12,1% від їх загальної кількості. Серед працевлаштованих більше половини (56,5%) становили жінки та молодь у віці до 35 років – 50,5%. Найбільша частка працевлаштованих серед осіб, які мали статус безробітного спостерігалася у містах Теплодар (30,5%), Южне (24,3%) та Комінтернівському районі (24,2%), найменша – у Саратському районі (3,5%).

Таблиця 1.1. Динаміка кількості зареєстрованих безробітних за причинами незайнятості

	Всього	У тому числі
		особи, які не були зайняті до 1 року	у т.ч. за причинами незайнятості				особи, які не були зайняті з різних причин більше 1 року
			вивільнені у зв’язку зі змінами в організації виробництва та військовослужбовці, звільнені за скороченням чисельності або штату без права на пенсію	звільнені за власним бажанням	випускники навчальних закладів	не зайняті з інших причин
2000	26222	20642	4194	7095	1209	8144	5580
2001	27820	20273	3729	5947	1492	9105	7547
2002	42148	26481	3626	7798	1572	13485	15667
2003	41060	27213	3845	6493	1333	15542	13847
2004	40758	28781	3581	5981	1190	18029	11977
2005	35453	25900	2473	4833	1051	17543	9553
2006	28708	21807	1810	3661	729	15607	6901
2007	20904	16625	1255	2658	419	12293	4279
2008	26069	20936	942	3435	672	15887	5133
2009	16880	14498	1573	2270	598	10057	2382
2010	19397	15870	1054	2676	863	11277	3527
2011	20506	17283	1529	2426	608	12720	3223
2012	18722	15974	1164	2059	429	12322	2748

Середньооблікова кількість безробітних, які отримували допомогу по безробіттю із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття впродовж вересня 2013р. становила 8077 осіб. Середній розмір допомоги по безробіттю становив 1224 грн., що дорівнює 106,7% законодавчо встановленого у цьому місяці рівня мінімальної заробітної плати (1147 грн.).

Попит та пропозиція робочої сили в Причорноморському районі у 2013 році (на кінець звітного періоду, осіб)

	Кількість зареєстрованих безробітних	Потреба підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць  (вакантних посад)	Навантаження на одне вільне робоче місце (вакантну посаду)
Січень	21402	1199	18
Лютий	22083	1728	13
Березень	20457	1824	11
Квітень	18680	1684	11
Травень	17000	1680	10
Червень	15187	1699	9
Липень	14888	1675	9
Серпень	14389	1921	7
Вересень	14367	1846	8
Жовтень	13435	1613	8
Листопад
Грудень

 Працевлаштування зареєстрованих безробітних у 2013 році

	Працевлаштовано зареєстрованих безробітних за місяць
	осіб	у % до кількості громадян, які мали статус безробітного впродовж місяця
Січень	585	2,5
Лютий	846	3,5
Березень	2223	9,3
Квітень	2865	12,4
Травень	2082	10,1
Червень	2292	11,9
Липень	1259	7,1
Серпень	1132	6,7
Вересень	1209	7,1
Жовтень	1931	10,8
Листопад
Грудень

В Миколаївській області за даними державної служби зайнятості, кількість зареєстрованих безробітних за місяць зменшилась на 0,2% і на кінець вересня 2013р. становила 14367 осіб. Допомогу по безробіттю отримували 70,6% осіб, які мали статус безробітного.

Із загальної кількості безробітних більше половини становили жінки (55,7%).

У цілому по області рівень зареєстрованого безробіття за місяць не змінився і на кінець вересня 2013р. становив 2% середньорічної кількості населення працездатного віку. Серед населення сільської місцевості значення цього показника за місяць скоротилось на 0,1 в.п. і становило 2,3%, серед населення міських поселень рівень зареєстрованого безробіття не змінився і склав 1,8%.

2. Головні аспекти формування безробіття

Регіональне безробіття обумовлене переважно концентрацією в окремих територіальних одиницях таких галузей економіки, для яких характерне найбільше скорочення потреби в робочій силі.

Серед зайнятого населення віком 15-70 років, кожен п’ятий працівник був зайнятий у сільському господарстві або промисловості, шостий – в торгівлі.

Збільшення кількості зайнятих впродовж 2008р. відбулося у будівництві (на 14,9%), фінансовій діяльності (на 12,2%), торгівлі (на 6,9%). Водночас зменшення обсягів зайнятості було зафіксоване у сільському господарстві, державному управлінні, діяльності домашніх господарств.

