Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи адміністративного регулювання

2. Основи службово-бойової діяльності, співробітництво

3. Правові, юридичні, психологічні аспекти службово-бойової діяльності. Визначення службово-бойової діяльності. Структура службово-бойової діяльності

4. Порядок адміністративного регулювання службово-бойової діяльності органів ВС

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Органи внутрішніх справ (далі — ОВС) як складова частина системи правоохоронних органів повинні безперервно функціонувати в будь-якій обстановці, зокрема при виникненні надзвичайних ситуацій, забезпечуючи охорону громадського порядку та громадської безпеки, що є додатковими гарантіями захисту життя, здоров'я, прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також конституційного ладу в державі. Діяльність спеціальних підрозділів, на відміну від інших служб ОВС, є багатофункціональною та пов'язана з виконанням завдань підвищеної небезпеки та складності, організацією та виконанням у визначеному обсязі певних службово-бойових завдань. При цьому особливої актуальності та значущості службово-бойова діяльність зазначених підрозділів, а саме: «Беркут», «Титан», «Сокіл» і «Грифон» — набуває під час виникнення та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та соціально-політичного характеру.

Актуальність теми дослідження зумовлена значним науково-теоретичним і практичним значенням процесу реформування галузі внутрішніх справ в Україні. Сучасна модель демократичної, соціальної та правової держави потребує нових концептуальних підходів щодо розв’язання проблем реалізації правоохоронної функції. Забезпечення охорони громадського порядку на відповідній території є не тільки обов’язком державних органів, але й правом територіальних громад та органів, які формуються ними. Наявна державотворча практика вказує на те, що реформування органів внутрішніх справ та становлення інституту місцевого самоврядування в Україні є взаємопов’язаними процесами.

Основними причинами цього є недосконалість та прогалини в адміністративно-правовому регулюванні діяльності органів МВС.

Окремі аспекти адміністративно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ з охорони громадського порядку, процесу формування місцевої міліції в Україні, реалізації функції забезпечення правопорядку органами місцевого самоврядування досліджено у наукових працях А.П. Головіна, О.С. Доценка, Ю.В. Кідрука, Ю.С. Назара, К.В. Сесемка, А.В. Сергєєва, О.М. Солоненка, В.І. Фелика та інших провідних науковців.

Метою роботи є аналіз організаційно-правових засад діяльності органів МВС України як суб'єктів службово-бойової діяльності сил охорони правопорядку, а також вироблення пропозицій щодо їх удосконалення.

Відповідно до поставленої мети зроблена спроба вирішити такі дослідницькі завдання:

· охарактеризувати основи службово-бойової діяльності в Україні;

· проаналізувати правові, юридичні, психологічні аспекти службово-бойової діяльності;

· визначити зміст адміністративно-правових відносин та механізм їх регулювання органами міліції;

· проаналізувати порядок адміністративного регулювання службово-бойової діяльності органів ВС.

Об’єктом дослідження є відносини у сфері адміністративно-правового регулювання діяльності органів МВС.

Предмет дослідження складають сутність та механізм адміністративно-правового регулювання діяльності органів МВС, їх правовий статус.

1. Теоретичні основи адміністративного регулювання

Основними завданнями органів внутрішніх справ є: гарантування особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і законних інтересів; забезпечення охорони громадського порядку; попередження, припинення злочинів та інших правопорушень; своєчасне виявлення, розкриття й розслідування злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; накладення адміністративних стягнень; гарантування пожежної безпеки.

До обов’язків міліції (як складової частини органів Міністерства внутрішніх справ України (МВС України) належить участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам і сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям, незалежно від форм власності, в реалізації їх функцій.

Відповідно до п. 17 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи національної безпеки та забезпечення громадського порядку. Забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою належить до сфери завдань публічної влади: Президента України як гаранта державного суверенітету та додержання прав людини й громадянина, Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. В широкому розумінні забезпечення громадського порядку, громадської безпеки та спокою громадян є завданням як державних, так і недержавних організацій.

Безпосереднє управління в галузі забезпечення громадського порядку й громадської безпеки здійснюють МВС України та його органи на місцях. Функції органів внутрішніх справ визначено як у законах України, так і в підзаконних актах, серед яких важливе місце посідає Положення про Міністерство внутрішніх справ України від 17 жовтня 2000 р.

