Стратегія економічного розвитку Австралії
Вступ
Актуальність теми. Австралія — одна із процвітаючих країн світу. Протягом декількох десятиліть спостерігається її майже неухильний економічний ріст, зміцнення фінансів і положення на зовнішньому ринку. Австралія посідає друге місце у світі після Норвегії по якості життя, третє — по стабільності для інвесторів, восьме в рейтингу найбагатших країн світу.
Протягом багатьох десятиліть Австралія є відкритою й досить активною торговельною державою. Серйозне залучення у світову комерцію перетворило країну в процвітаючу націю, забезпечило їй в останні роки відносний захист від найгірших наслідків глобальної фінансової кризи.
Розглянута в даній курсовій роботі країна (Австралія) була обрана як об’єкт вивчення не випадково. Ця держава виділяється із загальної маси не тільки своїм особливим географічним положенням, що спричиняється наявність найбагатших природних ресурсів і стабільністю політичної обстановки, але й великим економічним потенціалом. Будучи в недалекому минулому колонією Великобританії сьогодні ця країна є високорозвиненою індустріально-аграрною країною західного типу, що володіє багатогалузевою економікою й високим науково-технічним потенціалом.
Примітно, що на рубежі XX-XXІ століть Австралія займала серед розвинених країн третє місце після Ірландії й Фінляндії по темпах економічного розвитку, а в період економічного спаду Австралія не тільки втрималася «на плаву», але й продемонструвала здатність до реалізації гнучкої економічної стратегії в складних умовах.
Тема Австралії як учасника світових господарських процесів порівняно мало висвітлюється в періодичних виданнях і наукових публікаціях. Однак, можна відзначити такі праці В.Я. Архипова, як: монографічне видання «Австралія у світовій економіці», «Економіка й зовнішньоекономічні зв’язки Австралії», «Австралія: економіка й зовнішні інвестиції».
Мета дослідження. При написанні даної курсової роботи була поставлена мета розгляду сучасного положення Австралії у світовій економіці через розкриття основних напрямків її зовнішньоекономічної діяльності й аналіз внутрішніх передумов економічного росту.
Новизна роботи полягає в аналізі й узагальненні найбільш актуальної інформації, що дозволяє одержати сучасне бачення обраної країни в рамках існуючої світової економічної системи.
Структура роботи. Робота складається з трьох розділів, восьми підрозділів, загальних висновків та списку літератури – 26 найменувань. Обсяг роботи складає – 45 сторінок.
Розділ 1. Теоретичні аспекти економічного розвитку Австралії
1.1. Теорії економічного розвитку: сутність та еволюція
Потреби людини дуже різноманітні. Основним джерелом задоволення їх є виробництво, економічна діяльність людей, оскільки саме вони створюють для цього необхідні умови.
Перші спроби вивчення окремих сторін економічних процесів відомі ще з праць стародавніх грецьких і римських мислителів (Ксенофонта, Арістотеля, Платона, Катона, Варрона, Сенеки, Ко-лумелли), а також мислителів Стародавнього Єгипту, Китаю та Індії. Вони досліджували проблеми ведення домашнього господарства, землеробства, торгівлі, багатства, податків, грошей тощо.
Меркантилізм. Прибічники цієї школи основним джерелом багатства вважали сферу обігу, торгівлю, а багатство ототожнювали з накопиченням металевих грошей (золотих і срібних). Погляди представників цієї школи відображали інтереси торгової буржуазії в період первісного нагромадження капіталу та розвитку зовнішньої торгівлі. Представники: А. Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм.
Фізіократи. На відміну від меркантилістів, фізіократи вперше перенесли дослідження зі сфери обігу безпосередньо в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в сільськогосподарському виробництві. Вважали, що промисловість, транспорт і торгівля — безплідні сфери, а праця людей у цих сферах лише покриває витрати на їхнє існування і не прибуткова для суспільства. Представники: Ф . Кене, А. Тюрго, В. Мірабо, Д. Норе.
Класична політична економія. Виникла з розвитком капіталізму, її засновники У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо зосереджують увагу на аналізі економічних явищ і закономірностей розвитку всіх сфер суспільного виробництва, прагнуть розкрити економічну природу багатства, капіталу, доходів, кредиту, обігу, механізму конкуренції. Саме вони започатковують трудову теорію вартості, а ринок розглядали як саморегулюючу систему.
У сучасній західній економічній науці існують різні напрями, течії, школи, типологія яких відрізняється як за методами аналізу, так і за розумінням предмета й мети дослідження. Концептуально відрізняються і підходи до вирішення економічних проблем. Однак цей поділ значною мірою умовний, тому всю сукупність сучасних течій і шкіл можна згрупувати у такі чотири основні напрями: неокласицизм, кейнсіанство, інституціоналізм, неокласичний синтез.
Неокласичний напрям охоплює багато різних концепцій і шкіл: монетаризм, теорію економіки пропозиції, теорію раціональних очікувань та ін. Особливою популярністю користується концепція монетаризму, визнаним теоретиком якої є американський економіст Мілтон Фрідмен. Прихильники монетаризму: Ф. Найт, Дж. Стиглер, Ф. Кейган, А. Голдмен.
Неокласичний синтез — узагальнююча концепція, представники якої (Д. Хікс, Дж. Б’юкенен, П. Самуельсон, Л. Клейн та ін.) обґрунтовують принцип поєднання ринкового і державного регулювання економічних процесів, наголошують на необхідності руху до змішаної економіки. Дотримуються принципу раціонального синтезу неокласичного і кейнсіанського напрямів економічної теорії [21, c. 22].
1.2. Характеристика складових стратегії економічного розвитку країн світу
Кожна країна має ідею перспективного розвитку національної економіки. Для її досягнення необхідно сформувати стратегію розвитку, тобто чітко визначити цілі й розробити ефективні методи їхньої реалізації. Для формування національних стратегій залучаються фахівці-економісти, політики, громадські діячі; для цього часто створюються відповідні науково-дослідні заклади. В процесі розробки стратегій враховуються всі фактори, які уможливлюють досягнення стратегічних цілей: природно-ресурсний потенціал країни, виробнича база, галузева структура, трудові ресурси, науково-технічний рівень.
В той же час слід мати на увазі, що економіка кожної країни розвивається не в узамкненому просторі. В умовах глобалізації відбувається дедалі зростаюча інтеграція національних економік в єдине ціле, в систему світової економіки. Формуються наднаціональні рівні й механізми регулювання економіки, якими підпорядковується певна частина національних інтересів країни. В цьому процесі особливо значною є роль міжнародних організацій і транснаціональних корпорацій. З цим явищем слід рахуватися, розробляючи стратегії. Таким чином, національні стратегії стають частиною системи міжнародних стратегій. Насамперед, ця система функціонує за рахунок тих елементів національних стратегій, які безпосередньо пов’язані з міжнародними економічними відносинами: це політика в галузі зовнішньої торгівлі, валютно-кредитних відносин, міжнародного обміну технологіями тощо.
Національні стратегії розвитку розробляються й реалізуються, не в ізольованому просторі країни, обмеженому державними кордонами, а в світовому ринковому господарстві. Національне господарство країни входить у світове господарство як його структурний елемент, додає до нього свою неповторну частку, збагачуючи світову ринкову систему; водночас воно відчуває суттєвий вплив з боку системи, трансформуючись відповідно до вимог світового господарства, яке безперервно еволюціонує [26, c. 14-15].
1.3. Сучасні детермінанти стратегій економічного розвитку національних економік в умовах сучасної глобалізації
глобалізація трансформує функціональну структуру держави як на міжнародному, так і на внутрішньому рівнях, причому її вплив здійснюється в протилежних напрямах. З одного боку, держава поступається деякими своїми функціями на користь наддержавних структур, з іншого — її позиції зміцнюються в певних сферах. Принаймні, в оглядовому майбутньому держава існуватиме як важливий суб’єкт світової економіки. Водночас уряд кожної країни мусить враховувати зміни умов, що відбуваються в процесі глобалізації, при розробленні національних стратегій розвитку.
Одним з найголовніших завдань економічної політики держави в умовах глобалізації стає створення сприятливих умов для підвищення конкурентних переваг національної економіки. Насамперед, необхідно активізувати внутрішні ресурси країни. Американський економіст М. Портер визначив чотири основні детермінанти, що забезпечують конкурентні переваги:
- параметри факторів виробництва (кваліфікована робоча сила, запаси сировини, виробничі потужності, капітал, науковий потенціал);
- наявність конкурентоспроможних споріднених галузей;
- характер попиту на внутрішньому ринку;
- стратегія фірм.
Ці детермінанти в сукупності утворюють «національний ромб» (у графічному вираженні). Особливе значення має активізація урядом такої складової «ромбу», як інтелектуальний потенціал країни, професійна майстерність, науково-технічна база. Кваліфіковані кадри формуються всередині країни. Держава може надати імпульс інноваційному розвитку економіки, фінансувати наукоємне виробництво. Саме держава витрачає найбільші кошти на розвиток «людського чинника» економіки — на освіту, охорону здоров’я, соціальне забезпечення.
Підтримка інноваційної діяльності фірм з боку держави сприяє підвищенню їх конкурентоспроможності на світовому ринку нових технологій і зміцнює їх позиції на внутрішньому ринку. Державні інвестиції в економіку мають бути націлені на прогресивні зміни в її галузевій структурі, на випереджаючі темпи розвитку конкурентоспроможних галузей і виробництв. Держава концентрує зусилля на формуванні інноваційної структури національної економіки — створення технологічних парків, венчурних фондів, бізнес-інкубаторів [18, c. 17].
