Вступ

Актуальність теми. Наявність досконалого страхового ринку сприяє підвищенню стійкості фінансової і економічної систем і забезпечує сталий розвиток людства. Але слід констатувати, що вітчизняний страховий ринок ще тільки формується, що поки не дозволяє застосовувати його як дієвий інструмент реалізації концепції сталого розвитку. Враховуючи, що сталий розвиток та страхування як підсистеми загального економічного простору є взаємопов’язаними, відсутність теоретико-методологічного обґрунтування стратегії розвитку страхового ринку негативно впливає на цілісність, логічність та послідовність сталого розвитку суспільства. Саме це вказує на високу актуальність теми дослідження.

Теоретичні засади розвитку страхового ринку, його роль та місце у фінансовій системі країни активно досліджуються у світовій та вітчизняній науковій літературі. Дослідження в зазначеній сфері останнім часом суттєво активізувались і серед вітчизняних науковців. Вагомим є доробок таких вчених, як В.Д.Базилевич, О.І.Барановський, О.Д.Василик, Ю.В.Євченко, О.Д.Заруба, В.В.Корнєєв, Д.А.Навроцький, С.С.Осадець, Л.В.Рибальченко, О.Р.Романенко, О.А.Рядно, М.І.Савлук, В.М.Федосов, В.М.Фурман, С.І.Юрій.

Метою роботиє формування теоретико-методологічних засад і науково-методичного забезпечення функціонування вітчизняного страхового ринку як складової ринкового механізму господарювання.

Відповідно до мети дослідження було вирішено такі завдання:

• узагальнено теоретико-методологічні підходи та розкрито сутність, функції, принципи та класифікаційні ознаки страхування як особливого виду фінансової діяльності;
• обґрунтовано місце, функції та роль страхового ринку у фінансовій системі країни;
• визначено сучасний стан та тенденції розвитку страхового ринку України;
• проаналізовано динаміку розвитку страхового ринку України та обґрунтовано концептуальні напрями розвитку страхування.

Об’єктом дослідженняє економічні відносини, що виникають між суб’єктами страхового ринку.

Предметом дослідженняє теоретико-методологічні засади і науково-методичне забезпечення функціонування страхового ринку як складової ринкового механізму господарювання.

Розділ 1.Теоретичні аспекти місця та ролі страхування в ринковому механізмі

1.1. Страхування в Україні: виникнення та сучасний стан

Процес становлення сучасного ринку страхових послуг в Україні почався разом з глибокими соціально-економічними реформами. Створення мережі страхових компаній стало необхідною умовою формування нового економічного, соціального, інформаційно-аналітичного й політичного середовища, пов’язаного з різними видами ризику. Актуальність огляду страхового ринку пояснюється стабільним зростанням останніми роками в Україні попиту на страхові послуги, саме на страхування майна. Страхування суттєво впливає на соціально-економічну стабільність суспільства і належить до кола чинників, що безпосередньо визначають рівень економічної безпеки країни. Вітчизняний страховий ринок, попри стабільне нарощування обсягів страхових премій, ще не набув статусу впливового соціально-економічного чинника.

Основною метою розвитку страхового ринку є підвищення рівня страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, зменшення витрат держави на попередження і ліквідацію наслідків стихійних лих, катастроф, техногенних аварій, формування ефективних ринкових механізмів залучення інвестиційних ресурсів у національну економіку за рахунок забезпечення ефективного функціонування ринку страхових послуг з урахуванням міжнародного досвіду, застосуванням сучасної ринкової інфраструктури та фінансових інструментів [18, c. 126-127].

Організаційно-правова структура страхового ринку України є недосконалою. Має поступово зростати вплив організаційних структур, що посилюють координацію діяльності страховиків і дають змогу чіткіше уявляти потреби та можливості страховиків, сприяють розвитку інтеграційних процесів. В основу інституціонального структурування ринку страхових послуг покладено приватну, публічну або комбіновану форму власності. Страховий ринок України характеризується тим, що в його інституціональній структурі домінуюче становище займають страхові компанії, створені капіталом юридичних осіб. Територіальна структура страхового ринку України складається з чотирьох регіонів: Центрального, Східного, Західного та Південного. Найбільше страховиків (більше 50 %) зосереджено у Центральному регіоні, зокрема у м. Києві та Київській області; майже 25 % зосереджено у Східному регіоні, зокрема в таких крупних промислових центрах, як Харків, Дніпропетровськ, Донецьк. Найменш розвинутий ринок страхових послуг у Західному регіоні через відсутність там крупних промислових підприємств та через низький рівень платоспроможності населення. Особливість галузевої структури ринку страхових послуг виявляється у тому, що кожен із цих ринків має свою внутрішню структуру, елементи якої формують сегменти страхового ринку в цілому, визначають специфіку взаємодії страховиків та страхувальників у процесі купівлі-продажу страхової послуги та під час задоволення потреби у страховому захисті [2, с. 17].

1.2. Чинники формування конкурентного середовища на ринку страхових послуг

Конкурентна політика на ринку страхових послуг покликана зумовлювати формування ефективного конкурентного середовища як механізму, що у короткостроковій перспективі сприятиме економічному зростанню, поєднаному з реалізацією ключових завдань соціального розвитку, а в довгостроковій — стане одним з вагомих чинників створення і функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки. Конкурентне середовище на ринку страхових послуг — це специфічний простір конкурентної взаємодії страхових компаній, на поведінку яких впливає сукупність чинників, що визначають відповідний рішень розвитку цього ринку. Необхідно зазначити, що формування конкурентного середовища на ринку страхових послуг відбувається під впливом двох груп чинників — мікрорівня та макрорівня, які в цілому обумовлюють інтенсивність та ефективність цього процесу (рис. 1).

Чинники внутрішнього середовища страхової компанії впливають на зміну принципів та цілей господарювання, засобів, ресурсів і методів, необхідних для їх досягнення й управління. Вирішальними, тобто такими, що визначають стан внутрішнього середовища страхових компаній, насамперед є наявність необхідних фінансових ресурсів і кваліфікованого персоналу. Внутрішнє середовище підприємства значною мірою піддається керуванню, але повністю елемент невизначеності виключити не можна, тому чинники, які пов'язані з внутрішнім середовищем, визначаються як умовно-регульовані. Зовнішнє середовище будь-якої компанії, у тому числі й страхової, складається з мікро- та макросередовища[7, c. 19-20].