Відповідно до головних завдань МВС України здійснює й основні напрями своєї діяльності, а саме: забезпечує державну політику боротьби зі злочинністю; організовує роботу органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях, запобігання й припинення адміністративних правопорушень; організовує здійснення органами внутрішніх справ профілактичних і оперативно-розшукових заходів з метою попередження, виявлення, припинення й розкриття злочинів, провадження дізнання та досудового слідства; безпосередньо здійснює роботу з виявлення, припинення, розкриття й розслідування злочинів, що мають міжрегіональний і міжнародний характер, веде боротьбу з організованою злочинністю та наркобізнесом, зі злочинами в сфері економіки; забезпечує профілактику правопорушень; бере участь у наукових, кримінологічних і соціологічних дослідженнях, розробках на їх основі державних програм боротьби зі злочинністю й охорони правопорядку; вживає разом з іншими державними органами заходів щодо запобігання дитячій бездоглядності та правопорушенням серед неповнолітніх; організовує на договірних засадах охорону майна різних власників; бере участь у розробці проектів міжнародних договорів (угод) України з питань боротьби зі злочинністю, забезпечує в межах своїх повноважень виконання укладених Україною договорів (угод) та ін.

Завдання та напрями діяльності МВС України визначають функціональну структуру його органів, яка складається з міліції, слідчого апарату органів внутрішніх справ, внутрішніх військ тощо.

МВС України здійснює державне управління в галузі внутрішніх справ шляхом централізованого керівництва через відповідні нижчі органи внутрішніх справ, а також безпосередньо.

Спеціальними суб'єктами управління у правовій сфері, є органи внутрішніх справ. Вони, як і інші органи державної влади, здійснюють свою діяльність на основі соціально-правових принципів, які закріплені в Конституції України.

Відповідно до Закону України «Про міліцію» основними завданнями міліції є:

· забезпечення особистої безпеки громадян, захист їхніх прав і свобод, законних інтересів;

· попередження правопорушень та їх припинення; охорона та забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань;

· виконання кримінальних покарань та адміністративних стягнень; участь у наданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам та організаціям у виконанні покладених на них законом обов'язків.

Перелічені завдання є загальними і обов'язковими до виконання працівниками всіх структурних підрозділів і служб міліції незалежно від напряму виконуваної роботи і покладених на них безпосередніх обов'язків. У своїй діяльності міліція як орган виконавчої влади не повинна виходити за межі своїх повноважень.

2. Основи службово-бойової діяльності, співробітництво

Для підвищення результативності оперативно-службової діяльності розробляються і впроваджуються нові критерії оцінки роботи з урахуванням конкретного вкладу відповідних органів і підрозділів та кожного працівника міліції. При цьому враховується як досвід поліцій європейських країн, так і напрацювання потужної відомчої науки.

Прагнення МВС до налагодження партнерських стосунків з громадськістю знайшло відображення і у тому, що як консультативно-дорадчий орган при Міністерстві працює Громадська Рада. Вона постійно тримає в полі зору такі нагальні проблеми, як стан дотримання прав і свобод громадян при затриманні, дізнанні і слідстві, виконання вимог законодавства під час виборів та виборчих кампаній, освітня діяльність у галузі прав людини тощо.

Для приведення системи органів внутрішніх справ до структури, яка належним чином забезпечує охорону громадського порядку, необхідно здійснити оптимізацію визначених рівнів щодо розподілу завдань та функцій між елементами, зменшити кількість рівнів управління, передбачити можливість реалізації прав територіальних громад на участь в організації охорони громадського порядку через представницькі органи місцевої влади, шляхом розширення кола їх повноважень.

Механізм адміністративно-правового регулювання діяльності органів МВС – це комплекс спеціальних заходів, засобів і способів адміністративно-правового регулювання відносин у сфері їх діяльності, що має юридичний зміст і націлений на реалізацію повноважень суб’єктів, згідно з їхнім правовим статусом.

Сучасний стан адміністративно-правового регулювання діяльності органів МВС не створює належних передумов для їх утворення і вимагає комплексного підходу до реформування системи правоохоронних органів та галузі внутрішніх справ України.

Процес вдосконалення наявної системи органів внутрішніх справ, вимагає звернення до закордонного досвіду, застосування міжнародних стандартів у забезпеченні правоохоронної функції, враховуючи вітчизняні особливості діяльності міліції та розвиток місцевого самоврядування в Україні.