Глобалізація становить різні завдання перед урядами країн неоднакового рівня розвитку в розроблення економічних стратегій. Розвинуті країни завдяки глобалізації зміцнили свої позиції в світовій економіці, і їхня головна мета полягає у збереженні цих позицій. Інші країни є представниками «доганяючої економіки», перед ними постають інші проблеми. Розглянемо основні особливості стратегій розвитку, що випливають у різних соціально-економічних групах країн під впливом глобалізації.
Стратегії розвинутих держав спираються на неоліберальні тенденції економічної політики. Держава повинна створювати умови для ефективного функціонування ринку, що зокрема, включає систему гарантії прав власності і обов’язкового виконання контрактів. Важливою функцією держави є забезпечення конкуренції в економічному середовищі країни; вона виражається в антимонопольному законодавстві, в обмеженні імпортних перешкод, у ціновому регулюванні для підтримки молодих фірм.
Держава вирішує проблеми, які інші ринкові суб’єкти, навіть ТНК, вирішити не в змозі або байдужі до них. Це екологічні проблеми, проведення базових наукових досліджень, розвиток соціально-економічної інфраструктури (комунікації, освіта, охорона здоров’я тощо).
Основні завдання стратегій розвинутих держав можна згрупувати за трьома напрямками:
- створення загальних передумов для економічного зростання й ефективного господарювання;
- задоволення потреб суспільства, які не спроможний задовольнити ринок;
- ослаблення негативних наслідків стихії ринкових сил.
Ці завдання вирішуються застосуванням комплексу заходів, що становлять її основні функції. В узагальненому вигляді вони поділяються на такі групи:
- законодавча і правоохоронна діяльність щодо захисту приватної власності й підприємництва;
- виробництво суспільних благ, неподільних при споживанні (оборона, будівництво шляхів, каналізація й водопостачання тощо);
- розвиток системи освіти, науки, культури, охорони здоров’я;
- захист навколишнього середовища;
- забезпечення умов для безперервної ринкової конкуренції, регулювання діяльності природних монополій (енергетика, транспорт, зв’язок та ін.);
- соціальні витрати;
- антиінфляційне й антициклічне регулювання.
Значну роль уряди розвинутих країн приділяють зовнішньоекономічній експансії, і глобалізація цьому сприяє. Створюються пільгові умови для розширення міжнародної діяльності ТНК, материнські компанії яких ґрунтуються в розвинутих країнах. Зовнішня торгівля розглядається як важливий чинник економічного зростання країни, тому уряди розвинутих держав докладають багато зусиль для подальшої лібералізації міжнародних економічних відносин. На максимально відкритих міжнародних ринках розвинутим країнам легше завойовувати нові сектори для своїх товарів і капіталу [19, c. 24].
Розділ 2. Аналіз ефективності стратегії економічного розвитку Австралії
2.1. Оцінка економічного розвитку Австралії
Австралія — високорозвинена індустріально-аграрна країна з багатогалузевою економікою й високим науково-технічним потенціалом. Займає 12-і місце серед членів Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЄСР) по основних статистичних показниках й 4-і місце у світі по рейтингу ООН «Де найкраще жити», залишаючи за собою такі високорозвинені країни світу, як, наприклад, США й Німеччина.
В останні роки в країні здійснюється структурна перебудова економіки. У результаті проведених у дев’яностих роках корінних структурних змін і завдяки значним капіталам, вкладеним в австралійську економіку (особливо в гірничодобувні й енергетичні галузі, яким належить ключова роль в економіці країни), а також впровадженню новітніх технологій, сьогодні в Австралії спостерігається стабільний економічний підйом.
Структура господарства Австралії цілком сучасна і відповідає критеріям високорозвинених країн. В обробній промисловості зайнято 16% працюючих і вони створюють 19% ВНП, в добувній промисловості, відповідно, 2 і 7%, сільському господарстві – 6 і 4% і в третинній сфері – 68 і 61%.
Специфікою є гіпертрофований розвиток сировинних галузей, продукція яких перекриває потреби внутрішнього ринку і орієнтується переважно на експорт. Базою їх є величезні природні багатства. Причиною виникнення був попит на їхню продукцію з боку метрополії, а потім і інших країн. Експортні галузі відіграють виняткову роль в житті Австралії. Вони є основним джерелом іноземної валюти. Безпосередньо в них зайнято порівняно мало людей. Але велика кількість працюючих в інших галузях зв’язана з ними, створюючи умови для їхнього функціонування і обслуговуючи їх [6, c. 115-116].
Експортними галузями є сільське господарство і гірничодобувна промисловість. Продукти тваринного і рослинного походження дають 35% вартості експорту, мінерального – 45%. Спочатку експортні галузі відзначалися екстенсивністю виробництва, зараз воно все більше і більше інтенсифікується. Перед експортом сировина зазнає обов’язкової промислової обробки. Висока продуктивність праці в експортних галузях, а Австралія в даному випадку стоїть на одному рівні із США, пов’язана не тільки з використанням найновішої техніки, технології та організації праці, а з урахуванням того, що найдешевше може дати та або інша територія чи об’єкт. Саме це і є основою високого рівня ВНП на душу населення.
Великобританія перестала бути головним імпортером австралійської сировини після свого вступу до ЄС. На ринках Австралії її замінила Японія, потреби якої в сировинних ресурсах у цей час швидко зростали. Експорт Австралії спрямовується зараз також у США, Китай і країни Південно-Східної Азії. Спеціалізація на виробництві та експорті на світовий ринок продукції первинного сектора має свої переваги і вади. Як і будь-яка інша спеціалізація, вона дозволяє зосередити увагу невеликої за населенням країни в одному напрямку. Разом з тим, в Австралії мало розвинене виробництво засобів виробництва і новітні наукоємні галузі. Саме їх продукція становить 3/4 імпорту країни.
Австралія пройшла складний шлях економічного розвитку. Нині країна є високорозвинутою індустріально-аграрною країною, яка входить до двадцятки економічно розвинутих країн світу.
У 2004 р. ВНП Австралії становив 611,7 млрд. дол., або 30 700 дол. на душу населення. На промисловість припадало 28% ВНП, на сферу послуг — 68%, на сільське господарство — лише 4%.
Економіка Австралії характеризується такими показниками:
— країна дає 1,3% світового виробництва товарів і послуг;
— якщо у 1901 р. в Австралії нараховувалося 275 галузей господарства, що виробляли сукупний ВНП у 24 млрд. дол. (у перерахунку на нинішній курс), то в 2004 р. країна мала 466 галузей;
— 50 найбільших галузей забезпечують 59% усіх прибутків промисловості;
— середній тижневий заробіток при повній зайнятості становить приблизно 600 австр. дол. за тривалості робочого тижня 40—42 години;
— австралійські підприємства забезпечували роботою 46,4% населення країни;
— середня прибутковість австралійського бізнесу становить 14% (прибуток до сплати податків на фонди акціонерів) — більше половини прибутку США.
Австралія є активною учасницею міжнародного руху капіталів. Загалом у господарство країни вкладено до 2% світового обсягу іноземних прямих інвестицій (115 млрд. дол.). Іноземний капітал зосереджений у харчовій, гірничовидобувній промисловості, торгівлі. Загалом до 29% акцій компаній країни належать іноземцям, а у приватних компаніях цей показник сягає 44%. Компанії, що контролюються іноземним капіталом, виробляють приблизно 20% ВНП країни. Основними інвесторами є Велика Британія, США, Японія [12, c. 82-83].
Державне регулювання завжди відігравало велику роль в економіці Австралії. Держава володіє електростанціями і мережею електропередач, іригаційними спорудами, автомобільними і залізничними шляхами країни, газо- і водопостачанням, телефонним і поштовим зв’язком, міським транспортом, а також водосховищами, частиною радіо- і телекомунікацій, земельними ресурсами.
Усі галузі господарства контролюються потужними монополіями, зокрема промислове виробництво, сільське господарство, банківська справа, страхування та інші фінансові операції, оптова й роздрібна торгівля, а також газети, радіо і телебачення. Натепер приблизно 50% продукції в Австралії виробляють компанії США, Японії й Великої Британії.
Нині австралійський капітал сконцентрований у розвинутих країнах. З понад 170 млрд. дол. австралійських інвестицій за кордон приблизно 3/4 припадає на країни ОЕСР, 2,2% — на країни АСЕАН і 1,7% — на Папуа (Нову Гвінею). Галузева структура австралійських закордонних інвестицій також зазнала змін. Якщо ще у 80-ті роки XX ст. австралійські компанії вкладали кошти за кордон у традиційні галузі обробної промисловості (виробництво засобів транспорту, поліграфію і пивоваріння), то нині інвестиції переважають на внутрішньому ринку видобувних галузей.
Роль зовнішньої торгівлі в економіці Австралії дуже велика. Експорт є одним з головних джерел одержання іноземної валюти. Усередині країни фірми, які можуть збільшити свій експорт, користуються знижкою при податковому обкладанні. Для експортерів полегшені умови фінансових платежів, а також створена спеціальна корпорація по експортному страхуванню.
Обсяг її зовнішньої торгівлі різко зріс. В 2004 р. обсяг експорту досяг 185.1 млрд. дол., збільшившись у порівнянні з 1998 р. майже вдвічі. По фізичному обсязі (у постійних цінах) ріст експорт — товарів і послуг за 2001-2006 р. склав 37,4% або в середньому 7.6% у рік, що на 14,4 % більше росту більше темпу приросту ВВП (23%).
Так, виражений у доларах експорт промислових товарів в 1990-1997 р. збільшився на 136% і більш ніж удвічі перевищив їхній світовий вивіз, що здійнявся за цей час тільки на 64%. До 2002 року експорт даного виду продукції збільшувався, потім спостерігалося скорочення показника, пов’язане з переорієнтацією економікою. Експорт комерційних послуг (ріст на 84%), сільськогосподарської продукції (на 58%) і мінеральній продукції (на 31%) також випереджав (в 1.3 — 1.5 рази) світові показники.