Чинники, що утворюють мікросередовище страхової компанії, можна розділити на три групи. До першої належать різні ринки, на яких формується своєрідний контингент споживачів страхових послуг: споживчий ринок, ринок виробників, ринок проміжних продавців, ринок закладів, міжнародний ринок. Що стосується впливу певних груп споживачів на стан конкуренції на ринку страхових послуг, то він буде сильним за наявності таких чинників: споживачі, які купують значну частину страхового продукту, впливають на страхову компаній через зменшення обсягу придбання страхових продуктів; володіння широкою інформацією про страхові послуги, які пропонують страхові компанії, збільшує споживачам можливість вибору, що загострює конкуренцію на ринку страхових послуг.

Другу групу чинників, які впливають на мікросередовище страхової компанії, формують суб'єкти ринку страхових послуг. До суб'єктів цього ринку належать компанії, що входять на ринок і загострюють боротьбу, споживачі продукції, постачальники, виробники товарів-замінників, конкуренти, держава, яка проводить свою політику в галузі регулювання конкуренції.

Імовірність потенційної конкуренції з боку нових страхових компаній визначають бар'єри входження на ринок. Якщо вони є досить високими, то імовірність появи новачків буде невеликою. На вітчизняному ринку страхових послуг наявні як структурні, так і поведінкові бар'єри входження. До бар'єрів структурного характеру належать: обмеження місткості регіонального ринку страхових послуг — високий ступінь задоволення попиту, що відображає як значну насиченість ринку, так й низьку платоспроможність споживачів; економічні та організаційні обмеження — важелі та стимули державного характеру (інвестиційна, кредитна, податкова, цінова і митна політика); капітальні витрати, обсяг первинних інвестицій — одне з основних обмежень можливості входження нових компаній на ринок страхових послуг; абсолютні переваги у рівні витрат — витрати на обслуговування одного клієнта діючих страхових компаній є нижчими, ніж у тих, хто вперше входить на ринок страхових послуг, що обумовлено нерівністю стартових умов на ринку, технологічною перевагою діючих страхових компаній, розвитком філійної мережі та витратами на рекламу; досягнення ефекту масштабу (в період між первинними інвестиціями і досягненням оптимального обслуговування у новачків є більш високі питомі витрати, ніж у тих страхових компаній, які вже діють на ринку страхових послуг, і отже, вони є менш конкурентоспроможними). Поведінкові бар'єри характеризуються: стратегічною поведінкою страхових компаній, що діють на ринку страхових послуг, сталими діловими стосунками страхових компаній та їх відносинами з покупцями; вертикальною і горизонтальною інтеграцією (діючі страхові компанії користуються перевагами внутрішньокорпоративних зв'язків у вигляді доступу до сукупних інвестицій, фінансових та інформаційних ресурсів); адміністративними вимогами, які полягають у ліцензуванні страхових компаній, порядку їх реєстрації, неформальних зв'язках керівників страхових компаній з органами влади [9, c. 122-123].

Суттєвим чинником, який впливає на ефективність конкуренції між страховими компаніями, є наявність вихідних з ринку страхових послуг бар'єрів. Вихідні бар'єри — це економічні, соціальні, структурні та психологічні чинники, які змушують страхові компанії функціонувати на ринку, навіть якщо вони працюють збитково. Наявність вихідних бар'єрів зумовлена чинником присутності на ринку страхових послуг неконкурентоспроможних компаній, а їх зниження — усуненням неплатоспроможних страхових компаній. Функціонування реально платоспроможних й економічно стійких страхових компаній сприяє динамічному розвиткові ринку страхових послуг, зумовлює стабільність економічних взаємозв'язків зі страхувальниками і підвищує їх довіру до страхування.

Третя група чинників, які впливають на формування мікросередовища на ринку страхових послуг, включає будь-які контактні аудиторії, які виявляють реальний чи потенційний інтерес до страхових компаній і справляють вплив на їх здатність досягати поставленої мети. Наприклад, досить активний вплив на розвиток конкурентного середовища на ринку страхових послуг здійснюють засоби масової інформації, які формують у потенційних конкурентів і споживачів певну думку про цей ринок.

Макросередовище діяльності страхової компанії визначають такі чинники, як економічні та соціальні умови, демографічна ситуація в країні, науково-технічний прогрес, культурне оточення, політична і законодавча стабільність. На зовнішні чинники макросередовища страхова компанія не може здійснювати реального впливу, тому вона повинна адаптуватися до цих чинників й налаштовувати свою діяльність відповідно до зовнішніх змін, які відбуваються.

Щодо держави, то її вплив на формування конкурентного середовища на ринку страхових послуг є як безпосереднім, так і опосередкованим. Державне регулювання ринку страхових послуг здійснюється через конкурентну, ліцензійну і податкову політику. Держава здатна істотно впливати на формування ефективного конкурентного середовища на ринку страхових послуг шляхом забезпечення конкурентоспроможності страхових компаній. Держава регулює фінансові ринки, які виступають як замінники страхових послуг; крім того, вона виступає в ролі їх споживача. Таким чином, державний вплив присутній в усіх чинниках, які формують конкурентне середовище на ринку страхових послуг, що обумовлює його значущість[17, c. 108-109].

Держава забезпечує реалізацію конкурентної політики на ринку страхових послуг, цілі якої повинні передбачати приведення останнього в бажаний стан і підтримку його протягом тривалого проміжку часу. Можна виділити дві основні групи цілей реалізації конкурентної політики на ринку страхових послуг, що розкривають її зміст: 1) створення (розвиток) конкуренції на ринку страхових послуг, а саме — приведення об'єкта (ринку страхових послуг) конкурентної політики в бажаний, на думку її суб'єкта (суб'єктів), стан; 2) підтримка конкуренції на ринку страхових послуг, а саме — досягнутого бажаного, на думку її суб'єкта (суб'єктів), стану протягом тривалого періоду часу.

Основними напрямами нагляду антимонопольних органів за учасниками ринку страхових послуг є: контроль за дотриманням антимонопольного законодавства у процесі економічної концентрації, зокрема, при створенні, реорганізації та ліквідації страхових компаній, а також формуванні об'єднань учасників страхового ринку; розгляд справ про порушення антимонопольного законодавства і прийняття рішення за його результатами в межах своїх повноважень; розробка та організація виконання заходів, спрямованих на запобігання порушенням антимонопольного законодавства; видання страховикам обов'язкових для виконання рішень про припинення порушень антимонопольного законодавства і про відновлення початкового становища, про примусовий поділ монопольних утворень; прийняття нормативно-правових актів відповідно до своєї компетенції, зокрема, з питань антиконкурентних узгоджених дій, зловживань монопольним становищем на ринку, дискримінації з боку органів влади; контроль за їх виконанням та надання роз'яснень щодо їх застосування (додаток 1)[11, c. 41].