Безробіття вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого — великим суспільним лихом. Усі країни докладають багато зусиль до подолання безробіття, але жодній ще не вдалося ліквідувати його повністю. Навіть у таких країнах з розвиненою соціальне орієнтованою економікою, як Японія, Німеччина, США та інших, кількість безробітних, за різними даними, досягала не менше 2,0 — 3,0 % загальної кількості працездатних. Узагалі ж експерти Міжнародної організації праці вважають, що в на­ступні роки в середньому в світі безробіття становитиме близько 10 % і повністю ліквідувати його не зможе жодна країна.

Тому останнім часом повну зайнятість визначають як зайнятість, за якої оплачувану роботу мають менш як 100% працездатних. Інакше кажучи, в разі повної зайнятості рівень безробіття дорівнює сумі рівнів фрикційного та структурного безробіття. Такий рівень безробіття називають нормальним, або природним.

Спробу математичними розрахунками визначити рух рівня без­робіття й зайнятості залежно від відхилення фактично виробленого валового національного продукту від потенційного зробив амери­канський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, згідно з яким що­річний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два відсоткових пункти приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один відсотковий пункт. Аналогічно, кожне додат­кове скорочення темпів приросту ВНП на два відсоткових пункти спричинює зростання норми безробіття на один процентний пункт [1, с. 415].

Закон Оукена дає змогу визначити рівень нормального безро­біття, що, як встановлено, підвищується внаслідок розвитку ринко­вої економіки. Так, для 60-х років природний рівень безробіття в США визначався в 4 %, а для 80-х — 6 — 7 % [1, с. 415]. В інших країнах він може бути ниж­чим через менші масштаби і мобільність ринку праці.

Із закону Оукена випливає, що, по-перше, певний приріст ВНП потрібний для того, щоб не дати збільшитись нормі безробіття. Чи­сельність робочої сили кожного року зростає, а її використання стає при цьому більш продуктивним. З цих причин від 2,5 до 3 % що­річного приросту реального ВНП має спрямовуватися на створення нових робочих місць, здатних стримувати безробіття на колишньо­му рівні. По-друге, більш швидкий приріст ВНП скорочує безро­біття, тоді як відносне падіння темпів зростання збільшує кількість безробітних. Якщо темпи приросту ВНП збільшуються, наприклад, з 3 до 5 %, чисельність безробітних знижується приблизно на один відсотковий пункт [1, с. 416].

Зважаючи на те, що економічні, моральні й соціальні втрати від безробіття величезні, уряди всіх країн докладають зусиль, щоб до­сягти зниження рівня безробіття нижче природного, або нормально­го. Тому вводиться ще одне поняття «оптимального безробіття», що означає безробіття, рівень якого нижче природного. Досвід ряду країн свідчить, що в міру зниження рівня безробіття нижче природно­го випуск продукції значно збільшується понад потенційний. Але, як не парадоксально, досягнення оптимального рівня безробіття не за­безпечує максимального рівня добробуту населення. Це відбувається внаслідок дії законів ринкової економіки: існує тісна залежність за­робітної плати й цін на споживчі товари від розмірів безробіття.

Відповідно до законів ринку за інших рівних умов зростання по­питу на будь-який товар, включаючи робочі місця й робочу силу, збільшує його ціну. Якщо збільшується попит на робочу силу, зменшується безробіття, а отже, збільшується заробітна плата. У цьому разі платоспроможний попит населення на споживчі товари зростатиме. Однак, за тими самими законами, ціни на споживчі то­вари зростатимуть ще швидше, знецінюючи в такий спосіб грошові доходи населення, тобто призводячи до інфляції. Отже, ринкова економіка змушена постійно шукати відповідь на запитання: зро­стання інфляції або зростання безробіття ?

Зважаючи на те, що ринок робочої сили передбачає наявність певної кон’юнктури зіткнення попиту та пропозиції, зазначимо три типи кон’юнктури: дефіцит кадрів, повна зайнятість і безробіття. Показниками кон’юнктури на ринку праці є рівень безробіття та рівень незайнятості населення. Як свідчить світовий досвід, точно ви­міряти рівень безробіття ніколи не вдавалося. Причин тут може бути декілька. Розглянемо деякі з них.