Незважаючи на ріст частки промислових товарів, у структурі національного експорту усе ще переважає сировина, що незвичайно для індустріальної країни. За даними Світового банку, промислові товари в експорті високорозвинених країн становлять приблизно 80%, а в експорті Австралії — близько 26% . В 2006 р., як і в попередні роки, 6 з 10 її головних експортних товарів були сировинними матеріалами. Виключенням був алюміній, п’ятий по важливості товар. У сукупності ці види продукції в 2006 р. склали 45% загального експорту. По розмірі валютного виторгу вони розташовувалися в такий спосіб: вугілля -24,3 млрд. дол.; немонетарне золото — 7.2; залізна руда — 12, 5; пшениця — 3.2; алюміній — 5.2; алюмінієві руди — 5,3; вовна — 2.2; сира нафта — 6,0; нафтопродукти — 3.0 млрд. дол. [11, c. 93-94]
Наявність бази корисних копалин відкриває можливості для економічного розвитку. Дійсно, деяким країнам, які сьогодні ставляться до числа розвинених, а також ряду країн, що розвиваються, удалося з успіхом використати наявні в них ресурси корисних копалин для прискорення свого процесу розвитку. І Австралія не є виключенням. В інших випадках, однак, наслідку здійснення діяльності у видобувній промисловості були й залишаються обтяжуючими. Проблеми країни, що зробила ставки на дану галузь є те, що наявність бази природних ресурсів не перетворюється автоматично у вигоду з погляду розвитку, незалежно від того є присутнім чи ТНК у видобувній чи галузі ні. Існує чимало фундаментальних факторів, які визначають результати діяльності забезпечених природними ресурсами країн й які пов’язані із взаємодією глобальних чинностей попиту та пропозиції й з помилками в політику, а не за участю ТНК як таким. Проте, ТНК у стані вплинути на кінцевий результат. Вони можуть доповнювати внутрішні інвестиції й стимулювати виробництво, забезпечуючи капітал, технології й кваліфіковані управлінські кадри. З іншої сторони опора на ТНК може й породжувати побоювання, пов’язані з нерівністю чинностей на переговорах, правами власності на непоновлювані ресурси й контролем над ними, розподілом ренти, практикою трансферного ціноутворення й різними екологічними й соціальними витратами.
Економіка Австралії значно залежить від зовнішньоекономічних зв’язків. Австралійський експорт (86,9 млрд. ДОЛ.) представлений кам’яним вугіллям, металами, золотом, алмазами, м’ясом, вовною, зерновими культурами, молочними продуктами, цукром тощо. Країна імпортує (98,1 млрд. дол.) переважно комп’ютери, літаки, автомобілі, хімічні продукти (у т. ч. нафту), телекомунікаційне обладнання, ліки, одяг, взуття тощо.
Основними торговельними партнерами Австралії є Японія, США, країни ЄС, АСЕАН, Нова Зеландія, Південна Корея, Індонезія та ін. Останнім часом почали розвиватися австралійсько-українські торговельні відносини (товарообіг у 2008 р. становив 63,5 млн. дол., з яких на імпорт припало 89%).
Таким чином Австралія є незвичайною країною. Багато вчених спорять щодо віднесення Австралії до країн з «новою економікою». Незважаючи на завелику частку сировини у експорті, що не є ознакою високорозвинутості економіки, країна є багатою індустріальною економікою зі сталими показниками економічного зросту [9, c. 15-16].
2.2. Аналіз ефективності економічних реформ Австралії
В 2010 р. Австралія забезпечила собі позитивне сальдо в торгівлі товарами й послугами. Експорт робить більше 20% ВВП. Як експорт, так і імпорт сприяє росту зайнятості. У торгівлі зайнято одне з п’яти робочих місць. В останні роки стійкість експорту Австралії визначається у вирішальному ступені торгівлею з Китаєм, що закуповує в дуже більших кількостях її мінеральна сировина. Уперше відбулося, що обсяг торгівлі Австралії з якою-небудь країною досяг настільки високого показника — 105 млрд дол., або 19,1% всієї торгівлі.
Розвиток торгівлі Австралії сприяє росту її національного доходу. В 2010 р. обсяг австралійської торгівлі склав 552,4 млрд дол. Зовнішня торгівля грає винятково більшу роль в економіці Австралії. Протягом останніх десятиліть, незважаючи на періодичні спади на світовому ринку, Австралія завойовувала й розширювала старі ринки для своїх товарів і послуг.
Країна експортує близько 70% виробленої сільськогосподарської продукції, приблизно 80% мінеральної сировини, що добувається, і понад 18% готових промислових товарів.
Випробувавши деякі труднощі в 2009 р., як наслідку світової фінансової кризи, країна в 2010 р. майже повернулася до докризових показників і в ряді випадків перевершила їх. Азіатський регіон в 2010 р.
Таблиця 2.1. Загальний обсяг торгівлі Австралії товарами й послугами з основними контрагентами в 2008- 2010 гг., млн австр. доларів
| Роки | 2008 | 2009 | 2010 |
| Всього | 562 279 | 503863 | 552351 |
| Китай | 73 963 | 85165 | 105306 |
| Індія | 19060 | 20819 | 22201 |
| Японія | 75832 | 59091 | 66088 |
| Малайзія | 15570 | 13306 | 15556 |
| Нова Зеландія | 23 285 | 20583 | 21301 |
| Папуа Нова Гвінея | 5273 | 5696 | 6287 |
| Республіка Корея | 27259 | 24400 | 30102 |
| Сингапур | 31023 | 22927 | 21607 |
| Тайвань | 13518 | 10685 | 12820 |
| Таїланд | 18473 | 19158 | 19829 |
| Англія | 28633 | 24313 | 22641 |
| США | 55138 | 49997 | 49771 |
| В’єтнам | 8073 | 5962 | 6318 |
Джерело: 2010 Composіtіon of Trade, June 2011, p.30.. Дані за 2011 будуть опубліковані в листопаді 2012
Азіатський регіон в 2010 р. становив майже 2/3 всієї торгівлі Австралії в абсолютних величинах, він був особливо вражаючим стосовно Китаю, Республіці Корея й Індії.
Австралійська економіка залишається міцної й гнучкої на тлі нових змін у світі. Економічний ріст Австралії склав в 2010 р. 2,5%, а безробіття 5,2% була самою низкою серед країн Організації економічного співробітництва й розвитку. В обстановці нестійкості у світі перспективи австралійської економіки залишаються позитивними з низьким державним боргом, низьким безробіттям і очікуваними інвестиціями в економіку.
Незважаючи на природні катаклізми й зменшення податкових надходжень, бюджет Австралії серед розвинених країн залишається одним з найбільш стійких. Точне, дисципліноване проходження економічній політиці також сприяло за минуле десятиліття встановленню сприятливої ситуації в країні. Цей курс перешкоджав виникненню дисбалансів, які в 70-х і 80-х роках часто загрожували економічної ситуації. [15, c. 43-44]
Поставки залізної руди й вугілля рівнялися 47,5% австралійського експорту. Усього він склав 284,6 млрд дол. Іншими видами експорту були послуги, як навчання й туризм, готові вироби й сільськогосподарську продукцію. Китай, Японія, Корея й США були чотирма головними торговельними партнерами Австралії. Близько 70% австралійської торгівлі доводилося на країни, що становлять АТЕС.
Таблиця 2.2. Австралійський експорт в 2010 р.
| Показники | млн долл. | долл. в експорті |
| Залізна руда й концентрати | 49376 | 21,3 |
| Вугілля | 42967 | 18,5 |
| Золото | 15005 | 6,5 |
| Сира нафта | 10502 | 6,5 |
| Природний газ | 9425 | 4,1 |
| Алюмінієві руди и концентрати | 5263 | 4,1 |
| Мідні руди й концентрати | 5036 | 4,1 |
| Інші руди й концентрати. Алюміній | 4441 | 1,9 |
| Яловичина | 4369 | 1,9 |
| Пшениця | 4178 | 1,8 |
| Медикаменти | 3601 | 1,6 |
| Мідь | 3160 | 1,4 |
| Нафтопродукти | 2438 | 1,1 |
| М’ясо (без яловичини) | 2258 | 1,0 |
| Спиртні напої (головним чином вина) | 2238 | 1,0 |
В 2010 р. експорт товарів і послуг значно зріс. Австралія домоглася того, що її торговельний баланс був зведений з активним сальдо в 16,8 млрд дол. проти пасивного сальдо в 4 млрд в 2009 р. Вартість австралійського експорту, який виросла на 13,9%, досягла свого історичного максимуму в 2010 р. 284,6 млрд дол., а індекс фізичного обсягу збільшився на 5,2%. Ріст експорту був зумовлений більшим попитом і стійкими цінами на руди металів і інших мінералів. Австралійський експорт обробної продукції в 2010 р. також був сприятливим, збільшившись на 4% до 40,5% млрд дол., незважаючи на курс, що підвищився, австралійського долара.
Експорт сільськогосподарської продукції склав в 2010 р. 30 млрд дол 10,6% від усього австралійського експорту. В 2010 р. яловичина була основною статтею в австралійському сільськогосподарському експорті. Її експорт склав 4,4 млрд дол. [15, c. 45]
Таблиця 2.3. Десять головних торговельних партнерів Австралії в 2010 р.
| Країни | Товари | Послуги | Всього | Доля (%) |
| Китай | 97,7 | 7,6 | 105,3 | 19,1 |
| Японія | 61,8 | 4,3 | 66,1 | 12,0 |
| США | 34,6 | 15,1 | 49,8 | 9,0 |
| Республіка Корея | 27,6 | 2,5 | 30,1 | 5,4 |
| Англія | 14,1 | 8,5 | 22,6 | 4,1 |
| Індія | 18,4 | 3,8 | 22,2 | 4,0 |
| Сингапур | 15,5 | 6,1 | 21,6 | 3,9 |
| Нова Зеландія | 15,2 | 6,1 | 21,3 | 3,9 |
| Таїланд | 16,9 | 3,0 | 19,8 | 3,6 |
| Малайзія | 12,7 | 2,8 | 15,6 | 2,8 |
Джерело: Trade at a Balance 2011, Canberra, 2012, p.