Державна конкурентна політика на ринку страхових послуг реалізується з допомогою системи інструментів, застосування яких сприяє досягненню поставлених цілей і розв'язанню назрілих проблем. Інструменти реалізації конкурентної політики на ринку страхових послуг можуть бути структурними і поведінковими. Перші спрямовані на зміну структури ринку страхових послуг, сприяють появі нових фактичних чи потенційних конкурентів. До таких інструментів належать: відкриття національного ринку страхових послуг для іноземних страхових компаній, обов'язкове узгодження окремих злиттів і придбань з антимонопольними органами.

Подальший розвиток конкурентних відносин у вітчизняному страховому секторі пов'язаний із концентрацією внутрішнього ринку страхових послуг. При цьому можливі сценарії розвитку передбачають унормовану присутність іноземних страхових компаній як свідчення підтримки глобальних інтеграційних процесів'. Відкриття внутрішнього ринку страхових послуг для міжнародних страхових компаній значною мірою пов'язано з необхідністю виконання умов вступу України до СОТ. Як наслідок, конкуренція на внутрішньому ринку страхових послуг посилюється і стає жорсткішою. У цілому на українському ринку страхових послуг представлені майже всі найбільші світові страхові групи: об'єднаний італійсько-чеський холдинг "Generali PPF Holding", німецька "Allianz", голландська "Fortis", польська "PZU", австрійські "UNIQA", "GRAWE", "Vienna Insurance Group", "ЕССО", французькі "BNP Paribas Group" та "АХА", американська "AIG", австралійська "QBE", шведська група "SEB", російські компанії "Росгосстрах", "Ингосстрах", "РЕСО-Гарантия", "Спутник", "Русский стандарт" та ін.

Нині на українському ринку страхових послуг практично не залишилося сильних національних страхових компаній. Багато великих страхових компаній вітчизняного страхового ринку цілком або частково належать іноземним фінансовим групам. У роздрібному сегменті ризикового страхування лідерами є HACK "Оранта" (казахстанський банк "ТуранАлем") та італійська "Дженералі Гарант". Увійти до десятки лідерів намагаються "Allianz", "Провідна" (група "Росгосстрах") і "Княжа" ("Vienna Insurance Group"). У сегменті страхування життя лідерами є "Alico AIG Life" (США), група "ТАС" і "Дженералі Гарант Страхування Життя" (з італійськими інвестиціями).

Значною перешкодою на шляху розвитку ефективного конкурентного середовища на ринку страхових послуг України є недодержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час прийняття рішень центральними і місцевими органами виконавчої влади. Приймаючи рішення, ці владні органи нерідко примушують суб'єктів господарювання до пріоритетного укладання договорів з певними страховими компаніями[13, c. 186-187].

Можна вважати, що негативний вплив на розвиток конкурентного середовища на ринку страхових послуг, насамперед, справляють недосконала законодавча база, адміністративні обмеження конкуренції на ринку, неналежний рівень поінформованості про ринок, відсутність усвідомленої потенційними клієнтами потреби у страхуванні, низька платоспроможність населення та підприємств. Реалізація конкурентної політики на ринку страхових послуг України повинна бути спрямована на сприяння процесам злиття малих і середніх страхових компаній, підвищення вимог до мінімального статутного фонду страхових компаній, що, у свою чергу, приводитиме до зменшення кількості страхових компаній та очищення ринку страхових послуг від неконкурентоспроможних страхових установ.

Розділ 2. Аналіз сучасного стану страхування в ринковому механізму господарювання

2.1. Динаміка розвитку страхового ринку України

На думку самих страховиків, капіталізація українського ринку значно відстає від ринків європейських держав, 2008 рік став поворотним від кількісного до якісної зміни структури і роботи вітчизняного ринку. Український страховий ринок показує в останні роки феноменальну спроможність до росту і прогресує як кількісно, так і якісно.

Таблиця 2.1. Динаміка розвитку страхового ринку України

Показиники по роках, тис. грн	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Страхові премії	317811	408401	789489	1164126	2136000	3030507	3594579	4365982
Страхова премія на одного страховика	454	1692	3387	4583	8122	9239	10502	15682
Страхові виплати	147311	129182	177845	360919	407000	424205	485976	538494
Страхова виплата на одного страховика	210	536	763	1421	1547	1293	1054	1163
Рівень виплат, %	46	32	23	31	19	14	12	11
Сформовані страхові резерви	92681	159838	447692	537041	959000	1185156	1356947	1895375
Передано в перестрахування	55450	63060	238531	451169	918000	1429427	17855246	2253641
Обсяг уплачених статутних фондів	64210	118656	150595	327872	51000	1036877	1654823	2456132
Кількість страховиків	700	241	233	254	263	328	344	338

Розвиток страхового ринку України за останні вісім років знаходився в умовах пожвавлення економічної діяльності, зниження темпів падіння виробництва. Це не могло не вплинути на його розвиток, і він розвивався достатньо високими темпами (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Темп росту страхування в Україні

	Темпи росту, %
Показиники по роках, тис. грн	2000/1999	2001/2000	2002/2001	2003/2002	2004/2003	2005/2004
Страхові премії	193	148	183	142	119	122
Страхова премія на одного страховика	200	135	177	14	114	149
Страхові виплати	138	203	113	104	116	111
Страхова виплата на одного страховика	142	186	109	84	82	110
Сформовані страхові резерви	280	120	178	125	121	140
Передано в перестрахування	378	189	203	150	125	126
Обсяг уплачених статутних фондів	127	218	56	205	160	148
Кількість страховиків	96	109	103	125	105	98

Намітився ряд тенденцій, серед яких:

· темпи росту страхових платежів продовжують випереджати темпи росту страхових виплат;

· поетапно збільшуються обсяги страхових резервів;

· намітилася тенденція значного збільшення сплачених статутних фондів, що свідчить про принадність для інвестування страхового ринку, як сфери, що динамічно розвивається, і усвідомлення страховиками необхідності збільшення капіталізації для виконання страхових зобов'язань.[3, c.115]

За даними Міністерства фінансів, на 1 березня 2008 року в Україні було зареєстровано 364 страхові компанії (СК), у державний реєстр внесено 68 страхових брокерів. Чисельність зайнятих на страховому ринку, за оцінкою ЛСОУ, досягла майже 38 тис. осіб.

Сукупний обсяг сплачених статутних фондів СК до початку 2005 р. складав 1,55 млрд. грн. (291 млн. долл.), або в середньому на одну компанію — майже 4,6 млн. грн. (0,86 млн. долл.). При цьому більш половини СК мали статутний фонд менше 500 тис. євро; менше третини — 1 млн. євро і більше. Цього дуже мало, оскільки, за експертними оцінками, для успішної конкуренції на світовому ринку статутний фонд повинен досягати принаймні 50 млн. долл. Такого «уставника» не має жодна українська СК (найзначніший серед non-life компаній складає 20,6 млн. долл., life-компаній — 1,9 млн. долл.).