3.Правові, юридичні, психологічні аспекти службово-бойової діяльності. Визначення службово-бойової діяльності. Структура службово-бойової діяльності

Забезпечення особистої безпеки громадян, як одне із завдань міліції, здійснюється через низку заходів у межах наданих повноважень, що реалізуються і спрямовані на попередження загрози життю, здоров'ю, честі, гідності та майну громадян, що виникає внаслідок протиправних дій чи бездіяльності з боку будь-кого. Захист порушених прав, свобод і законних інтересів громадян полягає в тому, що вони мають право звертатись до правоохороних органів, а її представники, пересвідчившись у наявності фактів порушення, повинні вжити заходів щодо припинення протиправних дій, встановити і притягнути до відповідальності винних та забезпечити відновлення порушених прав і свобод громадян.

Зміст завдання щодо запобігання правопорушенням та їх припинення полягає у виявленні чинників, які зумовлюють виникнення протиправних явищ та обставин, що сприяють вчиненню правопорушень, проведенні в межах своєї компетенції заходів по їх нейтралізації, ослаблення та усунення, а також попередження протиправних дій, що задумуються або готуються.

Вимога охорони і забезпечення громадського порядку означає підтримання встановлених правовими актами правил поведінки і відносин між людьми, що перебувають у громадських місцях, запобігання загрозі їх життю, здоров'ю та майну з боку джерел підвищеної небезпеки (транспортні засоби, вогнепальна зброя та ін.) чи непередбачених дій натовпу або внаслідок аварій, пожеж, стихійних лих, катастроф та інших надзвичайних подій.

Завдання щодо виявлення злочинів націлює працівників міліції на те, щоб не обмежуватися повідомленнями про злочини, що надходять від державних установ, громадських організацій, посадових осіб чи громадян, а активно шукати факти протиправних дій. Розкриття злочинів — це здійснення міліцією, в межах наданої нормативними актами компетенції, слідчих дій та оперативно-розшукових заходів щодо виявлення ознак злочину, встановлення всіх обставин його вчинення, а також викриття злочинів та вжиття до них заходів, передбачених законом.

Розшук осіб, які вчинили злочин, передбачає комплекс слідчих, оперативно-розшукових та інших заходів щодо встановлення місцезнаходження осіб, звинувачених у вчиненні злочину, але які переховуються від суду та слідства; засуджених, але таких, які ухиляються від виконання вироку, або здійснили втечу з місць позбавлення волі; осіб, які пропали безвісти.

Завдання забезпечення безпеки дорожнього руху — це комплекс заходів щодо виявлення чинників, які заважають нормальному руху транспортних засобів та пішоходів; дотримання правил перевезень пасажирів, вантажів, багажу; контролю за станом автомобільних шляхів та обладнання їх засобами регулювання; проведення невідкладних заходів на місці дорожньо-транспортних пригод, виявлення й усунення причин та умов, що їм сприяють, тощо.

Суть завдання забезпечення захисту власності від злочинних посягань полягає, по-перше, у створенні умов, що унеможливлюють або ускладнюють спроби завдати чужій власності шкоди, знищити її або незаконно привласнити чи заволодіти нею. Для запобігання таким спробам використовуються різноманітні технічні засоби охорони, здійснюється охорона об'єктів тощо. По-друге, охорона власності здійснюється шляхом запобігання і припинення протиправних дій та розкриття відповідних видів злочинів.

Покладене на міліцію завдання з виконання кримінальних покарань виявляється в реальному застосуванні тих обмежень, які відповідно до закону являють собою зміст конкретного покарання. Виконання кримінальних покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, а також у випадках звільнення від відбування покарання з випробовуванням та щодо вимог покладених судом на засудженого, здійснюється міліцією. До осіб, які вчинили протиправні дії, ідо порушують норми адміністративного права, міліція має право застосовувати адміністративні стягнення.

Міліція надає допомогу громадянам, які опинилися в екстремальних умовах (наприклад, біженці), потерпілим внаслідок протиправних дій чи злочинів, вчинених щодо них, аварій чи стихійного лиха тощо і потребують невідкладної медичної допомоги; неповнолітнім, які заблукали або залишились без нагляду батьків та іншим. Під час виконання покладених на них завдань працівники міліції повинні суворо і неухильно дотримуватися вимог закону, що є гарантією їх успішної діяльності.

Місце органів внутрішніх справ в системі органів виконавчої влади (органів управління) та специфіка їх діяльності визначаються встановленою законодавством концепцією, яка характеризується сукупністю покладених на них завдань і функцій управління, а також обсягом конкретних обов'язків і прав того чи іншого органу внутрішніх справ. Компетенція визначається загальними, типовими та індивідуальними положеннями про той чи інший орган внутрішніх справ, а також законодавчими та іншими нормативними актами, які визначають обов'язки і права ряду органів, які задіяні в системі МВС України.