Австралія експортує близько 60% виробленої в країні продукції сільського господарства. Її експорт склав тоді 10,6% усього експорту.
Мінерали й паливні ресурси були в 2010 р. головною експортною статтею Австралії вартістю 135 млрд дол. Залізна руда й вугілля були провідними товарами, тоді як сира нафта першенствувала в експорті горючих матеріалів. Китай і Японія були їх основними закордонними споживачами.
Таблиця 2.4. Структура експорту 20 провідних видів сільськогосподарської продукції в 2010 р. (у млн дол.)
| Місце | Вид продукції | млн долл. | % |
| 1 | Яловичина | 4369 | 14,5 |
| 2 | Пшениця | 4178 | 13,9 |
| 3 | М’ясо без яловичини | 2258 | 7,5 |
| 4 | Шерсть | 2275 | 7,4 |
| 5 | Вина | 2126 | 7,1 |
| 6 | Молоко и сливки | 1171 | 3,9 |
| 7 | Жива скотина | 1144 | 3,8 |
| 8 | Бавовна | 1042 | 3,5 |
| 9 | Тваринні корма | 987 | 3,3 |
| 10 | Деревина | 917 | 3,1 |
| 11 | Ячмінь | 801 | 2,7 |
| 12 | Овочі | 789 | 2,6 |
| 13 | Сири | 742 | 2,5 |
| 14 | Шкури | 721 | 2,4 |
| 15 | Продукти харчування | 699 | 2,3 |
| 16 | Кукурузні пластівці | 699 | 2,3 |
| 17 | Продукти моря | 664 | 2,2 |
| 18 | Фрукти и горіхи | 585 | 1,9 |
| 19 | Маслинне насіння | 569 | 1,9 |
| 20 | Тваринні жири | 306 | 1,0 |
| Всього | 30071 | 100,0 |
Варто підкреслити, що Австралія, що має широкомасштабні торгово-інвестиційні зв’язки всіляко прагне розвивати їх. Вона особливо діяльна в питаннях регіональної інтеграції й грає в цьому видатну роль. Вона ініціативний член Організації Азіатсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) і Форуму Тихоокеанських островів. Вона організатор Кернської групи країн, що експортують 20% світової сільськогосподарської продукції.
Важливим і перспективним для Австралії є ініціювання нею угод, так званих вільною торгівлею з окремими або із групою країн. Таких угод укладено шість: ACEAH-Австралія-Нова Зеландія (2010 р.). Австралія — Чилі (2009 р.), Австралія -США (2005 р.), Таїланд-Австралія (2005 р.), Сінгапур — Австралія (2003 р.), Австралія — Нова Зеландія (1983 р.) — угода про більше тісні економічні зв’язки (1983 р.). Можливість підписання аналогічних угод Австралія обговорює ще з дев’ятьома країнами.
Таблиця 2.5. Експорт головних мінералів і енергетичної сировини в 2010 році
| Місце в експорті | Види продукції | млн долл. | % |
| 1 | Залізна руда і концентрати | 49376 | 36,6 |
| 2 | Вугілля | 42967 | 31,8 |
| 3 | Сира нафта | 10502 | 7,8 |
| 4 | Природний газ | 9425 | 7,0 |
| 5 | Алюмінієві руди и концентрати | 4441 | 3,3 |
| 6 | Мідні руди и концентрати | 5036 | 3,7 |
| 7 | Інші руди и концентрати | 4441 | 3,3 |
| 8 | Нафтопродукти | 2438 | 1,8 |
| 9 | Конфіденційні поставки руд | 1655 | 1,2 |
| 10 | Зжижені пропан и бутан | 1081 | 0,8 |
| 11 | Нікелієві руди и концентрати | 889 | 0,7 |
| Руди дорогоцінних металів | |||
| викл. золото | 871 | 0,6 | |
| лом колорьових металів | 839 | 0,6 | |
| лом чорних металів | 722 | 0,5 | |
| Необроблені мінерали | 220 | 0,2 | |
| Необроблений кокс | 155 | 0,1 | |
| Каміння, пісок гравій | 106 | 0,1 | |
| Природні абразиви | 32 | 0,0 | |
| остаточні нафтопродукти | 19 | 0,0 | |
| 12 | Необроблені добрива | 3 | 0,0 |
| Всього | 135025 | 100,0 |
Австралія в 2011 році виступила з новою ініціативою висновку транстихоокеанської торговельної угоди, якому надає винятково велике значення. Воно розглядається як засіб розширення австралійського доступу до деяким найбільше економічно динамічним країнам Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Воно націлено на всебічне охоплення торговельних і інвестиційних питань країн регіону з наміром їх більше тісної інтеграції. Така угода відкриє шлях до вільної торгівлі в регіоні, що спричинить розширення можливостей для австралійських експортерів і інвесторів. Фактично такий режим уже існує в Австралії, Брунеї, Чилі, Малайзії, Новій Зеландії, Сінгапурі, Перу, США й В’єтнамі.
Підводячи підсумки економічного розвитку Австралії дуже важливо підкреслити стійкість її господарства. Кращим доказом цього служить те, що в роки світової фінансової кризи країна пройшла без рецесії, незважаючи на більші труднощі, які вона випробувала. Те, що за минуле двадцятиліття розміри її ВВП завжди були позитивними, ставить її по цьому показнику на перше місце серед всіх економічно розвинених країн [13, c. 18-19].
2.3. Особливості впровадження стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації
Економіка Австралії завжди відрізнялася високою конкурентоспроможністю, відкритістю й гнучкістю, що було наслідком ефективного керування національним господарством структурними реформами, які не припинялися. У країні успішно впроваджуються досягнення науково-технічної революції, вона має розвинуте наукомістке виробництво, передове машинобудуванням і міцне багатогалузеве сільське господарство. По числу комп’ютерів на 1 тис. чоловік (480) Австралія займає 2-е місце у світі після США. Багаторічний прискорений економічний ріст супроводжувався низькою інфляцією, мінімальними банківськими процентними ставками.
В останні роки темпи економічного росту Австралії перевищували відповідний середній показник країн — членів Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕCP). За даними міжнародного Інституту Legatum asperіty, по рейтингу економічного й соціального процвітання ця країна займає 1- е місце у світі (на 2-му і 3-му місці — Австрія й Фінляндія).
Сприятлива ситуація в австралійській економіці визначалася також міцною фінансовою базою. Тривалий період відомості бюджету із профіцитом дав можливість уряду й владі штатів знизити розміри державного боргу. В 2005/06 фін. р. країна стала нетто-кредитором. У передкризовому травні 2008 р. уряд визначив профіцит бюджету на 2008/09 р. у розмірі 21,7 млрд дол., або 1,8% ВВП.
Однак у вересні 2008 р. Австралія зненацька виявилася перед обличчям світової фінансово-економічної кризи. Він не міг обійти стороною й Австралію, найтіснішим образом пов’язану із глобальним ринком, а також із провідними фінансовими установами земної кулі. Всі особливості цієї кризи в більшому або меншому ступені виявилися й в Австралії.
Проте , на думку міжнародних експертів і ведучих австралійських економістів, країна виявилася добре підготовленої до загальносвітових фінансових катаклізмів. Про це, зокрема, говорив новий лейбористський прем’єр-міністр Кевін Радд у звертанні до націй 28 жовтня 2008 р.: «Австралія продемонструвала виняткову опірність ударній силі глобальної фінансової кризи. Основи австралійської економіки міцні. У нас стійка система керування. Наша банківська система відрізняється великою прибутковістю й високої капиталізованістю. Ми володіємо чотирма з 14 загальновизнаних провідних банків світу (ANZ — Австралійсько-Новозеландський банк), Commonwealth Bank of Australіa, Natіonal Bank of Australіa, Westpac Bank). Завдяки профіциту бюджету наше фінансове становище міцніше, ніж майже у всіх інших розвинених країн. Ми ввійшли в цей період з більше високими темпами росту, ніж більшість інших держав, і меншим безробіттям». Але Радд не міг не визнати, що «…в Австралії немає імунітету від кризи, і вже зараз відчувається його вплив, що збережеться ще довго». Він висловив думку, що владні структури повинні будувати внутрішню політику, виходячи з неминучого погіршення матеріального положення населення країни. На щастя, такого погіршення аж до останнього часу не спостерігалося. [16, c. 12-13]
Більше того, економіка Австралії за підсумками ІІ кварталу 2009 р. виросла на 0,4% у порівнянні з аналогічним періодом 2008 р., що виявилося несподіванкою для аналітиків, що очікували в середньому зниження на 0,1-0,2%.
У впливі світової кризи на національну економіку Австралії простежується кілька фаз.
На першій фазі ( вересень-грудень 2008 г.) цей вплив проявлявся повільніше, ніж в інших економічно розвинених державах. Крім уже названих причин, позитивну роль зіграв порівняно високий рівень торгівлі з Китаєм — винятково важливим партнером країни.
Як і всюди, криза в Австралії в першу чергу обрушилася на її фінансово-кредитну сферу, фондову біржу, але в перші місяці, на відміну від багатьох інших країн, слабко торкнув реальний, виробничий сектор.
У жовтні 2008 р. індекс, що характеризує вартість реалізованих на фондовій біржі акцій двохсот основних австралійських компаній — ASx200, — скоротився на 40%, досягши найнижчого рівня за останні 7 років. Зокрема , різко знизився курс акцій гірничодобувного гіганта «Ріо Тінто» і багатогалузевої компанії «БНП Біллітон».