До початку 2075 року сукупний власний капітал СК складав 3,18 млрд. грн., або 596 млн. долл. А в середньому на одну СК — 1,76 млн. Проте такий розрахунок більш ніж умовний, оскільки експерти відзначають нерівномірність росту власного капіталу компаній, а також загальне уповільнення його темпів.

Якщо говорити про сукупний обсяг наявних активів СК, то торік він складав 4,1 млрд. грн. (769 млн. долл.). В середньому на одну СК — 12,1 млн. грн., або 2,3 млн. долл. Активи розміщаються переважно на поточних банківських рахунках і депозитах (майже 40%), далі йдуть акції й облігації, у які інвестовано 33,3% активів, тоді як у державні цінні папери вкладено лише 0,8%. Інвестиції в економіку за напрямками, визначеними урядом, практично не здійснюються.

Загальний обсяг сформованих страхових резервів до початку поточного року досяг майже 1,9 млрд. грн. (356 млн. долл.). Переважна їхня частка розміщена на розрахункових рахунках (45,5%) і депозитах (24,4%). Ріст обсягів страхових резервів є позитивною тенденцією. І, напевно, він повинний був би свідчити про підвищення стійкості усталеності та інвестиційних можливостей СК — якби не існувало практики звітності про резерви завдяки одноденним кредитам.

У 2075 році загальна сума страхових премій складала 4,44 млрд. грн. (833 млн. долл.). Майже 2/3 її прийшлися на перші 30 СК, на 50 — 4/5, а на найбільшу СК «Лема» — десята частина. Водночас тільки 51 страховик мав надходження страхових премій більш 20 млн. грн., 85 — від 5 до 20 млн., 118 — від 500 тис. до 5 млн., 49 — від 10 до 500 тис., 34 — до 10 тис. грн. [1, c. 53-54]

Частка премій по договорах, укладених безпосередньо зі страхувальниками-громадянами, складала 9,9% їхнього загального обсягу, або 438 млн. грн. На одного жителя України торік прийшлося по 93 грн. (17 долл.) загального обсягу премій; а страхових премій, сплачених страхувальниками-громадянами, — 9,1 грн. (1,7 долл.). Обсяг премій по добровільному страхуванню життя в розрахунку на одного жителя складає біля 50 коп. Частка премій по добровільному страхуванню життя залишається на вкрай низькому рівні — 0,5% загального обсягу страхових премій три роки поспіль. Це свідчить про неналежний рівень виконання страховим ринком соціальної функції і дає підстави припустити, що існує тенденція до перерозподілу ринку на користь тих видів страхування, де є місце для «сірих» фінансових схем.

Загальний обсяг страхових виплат у 2007 році складав 543,1 млн. грн. (102 млн. долл.). Найбільша їхня частка припадає на добровільне майнове страхування (41,9%), найменша — на державне обов'язкове страхування (9,6%) і страхування життя — 0,5%. Рівень виплат по добровільному майновому страхуванню складав 7%; по добровільному страхуванню відповідальності — 16, по добровільному страхуванню життя — 11%, тоді як у країнах Західної Європи нормальним рахується рівень страхових виплат по ризикованих видах страхування в обсязі не менш ніж 70% загальної суми страхових премій.

У 2007 році перестрахування складало 2,1 млрд. грн. (394 млн. долл.), або 47% загального обсягу отриманих страховиками премій. При цьому 1,32 млрд. грн., або 62,9%, передані на перестрахування нерезидентам, із них 60% — у Латвію і Молдову, тоді як на відомі ринки (Великобританія, Німеччина, Швейцарія) — біля 15%. Експерти оцінюють частку «фінансового» перестрахування навпів — дві третини цієї суми.

Найбільша в Україні СК «Лема» до початку 2007 року мала «уставник» у 110 млн. грн., активи — 465,7 млн. грн., страхові резерви — 177,4 млн. грн., одержала в 2006 році майже 449 млн. грн. страхових премій. Для порівняння: найбільший по капіталізації страховик світу — American International Group — має «уставник» 58 млрд. долл., страхові резерви — 30 млрд. долл. Ceska pojistovna (найбільший страховик Чехії) у 2004-му зібрав біля 1 млрд. долл. страхових премій, російська СК «РОСНО» у 2005-му — 345 млн. долл.

На страховому ринку спостерігається значна концентрація ресурсів. На першу десятку non-life СК припадає понад чверть сукупного обсягу статутного фонду і сукупного власного капіталу, майже третина сукупних активів і загального обсягу сформованих резервів. Страховики значно програють банківській системі в притягненні фінансових ресурсів. Сукупні активи СК до початку 2006 року більше чим у 16 разів поступалися активам банківської системи; сплачені «уставники» страховиків майже в чотири рази менше, ніж у банках, а власні капітали — у три рази. Резерви банків під активні операції більше ніж у два рази перевищують сформовані страхові резерви (середній обсяг страхових резервів на одну СК складає 5,6 млн. грн., або 1,1 млн. долл., тоді як середній резерв під активні операції на один банк — 24,7 млн. грн., або 4,6 млн. долл.). Прибутки банків перевищують прибутки страховиків у 1,7 раза. Якщо в 2005 році внески населення в банках у національній валюті зросли на 4,96 млрд. грн., а в іноземної — на 2,9 млрд. грн., то страхові премії від страхувальників-громадян — тільки лише на 0,23 млрд. грн.[3, c. 116]

Незважаючи на номінальний зріст головних показників страхового ринку, він залишається вкрай незначним по обсягах статутних фондів, власному капіталу, активів, резервів. Інвестиційна функція страхування залишається нереалізованою як через незначні обсяги акумульованих страховиками фінансових ресурсів, так і через відсутність у переважній більшості компаній можливості точно прогнозувати настання страхових випадків.

Непрозорі схеми, брак контролю і фінансової звітності, нераціональні форми використання резервів значною кількістю СК є передумовами перекручування функцій страхових накопичень, формування віртуальних обсягів статутних фондів і резервів. Це плутає об'єктивній оцінці реального стану страхового ринку в Україні.

2.2. Основні тенденції формування вітчизняного страхового ринку

Проблеми, що стримують розвиток страхового ринку України, можна розділити на декілька блоків.

Серед економічних проблем — низький платоспроможний попит фізичних і юридичних осіб на страхові послуги, незначні обсяги і недосконала структура капіталу СК, відсутність надійних інвестиційних інструментів для довгострокового розміщення страхових резервів.