Часткова зайнятість. В офіційній статистиці всі зайняті непов­ний робочий день належать до категорії повністю зайнятих. Це за­нижує рівень безробіття тим більше, чим більше людей працюють
за цим робочим графіком. Фактично такі люди частково зайняті, а
частково — безробітні.

Особи, які втратили надію на працю. Офіційна статистика
вважає безробітними тих, хто активно шукає роботу. Але є багато
людей, які марно шукали роботу протягом деякого часу, а потім
втратили надію і вже не шукають її. Ці люди офіційно не вважають­
ся безробітними, що занижує рівень безробіття.

Неправдива інформація. Інколи люди, які говорять, що актив­но шукають роботу, насправді працювати не хочуть. Заявивши про
бажання знайти роботу, вони деякий час отримують допомогу по
безробіттю і вважаються безробітними, що збільшує рівень безробіття. Тіньова економіка може також збільшувати рівень безробіття,
тому що можливо, що людина, яка займається підпільним бізнесом,
назве себе безробітним [1, с. 419].

Найбільшою залишається потреба підприємств у кваліфікованих робітниках з інструментом (22,0% від загальної кількості вільних робочих місць на кінець 2008р.), робітниках з обслуговування, експлуатації та контролювання за роботою технологічного устаткування, складання устаткування та машин (15,8%) і працівниках найпростіших професій у сфері торгівлі, послуг, промисловості, будівництва та транспорту (15,0%).

В усіх регіонах країни, крім Автономної Республіки Крим, Тернопільської, Херсонської та Чернівецької областей у 2011 р. порівняно з 2010 р. спостерігалось зниження рівня працевлаштування населення[8, c. 3].

3. Причини та чинники безробіття

Безробіття — це соціально-економічне явище, за якого частина працездатного населення не може знайти роботу, стає відносно надлишковою. На жаль, явище безробіття не оминуло України, і ми це добре відчуваємо в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності та економічний спад в цілому.

На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість

всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси постійна боротьба племен за територію [5].

Безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо як явище, що засвідчує порушення рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, як буде показано далі, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також вважати своєрідною нормою. Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи. Перш за все наявність безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції. По-друге, безробіття — це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції. Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний факт, можна висловити припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем.

Повна зайнятість і природне безробіття. Ознакою існування повної зайнятості є рівновага на ринку праці, тобто тотожність попиту на робочу силу її пропозиції. За таких умов кількість тих, хто шукає роботу, дорівнює кількості вільних робочих місць. Але рівновага на ринку праці не зводить безробіття до нуля, а передбачає існування фрикційного і структурного безробіття. Такі види безробіття викликаються не дефіцитом робочих місць, а втратами часу, пов’язаними з їх зміною.

Отже, повна зайнятість не ототожнюється з нульовим безробіттям, а охоплює фрикційне та структурне безробіття. Вважається, що наявність цих двох видів безробіття є природною потребою економіки, оскільки їх існування — необхідна умова для пристосування ринку праці до змін, які постійно відбуваються в економіці. Тому фрикційне і структурне безробіття інтегруються в категорію “природне безробіття”, яку ввів у науковий обіг американський економіст Мілтон Фрідман у 1968 р [1].

Природне безробіття — це такий рівень безробіття, який забезпечується в умовах рівноваги на ринку праці і слугує індикатором повної зайнятості. Для аналізу рівня зайнятості фактичне безробіття порівнюється з природним безробіттям. Якщо фактичне безробіття відповідає природному рівню, то це означає, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості: працюють усі, хто може і хоче працювати, а не працюють ті, хто не може або не хоче працювати. Якщо фактичне безробіття перевищує природне, то це свідчить про те, що в економіці має місце неповна зайнятість, викликана дефіцитом робочих місць. В умовах неповної зайнятості попит на працю менше за її пропозицію, що породжує циклічне безробіття.

Нерівновага на ринку праці може виникати і в умовах, коли попит на працю перевищує її пропозицію. У разі надлишку попиту на ринку праці кількість тих, хто шукає роботу менша за кількість вільних робочих місць. За цих умов виникає надмірна зайнятість і тому фактичне безробіття нижче за природне. Проте така ситуація трапляється рідко: лише за економічного буму або екстремальних умов, які спричиняють надмірне використання трудових ресурсів.

Коли в економіці спостерігається повна зайнятість, а фактичне безробіття дорівнює природному, наявні виробничі ресурси використовуються на повну потужність. За таких умов економіка виробляє потенційний ВВП. За своїм визначенням потенційний ВВП — це такий обсяг реального ВВП, який економіка виробляє в умовах повної зайнятості та природного рівня безробіття [2].