Одночасно знизилася довіра споживачів до ринку. Темп росту іпотечних кредитів виявився на найнижчому рівні з 1983 р. Число викликаних дозволів на будівництво будинків опустилося до рівня 2001 р. Криза зробила різко негативний вплив на австралійський долар, курс якого впав на 20- 25% у порівнянні з вереснем 2008 р.
На владу Австралії почали натискати стурбовані фінансовою ситуацією, що погіршилася, численні власники банківських вкладів, які на тлі різкого падіння довіри до банків стали апелювати до уряду, розраховуючи на його допомогу.
Як і для інших країн, світова криза виявилася для Австралії принципово новим явищем, що вимагало вироблення раніше що не застосовувалися засобів протидії йому. К. Радд, зокрема, відзначив: «Ми виявилися воістину в невідомих водах, коли визначальному політикові діячам кинутий виклик — як діяти в цих водах, використовуючи всі можливі наявні в нашім розпорядженні інструменти — бюджетний, валютний, адміністративний».
Протягом всіх останніх місяців австралійський уряд інтенсивно розробляв різні антикризові міри, спрямовані на забезпечення стабільності національного фінансового ринку й підтримку росту економіки. При цьому воно прагнуло передбачати подальший розвиток несприятливих подій і скрізь, де це можливо, випереджати їхній вплив на економіку; заздалегідь жорстко реагувати на негативні процеси, що розгортаються; розробити довгострокові основи такої економіки, що вийде з нинішньої кризи зміцнілою і здатної протистояти проблемам і труднощам, які можуть виникнути в майбутньому.
12 жовтня 2008 р. уряд Австралії прийняв два винятково важливих рішення. Прагнучи підтримати в населення довіри до фінансової системи країни, вона надало гарантію збереження внесків всім установам, уповноваженим оперувати в цій сфері, а саме — банкам, будівельним компаніям і кредитним союзам. Крім того, уряд тимчасово оголосив про введення гарантій банкам при одержанні ними великих кредитів через границю для того, щоб надалі вони як і раніше могли мати доступ до світового грошового ринку й у такий спосіб продовжити фінансування бізнесу.
Для реалізації першого із цих проектів було необхідно застрахувати 15 млн депозитів, що були в країні; уряд асигнував на ці мети 800 млрд дол. На здійснення другого проекту — фінансової підтримки банків — зі скарбниці було виділено 1,2 трлн дол. Завдяки цим мірам виявилися захищені практично все ланки австралійської фінансової системи. Вони були підтримані й Резервний банк країни, президент якого Гленн Стівенс заявив: «Дані кроки в контексті дій інших країн, безумовно, розумні». [20, c. 16-17]
Не обмежуючись перерахованими мірами, уряд у жовтні 2008 р. у рамках програми «Стратегія економічної безпеки» виділило у вигляді бонусів ще 10,4 млрд дол. для підтримки домашніх господарств із низькими або недостатніми доходами. Ще 300 млн дол. було асигновано на покращення сільської інфраструктури.
Однак, незважаючи на осіннє вливання величезних бюджетних засобів в економіку, криза до кінця 2008 р. не тільки не ослабла, але продовжувала набирати темпи. У зв’язку з різким падінням світового попиту на мінеральну сировину стала зазнавати серйозних труднощів гірничодобувна галузь — основа промисловості Австралії. Погіршилася ситуація й в обробних галузях. У країні з’явилися лиховісні ознаки безробіття — колись мало знайомого їй явища. Ділові кола виражають із цього приводу велике занепокоєння, справедливо вказуючи на те, що падіння зайнятості веде до зменшення купівельної спроможності населення й, таким чином, збільшує кризу. Викликає тривогу викликало й положення пенсіонерів, яких в Австралії 2,5 млн. За даними газети Weekend Australіan, в 2009 р. у порівнянні з 2008 р. їхній добробут погіршився, щонайменше, на чверть.
Аналізуючи положення в австралійському бізнесі в умовах кризи, газета писала, що «…інвестори травмовані й приведені в замішання найгіршим на їхній пам’яті спадом ділової активності, але при цьому майже всі вони готові повернутися на фондовий ринок, коли обстановка покращиться». За останні 15 місяців інвестори втратили 30- 50% портфеля своїх цінних паперів. Вони зневірилися у фінансових радниках і брокерах. Підірвано їхню довіру й до Резервного банку, що «проґавив» кризу, що насувається, і за 12 попередніх місяців умудрився підняти процентну ставку до максимального рівня, що в даних умовах у жодному разі не можна бути робити.
Таким чином, зусилля австралійського уряду по приборканню кризи в 2008 р. не принесли плодів, що очікувалися. Видні фахівці зі справ фондового ринку вважають малоймовірним, що крайня невизначеність, у владі якої знаходяться інвестори, розсіється в доступне для огляду час, оскільки їхня непевність і страх підсилюються в міру наростання глобальної рецесії.
В 2008 р. бюджет втратив 3/4 профіцита, що й очікувалося. Нові надходження в скарбницю знизилися на 115 млрд австрал. дол. (біля $70 млрд).
В Австралії фактично наростає другий етап кризи. Щоб послабити його дію, уряд вирішив звернутися до чергового антикризового заходу, проголосивши на початку лютого 2009 р. «План національного будівництва й забезпечення зайнятості». Для здійснення плану виділено 42 млрд дол. бюджетних засобів. Він націлений не тільки на ослаблення кризи, але й на рішення завдань післякризового розвитку. По офіційних підрахунках, реалізація плану дозволить в 2008/09 р. збільшити ВВП на 0,5%, а в 2009/10 р. — на 0,75% — 1%. Передбачається, зокрема , до 2010 р. створити не менш 90 тис. нових робочих місць. [23, c. 51-52]
Зміст «Плану національного будівництва й забезпечення зайнятості» свідчить про посилення уваги держави до соціальних аспектів життя населення в економічних умовах, що погіршилися. Зокрема, планом намічені заходи щодо повернення в трудову діяльність тих, хто втратив роботу. Серйозне значення надається поліпшенню як житлових умов, так і фізичного стану об’єктів соціального призначення. У цьому зв’язку передбачено безкоштовно відремонтувати (принаймні , частково) 2,7 млн приватних будинків. Що немаловажно в країні, де переважна більшість громадян живе не в багатоповерхових будинках, а у власних або орендованих одно- або двоповерхових будинках. Планується побудувати 20 тис. житлових об’єктів соціального призначення (очевидно, мова йде про кімнати в будинках старих). Передбачено разову видачу бонусів готівкою в розмірі 950 дол. всім нужденної, включаючи самотніх громадян, студентів, фермерів, що постраждали від пожеж і ін. Ухвалено рішення про тимчасове призупинення стягнення інвестиційного податку при покупці дрібними підприємцями (в Австралії такими вважаються власники підприємств, на яких трудиться не більше 15 найманих робітників) деяких видів власності.
Намічено заходи щодо здешевлення користування електроенергією. Із цією метою в 2,7 млн австралійських будинках на основі нових матеріалів буде вдосконалена система електропроводки, що заощадить кожному домовласнику до 200 дол. у рік.
Велика увага приділяється поліпшенню стану доріг. Уже почалися роботи з модернізації 350 небезпечних ділянок магістральних шосе, а на шосе із залізничними коліями встановлено 200 нових шлагбаумів. 650 млн дол. виділено на технічне обслуговування й ремонт автомагістралей.
Однак експерти сходяться в думці, що «План національного будівництва й забезпечення зайнятості» може лише пригальмувати розвиток кризи в країні, але економічна кон’юнктура, що зберігається несприятлива світова, не в змозі повернути його назад. Більше того, ростуть побоювання, що фінансова криза в Австралії може, як і в багатьох інших країнах, перерости в рецесію, а спад в економіці затягнеться на довгий час.
На думку головного скарбника країни Вейна Свена, по крайній мері, у найближчі 2 роки економічні труднощі будуть наростати. Зокрема , безробіття до середини 2010 р. підвищаться з нинішніх 1,5% до 5,75%, причому це відбудеться на тлі істотного скорочення виробництва. Через погіршення матеріального становища десятки тисяч пенсіонерів будуть змушені шукати можливості додаткових заробітків. Останнє для Австралії — зовсім нове явище, тому що завдяки високим пенсіям люди похилого віку колись ніколи не зіштовхувалися з такою необхідністю.
Значну підтримку одержить сфера освіти. Так, намічені будівництво або реконструкція 9540 шкіл. Вирішено обладнати бібліотеки й спортивні зали у всіх початкових школах, де навчаються діти у віці від 5 до 11 років, а також у спеціальних школах і школах, призначених для безперервного навчання з дитячого садка до 12-го класу. У школах додатково створюються 500 лабораторних кабінетів і спеціально обладнаних лінгвістичних центрів. На поточні потреби кожній австралійській школі виділяється до 200 тис. дол.
І, проте, незважаючи на більші й наростаючі труднощі, які переживає Австралія, створена нею протягом декількох десятиліть міцна економічна база, значні антикризові бюджетні асигнування й істотні податкові послаблення поки допомагають її економіці удержатися на плаву. За свідченням МВФ, ця країна – одна з розкручених у господарському відношенні держав світу, що продовжують поступальний рух, хоча темпи росту її економіки в 2009 р., цілком ймовірно, помітно знизяться. По оцінці МВФ, приріст ВВП складе всього 1,8%, хоча, на думку австралійського уряду, він буде трохи вище — 2%. Але є й песимістичні прогнози. Так, Національний банк Австралії вважає, що приріст ВВП не перевищить 1,3%.
За твердженням газети Australіan, австралійський бізнес не втратився віри в повернення на докризові позиції, і переважна більшість підприємців готові скоріше перечекати «буру», чим призупинити бізнес.