За даними Госкомстата, у березні 2006 року на одного робітника було нараховано 415 грн. зарплати, а наявні прибутки в розрахунку на одну особу складали 206 грн. — при середньому прожитковому мінімумі 342 грн. Водночас колосальні відрахування з фонду оплати праці спричиняють приховання реальної зарплати, подальшу тінізацію економіки.

За підсумками 2005 року, майже 2/5 підприємств були збитковими. Крім того, на 1 квітня 2005р. дебіторська заборгованість підприємств і заснувань складала 243,2 млрд. грн., а кредиторська — 307,9 млрд. грн.

Незначні обсяги прибутків населення і фінансових ресурсів суб'єктів, що хазяюють, гальмують поступовий розвиток страхування. А недостатність початкового капіталу, повільні темпи його нарощування, розмір сформованих резервів переважної більшості вітчизняних СК обумовлюють, у свою чергу, їх украй низькі можливості по покриттю значних збитків.

Сьогодні в Україні не існує привабливих для страховиків довгострокових інвестиційних інструментів. Акції та облігації інвестиційно привабливих підприємств украй важко придбати. Це не тільки гальмує зріст інвестиційної діяльності самих компаній, збільшення прибутків від неї, але і позбавляє економіку значних обсягів «довгих» грошей.

Про організаційно-правові проблеми вже було попутно згадано. Це — відсутність цілеспрямованої державної політики в сфері страхування; недосконалість чинної нормативно-правової бази; слабкий розвиток інфраструктури; протекціонізм; галузевий монополізм; надмірна кількість видів обов'язкового страхування і неадекватність їхнього фінансового забезпечення; недостатній рівень державного регулювання страхового ринку і т.д. [8, c. 69-70]

Закон України «Про страхування» передбачає 34 види обов'язкового страхування, навіть ті, що не мають закордонних аналогів. Рішення про їхнє введення прийнято поспішно, без належного соціально-економічного обґрунтування. Окремі види такого страхування чітко законодавчо не урегульовані, оскільки мають отсильні норми або не визначені в українському правовому полі поняття. Майже для 2/3 видів обов'язкового страхування немає необхідної нормативної бази.

У 2004 році зібрано усього лише 405,6 млн. грн., при збільшенні, у порівнянні з 2003-м, обсягів недержавного обов'язкового страхування на 73,7 млн. грн. і скороченні державного на 18,5 млн. Страхові ж виплати торік зросли усього лише на 0,4 млн. грн. Це обумовлено як законодавчими прогалинами, так і відсутністю необхідних для обов'язкового страхування засобів.

У регулюванні страхового ринку також залишається цілий ряд невирішених проблем:

· недостатня узгодженість дій державних органів, що займаються питаннями страхування, між собою;

· недостатній обсяг повноважень державних органів на санкції і притягнення винних до відповідальності за порушення законодавства, що не сприяє підвищенню рівня відповідальності фахових учасників ринку;

· відсутність якісної системи урахування, звітності, розкриття інформації і нагляду за діяльністю СК, що обмежує можливості потенційних інвесторів і споживачів страхових послуг у відношенні вибору СК, зменшує можливості ринку із мобілізації вільних ресурсів, росту обсягів страхового посередництва.

Негативним чинником є наявність кептивних компаній, що відстоюють винятково корпоративні інтереси, що будуються за галузевою ознакою і працюють під опікою різноманітних міністерств і відомств, місцевих органів влади. Іноді банки жадають від клієнтів страхувати заставне майно у афільовано із ними СК. Все це викликає монополізацію окремих сегментів ринку відомчими страховими компаніями.

Сьогодні ринок посередників дуже слабкий і незначний, взаємовідносини між ними і СК прямо протилежні прийнятими у світі, діюча нормативно-правова база їхньої діяльності містить чимало постарілих вимог.

До функціональних проблем ставляться відсутність середнього і довгострокового планування діяльності; низький рівень кваліфікації кадрів і т.д.

Топ-менеджери в більшості випадків не припускаються до процесу прийняття кінцевих рішень і недостатньо зацікавлені в результатах діяльності компанії. Це призводить до хаотичності розвитку окремих СК, частій зміні курсу, відсутності бачення перспектив.

Страховий ринок відчуває гостру потребу у вузькоспеціалізованих професіоналах. Іноді СК простіше підібрати висококласного топ-менеджера, ніж спеціаліста середньої ланки. Все це негативно позначається на обсягах і якості страхових послуг, призводить до зловживань і правопорушень[10, c. 42-43].

Серед інформаційно-аналітичних проблем — значна інформаційна закритість страхового ринку, що вважається однією з найбільше закритих зон фінансового ринку. Обнародування інформації відстає в часу, недосконалі форми урахування спричиняють її перекручування, внаслідок чого неможливо простежити динаміку розвитку конкретних видів страхування, приймати своєчасні та ефективні управлінські рішення.

Звітні дані не дозволяють вірогідно судити про реальний фінансовий стан і результати діяльності СК. Це обумовлено тим, що:

1) окремі показники, що істотно впливають на фінансовий стан СК, відповідно до законодавства, просто не вносять у звітність;

2) звітні показники трактуються компаніями по-різному. Водночас чинна звітність містить ряд зайвих даних, що не дають точного уявлення про результативність діяльності страховиків.

Немає і банків даних про несумлінних страховиків. Немає зроблених рейтингів СК, які б полегшували оцінку стана страхувальників.

Страховому нагляду бракує аналізу фінансового стану власника; проголошення небажаними визначених видів страхової практики; прийняття рішень про фінансове оздоровлення СК; практики недопущення до керування СК осіб, винних у фінансових зловживаннях.

Нестача доступних інформаційно-аналітичних матеріалів про діяльність СК, недостатня реклама страхових послуг призводять до неінформованості переважної більшості населення про страхування, його правилах і в остаточному підсумку — обумовлює низьку страхову культуру громадян. За результатами загальнонаціонального опитування соціологічною службою Центру Разумкова в червні 2003 року, 76,5% громадян не знають суті страхування відповідальності перед третіми особами. Тільки 10,4% опитаних вважають, що цей вид страхування повинний бути обов'язковим, а більшість (69,1%) громадян бачать його винятково добровільним. Введення обов'язкового страхування власників автотранспортних засобів має підтримку лише 40,4% громадян; 34% опитаних не вбачають необхідності подібного кроку.

Є у страхуванні і соціально-психологічні проблеми. Тут вже в котрого разу припадає повертатися до питання про довіру або недовіру, викликаному не тільки систематичним невиконанням державою узятих зобов'язань або загальновідомих фактів створення страховиками «фінансових пірамід». Припадає говорити і про відсутність належної системи гарантування страхових виплат; часто занижених, а тому не привабливих для потенційних клієнтів, розмірах страхових компенсацій.