Система органів внутрішніх справ характеризується такими положеннями: наявністю елементів (підсистем); субординацією та координацією зв'язку елементів; цілісністю і відносною самостійністю. Разом з тим вона є складною підсистемою системи органів виконавчої влади. Під час виконання своїх функцій система органів внутрішніх справ та її ланки (елементи) вступають в управлінські й інші відносини (внутрішньосистемні і зовнішньосистемні) з різними державними органами, громадськими організаціями, колективами і громадянами.

Система органів внутрішніх справ України побудована з урахуванням адміністративно-територіального устрою, а також особливостей їх функцій, характеру і обсягу завдань. Діяльність кожної ланки системи органів внутрішніх справ обмежена масштабом територіальної діяльності і компетенції. Згідно із Законом України „Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України" від 10 січня 2002 року (зі змінами) система ОВС поділяється на дві підсистеми: центральні органи — Міністерство внутрішніх справ та державні департаменти у складі міністерства як урядові органи державного управління за окремими напрямами службової діяльності, визначеними Кабінетом Міністрів України, та місцеві — головні управління, управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління, відділи Міністерства внутрішніх справ України на транспорті; міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти; підрозділи судової міліції; підрозділи місцевої міліції; з'єднання, військові частини, підрозділи, установи внутрішніх військ; навчальні заклади, науково-дослідні установи, підприємства та установи забезпечення.

Міліція ОВД є найважливішою складовою.

Згідно із Законом України «Про міліцію», міліція України — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Вона виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну функції.

Міліція складається з підрозділів:

· кримінальної міліції;

· міліції громадської безпеки;

· місцевої міліції;

· транспортної міліції;

· державної автомобільної інспекції;

· міліції охорони;

· судової міліції;

· спеціальної міліції.

Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, міністерство внутрішніх справ з дозволу Кабінету Міністрів України може створювати спеціальні підрозділи міліції.

Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України «Про міліцію», постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ та інші законодавчі акти держави, загальна декларація прав людини, ратифіковані в установленому порядку, інші міжнародні правові акти.

Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом державної виконавчої влади.

Правова основа організації діяльності МВС України визначається Конституцією та, чинним законодавством України, указом Президента України від 4 травня 1992 року «Про Міністерство внутрішніх справ».

Специфічні завдання, функції та методи діяльності МВС України встановлюються спеціальним положенням про нього, яке затверджене розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 року.

Міністерство внутрішніх справ України реалізує державну політику у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, організовує і координує діяльність органів внутрішніх справ у боротьбі зі злочинністю, в охороні громадського порядку та забезпеченні громадської безпеки. Згідно з Конституцією керівник міністерства входить до складу Кабінету Міністрів України.

У межах своїх повноважень міністерство організовує виконання законодавчих актів України і здійснює систематичний контроль за їх реалізацією; узагальнює практику застосування актів законодавства з питань, що входять до його компетенції; розробляє пропозиції щодо його вдосконалення та вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України.

Основними завданнями МВС України є:

· організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки; участь у розробці та реалізації державної політики щодо боротьби зі злочинністю;

· забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і розслідування, розшук осіб, які їх вчинили, вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що спричиняють вчиненню правопорушень; визначення основних напрямів удосконалення роботи органів внутрішніх справ, надання їм організаційно-методичної та практичної допомоги;

· організація роботи, пов'язаної Із забезпеченням безпеки дорожнього руху та пожежної безпеки;

· забезпечення виконання кримінальних покарань, участь у ресоціалізації засуджених;

· забезпечення законності в діяльності працівників і військовослужбовців системи МВС.

Отже, основні завдання МВС України випливають із загальних завдань, покладених на органи внутрішніх справ. У цих завданнях програмується зміст керівництва внутрішніми справами України, здійснюваного МВС України, та головні напрями діяльності міністерства.

Управління МВС України в областях створюються відповідно до законодавства України. У своїй діяльності вони підпорядковані центральному апарату МВС. Управління МВС в областях здійснюють функції виконавчої влади в галузі внутрішніх справ безпосередньо на місцях. Вони виконують свої завдання через відповідні галузеві служби, а також міські та районні відділи (управління) внутрішніх справ, інші низові апарати.

