Нормування оборотних засобів полягає в розробці норм по видах товарно-матеріальних цінностей і витрат, а також заходів, що сприяють підвищенню ефективності використання оборотних засобів.

Для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції підприємства користуються типовими чи власними нормами оборотних засобів по видах товарно-матеріальних цінностей і витрат, виражених у відносних величинах (днях, відсотках і т.д.), і нормативами оборотних засобів у грошовому вираженні.

По джерелах утворення оборотні засоби підприємств поділяються на:

• власні і прирівняні до них;
• позикові;
• притягнуті.

Власні оборотні засоби утворяться за рахунок статутного фонду і прибутку підприємства шляхом нормування.

Джерелом оборотних засобів, прирівняних до власних, є стійка кредиторська заборгованість підприємства, наприклад, заборгованість по заробітній платі, страховим платежам і іншим стійким пасивам.

Оскільки потреба в оборотних засобах підприємств протягом року не завжди однакова, формувати їх тільки за рахунок власних джерел недоцільно, економічно невигідно. У зв’язку з цим додаткова потреба в оборотних засобах, обумовлена тимчасовими нестатками, забезпечується за рахунок позикових засобів у виді короткострокових банківських чи позичок притягнутих засобів асоціацій, концернів, холдингових, інвестиційних і інших компаній.

При нормуванні оборотних засобів необхідно враховувати залежність норм від наступних факторів:

• тривалості виробничого циклу виготовлення продукції;
• погодженості і чіткості в роботі заготівельних, обробних і випускаючих цехів;
• умов постачання (тривалості інтервалів постачання, розмірів партій, що поставляюся,);
• віддаленості постачальників від споживачів;
• швидкості перевезень, виду і безперебійності роботи транспорту;
• часу підготовки матеріалів для запуску їх у виробництво;
• періодичності запуску матеріалів у виробництво;
• умов реалізації продукції;
• системи і форми розрахунків, швидкості документообігу, можливості використання факторингу.