Отже, природне безробіття є не лише показником повної зайнятості, а й чинником кількісної визначеності потенційного ВВП. Тому обчислення природного рівня безробіття має велике аналітичне значення. Але, незважаючи на це, серед економістів не існує єдиного підходу до способів вимірювання природного рівня безробіття.

Найпростіший спосіб вимірювання природного рівня безробіття полягає в його обчисленні як середньорічного рівня безробіття за тривалий період. Такий спосіб спирається на положення, згідно з яким середній рівень фактичного безробіття за великі проміжки часу згладжує його циклічні коливання навколо природного рівня. Це означає, що природний рівень безробіття є довгостроковим рівноважним рівнем безробіття, до якого постійно тяжіє ринок праці.

Розрізняють такі форми безробіття [3]:

а) фрикційне(добровільне);

б) структурне;

в) циклічне;

г) сезонне ;

д) приховане.

Фрикційне безробіття виникає тоді, коли частина людей добровільно змінює місце роботи, частина шукає нову роботу через звільнення, частина тимчасово втратила сезонну роботу, а частина, особливо молодь, вперше шукає роботу. Фрикційне безробіття вважається неминучим і деякою мірою бажаним, оскільки частина працівників тимчасово втративши роботу, переходить з низькооплачуваної, малопродуктивної роботи на вище оплачувану і продуктивну. Це означає більші доходи для робітників і раціональний розподіл трудових ресурсів, а отже і більший реальний обсяг національного продукту. Фрикційне безробіття, яке ще називають безробіттям руху, пов’язане з тим, що встановлення рівноваги між пропозицією робочої сили і попитом на неї потребує певного часу, зокрема на пошук робочого місця, яке відповідає вимогам безробітного та його кваліфікації. І чим більше розрізняються вакантні робочі місця за своїми умовами, платнею тощо, тим більше різноманітних варіантів вибору постає перед пошукувачем роботи і тим більшим (за інших рівних умов) буде термін пошуку [4].

Головною ознакою фрикційного безробіття є його короткостроковість: за звичай тривалість фрикційного безробіття не перевищує 4-5 тижнів. В США, наприклад, наприкінці 80-х років при загальному рівні безробіття 5,5-6,5% (біля 7 млн. осіб) приблизно половина була без роботи менше 5 тижнів. В Україні фрикційне безробіття відіграє відносно незначну роль у формуванні загальних масштабів незайнятості. Тільки 2,6% безробітних (за методологією МОП) мали перерву в роботі менше 1 місяця. Істотно відрізняються тільки особи до 20 років — частка тих, хто має перерву в роботі до 1 місяця. Частка безробітних до 1 місяця є дещо вищою серед жінок, оскільки вони, як правило, мають менші вимоги до оплати праці, престижності тощо і відповідно скоріше погоджуються на запропоноване робоче місце. Високий рівень фрикційного безробіття, як правило, не призводить до зубожіння охоплених ним і відповідно до суттєвої соціальної напруги в суспільстві, не викликає необхідності змінювати звичний спосіб життя. Перш за все, фрикційне безробіття відбиває як швидкі зрушення в попиті на робочу силу (насамперед, якісні), так і в її пропозиції, тобто, є ознакою динамічності ринку праці [5].

4. Вплив безробіття на соціально-економічне життя

Зайнятість є невід’ємним і ключовим елементом відтворення сукупної робочої сили, працездатного населення. Це тому, що без зайнятості працездатне населення — суб’єктивна продуктивна сила — не функціонує як фактор виробництва, не створює той продукт, який іде на відтворення робочої сили. Зайнята людина праці є одночасно складовою продуктивних сил і носієм усієї системи економічних відносин. Функціонуюча робоча сила забезпечує матеріальні умови життєдіяльності людини, її всебічний розвиток.

Можна запропонувати розгорнуту класифікацію найбільш значимих, на мій погляд, соціальних і економічних наслідків безробіття, розглянутих з погляду негативного й позитивного впливу на систему.

І. Соціальні наслідки безробіття

Негативні

1. Загострення криміногенної ситуації.
2. Посилення соціальної напруженості.
3. Ріст кількості фізичних і щиросердечних захворювань.
4. Збільшення соціальної диференціації.
5. Зниження трудової активності.