До складу управління входять відділи (управління) карного розшуку, боротьби з організованою злочинністю, державної служби боротьби з економічною злочинністю, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, боротьби із незаконним обігом наркотиків, оперативних та оперативно-технічних служб, міліції громадської безпеки, державної автомобільної інспекції, державної служби охорони, служби дільничних інспекторів міліції, підрозділів патрульної служби, слідчі підрозділи і підрозділи дізнання, спецустанови, підрозділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, матеріально-технічного забезпечення, фінансово-економічної служби та ін.

Структурними підрозділами управління МВС відають безпосередньо начальник управління або один із його заступників.

Відділи (управління) внутрішніх справ — галузеві органи державного управління, які безпосередньо виконують функції МВС України на території міста, району. У системі органів внутрішніх справ вони є основною ланкою.

Міські (районні) відділи (управління) внутрішніх справ практично реалізують загальні для всіх ланок завдання, які визначаються законами України, постановами уряду, а також актами органів місцевого самоврядування. На основі законів і підзаконних актів МВС України шляхом видання наказів (інструкцій) визначає форми і методи діяльності апаратів внутрішніх справ на місцях щодо виконання поставлених завдань.

Структура міських і районних відділів (управлінь) внутрішніх справ відповідає їх основним функціям. Вона визначається штатами, в яких дається найменування посад та їх чисельність, посадові оклади.

Начальники міських, районних відділів (управлінь) призначаються на посаду наказом начальника УВС за погодженням з МВС України.

4. Порядок адміністративного регулювання службово-бойової діяльності органів ВС

Однією з основних внутрішніх функцій держави є правоохоронна функція, яка реалізується у встановленні й охороні правопорядку, діяльності із забезпечення точного та повного виконання положень законодавства громадянами, організаціями та державними установами.

Для виконання зазначеної функції в структурі органів державної влади створюється система спеціальних (правоохоронних) органів, що є безпосередніми суб’єктами забезпечення правопорядку, яким з метою забезпечення успішної реалізації цієї функції сприяють різні громадські формування.

Правоохоронні функції або завдання правоохоронних органів здебільшого залежать від міри участі того чи іншого органу в охороні (підтриманні) правопорядку.

Положенням про МВС України визначено, що воно є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері охорони громадського порядку. Завдяки цьому одним із основних завдань МВС України є організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки.

Органи внутрішніх справ, охороняючи громадський порядок, захищаючи в межах своїх повноважень життя, здоров'я та свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави від протиправних посягань, тим самим послідовно забезпечують законність у нашій країні.

Разом з тим сама діяльність органів внутрішніх справ базується на суворому дотриманні Конституції України. Закону України "Про міліцію", інших законодавчих та підзаконних актів. Діяльність органів внутрішніх справ здійснюється публічно, на очах населення і стосується інтересів багатьох громадян. Тому будь-які порушення законності, де б вони не скоювались, наносять збитки інтересам громадян, отже і всій державі.

«Забезпечення законності в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ — це створення такого адміністративно-правового режиму в суспільстві, при якому вся система органів, виконуючи функції щодо охорони громадського порядку, громадської безпеки та боротьби із злочинністю, зобов'язана, з однієї сторони, суворо дотримуватись вимог законів, а з другої — вимагати від посадових осіб та громадян безумовного виконання цих законів та інших законодавчих актів здійснювати інші правоохоронні та правозастосовні заходи з метою зміцнення правопорядку в державі.

Найважливішими формами реалізації законності в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ є:

· здійснення нагляду за виконанням посадовими особами і громадянами законів та інших нормативних актів, що регулюють питання охорони громадського порядку;

· точне і неухильне виконання та дотримання співробітниками органів правових актів, що регулюють застосування заходів адміністративного впливу;

· дотримання службової дисципліни.

Дисципліна в органах внутрішніх справ зобов'язує кожну особу рядового та начальницького складу дотримуватись законодавства, виконуючи вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; сприяти начальникам у зміцненні дисципліни та забезпеченні статутного порядку.

Дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:

· вихованням у осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей, свідомого відношення до виконання службового обов'язку;

· виробленням високого професіоналізму;

· забезпеченням дотримання статутного порядку;

· постійною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них. умілим співвідношенням та правильним застосуванням заохочення, переконання та примусу.

Необхідною умовою зміцнення законності в адміністративній діяльності органів внутрішніх справ є систематичне покращення правової культури, спеціальної підготовки, моральних якостей кожного співробітника. Відсутність такої роботи призводить до помилок і. в кінцевому результаті — до порушень законності.

Дисципліна та організованість — це необхідні умови виконання завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ.

Забезпечення законності в повсякденній практичній діяльності міліції вимагає такої великої організаційної роботи, системи організаційно-правових методів, що дають можливість попереджувати, виявляти та своєчасно припиняти порушення законодавчих актів.