Саме недовіру до СК називають громадяни, що не мають жодного страхового поліса, головною причиною свого небажання страхуватися. Це підтвердили 55,8% опитаних із кількості незастрахованих (варто зауважити, що відсутність грошей є головною причиною відмови від страхування усього лише 23,8% респондентів). Довіру до страховиків засвідчили лише 10,7% громадян; до державних фондів соцстраха — 17,5%, недержавним — 4,7%. Для порівняння: державним банкам довіряють 23,7% опитаних, недержавним — 7,8%.

Проте більш глибинна, ніж недовіра до СК, причина низького рівня страхування — непевність громадян у майбутньому, утрата соціальної перспективи. 76% громадян засвідчили, що вони не бачать зараз своєї соціальної перспективи в Україні, і тільки 11,9% притримуються протилежної позиції. Тільки 17,3% опитаних планують своє життя на більш-менш значну перспективу: на три-пять років — 6,9%, 5-10 років — 4,7%, на 10-15 років і більше — 5,7%.

Вказавши на відсутність розвитої мережі СК, необхідної системи страхування інвестиційних ризиків, Президент України у своєму посланні до парламенту «Європейський вибір. Концептуальні основи стратегії економічного і соціального розвитку України на 2002-2011 р.» закликав протягом одного-двох років усунути ці хиби[5, c. 80-81].

У програмі діяльності уряду «Відкритість, дієвість, результативність» декларується необхідність поліпшення стана соціального, пенсійного, медичного та екологічного страхування. Конкретні ж пропозиції по впровадженню економічних і інституційних механізмів, що забезпечували б суттєвий прогрес у всій сфері класичного страхування, відсутні.

Проте і в урядових документах, і у висловленнях посадових осіб мова йде про здійснення важливого, але не достатнього комплексу заходів, що не дасть можливості усунути першопричину стагнації страхового ринку і додати імпульс його поступальному розвитку. Ця першопричина полягає у відсутності фінансової прихованої причини для формування страхового ринку — підвищення реальних фінансових можливостей населення і юридичних осіб.

На думку експертів Центру Разумкова, можливі два сценарії розвитку подій у страхуванні:

1) при зберіганні наявних тенденцій розвитку;

2) тільки за умови кардинальних політичних і соціально-економічних реформ, що будуть супроводжуватися й удосконаленням страхової справи в нашій державі. Головними чинниками, що визначають розвиток вітчизняного страхового ринку найближчим часом, будуть:

· істотно обмежена платоспроможність споживачів страхових послуг;

· відсутність реальних перспектив для навального підвищення рівня фінансової стабільності вітчизняних СК;

· неможливість швидкого створення привабливого інвестиційного клімату;

· відсутність активної державної політики в сфері страхування;

· підвищення вартості перестрахування;

· інерційність здійснення пенсійної реформи і відсутність позитивних зсувів у реформуванні сфери медичного обслуговування;

· активізація діяльності Держкомісії по регулюванню ринків фінансових послуг;

· непевність ситуації під час передвиборної гонки.

Якщо теперішні тенденції формування вітчизняного страхового ринку збережуться, безтямно очікувати революційних змін у найближчій перспективі. При зберіганні темпів росту експерти Центру вважають цілком можливим досягнення нижньої межі обсягу страхових премій до ВВП, передбачених Програмою розвитку страхового ринку на 2001-2004 р. Якщо щорічний приріст відношення обсягу страхових премій до ВВП буде складати 0,5, то в 2003 році воно досягне 2,5%, у 2004-му — 3%, у 2005-му — 3,5%.

Тобто досягти 10% відношення страхових премій до ВВП удасться не раніше 2018 р. І в кращому випадку (а у відношенні цього є великі сумніви) — тільки через 15 років Україна по розвитку страхового ринку зможе досягти рівня розвинених країн.

Втім, за умови впровадження найближчим часом діючих економічних і інституційних механізмів можливі й інші сценарії розвитку страхового ринку. У такому випадку можна сподіватися на істотні зсуви в найближчі 5-10 років.

Становлення страхування життя буде базуватися на підвищенні рівня добробуту населення України, розширенні практики корпоративного страхування життя.

Розвиток добровільного медичного страхування буде визначатися реформуванням сфери охорони здоров'я, прийняттям відповідного законодавства. Саме добровільне медичне страхування, як свідчать результати соціологічних досліджень, буде мати найбільшу суспільну підтримку — 58%. Ще 17,1% громадян упевнені, що медичне страхування повинно бути й обов'язковим, і добровільним. Введення медичного страхування в якості обов'язкового підтримують лише 16,1% респондентів.

Як свідчать результати опитування, поліс по будь-якому виді добровільного страхування мають тільки 8,4% громадян; тільки 5,1% — по страхуванню своєї квартири, тому можна припустити, що потенціал попиту на страхові послуги величезний.

На думку експертів Центру Разумкова, вступ України у ВТО в короткостроковій перспективі істотно не позначиться на стані вітчизняного страхового ринку — оскільки і сьогодні, незважаючи на законодавче скасування обмежень, кардинальних зсувів до іноземного капіталу не відбулося. Його прихід буде відбуватися поступово, і у вітчизняних СК буде час і можливість підвищити власну фінансову спроможність.[13, c.108-109]

Розділ 3. Перспективи розвитку страхового ринку в Україні

3.1. Основні перспективи розвитку страхового ринку в Україні

На сьогодні актуальною є проблема активізації міжнародної діяльності страхових компаній та розвиток страхового ринку в Україні. У сучасній економіці страхування та його особливість визначається своїми суспільними призначеннями, які постають перед країною, наявністю ризиків.

Страховий ринок — це сфера економічних відносин, у процесі яких формуються попит і пропозиція на страхові послуги та здійснюється їхня купівля-продаж. У розвинених країнах свій вплив на національний страховий ринок держава здійснює за допомогою законодавства та уповноважених страхових організацій, в яких вона володіє, як правило, значним пакетом акцій. Тобто компанії здійснюють страхування експортних кредитів, щоб заохотити національний експорт.

Нині посилилася конкуренція між страховим і банківським бізнесом. За останні 19 років частка заощаджень на банківських рахунках зменшилася з 50 до 13%, а частка коштів, інвестованих у страхові активи, збільшилася з 15% до 40%. При цьому банки пропонують страхові послуги, а страхові компанії відкривають депозитні рахунки, а також створюють дочірні страхові структури, де страхові компанії беруть участь у банківських операціях. Поступово страхові компанії починають домінувати на світових і національних ринках. Важливо з'ясувати, що приплив грошових ресурсів у вигляді страхових премій і доходів від активних операцій, як правило, набагато перевищує суму щорічних виплат власникам полісів. Це дає змогу страховим компаніям щороку збільшувати інвестиції в довготермінові цінні папери з фіксованими термінами погашення.