Позитивні

1. Підвищення соціальної цінності робочого місця.
2. Збільшення особистого вільного часу.
3. Зростання волі вибору місця роботи.
4. Збільшення соціальної значимості й цінності праці.

ІІ. Економічні наслідки безробіття

Негативні

1. Знецінювання наслідків навчання.
2. Скорочення виробництва.
3. Витрати на допомогу безробітним.
4. Втрата кваліфікації.
5. Зниження життєвого рівня.
6. Недовироблення національного доходу.
7. Зниження податкових надходжень.

Позитивні

1. Створення резерву робочої сили для структурної перебудови економіки.
2. Конкуренція між працівниками як стимул до розвитку здатностей до праці.
3. Перерва в зайнятості для перенавчання й підвищення рівня утворення.
4. Стимулювання росту інтенсивності й продуктивності праці.

Безробіття — небезпечне й у політичних відносинах явище. На хвилі масового безробіття виникли самі реакційні в історії людства політичні режими (прикладом може служити прихід до влади Гітлера в Німеччині й Піночета в Чилі).

Серйозність економічних, соціальних і політичних наслідків безробіття служить підставою для включення в число основних макроекономічних функцій держави політики регулювання ранка праці й стабілізації зайнятості.

Безробіття в механізмі відтворення робочої сили — це не тільки економічне лихо, воно завдає людям великих соціально-психологічних збитків.

Втрата роботи істотно знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально-психологічної травми внаслідок відчуження від виробництва. За період безробіття знижується кваліфікація, втрачається самоповага, формується почуття самотності та непотрібності. Погіршується фізичний і психологічний стан людини. Невипадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3—5 % ВВП. Особливу роль у цьому відіграє держава. Її діяльність здійснюється за такими напрямами: а) регулювання рівня й тривалості безробіття і б) соціальний захист безробітних.

Зниженню безробіття сприяє:

— економічна політика, спрямована на підтримання стійкого розвитку суспільного виробництва, стримування інфляції та підтримання сукупного попиту;

— збільшення тривалості навчання пересічного громадянина;

— посилення гнучкості заробітної плати;

— державна політика, спрямована на захист і підтримку вітчизняного виробництва та вітчизняного ринку;

— орієнтація на виробництво високоякісної продукції, яка б користувалась підвищеним попитом як на внутрішньому, так і на світовому ринку;

— створення умов для функціонування нетрадиційних видів зайнятості та їх підтримка;

— розвиток розгалуженої системи державної служби зайнятості; професійної орієнтації і масштабної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів у всіх містах і містечках країни.

Таким чином, безробіття — закономірний елемент відносин зайнятості і відтворення робочої сили в ринковій економіці.

Незайнята робоча сила означає недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості)

Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.

Під час тривалого безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко.

Безробіття веде до прямого занепаду раніше досягнутого рівня життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.

Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.

Безробіття – це щось більше, ніж економічне нещастя, це також і соціальна катастрофа. Незважаючи на об’єктивний характер безробіття, соціально-економічні втрати, що вона породжує, очевидні.

По-перше, не виробляється якась частина товарів і послуг, що могли б бути зроблені, якби людина працювала.

По-друге, знижуються податкові надходження: працюючий одержує доход (заробітну плату), що обкладається податком.

По-третє, знижується рівень життя родини безробітного, тому що допомога по безробіттю менше, ніж заробітна плата.

По-четверте, погіршується психологічний стан безробітного, стають частими конфлікти в родині і т.д.

У більшості розвинених країн державне регулювання зайнятості і допомоги безробітним включає підготовку і перепідготовку робочої сили, створення додаткових робочих місць, сприяння найманню, виплату допомоги по безробіттю, страхування безробіття.

Рівень і масштаби безробіття — один з найважливіших показників стану економіки. У 1980-90-х роках рівень безробіття у розвинених країнах -6-8% усієї робочої сили.

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям.

Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття.

Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати.

Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, — наочний тому приклад[16, c. 23-24].

Для суспільства небезпечним є не саме безробіття, а відсутність механізму його регулювання, надійного захисту безробітних.

Загроза безробіття в умовах України пов’язана не з кризою над виробництва, вичерпанням місткості ринку, як у західному світі, а з сучасною кризою недовиробництва, неузгодженістю процесів вивільнення, перерозподілу та працевлаштування робітників, тобто з глибокими деформаціями, що мали місце в попередній економічній системі, та наступною економічною політикою.