Така позиція характерна для більшості австралійських підприємців. Хоча вони вважають, що процес такої перебудови не буде швидким, і пройде не менш 4- 5 років до того, коли економіка країни повернеться до показників у всіх відносинах благополучного 2007 року [17, c. 21].
Австралійський уряд продовжує бюджетну дисципліну, включаючи обмеження в середніх бюджетних розходах реальних показниках ростом не більше, ніж на 2%.
Австралія продовжує успішно проводити фінансово-економічні реформи. На чолі їх стоять бюджетні заходи й особливо дії в податковій системі. Сучасний підйом економіки Австралії в значній мірі став результатом зовнішніх факторів, і перш за все її тісних господарських зв’язків з Китаєм та Індією.
Державні діячі підкреслюють велике значення економічного співробітництва з Китаєм, стверджуючи що саме цей фактор дозволив економіці Австралії в важкі кризові роки втриматись на плаву. Достатньо перспективною для Австралії виглядала її торгівля й з іншим азіатським гігантом – Індією. В 2009 році Китай і Індія зайняли перше й третє місце в експорті Австралії.
Таким чином, уряд Австралії планує повернутися протягом майбутніх трьох років до бездефіцитного бюджету, домогтися різкого підвищення зайнятості й впевненого розвитку господарства й країни. Влада країни вважає, що шкода від сильних повенів в січні 2011 р. не внесе серйозних змін в їхні плани.
Розділ 3. Напрями вдосконалення економічного розвитку Австралії
3.1. Австралійська економіка в умовах глобалізації економіки
Австралія є індустріально-аграрною країною з високим рівнем розвитку ринкової економіки, порівнянним із провідними західноєвропейськими країнами. Вона має сучасну структуру економіки з багатогалузевою обробною промисловістю й розвитий сферою послуг.
У промисловості Австралії зайняте близько 21 % економічно активного населення, це провідний сектор економіки.
Австралія посідає друге місце по експорту залізної руди (95 млн. т). Більшість рудників, багато хто з яких визнані одними із самих великих у світі, зосереджені в Західній Австралії. По видобутку нікелю Австралія — третя у світі. Практично весь видобуток іде за кордон. Австралія також добуває й експортує мідь і золото. По видобутку останнього, країна вийшла на третє місце у світі. Золото є третьою по доходу статтею австралійського експорту.
На Австралію доводиться 1/3 уранових запасів у світі. Видобуток урану і його експорт дозволені тільки із шахт «Ренджер» і «Набарлек» у Північній території й із шахти » Олімпік-Дем» у Південній Австралії. Видобуток в «Набарлеке» підійшла до кінця. «Ренджер» дає близько 3 тис. т руди щороку, але може подвоїти свою продукцію. » Олімпік-Дем» здійснює комбінований видобуток міді, урану й золота. Видобуток урану на шахті становить близько 1,5 тис. т.
Обробна промисловість – найбільша галузь господарства (12,5 % ВВП). Провідне місце (21%) у її структурі займає виробництво машин і встаткування, однак це значно нижче рівня розвинених країн.
Сільському господарству традиційно належить важливе місце в австралійській економіці. Близько 55% вартості сільськогосподарської продукції дає тваринництво, у якому найбільша питома вага має вівчарство.
Австралія посідає перше місце у світі по виробництву вовни (1/3 світового виробництва) і є важливим постачальником на світовий ринок зернових, молочних продуктів, м’яса, цукру й фруктів.
Зовнішньоекономічні зв’язки Австралії завжди мали яскраву специфіку, обумовлену історичними особливостями країни (мала заселеність, багатство природних ресурсів, географічна далекість від промислових центрів).
Будучи високорозвиненою індустріально-аграрною країною, у міжнародному поділі праці вона бере участь головним чином як експортер сільськогосподарської продукції, мінеральної сировини й палива. Для її економіки особливе значення має приплив зовнішніх ресурсів — робочої сили, капіталу, технологій [24, c. 21-22].
Австралія не відноситься до числа найбільш інтегрованих у світове господарство країн. Її зовнішньоторговельна квота не перевищує 33% і лише 26% продукції обробної промисловості реалізується на зовнішніх ринках.
Серед країн — імпортерів австралійських товарів перші три місця ділять між собою Японія (16,1%), Китай (13,5%) і США (7,1%). В останні роки особливо зросло значення Китаю, як зовнішньоторговельного партнера. Динамічна економіка Китаю надала прилягаючої до нього країнам величезні можливості для розвитку. Австралія як важливий партнер Китаю по економічному розвитку незмінно поставляє Пекіну безпечна сировина. Це принесло двом країнам більшу користь.
Питома вага інших країн набагато нижче. Серед них перебуває й Великобританія, що займає 5 місце в зовнішньоторговельному обігу Австралії. Зараз її частка в ньому становить усього 5 %, у той час як в 50- х роках вона перевищувала нинішню сукупну частку Японії й США. Серед головних причин такої радикальної зміни в ролі Великобританії в зовнішній торгівлі Австралії варто назвати:
1) її переорієнтацію на ЄЕС, що виразилося, зокрема , у різкому скороченні імпорту продукції сільського господарства з Австралії;
2) ослаблення позицій Великобританії як експортер готової промислової продукції.
При аналізі зовнішньоторговельних зв’язків Австралії ми бачимо, що відбулася її переорієнтація на Японію й США. Проте , варто підкреслити, що Західна Європа, і насамперед ЄС, зберігає важливі позиції в зовнішній торгівлі Австралії. В 2010 році їхня частка в зовнішній торгівлі країни склала 16,6 %.
Важливе місце в зовнішній торгівлі Австралії займають у цей час країни Близького Сходу, Південна Корея, Гонконг і Тайвань.
Істотний вплив на зовнішньоекономічне положення Австралії зробили зрушення, що відбулися в післявоєнний період, у галузевій структурі — різке падіння частки сільського господарства й ріст частки обробної промисловості, що поступово заміщає імпортні товари. Також у післявоєнні роки помітно розширився вивіз продукції різних галузей машинобудування (електроустаткування, сільськогосподарські машини, легкові автомобілі, невеликі літаки, складне наукове встаткування й прилади й т.д.). Сьогодні частка промислових товарів в експорті країни становить 23 %. Це досить низький показник на тлі інших розвинених країн, таких як Канада (56%), Японія (91%), Австрія (80%). Щодо цього, безумовно, що лідируюче положення займає Китай — 92%. Частка високотехнологічної продукції в експорті Австралії невисока — усього 12 %.
Найважливішими статтями імпорту в 2010 р. були транспортні засоби (автомобілі), хімічна продукція (медикаменти), комп’ютерна техніка, медикаменти, телекомунікаційне й промислове встаткування, споживчі товари. У порівнянні з 2009 р. Австралія стала помітно більше закуповувати аерокосмічної продукції, очищеної нафти й спеціального устаткуванню.
Необхідно відзначити, що в останні роки Австралія має негативне сальдо зовнішньоторговельного балансу (-44,04 млрд. дол. в 2009 р.) і відносно невисокі в порівнянні з іншими розвиненими країнами темпи збільшення обсягу експорту (приблизно 4 %). Однак, незважаючи на це її можна визначити як експортно-орієнтовану країну.
Беручи участь в ОЕСР, Австралія підтримує концепцію фундаментальних переваг ліберальної демократії й вільної ринкової торгівлі, як базових елементів підвищення економічного й соціального добробуту як країн — учасниць, так і в усьому світі.
Австралія представлена в Раді ОЕСР Постійною Делегацією в м. Парижу з функцією дипломатичної Місії, що очолюється Послом. На міністерському рівні Австралія представлена на Раді ОЕСР Скарбником і Міністром Торгівлі.
Австралійський Уряд з метою забезпечення максимальної привабливості торговельних умов для просування австралійських товарів поряд з активною участю на багатобічному й регіональному рівнях, проводить активну політику й на двосторонньому рівні через підписання Угод про вільну торгівлю (ССТ). У цей час підписані угоди із Сінгапуром, Таїландом, США, Новою Зеландією. У стадії переговорів перебуває підписання угод з Малайзією, Китаєм, Японією, ОАЭ, Республікою Корея.
Таким чином, Австралія виступає активним учасником міжнародного руху капіталу, але, в основному, як об’єкт його додатка як у позичковій, так і в підприємницькій формі. Позичкова форма особливо актуальна, тому що протягом декількох років баланс поточних операцій зводиться з негативним сальдо ( 2-2,5% ВВП) і покриття дефіциту здійснюється саме із цього джерела. На сьогоднішній день зовнішній борг. Австралії в 2010 р. становить 799,8 млрд. дол. при ВВП у розмірі 802,9 млрд. дол. [17, c. 24]
У рамках боротьби із впливом світової економічної кризи уряд Австралії розпочав ряд заходів, спрямованих на стабілізацію економічної ситуації в країні. Так, у вересні 2008 р. було заявлено про те, що уряд гарантує схоронність усіх без обмеження по сумі депозитних внесків фізичних і юридичних осіб (15 млн. банківських депозитних рахунків). Також з бюджету було виділено 22 млрд. дол. на реалізацію федеральних і регіональних програм по створенню або збереженню більше 400 тис. робочих місць, надання податкових і іпотечних пільг мало й середньо забезпечених верств населення, будівництво об’єктів інфраструктури.
Ще однією мірою є підтримка австралійської економіки через стимулювання споживчого попиту. На це піде більше 10 мільярдів австралійських доларів. Уряд Австралії вирішило допомагаючи незахищеним верствам населення стимулювати в такий спосіб споживчий попит. Як повідомляє інформаційне агентство Фінмаркет, майже половина з виділених 10,4 млрд. австр. дол. (приблизно 7,3 млрд. дол. США) піде пенсіонерам. Вони одержать 4,8 млрд. Родинам з низьким і середнім доходам дістанеться 3,9 млрд.. Ще 1,5 млрд. буде витрачено на реалізацію програми допомоги австралійцям, що вперше здобувають житло. Нарешті, 187 мільйонів уряд Австралії витратить на програму перекваліфікації кадрів.