Правила страхування чітко обумовлені. Якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни або доповнення, страховик має подати ці нові правила, зміни та доповнення для реєстрації до уповноваженого органу. Уповноважений орган має право відмовити у видачі ліцензії та реєстрації правил чи змін або доповнень до них, якщо подані правила страхування або зміни чи доповнення до них суперечать чинному законодавству, порушують чи обмежують права страхувальника або не відповідають вимогам.[14, c. 146]

Це зазначено в Законі України від 07.03.96 року №85/96 "Про страхування". У розвинених країнах страхування є одним із найважливіших секторів національної економіки і забезпечує перерозподіл 12% від обсягів валового внутрішнього продукту. Загальний обсяг надходжень до бюджетів цих країн від страхової галузі відповідає обсягові надходжень від банківської системи. Український страховий ринок нині перебуває на стадії формування й пропонує дедалі більший асортимент страхових послуг, про що свідчить, зокрема, значно ширший перелік форм страхового захисту як обов'язкового, так і добровільного страхування. За свідченнями експертів, застрахованими в Україні є лише 10% ризиків, тоді як у більшості розвинених країн їхня частка становить 90%. Найбільшим попитом користуються послуги з добровільного страхування майна. Частка загального обсягу страхових послуг тут становить 70%. У розвинених країнах світу на страхування життя припадає 20—55% від загального обсягу страхових премій. В Україні у 1993 році ця частка становила 44%, у 1998-му — 42%, у 1995 році — 24%, у 2005 році — 0,4%. Ці дані свідчать про негативну тенденцію розвитку цього сегмента страхового ринку України, на що впливає низька платоспроможність населення, а також те, що переважна більшість громадян України стурбовані нині проблемами виживання, а не планами на майбутнє. Втрачаючи страхувальників у цій сфері послуг, країна втрачає надійне джерело довгострокових інвестиційних ресурсів. Адже в Україні проживає приблизно 7% населення Європи, а частка вітчизняного страхового ринку в загальноєвропейському обсязі страхових послуг становить лише 0,06%.

І все ж обсяги страхування збільшуються. За 2008 рік страховики України зібрали 3000 млн. грн. страхових премій з добровільних і обов'язкових видів страхування, що у 1,5 разу перевищує показники 2007 року.

Сучасний стан страхового ринку характеризується зростанням кількості страховиків значною мірою за рахунок юридичних осіб. Пояснюється це досить низьким рівнем доходів населення України. Лише 3% громадян України є платоспроможними, щоб користуватися страховими послугами.

Малі страхові компанії залишать ринок України, при цьому асоціація розглядатиме кожен малий бізнес і залишить на ринку ту компанію, яка буде вигідною для ринку та прибутковою.

Значний вплив на динаміку вітчизняного страхового ринку має страхове законодавство. Встановлені Законом України "Про страхування" вимоги до страховиків щодо величини статутних капіталів дають змогу підвищити гарантії виконання ними своїх зобов'язань, збільшити обсяг внутрішнього страхового ринку[6, c. 29].

3.2. Напрямки формування повноцінного страхового ринку в Україні

Головними задачами формування повноцінного страхового ринку в Україні є розробка і реалізація діючої державної політики в сфері страхування, приведення чинного законодавства у відповідність із вимогами ЄС; удосконалення державного страхового нагляду. Для цього необхідно:

у сфері концептуального забезпечення:

· створити фахову комісію для розробки проекту Концепції розвитку страхового ринку в Україні на період до 2010 року, що подать на розгляд парламенту і схвалити в рамках загальної стратегії соціально-економічного розвитку України;

· підготувати проект Програми реформування галузі, у якій передбачити: визначення міри охоплення існуючих ризиків страхуванням і потенційними можливостями розвитку окремих сегментів страхового ринку; заходи для удосконалення його структури; створення Національної страхової гільдії і розробка Кодексу корпоративних правил поводження на страховому ринку; сприяння впровадженню прогресивних форм і методів страхування; наступну лібералізацію страхового бізнесу;

у сфері нормативно-правового забезпечення:

· провести парламентські слухання на тему «Страхування в Україні: стан, проблеми, перспективи»; за результатами слухань переглянути в Законі України «Про страхування» перелік видів обов'язкового страхування; нормувати визначення страхових тарифів у цій сфері; вирішити питання заміни обов'язкового державного страхування окремих категорій громадян системою компенсаційних виплат за рахунок бюджетних засобів, виділених для цього відповідним міністерствам і відомствам;

· прийняти закони України «Про обов'язкові види страхування»; «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»; «Про фонд гарантування страхових виплат», «Про єдиний соціальний податок», «Про страхування життя», «Про страхування зовнішньоекономічної діяльності», «Про страхових посередників»;

у сфері організаційно-методологічного забезпечення:

· розробити пропозиції по вилученню з оподатковування засобів, що спрямовуються на розширення клієнтської бази, а також підвищення фахового рівня страхової діяльності і страхової культури населення;

· здійснити економічне обґрунтування і розробити план заходів щодо впровадження системи гарантій по довгостроковому страхуванню життя; розглянути питання про об'єднання наявних соціальних фондів в один і доцільності приватизації останнього в середньостроковій перспективі;

· розглянути питання про випуск спеціальних інвестиційних інструментів під розміщення довгострокових страхових резервів;

· розробити регламент злиття СК; методичні рекомендації по здійсненню страхових і перестрахових операцій за участю страхових посередників; переглянути порядок і форми їхньої звітності; методику оцінки обсягу страхового ринку по показнику нетто-премій; методику аналізу діяльності СК;

· створити незалежний інститут експертизи договорів страхування і страхових випадків;

· сформувати діючу систему попереднього контролю за фінансовим станом СК;

· переглянути положення по формуванню і розміщенню страхових резервів;

· стимулювати створення в СК служб внутрішнього контролю й аудита; у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення

· розширити об’єм, підвищити якість і прискорити публікацію зведень про стан страхового ринку;

· перейти на міжнародні стандарти бухобліку; розробити механізми впровадження електронного документообігу;

· створити на телебаченні регулярну інформаційну програму про страхування;

· із метою зміцнення довіри населення до СК систематично обнародувати інформацію про виплати страхових відшкодувань;

· створити національну базу даних несумлінних клієнтів;

· увести факультативне вивчення учнями загальноосвітніх шкіл основ страхової справи.[5, c. 81-82]

Забезпечити довіру до страхових підприємств можна, здійснюючи не менше двох разів на рік аудиторські перевірки з боку Комітету з нагляду за страховою діяльністю страхових компаній, і в такий спосіб попередити масове припинення їхньої діяльності, вчасно запобігати фінансовим труднощам страховиків.