Західні економічні школи дотримуються різних поглядів на суть та причини безробіття. Так, класичний аналіз не вбачає у безробітті серйозної економічної проблеми, оскільки причиною його вважає надто високу заробітну плату, а в умовах вільного ринку такий стан довго зберігатися не може. Дійовим заходом проти безробіття вважається зниження заробітної плати до рівня економічної рівноваги.

Безробіття характеризується двома основними показниками:  рівнем і тривалістю.

Особливо негативні наслідки безробіття в країнах перехідної доринкової економіки. Це пояснюється тим, що система матеріальної підтримки тут знаходиться в стані формування, а тому недостатньо ефективна; нестача фінансових ресурсів не дає змогу підтримувати допомогу з безробіття на більш-менш придатному рівні.

У Причорноморському регіоні спостерігається від’ємний приріст населення. За останні роки в жодній із областей, що входять до складу економічного регіону, не спостерігалось природного приросту населення.

Трудові ресурси в регіоні, які зайняті в суспільно-корисній праці, становлять 67,5 % від їх загальної кількості. У регіоні високе безробіття (близько 100,0 тис. чол.).

В цілому безробіття, як економічне і соціальне явище ринкової економіки,  є  виявом  відносного перенаселення,  появою  відносно зайвих  людей. Проте це не абсолютне перенаселення, а  тільки  відносно  потреб  у  робочій силі для прибуткового  ведення  підприємницького господарства.

Висновок

На основі проведеного дослідження ми зробити такі висновки:

—         зайнятість населення є найважливішою характеристикою ринку праці;

—         питання ефективної зайнятості населення є особливо актуальним в умовах нестабільної економіки;

—         до основних причини безробіття в Україні можна віднести: міграцію робочої сили, спад економіки і відповідне скорочення сукупного попиту на робочу силу;

—         важкі умови праці; нерегулярну чи взагалі відсутню виплату заробітної плати. На нашу думку, необхідним є: якісно змінити діючий соціально-економічний курс, переглянути пріоритети соціально-економічної політики, щоб основою зробити людину з її інтересами. Тільки така політика може стати основою для консолідації суспільства, для виходу з кризової ситуації з якомога меншими втратами. Вирішення короткотривалих проблем повинно враховувати можливості досягнення стратегічних цілей.

В умовах кризи та посткризової ситуації головна ціль державної політики повинна полягати в забезпеченні гарантованого прожиткового мінімуму.

Отже, безробіття – це складне соціально-економічне явище, за якого люди, що хочуть і можуть працювати, не можуть знайти відповідну роботу внаслідок нездатності суспільства в силу як об’єктивних, так і суб’єктивних причин створити умови для раціонального застосування здібностей і таланту людей. Такими причинами виступають техніко-технологічні, організаційно-виробничі, соціально-економічні та інші фактори розвитку економіки.

Аналіз факторів безробіття дозволив удосконалити та поглибити класифікацію видів безробіття та його форм. В основу класифікації видів безробіття покладено соціально-економічні причини, які його викликають. В зв’язку з цим слід розрізняти такі види безробіття: економічне, інституційне, фрикційне та структурне. В економічному та структурному безробітті автор виокремлює інші різновиди, які об’єднані однією причиною їх виникнення. В роботі доведено, що кожен із перелічених видів безробіття може приймати різні форми, які автор пропонує класифікувати за рівнем безробіття, тривалістю, відкритістю, віком, статтю.

За чисельністю населення Причорноморський економічний регіон є одним із найбільших. Станом на 1 січня 2005 р. тут проживало 7132,3 тис. чол. наявного населення, або 15,2 % від його чисельності в Україні. Головними тенденціями розвитку людського потенціалу є зменшення чисельності населення (на 653,9 тис. чол. порівняно з 1990 р. і на 348,3 тис. чол. порівняно з 2001 р.) і зростання частки міського населення. Найбільша концентрація міського населення — в АР Крим, найменша-у Херсонській області.

Масове безробіття, на жаль, стає суворою реальністю. Кількість тих, хто вже втратив роботу, перевищила найпесимістичніші офіційні прогнози минулого року. Якщо невпинне скорочення робочих місць відбуватиметься такими темпами й надалі, країна матиме всі шанси перетворитися на майже «комуністичне» безкласове суспільство.

У Причорноморському регіоні спостерігається від’ємний приріст населення. За останні роки в жодній із областей, що входять до складу економічного регіону, не спостерігалось природного приросту населення.