Необхідно згадати також антикризовий захід, що стосується імміграційної політики і якісного складу трудових ресурсів. У зв’язку із впливом на економіку Австралії глобальної фінансової кризи, уряд уводить із 2009 року новий список найбільше й терміново необхідних спеціальностей (Crіtіcal Skіlls Lіst), заяви на в’їзд у країну, по яких будуть розглядатися по нових процедурних регламентах, що дозволить відділу імміграції розглядати їх значно швидше.
Очевидно, що в умовах глобальної економічної кризи, відносно стійкий розвиток економіки Австралії буде забезпечуватися, насамперед , за рахунок традиційно істотних обсягів експорту природних, у т.ч. енергетичних ресурсів, по запасах яких країна входить у першу п’ятірку світових добувних країн (уран, кам’яне вугілля, залізна руда, нікелеві з’єднання, природний газ, марганець, золото, алмази). Немаловажне значення мають також своєчасні, рішучі соціально-орієнтовані антикризові заходи влади [10, c. 100-101].
3.2. Основні напрями вдосконалення економічного розвитку Австралії
Австралія домоглася великих досягнень у сфері реформи фінансових ринків і оподатковування, захисту первинних і виробляючих галузей, авіації, морського транспорту, телекомунікацій і державних підприємств. Подальші міри охоплюють автодорожній і залізничний транспорт, виробництво й розподіл електроенергії, взаємне визнання Співдружністю, штатами й територіями стандартів і правил, і ринок праці.
У цілому, як можна бачити, економіка Австралії розвивається успішно. Краще багатьох інших, показуючи досить високу стійкість.
Економічний портрет Австралії сьогодні виглядає в такий спосіб:
- у країні налічується 2,4 мільйонів бізнесі, з яких 880 тис. наймають працівників;
- австралійські підприємства в цей час дають робочі місця 46,4% населення країни (42% — в 1951 р., 37% — в 1901 р.);
- загальний дохід всіх галузей і «бізнесів» в 2010 р. склав близько 1,7 трлн. дол.;
- загальні активи всіх «бізнесів» і галузей 2011 року нараховують 3,5 трлн. дол., не включаючи частка житло (ще 1,4 трлн.);
- середня прибутковість австралійського бізнесу 14% (дохід до сплати податків на фонди акціонерів), що ледве більше половини того, що є в США;
- Австралія виробляє 1,3% світового виробництва товарів і послуг;
- одна з 20 країн з найвищим рівнем життя, у дванадцяти населення менше, ніж в Австралії;
- в 1901 р. в Австралії було 275 галузей, що робили ВВП в 24 млрд.дол. за сьогоднішнім курсом, і рівень життя становив 5 тис. дол. на душу населення, в 2001 р. в Австралії буде 465 галузей, що роблять ВВП в 660 млрд., і рівень життя складе 34 тис. дол. на душу населення;
- 50 найбільших галузей (з 465) забезпечують 59% всіх доходів промисловості, на частку 50 найбільш дрібних доводиться менш 0,6%;
- 70% австралійського ВВП в 2000 р. створюється в сфері послуг (в 1900 р. ? 51%);
- першою експортною галуззю Австралії був вуглевидобуток: в 1792 р. вугілля було продано американському судну, в 2000 р. вугілля є найбільшим окремо взятим експортним товаром;
- в 1900 р. найбільшою галуззю у світі було сільське господарство, що в 1950 р. обійшло промислове виробництво, залишаючись на першому місці й в 2010 р. Однак у США в 1998 році сектор нерухомості й бізнес-послуг вийшов уперед виробництва. В Австралії це відбудеться в 2005 році;
- найбільш залежними від первинних галузей (сільське господарство й гірське добування) штатами є Західна Австралія (21% від ВВП) і Північна Територія (17%), найменш залежним є Новий Південний Уельс (4%)
- середня тижнева зарплата при повній зайнятості становить 888 доларів, що еквівалентно 46176 дол. у рік.
І все-таки хоча структура експорту Австралії характеризується чітко вираженою сировинною спрямованістю, країна успішно, навіть у важких часом умовах світового ринку, використовує сировинний характер свого експорту, знаходячи нові й розширюючи старі джерела збуту.
Основні пріоритети австралійського уряду в 2013 р. — забезпечення подальших успіхів на світовому ринку для національних товарів і послуг; досягнення прогресу в рамках «раунду Доха»; використання угод про вільну торгівлю із провідними партнерами для збільшення експорту; подвоєння числа експортних фірм до 2014 р.; продовження зусиль у рамках АТЭС по поліпшенню умов торгівлі й керуванню корпораціями.
Великі світові експортери сільськогосподарської продукції, у тому числі й Австралія, вимагають перегляду всієї системи аграрного протекціонізму для того, щоб полегшити доступ на ринки інших, насамперед індустріальних країн. Зараз середнє мито на ввіз сільськогосподарської продукції становлять приблизно 60%, що, природно, викликає протест експортерів. Найбільш руйнівні для світової торгівлі цією продукцією експортні субсидії, за допомогою яких розвинені країни підтримують своє сільське господарство. Пов’язане із цим зниження світових цін приносить фермерам розвинених країн більші втрати.
У світовій торгівлі сільськогосподарською продукцією назріла необхідність реформи. Істотну роль у її підготовці грає коаліція розвинених і країн, що розвиваються, іменована Кернською групою й що включає 17 країн (створена в 1986 р.), у тому числі й Австралію. Напередодні міністерської конференції країн ВТО в Канкуні у вересні 2003 р. Кернська група зажадала вироблення основ для переговорів по сільському господарству, які б відповідали цілям «раунду Доха». Ця вимога була підтримана більшістю країн, що розвиваються, представлених на конференції. [25, c. 35-36]
У лютому 2004 р. на зустрічі міністрів країн Кернської групи в Коста- Рікі було прийнято комюніке, складене в різких тонах, про готовність групи приступитися до переговорів і виробити до середини 2004 р. основи угоди про сільське господарство. Група наполягала на скасуванні всіх без винятку експортних субсидій на відміну від пропозицій ЄС обмежитися тільки деякими з них.
У рамках «раунду Доха» проводяться також багатобічні переговори по послугах, цьому самому динамічному сектору світової економіки. Для Австралії важлива частина переговорів — поліпшення доступу на ринки послуг. Уряд продовжує тісні консультації по цьому питанню з національними компаніями, штатною, територіальною й місцевою владою, із громадськістю країни. Успішний результат переговорів по послугах досить бажаний для Австралії, оскільки відкриє її для провайдерів інших країн і тим самим розширить масштаби, підвищить якість і конкурентоспроможність послуг.
Ріст зовнішньої торгівлі Австралії супроводжується значним збільшенням закордонних капіталовкладень. На кінець 2011 р. вони склали 508.2 млрд. дол., у тому числі 169.5 млрд. — прямі . Тільки за п’ятиліття з 1995/96 р. вони виросли на 231 млрд. дол., у тому числі прямі — на 100 млрд. Правда, це майже вдвічі менше всіх іноземних інвестицій у самій Австралії, але лише на 10% менше прямих. Характерно, що в 90-ті роки власні прямі інвестиції Австралії за кордоном по темпах приросту (у середньому 11.4% у рік) випереджали приплив іноземних прямих капіталовкладень у її економіку.
Донедавна австралійські закордонні інвестиції розміщалися головним чином у США, Англії й Новій Зеландії, відбиваючи традиційні торговельні й економічні зв’язки (таблиця). За даними на 31 грудня 2010 р., на США доводилося 78 млрд. дол. (45%) прямих інвестицій, Англії — 34 млрд. (20%), Нової Зеландії – 21,8 млрд. дол. (12%). Досить швидкий розвиток торговельних зв’язків Австралії з азіатським регіоном істотно зміцнило її позиції як інвестора взагалі й особливо інвестора прямих інвестицій.
Закордонне інвестування зайняло важливе місце в стратегії багатьох австралійських фірм. Зниження торговельних бар’єрів, досягнення в технології й зростаюча конкурентоспроможність спонукують їх активізувати цей напрямок своєї діяльності. Опираючись на свої конкурентні переваги, вони шукають нові ринки, кращі джерела сировини або райони з більше низькими витратами виробництва.
Закордонні інвестиції збільшують фінансові можливості багатьох фірм і зміцнюють їхнє положення усередині країни. Опитування компаній, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю, показав що основними мотивами, що спонукують їх до закордонних капіталовкладень, є гарантія можливостей росту, підвищення конкурентоспроможності, забезпечення умов для впровадження на нові ринки, доступ до глобальної підприємницької системи.
Активно діють за рубежем банки, особливо Австралійсько-Новозеландський банк (АНЗ), що функціонує майже в 40 країнах. Цей найбільший у південнотихоокеанському регіоні банк має велику мережу філій, що забезпечують кредитування торгівлі й інших комерційних операцій. Активна присутність в основних світових фінансових центрах, представництва на багатьох ключових ринках довершують цю картину. Через велику банківську мережу АНЗ забезпечує насамперед банківські послуги з підтримки діяльності своїх австралійських і новозеландських клієнтів.
Отже, Австралія безумовно ставиться до числа благополучних країн, незважаючи на окремі труднощі. Опираючись на великі й різнобічні природні ресурси, ефективну політику у валютно-фінансовій області й проведенні структурних реформ, а також на високу активність підприємницьких кіл, Австралія змогла домогтися серйозних досягнень у соціально-економічній сфері. [8, c. 21-22]
Несприятлива світова економічна кон’юнктура на початку поточного десятиліття не повалила національну економіку у важкий стан. Навіть в умовах небувалої посухи країна продовжувала свій поступальний рух. За останні 12 років ВВП країни збільшувався в середньому на 4% у рік, рівень безробіття скоротився з 11% в 1992 р. до менш 6% в 2004 р. Зниження торговельних бар’єрів, гнучкий ринок праці й дерегулювання товарних ринків стимулювали продуктивність праці (її річний приріст збільшився з 1.6% в 80- е роки до 2.7% в останнє десятиліття) і підвищували стійкість економіки до кризових явищ.