З метою захисту інтересів громадян, суспільства, держави від негативних наслідків порушень законності в Україні юридичне закріплені та діють організаційно-правові способи забезпечення законності в діяльності органів внутрішніх справ. Наприклад, у Законі України "Про міліцію" вказано, що органи державної влади здійснюють контроль за діяльністю міліції і нагляд за станом законності в її роботі. Крім цього визначено, що дії працівника міліції можуть бути оскаржені в установленому порядку в орган внутрішніх справ, суд або прокуратуру.

При порушенні працівником органів внутрішніх справ прав і законних інтересів громадян орган внутрішніх справ (міліції) зобов'язаний вжити заходів до відновлення цих прав, відшкодування матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно принести вибачення.

Отже, дотримання законності в адміністративній діяльності міліції зокрема і органів внутрішніх справ взагалі забезпечується здійсненням контролю, наглядом прокуратури, контролем судових органів, оскарженням незаконних дій працівників органів внутрішніх справ (міліції).

Висновок

У зв'язку зі зміною пріоритетів боротьби зі злочинністю та певними організаційно-штатними змінами в системі МВС України (зокрема створенням управління швидкого реагування «Сокіл» Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю, віднесенням ГТМОП «Беркут» до складу міліції громадської безпеки), сучасна службово-бойова діяльність ПМОП «Беркут» безпосередньо пов'язана з охороною громадського порядку та забезпеченням громадської безпеки у разі виникнення певних надзвичайних ситуацій, тобто силове забезпечення заходів із запобігання та припинення правопорушень. Завдання силового забезпечення оперативно-розшукових заходів, проведення спеціальних операцій, спрямованих на припинення діяльності бандформувань, організованих груп і злочинних організацій та їх лідерів, участі в оперативних комбінаціях належать виключно до компетенції управління швидкого реагування «Сокіл».

Службово-бойова діяльність ПМОП «Беркут» полягає у спеціальних, профітактичних, охоронних, режимних, захисних, ізоляційно-обмежувальних заходах і діях, шо ведуться під керівництвом центрального органу виконавчої влади з метою забезпечення громадської безпеки та охорони громадського порядку під час проведення спеціальних операцій та за надзвичайних ситуацій соціально-політичного, надзвичайного та техногенного характеру. Невід "ємними аспектами службово-бойової діяльності ПМОП «Беркут» були й залишаються: бойове (оперативне), матеріально-технічне, морально-виховне забезпечення, а також внутрішня (з іншими галузевими службами й підрозділами внутрішніх справ, внутрішніми військами) та зовнішня взаємодія (з компетентними підрозділами Служби безпеки України, Управління державної охорони України, Державної митної служби України тощо).

Список використаної літератури

1. Адміністративна (поліцейська) діяльність органів внутрішніх справ. (Загальна частина) [] : Підручник / Ю. І. Римаренко, Є. М. Моісеєв, В. І. Олефір та ін., 2008. — 815 с.

2. Адміністративна діяльність: навчальний посібник / М. В. Ковалів, З. Р. Кісіль, Д. П. Калаянов та ін., 2009. — 430 с.

3. Адміністративне право України : підручник / Т. О. Коломоєць [та ін.] ; за заг. ред. Тетяни Коломоєць, 2010. — 475 с.

4. Адміністративне право України. Академічний курс [] : Підручник. У 2-х томах / Ред. В. Б. Авер’янов (голова) та ін.; Нац. Академії Наук України, Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького. Том 2 : Особлива частина : Підручник, 2004. — 624 с.

5. Адміністративне право: навчальний посібник / Олексій Остапенко, Зоряна Кісіль, Мирослав Ковалів, Роман-Володимир Кісіль, 2008. — 533 с.

6. Адміністративне право: навчально-методичний комплекс : (за вимогами кредитно-модульної системи) / М-во освіти і науки України, Кіровоградський держ. педагог. ун-т ім. В. Винниченка, Кафедра правознавства, 2007. — 155 с.

7. Колпаков В. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) [Текст] : навчальний посібник / В.Колпаков, 2008. — 255 с.

8. Павлов, Дмитро Миколайович. Адміністративне право: загальна частина : конспект лекцій / Дмитро Павлов, 2007. – 131 с.

9. Правознавство: Навчальний посібник / Віталій Олуйко, Радомир Кондратьєв, Руслан Стефанчук [та ін.] ; За ред. : Радомира Кондратьєва, 2008. — 480 с.