Трудові ресурси в регіоні, які зайняті в суспільно-корисній праці, становлять 67,5 % від їх загальної кількості. У регіоні високе безробіття (близько 100,0 тис. чол.).

Дуже важливе питання, яке необхідно вирішити на загальнодержавному рівні, — це репатріація народів Криму, проблеми фінансування, надання під забудову і організації господарської діяльності земельних ділянок, організація робочих місць, будівництво житла, соціальна підтримка

Основні напрями політики боротьби з безробіттям: оптимізація зайнятості, розвиток підприємництва, сприяння посиленню здатності працівників до адаптації, забезпечення рівних можливостей на ринку праці. Держава повинна активно висувати та реалізовувати програми політики покращення зайнятості. Зокрема, здійснювати якісну професійну підготовку, надавати дотації підприємцям, які беруть на себе зобов’язання підтримувати обумовлений рівень зайнятості, надавати консультаційну допомогу безробітним, створити сприятливі умови для бажаючих.

Список використаної літератури

1. Євсєєнко О. Деякі аспекти статистичного аналізу зайнятості та безробіття на ринку праці України // Економіст. — 2005. — № 9.- С.37-39
2. Зелінська Я. Соціально-психологічна поведінка особистості в умовах безробіття // Соціальна психологія. — 2010. — № 2. — С. 78-84
3. Козюк В.В. Вплив відкритості економіки на характер зв’язку між інфляцією та безробіттям // Фінанси України. — 2007. — № 12.- С.17-26
4. Кротова, Ольга. Що очікує ринок праці?: Володимир Галицький: Україна сьогодні за рівнем безробіття фактично повернулася до показників 2003-2004 років // День. — 2010. — 11 березня. —  С. 6
5. Макаренко О. Психологічні особливості в умовах тривалого безробіття / Олександр Макаренко, Марія Голубєва, Сергій Кравчук // Соціальна психологія. — 2007. — № 2. — С. 71-79
6. Мала І. Л. Безробіття як наслідок порушення макрорівноваги [Текст] / І. Л. Мала // Економіка в школах України. — 2011. — № 5. — С. 17-22
7. Миколюк О. Ринок праці… завмер: Рівень безробіття в Україні — 8,8%, оптимально — 4-5% // День. — 2010. — 30 квітня. — С. 7
8. Нікіфоров П.О. Фінансово-економічні аспекти розвитку ринку праці та боротьби з безробіттям // Фінанси України. — 2008. — № 10.- С.22-30
9. Покрищук В. Особливості впливу довготривалого безробіття на психологічний стан молодої людини / В. Покрищук, Л. Башук // Україна: аспекти праці. — 2008. — № 7. — С. 3-6
10. Порядок призначення і виплати допомоги по безробіттю // Соціальний захист. — 2009. — № 11. — С. 33-35
11. Решетова, Ольга. Безробіття: загроза чи фантом / Ольга Решетова // День. — 2008. — 12 листопада. — С. 1,2
12. Семенко Л. Умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю // Юридичний Вісник України. — 2011. — № 25. — С. 14
13. Сомов М. Від ситуативного регулювання ринку праці — до профілактики безробіття // Соціальний захист. — 2010. — № 12. — С. 15-17
14. Трофанова Т.Г. Безробіття як фактор нівелювання економічних та суспільно-виробничих відносин (підводні течії епохи безробіття) [Текст] / Т.Г. Трофанова // Економіка. Фінанси. Право. — 2006. — № 5. — С. 31-34
15. Ульяницька О.В. Проблеми безробіття і трудова еміграція українців // Актуальні проблеми економіки. — 2005. — № 8. —  С. 167 — 172
16. Черниш Т. Сутність та особливості довготривалого безробіття в Україні // Україна: аспекти праці. — 2006. — № 3. — С. 8-12
17. Юровська В. Становлення і розвиток загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття // Право України. — 2004. — № 10.- С.37-41
18. Якуба К. І. Безробіття селян: економічний і соціальний аспект [Текст] / К. І. Якуба // Економіка АПК. — 2010. — № 6.- С.107-112
19. Головне управління статистики у Миколаївській області — http://www.mk.ukrstat.gov.ua/
20. Головне управління статистики у Одеській області — http://www.od.ukrstat.gov.ua/
21. Головне управління статистики в АРК — http://www.sf.ukrstat.gov.ua/index.htm