Досвід Австралії по залученню іноземного капіталу, насамперед у вигляді прямих капіталовкладень, переконливо свідчить про те, що цей шлях досить плідний і сприяє ефективному рішенню багатьох проблем. В останні 15 років Австралія довела свою здатність успішно протистояти труднощам у світовій і національній економіці й неухильно просуватися вперед. Це дає підстави думати, що в ближній і середньостроковій перспективі країна буде успішно розвиватися.
Таким чином, при вмілому використанні сировинних ресурсів, як це переконливо показує досвід Австралії, можна успішно розвивати економіку в цілому й забезпечувати високий життєвий рівень населення.
Висновок
В ході даної аналітичної роботи, проробленої в процесі написання даного дослідження, ґрунтуючись на отриманій з авторитетних джерел інформації можна зробити наступні висновки щодо позиціонування Австралії на світовому ринку.
По-перше, австралійська економіка має комплексний, збалансований розвиток, вдало сполучаючи високу частку сфери послуг, характерну для розвинених країн, високопродуктивне сільське господарство, розвитий промисловий сектор. При цьому гірничодобувний сектор дотепер залишається лідируючим й вносить найбільший вклад у розвиток економіки. Континент надзвичайно багатий вугіллям і металами, а австралійські гірничодобувні компанії входять у світову еліту цієї галузі.
По-друге, життєво важливою умовою для процвітання країни є тісні економічні зв’язки зі швидко розвиваючими або великими азіатськими економіками: Китаєм, Індією, Японією, Індонезією, Філіппінами, Малайзією. Ці країни пред’являють високий попит на сировинні товари — і саме Австралія в стані цей попит задовольнити.
По-третє, необхідно спростувати репутацію Австралії в якості «великої ферми» і «сировинного придатка», що склалася у зв’язку з більшою питомою вагою в експортних статтях сировини й продукції сільськогосподарського сектора. Це не дивно, тому що порівняльні переваги країни лежать саме в цій області.
Однак варто врахувати, що за допомогою раціонального використання таких факторів, як закордонні інвестиції, експортний виторг і нові технології (переважно, закордонні патенти), Австралії вдалося успішно диверсифікувати економіку. Наприклад, нові технології можна побачити в сільському господарстві й у гірничорудній справі, у фінансовому й мультимедійному секторах. Технологічні інновації традиційних галузей дозволяють розширити виробництво продукції й охопити більше ринків. Випереджальними темпами розвиваються такі напрямки, як зберігання й передача інформації, комп’ютерні консультаційні послуги, юридичні послуги, ринкові дослідження, вище утворення, бізнес, керування й бухгалтерські послуги. Швидко ростуть такі «нові» сектори, як аквакультура, медичне, фармацевтичне й хірургічне встаткування.
Щодо прогнозів на майбутнє можна сказати, що намітився ряд перспективних напрямків розвитку країни на найближчий час, підкріплених відповідними заходами уряду, такими як:
- Диверсифікованість експорту й зміцнення інвестиційних зв’язків. У цьому зв’язку активно розглядається можливість широкого виходу австралійських підприємств на ринки країн тихо-азіатського регіону. При цьому із собою старанністю проробляються стратегії щодо трьох головних азіатських регіонів: Східна Азія (Японія, Південна Корея, Північна Корея, Китай, Тайвань), Південна Азія (Індія, Бангладеш, Непал, Пакистан, Шрі-Ланка), і Південно-східна Азія (Сінгапур, Філіппіни, Малайзія, Лаос, Таїланд, В’єтнам).
- Збільшення частки прямих іноземних інвестицій (особливо в електронну промисловість і телекомунікації). Австралійський уряд сконцентрував свою увагу на таких стратегічних цілях, як: досягнення на міжурядовому рівні різного роду домовленостей і підписання угод, що полегшує створення спільних компаній; протягом найближчих 10- 15 років необхідно збільшити частку австралійської продукції, що володіє конкурентними перевагами. Метою даної політики є подальше збільшення експорту, його товарної й географічної диверсифікованість і одночасна зниження торговельної залежності від основних партнерів.
- Збільшення експорту продукції австралійського машинобудування на базі посилення його спеціалізації й кооперації з новими індустріальними країнами азіатсько-тихоокеанського регіону. Нові зрушення в експорті можуть привести до підвищення його ролі в розвитку економіки країни, до посилення її включення в міжнародний поділ праці.
Таким чином, резюмуючи все вищевикладене, можна зазначити, що на сьогоднішній день Австралія повноправно входить у перелік високорозвинених країн з багатогалузевою економікою й у число найбільших експортерів миру.
Її специфічне географічне положення, кліматичні умови, особлива історія відкриття й завоювання визначили місце країни в системі міжнародних зв’язків, структуру її економіки, і шляхи розвитку.
Незважаючи на те, що Австралія донедавна займала досить скромне місце в системі міжнародних економічних відносин, сьогодні вона має потужний потенціал і успішно вбудовується у світову економіку протягом останніх декількох років, демонструючи високі темпи економічного росту й прогресивну економічну політику.
Список використаних джерел
- Mohammed O. Haque Economic development and its effects on income distribution in developing and developed countries [Text] / Mohammed Ohidul Haque // Актуальні проблеми економіки. — 2011. — № 4. — С. 301-313
- L. Smith. The Impact of Metals on Society. Australia, Part I / R. L. Smith. – JOM, March, 2000. – Р. 12–13.
- L. Smith. The Impact of Metals on Society. Australia, Part II / R.L. Smith. – JOM, April, 2000. – Р. 41, 47.
- Australia in brief. Australian Departament of Foreign Affairs of Trade, Canberra, June 2011 2009 Composition of Trade Australia, Departament of Foreign Affairs and Trade, June 2011. 2009 — 2010 Composition of Trade Australia, December 2010 Trade at a Balance 2011 Canberra, 2010 Trade at a Balance 2010, Canberra, 2011
- Актуальные проблемы развития Австралии и Океании [Текст] : [Сб. ст.] / АН СССР, Ин-т востоковедения, 1984. — 223 с.
- Амиров В. Экономика Австралии в середине 90-х годов [Текст] / В.Амиров // Мировая экономика и международные отношения. — 1997. — № 4. — С. 114-119
- Архипов В. «Развивается очень успешно» / В.Архипов // Азия и Африка сегодня. — 2000. — № 11. — С. 74-77
- Архипов В. Австралийский путь [Текст] / В. Архипов // Азия и Африка сегодня. — 2006. — № 7. — С. 20-24
- Архипов В. Австралийский фундамент экономических успехов Индии и Китая // Азия и Африка сегодня. — 2008. — № 6. — С. 15-17
- Архипов В. Австралия в мировой экономике // Мировая экономика и международные отношения. — 2005. — № 10. — С. 99-103
- Архипов В. Австралия в мировой экономике // Мировая экономика и международные отношения. — 2001. — № 10. — С. 92-97
- Архипов В. Австралия: экономика и иностранные инвестиции / В. Архипов // Мировая экономика и международные отношения. — 2008. — № 5. — С. 82-89
- Архипов В. Иностранные инвестиции как рычаг подъема экономики страны / В. Архипов // Азия и Африка сегодня. — 2004. — № 8. — С. 17-21
- Архипов В. Наступление на азиатские рынки: (Австралия) [Текст] / В.Архипов // Азия и Африка сегодня. — 1997. — № 5. — С. 14-19
- Архипов В. Страна «На краю света», но не на обочине мировой экономики / В. Архипов // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 10. — С. 43-49
- Архипов В. Я. Австралия вышла из кризиса первой из развитых стран // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 2. — С. 12-15
- Архипов В.Я. Австралия под прессом кризиса, который отбросил страну на пять лет назад // Азия и Африка сегодня. — 2009. — № 8. — С. 21-24
- Безуглий, В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн [Текст] : навчальний посібник / Віталій Безуглий, 2007. — 703 с.
- Блій Г. Географія: Світи, регіони, концепти / Г. де Блій, Пітер Муллер, Олег Шаблій,; Пер. з англ. Даніела Олесневич, Олександр Олесневич, Надія Стельмах та ін., Ред. Світлана Головко (гол. ред.), Юрій Медюк, Авт. передм. Олег Шаблій,, 2004. — 738 с.
- Горбач, Денис. Австралийская школа: Австралийское правительство пытается выйти из кризиса, балансируя между «правым» и «левым» уклонами [Текст] / Денис Горбач // Бизнес. — 2009. — 17 августа. — С. 16-18
- Козак Ю. Економіка зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. екон. вузів і ф- тів / Одеський держ. економічний ун-т / Юрій Георгійович… Козак (ред.). — О. : Астропринт, 2002. — 352с.
- Маковская М. Экономико-правовые аспекты природопользования в Австралии // Мировая экономика и международные отношения. — 2000. — № 7. — С. 106-110
- Мусатова Е. Австралия -мировая урановая держава / Е. Мусатова // Азия и Африка сегодня. — 2007. — № 10. — С. 51-53
- Попова Ю. Австралия среди экономических лидеров [Текст] / Ю. Попова // Азия и Африка сегодня. — 2003. — № 11. — С. 18-22
- Страны и регионы мира: экономико-политический справочник.– 3-е изд. под. ред. А.С. Булатова. – М.: Проспект, 2010.
- Чужиков В. Економіка зарубіжних країн: навч. посібник / Київський національний економічний ун-т. — К., 2005. — 308 с.