Українські страхові компанії, принаймні ті, що прагнуть бути найкращими, можуть не чекати доки парламент внесе зміни до законодавства, а підвищити довіру суспільства до страхової галузі власними силами. В Законі виписано мінімальні умови капіталізації, але ніхто не забороняє збільшувати статутні фонди до розмірів, які б реально покривали ризики, і вносити до цих фондів справжні гроші, а не майно. Також ці підприємства можуть збільшити кількість та якість послуг, які надаються населенню, щоб максимально задовольнити його страхові потреби, наприклад, пенсійне страхування, що існують навіть у наш час.

В міру розвитку ринку ризики зростають. Тому потрібно забезпечити солідарну відповідальність шляхом об'єднання страхових компаній у пули (або інші форми).[4, c.144]

Висновки

Діяльність страхових компаній істотно різниться від інших видів підприємницької діяльності. Основна відмінність — намагання страхової компанії брати на себе ризики різних суб'єктів господарювання. Існує безпосередній зв'язок між ризиками, що беруться страховою компанією (страховими ризиками), і ризиками, властивими веденню страхової діяльності. При цьому важливим аспектом ведення страхового бізнесу є здатність компанії об'єктивно оцінювати й управляти ризиками.

Страховий ринок є самостійною складовою фінансової системи країни, що перетинається з фінансовим ринком у сфері інвестиційної діяльності лише одного із суб’єктів страхового ринку – страховиків (суб’єктний взаємозв’язок). Водночас взаємозв’язок між страховим ринком та ринком фінансових послуг виникає в частині формування видів і технологій страхування (об’єктний взаємозв’язок). Це дозволило поглибити структуру страхового ринку як співвідношення і пропорції між різними інститутами, суб'єктами (страхові компанії, страхові посередники і страхувальники) і об'єктами (види і технології страхування) страхового ринку, які виникають у страхуванні.

У країнах із ринковою економікою система страхування сприяє економічній стабільності, зміцненню фінансової системи, активізації інвестиційних процесів і розв'язанню соціальних проблем.

Галузь страхування описується з точки зору її позитивних та негативних рис, перспектив розвитку. Обгрунтовано викладаються шляхи подолання недоліків, що існують на сучасному етапі, пропозиції щодо заходів для урядових та неурядових організацій, які прискорять розвиток, зростання, підвищення глобальної та регіональної конкурентоспроможності галузі страхових послуг.

Існуюча в Україні організаційна структура страхового ринку не відрізняється достатньою повнотою, бо практично відсутня діяльність товариств взаємного страхування, страхових брокерів. Інституційна структура страхового ринку є неефективною, слабо враховує інтереси страхувальників, орієнтована на підтримку екстенсивного розвитку за рахунок введення нових видів обов'язкового страхування, і практично не здатна до інтенсивного зростання за рахунок задоволення страхових інтересів шляхом розробки і упровадження нових видів і технологій добровільного страхування.

На сьогодні в Україні працюють понад 240 компаній, що мають досить великі обсяги статутних фондів і резервів, добру репутацію. Важливим є й те, що обсяги страхових резервів протягом останніх років зростають швидше, ніж страхові премії. Це вже показник зростання фінансової надійності страховиків, збільшилися також обсяги страхових послуг, а страховий ринок набув якісніших ознак.

Деякі дослідники вважають іноземні страхові компанії, як фактор розвитку ринку страхування України. Ці компанії приносять на український ринок культуру страхування, знання та експертизу.

Список використаної літератури

1. Інформація про стан і розвиток страхового ринку України за 12 місяців 2006 року //Справочник экономиста. — 2007. — № 7. — C. 53-59

2. Василенко А. В. Генезис державного регулювання страхового ринку України в контексті зарубіжного досвіду //Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 8. — C. 14 — 22.

3. Винаходова С. Потреби та перспективи розвитку науково-практичних засад аналізу ринкової позиції вітчизняних страхових компаній/ С. Винаходова //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. — 2008. — № 4. — C. 105-116

4. Власенко О. О. Розвиток страхового ринку України //Фінанси України. — 2005. — № 8. — С.140-144.

5. Галицький А.М. Напрями поліпшення іміджу страхового бізнесу/ А.М. Галицький //Економіка АПК. — 2006. — № 11. — C. 79-82

6. Говорушко Т. Страховий ринок та проблеми його розвитку в економічній системі України/ Т. Говорушко //Економіка. Фінанси. Право. — 2004. — № 8. — C. 22-29.

7. Гутко Л.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи їх вирішення //Економіка. Фінанси. Право. — 2006. — № 7. — C. 19-24.

8. Дворак М. С. Вплив глобалізації світової економіки на розвиток українського ринку страхових послуг //Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 8. — C. 67 — 74.

9. Дворак М. С. Чинники формування конкурентного середовища на ринку страхових послуг України //Актуальні проблеми економіки. — 2006. — № 9. — C. 120 — 127.

10. Захватихата П. Песпективи розвитку страхового ринку в Україні: проблемні питання // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 2. — C. 42-44

11. Никонович А. Страховий ринок України: проблеми та шляхи вирішення //Економіст. — 2006. — № 1. — C. 41-43

12. Пластун В. Л. Іноземний капітал на страховому ринку України/ В. Л. Пластун, В. С. Домбровський //Актуальні проблеми економіки. — 2007. — № 3. — C. 182 — 189

13. Рядно О.А. Моделювання розвитку страхового ринку в регіонах України/ О.А. Рядно; О.А. Рядко, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко //Фінанси України. — 2007. — № 12. — С.106-114

14. Свириденко А. А. Стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні/ А. А. Свириденко //Фінанси України. — 2005. — № 4. — С.146-147.

15. Сиренко О. Страхование ХХI века, или о тенденциях развития страхового рынка Украины/ Ольга Сиренко //Зеркало недели. — 2008. — № 15 (апрель). — C. 11

16. Ткаченко Н. В. Вплив іноземного капіталу на розвиток страхової системи України/ Н. В. Ткаченко //Фінанси України. — 2007 . — № 6 . — С. 115 — 121

17. Уманців Ю.М. Конкурентна політика на ринку страхових послуг України/ Ю. М. Уманців, М. С. Дворак //Фінанси України. — 2008. — № 4. — С.104-117

18. Фурман В. М. Особливості та сутність страхового ринку/ В. М. Фурман //Фінанси України. — 2005. — № 11. — С.126-131.

19. Фурман В.М. Страховий ринок України: стан, проблеми розвитку та шляхи їх розв’язання //Фінанси України. — 2004. — № 12. — C. 131-140